Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

1.1 Основні поняття і нормативна база щодо обліку доходів і видатків в бюджетних установах

1.2 Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків

1.3 Кошторис доходів і видатків бюджетних установ

1.4 Організація обліку доходів і видатків бюджетної установи

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика установи

2.2 Організація обліку доходів в Ямпільській районній державній адміністрації

2.3 Організація обліку видатків в Ямпільській районній державній адміністрації

2.4 Порядок проведення ревізії в Ямпільській районній державній адміністрації

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

дипломної роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

Ключища Олена Анатоліївна

“Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)”

Актуальність теми визначається з загальної системи бухгалтерського обліку бюджетних установ, в яких саме облік доходів і видатків є найскладнішим і найвідповідальнішим. Питання організації обліку зазначених напрямків потребує найдокладнішої розробки й опанування.

Предметом дослідження є процес організації обліку доходів і видатків в бюджетній установі.

Об’єктом дослідження є Ямпільська районна державна адміністрація.

Мета дипломної роботи – дослідження питань щодо організації обліку доходів і видатків в бюджетних установах та розробка конкретних шляхів їх вдосконалення.

Завдання роботи:

- висвітлити теоретичні питання організації обліку в бюджетних установах, зокрема доходів і видатків;

- проаналізувати стан основних показників функціонування установи;

- розглянути стан організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку доходів і видатків в досліджуваній установі;

- запропонувати конкретні шляхи вдосконалення організації обліку доходів і видатків в бюджетній сфері.

За результатами дослідження сформовані висновки:

- бюджет – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються в установі, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом і установою, а також усередині установи;

- кошторис доходів і видатків є основним плановим документом;

- на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

- високими рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

- домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

- нині діючою механізму централізованого встановлення нормативів відрахувань від доходів;

- тенденцією встановлення видатків униз без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до дотаційності.

Пропозиції за результатами дослідження:

- доцільно затвердити форму касової книги з розподілом готівкових надходжень і витрат на кошти загального і спеціального фондів, що не тільки полегшить роботу касирів і бухгалтерів, усуне передумови для вчинення порушень, а й сприятиме здійсненню контролю за цільовим і правильним використанням готівки;

- повернутися до старого порядку обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами на одному і тому самому рахунку та в одному й тому самому меморіальному ордері при умові заборони згортання сальдо на активно-пасивних рахунках;

- ввести в дію нову форму накопичувальної відомості грошових коштів спеціального фонду, яка дозволить полегшити групування доходів та видатків наприкінці місяця, при підрахуванні видатків за окремим кодом економічної класифікації видатків щокварталу.

Таким чином, запропоновані нами вдосконалення бухгалтерського обліку доходів і видатків в установі дозволять спростити та полегшити працю робітників бухгалтерії. Отже, запропонована нами нова форма накопичувальної відомості дозволить полегшити групування доходів та видатків наприкінці місяця, при підрахування видатків за окремим кодом економічної класифікації видатків щокварталу.

ВСТУП

Бухгалтерський облік в бюджетних установах забезпечує відображення усіх операцій, пов'язаних з виконанням кошторису видатків бюджету, кошторисів спеціальних коштів та узагальнення даних обліку і звітності, що необхідно для оперативного управління, аналізу, контролю за цільовим використанням коштів на підставі кошторису, виявлення позапланових і незаконних витрат.

Завданнями бюджетного обліку є:

— точне виконання затвердженого бюджету;

— дотримання фінансово-бюджетної дисципліни і найсуворішого режиму економії у витрачанні бюджетних коштів;

— охорона майна, державної власності;

— мобілізація коштів у бюджет і виявлення додаткових доходів.

Бюджетний облік ведеться відповідно до чинного в Україні бюджетного устрою.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів доходів і видатків у бюджетних установах ведеться за подвійною системою, за меморіально-ордерною, журнально-ордерною, журнал-головною або комп'ютерною формою обліку.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів витрат з бюджету і спеціальних коштів, а також інших позабюджетних коштів у бюджетних установах ведеться на єдиному балансі за єдиним планом рахунків.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних призначень.

В загальній системі бухгалтерського обліку бюджетних установ саме облік доходів і видатків є найскладнішим і найвідповідальнішим, про що, до речі, свідчить традиційна друга назва системи — бухгалтерський облік виконання кошторису доходів і видатків. Отже, питання організації обліку зазначених напрямків потребує найдокладнішої розробки й опанування.

Виходячи з актуальності питання була обрана тема дипломної роботи “Облік доходів і видатків в бюджетних установах”.

Метою написання дипломної роботи є дослідження питань щодо організації обліку доходів і видатків в бюджетних установах та розробка конкретних шляхів їх вдосконалення.

Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі задачі:

- висвітлити теоретичні питання організації обліку в бюджетних установах, зокрема доходів і видатків;

- проаналізувати стан основних показників функціонування установи;

- запропонувати конкретні шляхи вдосконалення організації обліку доходів і видатків в бюджетній сфері.

Об’єктом дослідження була обрана Ямпільська районна державна адміністрація.

Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують облік в бюджетних установах в Україні, літературні джерела із досліджуваного питання, а також матеріали звітності Сумської районної державної адміністрації.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

1.1 Основні поняття і нормативна база щодо обліку доходів і видатків в бюджетних установах

Основним нормативним документом, який регулює діяльність бюджетних установ є Бюджетний Кодекс України. Він визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Бюджетного Кодексу бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів (2). Бюджетні установи є неприбутковими організаціями.

До бюджетних установ відносяться:

Верховна Рада;

Адміністрація Президента;

міністерства і відомства;

місцеві державні адміністрації;

органи місцевого самоврядування (районні, районні у містах, міські, селищні, сільські ради);

державні підприємства, установи і організації, що фінансуються виключно з бюджетів усіх рівнів.

Згідно з п.1, ст. 2 Бюджетного кодексу України для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду бюджетні установи використовують план формування та використання фінансових ресурсів, який називається бюджетом (2).

Бюджети поділяються на державний бюджет та місцеві бюджети і їх сукупність, яка побудована з урахуванням економічних відносин та регулюється нормами права, складає бюджетну систему України.

Здійснювати виконання бюджету протягом бюджетного періоду надано повноваження органам державної влади. Це повноваження закріплено Законом України "Про Державний бюджет України".

До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу до бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Відповідно до цього визначення бюджетні установи можуть фінансуватися із державного бюджету та із місцевих бюджетів, тому що вони є учасниками бюджетного процесу і наділені відповідними правами і обов'язками або бюджетними повноваженнями.

Для контролю за виділеними бюджетними коштами та результатами їх використання Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 538-р схвалив Концепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Відповідно до даного розпорядження починаючи з 2008 року, затверджено паспорт для кожної бюджетної програми, виконання якої покладено на одну або декілька бюджетних установ.

Паспорт бюджетної програми - це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми (28).

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників (2).

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. До розпорядників належать обласні управління освіти, культури, охорони здоров'я тощо (2).

Розпорядники, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення порядку, визначені для головних розпорядників. Тобто, якщо обласним держадміністраціям, управлінням освіти, культури, охорони здоров'я, підпорядковуються районні держадміністрації, відділи освіти, культури, районні лікарні, то в такому випадку облуправління визнаються, як головні розпорядники коштів для відповідних районних структур. Або ж міська рада координує діяльність та здійснює фінансування міських будинків культури, дошкільних закладів, то вона теж для даних установ являється головним розпорядником.

Повноваження, яке надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету, визначається як бюджетне асигнування. В свою чергу будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Ці повноваження визнаються як повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання (2).

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи.

Бюджетна установа може вести облік самостійно або обслуговуватися централізованою бухгалтерією. Але і в першому, і другому випадках для забезпечення своєї діяльності установа складає індивідуальні кошториси й плани асигнувань за кожною бюджетною програмою (функцією), яку вона буде виконувати, наприклад, для надання медичної допомоги населенню, для контролю за надходженням податків тощо.

Для того, щоб бюджетна установа виконувала свої функції, визначені її Положенням чи Статутом, їй в першу чергу необхідний план, в якому повинні бути визначені доходи, які вона має отримати протягом бюджетного періоду, та відповідні видатки, які будуть здійснені на утримання установи, для здійснення нею своїх повноважень.

За дотримання правил бюджетної дисципліни і правильну організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установ ах відповідальність несуть керівник установи і головний бухгалтер. Головний бухгалтер повинен керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.2009 р. № 996-ХІV, іншими нормативними актами вищих органів державної влади і управління, вказівками та інструкціями ДКУ. У цих документах визначені обов'язки, права і відповідальність головного бухгалтера за правильну організацію обліку, які поширюються на працівників облікової служби всіх підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і форм господарювання.

1.2 Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків

Правильність обліку доходів і витрат забезпечується єдиною системою бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію, введену в дію Постановою Верховної ради “Про структуру бюджетної класифікації України” від 12.07.2006 р. № 327/96 – ВР з 1 січня 1889 р., а також наказу Міністерства фінансів України “Про запровадження бюджетної класифікації” від 27.12.2001 р. № 604.

Бюджетна класифікація має організаційне і правове значення. Вона дає змогу однаково обраховувати доходи і витрати бюджету, складати звітність про виконання бюджету, здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і витрат, кодувати показники бюджетів при їх автоматизованій обробці. Одночасно всі показники всі показники є фінансовими планами, обов’язковими для виконання на всіх рівнях управління.

Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів і витрат.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Класифікація доходів поділяється на групи. Підгрупи, статті та підстатті.

Витрати бюджетна класифікація поділяє:

— за функціональною ознакою (за головними розділами і підрозділами бюджету);

— за відомчою структурою (освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я і т. ін.);

— за економічними ознаками (група, підгрупа, стаття, підстаття);

— за бюджетними програмами.

Коди функціональної класифікації складено відповідно до функцій держави. Наприклад, утримання Збройних Сил України має код 050200 з деталізацією за видами витрат; загальна середня освіта — код 070200 з деталізацією за видами закладів (школи, ліцеї, інтернати) тощо.

Коди відомчої класифікації надано головним розпорядникам бюджетних коштів. Так, Міністерству економіки України присвоєно код 120, Державній митній службі України — код 516 і т. ін. Тим самим визначається галузь, до якої належить дане підприємство.

Коди економічної класифікації видатків бюджету застосовують при складанні видаткової частини кошторисів розпорядників бюджетних коштів, розписів бюджетів, планів асигнувань відповідно до видів видатків, як поточних (наприклад, на оплату праці працівників бюджетних установ — код 1110), так і капітальних, а також нерозподілених видатків та кредитування з вирахуванням погашення платежів до бюджету.

Класифікація видатків за бюджетними програмами передбачає програмно-цільовий підхід до складання бюджету, тобто затвердження бюджету з урахуванням конкретних цільових програм головних розпорядників коштів, яким і надаватимуться відповідні коди.

Класифікація фінансування бюджету застосовується у разі визначення джерел покриття дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх або зовнішніх позик (за типом кредитора) чи при випуску облігацій та векселів (за типом боргового зобов'язання), а також визначення напрямків витрачання фінансових ресурсів, які можуть утворитися при перевищенні доходів бюджету над його видатками.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави (як внутрішні, так і зовнішні), а також Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Для бухгалтера важливе значення має економічна класифікація видатків, за кодами якої організовується аналітичний облік фактичних видатків бюджетної установи.

Економічна класифікація видатків бюджету багаторівнева і являє собою розмежування видатків за економічними ознаками. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки можуть передбачатися або на поточні потреби (код 1000), або для здійснення капітальних витрат (код 2000). Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними.

На першому рівні видатки бюджету поділяють на такі групи:

—поточні видатки (1000);

— капітальні видатки (2000);

— нерозподілені видатки (3000);

— кредитування з вирахуванням погашення (4000).

На другому рівні поточні видатки поділяються на підгрупи:

— видатки на товари і послуги (1100);

—виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (1200);

— субсидії та поточні трансфертні виплати (1300).

На третьому рівні видатки на товари і послуги поділяються на статті:

— оплата праці працівників бюджетних установ (1110);

— нарахування на заробітну плату (1120);

— придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ (1130);

— видатки на відрядження (1140);

— матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення (1150);

— оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160);

— дослідження і розробки, державні програми (1170).

На четвертому рівні оплата праці працівників бюджетних установ поділяється на:

— заробітну плату (1111);

— грошове утримання військовослужбовців (1112);

—виплати з тимчасової непрацездатності (1113).

Стаття «Оплата праці працівників бюджетних установ» (код 1110) включає оплату праці в грошовій формі всіх працівників бюджетних установ за посадовими окладами, ставками або розцінками, а також різні доплати до цих ставок (за ранг, стаж, вислугу років, науковий ступінь, надурочні години і т. ін.). Видатки за цим кодом мають досить значну питому вагу в кошторисі бюджетної установи і є захищеною бюджетною статтею.

До статті «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) належать збори на обов'язкове пенсійне страхування та всі види обов'язкового соціального страхування. Це також захищена бюджетом стаття.

Дуже широкою за своїм змістом є стаття «Придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ» (код 1130), до якої належать видатки на придбання усіх матеріальних цінностей, необхідних для функціонування установи: канцтоварів, облікових документів і регістрів, інформаційних видань, господарських матеріалів, медикаментів, продуктів харчування, малоцінних предметів, постільної білизни, спецодягу, книг для бібліотек тощо.

Для кожного з наведених видів видатків призначається окремий класифікаційний код з чотирьох знаків (заробітна плата — код 1111, грошове утримання військовослужбовців — код 1112 і т. ін.).

У такому ж порядку деталізуються всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами виділяються і обліковуються видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ.

1.3 Кошторис доходів і видатків бюджетних установ

Кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень (24).

Бухгалтер бюджетної установи має безпосереднє відношення до кошторису, як до його планування (надаючи звітні дані за попередній період фінансовому підрозділу), так і до контролю за його виконанням, адже він відповідає за всі фінансові операції, які будуть здійснені бюджетною установою протягом бюджетного періоду.

Кожна установа, виконуючи свої функції, повинна мати на це відповідний дозвіл, закріплений законом, та право отримувати та розпоряджатись коштами у визначених обсягах, тобто мати певні повноваження. При цьому необхідно враховувати:

· які кошти мають поступити до бюджету;

· скільки можна використати на утримання установи;

· як їх правильно використовувати.

Перед початком бюджетного періоду усіма установами на наступний бюджетний рік, на який плануються видатки, складаються кошториси.

Розглянемо структуру кошторису детальніше. Будь який кошторис складається із двох частин:

· І частина "ДОХОДИ";

· ІІ частина "ВИДАТКИ".

В свою чергу і доходи і видатки складаються із загального та спеціального фондів (визначається законом про Держбюджет України).

До загального фонду кошторису бюджетної установи можна віднести кошти, які надходять від сплати податків, зборів, надання послуг та від вищестоящої установи для утримання установи та витрачаються відповідно до визначених видів основної діяльності.

До спеціального фонду кошторису відносяться кошти, що надходять від сплати податків, зборів, надання послуг, які передбачені законом України про державний бюджет, та витрачаються на видатки за рахунок цих надходжень на конкретну мету, наприклад, для створення державних запасів та резервів.

Бухгалтер контролює правильність надходження та використання коштів відповідно до кошторису.

На основі показників бухгалтерської звітності подаються фінансовому підрозділу установи дані про фактично використані кошти в минулому періоді за статтями видатків, дані про надходження доходів, штатний розпис за минулий рік. Фінансовий підрозділ в свою чергу на основі цих даних розраховує план надходжень доходів та видатки, виходячи з конкретних сум за минулий період.

Під час формування доходів обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік.

Показники наводяться в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повинні повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

При розрахунках видаткової частини кошторису обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці і відповідних відрахувань, а також на господарське утримання установ. При цьому видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Розрахунки доходів та видатків установи подаються на розгляд керівнику установи, який своїм підписом затверджує дані розрахунки, і вони є основою для складання проекту кошторису. Крім проекту кошторису установи розраховується план асигнувань.

План асигнувань - це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі, і який є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним.

Цей план також розраховується згідно з даними бухгалтерської звітності за попередній рік. Оскільки діяльність установи постійна, і вона здійснює свої функції згідно зі статутом чи положенням, то відповідно, надходження від діяльності установи та видатки (фонд заробітної плати, інші витрати) на утримання установи розраховуються помісячно. Також при складанні проектів кошторисів необхідно враховувати показники лімітних довідок.

Згідно з п.27 лімітна довідка про бюджетні асигнування (надалі - лімітна довідка) - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається, відповідно, Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань (24).

Проект кошторису, план асигнувань та штатний розпис підписуються керівником установи і головним бухгалтером або начальником фінансового підрозділу і подаються на розгляд вищестоящій установі (головному розпоряднику бюджетних коштів). Після розгляду проектів формуються на їхній основі бюджетні запити, які також підписують керівник та головний бухгалтер (начальник фінансового підрозділу установи).

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період (2).

Коли проекти кошторисів затверджені, сформовані бюджетні запити, складаються кошториси. Фактично вони вже складені, і у подальшому формально заповнюються лише форми кошторисів. Типові форми встановлює Мінфін України. На 2008 рік наказом затверджено типову форму кошторису Мінфіну № 57.

Зазначені документи (кошторис, план асигнувань, штатний розпис) подаються та затверджуються у двох примірниках, один із яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій установі, керівник якої їх затвердив. В подальшому бухгалтер контролює виконання як дохідної, так і видаткової частини кошторису. Якщо було здійснено перевитрати коштів, які призначені, наприклад, для видатків на відрядження, то відповідати буде в першу чергу керівник, а за ним і бухгалтер.

Є два види фінансового контролю за виконанням бюджету:

- внутрішній;

- зовнішній.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. За організацію ефективної системи внутрішнього контролю відповідальність несе керівник установи (розпорядник бюджетних коштів) як у своїх закладах, так і у підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати:

постійну оцінку фінансової діяльності установи;

перевірку результатів від здійснення діяльності, чи відповідають вони тим завданням та планам, які передбачені паспортом бюджетної установи;

інформування безпосереднього керівника бюджетної установи про результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Держбюджету України, Головним контрольно-ревізійним Управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом (2).

Є деякі обмеження та правила, які слід враховувати при виконанні бюджетного процесу, передбачені Бюджетним кодексом і Законом "Про Державний бюджет України".

По-перше, бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом про Державний бюджет України.

По-друге, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов'язання, взяті розпорядниками коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями i не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань згідно Закону про державний бюджет України є бюджетним правопорушенням.

У 2002 р. відбувся розподіл звітності для тих, хто отримує кошти державного бюджету, і для тих, хто отримує кошти місцевих бюджетів. Відповідно той, хто отримує кошти як з державного, так і з місцевих бюджетів, здаватиме два пакети звітності.

Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти державного бюджету, місячний звіт про виконання кошторисів у 2002 р. подають вже сім форм:

№ 2мд "Звіт про виконання кошторису установи";

№ 2-валюта "Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України";

№ 4-1мд "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами";

№ 4-2мд "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ";

№ 4-3мд "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду";

№ 7мд "Звіт про заборгованість бюджетних установ";

№ 8мд "Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ".

А установи та організації, які отримують кошти місцевих бюджетів, місячний звіт про виконання кошторисів у 2002 році подають шість форм:

№ 2мм "Звіт про виконання кошторису установи";

№ 4-1мм "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами";

№ 4-2мм "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ";

№ 4-3мм "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду";

№ 7мм "Звіт про заборгованість бюджетних установ";

№ 8мм "Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ".

Таким чином, для коштів державного та місцевого бюджетів тепер запроваджено окремі форми звітності (щодо коштів державного бюджету в нумерації форми є літера "д", щодо коштів місцевого бюджетів - "м").

При використанні коштів місцевого бюджетів вже не потрібно подавати форму № 2-валюта "Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України", оскільки загальний фонд бюджету, тим більше у валюті, виявляється, є лише в Держбюджеті.

У 2002 р. не потрібно у місячних звітах при використанні як коштів з держбюджету, так і з місцевих бюджетів подавати ф. № 4-3 "Звіт про депозитні суми", ф. № 4-5м "Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів" та ф. № 4-6м "Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)".

Але для госпрозрахункових підприємств, які отримують кошти з бюджетів, подання звітності ускладнилося. Якщо в 2001 р. госпрозрахункові підприємства складали місячну звітність про використання отриманих бюджетних коштів за формою № 2м "Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)", а ті, що отримують кошти спеціального фонду, - за формою № 4-6м "Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)", то тепер госпрозрахункові підприємства та організації про отримані кошти загального фонду державного та/або місцевих бюджетів складають місячну фінансову звітність про використання отриманих бюджетних коштів за відповідними формами № 2мд "Звіт про виконання кошторису установи" або № 2мм "Звіт про виконання кошторису установи", а про отримані кошти спеціального фонду - за відповідними формами № 4-3мд "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" або № 4-3мм "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду".

Крім того, тепер зведений звіт форми №2м "Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)" головними розпорядниками коштів до Державного казначейства України не подається, крім головних розпорядників, установи яких мають право не обслуговуватися в органах Державного казначейства України.

Інвестиції, що їх, згідно з чинним законодавством України, отримують бюджетні установи, в тому числі на будівництво житла, слід відображати у формах № 4-2мд "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ" та № 4-2мм "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ".

Таким чином, Самі форми звітності (окрім літер "м" та "д" в назвах) та принципи їх заповнення практично не змінилися.

1.4 Організація обліку доходів і видатків бюджетної установи

Бюджетні установи в процесі своєї статутної діяльності можуть отримувати кошти не лише з державного або місцевих бюджетів, а й з інших джерел. Такі кошти прийнято називати позабюджетними.

Починаючи з 2000 р., усі позабюджетні кошти установ і організацій, що утримуються за рахунок асигнувань з державного або місцевого бюджетів, включаються до спеціального фонду бюджету як власні надходження цих установ та організацій і відповідні спеціальні видатки. Тобто усі позабюджетні кошти таких установ з 2000 р. враховуються у складі спеціального фонду державного бюджету і по суті є бюджетними. Їх надходження та витрачання планується в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи.

Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджетів іншого рівня та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти — це доходи бюджетних установ і організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції або іншої діяльності, що провадиться на підставі відповідних нормативно-правових актів, і використовують за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Суми на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) — це кошти, які бюджетні установи отримують від фізичних і юридичних осіб та благодійних фондів для виконання окремих доручень або використання за цільовим призначенням, визначеним особою, що надає та