Облік виробничих запасів на ВАТ "Криворіжхліб"

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Теоритичні основи обліку виробничих запасів на підприємствах України

1.1. Економічна сутність виробничих запасів та іх класифікація

1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік виробничих запасів

1.3. Критична оцінка проблемних питань обліку виробничих запасів

Розділ 2 Організація обліку виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів на ВАТ «Криворіжхліб»

2.1 Характеристика ВАТ «Криворіжхліб» та показників господарської діяльності

2.2 Особливості облікової політики підприємства

2.3 Первинний облік виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів

2.4 Аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів

Розділ 3 Шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Однією із складових стабільної та рентабельної роботи підприємства є оптимальна наявність і обіг виробничих запасів. Запаси – це такий вид оборотних засобів, який практично завжди є в тому чи іншому вигляді на будь-якому підприємстві.

Для одного підприємства виробничі запаси є основою стабільної та рентабельної роботи, для іншого   лише невеликою частиною всіх активів. Але в будь-якому разі правильне документальне оформлення і відображення операцій із запасами у бухгалтерському обліку – запорука успішної роботи підприємства в цілому.

Облік виробничих запасів становить дуже трудомісткий процес. І це пов`язано не лише з різноманітністю самих запасів (від матеріалів і тари до палива і запасних частин), а й з оформленням великої кількості первинних документів на різних стадіях руху виробничих запасів.(15)

Для підприємств виробничі запаси є одним із найважливіших активів, які з-поміж іншого перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг. Отже, виробничі запаси є основною складовою виручки від реалізації готової продукції, і відповідно, прибутку підприємства, на що зрештою і направлено всю діяльність підприємства. Саме тому обліку запасів необхідно приділяти особливу увагу.

Запаси є основою діяльності будь-якого підприємства. Саме від наявності (або відсутності їх на складі залежить весь виробничий цикл підприємства).

Правильна організація надходження запасів сприяє раціональному процесу виробництва на всіх стадіях оброблення і випуску готової продукції виробничого підприємства.

Необхідною умовою виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами, в тому числі і паливно-мастильні матеріали. Виробнича діяльність підприємства та її результати залежать від ефективної організації постачання і раціонального, економічного використання запасів.

Актуальність даної теми полягає в тому, що паливно-мастильні матеріали – це виробничі запаси, які є складовою частиною оборотних засобів, оборотними їх називають тому, що вони одночасно перебувають на різних стадіях процесу та реалізації, протягом якого повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. Тому підприємство для своєї діяльності вирішує питання раціонального використання запасів, в т.ч. паливно-мастильних матеріалів.

Метою даної роботи є дослідження обліку виробничих запасів на підприємстві та ефективність їх використання.

Мета аналізу використання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві полягає у визначенні забезпеченості його всіма видами паливно-мастильних матеріалів, пошуку резервів більш раціонального їх використання і зниження паливно місткості продукції, що в свою чергу приведе до підвищення виробництва за рахунок раціонального використання ресурсів.

Об’єктом дослідження виступають паливно-мастильні матеріали, які підприємство використовує для здійснення господарської діяльності.

Завдання дослідження полягає в розкритті змісту паливно-мастильних матеріалів, їхньої характеристики, класифікації, особливості синтетичного та аналітичного обліку на підприємстві.

Предметом дослідження в даній роботі виступає первинний, аналітичний та синтетичний облік паливно-мастильних матеріалів, шляхи і пропозиції щодо вдосконалення обліку паливно-мастильних матеріалів на даному підприємстві.

Об’єктом дослідження є діяльність ВАТ «Криворіжхліб»

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ПАЛИВНО МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Економічна сутність запасів та іх класифікація

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси — це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.(18)

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246/

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

- існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

ü ·правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

ü виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

ü контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

ü ·одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

ü ·правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а) через систему матеріальної відповідальності — укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства;

ґ) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо). (20)

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу. (10)

Класифікація кожного явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності буде залежати і правильність використання цього явища. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому на нашу думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації. Розглянемо об’єкти, що обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси”.

ü Сировина.

ü Матеріали (Основні матеріали і Допоміжні матеріали).

ü Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.

ü Паливо.

ü Тара і тарні матеріали

ü Будівельні матеріали

ü Матеріали, передані в переробку

ü Запасні частини

ü Матеріали сільськогосподарського призначення

ü Інші матеріали

Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація.

Класифікацію запасів наведено у табл. 1.1

Таблиця 1.1 Характеристика основних видів запасів

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

-раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

-організація складського господарства;

-достовірне визначення первісної вартості запасів;

-визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

-розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами . Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності рабочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість. Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.

1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік виробничих запасів

Бухгалтерський облік утворює нерозривну єдність з середовищем, у взаємозв’язку з яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою законодавчого регулювання.

В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.

Бухгалтерський облік зобов’язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:

- повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;

- складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.

Бухгалтерський облік і звітність регулюються державною, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського обліку використовується внутрішніми та зовнішніми споживачами.

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами :

- Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 – ХІV від 16 липня 1999 року.

- Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 – ВР в редакції від 22.05.97 року зі змінами і доповненнями.

- Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97 – ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями .

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1(затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України №991/3684 від 21 червня 1999 р.) „Загальні вимоги до фінансової звітності ”;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 (наказ Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.) „Баланс”;

- П(С)БО 3 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про фінансові результати”;

- П(С)БО 4 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про рух грошових коштів”;

- П(С)БО 5 (наказ Мінфін Укр. №87 від 31.03.99 р.) „Звіт про власний капітал”;

- П(С)БО 6 (наказ Мінфін Укр. №137 від 28.05.99 р.) „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та ін

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88

- Наказ Міністерства фінансів України “Про зміни і доповнення до Інструкції про порядок реєстрації виданих і використаних довіреностей №226 від 21.06.96 року.

- План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.

- Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.

Характеристику нормативно-законодавчої бази з обліку виробничих запасів наведено у табл.1.2

Таблиця 1.2 Характеристика нормативно-законодавчої бази з обліку виробничих запасів

1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку виробничих запасів

Основою стандартів будь - якої країни та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі.

Сьогодні загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) дає бухгалтерам широке поле для професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, у зв'язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують можливі методи, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. А бухгалтер обирає необхідні йому проводки відповідно до облікової політики.

Та незважаючи на всі позитивні сторони існування положень (стандартів) бухгалтерського обліку, деякі з них мають певні недоліки і потребують удосконалення.

Проблеми обліку, оцінки і аналізу використання виробничих запасів розглядалися в працях відомих вітчизняних учених-економістів: Бородкіна А.С., Бутинця Ф.Ф., Голова С.Ф., Завгороднього В.П., Єфіменка В.І., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Литвина Ю.Я., Сопка В.В., Ткаченко Н.М., Чумаченка М.Г. Вагомий внесок у розвиток методології питань обліку і аналізу використання виробничих запасів зробили зарубіжні вчені: Аксененко А.Ф., Барнгольц Я.М., Бейгельзимер М.Г., Глен А. Велш, Козлова О.П., Левін В.С., Луговий В.А., Маргуліс А.Ш., Новодворський В.Д., Петрова В.І., Покараєв Г.М. Розенберг Н.Я., Смірнов К.А., Тішков І.Є., Цуркану В.І., Чечета А.П., Шеремет А.Д.

П(С)БО 9 «Запаси» є основним документом, що регулює порядок надходження, використання та оцінку виробничих запасів. З впровадженням цього стандарту фахівці з бухгалтерського обліку помічали та виявляли в ньому певні неточності, це все сприяло удосконаленню положення. На даний час можна виділити наступні існуючі недоліки Положення.

Суть одного з недоліків П(С)БО 9 «Запаси» полягає в тому, що визнання запасів активом за умови наявності вірогідності отримання економічних вигод в майбутньому і визначення цих майбутніх вигод є неможливим, оскільки немає порядку розрахунку таких вигод.

Недоліком Положення є й те, що особливу увагу в ньому приділено уцінці запасів, а збільшення їх вартості передбачається лише на суму попередньої уцінки. Виникає думка, що такий підхід до дооцінки не зовсім правильний, оскільки, по - перше, це призведе до зловживань і масових уцінок запасів із подальшою їх реалізацією, по - друге, низькі ціни на них на момент складання балансу спотворять реальну вартість оборотних активів підприємства. Тому пропонується внести у цей стандарт зміни, які б дали змогу підприємствам здійснити дооцінку відповідно до діючих ринкових цін із віднесенням цих сум на поповнення власних обігових коштів.

Наступним не менш важливим недоліком Положення є певна невідповідність його з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 р. №2, а саме:

1) в методичних рекомендаціях до первісної вартості запасів при їх придбанні до складу інших витрат також відносять втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні. В П(С)БО 9 «Запаси» в пункті «інші витрати» таких витрат не має;

2) в Положенні відсутня інформація про визнання первісної вартості придбаних запасів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку і котра визначається діленням фактичних витрат, що пов'язані з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів.

3) в методичних рекомендаціях пропонується оцінювати надлишки запасів виявлені при інвентаризації, браковані вироби, зворотні відходи, а також ті запаси, що отримано в процесі ремонту, модернізації, ліквідації основних засобів за чистою вартістю реалізації або за ціною їх можливого використання. Тоді як у П(С)БО 9 «Запаси» аналогічної вимоги не має. Досі вважали, що такі запаси оприбутковують так само, як і безоплатно отримані, за справедливою вартістю, яка для матеріалів дорівнює відновлюваній вартості (сучасна собівартість придбання). Тим більше, що в останньому абзаці пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси» записано: у разі коли на момент оприбуткування неможливо достовірно визначити первісну вартість запасів, їх відображають в обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Важливим недоліком нормативно - правових документів та рекомендацій, які регулюють бухгалтерський облік запасів є відсутність в них визначення критеріїв та умов віднесення активів до окремих груп запасів.

До цього часу не внесено зміни до Інструкції по інвентаризації основних засобів, товарно — матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків. Адже, окремі форми актів застаріли, а інші ще не розроблені, зокрема, необхідні акти інвентаризації цінностей, уцінка яких здійснена до чистої вартості реалізації, що забезпечуватиме контроль за наявністю, як зіпсованих, так і уцінених цінностей.

Також необхідним є внесення змін до чинних форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів, які затверджені ще в 1996 році і давно не відповідають потребам методології бухгалтерського обліку та практики. Наприклад. Відсутня форма розрахунку чистої вартості реалізації, розрахунку собівартості вибуття товарів за різними методами оцінки.

Отже, незважаючи на зміни, які відбувалися в законодавчо - нормативній базі, котра регулює бухгалтерський облік запасів, в ній все ще мають місце певні недоліки, котрі свідчать про необхідність подальшого вдосконалення діючого законодавства. Необхідно, щоб зміст законодавчих актів повністю охоплював всі моменти, які стосуються бухгалтерського обліку запасів, всі тлумачення повинні бути чіткими, повними та зрозумілими.

Практика доводить - процес обліку використання виробничих запасів є доволі трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в обліку, що веде до великих втрат запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов’язаних з розробкою науково обґрунтованої системи обліку використання виробничих запасів.

Особливості діяльності підприємств хлібопекарної галузі промисловості передбачають зберігання на складах необхідних розмірів запасів для забезпечення безперервності діяльності. Тобто виникають витрати пов’язані зі складуванням та зберіганням запасів. П(С)БО 9 “Запаси” не дає відповіді на питання куди їх відносити – чи до первісної вартості запасів чи до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На основі узагальнення результатів дослідження з даної проблеми зроблено висновок, що витрати пов’язані зі складуванням та зберіганням запасів слід відносити до первинної вартості запасів, що виготовляються власними силами хлібопекарних підприємств.

Складність оцінки запасів за собівартістю (первісною вартістю) на підставі фактичних витрат обумовлена тим, що ці витрати не залишаються незмінними протягом періоду (року) навіть для одних й тих же видів (найменувань) запасів. Причиною є коливання цін і тарифів, а також відхилення від нормальних умов виробництва. Отже виникає питання скільки за вартістю запасів залишилось і скільки пішло у собівартість продукції. Подолати цю складність у оцінці запасів можна, застосовуючи різні методи (формули) розрахунку собівартості вибуття запасів.

Також проблемним є питання переоцінки виробничих запасів. У випадку, коли чиста вартість реалізації виробничих запасів перевищує їх первісну вартість, П(С)БО 9 “Запаси” не передбачено їх дооцінку. Це є цілком логічним, бо подібна дооцінка призвела б до оцінки виробничих запасів за їх поточною відновлювальною вартістю, яка у міжнародній практиці обліку не використовується разом з первісною вартістю. Крім того на сьогодні нормативно-правовими актами не передбачено складання будь-якого первинного документа щодо переоцінки запасів. А це є порушенням ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ВАТ «КРИВОРІЖХЛІБ»

2.1. Характеристика ВАТ «Криворіжхліб» та показників господарської діяльності

Хліборобство є святою справою, справа випікання хліба іде з глибини років і передається нашим народом з покоління в покоління. Справа ж та нелегка, але почесна, відповідальна, то ж творити хліб доручали найсумліннішим, найзавзятішим, найшановнішим людям.

Відкрите акціонерне товариство «Криворіжхліб» засновано наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/203 – АО від 01.07.1996 р.

Слід зазначити, що акціонерним вважається товариство, чий статутний капітал розділений на певну кількість акцій , а учасники товариства несуть ризик збитків, пов’язаних з його діяльністю в межах вартості акцій, що їм належать.

ВАТ “Криворіжхліб“ відноситься до хлібопекарної галузі . Форма власності - колективна.

Метою діяльності товариства є одержання прибутку від здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством і Статутом.

Товариство не має у своєму складi iнших юридичних осiб, в тому числi дочiрнiх пiдприємств, а також фiлiй, представництв та iнших вiдокремлених структурних пiдроздiлiв. ВАТ «Криворіжхліб» не є засновником або учасником iнших товариств або об'єднань. Змiн в органiзацiйнiй структурi підприємства у звiтному перiодi не було i не передбачається.

Чисельність працівників - 200 чоловік. З них :

- 140 чоловік - виробничий персонал;

- 26 чол. - адмінперсонал;

- 34 чол. - персоналу, пов’язаний з реалізацією продукції.

Потужність хлібозаводу на добу в асортименті 20 тонн. Щодоби виробляється 12-14 тонн хлібобулочної продукції.

Основні види продукції, товарів, що виробляє Відкрите акціонерне товариство "Криворіжхліб": хлібобулочні вироби; макаронні вироби; кондитерські вироби. Основний вид послуг товариства - торгівельна діяльність, надання транспортних послуг по перевезенню хлібобулочних виробів торгівельним організаціям. Реалізація одержаної продукції в результаті виробничої діяльності реалізується через приватну торгівельну мережу, через систему фірмової торгівлі.

Керівництво бухгалтерією здійснює головний бухгалтер, якому підпорядковується касир і заступник головного бухгалтера. Бухгалтерська служба підприємства має два підрозділи. До складу першого підрозділу входять : бухгалтер по зарплаті і бухгалтер по обліку виробництва. Другий підрозділ бухгалтерії включає: бухгалтера по підзвітним особам; бухгалтера по обліку виробничих запасів, МШП; бухгалтера по розрахунках з постачальниками і замовниками, з організаціями за послуги, дебіторами і кредиторами.

Хлібозавод тісно співпрацює з багатьма покупцями своєї продукції і постачальниками. Керівництво підприємства йде на зустріч своїм покупцям і тому величина дебіторської заборгованості досягає до 4943,2 тис. грн. Поточна кредиторська заборгованість на даний час по підприємству 1361,0 тис. грн.

Основні техніко-економічні показники фінансово-господарської діяльності підприємства згруповані у табл.2.1

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ «Криворіжхліб» за 2007 та 2008 рік