Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

На тему: «Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків»

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Визначення хвороби, економічні збитки, систематика й загальна характеристика збудників

1.2 Морфологія й біологія збудників стронгілятозів та параскарозу

1.3 Епізоотологія стронгілятозно-параскарозної інвазії коней

1.4 Патогенез, особливості протікання й клінічного прояву стронгілятозів та параскароза коней

1.5 Клінічні ознаки стронгілятозів і параскарозу коней

1.6 Патологоанатомічні зміни при стронгілятозах і параскарозу

1.7 Діагностика та диференційна діагностика параскарозно-стронгілятозної інвазії у коней

1.8 Лікування, профілактика та заходи боротьби при стронгілятозно-параскарозній інвазії коней

1.9 Висновок з огляду літератури

2. Власні дослідження

2.1 Матеріали і методи досліджень

2.2 Характеристика Державного підприємства "Харківський іподром"

2.3 Результати власних досліджень

2.3.1 Вивчення епізоотології шлунково-кишкових стронгілятозів та параскарозу в умовах ДП "Харківський іподром"

2.3.2 Результати лабораторної діагностики гельмінтозів коней

2.3.3 Оцінка лікувальної ефективності препаратів при кишкових гельмінтозах

2.4 Обговорення результатів власних досліджень

2.5 Розрахунок економічної ефективності ветеринарних заходів

2.6 Використання комп’ютерних методик

3. Обґрунтування заходів з охорони праці при обслуговуванні тварин на ДП “Харківський іподром”

4. Екологічна експертиза ветеринарно-санітарних заходів на ДП “Харківський іподром”

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Важливу роль в розвитку економіки, поліпшенню якості продукції тваринництва, в охороні навколишнього середовища від забруднення грає ветеринарна наука. В розвитку тваринництва важливе значення належить ветеринарним фахівцям.

Впливаючи на природу людина змінює структуру біоценозів, в тому числі впливаючи на гельмінти вона порушує природні взаємовідносини між ними, що приводить к спалахам гельмінтозів й виникненню нових вогнищ.

В останній час інтерес людини до такої благородної тварини, як кінь значно виріс. В народному господарстві особливо в розквітаючих фермерських господарствах широко використовуються коні таких порід як Володимирський ваговоз та Руський ваговоз, тому що ця порода коней відрізняється дуже доброю витривалістю, що є необхідною вимогою для робочої тварини.

Доволі широко коні використовуються як продуценти в виробництві сироватки. За останній час у зв'язку з розвитком кінного спорту в племінному конярстві виділився й почав розвиватись спортивний напрямок.

Кінний спорт вимагає високопродуктивних, високоякісних тварин, їх раціональної підготовки та хорошої організації зооветеринарного контролю, метою якого є забезпечення здоров'я й високої працездатності спортивних коней.

Постачальниками таких тварин є кінні заводи такі як: лімаревський кінний завод, павловський кінний завод, полтавський кінний завод, запорозький кінний завод та ін., розвиток яких набуває все більшого значення у зв'язку з віковим попитом на спортивних коней. Важливу роль у тренінгу спортивних коней грають іподроми, де молодняк від 2,5 років верхових, рисистих порід (російські та орловські рисаки) проходять іспит на жвавість, силу та витримку. Ці якості притаманні тільки здоровій тварині, при вихованні якої найбільше значення має – профілактика інвазійних хвороб.

Серед паразитарних хвороб коней широко розповсюджені кишкові нематодози (стронгілятози та параскароз), боротьба з якими на даний час є однією із найважливіших проблем як для ветеринарних фахівців, так і для власників тварин.

1. Огляд літератури

1.1 Визначення хвороби, економічні збитки, систематика й

загальна характеристика збудників

Нематодози (Nematodosis) гельмінтозні хвороби тварин та людей, викликані круглими паразитичними черв'яками класу Nematoda.

Нематоди – гельмінти веретеноподібної або нитковидної форми, круглі на поперековому розрізі всі нематоди окремо статеві.

Кишкові нематодози коней (стронгілятози, параскароз), представляють широко розповсюджену групу інвазійних хвороб непарнокопитних тварин, які зустрічаються на всіх континентах земної кулі.

Стронгілятози (Strongylatoses) – хвороби, які спричинюються численними видами круглих гельмінтів, що належать до родини Strongylidae, підряду Strongylata. У теперішній час в літературі багатьма авторами описано більш ніж 40 видів з двох родин – Strongylidae та Cyatostomidae. Статевозрілі паразити локалізуються в товстому відділу кишок (ободова й сліпа кишки), а личинки деяких, залежно від виду, – мігрують в різних органах і тканинах організму коней та інших непарнокопитих тварин. Мігруючі личинки викликають самостійні хвороби "ларвальні стронгілятози". Стронгілятози дорослих тварин, виявляються переважно в хронічній та безсимптомній формах, але лошата нерідко гинуть з явищами анемії та кахексії.

Параскароз (Parascarosis) – хронічна, скрізь розповсюджена гельмінтозна хвороба коней, віслюків, мулів, яка спричиняється круглими гельмінтами з родини Ascaridae підряду Ascaridata, викликана нематодою – Parascaris equorum, котра паразитує в тонкому відділу кишок, переважно у молодняка до 1 року.

Захворювання характеризується короткочасним підвищенням температури тіла, відставанням в рості й розвитку, схудненням, розладом травлення, ознаками катаральної бронхопневмонії, нервовим збудженням, анемією. У дорослих тварин захворювання перебігає без виражених симптомів. (В.І. Скрябін, 1994; П.А. Величин, 1997; К.І. Абуладзе, 1990).

С.А. Аубакіров, Б.К. Ібраїв та ін. (1991) при дослідженні табунних коней у Казахстані встановили 100% зараженість тріхонематидами.

Н.Т. Герасимова С.А. Разводова та ін. (1994) при дослідженні 132 коней Омського іподрому встановили 100% стронгілятозну та 33% параскарозну інвазію коней.

С.С. Шмаюн (1994) займався питанням з епізоотології кишкових нематодозів у коней й відмітив, що в центральній частині України (Київська, Вінницька обл.) значно розповсюджені – параскароз та стронгілятози. Так, у 10 господарствах всі лошата від 4 до 6 місяців були заражені параскарозом.

Економічні збитки

В останній час дуже багато уваги людина приділяє такому благородному виду тварини як – кінь.

Доволі широко коні використовуються як продуценти в сивороточному виробництві.

У зв'язку з розвитком кінного спорту у багатьох країнах світу виріс попит на здорових, роботоздатних тварин, які б брали участь у спортивних змаганнях й показували хороші результати. А для цього необхідні високоякісні тварини, раціональна їхня підготовка й добра організація ветеринарної справи. Також необхідно своєчасно проводити профілактичні й лікувальні заходи по боротьбі з кишковими нематодозами коней. Але якщо ця система буде погано налагоджена, або мало уваги буде приділятись профілактиці й лікуванню захворювань викликаних кишковими нематодозами, таким чином ми будемо спостерігати: у молодняку затримку в рості й розвитку, у дорослих коней зменшення роботоздатності й зниження їхньої резистентності до інвазійних захворювань. Якщо племені лошата будуть хворіти на кишкові нематодози, це буде відображатись на їх класності при бонитировці.

У спортивних коней одним із критеріїв оцінки економічних збитків, утворюючих гельмінтозами та іншими інвазійними захворюваннями, може служити – спритність, яка характеризує витримку тварин. Так, за даними Ф.О. Каменської встановили, що після дегельмінтизації спостерігається значне поліпшення спритності тварин.

Встановлено негативний вплив кишкових нематод на продуцентів, що проявляється зниженням титру стовбнячного й дифтерійного антитоксинів, зниженням активності гонадотропного гормону в сироватці жеребих кобил (СЖК).

1.2 Морфологія й біологія збудників стронгілятозів та параскарозу

Стронгілятози – Strongylatoses – широко розповсюджена група гельмінтозів ссавців й птахів. Збудниками якої є нематоди двох родин – Strongylidae і Cyatostomidae, це маленькі від 4-6 до 1,5-50 мм завдовжки паразити. Особливості стронгілят характеризуються наявністю у всіх представників цієї родини ротової капсули, хвостової або полової бурси у самців.

S. vulgaris має потовщене тіло завдовжки 1,5-2,5 см. У ротовій капсулі можна легко виявити дорсальний стравохідний жолоб, 2 вушкоподібних вирости (зуби). Інвазійна личинка має 32 кишкових клітин.

S. edentatus – завбільшки від 2,5-4,5 см. У ротовій капсулі виростів немає. Інвазійна личинка має 20 кишкових клітин.

S. equinus – завдовжки від 2,5-5 см. У ротовій капсулі знаходиться 4 гострокінцевих вирости, 2 з яких – довгі, а 2 – короткі. Інвазійна личинка має 16 кишкових клітин.

Ціатостоміди належать до родів Cyathostomum і Cylicostephanus. Це дрібні гельмінти, менш як 1,5 см завдовжки, мають волосиноподібну форму тіла, коротку невелику, циліндричної форми, ротову капсулу. Колір – від білого до червоного. Інвазійна личинка має 8 кишкових клітин.

Самки переважно яйцекладні. Яйця стронгілідного типу, характеризуються середнім розміром (0,07... 0,11 x 0,04... 0,45 мм), мають овальну форму, двоконтурну оболонку сірого кольору із зародком у стадії морули.

Майже усі представники цього підряду – гематофаги. Розвиваються без участі проміжних хазяїв – геогельмінти. Дорослі нематоди паразитують в системах травлення, а їх личинки мігрують в різні органи й тканини. Інвазованість дефінітивних хазяїв трапляється пасивно, аліментарним шляхом, частіше на пасовищах і при напуванні зі стоячих водойм. Личинки потрапляють у кишки і подальший їх розвиток відбувається по-різному – залежно від виду збудника.

Як вказує Г.М. Двойнос (1993) за ступеням заразности та патогенному впливу на організм коней найбільше значення мають стронгіліди. З 90 видів гельмінтів 62 – стронгіліди. Серед яких паразити коней – S. vulgaris, S. edentatus, S. equines.

Таким чином, стронгілятози у коней викликаються асоціацією нематод, які в статевозрілій стадії паразитують в товстому відділу кишок, а їхні личинки, в залежності від виду паразита, поражають стінки кишок, кровоносні судини, та інші органи й тканини. Захворювання перебігає переважно в хронічній формі або безсимптомно й супроводжується ознаками хронічного катарального запалення слизової оболонки сліпої та ободової кишок, схудненням, анемією, зниженням працездатності, а іноді й загибеллю тварин.

За даними А.В.Березовського, Галат В.І., Прус М.А., Сорока Н.М. (2003) збудники стронгілятозів – геогельмінти. Живляться кров'ю. У зовнішньому середовищі всі вони розвиваються однаково. Після дозрівання з яєць через 2-3 доби вилуплюються личинки першої стадії, які за сприятливих умов двічі линяють і через 6-10 діб стають інвазійними (третя стадія розвитку). Для них характерна здатність як до горизонтальної, так і до вертикальної міграції.

Параскари – Parascaris. Збудник – Parascaris equorum – нематода великих розмірів, веретеноподібної форми, жовто-білого кольору. Ротовий отвір оточений трьома губами. Самки досягають 45 см, а самці – 28 см у довжину. Хвіст у самця загнутий і має невеликі бокові крила, статеві сосочки та дві однакові тонкі спікули (10).

Самка виділяє незрілі, круглі, великі (діаметром 0,09-0,10 мм) яйця, вкриті товстою гладенькою оболонкою. З фекаліями виділяються переважно темно-коричневі, рідше – світло-сірі яйця, в яких знаходяться зародкові клітини. Слід зазначити, що статевозрілі самки дуже плодючі. Деякі хворі лошата щодня виділяють з фекаліями мільйони яєць P.equorum.

У лошат-сосунів, а також у коней, при об'ємному згодовуванні концентратів оболонка яєць світла.

Розвиток параскарид утворюється прямим шляхом без участі проміжних хазяїв. Після запліднення самки виділяють в зовнішнє середовище незрілі яйця, які при сприятливих умовах дозрівають до інвазійної стадії, від 10 до 45 днів. При потраплянні інвазійних яєць з кормом або з водою у шлунково-кишковий тракт, з них виходять личинки, котрі проникають в капіляр кишок, а потім током крові через портальну систему в малий круг кровообігу. В легенях через 7-10 днів личинки розривають капіляр, потрапляють до альвеол, бронхіол, в бронхи й зі слиззю потрапляють до трахеї та до глотки, звідси повторно заковтуються в шлунково-кишковий тракт, де досягають статевозрілої стадії. Тривалість життя 6-12 місяців (32).

1.3 Епізоотологія стронгілятозно-параскарозної інвазії коней

Стронгілятози у коней, також як і параскароз, регіструються повсюди. Всі коні поражаються ними вже в ранньому віці на пасовищах, левадах і в стайнях. Масове зараження тварин на пасовищах відбувається в травні-червні та на початку осені (вересень).

Інтенсивність інвазії залежить від умов утримання й годівлі тварин. Її джерелом є паразитоносії й заражені стронгілятами коні, особливо старшого віку, які тривалий час виділяють у зовнішнє середовище яйця гельмінтів. Факторами передачі збудника служить – трава, отримана із сирих, заболочених пасовищ, корм згодований з підлоги та вода із луж та озер, яка використовується для водопою тварин.

Розвиток яєць і личинок у зовнішньому середовищі значною мірою залежить від температури повітря та вологості. Цей процес відбувається за температури 8-38°С. Так, за температури повітря 13°С личинки стронгілят досягають інвазійної стадії на 14-ту добу, при 20°С – на 8-му, а при 30°С – на 4-5-ту добу. Кількість личинок на пасовищах істотно підвищується в літні місяці, коли умови зовнішнього середовища оптимальні для швидкого розвитку їх до 3 стадії.

Інвазійні личинки досить стійкі до високих і низьких температур повітря. Вони можуть зберігати життєздатність упродовж 5-12 міс і навіть більше. Частина інвазійних личинок перезимовує на пасовищах і є причиною весняного зараження тварин.

Так, за даними С.І. Ісхакова (1995) в умовах Якутії личинки альфортій, стронгілюсов й трихонем, у висохлих фекаліях зберігають життєздатність протягом 5 років, а за даними Т.І. Кадрова (1980) личинки деляфондій в землі й висохлих фекаліях зберігають життєздатність більш ніж 6 років.

Із досліджень К.І. Абуладзе та ін. (1990) встановлене, що найбільше розповсюдження параскароз має в господарствах з конюшенно-пасовищним утриманням тварин, а ніж при табуном, у зв'язку з чим цю інвазію автори розглядають – конюшенною.

Зниження зараженості навесні трапляється за рахунок самовипадкового виділення гельмінтів у коней внаслідок їх старіння, наявність надбаного імунітету та меншій можливості реінвазії взимку.

Згідно даних С.С. Шмаюн (1994), який займався дослідженням епізоотології кишкових нематодозів у коней, й встановив, що в центральній частині України (Київська, Черкаська, Вінницька області) значного розповсюдження набули параскароз й стронгілятоз.

Параскароз найчастіше спостерігається у молодняка до 1 року. Особливо тяжко захворювання перебігає у лошат-сосунків, вирощених в умовах, які не відповідають зооветеринарним нормам (неповноцінна годівля, скупченість, ранній підйом.). Рідше уражуються дорослі коні. Зараження відбувається в будь-яку пору року, як при стійловому утриманні так і на пасовищах.

Пік інвазії припадає на осінньо-зимові місяці, основний спосіб зараження – аліментарний, особливо коли корм дають з підлоги. Екстенсивність та інтенсивність інвазії значною мірою залежить від умов утримання та годівлі коней.

Нерідко сильна зараженість коней параскарозом спостерігається на іподромах, що пов'язано із потраплянням тварин різних кінних заводів дуже часто несприятливих по кишковим інвазіям.

На численність інвазійних елементів стронгілят шлунково-кишкового тракту коней впливають грачі та личинки мух.

Джерелом зараження виступають хворі тварини, які виділяють у навколишнє середовище яйця параскарид, забруднюючи навколишню територію, а також предмети догляду (станки, лопати, відра та ін.). Несвоєчасна чистка приміщень, годівля тварин з підлоги, а також підвищена стійкість яєць у навколишньому середовищі, сприяють зараженню тварин яйцями параскарид.

Зараження коней можливо і на пасовищі при ковтанні яєць гельмінтів разом із травою та водою. Зараження лошат, як правило, наступає в підсосний період через забруднене вим'я, а також у зв'язку зі звичкою нюхати і хватати ротом різні предмети, сухі фекалії, забруднені яйцями параскарид.

Яйця збудника на всіх стадіях розвитку добре витримують низькі температури і не втрачають життєздатності на пасовищах упродовж кількох років. Разом з тим за температури повітря понад 40 °С дуже швидко настає масова загибель яєць.

1.4 Патогенез, особливості протікання й клінічного прояву

стронгілятозів та параскароза коней

За даними К.І. Абуладзе (1990) личинки деляфондій (S. vulgaris) та стронгілюсів, потрапивши в стінку кишок травмують її, викликають масові краплині крововиливи на серозній оболонці, брижейці, мігруючі проти току крові викликають обтурацію й тромбоз маленьких кровоносних судин. Таким чином, стінки артерій у місцях травм стають тонкими, втрачають еластичність. Це призводить до утворення аневризм різних розмірів. При їх розриві розвивається гнійний перитоніт. Великі аневризми спричиняють порушення моторної та секреторної функції кишок.

Токсини, які виділяють мігруючі личинки, негативно впливають на центральну нервову систему, у т.ч. у хворих тварин може спостерігатись анорексія та пригнічення. У зв'язку із заносом патогенних мікроорганізмів, на брижейці розвивається септичне запалення із септицемією, що призводить до загибелі тварин.

При слабкій інтенсивності інвазії тяжкі патологічні процеси не розвиваються, але аневризми зустрічаються у всіх коней та лошат з 2-3 місячного віку.

Альфортіозом хворіють переважно лошата, а також коні, які доросліше 10 років. Захворювання виникає зазвичай узимку. У хворих тварин спостерігають: пригнічення, болючість черевних стінок, перитоніти, температура тіла підвищується до 40-41,5°С.

Стронгілюс найчастіше перебігає безсимптомно, можливі різні функціональні порушення з боку шлунково-кишкового тракту, внаслідок запалення підшлункової залози (17).

За даними Ф.М. Орлова (1996) патогенез при стронгілятозах характеризується травматизацією слизової оболонки ободової та сліпої кишок, утворенням на них виразок й катаральним запаленням. Годуючись кров'ю та виділяючи продукти життєдіяльності, гельмінти проявляють місцеву і загальну роздратувальну дію, викликає розвиток анемії й схуднення. Внаслідок багаточисельних травм та рубцевих утворень на слизовій оболонці порушується моторна діяльність цих відділів товстої кишки.

А.А. Шевцов (1997) вказує, що при стронгілятозах коней спостерігається ураження нервової, серцево-судинної систем і паренхіматозних органів внаслідок паразитування личинок та імагінальних стадій стронгілід. Статевозрілі стронгіліди сильно травмують слизову оболонку кишок (гематофаги), відкривають ворота інфекції й поглинають значну кількість поживних речовин.

Згідно даних деяких авторів, міграція личинок стронгілят в організмі тварин супроводжується змінами морфологічних та біохімічних показників крові, порушенням білкового і вуглеводного обмінів, окисно-відновних процесів. Спостерігаються зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, еозинофілія та лейкоцитоз. Відповідно відбуваються істотні зміни в білковому спектрі сироватки крові.

При параскарозі патогенез зводиться до травматизації тканин статевозрілими гельмінтами та їхніми личинками, токсичного впливу на організм продуктів секреції та екскреції гельмінтів, а також інокуляції патогенної мікрофлори личинками за час їхньої міграції (32).

Окрім цього, паразитування параскарид пов'язано із розвитком алергічних явищ.

Травматизація слизової оболонки кишок і капілярів легень, під час міграції личинок, викликає ентерити й параскарозну пневмонію. Механічне подразнення дорослими параскаридами призводить до катару кишок, утворенню виразок на них, а іноді й до їхнього прободіння з кровотечею й подальшим розвитком перитоніту.

При інтенсивній інвазії параскариди, згортаючись у клубочок, можуть викликати закупорку або повну обтурацію кишок.

Зафіксовані випадки заповзання статевозрілих параскарид через жовчний проток в жовчні ходи печінки, що призводить до порушення її функції та розвитку абсцесів. Личинки, мігруючи через печінку, викликають дегенерацію клітин печінки, а при потраплянні личинок до легень може розвинутись запалення та набряк легень.

Токсична дія параскарид, в основному відображається на функції кровотворних органів й нервовій системі тварин, відмічаються парези, паралічі, судоми. Личинки параскарид на шляху міграції відкривають двері для патогенної мікрофлори, що допомагає виникненню різних інфекційних захворювань, які перебігають особливо важко у заражених параскарозом коней. У результаті паразитування личинкових стадій (особливо в період їх міграції) та статевозрілих збудників уражуються нервова, серцево-судинна, травна системи, а також паренхіматозні органи.

1.5 Клінічні ознаки стронгілятозів і параскарозу коней

Ознаки кишкових нематодозів (параскароз й стронгілятоз) у коней виявляються різноманітно й залежать від: інтенсивності інвазії, віку й резистентності організму.

При параскарозі на ранній стадії розвитку хвороби, за час міграції личинок через легені, спостерігають явища бронхіту та бронхопневмонії, при цьому ж у лошат спостерігають кашель, серозно-слизові виділення з носу, короткочасне підвищення температури, загальне пригнічення, часте дихання. Подалі розвиваються ознаки загального (кишкового) параскарозу, викликані статевозрілими гельмінтами. Тварини худнуть, лошата відстають у рості й розвитку, з'являються ознаки порушення функції шлунково-кишкового тракту. У окремих хворих тварин, можуть спостерігатись явища порушення нервової системи (9).

Безсимптомний перебіг параскарозу спостерігається при слабкому ступені інвазії, а також у молодняка старшого віку й дорослих коней.

За даними Г.І. Дікова, І.С. Демент'єва (1990), у початковий період після зараження, коли проходить міграція личинок, захворювання перебігає у вигляді бронхіту та пневмонії.

За даними В.Ф. Галата, А.В. Березовського та ін. (2003), при інтенсивній інвазії у зв'язку із інтоксикацією, захворювання може перебігати з явищами тетанічних судом, парезу задніх кінцівок та епілепсією.

Стронгілятози найчастіше перебігають без характерних ознак. У хворих спостерігають: швидку втомленість, анорексію, схуднення, посилення перистальтики та пронос. Інколи може бути підвищення температури тіла. У разі інтенсивного ураження статевозрілими паразитами спостерігаються розлади травлення, зниження апетиту, пригнічення, швидка втомлюваність, схуднення. Слизові оболонки стають блідими, іноді підвищується температура тіла. Найрізкіше клінічні ознаки виражені при паразитуванні в організмі коней преімагінальних стадій розвитку стронгілід. Температура тіла підвищується до 40°С, з'являються тромбоемболічні коліки, болісність черевних стінок, іноді кульгання. Під час колік тварини занепокоєні, пульс і дихання прискорюються. Нерідко лошата гинуть з явищами анемії та кахексії.

При альфортіозі у хворих тварин спостерігають: пригнічення, болючість черевних стінок, перитоніт.

Характерною ознакою деляфондіозу є прояви коліків (11).

1.6 Патологоанатомічні зміни при стронгілятозах і параскарозу

При стронгілятозах на розтині відмічають: виснаження трупа, катаральне запалення, виразки на слизовій оболонки товстого відділу кишок мезентеріальні лімфатичні вузли збільшені, а в артеріальних судинах брижі виявляють аневризми різного розміру, а також субсерозні крововиливи – темно-червоні плями діаметром 2-3 см, на ендокарді та епікарді – крапчасті крововиливи. В черевній порожнині виявляють серозну рідину жовтуватого або червонуватого кольору. Трупи виснажені, в уражених органах знаходять паразитичних черв’яків на різних стадіях розвитку (18).

При деляфондіозі на судинах брижі виявляють аневризми різної величини, а личинки деляфондій, потрапивши у легені, утворюють так званий "вузловий деляфондіоз легень". При розриві аневризма у черевної порожнині й кишках, виявляють згустки крові.

Патологоанатомічні зміни при альфортіозі характеризуються ознаками асептичного та гнійного перитоніту. На черевині виявляють гематоми, щільні фіброзні вузли і багаточисленні абсцеси (29).

При стронгільозі на розтині відмічають збільшення підшлункової залози, наявність гематом та очагів запалення.

За даними Абрамова І.В. (1991), при параскарозі патологоанатомічні ознаки особливо виражені при обтурації кишок з їхнім поступовим розривом. В черевної порожнині й на місці розриву виявляють вміст кишок й параскар. Черевина в стадії гострого запалення.

При схудненні видимі слизові оболонки анемічні або іктеричні, м'язи анемічні, м'яза серця – в’яла. Печінка збільшена за розміром.

За даними К.І. Абуладзе (1990), патологоанатомічні зміни при стронгілятозі відмічають у товстому відділу кишок, виявляють дуже багато стронгілят прикріплених до слизової оболонки.

За даними В.Ф. Галата та А.В. Березовського (2003) на розтині при параскарозі відмічають, що труп виснажений, слизові оболонки бліді. Спостерігаються катаральне запалення слизової оболонки кишок, наявність на ній крововиливів та виразок, у серці й легенях – численні крапчасті крововиливи. Після загибелі частини личинок, що мігрують, утворюють паразитарні вузлики з осередками некрозів в центрі. Їх можна виявити у печінці, легенях, рідше – у лімфатичних вузлах, нирках. З часом, навколо цих вузликів утворюється сполучнотканинна капсула і вони звапнуються. Спостерігається гіперплазія лімфатичних вузлів, селезінки.

1.7 Діагностика та диференційна діагностика параскарозно-

стронгілятозної інвазії у коней

За даними Н.В. Демидова (1997), прижиттєвий діагноз на параскароз й стронгілятоз підтверджують за результатами дослідження калових мас за методом Фюлеборна або Дарлінга.

Яйця стронгілідного типу – овальної форми, з гладким світло-сірим кольором, тонкою оболонкою й наявністю різної кількості кулей дроблення.

Яйця параскарид – круглої або овальної форми, з гладкою темно-жовтою або коричневою скоролупою.

Для підтвердження діагнозу на стронгілятози використовують метод культивування личинок з послідовним встановленням їхньої видової приналежності.

Для встановлення родового складу збудників, з метою диференційної діагностики кишкових нематод й вивченням зонального розповсюдження домінуючих видів, застосовуються методи вирощування личинок стронгілят до інвазійної стадії. При цьому використовуються методики П.А. Полякова, А.С. Бессонова та ін.

В основному, використовується модифікаційний метод В.Ф. Нікітіна. В конусоподібну мірну склянку необхідно помістити 5-10г фекалій в марлевих кульках і налити туди 10 мл води. Один кінець марлі у вигляді косички звісити із склянки і помістити у воду, яка знаходиться у кюветі. Кювета з'єднується з такою ж самою косичкою із хімічною склянкою з великим рівнем води. При такій модифікації це забезпечує більш тривале постійне самозволоження проби. Культивування необхідно проводити в термостаті при температурі +28 – 30 °С.

Строк культивування за даної методики коливається від 8 до 30 днів. По закінченню вказаного строку проби необхідно заливати на 2 години теплою водою (+30 – 35 °С), після чого марлю з фекаліями вийняти, надосадкову рідину обережно злити, до осаду добавити фізрозчин, легенько розмішати і помістити на чашу Петрі. Личинок мають досліджувати під мікроскопом при збільшенні 10 х 10, або 7 x 20.

За даними Ф.М. Орлова (1996), личинки деляфондій – великі, товсті, мають кишки з наявністю 32 кишкових клітин, розташованих у 2 рядки.

Личинки альфортій тонкі, заключні в чохлик, кишки складаються з 20 клітин. Личинки стронгілюсов голковидної форми, мають кишки, які складаються з 16 клітин.

При обґрунтовуванні діагнозу на параскароз, необхідно відокремити: катаральну бронхопневмонію не інфекційного походження, та шлунково-кишкові захворювання (30).

1.8 Лікування, профілактика та заходи боротьби при

стронгілятозно-параскарозній інвазії коней

З лікувальною метою при параскарозі після попереднього голодування застосовують солі пиперазина й піперазин – гексагідрата індивідуально або груповими засобами по 10-15 коней, 2 дні підряд разом із зволоженими концентратами із розрахунку – 0,1 г/кг маси тіла.

Чотирьох хлористий вуглець задають всередину через зонд або у желатинових капсулах. Препарат застосовують після попередньої голодної дієти.

Після дегельмінтизації коней звільняють від роботи, й утримують в приміщеннях або на базах. Доза препарату розраховується у залежності від ваги й віку від 10 до 40 мл.

За даними І.А. Аничко й І.А. Кобра (1996), при порівняльному вивченні ефективності препарату – "Еквалан" й "Панакур гранулята" при шлунково-кишкових нематодозах коней, отримали 100% екстенсефективність при стронгілятозах та 81,3-90% при параскарозі.

На основі проведених досліджень виявлено, що препарати "Івермектин" у дозі 0,2 мг/кг, "Оксібендазол" 10 мг/кг й "Пірантел" 6,6 мг/кг маси тіла, показали 100% екстенсефективність на стронгілід та інших кишкових нематодозів (7).

Г.Н. Герасимова, С.Н. Разводова (1995) при дачі всередину 20% тетрамізолу, 20% тетрамізола-гранулята в дозі 30-40 мг/кг маси тіла, отримали 100% екстенсефективність при параскарозі. При стронгілятозній інвазії екстенсефективність цього препарату була нижче – 57,1-66%. Препарат "Мебенвет гранулят 10%" рекомендований у дозі 6-8 г/кг маси тіла, за даними авторів не ефективний препарат, а його антигельмінтна дія проявляється при дачі 150 мг/кг дворазово.

Про ефективність "Івермектину" при параскарозі коней повідомляє Т.А. Вашинський (10).

"Івермектин" у дозі 200 мкг/кг маси тіла, незалежно від форми застосування препарату, має 100% ефективність проти параскарид, кишкових стронгілят, трихонематид (44).

За даними Пономаренка В.Я., Жувака К.І. (2005), екстенсефективність препарату "Універм", у дозі 50 мг/кг маси тіла – 100%, препарату "Анвермін", у дозі 50 мг/кг маси тіла – 80-100%., препарату "Еквест – 2% оральний гель" – 100% при стронгілятозах та параскарозу.

"Універм" – препарат групи авермектинів, до його складу входять такі компоненти: аверсектин С – 0,2% та наповнювач до 100%. Вартість обробки однієї конячки, за цінами 2005-2007р. складає 5-7 грн.

"Еквест 2% оральний гель" містить в якості АДР, який є представником нового покоління авермектинів, – міксідектин (в 1 мл – 20 мг міксидектину). Вартість обробки однієї конячки складає 70-80 грн.

"Анвермін", як препарат групи бензомідазолів, рекомендовано проти багатьох гельмінтів тварин. Бензоімідазоли, які мають малу токсичність та широкий спектр дії на гельмінтів, випробувані та застосовуються у багатьох країнах світу. Ці препарати на основі альбендазолу, фенбендазолу, мебендазолу та ін. У даному випадку препарат на основі альбендазолу (9).

Лікувально-профілактичні заходи при гельмінтозах коней базуються на епізоотологічних даних та на зниженні чисельності збудників у навколишньому середовищі.

Боротьба з гельмінтозами коней має проводитись згідно із типом утримання тварин та по можливості базуватися на методі копроскопії.

Раціональне застосування і чергування антигельмінтозних препаратів дозволяє, крім того, попередити (у паразитів) розвиток резистентності.

У теперішній час, інвазії з важким перебігом клінічного прояву спостерігаються дуже рідко. Наявність паразитів виявляється, головним чином, у відхиленні поведінки тварини, затримки у розвитку лошат, загальному поганому стані, тьмяної, скуйовдженої шерсті. Це може бути і наслідком іноді надмірного споживання антигельмінтозних препаратів.

За даними Р.П. Грейда (1997), для успішної боротьби з гельмінтозами коней, необхідно притримуватись гігієни пасовищ, годівлі й утримання тварин.

З метою профілактики параскарозу в умовах господарств, несприятливих щодо параскарозу, необхідно проводити обов'язкові профілактичні дегельмінтизації коней у наступні строки:

- лошат цього року перший раз у серпні, другий після відйому.

- молодняк 1-2 років й дорослих коней у березні – квітні та жовтні -листопаді.

У табунних господарствах лошатам – сосунам, починаючі з 3-х місячного віку кожен місяць згодовують 2 дні підряд, гуртовим засобом по 10г піперазину на 1 прийом.

Із серпня і до кінця року дозу збільшують до 15г на один прийом, препарат задають вранці та ввечері – 2 дні підряд кожні 2-3 місяці (12).

На іподромах проводять дегельмінтизацію – піперазином через кожні 2-3 місяці й препаратом "Еквест гель 1-2%".

Після обробок тварин проводять дезінвазію стайні, забезпечують нормальний санітарно – гігієнічний режим утримання і годівлі тварин, влітку організують загонну систему пасовищ.

При комплектуванні поголів'я коней на іподромах з інших заводів та господарств, їх обстежують на параскароз. При виявленні заражених тварин, проводять дегельмінтизацію.

Профілактика і заходи боротьби при кишкових нематодозах коней складаються з цілого комплексу заходів, основним з яких є – профілактична дегельмінтизація, яка має проводитись 2 рази на рік. Навесні, перед початком пасовищного сезону, й восени (у серпні). Лікувальну дегельмінтизацію проводять у будь який час року (23).

З метою хіміопрофілактики стронгілятозів, коней рекомендовано щоденно годувати фенотіазіносолевою сумішшю протягом теплого пасовищного сезону. Профілактика така ж сама, як і при параскарозі (32).

1.9 Висновок з огляду літератури

Аналіз літературних джерел вказує, що стронгілятози та параскароз у даний час є значною проблемою для господарств та іподромів, яку необхідно вирішувати як спеціалістам ветеринарної медицини, так і власникам тварин. Здоров'я тварин та їхня раціональна підготовка є основним показником, необхідним для тренінгу і гарної працездатності тварини.

Наприклад, кишкові нематодози у племінних лошат впливають на їхню класність при бонитировці. А у спортивних коней це відображається на їх спритності та витрим