Документно-інформаційні ресурси з мистецтва публічних бібліотек

Актуальність теми дослідження. Документні фонди мистецтва публічних бібліотек – стратегічний ресурс розвитку суспільства, їх інформаційний потенціал є основою інтелектуального та духовного прогресу людства та виконують важливі соціальні функції акумулювання, зберігання та надання користувачам потрібної інформації з світового мистецтва

В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання, збереження, обробки і передачі інформації саме бібліотечні фонди мистецтва стають базовими соціальними інститутами, найкваліфікованішими та найавторитетнішими комунікаційними посередниками між світовим документним ресурсом з мистецтва та користувачем.

Проблема своєчасного та повноцінного документозабезпечення бібліотечних фондів мистецтва має вагоме соціальне та культурологічне значення, є однією з пріоритетних у бібліотекознавстві та бібліотечному фондознавстві. Кризовий стан систематичного поповнення складу фондів мистецтва публічних бібліотек України, спричинений розпадом системи державного централізованого книгорозповсюдження, постійним недофінансуванням комплектування бібліотек, відсутністю єдиної інформаційної та технологічної платформи взаємодії видавничої, книготорговельної та бібліотечної галузей, ускладнює якісне задоволення інформаційних потреб громадян, реалізацію їх конституційних прав на вільний доступ до інформації, призводить до поглиблення відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних і технологічних досягнень

Запорукою виконання бібліотеками України їх суспільної місії є кумулювання світового документного потоку з мистецтва, що можливо лише за умови використання взаємодоповнюючої сукупності джерел, способів, методів та форм документозабезпечення. Створення концептуальних засад оптимізації системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек, адаптованої до демократичних, технологічних і ринкових перетворень, що відбуваються нині в Україні, сприятиме підвищенню соціальної ефективності та престижу бібліотечних фондів мистецтва, ліквідації в країні інформаційного дефіциту, який суттєво уповільнює темпи розвитку вітчизняної науки та культури.

Даний напрям державної політики закріплено у Законах України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про обов’язковий примірник документів», «Про національну програму інформатизації», «Про видавничу справу», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», у Постановах Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 р. №608 «Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів», від 31 серпня 2000 р., «Концепції національної інформаційної політики». Проте в своїй більшості вони мають декларативний характер.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення та практичного подолання суттєвих протиріч між: швидкими темпами зростання документного потоку та недостатнім його відбиттям у структурі бібліотечного документного ресурсу з мистецтва; стрімким розвитком електронного сегмента системи документозабезпечення та відсутністю обгрунтування форм його адаптації бібліотечною практикою; зростаючими вимогами користувачів до повноти й рівня бібліотечно-інформаційного обслуговування та незадовільним станом оновлення бібліотечних фондів мистецтва країни; наявним правовим забезпеченням гарантованого державою поповнення бібліотечних документних ресурсів, в т.ч. з мистецтва і нерозробленістю механізмів максимально ефективної його реалізації; необхідністю запровадження інноваційних форм управління системою документозабезпечення бібліотечних фондів мистецтва та відсутністю надійного інструментарію її оптимізації

Подолання зазначених протиріч потребує розроблення теоретико-методологічних засад формування ефективної системи документозабезпечення фондів мистецтва бібліотек України в умовах ринкових відносин, демократизації та інформатизації суспільства.

Стан наукової розробленості теми. Наукову основу дослідження даної теми складають ідеї, теорії, концептуальні положення, викладені у фундаментальних працях бібліотечного фондознавства Ю.М. Столярова, М.П. Васильченка, В.І. Терьошина, які зробили значний внесок у вивчення джерел, способів, методів та форм документозабезпечення документних фондів бібліотек

Розробкою теми документозабезпечення документних фондів в т.ч. фондів мистецтва публічних бібліотек нині активно займається А.А. Соляник. її доробок з даної проблематики: монографія «Система документопостачання бібліотечних фондів», статті у наукових журналах і збірниках наукових праць, тези доповідей на наукових конференціях та ін.

Багатий фактичний матеріал, що описує окремі елементи структури системи документозабезпечення документних фондів в т.ч. з мистецтва публічних бібліотек знаходиться у наукових публікаціях Т. Борисенко «Технологічні особливості в системі комплектування газетних фондів бібліотек», Л. Карпової «Стратегія розвитку комплектування бібліотечних фондів», Л. Костенко «Використання INTERNET в бібліотеках», Т.Нікітінської «Потреби і запити читачів щодо видань з мистецтва», Я. Чепуренко «Система обов’язкового примірника документів в Україні» та ін.

Проте сьогодні відсутні спеціальні дослідження та публікації, присвячені стану та розвитку документно – інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек.Ці питання, як правило, розглядаються в працях загального характеру, присвячених різним аспектам формування та використання документно – інформаційних ресурсів в цілому у бібліотеках даного типу.

Враховуючи специфіку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва, пов’язану з соціальним галузі у формуванні духовності суспільства та її особливостями, неповнотою документних фондів з мистецтва у публічних бібліотеках, а також впровадженням електронних технологій в процеси створення, формування та використання документно-інформаційних ресурсів. Ці питання на сьогодні є актуальними і потребують спеціальних досліджень.

Метою даної роботи є вивчення сучасного стану документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек, проблеми їх формування та перспектив розвитку.

Завдання дослідження зумовлені його метою і передбачають:

- вивчення документального потоку видань з мистецтва;

- розкриття стану документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва;

- аналіз кількісного і якісного складу бібліотечного фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС;

- характеристика довідково-бібліографічного апарату з мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС;

- визначення проблем та перспектив розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек.

Об’єктом дослідження є документно-інформаційні ресурси з мистецтва.

Предметом дослідження є формування та функціонування документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек.

Методами дослідження теми дипломної роботи є науковий аналіз і синтез, системний підхід, статистичний та бібліографічний аналіз даних, анкетування, контент-аналіз, ранжування показників, групування та узагальнення матеріалу.

Наукове і практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек як інформаційної та культурної бази естетичного і духовного розвитку суспільства, визначенні перспектив щодо поліпшення їх складу та документозабезпечення.

Структура дипломної роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

У вступній частині обґрунтовується актуальність та стан розробки теми, визначається об’єкт, предмет, мета, основні завдання, база і методи дослідження, дається характеристика структуризації дипломної роботи.

Перший розділ дипломної роботи розкриває аналіз документального потоку видань з мистецтва, документозабезпечення виданнями даної галузі публічних бібліотек.

Другий розділ спрямований на визначення шляхів удосконалення комплектування фонду мистецтва публічних бібліотек. Дається оцінка результативності документозабезпечення фонду мистецтва, виявляються його недоліки, шляхи вирішення проблем у розвитку документно-інформаційних ресурсів з мистецтва публічних бібліотек України.

У висновках підводяться підсумки результатів дослідження теми, даються узагальнення з питань документозабезпечення фондів мистецтва.

1.1 Аналіз документального потоку видань з мистецтва

видання бібліотека мистецтво фонд

Глибокі зміни у житті суспільства в матеріальній та духовній сфері підвищують роль документовидань з мистецтва держави, зумовлюють необхідність поліпшення складу і структури відділів мистецтва фондів публічних бібліотек, зберігання необхідної суспільству мистецької інформації і забезпечення нею користувачів. Публічні бібліотеки є найдоступнішими для населення зберігачами інформації, державними центрами зосередження документно-інформаційних ресурсів з мистецтва та інших документів соціального призначення.

Сьогодні в Україні функціонують видавництва та видавничі організації, які випускають неперіодичні видання всіх галузей мистецтва. Серед них видавництва, які знаходяться в м. Києві – Знання-Прес, Школа, Мистецтво, Bona mente, Кондор, Техніка, Веселка, Автограф, Музична Україна, Довіра, Юнона-Монета, Кіnо-Коло, МАУП, Наукова думка, Богдан, Балтія Друк, Тріумф, Грамота, Криниця, Каравела, Логос, видавництво ім. О. Теліги, Науковий світ, Вища школа, Парапан, КМ Академія, Либідь та ін.

Видавництва та видавничі організації, які займаються випуском видань з мистецтва у Харкові – Фоліо, Клуб сімейного дозвілля, Колорит, Факт, Скорпіон, Регіон-інформ, Фактор та ін.; в Донецьку – ПКФ «БАО», Донеччина, Каштан; у Вінниці – Нова книга, Глобус-Прес; в Ужгороді – М-Студія, Ліра; у Дніпропетровську – Дніпрокнига; у Львові – Афіша, Сполом, Оріяна Нова, Каменяр, Світ, Свічадо; у Тернополі – Лілея; в Луцьку – Надстир’я, Медіа, Вежа, Терен; в Чернівцях – Золоті литаври, Прут, Рута; в Луганську – Альма-матер; в Одесі – Астропринт; в Івано-Франківську – Нова Зоря; в Сумах – Мрія-1; в Рівному – Волинські Обереги, Рівненський друк; в Дрогобичі – Посвіт, Вимір.

Гарантом цілісності книжкової і друкованої пам’яті нації та державним фондосховищем є Книжкова палата України, яка проводить наукові дослідження стану українського книговидання, сучасного ринку видавничої продукції, аналізує адміністративні дані, що характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі, з максимальною повнотою збирає та зберігає видання друку, інформує зацікавлених фізичних та юридичних осіб про отримання у вигляді обов’язкових примірників нових неперіодичних та періодичних видань України. З цією метою Книжковою палатою України видається вісім поточних бібліографічних покажчиків, у яких відображаються всі види документів, що виходять друком в Україні.

Значну роль у розповсюдженні видавничої інформації про видавничу продукцію відіграє система «Літописів…» Книжкової палати. Державні бібліографічні покажчики є найавторитетнішим джерелом інформації про друковану продукцію усіх галузей знань, в т.ч. з мистецтва. На жаль, заявляти про реальне відображення у цих покажчиках всього масиву видань, що випускаються на теренах держави, Книжкова палата України не може… Адже певна кількість суб’єктів видавничої діяльності повністю або частково не виконує Закон України «Про обов’язковий примірник документів», основним завданням якого є правове регулювання інформаційних відносин, пов’язаних з систематичним поповненням національного документного фонду країни як частини світового інтелектуального та культурного надбання, важливої умови інформатизації суспільства…, та Постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок доставлення обов’язкового примірника документів» до Книжкової палати України.

Детальну інформацію про документовидання з мистецтва можна отримати з таких поточних бібліографічних покажчиків як: «Літопис книг», «Літопис газетних статей», «Літопис журнальних статей», «Літопис журнальних статей», «Літопис образотворчих видань», «Літопис нот», «Нові видання України», збірник «Друк України…», довідники «Друковані засоби масової інформації», «Видавці та книгорозповсюджувачі в Україні – 2006», «Законодавчі та нормативні документи у сфері інформації, видавничої та бібліотечної справи в Україні». Тематична збірка у 2-х ч. 2007 р.

Державний поточний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» містить аналітичну бібліографічну інформацію про статті, документальні матеріали, твори художньої літератури, опубліковані в журналах, періодичних і продовжуваних виданнях, бюлетенях, що виходять в Україні.

Бібліографічні записи групуються відповідно до схеми УДК.

В розділі «Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Театр» розкривається перелік публікацій, які друкуються на сторінках українських журналів:

1. Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах;

2. Експерт мистецтва;

3. Київ;

4. Кінотеатр;

5. Культура і сучасність;

6. Мистецтвознавчі записки;

7. Мистецтво та освіта;

8. Містобудування та територіальне планування;

9. Народне мистецтво;

10. Наука і освіта;

11. Образотворче мистецтво;

12. Пам’ятки України: історія та культура;

13. Пам’ять століть;

14. Студії мистецтвознавчі;

15. Українська культура;

16. Українська література в загальноосвітній школі;

17. Українська мова і література в школі;

18. Україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика;

19. Українознавство.

Літопис газетних статей: Містить аналітичну бібліографічну інформацію про статті, документальні матеріали, твори художньої літератури, опубліковані в загальнодержавних та обласних газетах України. Містить перелік публікацій з мистецької тематики, які друкуються на сторінках газетних видань України.

Матеріал систематизується згідно з таблицями класифікації УДК. Всередині галузевих розділів застосовуються тимчасові тематичні рубрики для відображення матеріалів, які присвячені важливим подіям політичного, економічного і культурного життя, ювілеям окремих осіб, організацій тощо.

В розділі «Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Театр» розкривається перелік публікацій, які друкуються на сторінках українських газетних видань:

1. Буковинське віче;

2. Вільне слово;

3. Вінниччина;

4. Галичина;

5. Демократична Україна;

6. Деснянська правда;

7. Дзеркало тижня;

8. Запорізька правда;

9. Київська правда;

10. Кримська світлиця;

11. Культура і життя;

12. Літературна Україна;

13. Молодь України;

14. Наддніпрянська правда;

15. Новини Закарпаття;

16. Одеські вісті;

17. Правда України;

18. Робітнича газета;

19. Слобідський край;

20. Слово Просвіти;

21. Українська столиця;

22. Українське слово;

23. Урядовий кур’єр.

Літопис образотворчих видань: Містить бібліографічну інформацію про образотворчі видання, що виходять в Україні, а саме: плакати, портрети, репродукції, естампи, образотворчі листівки, альбоми, книжки-картинки, наочні посібники, календарі тощо.

Літопис нот: Містить бібліографічну інформацію про окремо видані музичні твори, збірники музичних творів, навчальні та методичні нотні видання, про книги, тексти яких органічно пов’язані з нотними записами, а також про музичні твори, опубліковані в літературно-художніх, масових і дитячих журналах і газетах України.

Нові видання України: Бібліографічний покажчик книг і брошур. Надає оперативну бібліографічну інформацію про книжкові видання, що надійшли до Книжкової палати України.

Друк України…: Збірник. Містить основні показники, що характеризують видавничу діяльність в Україні за… рік. Наводяться відомості про випуск книг і брошур за тематичними розділами та розділами цільового призначення. Подано інформацію за основними видами видавничої продукції.

Друковані засоби масової інформації. Довідник. Містить інформаційні відомості про періодичні та продовжувані видання: газети, збірники, бюлетені, бібліографічні видання та календарі книжкового типу, що видані в Україні й пройшли державну бібліографічну реєстрацію.

Літопис книг: Містить поточну інформацію про книги і брошури всіх галузей в т.ч. з мистецтва, що виходять в Україні.

В «Літописі…» дається детальний аналіз неперіодичних видань з мистецтва всіх видів і типів: офіційно-документальних, наукових, науково-популярних, професійно-виробничих, навчальних, довідкових, інформаційних, художніх, видань для дітей та юнацтва.

Структура тематичного розділу з мистецтва відображена в покажчику у підрозділах:

- Загальні питання мистецтва. Стилі мистецтва;

- Планування у межах адміністративно-територіальних одиниць. Містобудування. Ландшафтна та садово-паркова архітектура;

- Архітектура;

- Образотворче мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво;

- Малювання та креслення;

- Пластичні мистецтва. Нумізматика, нагороди;

- Декоративно-прикладне мистецтво. Художні промисли. Дизайн;

- Живопис. Графічні мистецтва. Графіка. Гравюра;

- Фотографія та подібні процеси;

- Музика;

- Видовищні мистецтва. Масові розваги.

- Кінематографія. Кіномистецтво. Кінофільми;

- Театр. Сценічне мистецтво. Хореографія.

Ефективність такої систематизованої інформації значно вища, ніж вибіркові відомості про твори друку з мистецтва, розповсюджені по різних професійних і масових часописах і газетах. Така інформація про видання з мистецтва забезпечується у довідковому апараті, доданого до кожного покажчика, а також чітким групуванням бібліографічного матеріалу даної тематики за міжнародною системою класифікації творів друку «Універсальна десяткова класифікація», що охоплює всі галузі людських знань.

Документальний потік видань з мистецької тематики представляє значний не лише для спеціалістів бібліотек, але й для видавців, працівників наукових установ, мистецтвознавців, бібліографів та ін.

Популяризація документовидань мистецької тематики опосередковано впливає на сучасний стан та перспективи розвитку видавничої галузі у сфері мистецтва, на майбутні тиражі та обсяг продажу продукції видавництв України.

На основі «Літопису книг» нами був проведений аналіз документального потоку неперіодичних видань з мистецтва за 2005–2007 рр. та порівняльна характеристика статистичних даних за вказаний період, який характеризує кількість видань, тиражі випуску друкованої продукції в Україні, які надійшли до Книжкової палати на основі обов’язкового примірника від суб’єктів видавничої діяльності, які належать до сфери управління Держкомтелерадіо України.

Дослідження статистичних даних дає можливість простежити випуск книг і брошур з мистецтва та мистецтвознавства в динаміці упродовж трьох останніх років і зробити порівняльний аналіз з загальною динамікою українського книговидання за назвами і тиражами.

У 2005 році Книжкова палата України отримала та зареєструвала в «Літописі книг» 15720 назв книг та брошур, загальним тиражем 54059,8 тис. пр. У т.ч.: 194 назви книг і брошур мистецької тематики, тиражем 181,6.

Серед загальної кількості назв неперіодичних видань з мистецтва та мистецтвознавства 149 друкованих одиниць складають видання українською мовою і 45 друкованих одиниць – російською мовою.

Дещо меншу кількість неперіодичних видань у порівнянні з 2005 і 2007 рр. видано у 2006 р.: 12775 назв, загальним тиражем 45899,3 тис. пр. У цьому потоці видання мистецької тематики становлять 145 друк. од., тиражем 187,1 тис. пр. до загального тиражу.

У 2006 році спостерігається збільшення видань з мистецтва російською мовою, що становить: 79 друк. од. до загальної кількості та зменшення випуску україномовних видань, що становить 66 друк. од. до загальної кількості назв.

Порівняно з 2005 роком відбулось збільшення випуску неперіодичних видань з мистецької тематики російською мовою як за кількістю назв, так і за тиражем.

У 2007 році спостерігається збільшення темпів друку книг і брошур мистецької тематики за назвами та тиражем, а також україномовних видань.

Протягом 2007 року Книжковою палатою України зареєстровано 14644 назв неперіодичних видань загальним тиражем 47573 тис. пр. Серед них видання з мистецтва становили: 250 назв, тиражем 204,8 тис. пр.

Українською мовою видано 177 друк. од. видань з мистецтва до загальної кількості назв та російською – 73 друк. од.

Як бачимо, аналіз документовидання за 2005–2007 рр. засвідчує про зниження числа видань з мистецтва у 2006 році і суттєвим збільшенням їх у 2007 році. В той же час спостерігається стала тенденція до росту накладу видань з мистецтва. Упродовж трьох років їх наклад збільшився на 23,2 тис. примірників.

У ході дослідження статистики книг і брошур з мистецтва та мистецтвознавства простежуються основні напрямки випуску неперіодичних видань за тематичними розділами. У 2005–2006 рр. аналіз книжкового потоку з мистецтва за тематичними розділами дає змогу виявити рівень усіх складових галузей мистецтва.

Відповідно до статистичних даних за 2005 та 2006 рр. видавці надають перевагу літературі з музики та музикознавства. У 2005 році випуск книг і брошур даної тематики становив 78 друк. од. до загальної кількості, тиражем 46,8 тис. пр. до загального тиражу. У 2006 році спостерігається зменшення випуску неперіодичних видань з музики та музикознавства, що становить 60 друк. од. до загальної кількості, тиражем 29,5 тис. пр. до загального тиражу.

Друге місце серед книжкового потоку з мистецтва посідають видання образотворчого мистецтва. За даними 2005 р. кількість яких становила 35 друк. од. до загальної кількості, тиражем 35,7 тис. пр. до загального тиражу. У порівнянні з 2005 роком, за 2006 рік спостерігається різке зменшення книг і брошур образотворчого мистецтва, що становить 19 друк. од. до загальної кількості та збільшенням тиражу у порівнянні з 2005 р., що становить 40,3 тис. пр. до загального тиражу.

Третє місце посідає література тематичного розділу з охорони пам’яток та пам’ятників історії та культури, кількість якої у 2005 р. становила 29 друк. од. до загальної кількості, тиражем 48,1 тис. пр. до загального тиражу. Зменшення випуску неперіодичних видань даного тематичного розділу спостерігається у 2006 р., що становить 14 друк. од. до загальної кількості, тиражем 17,9 тис. пр. до загального тиражу.

Тематичний розділ «Видовищні мистецтва» у 2005 році становив 16 друк. од. до загальної кількості, тиражем 16,6 тис. пр. до загального тиражу і посідав четверте місце. У 2006 році значно зменшився випуск неперіодичних видань даного розділу, що становив лише 6 друк. од. до загальної кількості, тиражем 20 тис. пр. до загального тиражу.

Література тематичного розділу «Театр. Сценічне мистецтво» у 2005 році посідає п’яте місце. За кількістю назв становила 14 друк. од. до загальної кількості, тиражем 6,5 тис. пр. до загального тиражу. У порівнянні з 2005 роком, в 2006 році спостерігається незначне зменшення випуску видань даного розділу, що становить 12 друк. од. до загальної кількості, тиражем 6,3 тис. пр. до загального тиражу.

Література тематичних розділів «Мистецтвознавство», «Декоративно-прикладне мистецтво. Дизайн» у 2005 році посіли шосте місце серед інших тематичних розділів. За кількістю назв становили 7 друк. од. до загальної кількості, але між тиражами спостерігається незначна різниця. Видання з мистецтвознавства становили 9,1 тис. пр. до загального тиражу, а видання декоративно-прикладного мистецтва та дизайну – 7,8 тис. прим.

Аналізуючи книжковий потік 2006 року за даними тематичними розділами бачимо, що випуск неперіодичних видань даної тематики значно зріс і становив: з мистецтвознавства – 12 друк. од. до загальної кількості, тиражем 12,9 тис. пр. до загального тиражу, а видання декоративно-прикладного мистецтва та дизайну становили 11 друк. од. до загальної кількості, тиражем 4,27 тис. пр. до загального тиражу. Аналіз Отже, випуск неперіодичних видань даної тематики значно збільшився у порівнянні з 2005 роком як за кількістю назв, так і за тиражем.

Альбомні видання історичних пам’яток України у 2005 році посіли сьоме місце і становлять 3 друк. од. до загальної кількості, тиражем 3,5 тис. пр. до загального тиражу. У 2006 році спостерігається зменшення видань даної тематики, що становить 1 до загальної кількості, тиражем 1,1 тис. пр. до загального тиражу.

Восьме місце посіли альбомні видання майстрів живопису та українського театрального мистецтва. За кількістю назв у 2005 році їх випуск становив 2 друк. од. до загальної кількості, але спостерігається різниця між тиражами. Тираж альбомних видань майстрів живопису становив 1,2 тис. пр. до загального тиражу, а дещо тираж видань українського театрального мистецтва був дещо більшим і становив 5,3 тис. пр. до загального тиражу.

Незначний зріст випуску видань даної тематики відбувся у 2006 році. За кількістю назв видано 3 друк. од. до загальної кількості, але з незначною різницею між тиражами. Альбомні видання майстрів живопису становили 2,3 тис. пр. до загального тиражу. А видання українського театрального мистецтва – 1,1 тис. пр. до загального тиражу. Тобто, випуск за тиражем даної тематики є меншим.

Останнє місце посідає література тематичного розділу «Українське театральне мистецтво». У 205 році випуск її за назвами становив лише 1 друк. од. до загальної кількості, тиражем 1,0 тис. пр. до загального тиражу.

У 2006 році спостерігається збільшення випуску видань даної тематики як за назвами так і за тиражем, що становить 4 друк. од. до загальної кількості, тиражем 13,0 тис. пр. до загального тиражу.

Аналіз видань з мистецтва по тематичних розділах за 2007 р. не проводився через відсутність статистичних даних. Тому ми не змогли прослідкувати за випуском книжкової продукції по тематичних розділах, а також виявити рівень усіх складових мистецтва та мистецтвознавства у 2007 році.

Отже, у ході дослідження статистики книговидання за тематичними розділами з мистецтва та мистецтвознавства за 2005і 2006 роки виявлено рівень усіх тематичних розділів даної галузі. Ми бачимо, випуск неперіодичних видань мистецтвознавства в цілому у 2006 році зріс на 5 назв із збільшенням накладу до 3,8 тис. примірників.

Спостерігається зменшення книговидання тематичного розділу «Охорона пам’яток та пам’ятників історії та культури» на 15 назв та накладу на 30,2 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.

Відбулося збільшення на 2 назви накладом 2,4 тис. примірників випуску альбомних видань історичних пам’яток України в 2005 році у порівнянні з 2006 роком.

Зменшилось книговидання тематичного розділу «Образотворче мистецтво» у 2006 році, на 16 назв з одночасним збільшенням накладу на 4,6 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.

В той же час збільшився випуск видань тематичного розділу «Альбомні видання майстрів живопису» у 2006 році на 1 назву накладом 1,1 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.

Зменшення книговидання простежується у 2005 році серед видань декоративно-прикладного мистецтва та дизайну, різниця якого у порівнянні з 2006 роком становить 4 назви накладом 34,9 тис. примірників.

Випуск видань тематичного розділу «Музика. Музикознавство» є значно більшим у 2005 році і зріс у порівнянні з 2006 роком на 18 назв накладом 17,3 тис. примірників.

Дещо зменшився у 2006 році випуск видань тематичного розділу «Видовищні мистецтва», на 10 назв та збільшенням накладу на 3,4 тис. примірників.

Також збільшився випуск неперіодичних видань у 2006 році літератури тематичного розділу «Українське кіномистецтво», що становить 3 назви накладом 12,0 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.

Зменшення випуску неперіодичних видань тематичного розділу «Українське театральне мистецтво» простежується у 2006 році на 1 назву та накладу на 4,2 тис. примірників у порівнянні з 2005 роком.

Таким чином, порівняння даних випуску видань за 2005 та 2006 роки дозволило простежити різницю у їх виданні за тематичними розділами, щоб визначити їх видання у межах тематичних розділів за назвами і тиражем.

1.2 Документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва

Документні фонди мистецтва публічних бібліотек України виконують важливі соціальні функції акумулювання, зберігання та надання в користування документів мистецької тематики, забезпечуючи умови інтелектуальної еволюції людства. У сучасному процесі інформатизації суспільства саме документні фонди з мистецтва повинні бути гарантами реалізації прав громадян на вільний доступ до інформації, на духовний розвиток та прилучення їх до цінностей світової культури. Виконання цієї мети не можливе без створення належних умов для якісного документозабезпечення фондів публічних бібліотек виданнями з мистецтва.

Криза в економічній та соціокультурних сферах 1990-х р.р. призвела до дискретності та спонтанності процесу комплектування. Роздержавлення існуючих та виникнення близько тисячі дрібних приватних видавництв, розпад мережі книгорозповсюдження та централізованого розподілу видавничої продукції конче актуалізували проблему комплектування повноцінних бібліотечних фондів мистецтва.

Документозабезпечення документних фондів мистецтва є забезпеченням цього ж фонду необхідними документами даної тематики через систему джерел, способів та форм постачання.

Основною функцією системи документозабезпечення є процес систематичного та першочергового поповнення фондів мистецтва публічних бібліотек документами відповідно до завдань бібліотек та інформаційних потреб їх користувачів. Нова редакція Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», зі змінами і доповненнями, внесеними відповідним Законом України від 16.03.2000 р., підтвердила обов’язки держави щодо підтримки розвитку бібліотечної справи через гарантоване фінансування бібліотек, пільгову податкову, кредитну та цінову політику. Стосовно системи документопостачання бібліотек, нерозривно пов’язаної з функціонуванням видавничої галузі, то для її ефективного розвитку вкрай необхідними були також заходи щодо стимулювання видання та розповсюдження соціально значущих типів видань, створення інформаційних та телекомунікаційних мереж для забезпечення тіснішої інтеграції всіх учасників системи документальних комунікацій. Похідними функціями є гармонізація взаємодії бібліотек з суб’єктами документовиробництва-документорозповсюдження; структуризація документного потоку даної галузі та його систематизація.

Ознаками системи документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек є різноманітність джерел, які можна розглядати у відносній самостійності, поза зв’язками з іншими процесами і явищами; наявність внутрішніх зв’язків між компонентами системи, що належать підсистемам документовиробництва або документорозповсюдження; взаємодія компонентів, завдяки чому система одержує інтегральний результат, забезпечуючи документопостачання публічних бібліотек країни.

Основними завданнями системи документозабезпечення фондів мистецтва є:

- своєчасне та оперативне поповнення фонду новими виданнями мистецької тематики;

- забезпечення якісного складу фонду мистецтва публічної бібліотеки шляхом відбору та включення у фонд найбільш цінних профілюючих документів відповідно до її завдань та інформаційних потреб користувачів.

Інфраструктура документозабезпечення документних фондів мистецтва розвивається під впливом зовнішнього середовища, яке потрібно постійно вивчати з метою оперативного та гнучкого реагування на безпосередні зміни, що відбуваються в ньому. Організаційна інфраструктура документопостачання документних фондів мистецтва складається з численних взаємодіючих об’єктів; має виробничі й невиробничі компоненти. До виробничих відносимо видавничу, поліграфічну, документо-торгівельну справу, засоби зв’язку Невиробничі – системи підготовки кадрів для організації створення, розповсюдження та комплектування документних ресурсів; адміністративного управління документними комунікаціями; законодавчого, наукового і технологічного забезпечення функціонування документованої інформації; а також установи, котрі здійснюють моніторинг документного потоку видань Відсутність або незбалансований розвиток будь-якої складової інфраструктури суттєво знижує якість комплектування документних фондів мистецтва, темпи доведення інформації до користувачів, що, в свою чергу, уповільнює розвиток культурно-мистецької сфери, духовний розвиток суспільства.

Найраціональніший шлях дослідження численних джерел та способів документозабезпечення фондів мистецтва публічних бібліотек – це системно-функціональний підхід, який дозволяє визначити зміст, характер та напрям зв’язків між документним фондом мистецтва та зовнішнім середовищем, визначити резерви підвищення якості комплектування фонду даної галузі.

Методологія системного аналізу дозволяє піднятися на вищий ієрархічний рівень розгляду об’єкта вивчення та отримати не завжди очевидні практично корисні результати.

Для отримання цілісного теоретичного знання про способи та джерела документопостачання документних фондів методологія системного підходу була вперше застосована в 1950-х рр. Ю.В. Григор’євим, а починаючи з 1980-х р.р. активно розвивається Ю.М. Столяровим. При застосуванні системно-функціонального підходу для фондів доцільно використовувати класифікацію спеціалізованих документних систем, запропоновану Ю.М. Столяровим, який поділяє їх на генеративні, транзитні, термінальні. Серед них чільне місце займають публічні бібліотеки. Вони перебувають в прямій залежності від можливостей масштабів інтенсивності функціонування генеративних і транзитних документальних підсистем, оскільки поповнюють свої документні фонди мистецтва переважно з документного потоку вітчизняної і зарубіжної продукції.

Між цими системами існують прямі та зворотні взаємозв’язки й взаємозалежність. Елементи системи – джерела документозабезпечення є і серед генеративних документних установ, і серед транзитних, і серед термінальних. Отже, джерелом може бути установа, організація, окрема особа. Кожному джерелу відповідає певний спосіб постачання – порядок послідовних дій щодо надходження документів з мистецтва до фонду бібліотеки. Метод – порядок послідовних дій по замовленню документів. Форма документозабезпечення – сукупність джерел, способів і методів поповнення фонду, об’єднаних загальною метою.

Ці поняття пов’язані між собою. Наприклад, джерелом виступає книжковий магазин, а спосіб отримання документів із нього – купівля. Особа, що безплатно передає документ у документний фонд – джерело, а вибраний спосіб документопостачання – дар.

Організаційною основою забезпечення функціонування системи є:

- розвиток книговидавничої діяльності;

- розвиток книжкової торгівлі;

- забезпечення книговидавничої і книготоргової бібліографії, що інформує про видання;

- забезпечення матеріальної бази поповнення фонду.

Вивчення прямих та зворотних зв’язків як основи саморегулювання системи сприяє оптимізації управління документозабезпечення. Виявленню внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на розвиток документних фондів публічних бібліотек. Серед внутрішніх факторів важливими є не тільки рівень бюджетного та позабюджетного фінансування комплектування, технічна оснащеність бібліотеки, комфортність приміщення, але й її імідж для видавців та книгорозповсюджувачів, ініціативність та компетентність керівництва підрозділів, відповідальних за своєчасне та якісне оновлення документних фондів. Аналіз внутрішнього середовища документного фонду, його сильни