Організація фінансового обліку розрахунків з дебіторами відповідно до П(С)БО

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку розрахунків з покупцями та замовниками у відповідності з П(С)БО

1.1. Загальні поняття положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість»

1.2. Порушення та розбіжності при розрахунках з покупцями та замовниками

1.3. Удосконалення роботи з покупцями та замовниками на етапі реалізації продукції рекламного агентства та підвищення системи збуту

Розділ 2. Методологія обліку розрахунків з покупцями та замовниками

2.1. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками

2.2. Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками

2.3. Документальне оформлення господарських операцій з обліку розрахунків з вітчизняними покупцями та замовниками

Розділ 3. Фінансовий облік розрахунків з покупцями та замовниками у ТОВ «АФЕНИ»

3.1. Коротка економічна характеристика ТОВ «АФЕНИ» та його облікова політика

3.2. Загальний журнал господарських операцій по обліку розрахунків з вітчизняними покупцями та замовниками за 4 квартал 2008 року

3.3. Оборотно-сальдова відомість за 4 квартал 2008 року

3.4. Баланс ТОВ «АФЕНИ» за 4 квартал 2008 року

Висновки

Список літератури

Додатки: А - Статут ТОВ «АФЕНИ», Б - Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (Баланс на 31.12.08р.; Звіт про фінансові результати за 2008рік), В – Звіт про обсяги реалізованих послуг; Г – Звіт про рекламну діяльність; Д – пакет документів ТОВ «АФЕНИ»: первинна документація за 4 квартал 2008 року, регістри документів, книга обліку продаж, журнали-ордери по рахунках бухгалтерського обліку, касова книга, звіти касира, дані з Головної книги

ВСТУП

Підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності при формуванні і узагальненні у бухгалтерському обліку і звітності інформації про дебіторську заборгованість повинні використовувати норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “дебіторська заборгованість”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. під № 237, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.99р. під № 725/4018. П(С)БО 10 визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку і розкриття у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість з обліком особливостей оцінки, встановленої іншими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Структура П(С)БО 10 така:

- у розділі першому «Загальні положення» містяться визначення термінів;

- у розділі другому «Визнання й оцінка дебіторської заборгованості» визначається порядок відображення в обліку і звітності дебіторської заборгованості, включаючи безнадійну і резерв сумнівних боргів;

- у розділі третьому «Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у застосуваннях до фінансової звітності» приведений порядок заповнення приміток до фінансової звітності в частині дебіторської заборгованості і сутність відбиваної в них формації.

Норми цього положення застосовуються згідно з особливостями оцінки і розкриття інформації відносно дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Треба сказати, що норми П(С)БО 10 не застосовуються у бюджетних установах.

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами.

Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок має субрахунки:

- 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

- 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

При реалізації продукції бухгалтерією підприємства-постачальника виписується відповідний первинний документ. До цих первинних документів належать: накладні; рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт ( послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні. Один примірник зали­шається в бухгалтерії підприємства і є підставою для здійснення запису в облікові реєстри про виникнення дебіторської заборгованості.

Дана курсова робота на тему «Організація фінансового обліку розрахунків з покупцями та замовниками у відповідності з П(С)БО» виконана на основі даних підприємства – ТОВ «АФЕНИ», основною діяльністю якого є надання рекламних послуг, тобто поклейка біг-бордів, сіті-лайтів. Виготовлення біг-бордів на виробництві, що знаходиться на території КП «Житло», що по вулиці Об’їзній, м. Івано-Франківськ. Підприємство є прибутковим.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ ЗГІДНО З П(С)БО

1.1 Загальні поняття положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"

П(С)БО 10 визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку і розкриття у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість з обліком особливостей оцінки, встановленої іншими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Терміни, використовувані в П(С)БО 10 (дивись додаток 1), мають наступне значення:

- дебітори - юридичні і фізичні особи, що унаслідок минулих подій заборгували підприємству визначені суми коштів, їхніх чи еквівалентів інших активів;

- дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на визначену дату.

Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (короткострокову) і довгострокову, причому кожна з них може у визначений момент стати безнадійної:

- поточна дебіторська заборгованість — така сума дебіторської заборгованості, що виникає в ході нормального операційного чи циклу буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу;

- довгострокова дебіторська заборгованість — така сума дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного чи циклу буде погашена після плину 12 місяців з дати балансу;

- безнадійною дебіторською заборгованістю, згідно П(С)БО 10, є поточна дебіторська заборгованість, у відношенні якої існує впевненість у її неповерненні чи боржником по який минув термін позову.

Практично таке визначення не дозволяє відносити до кредиторської заборгованості довгострокову дебіторську заборгованість, у неповерненні якої є впевненість, але термін позову по який не минув - сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги, по якій існує непевність її погашення боржником.

Таким чином, дебіторську заборгованість можна класифікувати по трьох напрямках:

1) дебіторська заборгованість, по якій мається впевненість у погашенні її боржником;

2) дебіторська заборгованість, по якій мається непевність у погашенні її боржником;

3) дебіторська заборгованість, по якій немає впевненості в погашенні її чи боржником минув термін позову.

Перехід у другу групу зв'язаний з появою на балансі резерву сумнівних боргів, оскільки дебіторська заборгованість стала сумнівної в стягненні з платника, перехід у третю групу вимагає визначеного списання з балансу дебіторської заборгованості, оскільки вона перестає відповідати визначенню активу, чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості (рядок 160 активу балансу П(С)БО 2) - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з урахуванням резерву сумнівних боргів. Згідно П(С)БО 2 дана сума на балансі підприємства визначається вирахуванням із загальної суми дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, продукцію (рядок 161 активу балансу П(С)БО 2) резерви сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу П(С)БО 2), тобто ті суми заборгованості, по якій мається непевність у погашенні її боржником.

Практично це означає, що в нарахуванні резерву сумнівних боргів у порівнянні з існуючими нормами і правилами нічого не змінилося. Дебіторська заборгованість визнається активом у такому ж порядку, як і інші статті, тобто у випадку. якщо існує імовірність одержання підприємством економічної вигоди і може, бути вірогідно визначена її сума. Однак з визначення зникла фраза «як очікується», тобто дебіторська заборгованість сформульована більш конкретно: імовірність одержання вигод повинна існувати без усяких чекань. Крім того, повинне мати місце і друга подія: сума дебіторської заборгованості повинна бути вірогідно визначена. При відсутності даних ознак дебіторська заборгованість не є активом і не може бути відбита на балансі. Визнання дебіторської заборгованості активом підприємства здійснюється одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції робіт, послуг по методу нарахування й оцінюється по первісній вартості, тобто за допомогою здійснення бухгалтерської проводки:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками в частині дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги» (відповідний субрахунок другого порядку за новим Планом рахунків 361 «З вітчизняними чи покупцями замовниками», 362 «Із закордонними покупцями і замовниками»);

К-т 70 «Доходи від реалізації» (по відповідним субрахунках другого порядку за новим Планом рахунків: 701 «Доходи від реалізації готової продукції», 702 «Доходи від реалізації товарів», 703 «Доход від реалізації робіт, послуг»).

Оскільки на балансі підприємства дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги враховується не тільки по первісній вартості, і до того ж у підсумок балансу включається не первісна, а чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості, те це означає, що необхідно відбити в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності резерв сумнівних боргів, що віднімається з первісної вартості дебіторської заборгованості для визначення чистої реалізаційної її вартості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності боржника двома шляхами (способами), що представлено в таблиці 1.1.1.

Таблиця 1.1.1

Способи визначення резерву сумнівних боргів

Нарахування резерву сумнівних боргів відбивається в складі статті «Інші операційні витрати» звіту П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» у рядку 090.

Безнадійна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги з активів виключається з одночасним зменшенням резерву сумнівних боргів.

Таким чином, створення резерву сумнівних боргів здійснюється за рахунок витрат по операційній діяльності до числення прибутку, списання безнадійної заборгованості — за рахунок резерву сумнівних боргів. Це означає, що при таких операціях повинні бути зроблені проводки:

при нарахуванні резерву сумнівних боргів:

Д-т 94 «Інші витрати операційної діяльності» по субрахунку другого порядку 944 «Сумнівні і безнадійні борги»;

К-т 38 «Резерв сумнівних боргів» (відповідний субрахунок дебітора)

при списанні безнадійної дебіторської заборгованості, зв'язаної з розрахунками за товари, роботи, послуги за рахунок резерву сумнівних боргів:

Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів» (відповідний субрахунок дебітора);

К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (відповідний рахунок другого порядку за новим Планом рахунків 361 «З вітчизняними чи покупцями замовниками», 362 «Із закордонними покупцями і замовниками»)

Поточна безнадійна дебіторська заборгованість, не зв'язана з розрахунками за реалізовані товари, роботи, послуги, списується з балансу з відображенням у складі втрат по статті «Інші операційні витрати» згідно П(С)БУ 3 «Звіт про фінансові результати» у рядку 090. При цьому робиться бухгалтерська проводка:

Д-т 94 «Інші операційні витрати» по субрахунку другого порядку 944 «Сумнівні і безнадійні борги»;

К-т 37 «Розрахунки з різними дебіторами» на суму безнадійної дебіторської заборгованості (по відповідному субрахунку другого порядку).

Списана дебіторська заборгованість продовжує враховуватися за балансом підприємства, тому при списанні дебіторської заборгованості з балансу робиться проводка:

Прихід 07 «Списані активи» по субрахунку другого порядку 071 «Списана дебіторська заборгованість».

У випадку одержання грошових чи інших активів у погашення списаної дебіторської чи заборгованості витікання терміну перебування заборгованості за балансом у забалансовому обліку робиться запис:

витрата 07 «Списані активи» по субрахунку другого порядку 071 «Списана дебіторська заборгованість» з одночасним оприбуткуванням відповідного доходу на баланс проводкою:

Д-т 30 «Каса» по субрахунках 301 «У національній валюті» чи 302 «В іноземній валюті»;

Д-т 31 «Рахунка в банках» по субрахунках 311 «Поточні рахунки в національній валюті», чи 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», чи 313 «Інші рахунки в банках у національній валюті», чи 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті»;

Д-т 33 «Інші засоби» по субрахунках 331 «Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті», 333 «Кошти в шляху в національній валюті», 334 «Кошти в шляху в іноземній валюті»;

Д-т 34 «Короткострокові векселі отримані» по субрахунках 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті», 342 «Короткострокові векселі, отримані в іноземній валюті» і інші рахунки активів;

К-т 71 «Інший операційний доход» по субрахунку другого порядку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

У примітках до фінансової звітності приводиться по дебіторській заборгованості наступна інформація:

перелік дебіторів і сум довгострокової дебіторської заборгованості; перелік дебіторів і сум довгострокової дебіторської заборгованості зв'язаних сторін з виділенням внутрігрупового сальдо дебіторської заборгованості; склад і суми статті балансу «Інша дебіторська заборгованість»; метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги в розрізі її класифікації по термінах непогашення.

Таким чином, у П(С)БО 10 мають місце старі методи обліку дебіторської заборгованості (нарахування резерву в сумі сумнівної дебіторської заборгованості і списання безнадійної заборгованості за рахунок його) і нові: визначення поняття чистої реалізаційної вартості, метод процентного числення суми резерву і списання безнадійної заборгованості по операціях, не зв'язаним з операційною діяльністю за рахунок інших операційних витрат. Важко назвати такий підхід досить логічним. Крім того не визначений точний порядок визнання дебіторської заборгованості сумнівної: не має переліку достатніх документів, необхідних для підтвердження фактів сумнівності, безнадійності. У той же час немає і вказівки про самостійне визнання підприємством тієї чи іншої заборгованості як сумнівної.

1.2 Порушення та розбіжності при розрахунках з покупцями та замовниками

При прийманні товарно-матеріальних цінностей проводиться їх перевірка за кількістю, а також і за якістю. І як результат, можуть бути виявлені: недостача, пересортиця, неналежна якість товарів, їх некомплектність або відсутність супровідних документів і т.п.

При виявленні порушень та розбіжностей при розрахунках з дебіторами, застосовуються документи, які зображені на рис. 1.2.1.

Рис.1.2.1 – Документи, які застосовуються при виявленні порушень та розбіжностей при розрахунках з дебіторами.

Якщо права підприємства порушені, то воно може звернутися до порушника із письмовою претензією-вимогою щодо добровільного усунення порушень законодавства. Така претензія-вимога підписується керівником і надсилається адресату рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

Види претензій, які можуть бути складені у такому випадку, зображено на рисунку 1.2.2.

Рис. 1.2.2 – Види претензій.

Для розгляду претензії, до неї мають бути додані всі необхідні документи.

Підприємство, якому надіслані претензії, має розглянути її у встановлений термін і після розгляду надіслати на неї відповідь.

За умови безпідставної повної або часткової відмови постачальника, а також залишеної без відповіді претензії, що пред'явлена підприємством, проводиться підготовка матеріалів для пред'явлення позову.

Позовна заява подається до арбітражного суду у письмовій формі та підписується керівником.

Платіжні документи, договори тощо використовуються при розрахунках за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також з оплати продукції та робіт, що прийняті замовником по частковій готовності.

При обліку розрахунків за відшкодування підприємству завданих збитків в результаті недостач і втрат від псування цінностей, недостач та розкрадання грошових коштів (якщо виявлено винуватця) застосовують такі документи:

- інвентаризаційний опис або інвентаризаційний акт (в залежності від об'єкту перевірки);

- порівняльна відомість;

- договір про повну матеріальну відповідальність;

- розрахунково-платіжна відомість.

1.3 Удосконалення роботи з покупцями та замовниками

Для удосконалення роботи Рекламного агентства ми провели дослідження з питань збуту рекламних продуктів: вивісок, біг-бордів, сіті-лайтів і т.і. В результаті цього пропонуємо такі дії:

1. Просування продукції - це діяльність з планування і контролю за переміщенням продукції від місця її створення до місця продажу з метою задоволення потреб споживачів і з вигодою для підприємства.

2. Підприємству, окрім прямих продаж, користуватися послугами посередників.

3. Потрібно представити як підприємство, так і продукцію клієнту. Про підприємство і продукцію повинно бути створене позитивне враження.

4. Використовувати різноманітні канали зв'язку з потенційними клієнтами. Їхній діапазон - від зв'язків із громадськістю, покликаних формувати імідж підприємства чи продукції, до персонального продажу з метою здійснення прямого збуту.

5. Використовувати основні методи збуту: рекламу, стимулювання збуту, зв'язки з громадськістю, персональний продаж. Метою застосування реклами є необхідність формування в клієнтів представлення про продукцію. Стимулювання збуту може включати проведення торгових ярмарків, виставок, аукціонів. Зв'язки з громадськістю представляють підприємство і його продукцію як важливий елемент у суспільному середовищі. Цього можна досягти, наприклад, завдяки організації різних заходів, лобіюванням чи прес-релізами. Персональний продаж - форма просування продукції, що безпосередньо націлена на укладення контрактів із клієнтами.

6. Сьогодні, в умовах переходу до ринку перед підприємствами постала необхідність самостійно управляти збутом. Початковою точкою цього процесу має бути діагностування збуту, тобто виявлення проблем (існуючих і можливих) під час самого здійснення збуту, визначення основних напрямів адаптації застосовуваної стратегії до змін у ринковому середовищі.

Діагностування може здійснюватися за наступною схемою: збір необхідної інформації, аналіз зібраної інформації, оформлення підсумків проведеного аналізу.

Аналіз збутової діяльності повинен здійснюватися на двох рівнях. На рівні відділу маркетингу збутова діяльність аналізується в рамках загальної оцінки поточного стану підприємства. Завдання полягає в тому, щоб на основі аналізу макро- і мікросередовища виявити можливості розширення збуту, визначити загрози, що виникають на цьому шляху, сильні і слабі сторони існуючої системи збуту. Грунтовний аналіз макросередовища виводить на розуміння тенденцій в економіці взагалі, сутності динаміки розвитку споживаючих галузей, правового забезпечення збутової діяльності. А от аналіз мікросередовища здійснюється з позиції вимог цільових ринків, стану конкуренції та збутових мереж. Для цього маркетологи розробляють добре продумані опитувальні анкети і проводять анкетування, що дає можливість серед усього іншого виявити найголовніше - потреби клієнтів, а також досягнутий рівень задоволеності споживачів.

При управлінні збутом необхідно знайти відповіді на такі питання: Де споживачі купують рекламу? У кого вони воліють купувати? Як вони хотіли б купувати (процедура купівлі)? Що і як споживачі хотіли б змінити в самому процесі придбання реклами? Де і як споживачі використовують рекламу? Які специфічні умови у вже відвойованих у конкурентів споживачів (існуючих або потенційних), що можуть змусити піти їм назустріч - модифікувати стратегію збуту (методи збуту і розподілу), змінити умови поставок, методів і стандартів обслуговування тощо?

Діагностування у сфері розподілу мусить забезпечити відповідями на такі питання: Які канали розподілу беруть участь у доведенні рекламної продукції до цільових ринків? Який ступінь охоплення цільових ринків існуючими каналами розподілу? Наскільки задоволені цільові споживачі діяльністю існуючих каналів розподілу? Які зміни відбуваються в технології логістичних операцій? Який ступінь компетентності та рівень мотивації торгових партнерів?

Приступаючи до розробки стратегії збуту необхідно усвідомити задачі, які стоять перед службою в рамках загальної концепції маркетингу підприємства і поєднати її з програмою по стимулюванню збуту.

З метою вдосконалення відносин між підприємством та споживачами його продукції і підвищення оперативності в прийнятті рішень по збуту пропонується організувати оперативний облік причин відмовлення споживачів від укладення договорів.

Завжди необхідно приділяти увагу попередньому узгодженню часу відвантаження продукції споживачам. Час вимушеного очікування необхідно обов'язково зводити до мінімуму, але його можна використовувати з користю для підприємства. Наприклад, ознайомлення з новими рекламними й іншими матеріалами. У цей же час можна проводити анкетування й інтерв'ювання споживачів. Ігнорування зазначених питань на підприємстві може негативно відбитися на іміджі підприємства, що може спричинити втрату споживачів.

РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

2.1 Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками

Аналітичний облік по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" ведеться по кожному пред'явленому покупцям (замовникам) рахунка, а при розрахунках плановими платежами - по кожному покупцю і замовнику. При цьому побудова аналітичного обліку повинне забезпечувати можливість одержання необхідних даних по: покупцях і замовникам по розрахункових документах, термін оплати яких не наступив; покупцям і замовникам по не оплаченим у термін розрахунковим документам; авансам отриманим; векселям, термін надходження коштів по яких не наступив; векселям, по яких кошти не надійшли в термін.

Рахунки класу 3 припускають роздільний облік на субрахунках засобів і заборгованості в національній і іноземній валюті, включаючи векселя, що течуть фінансові інвестиції, розрахунки з покупцями і замовниками, дебіторами і кредиторами, що відображено в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Виписка з опису інструкції плану рахунків бухгалтерського обліку

Правила ведення аналітичного обліку, по суті, ті ж, що і правила ведення аналітичного обліку по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Новим є наступні розрізи аналітичного обліку (у порівнянні зі старим планом рахунків):

- по розрахункових документах, термін оплати яких не наступив;

- по неоплаченим у термін розрахунковим документам;

- авансам отриманим.

Останній аналітичний розріз з'явився наслідком ліквідації колишнього рахунка "Розрахунки по авансах отриманим".

Бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з покупцями та замовниками можна переглянути в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3

Бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з покупцями та замовниками

2.2 Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками

Значну частину виробленої продукції підприємство реалізовує, переважно, покупцям та замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передоплата), в момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження (післяоплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем — дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, у підприємства-постачальника на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

В бухгалтерському обліку для групування Інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги призначений активний рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками".

Він має такі субрахунки:

- 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями";

- 362 „Розрахунки з іноземними покупцями".

По дебету рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та Інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, по кредиту — сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Дебетове сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" призначений для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками.

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" кредитується в кореспонденції з рахунками обліку коштів, розрахунків на суми платежів, що надійшли, (включаючи суми отриманих авансів) і т.п. При цьому суми отриманих авансів і попередньої оплати враховуються обособлено.

Якщо за отриманим векселем, що забезпечує заборгованість покупця (замовника), передбачений відсоток, то в міру погашення цієї заборгованості робиться запис по дебету рахунка 31 "Рахунка в банках" і кредиту рахунка 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" (на суму погашення заборгованості) і 74 "Інші доходи" (на величину відсотка).

Облік розрахунків з покупцями і замовниками в рамках групи взаємозалежних організацій, про діяльність якої складається зведена бухгалтерська звітність, ведеться на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" обособленно.

У цілому можна сказати, що рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" як би дзеркально відбиває в продавця факти господарського життя, що реєструються покупцем по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Як тільки цей рахунок дебетується, тобто власність на відвантажені товари переходить до покупця, так відразу ж у підприємства виникає дебіторська заборгованість і саме тому рахунок листується з рахунками 90.1 "Виторг" і/чи 91.1 "Інші доходи". Якщо роботи виконувалися за договором довгострокового характеру, то може кредитуватися рахунок 46 "Виконані етапи по незавершених роботах".

По усталених звичаях покупець міг внести гроші вперед, тобто могло мати місце зарахування передоплати. У цьому випадку по рахунку 36 виникає кредиторська заборгованість.

Усе сказане вимагає відповіді на кілька питань:

- для чого потрібний рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками";

- як відбивається оплата векселями;

- як відбиваються отримані аванси.

Для чого потрібний рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"

Насамперед, рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" потрібний для відображення заборгованості покупців за реалізовані цінності (роботи, послуги).

Сучасні П(С)БО вимагають відображення всіх операцій, зв'язаних з реалізацією, у момент їхньої відпустки, що випливає з допущення тимчасової визначеності факту господарської діяльності, тобто "..незалежно від фактичного часу чи надходження виплати коштів" .

Однак ми відзначимо й інші можливості.

Основний варіант припускає відразу ж після відвантаження чи цінностей надання послуг складання наступної запису:

Дебет 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"

Кредит 701 "Доход від реалізації готової продукції".

У тих випадках, коли моментом реалізації визнається, відповідно до умов договору закупівлі-продажу і/чи обраній обліковій політиці, оплата цінностей, таких парадоксів не виникає.

Зобов'язання покупців і замовників у бухгалтерському обліку повинні бути відбиті в момент їхнього виникнення. У силу того, що зобов'язання покупця виникають у момент виконання продавцем зобов'язань по передачі товару, можливі два варіанти відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості покупця, що