Льон-довгунець як екологічно чистий продукт

Зміст

Вступ

Розділ І. Аналітичний огляд літератури

Розділ ІІ. Народногосподарське значення та біологічні особливості льону-довгунця

Розділ ІІІ. Результати досліджень

3.1 Місце, умови, програма та методика проведення досліджень

3.2 Екологічна ефективність

3.3 Енергетична ефективність

3.4 Економічна ефективність

Розділ ІV. Техніка безпеки та охорона праці при вирощуванні льону-довгунця

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Кожна польова культура має свої прикраси. Проте льон-довгунець, як одна із найбільш старовинних культур Західної Азії та Середземноморського узбережжя, знайшла другу Європейську батьківщину - Українське Полісся.

Якщо загибель врожаю льону прирівнюється до однієї з "семи єгипетських страт", то загибель галузі льонарства на Поліссі України -до зубожіння аграрного сектора. Льон був і повинен залишитись символом чистоти, світла, вірності. Про нього слід сказати так: це екологічно чиста рослина, один з найкращих плодів землі, який використовувався для верхнього і нижнього одягу благочестивих єгипетських жриців і як покрив для святих предметів та використовується й зараз.

Він впродовж свого життя приваблює людей. Навесні сходи його - це килим ізумрудно-соковитої зелені, за яким здалека можна впізнати поле, засіяне льоном.

Влітку вранці - синьооко-красиве цвітіння поліського шовку. В полі стоять тонесенькі, стрункі стеблинки зі світло-блакитними дещо похиленими квіточками. І ніколи не зрозуміло, де небо, а де земля, що народжує льон. Від цього видовища стаєш добрішим, лагіднішим, життя наповнюється красою.

Перед збиранням лляне поле - це осліплююча золота долина з червоним відтінком. Особливо привабливе лляне волокно, зафарбоване у сталевий колір з платиновими відсвітами та переливами.

Про льон написано дуже багато віршів та пісень. О.С. Пушкін намалював Ольгу з роману "Євгеній Онєгін" такими фарбами: "Глаза, как небо голубые, Улыбка, локоны льняные..."

А відомий поет О.Прокоф'єв у вірші "Лада" застосовує таку характеристику:

"Синью яркой блещет взгляд,

Синевой глаза горят,

Длинен волос твой льняной,

Славен голос озорной..."

А кому невідома українська пісня, де прославляється велич льону у словах і музиці народного артиста України І.М. Сльоти:

"А льон цвіте синьо-синьо,

А мати жде додому сина... "

У недалекому минулому льон на Україні вирощували не тільки для внутрішніх потреб, він був предметом торгівлі, з багатьма країнами світу, а вироби Житомирського льонокомбінату прославлялися майже у всіх країнах.

Льонарство і лляна промисловість України мають великий потенціал, набутий досвід і матеріальну базу! У 70-80-ті роки минулого сторіччя посівні площі під льоном-довгунцем становили щорічно 220-230 тис. га, виробництво волокна - 100-130 тис. тонн. Працювало понад 40 льонозаводів, два льонокомбінати загальною потужністю 100 млн. квадратних метрів тканин технічного і побутового призначення. За останні роки площі посіву і виробництво продукції льону-довгунцю різко скоротились, а їх якість погіршилась.

До спаду льонарства в Україні призвели процеси дестабілізації виробництва, викликані розбалансованістю цін на льоносировину і матеріально-технічні засоби забезпечення технології вирощування та деякі інші чинники ринку.

Враховуючи обмежені можливості надходження в Україну бавовни для потреб текстильної промисловості, значне зростання цін на волокно і насіння льону на зовнішньому та внутрішньому ринках, льонарство здатне перетворитися, при застосуванні високоефективної в ринкових умовах технології вирощування культури, у високоприбуткову галузь і джерело валютних надходжень.

Льоносировина, що завозиться на переробні заводи, має бути відсортована за висотою і чиста від бур'янів. Всі процеси практично немеханізовані, техніка для обертання трести, піднімання та в'язання її вкрай недосконала. Для заохочення людей до праці потрібні матеріальні і фінансові ресурси. Тобто собівартість льоносировини у 1,5 - 2,0 рази вища ціни, що її згодні заплатити споживачі.

До 1990 року держава дотувала кожному господарству 45% витрат на льонарство. Заводи сплачували виробникам кошти за реалізовану продукцію у тижневий строк згідно з результатами оцінки сировини.

При врожайності волокна 4 ц/га і насіння 2 ц/га господарства мли від льонарства прибутки.

Важким тягарем лягає на собівартість продукції льонарства диктат цін з боку постачальників мінеральних добрив, засобів захисту рослин, пально-мастильних матеріалів, сільськогосподарського машинобудування. Товаровиробники тепер вимушені користуватися послугами суміжників за цінами в 3 - 5 разів вищими від цін докризового періоду. Для відродження галузі потрібно зробити її не збитковою. Бажаного успіху можна досягти двома шляхами. Перший полягає у відновленні державної підтримки виробника продукції. Йдеться не про великі капіталовкладення в галузь із бюджету держави, а йдеться про відновлення паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, порушеного державою у 1992 році, коли на промислову продукцію ціни "відпустили", а на сільськогосподарську продукцію тримали фіксованими, а також про виконання державою власних рішень і зобов'язань.

Адже Постанова Кабінету Міністрів України №378 від 22 квітня 1997 року "Про заходи щодо стабілізації та збільшення обсягів виробництва льону та конопле продукції " існує лише на папері.

Другий шлях полягає у пошуку можливостей зниження собівартості продукції, зважаючи на те, що 70 - 80% витрат галузі припадає на період збирання врожаю і післязбиральної доробки продукції, і на низький рівень механізації виробничих процесів, слід переходити на рулонну технологію збирання трести, а також на промислове виготовлення трести на льонозаводах.

За існуючої технології, за умов приготування трести під відкритим небом, за сприятливих умов солома перетворюється на тресту за 12 - 14 днів. У посушливих умовах вона лежить на полі 30-40 днів, а у разі затяжних дощів продукція зазвичай втрачає 50 — 70% якості.

Спроба впровадження рулонної технології збирання трести в Україні вже була. Ще понад 10 років тому ряд господарств Житомирської, Рівненської, Київської, Волинської, областей збирали тресту преспідбирачами ПРН —1,6 обладнаними пристроями ПРП - 1, що пресували її в рулони вагою 300 - 400 кг. Такі рулони навантажувачами ПФ - 0,5, обладнаними пристроями ППЛ - 0,5 вантажили на автотранспорт і відвозили на льонозаводи. Однак через недосконалу технологію розмотування рулонів на заводах перспективна технологія не прижилася. Водночас у Бельгії, Франції і Нідерландах рулонна технологія набула широкого застосування. З допомогою цієї технології можна було б на 25 -30% знизити собівартість продукції та на стільки ж відсотків покращити економічний стан підприємств - виробників сировини. Промислове виготовлення трести полягає, в тому, що підсушену після збирання і обмолоту комбайном солому льону збирають так само, як і тресту – у рулони - і відправляють на льонозавод. Там занурюють рулони соломи в мочильні басейни, де вона за 35 - 38°С води за участі пектиноруйнувальннх бактерій перетворюється на тресту. Після цього рулони розмотують, тресту висушують до стандартної вологості і подають на переробку. За умови промислового виготовлення трести витрати на збирання врожаю виробником скорочуються ще на 15 - 20%, адже солому не потрібно ані перебирати для рівномірного вилуження, ані висушувати після його завершення.

Освоєння льонозаводами операцій промислового виготовлення трести дасть змогу на 40 - 50% знизити собівартість льонопродукції, значно покращити її якість.

Чітке й неухильне дотримання всіх вимог технології, зокрема такий, як правильний вибір площ, напівпаровий обробіток ґрунту, раціональна система удобрення, інтегрована система захисту посівів від бур'янів, хвороб, шкідників і вилягання, сівба високоякісним насінням та інших, що визначаються в конкретних умовах господарства забезпечують отримання 40 - 50 ц/га трести і 5 - 6 ц/га насіння високої якості. Внутрішньогосподарська переробка трести на волокно збільшує надходження від реалізації продукції майже удвічі.

Відродження льонарства в Україні можливе лише при державній забезпеченості паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, приймаючи умови кредитування виробництва, а відповідні службовці органів державної виконавчої влади перейматимуться проблемами галузі.

Льон-довгунець одна із технічних культур, яка в технологічному процесі, за період росту і розвитку не накопичує радіонуклідних речовин та інших забруднювань. Проте в процесі мацерації лляної трести на льонищі (вилежування) можливе вторинне забруднення продукції, як радіонуклідними речовинами, так і механічними домішками.

Мета нашої випускної роботи полягає в пошуках шляхів отримання екологічно чистої продукції, як у період первинної так і вторинної переробки.

Розділ 1. Аналітичний огляд літератури

Визначення різних технологій збирання та виготовлення трести льону дає можливість порівняти два способи біологічного приготування трести: росяна і промислове мочіння соломи льону.

А.Ф. Рогаш (1976) відмічав, що в сучасний період необхідно проводити первинну обробку льону в сільському господарстві, тому що план по будівництву цехів біологічного замочування не виконується.

Вчені розробляють і втілюють різні технології збирання льону з урахуванням реалізації продукції трестою. Росяна мочка самий старовинний спосіб приготування трести. А. Мещерский, А.Шептунов (1932); А. Труш (1931); В. Данилочкін (1931); Д. Н. Прянишніков (1921); С. О. Лейкіні А. І. Сивцов (1935); В. В. Макаров, М. С. Мелешкевич, Н. Д. Матвеєв, Я. В. Пейве (1945) вважають, що для розстилу льону потрібно вибирати сухе, рівне місце, захищене від вітрів і недоступне худобі. Чим кращий і рівніший покрив грунту невисокою травою, тим більше підходить таке місце для росяної мочки. За нестачею луків льон стелять і по скошеній конюшині і по жнивах з підсівом трав.

Було відмічено також, що стелищами не можуть бути виорані "голі" землі, без підсіву трави, не можна допускати доторкання соломи з землею, так як земля містить вапно і залізо, що негативно впливає на міцність волокна. В такому випадку треста льону, що вилежується на землі отримується рихла, ломка і груба за будовою.

К.К. Вебер (1891) помітив, що розстилання льону не показує негативної дії на ріст трав. Навпаки луки після росяної мочки інтенсивно ростуть.

До основних факторів росяної мочки відносяться - тепло, волога, повітря. Розвиток мікроорганізмів краще проходить при окремих умовах температури і вологи. Найбільш нормальна температура для розвитку мікроорганізмів без різких коливань від ранніх заморозків до високої температури вдень.

Волога повинна бути в нормі 50 - 60%.

Для багатьох районів зони льонарства кращим строком розстилу є серпень місяць.

По даним Н. П. Леднєва (1948) пізні строки розстилу знижують вихід волокна на 2 - 3 %, а його якість на один номер.

В льононасінних господарствах Житомирської області вилежування льоносоломи становить 77 днів, в липні — 17,9%, в серпні -60,6%. в вересні - 17,6%, в жовтні — 1,5%.

Щоб отримати високоякісну тресту при мінімальній тривалості вилежки, заборонено допускати розтягування строків розстилу льоносоломки.

Таблиця 1.1. Вихід волокна залежно від строків вилежування трести

В найбільш сприятливі строки (серпень - вересень) в господарствах піднімається до 70% трести, в наступні місяці умови для її підняття різко погіршуються, тривалість мацерації збільшується.

Дуже гостро стоїть питання про підбір стелища. Дня нихнеобхідні площі в 1,5-2 рази перевищуючі посівні площі льону. Томугосподарства лишаються не менше чим на місяць існуючих випасів іпасовищ.

Використання комбайнової технології збирання льону дозволяє проводити приготування трести на льонищі. В цьому процесі є свої особливості. Вилежка соломи починається після того, як вона висохне. Крім того льонище лишалось без трав'яного покриву і вилежування льоносоломи відбувається на землі, продукція забруднюється

А.А. Шушкин (1966) відмічає, що у Франції широкого застосування набув розстил соломи на льонищі. Льон розстилають товстим шаром з послідуючим перевертанням. Вилежування соломи на льонищі знижує вихід довгого волокна, збільшується строк вилежкн. Вилежка в дощовий час проходить нерівномірно і дуже повільно, нижні стебла, можуть підгнивати, а верхні нормально висушуватись. При сухій погоді льон на льонищі лежить дуже довго (45 днів).

На основі одержаних даних робимо висновки, що розстил соломи на льонищі, навіть при сприятливих погодних умовах, приводить до зниження врожаю і якості волокна.

В дослідах І. П. Карпеця (1968) розстил соломи на льонищі знизив вихід волокна на 0,9%, а його номер на 0,7 в порівнянні з розстилом на лузі. Міцність чесаного волокна, одержаного з луків, вище на 1,4 кгс в порівнянні з волокном, отриманим з льонища.

На основі 4-річних даних М.Н. Афонін (1959) відмічає, що вилежка соломи проходила швидше на льонищі, чим на лузі. При розстиланні соломи на льонищі отримано більш високий вихід волокна з кращими якостями в порівнянні з луком.

Із всього сказаного видно, що в літературі є протиріччя, з питання розстилу соломи і приготування трести на льонищі (землі). Приготування льонотрести на льонищі повністю залежить від погодних умов, товщини розісланої смуги і мікробіологічних процесів, які проходять при розстилі льону. Розвиток мікроорганізмів в процесі росяної мочки впливає на хід процесу мацерації і впливає на вихід і якість волокна.

Е.І. Дударев, Г.П. Маньшина (1962) при вивченні розвитку мікрофлори на лузі і льонищі прийшли до висновку, що накопичення целюлозорозмочуючих бактерій на льонищі спостерігалось до кінця мочки, а на лузі зовсім їх не було.

Розвиток ґрунтових грибів приводить до зниження виходу довгого волокна при розстиланні соломи на льонищі на 3% Г погіршується його якість.

Тому велике значення має питання про покращення умов вилежування соломи на льонищі.

Одним із таких прийомів є підсів багаторічних злакових трав під покрив льону-довгунця (Валатка П.П., 1966).

Дослідження Житомирського сільськогосподарського інституту (В.Г. Дідора 1968, 1996); Обласної сільськогосподарської дослідної станції (Кудря С.А. 1967, 1959 - 1960), Інституту льону (Я. А. Лебедєв, М. М. Боярченкова, 1966, 1978,1975; М. М. Кубшицький 1968) показали, що при підсіві під льон багаторічних злакових трав вівсяниці лугової і райграсу пасовищного створюються сприятливі умови вилежування. Якість трести на льонищі з підсівом трав на 1 - 2 сортономери вище, чим без підсіву.

Г. Зотов (1968) підсівав під льон райграс і конюшину з розрахунку 12 кг на 1 га.

Карпець И.Л. (1978) прийшов до позитивного висновку про обертання стрічки.

Рослини конюшини пронизували розіслану солому, що зашкоджувало підніманню трести. З цього виникла тенденція, що до зменшення урожайності волокна і незначне підвищення його якості.

Таким чином, створення трав'яного покриву на льонищі, шляхом підсіву злакових трав під покрив льону наближує умови вилежування соломи на льонищі до природних умов і сприяє покращенню повітряного, температурного і інших режимів.

Дідора В.Г. , Семеченко В.І. (1996); Колальов В.Б.(1996) стверджують, що льон-довгунець забруднюється радіонуклідами шляхом вторинного находження у процесі вилежування трести на льоновищі (непокритому грунті).