Галузевий огляд економіки США

Комплексна країнознавча характеристика США

4 липня 1776 року була підписана Декларація незалежності, а у 1783 році 13 колишніх британських колоній об’єдналися в державу США, яка за перше століття свого існування збільшила власну територію у 10 разів.

Сьогодні площа США становить 9,4 млн. км² (4 місце у світі), а наявне населення налічує 285 млн. осіб (3 місце у світі). Державний устрій – федеративна президентська республіка. Складається вона з 50 штатів та 1 федерального округу Колумбія (місто Вашингтон з передмістями).

85% державної території та 99,5% населення припадає на 48 так званих «суміжних штатів». Конфігурація основної території (тобто «суміжних штатів») нагадує прямокутник розмірами 4500 км (із заходу на схід) на 2500 км (з півночі на південь). Відстань від «суміжних штатів» до Аляски (по лінії Сіетл – Анкорідж) становить 2600 км, а до Гавайських островів (Сан-Франциско – Гонолулу) перевищує 3900 км. Аляска та Гавайї стали штатами у 1959 році. У невизначеному стані зараз знаходиться Пуерто-Ріко, оскільки це ані колонія, ані штат, а «держава, що вільно приєдналася».

Незважаючи на гігантські розміри державної території, сухопутних сусідів у США лише два – Канада і Мексика. В геополітичному чи суто військовому відношенні ці держави ніколи не становили загрози.

Економісти часто кажуть, що «коли Сполучені Штати чхають, то у решти світу з’являється нежить». Пояснюється це тим, що США – це наддержава, на яку припадає п’ята частина світового ВНП. США очолює Північноамериканське ядро «центру» світового господарства та регіональне інтеграційне угруповання NAFTA. За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП) США поділяє з Японією 3-4 місце в світі.

ВНП становить 23120 $ на особу за рік. Це майже вдвічі більше, ніж у таких високорозвинених країнах, як Ізраїль або Іспанія, втричі більше – ніж у середньорозвиненій Саудівській Аравії, та в 330 разів більше від показника Мозамбіку. При цьому соціальні протиріччя всередині США набагато гостріші, ніж в країнах Західної Європи або Японії (найгіршими є умови життя афроамериканців та нелегальних мігрантів з Латинської Америки).

США – перша у світі постіндустріальна країна. Вона стійко тримає першість за рівнем продуктивності праці, розвитком наукових досліджень і наукомістких галузей, є лідером у космічних технологіях і військовому виробництві. ⅔ ВВП США створюється сервісними галузями, особливого значення останнім часом набули інформаційні послуги.

Природно-ресурсний потенціал

Територія США відзначається великою розмаїтістю природних умов. В цілому вони сприятливі для життя і господарської діяльності людини. Переважає помірний і субтропічний клімат. Але зустрічаються й екстремальні умови (наприклад, у Долині Смерті або високих широтах Аляски) та негативні явища (висока сейсмічність тихоокеанського узбережжя, торнадо у південно-східній частині країни тощо).

Надра США багаті на різноманітні корисні копалини: паливні, металорудні, нерудні тощо. Світове значення мають поклади кам’яного вугілля (Аппалачі і Скелясті гори), нафти і природного газу (Галф і шельф Мексиканської затоки, Каліфорнія та Аляска(1)), бітумінозних сланців.

Країна має значні поклади залізної, мідної, свинцево-цинкової, уранової та інших руд. Розвідані чималі запаси благородних металів (за видобутком золота – 2 місце в світі, срібла – 7-е). Серед нерудних мінеральних ресурсів слід відзначити фосфорити, самородну сірку і калійні солі Півдня США.

Сільськогосподарському виробництву сприяють величезні розміри земельного фонду країни. Великі та Центральні рівнини майже ідеальні для розвитку багатьох галузей рослинництва і тваринництва завдяки родючим каштановим ґрунтам і природним кормовим угіддям північноамериканських степів – прерій. Субтропічні червоноземи посушливих південно-західних штатів непогано відгукуються на зрошення.

Загалом США володіють найбільшим у світі масивом ріллі (186 млн. га), але при цьому показник розораності території порівняно невисокий – 20,3% (для порівняння: в Україні розораність становить 57,5%). За сумарною площею луків і пасовищ США займають 3-е місце в світі (після Австралії та Китаю). Частина земель внаслідок неправильної експлуатації на початкових етапах освоєння території країни була виведена з обігу (бедленди). Зараз агрокультура є більш досконалою, що веде до поступового зростання природної родючості ґрунтів та повільного збільшення вмісту гумусу.

Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на Землі. До речі, у транспортному відношенні вони вдало пов’язані через глибоководний шлях Святого Лаврентія, Ері-канал та басейн Міссісіпі з різними частинами Атлантичного океану. Річки, що стікають із схилів Кордильєр та Аппалачів, багаті на гідроенергію. Найкращі можливості для розвитку гідроелектроенергетики мають річки Колорадо, Колумбія, Сакраменто, Сан-Хоакін, Теннессі.

4-е місце в світі займає США за розмірами лісовкритої площі (після Росії, Канади, Бразилії), показник лісистості території – 32,3%.

США володіє найбільшою в світі морською економічною зоною, що багата на мінеральні, рибні та інші ресурси.

Населення

Орієнтовно 30-35 тис. років тому через перешийок, що з’єднував Північну Америку з Євразією відбулося заселення Західної півкулі монголоїдними племенами. Ці групи переселенців з часом еволюціонували в нинішніх алеутів, ескімосів та індіанців. На момент «відкриття»(2) Америки Христофором Колумбом автохтонне населення території США перевищувало 2 млн. осіб.

Перше постійне поселення європейців (іспанців) на сучасній території США з’явилося на початку ХVІ століття у Сент-Огастині (Флорида). Однак воно не відіграло помітної ролі у формуванні нової нації, на відміну від поселень, що з’явилися далі на північ уздовж Атлантичного узбережжя, де переважали британські переселенці.

Історія формування етносу «американці США» – тривала і складна. Процес не закінчився і сьогодні. Виняткова роль в ньому належала і продовжує належати імміграції.

Корінне (індіанське, алеутське, ескімоське, гавайське) населення складає лише 3%. Відносини між європейськими переселенцями і корінними американцями відзначалися складним поєднанням співробітництва і протистояння. Окремі регіони мали досвід торговельних стосунків і певної соціальної взаємодії з місцевим населенням, однак найчастіше при розбудові нових поселень аборигенів примусово витісняли з їхніх земель за допомогою зброї.

Виділяють три етапи імміграції, в якій спочатку переважали європейці (англійці, ірландці(3), шотландці, валлійці, німці, італійці, греки тощо), які швидко перемішувалися(4) між собою та уже в другому поколінні вважали себе «стовідсотковими американцями» (янкі).

Афроамериканці (9,6% сучасного населення) з’явилися внаслідок работоргівлі. Таким чином культурні, релігійні та мовні відмінності у структурі населення доповнилися расовими.

З кінця ХІХ століття серед мігрантів з’явилися слов’яни (чехи, поляки, росіяни, українці(5) тощо); а у другій половині ХХ століття намітилося переважання вихідців з країн Латинської Америки (так званих «іспаномовних», особливо мексиканців) та Азії (корейців, китайців, в’єтнамців). Латиноамериканці та азіати намагаються селитися компактними групами у великих містах і зберігати свою етнічну відокремленість.

Сучасна імміграція має характер «відпливу умів», за рахунок чого в США сформувався великий трудовий та інтелектуальний потенціал.

У культурі США синтезувалися англійська мова і культура з цивілізаційною спадщиною переселенців з інших країн. За своїм характером це переважно міська, стандартизована і технізована «масова культура». І хоча вплив американської культури в світі значний, в інших країнах її сприймають не елітні, а пересічні верстви населення.

Бюро цензів США давно відмовилося від дихотомії «міське – сільське» населення на користь «метрополітенське – неметрополітенське». Процеси урбанізації (суб- та рур-) плавно переросли в контрурбанізацію. Нове американське місто – це така групова форма розселення (міська агломерація або мегаполіс), що здатна поєднувати переваги технологічної цивілізації з чистотою природного середовища передмість.

Метрополітенське населення США (тобто мешканці міських агломерацій і мегаполісів) становить 77%. Неметрополітенське – відповідно 23%. При цьому в сільському господарстві зайнято лише 2,5% економічно активного населення. Отже, поняття «сільське населення», «сільські поселення» та навіть «сільська місцевість» втратили в США своє початкове значення. Фактично в США є лише поняття «фермерське населення».

Найбільші міські агломерації США: Нью-Йорк (19,7 млн. мешканців), Лос-Анджелес (15,1 млн.), Чикаго (8,4 млн.), Вашингтон (7,0 млн.), Сан-Франциско (6,4 млн.), Філадельфія (5,9 млн.), Бостон (5,5 млн.), Детройт (5,3 млн.), Даллас (4,2 млн.), Х’юстон (4,0 млн.), Маямі (3,3 млн.), Атланта (3,1 млн.) тощо. Загалом в США 53 міські агломерації з населенням більше 1 мільйона осіб. Частина агломерацій зрослася між собою, утворивши мегаполіси Босваш (50 млн. мешканців), Чипіттс (35 млн. осіб) та Сан-Сан (близько 30 млн.).

Очікувана тривалість життя населення – 76 років. Тип природного відтворення – перший. Демографічна формула країни: 15 – 9 = 6‰. Активно відбувається процес «постаріння населення». У статевій структурі переважають жінки.

Середня густота населення США невелика – 28 осіб/км², адже Гірські штати і Великі рівнини є слабкозаселеними (5-10 осіб/км²), а на Алясці взагалі густота населення падає до 0,4 особи/км². Водночас Північний Схід країни відзначається зростанням показника до 325 осіб/км². Дуже щільно заселені Гавайї (400 осіб/км²) та Каліфорнійське узбережжя Тихого океану (300 осіб/км²).

В останні півстоліття більше половини приросту населення припадає на Каліфорнію, Техас і Флориду (так званий «сонячний пояс»). Зменшується населення в 4-ох штатах (Айова, Північна Дакота, Західна Вірджинія, Вайомінг) та у федеральному окрузі Колумбія. З’явився навіть термін «морозний пояс» (на противагу «сонячному»). Ці процеси пов’язані з внутрішньою міграцією економічно активного населення внаслідок структурної перебудови господарства після набуття країною постіндустріального статусу.

ГАЛУЗЕВИЙ ОГЛЯД ЕКОНОМІКИ

Найважливішими складовими господарства США з другої половини ХХ століття стали наукові дослідження і військово-промисловий комплекс. Наукові дослідження на ⅔ здійснюються лабораторіями корпорацій, решта поділяється порівну між урядовими закладами й університетами. Надання різноманітних послуг (інформаційних, ліцензійних, фінансових, освітніх, медичних, туристичних, транспортних) дозволяє країні компенсувати постійне негативне сальдо торгового балансу.

Гірничо-видобувна промисловість стала надійним фундаментом економіки США. За видобутком нафти (350 млн. тон на рік), природного газу (550 млрд. м³), вугілля (930 млн. тон) – країна займає другі місця в світі. Якщо нафту і природний газ США при цьому імпортують, то 70 млн. тон кам’яного вугілля щорічно експортується.

Важливим і дуже вдалим виявилося поєднання аппалачського вугілля із залізною рудою Великих озер. За видобутком залізної руди (62 млн. тон на рік) США займає 5 місце в світі, але старі родовища в районі озера Верхнього майже повністю відпрацьовані, доводиться видобувати бідні руди (таконіти), тому країна поступово перетворюється на імпортера залізної руди.

Загалом США займають 1 місце в світі за вартістю мінеральної сировини, яку вони видобувають самостійно, але, водночас – тримають 1 місце і по вартості імпорту мінеральної сировини. Цей несподіваний факт пояснюється як величезними потребами найпотужнішої в світі національної економіки, так і бажанням заощаджувати власні ресурси та можливістю отримувати дешевшу продукцію з інших країн.

Енергетика США – найпотужніша у світі. В ПЕБ країни переважає нафта (40%). Природний газ (25%) вже випереджає вугілля (23%). Гідро-, атомна, геотермальна, сонячна, вітрова та інша енергія сумарно становлять 12% ПЕБ. Кам’яне і буре вугілля переважно спалюється на ТЕС, природний газ використовується у комунально-побутовому секторі, нафтопродукти – як пальне для двигунів внутрішнього згоряння.

Продукування електроенергії в США становить 28% від світового. Японія та Росія, які займають 2-е і 3-е місця відповідно, поступаються США за валовим показником в 4 рази. Щоправда, по виробництву електроенергії на душу населення США займає 6 місце в світі. Частка АЕС в електроенергетичному балансі країни досить висока – 22%, розміщуються АЕС поблизу мегаполісів, в долині Теннессі та у Флориді (тяжіння до споживача, особливо при нестачі інших енергоресурсів). США імпортує електроенергію з Канади.

Обробна промисловість є основою матеріального виробництва США. Майже 5% вартості її продукції припадає на металургійний комплекс, в якому панують «Юнайтед стейтс стіл корпорейшен» та «Бетлехем стіл». Ці дві компанії створили 2 провідних райони чорної металургії: Приозерний згідно старих принципів розміщення (орієнтація на власну залізну руду і вугілля) та відносно новий Атлантичний (орієнтація на порти і дешеву довізну руду, а останнім часом – імпортні чавун і металобрухт).

«Сталевою столицею» США вважають Піттсбург (місце для його заснування обрав свого часу 20-річний офіцер Дж. Вашингтон). Видатними центрами чорної металургії є також Клівленд, Чикаго, Мілуокі, Буффало. Порівняно нові центри – Філадельфія, Балтімор, Бетлехем, Портсмут. Саме у Бетлехемі функціонує найпотужніший та найсучасніший металургійний комбінат.

Потужності чорної металургії країни використовуються зараз лише наполовину. У Приозерному районі навіть виник феномен «міст-привидів» (Янгстаун, Джеймстаун), виробнича база яких трималася виключно на металургії й «згорнулася», не витримавши канадської і японської конкуренції та структурної перебудови власної економіки. Тим не менше, США виплавляють 100 млн. тон сталі на рік та займають за цим показником 3-е місце в світі після Китаю та Японії. Іще 15-20 млн. тон якісної сортової сталі США щорічно імпортують.

Важливими конструкційними матеріалами сучасної економіки є кольорові метали. На США припадає ¼ світової виплавки алюмінію. Найбільшою компанією в цій галузі є АЛКОА («Алюмініум Компані оф Америка»), її штаб-квартира знаходиться у Піттсбурзі. США також займає 1 е місце в світі за виплавкою рафінованої міді й свинцю, 2-е – за виплавкою цинку і т.д. Більшість центрів кольорової металургії (Колумбія-Фолс, Спокан, Анаконда, Солт-Лейк-Сіті, Сан-Маньюел) знаходиться у штатах Гірського Заходу, що пояснюється наявністю тут як сировини, так і дешевої гідроелектроенергії гірських річок.

Частка машинобудування в структурі обробної промисловості становить 40%. В ньому істотно переважає транспортне машинобудування.

Унікальну роль в історії господарства США та у формуванні «американського способу життя» відіграло автомобілебудування. За кількістю випущених автомобілів з 1979 року США поступається Японії, але за їх вартістю залишається світовим лідером. Американською «автомобільною столицею» являється місто Детройт, в якому знаходяться штаб-квартири і головні виробництва корпорацій «Дженерал Моторз», «Форд Мотор» і «Даймлер-Крайслер». Відповідно серед штатів беззаперечним лідером автомобілебудування є Мічиган.

Загалом у США функціонує 58 автозаводів; найбільше (35) їх належить «Дженерал Моторз» (моделі «Шевроле», «Понтіак», «Олдсмобіль», «Бьюїк», «Кадиллак»), у «Форд Мотор» 8 заводів (ця ТНК більше автомобілів виробляє за межами США), у «Крайслер» – 6 заводів, «Американ Моторз» має 1 підприємство. 8 автозаводів на території США належить іноземному капіталу («Ніссан», «Хонда», «Мазда»).

В останній чверті ХХ століття лідерами машинобудування США стали авіаційна та ракетно-космічна промисловість. Літаки у вартості експорту США стабільно займають 1 місце. «Авіаційною столицею» США є місто Сіетл. В ньому розташовані штаб-квартири корпорацій «Боїнг» і «Сікорські». «Боїнг» – видатний виробник не тільки пасажирських літаків, стратегічних бомбардувальників, але й міжконтинентальних балістичних ракет, космічних кораблів, супутників тощо. «Сікорські» – світовий лідер у виробництві гвинтокрилів.

«Макдоннел-Дуглас» має виробничі потужності у містах Лос-Анджелес, Лонг-Біч, Сан-Дієго, Денвер, Сент-Луїс. Основна спеціалізація корпорації – транспортні й пасажирські літаки.

Корпорація «Локхід» (штаб-квартира в місті Атланта) прославилася технологіями «Стелс» (літаки-невидимки). Більшість її замовлень – військові.

Взагалі у розміщенні військових замовлень та у розвитку найновіших технологій в останні роки лідирують західні штати. Цьому посприяла наявність тут вільних земель для будівництва виробничих об’єктів і випробувальних полігонів, невисока густота населення та успішний досвід інтеграції науки та виробництва, результатом якого стало створення першого в світі технополісу(6) «Silicon Valley» («Силіконова долина»).

Найбільшим центром суднобудування США є Ньюпорт-Ньюс на узбережжі Атлантичного океану. На річковому суднобудуванні спеціалізується Буффало. Загалом ця галузь не витримує конкуренції з Японією та Південною Кореєю. На тихоокеанському узбережжі «виживає» тільки судноремонт.

Принципу наукомісткості підпорядковується розміщення підприємств електротехнічної та електронної промисловості.

Тяжіння до інтелектуального потенціалу Гарварда і Массачусетського технологічного інституту призвело до концентрації виробництва електроніки у трикутнику «Бостон – Нью-Йорк – Чикаго». Світовими лідерами у виробництві комп’ютерів стали ІВМ та «Х’юлетт-Паккард». Не менш відомий і такий виробник оргтехніки як «Ксерокс». Оптико-механічною столицею США стало місто Рочестер (штаб-квартира «Істмен Кодак»).

Від звичайної лампочки до ядерного реактору – ось спектр продукції гігантів електротехніки «Дженерал електрик» (штаб-квартира у Бостоні) та «Вестінгауз електрик» (штаб-квартира у Піттсбурзі). Жорсткі вимоги до якості трудових ресурсів привели до розташування їх заводів у межах мегаполісів Босваш і Чипіттс. Ця ж тенденція стосується підприємств корпорації «Веll» – крупного виробника контрольно-вимірювальної апаратури, оптико-волоконних систем і світового лідера процесу дротової телефонізації.

Найбільший у світі виробник напівпровідників корпорація «Інтел» зосередила свої підприємства у мегаполісі Сан-Сан (міста Сан-Франциско, Сан-Хосе, Лос-Анджелес, Сан-Бернардіно).

Важливими центрами важкого машинобудування (випуск будівельного та гірничошахтного обладнання), верстатобудування і робототехніки стали Чикаго, Клівленд, Детройт, Мілуокі, Балтімор.

Частка хімічної промисловості становить 20%. У її розміщенні відчувається перевага Півдня, особливо у нафтохімії. Такі гіганти як «Екссон Мобіл» «Тексако» і «Шеврон» мають штаб-квартири у Х’юстоні, що і зробило його «хімічною столицею» країни. Збереглася тонка хімія у Нью-Йорку та Філадельфії («Дюпон») завдяки орієнтації її «верхніх поверхів» на споживача, а також коопераційним зв’язкам внаслідок «всеїдності» та широких можливостей утилізації відходів інших галузей промисловості. Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Атланта, Новий Орлеан і Х’юстон лідирують у хіміко-фармацевтичній галузі.

Світовими лідерами в сільськогосподарській хімії (продукування мінеральних добрив, пестицидів, гербіцидів, кормових добавок) є американські корпорації «Монсанто», «Юніон карбайд», «Доу кемікл» тощо.

Частка харчової промисловості у загальній вартості виробленої продукції становить 15%. На розміщення харчової промисловості найбільше впливає споживчий ринок (населення мегаполісів) та дещо меншою мірою – сировинні зони. Майже 60% виробництва зосереджено на Півночі. Серед окремих компаній за вартістю виробленої продукції лідирують «Coca-Cola» і «Пепсіко». Практично не поступається ним виробник морозива «Ben & Jerry′s».

Але в структурі харчового комплексу США все ж таки переважає м’ясна промисловість. Її найстарішим та найзначнішим центром є Чикаго (в ньому зосереджені підприємства таких гігантів м’ясопереробки як «Армор» і «Есмарк»).

Нью-Йорк, Новий Орлеан, Сан-Франциско – важливі центри цукроваріння, яке орієнтується на довізну сировину.

Тютюнова промисловість тяжіє до сировинних можливостей південних штатів, особливо Вірджинії та Західної Вірджинії.

В структурі легкої промисловості переважає текстильна, особливо виробництво бавовняних тканин. Ця галузь зародилася ще у ХІХ столітті в Новій Англії, але у першій половині ХХ століття відбулася «втеча на Південь» – переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок. Там зосереджено й килимове виробництво.

Швейна і трикотажна промисловість тяжіють до споживача, тому їх найзначніші центри – це Нью-Йорк (взагалі найбільший центр легкої промисловості світу), Чикаго, Філадельфія, Детройт тощо. Шкіряно-взуттєві підприємства також розміщуються переважно на Північному Сході та у Приозер’ї.

Загалом американці надають перевагу європейському одягу і взуттю, але свій внесок у світову моду все ж зробили: мова йде про джинси. Фірма «Лівас Страус і К^о» (штаб-квартира у Сан-Франциско) з 1850 року без змін випускає найуспішнішу модель джинсів «501». У 1889 році з’явилася відома торгова марка «Lee». 1947 року на ринок вийшов «Wrangler» – символ Дикого Заходу, улюблені джинси «крутих» ковбоїв і рейнджерів.

Світову славу також має виробник стильного спортивного одягу «Nike».

Лісова та деревообробна промисловість є матеріаломісткою галуззю. На власній сировині працюють підприємства тихоокеанського Північного Заходу (Сіетл, Такома, Портленд, Юджин). На імпортну бразильську або африканську деревину зорієнтовані підприємства південноатлантичних штатів (Чарлстон, Саванна, Мейкон, Джексонвілл).

Меблева промисловість зосереджується у міських агломераціях і мегаполісах (вплив фактору споживача). Найбільшими центрами стали Нью-Йорк, Філадельфія, Чикаго, Міннеаполіс – Сент-Пол, Сан-Франциско, Лос-Анджелес.

Поліграфічна промисловість також є прерогативою надвеликих міст, в ній домінують Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Вашингтон.

Сільське господарство

америка промисловість мігрант

В ньому зайнято лише 2,5% економічно активного населення, але обсяги сільськогосподарського виробництва й експорту є найбільшими у світі. На експорт йде ⅓ виробленої рослинницької продукції та десята частина тваринницької. ¾ сільськогосподарських угідь знаходиться у приватній власності («американський шлях» розвитку капіталізму). Державі належать переважно малопродуктивні землі на Заході.

Аграрні кризи перевиробництва в США вже давно стали хронічними. Жорстка конкуренція привела до того, що у 50-х роках минулого століття був здійснений перехід на «машинну стадію» сільськогосподарського виробництва. За продуктивністю праці з американськими фермерами можуть зрівнятися лише голландські й данські фермери. Американські ферми відрізняються глибокою спеціалізацією, високою товарністю виробництва і найліпшою в світі технічною озброєністю праці.

В структурі вартості продукції сільського господарства США явно переважає тваринництво. В структурі сільськогосподарських угідь переважають пасовища і сіножаті. Рілля і багаторічні насадження займають лише п’яту частину території країни. Зрошується десята частина ріллі (18,1 млн. га – 3 місце в світі після Китаю та Індії) – це найцінніші землі для рослинництва поруч з угіддями Центральних і Великих рівнин.

⅔ посівних площ зайняті зерновими. Рекорд валових зборів становить 350 млн. тон. Головна зернова культура – кукурудза (250 млн. тон), яка широко використовується для виробництва комбікормів. Допоміжна роль відводиться пшениці (⅔ врожаю експортується), у посушливих районах – сорго, на зрошуваних землях – рису.

Універсальною культурою після «зеленої революції» в США стала соя: вона водночас і кормова (фуражна), і технічна (олійна), і власне продовольча.

Серед технічних культур провідними є бавовник, тютюн, арахіс, соняшник, цукровий буряк і цукрова тростина.

Цікаво, що овочівництво і картоплярство, садівництво і виноградарство в США не концентруються у так званих «приміських зонах» (екологічний чинник: передмістя найбільш забруднені). Половину вартості продукції садівництва, овочівництва і виноградарства дають штати Каліфорнія, Флорида і Гавайї, які мають найбільш сприятливі для цього природні умови. Висока щільність і якість автошляхів при наявності величезного парку спецтранспорту «знімає» проблему нетранспортабельності тієї сільськогосподарської продукції, що легко псується (це зауваження стосується і тваринництва).

У територіальній структурі рослинництва простежуються наступні елементи: кукурудзяна смуга (вона поступово трансформується у кукурудзяно-соєву), бавовницька (розпадається на окремі ареали) та овочево-садівницька (в останніх двох смугах додатковою культурою є рис на зрошенні).

Тваринництво США зорієнтовано на внутрішній ринок (крім птахівництва). За поголів’ям ВРХ США займає 2 місце в світі (після Індії), але є беззаперечним лідером у виробництві м’яса (20% від світового). Найбільше виробляється яловичини (переважно на природних кормових угіддях). Свинарство тяжіє до кукурудзяно-соєвої смуги (¼ свинини виробляє штат Айова) та її комбікормового потенціалу. Птахівництво теж найбільше розвинуто на Півночі, хоча намітився деякий «зсув на південь». Вівчарство зосереджується у штатах Гірського Заходу, але не забезпечує й половини потреб країни у вовні.

Найбільшим поголів’ям виділяється Техас («ковбойський» штат), тут концентрується майже 10% поголів’я худоби країни. Поголів’ям корів (відповідно і обсягами виробництва молока) виділяються штати Вісконсін, Нью-Йорк і Каліфорнія.

У територіальній структурі тваринництва чітко виділяються 2 молочні (північна і західна) та 2 м’ясні (свинарська і скотарська) смуги, а також вівчарська у Гірських штатах та оленярська на Алясці.

Важливою галуззю господарства США є рибальство. Більшу роль відіграють рибні порти Тихого океану (Сіетл, Сьюард, Такома). Обсяги вилову становлять 5,6 млн. тон на рік (6 місце в світі), але це не задовольняє потреб країни. Значна кількість морепродуктів докуповується.