Практичний внесок К.І.Рубинського в розвиток бібліотечної справи на Україні

Зміст

ВСТУП.. 2

Розділ І. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО. 7

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНИЙ ВНЕСОК К.І.РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ 13

2.1 Діяльність К. І. Рубинського в бібліотеці Харківського університету до 1917 року. 13

2.2 Внесок Костянтина Івановича Рубинського в роботу бібліотеки Харківського державного університету у 30-х роках XX століття. 31

2.3 КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ РУБИНСЬКИЙ ПРО БІБЛІОТЕЧНИЙ ПЕРСОНАЛ ТА ПРОФЕСІЙНУ БІБЛІОТЕЧНУ ОСВІТУ.. 34

РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВНЕСОК КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ. 39

3.1 К.І. Рубинський - основоположник Харківської бібліотечної школи. 39

3.1.1 КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ РУБИНСЬКИЙ ПРО ПРОЦЕСРОЗВИТКУ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА ЯК НАУКИ.. 43

3.1.2 ПОГЛЯДИ КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО.. 47

НА РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК. 47

Висновки. 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 55

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.

Розробка історико-бібліотекознавчої проблематики є одним з актуальних завдань сучасного бібліотекознавства. Вивченння витоків та розвитку українського бібліотекознавства дає можливість глибше осмислити її національні особливості, бібліотекознавчі факти і явища, вивчити та засвоїти спадщину видатних бібліотекознавців минулого, в тому числі і тих, які замовчувались, або напівзамовчувались, щоб реалізувати їх ідеї, збагатити національне бібліотекознавство.

В зв’язку з цим особливий інтерес і актуальність становить творча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрями бібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українського бібліотекознавства. Несправедливо забутий, він лише в 90-ті роки повертається до нас, як засновник українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмислення ролі та місця бібліотеки.

Розробка історико-бібліотекознавчої проблематики є одним з актуальних завдань сучасного бібліотекознавства.

У зв’язку з цим особливий інтерес становить творча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрямки бібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмислення ролі і місця бібліотеки, бібліотечної справи і бібліотекознавства в житті суспільства є важливими для сучасних працівників бібліотечної сфери.

Головною справою життя Костянтина Івановича Рубинського була бібліотека Харківського університету.

Завдяки його зусиллям в післяреволюційний період вдалося зберегти фонд бібліотеки, примножити за рахунок книжкових зібрань громадських організацій та деяких відомих харківських учених. Центральна бібліотека Харківського університету - спадок Рубинського,- фонд якої зараз нараховує біля 4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучасними технологіями книгосховищ.

Велику увагу приділяв питанню про значення бібліотекаря, повагу та піклування про нього, створення системи підготовки бібліотечних фахівців.

Костянтин Іванович Рубинський дав визначення структури бібліотекознавства як необхідної дисципліни, у розв’язанні важливих теоретичних і практичних проблем бібліотечного будівництва.

Його діяльність в галузі бібліотекознавства стала важливою умовою подальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.

Актуальність вивчення бібліотекознавчої спадщини Костянтина Івановича Рубинського зумовлюється також підвищеним інтересом бібліотечної науки та практики до проблем національного бібліотекознавства, про що свідчать присвячені цьому наукові конференції: „Бібліотека і бібліотечна професія в умовах інформатизації суспільства” (1993 р.), „Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті” (1993 р.), „Пріоритетні напрямки розвитку бібліотечної справи в Україні” (1993 р.), „Бібліотека у демократичному суспільстві” (1995 р.).

На конференціях піднімались саме ті питання, які є домінуючими в бібліотекознавчій спадщині Костянтина Івановича Рубинського. Важливість дослідження бібліотекознавчого доробку Костянтина Івановича Рубинського була обґрунтована тим, що на сьогодні відсутні узагальнюючі роботи про цього видатного діяча української бібліотечної справи, а необхідність розробки історико-бібліотекознавчої проблематики, як відомо, є одним з актуальних завдань сучасного бібліотекознавства.

Розробленість теми.

Бібліотекознавча спадщина Костянтина Івановича Рубинського українською бібліотекознавчою наукою вважається маловивченою. При житті Костянтина Івановича Рубинського майже не було публікацій, в яких була б дана повна об’єктивна оцінка його творчості.

Серед робіт українських вчених, в яких висвітлюються різноманітні питання історії вітчизняної бібліотечної справи в дожовтневий та пожовтневий час, , про Костянтина Івановича Рубинського містяться лише окремі згадки.

Теоретична і практична цінність ідей Костянтина Івановича Рубинського зумовили значний інтерес сучасних бібліотекознавців до його творчої спадщини. Це відображено

а). у загальних роботах що містять біографічні відомості про Костянтина Івановича Рубинського: М.П.Гуменюк, Н.М.Березюк, В.К.Мазманьянц ( 6-8,20-22, 30-32);

б). в дослідженнях, які висвітлюють практичний внесок Костянтина Івановича Рубинського у розвиток бібліотечної справи, зокрема, бібліотеки Харківського державного університету: Багалей Д.І., Галицька К.О., Беркович В.С., Прокопова В.Д., Фрідєва Н.Я., Швалб М.Г. ( 3,4,11,12,37,42);

в). Роботи про діяльність Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи: Березок Н.М., Козловський В., Одинока Л.П., Шестриков П.С.(10,27,36, 43).

90-ті роки знаменуються початком ґрунтовного вивчення праць Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи. Були надруковані збірники статей та матеріали науково-теоретичних конференцій, учасники яких осмислювали теоретичну спадщину Костянтина Івановича Рубинського, систематизували його погляди з основних проблем бібліотечної справи / 9,12, 39/.

Окремі матеріали Костянтина Івановича Рубинського подані в навчально-методичній літературі /3, 11, 22/. Ці роботи є значним внеском у розробку теоретичної спадщини Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи, але мають різноплановий характер і не дають цілісного уявлення про систему бібліотекознавчих поглядів Костянтина Івановича Рубинського. Спеціального дослідження, присвяченого ролі Костянтина Івановича Рубинського у формуванні бібліотекознавства як науки немає. Тому дане дослідження й робить одну з таких спроб узагальнити попередні доробки в цьому плані.

Мета дослідження – всебічний аналіз діяльності Костянтина Івановича Рубинського

Значення:

- для становлення і розвитку українського бібліотекознавства (20-30-і роки);

- для теорії і практики бібліотечної справи української сучасності.

Автор не ставив за мету дати усесторонній аналіз спадщини Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи. При дослідженні дипломної теми дипломної роботи зустрічалися певні труднощі (неповне ознайомлення з усіма роботами Костянтина Івановича Рубинського, частина яких зберігається в різних архівах України). Це зумовило характер групування матеріалу у розділах дипломної роботи.

Завдання дослідження:

- повно розкрити біографію Костянтина Івановича Рубинського;

- показати його участь в становленні і розвитку Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету;

- визначити внесок Костянтина Івановича Рубинського в розробку проблем бібліотечної справи;

- охарактеризувати внесок Костянтина Івановича Рубинського в започаткуванні Харківської бібліотечної школи;

- висвітлити внесок Костянтина Івановича Рубинського в бібліотекознавство.

Об`кт дослідження – діяльність Костянтина Івановича Рубинського.

Предмет дослідження – бібліотекознавча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, його наукова, теоретична та практична діяльність у галузі бібліотечної справи.

Були залучені джерела, серед яких: окремі праці Костянтина Івановича Рубинського, періодичні видання, роботи із загальних проблем бібліотечного будівництва в Україні. Залучились матеріали колективних досліджень з історії наукової бібліотеки Харківського державного університету.

При проведенні дослідження використовувались такі методи:

- конкретно-історичний,

- аналітичний,

- порівняльний,

- вивчення літературних джерел.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній розглядається мало вивчена сторона внеску Костянтина Івановича Рубинського до процесу формування бібліотекознавства як науки. Виявлені ненадруковані статті та інші роботи Костянтина Івановича Рубинського. В дипломній роботі систематизовані погляди Костяньтна Івановича Рубинського з важливих проблем бібліотечного будівництва, які раніше не були предметом спеціального дослідження бібліотекознавців, розкриті позиції Костянтина Івановича Рубинського при розв’язанні ним проблем бібліотечної справи.

Розділ І. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО.

Ім’я Костянтина Івановича Рубинського стоїть в одному ряді з іменами видатних бібліотекознавців Росії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Народився Костянтин Іванович Рубинськийв м.Балта Подільської губернії /тепер-Одеська обл./13 травня 1860р./довідка Російського державноговійськово-історичного архіву від 20.01.97р.номер 32/.Його батько за походженням з "священницьких" дітей виховувався у руській духовній семінарії. В1831р. він їде рядовим на військову службу,а завершує кар'єру підполковником 126 Пензенського піхотного Рильського полку (6,7,8).

Початкову освіту К.І.Рубинський отримав у Карачанській та Ніжинській гімназіях; у 1878 р. поступив до Ніжинського історико-філологічного інституту, звідки у 1883р. перевівся на останній курс історико-філологічного факультету Харківського університету, де його вчителями були 0.Потебня, М.Сумцов, Д.Багалій та ін. В університеті він був стипендіатом Міністерства освіти, що зобов'язувало його віддати отримані знання вчительській діяльності. Закінчивши університет у 1 885 р. зі ступенем кандидата наук та званням вчителя історії та географії,Костянтин Іванович Рубинський викладав у жіночій гімназії у Харкові, а потім у Пензенському реальному училищі та Пензенській гімназії,де він учителює, а вечорами допомагає у навчанні невстигаючим дітям бідняків. Його починання було підхоплене колегами, а в 1887 р. створюються і безплатні вечірні курси для малозабезпечених учнів. Педагогічна діяльність Рубинського зумовила його сталий інтерес до проблеми навчання дітей, дитячого читання, дитинства взагалі.

Наприкінці 1893 р. Костянтин Іванович Рубинський повернувся до Харкова, де працював на посаді спочатку помічника бібліотекаря Харківського університету, а з 1900 р. - бібліотекарем. Про авторитет Рубинського свідчить і той факт, що в 1897 р. указом імператора Миколи II його було нагороджено орденом Святого Станіслава III ступеня (7).

У 1902 р. Рада університету відрядила Костянтина Івановича Рубинського для вивчення досвіду роботи бібліотек Москви, Петербургу, Києва, Юр'єва /м.Тарту/, Варшави. Він ознайомився з діяльністю 25 бібліотек і перш за все університетських , ретельно вивчив їх досвід. Повернувшись до Харкова, він представив Раді звіт про відрядження і свій проект перенесення і розміщення фонду бібліотеки університету, який був прийнятий. У 1905р. /з 01.06. по 15.09/ Рада університету дозволила бібліотекарю Костянтину Івановичу Рубинському закордонну відпустку до Парижу /з прослуховуванням курсу французької мови для іноземців/ для огляду європейських бібліотек. Він відвідав великі наукові бібліотеки Парижу, Берліну, Мюнхену, Цюриха, Відня, Женеви, Берна та ін. "Благодаря письму к консулам, которым снабдил меня университет, двери всех библиотек гостеприимно открывались передо мною, библиотекари всюду охотно знакомили меня с устройством своих библиотек... Показать все достоинства иностранцу-библиотекарю, казалось, доставляло им большое удовольствие..." /4,с.13/. По поверненню Костянтин Іванович Рубинський виступив на засіданні бібліотечної комісії з доповіддю "Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас”).

Останні за часом відомі нам дані про дореволюційну діяльність Костянтина Івановича Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університету П.С.Шестериков у своїй книзі"Постановка библиотечного дела в університетах и других библиотеках России" /Одесса,тип. Б.Й.Сапожникова, І9І5/. От що він писав про свій візит до Харкова у 1913 р.:"... Отправился в университет и застал библиотекаря Константина Ивановича Рубинского, который обстоятельно ознакомил меня с библиотекой. Благодаря его чрезвычайной любезности я получил ответы на вопросы ... столь обстоятельные, что все дело постановки рисуетея мне как на дадони.

Матеріалів про діяльність Костянтина Івановича Рубинського в останні, передреволюційні роки не збереглося, архів Харківського університету був знищений в роки Великої Вітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджений. Подальша бібліотечна діяльність Костянтина Івановича Рубинського відтворювалася співробітниками бібліотеки Харківського державного університету шляхом вивчення спеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архіву бібліотеки університету, місцевих та державних архівів, його робіт цього періоду, спогадів дочки - Антоніни Костянтинівни, яка мешкає у Харкові.

Відомості про стан бібліотеки університету в 1917р. дуже обмежені. Бібліотекарі, що були налякані артобстрілами міста, погромами, залишили бібліотеку. Костянтин Іванович Рубинський, який володів багатьма іноземними мовами, міг неодноразово емігрувати, не залишив свою бібліотеку. Довгий час він залишався єдиним її штатним працівником, а у 1917 р. навіть мешкав у ній. Міська рада доручила йому очолити бібліотеку відновити її роботу. Він став першим директором бібліотеки Харківського університету у важкі, драматичні роки її існування (9).

У І9І7-І9І9 рр. бібліотека разом з університетом важко переживає зміну режимів на Україні, внаслідок чого університет залишився практично без фінансування. Але, незважаючи на голод та холод, до бібліотеки поступово повертались співробітники. В цей важкий час, в умовах масового знищення та розтягання фондів бібліотек, Костянтину Івановичу Рубинському вдалося не тільки зберегти фонд найстарішої вітчизняної університетської бібліотеки, але й примножити його. Розпорядженням місцевої влади у Харкові створена комісія по врятуванню бібліотек-емігрантів, до складу якої увійшов Костянтин Іванович Рубинський. Одночасно йому доручили завідування складом конфіскованих у емігрантів книг; він складав списки цих книг, розподіляв їх між районними, окружними, науковими бібліотеками; найцінніші видання передав до університетської бібліотеки та бібліотеки імені В.Г. Короленка (9).

Ця трудомістка та відповідальна робота пізніше стала предметом тяжких політичних звинувачень на його адресу. /Про те, що відбувалося насправді в бібліотеках, особливо наукових, у 1920-1930-х рр. відомо дуже мало. Історикам бібліотечної справи ще потрібно об’єктивно відновити цей період в бібліотеках, по яких також пройшла безжалісна репресивна машина. І доля Костянтина Івановича Рубинського - одна з багатьох, що потрапили до неї (30).

У 1920 р. в Україні розпочалася реформа вищої освіти: університети знищувалися як архаїчна академічна вища школа. Наприкінці 1920 р. Харківський університет вже не існував, замість нього створюється Академія теоретичних знань /через рік припинила своє існування/, а у травні 1921 р. Харківський інститут народної освіти /ХІНО/ з двома факультетами: соціального виховання та професійної освіти. Політосвітфакультет, що відкрився при ХІНО у 1925 р. й став прямим попередником майбутнього першого на Україні бібліотечного вузу(41).

З ліквідацією університету бібліотека залишилася без фінансування; Наркомосвіти перевів її під свою опіку. Бібліотека отримала статус публічної, загальнодоступної та нове приміщення - Центральна науково-навчальна бібліотека. У 20-і рр. перед науковими бібліотеками було поставлено завдання активної участі у політичному та економічному житті країни. І цей уклін бібліотечної роботи з притаманними йому формами визнавався чи не єдиним завданням академічних бібліотек, зруйновуючи їх функції. Мовчазно протидіє новим вимогам офіційних влад, Костянтин Іванович Рубинський, людина надзвичайно скромна та витримана, він не міг вписатися у "будни великих строек". Він стояв осторонь від ідеологічної боротьби, не брав участі у масових заідеологізованих заходах. Відомий бібліотекознавець не запрошувався для участі у спеціальних конференціях, нарадах, не брав участі в обговоренні питань бібліотекознавства та бібліографії, не друкувався. Його знання та досвід виявилися непотрібними (8).

У 1922 р. розпочалася чистка соціального складу наукових установ, їх пролетаризація. Безпартійна наукова інтелігенція на керівних посадах заміщувалася членами партії. З цим пов'язано звільнення Костянтина Івановича Рубинського з посади директора та переведення його на посаду старшого бібліотекаря.

На 1-й Всеукраїнській нараді працівників книги /Харків, листопад 1923 р./ ЦНУБ представляла вже О.Ольховська. Рубинський не опускає рук, і бібліотека продовжує працювати у майже звичному для себе ритмі.

Звільнившись від адміністративних обов'язків, Костянтин Іванович Рубинський зайнявся літературною роботою; у 1928-1930 рр. за його перекладом українською мовою було надруковано декілька романів Е.Золя (28).

Наприкінці 1919 р. вийшла постанова ЦК ВКП/б/ "Об улучшении библиотечной работы", яка відзначала незадовільний стан бібліотечної справи, проникнення до бібліотеки "классово-враждебных элементов". Для виконання постанови комісія політосвіти Харківської міської ради створила бригаду по перевірці Центральної науково-навчальної бібліотеки, до складу якої за рекомендацією Укрнауки було включено й Костянтина Івановича Рубинського. Але на заключному етапі її роботи було сфабриковано рішення місцевкому бібліотеки, яке ґрунтувалося на заяві співробітників бібліотеки /прізвища не вказані/, згідно з яким він був відізваний зі складу бригади, як такий, що проявив необ’єктивний підхід до її роботи.

За матеріалами, які були надані бригадою, комісія політосвітроботи міської ради 17.03.1930р.ухвалила резолюцію, яка звинувачувала бібліотеку у відірваності від завдань радянської науки,наявності у штаті класово-ворожих елементів, а її керівництво - у зберіганні незареєстрованих бібліотек емігрантської професури, приховуванні цінних рукописних фондів та документів, які розшукуються відповідними органами. Розцінювалося все це як політичне шкідництво,Комісія вимагала реорганізації ЦНУБ і створення"бібліотечного колгоспу", передачі на додаткове судове розслідування справи про приховування цінних документів і бібліотек емігрантської професури, негайного звільнення з роботи директора О.Ольховської і вченого секретаря /фактично заступника директора/ Рубинського та проведення дострокової чистки апарату бібліотеки.

Тяжкі звинувачення вимагали відписок, довідок, апеляцій у вищі інстанції та слідчі органи. Все це разом зі зрадою деяких колег, багаторічною, без відпусток і вихідних працею, занепокоєність долею бібліотеки підірвало здоров'я Рубинського. Нам не відомо, на яку посаду його було переведено після страшного вердикту, але він продовжував працювати в бібліотеці до того рокового дня - 20 грудня 1930 р., коли туманним ранком по дорозі на приміську станцію "Зелений Гай" його було збито потягом. Через кілька годин він помер у 1-й міській лікарні.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНИЙ ВНЕСОК К.І.РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ

2.1 Діяльність К. І. Рубинського в бібліотеці Харківського університету до 1917 року

Головною справою життя Костянтина Івановича Рубинського була бібліотека Харківського університету.

В 1893 р. він прийшов в бібліотеку імператорського Харківського університету і віддав їй 40 років свого життя.

Випускник університету, що вивчав досвід роботи багатьох наукових бібліотек Росії і за кордоном, Костянтин Рубинський став першим бібліотекарем-професіоналом, здатним, як вважала Рада університету, покращити становище. "Ні професори, ні поети не змогли, попри свою серйозну освіту, налагодити бібліотечну роботу, як це належить, оскільки в них не було професійних знань. Навіть бібліотечні комісії, визнавши свою некомпетентність у бібліотечній справі, у будь-який спосіб підтримували в Раді починання Рубинського, без чого його робота не могла бути досить продуктивною", - підкреслював відомий український історик, професор університету Д. Багалій (3, 4 ).

Комплектування бібліотеки книжками на штатні кошти університету було вкрай недостатнім. Значно більша кількість книжок надходила від різних осіб як пожертвування. Наприклад, в 1902 р. куплено книжок і журналів для фундаментальної бібліотеки 1978 томів, а пожертвувано того ж року різними особами в цю бібліотеку 3809 томів; в 1903 р. куплено 1483 томи, надійшло подарованих 3187, в 1904 р. куплено 1806 томів, подаровано 2893; в 1909 р. куплено 2814 томів, подаровано 4137 томів і т.д.

Але, навіть беручи до уваги поповнення бібліотеки шляхом філантропії, зростання книжкових фондів треба визнати невеликим. Якщо на початок 60-х років, за 55 років існування бібліотеки, книжковий фонд ледве досяг 60894 томів, то на І січня 1895 р., тобто ще за 40 років збільшився до 128065 томів. Отже, пересічна бібліотека поповнювалася щороку на 1680 томів (41).

На І січня 1905 р. книжковий фонд бібліотеки становив 177879 томів.

В останнє десятиріччя перед Жовтневою революцією університетська бібліотека поповнювалася інтенсивніше: зростання фонду становить майже 5000 томів щороку. Але це збільшення йшло переважно за рахунок пожертвувань. На І січня 1916 р. фонд фундаментальної бібліотеки становив уже 258256 томів (26, 29).

Книжковий фонд університетської бібліотеки в минулому столітті комплектували, тільки виходячи з інтересів професорів і викладачів. В основному купувалася фундаментальна література. Підручників було мало, та й ті, звичайно, надходили тільки в одному примірнику.

З 1862 p. спеціальна студентська бібліотека була закрита, що дуже погіршувало становище студентів.

Нарешті Рада університету звернула на це увагу і з 1879 р. організувала при бібліотеці студентських відділ. Цей відділ повинен був складатися з підручників і посібників. Коли ця бібліотека почала роботу, в ній було лише 2109 томів (5, 28, 30).

Керівництво цією бібліотекою було покладене на комітет із професорів. Завідувати нею було доручено спеціальній особі. Згодом такими завідувачами були помічники бібліотекаря фундаментальної бібліотеки. Містилась ця бібліотека в аудиторії, де відбувались лекції. Це обмежувало роботу студентського відділу - бібліотека могла функціонувати тільки в години, коли не було лекцій. З цієї причини при студентському відділі бібліотеки не було читальні.

Студентський відділ ріс теж дуже повільно. На 1895 р. у ньому налічувалось 7783 томи, в 1905 р. книжковий фонд зріс до 12904 томів, в 1916 р. він уже становив 20884 томи. На І січня 1917 р. книжковий фонд фундаментальної і студентської бібліотек становив 296370 томів (Додаток 1).

Великою заслугою бібліотеки є те, що вона нагромаджувала і зберігала величезну кількість найціннішої літератури, яку протягли крізь усякі рогатки, створювані для літератури царською цензурою.

Кошти на комплектування фундаментальної бібліотеки в цей період збільшилися порівняно з попереднім періодом, проте були ще недостатні для того, щоб задовольнити потреби університету.

Багато професорів у міру сил піклувалися про належне комплектування бібліотечного фонду. Виїздили в закордонні відрядження вони брали на себе труд особисто домовлятися з іноземними торговельними книжковими фірмами щодо придбання необхідної літератури, закуповували там цю літературу, і в результаті бібліотека одержувала цілі ящики книжок, що йшли слідом за вченими, які поверталися з-за кордону.

Але все це були недостатні способи, щоб поповнити незначні ресурси, асигновані на комплектування бібліотеки. Крім того, деяка частина асигнованих сум витрачалася на оправлення книг, канцелярські потреби, пересилку літератури.

В першу чергу передплачувалися бібліографічні видання, енциклопедії загального характеру, посібники у бібліотечній справі і книжки для кафедри богослов’я.

Під керівництвом Рубинського в 1902 р. було споруджено, за проектом відомого петербурзького архітектора Величка, першу в Харкові і на Україні спеціальну будівлю бібліотеки, вона складалася з двох книгосховищ: старого – дерев’яного, в три яруси, і нового - залізобетонного, в п’ять ярусів. Між цими двома книгосховищами знаходиться двоповерхова будівля; її верхній поверх складається з великого читального залу, що прилипають до нього, кімнат; через них зал для читачів з'єднується з новим і старим книгосховищами. Одна з цих кімнат була відведена під абонемент, друга - для каталожної. На нижньому поверсі знаходилася канцелярія та інші службові приміщення бібліотеки. До освоєння нового книгосховища університет підійшов досить вдумливо і обережно.

Студентський відділ бібліотеки, що з часу його заснування в 1879 р., протягом 25 років продовжував тулитися в аудиторії, також не міг розгорнути роботу через тісноту приміщення. Не зважаючи на те, що фонд студентського відділу зростав повільно, все ж таки зайнята ним аудиторія була вся заповнена шафами і книжками. Отже, для подальшого росту бібліотеки в цьому приміщенні абсолютно не було ніяких перспектив (5).

У новій будівлі фундаментальної бібліотеки університету виявилось вільне місце, і в 1904 р. студентський відділ був перенесений у книгосховище фундаментальної бібліотеки. Водночас студенти дістали змогу користуватись великим читальним залом фундаментальної бібліотеки.

У 1907 р. знову ставилося питання про розширення бібліотеки і перебудову старого книгосховища. У доповіді про будівельні потреби Харківського університету читаємо:

"Старое книгохранилище университета, неудобное и опасное в пожарном отношении, должно быть перестроено по образцу нового, т.е. с полным устранением всякого другого строительного материала, кроме камняі железа...(5).Нарасширение библиотеки проэктировалось 125000 крб. /Багалей Д. Доклад о строительных нуждах императорского Харьковского университета.//Записки императорского университета X.,1907 .- кн. І /.

Але ні перебудови, ні розширення бібліотечної будівлі не сталося. Між тим, уже в 1913 р. знову гостро став відчуватись брак місця у книгосховищі. Як свідчать сучасники, "свободного места там остается лет на пять". /Шестриков П. Постановка библиотечного дела...: - Одесса, 1915. –– С.146/.

Студентський відділ тепер був перенесений до фундаментальної бібліотеки. Книжки цього відділу були підподілені на шість відділів.

До цього часу в бібліотеці зібралось чимало книг, на оброблених і не записаних у каталогах. Точну кількість їх на 1904 р. встановити не вдалося; в 1895 р. їх було 40000 томів (32).

Добре знаючи стан бібліотечної справи в Росії та Західній Європі, К.І. Рубинський вважав своїм громадянським обов'язком звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняного бібліотекознавства. 22 листопада 1909 він виступив в університеті з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки та завдання бібліотеки". Розглядаючи бібліотеку як "... фактор людської культури, як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни, капітал, у який вкладено всі знання людства", К.І. Рубинський вважав, що необхідна наука, яка б займалася вивченням оборотів цього капіталу. "Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство." (7, с. 5).

К.І. Рубинський переконаний, що бібліотекознавство потрібно включити до числа університетських наук; університет повинен прийти на допомогу цій науці, відвести належне місце вивченню минулого книги та бібліотеки, дослідженню значення бібліотеки як чинника культури, людського прогресу. Виступ, який позначено громадянською позицією вченого, високим професіоналізмом, мав широкий резонанс в Харкові і за його межами.

До кінця XIX ст. передові бібліотекарі Росії все більше відчували необхідність консолідації своїх зусиль. У 1908 р. у С.-Петербурзі створено самостійне Суспільство бібліотекознавства, організаторами якого стали переважно бібліотекарі наукових і спеціальних бібліотек. З самого початку його існування у списку керівного складу прізвище єдиного представника провінційного університету - К.І. Рубинського. Він один з найбільш активних членів Товариства.

22 листопада 1908 К.І. Рубинський виступив на засіданні Товариства бібліотекознавства з доповіддю "Положення питання про бібліотечну персонал за кордоном і у нас". У 1910 р. на запрошення Товариства він прочитав блискучу лекцію "Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства". К.І. Рубинський підтримував створення першого в Росії спеціального журналу "Бібліотекар", помістивши його в перших номерах статтю "Причини безладу наших академічних бібліотек" (1910 р.).

Суспільство бібліотекознавства прийняло рішення про скликання з'їзду з бібліотечної справи. К.І. Рубинський як член комісії академічних бібліотек активно брав участь у підготовці документів з'їзду, зокрема, спільно з Е.Н. Доброжінскім, "Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Суспільство бібліотекознавства доручив К.І. Рубинського постановочним виступити з доповіддю на з'їзді.

Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи відбувся в С.-Петербурзі з 1 по 7 червня 1911 Після офіційного відкриття з'їзду голова Товариства бібліотекознавства граф І.І. Толстой надав слово для доповіді "Положення бібліотечної справи в Росії та інших державах" бібліотекаря Харківського університету Костянтину Івановичу Рубинського. Доповідь - розгорнута об'єктивна картина стану бібліотек Росії, намальована людиною мужнім і чесним, всім серцем хворіють за свою справу. К.І. Рубинський показав знання стану справ у всіх типах бібліотек, труднощі і шляхи виходу з них і головне - позначив дві основні позиції:

- бібліотечна справа в Росії має стати таким же важливим державним питанням, як в інших країнах;

- бібліотечна справа - професія, до нього потрібно готуватися так само, як і до викладацької роботи.

Жваву дискусію викликав і другу доповідь К.І. Рубинського "Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках", з яким він виступив на секції академічних і спеціальних бібліотек. ( "К. І. Рубинський і I Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи" - тема самостійної статті.)

Останні за часом відомі нам відомості про дореволюційної діяльності К.І. Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університету П.С. Шестериков у своїй книзі "Постановка бібліотечної справи в університетах та інших бібліотеках Росії" (Одеса, тип. Б. М. Сапожникова, 1915). Ось що він написав про свій візит до Харкова в 1913 р.: "... Відправився до університету і застав бібліотекаря К. І. Рубинського, який докладно ознайомив мене з бібліотекою. Завдяки його надзвичайної люб'язності я отримав відповіді на питання ... настільки грунтовні, що вся справа постановки малюється мені як на долоні ". Наводячи статистичні відомості про бібліотеку, фонд якої налічував до 1913 р. 264 304 документа, П.С. Шестріков зазначив, що в бібліотеці існує конкурсна система заміщення вакантних посад, чіткий розподіл обов'язків між співробітниками. З приходом К.І. Рубинського в штаті бібліотеки вперше з'явилися чотири жінки, прийняті на роботу після здачі спеціального іспиту, що на той час було винятком. П.С. Шестріков навів слова Рубинського: "Продуктивність праці осіб жіночої статі не менше, ніж продуктивність роботи чоловіків, і немає підстави закривати їм доступ до штатних посад у бібліотеці".

Матеріалів про діяльність К.І. Рубинського в останні передреволюційні роки не збереглося, архів Харківського університету знищений у роки Великої Вітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджено. Подальша бібліотечна діяльність К.І. Рубинського відтворювала нами шляхом вивчення спеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архіву бібліотеки університету, місцевих і державних архівів, його робіт цього періоду, спогадів доньки - Антоніни Костянтинівни, яка живе в Харкові.

Наші відомості про стан бібліотеки університету в 1917 р. дуже обмежені. Бібліотекарі, налякані артобстрілом міста, погромами, покинули бібліотеку. К.І. Рубинський, який володів багатьма іноземними мовами, що мав кількаразову можливість емігрувати, не кинув свою бібліотеку. Тривалий час він залишався єдиним її штатним працівником, а в 1917 р. навіть жив у ній. Міська рада доручив йому очолити бібліотеку, відновити її роботу. Він став першим директором бібліотеки Харківського університету у найскладніші, драматичні роки її існування.

У Європі вже в першій половині XVIII ст. були створені професійні об'єднання бібліотекарів, виходили сотні спеціальних періодичних видань, а особи, які бажають служити в бібліотеках, могли отримати спеціальну освіту. Це здивувало російських бібліотекарів і змусило іншими очима подивитися на рівень бібліотечної справи в Росії.

Таке потрясіння пережив і бібліотекар Харківського університету Костянтин Іванович Рубінський, ознайомившись в 1905 р. з роботою найбільших бібліотек Західної Європи. Але цьому передував десятирічний період роботи в якості помічника, а потім бібліотекаря одного з найбільших університетських бібліотек. Ще в 1896 р., прийшовши до бібліотеки, випускник історико-філологічного факультету з головою поринає у вивчення історії університету.

У зв'язку з наближенням 100-річчям університету перед К.І. Рубинського було поставлено завдання відтворення історії фундаментальної бібліотеки, як найважливішого науково-допоміжного установи. К.І. Рубинський блискуче впорався з цим завданням, залишивши нащадкам історичний нарис "Бібліотека Харківського університету за 100 років її існування (1805-1905)". Глибокий аналіз минулого бібліотеки допоміг йому розібратися в причинах, що заважають її розвитку. Простежуючи історію бібліотеки, К.І. Рубинський бачить, як з перших років свого існування вона, очолювана професорами, приходить все більший безлад.

Бібліотекар шукає і знаходить розгадку цього явища. "Чи не в тому вона, що на бібліотечну справу дивилися у нас, як на справа дуже проста, не потребує спеціальних відомостей, як на справу, яку можна доручити всякому освіченій людині ...". (1, с.38). Завершуючи нарис, К.І. Рубинський зауважує: "склала величезна бібліотека, що стоїть півмільйона. Мабуть, вона повинна була служити джерелом освіти для всього краю, а тим часом вона ледве могла задовольняти невелика кількість професорів і студентів”.

У 1902 р. у зв'язку із завершенням будівництва нової будівлі бібліотеки університету К.І. Рубинський відвідує 25 найбільших бібліотек Москви, Петербурга, Варшави, Києва. Він ретельно вивчає досвід їх роботи і перш за все досвід перенесення фондів у нове книгосховище. Результатом цієї поїздки став докладний звіт і запропонований К.І. Рубинського про