Формування уваги на уроках читання у початкових класах

Формування уваги на уроках читання у початкових класах

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психолого-педагогічні особливості процесу формування уваги на уроках читання у початкових класах

1.1 Поняття про увагу як психологічне явище

1.2 Керування увагою школярів у процесі виконання навчальних завдань

1.3 Дитяча неуважність та шляхи її подолання

1.4 Характеристика творів різних літературних жанрів

Розділ 2. Методичне забезпечення формування уваги на уроках читання у початкових класах

2.1 Засоби формування уваги на уроках читання у початкових класах

2.2 Методика використання засобів формування уваги при вивченні творів різних жанрів

2.3 Експериментальна перевірка ефективності методики опрацювання творів різних літературних жанрів з використанням засобів формування уваги

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Увага відіграє важливу роль у житті людини. Завдяки увазі здійснюється регуляція діяльності та поведінки людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, неможлива ні фізична, ні розумова діяльність, бо людина повинна з увагою ставитися до об'єкта діяльності, до плану своєї діяльності, уважно стежити за перебігом цієї діяльності та її наслідками. Особливо велике значення має увага в навчальній діяльності школяра. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та міцного засвоєння його. Згідно з поглядами К.Д.Ушинського, увага є тими єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.(2;48)

Увага – це зосередженість діяльності суб’єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті, предметі, події, образі, міркуванні тощо (В.І. Страхова).( 2;47)

На сьогоднішній день актуальною проблемою молодших школярів є недостатньо розвинута увага. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об’єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює також нестійкість уваги.

Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою. При цьому розвиток довільної уваги іде від керування цілями, поставленими перед дітьми дорослими, до реалізації самостійно сформульованих цілей, від постійного контролю з боку вчителя (через контроль із боку однокласників)- до самоконтролю.

З віком у дітей зростає обсяг і стійкість уваги. Увага молодших школярів тісно пов’язана з важливістю навчального матеріалу. Усвідомлення її змісту зумовлює стійкість їхньої уваги.

Увага залежить і від доступності та посильності, поставлених перед учнями, а також від уміння вчителя так організувати процес навчання, щоб охопити ним усіх учнів класу.

Однією з причин нестійкості уваги у цьому віці є передусім недостатня розумова активність дітей, зумовлена як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їхньої готовності до навчальної діяльності, нездатністю переборювати труднощі, станом здоров’я тощо.

На роль значущості знань в розвитку і вихованні уваги у школярів указує М. Н. Шардаков. Розвиток уваги він пов'язує з вихованням цілеспрямованості у учнів. «У школі важливо так організувати учбовий процес, — пише М. Н. Шардаков, — щоб школяр усвідомлював значення своєї учбової роботи, необхідність вивчення основ наук для подальшого навчання і своєї майбутньої діяльності.Ясне розуміння цього завдання привертатиме увагу учнів до учбової роботи і разом з тим сприяти розвитку у них довільної і стійкої уваги».(4;86)

Н. Ф. Добрининим встановлено, що увага школярів буває достатньо зосередженою і стійкою тоді, коли учні повністю зайняті роботою, коли ця робота вимагає від них максимуму розумової і рухової активності. Якщо учні розглядають предмети, явища і при цьому мають можливість діяти з ними, то у такому разі вони дуже уважні. Аналіз, порівняння предметів, виділення істотних ознак, вичленення головного, основного в читаному матеріалі, класифікація предметів по групах, встановлення причиново-наслідкових зв'язків між предметами і явищами, а також інші види розумової діяльності неможливі без глибокого зосередження уваги на відповідних предметах, явищах. Активна розумова діяльність вимагає максимуму уваги.

На основі узагальнення досвіду вчителів Добринін приходить до висновку, що увага учнів багато в чому залежить від доступності учбового матеріалу. «Що вчаться із захопленням працюють над тим, що може бути і важко, але здійснимо, що може показати їм наявність якихось досягнень».(5;6)

Увага найтіснішим чином пов'язана з емоціями і відчуттями дітей. Все те, що викликає у них сильні переживання, приковує їх увагу. Так, вже дошкільники можуть годинами слухати цікаві казки, розповіді, дивитися кінокартини. Молодші школярі з величезною увагою слухають цікаву розповідь вчителя і не відволікаються протягом задоволеного тривалого часу.(5;6)

Об’єктом - процес формування уваги при опрацюванні творів різних літературних жанрів.

Предметом – умови, які забезпечують формування уваги при опрацюванні літературних творів на уроках читання.

Метою дипломної роботи є характеристика психолого – педагогічних основ формування уваги молодших школярів на уроках читання.

Завдання диплимної роботи полягає у:

- вивчити стан досліджуваної проблеми в психолого – педагогічній літературі;

- зясуванні ролі уваги у встановлені особистості дитини;

- дослідити шляхи та засоби виховання та формування уваги молодших школярів на уроках читання у початкових класах;

- експерементально перевірити ефективність запропонованої методики на уроках читання у початкових класах .

Над цією проблемою працювали такі вчені як:

Добринін Н. Ф. в своїх роботах показує, що увага учнів найтіснішим чином пов’язана із значущістю матеріалу, що вивчається. М. Н. Шардакова, І. І. Страхова, М. С. Горбач та інші вважали, що увага учнів на уроці залежить від уміння вчителя організувати їх діяльність. А. Г. Іванов-Смоленський розробив спеціальну методику дослідження орієнтувальних рефлексів, користуючись якою він експериментально довів можливість утворення умовно-рефлекторної мимовільної уваги людини, на основі безумовних орієнтувальних рефлексів.

Дипломна робота складається з :змісту, вступу, двох розділів,висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1. Психолого-педагогічні особливості процесу формування уваги на уроках читання у початкових класів

1.1 Поняття про увагу, як психологічне явище

Увага — зосередженість діяльності суб'єкта в певний мент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо (В.І.Страхов).

Увага є не психічним процесом, а формою організації пізнавальних процесів та умовою їх успішного протікання, мислить не саме по собі мислення і не саме по собі сприймання сприймаюча та мисляча особистість. Як пише С.Л. Рубінштейн у кожному психічному процесі присутній момент, що виражає різні ставлення особистості, зокрема до світу людей, природасвідомості до об'єкта. Це ставлення виявляється в увазі. Наприклад, коли учень з інтересом ставиться до читання ( воно, ніби в полон, бере його свідомість).

Функції уваги полягають у тому, що людина серед безліч подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над протіканням їх.

Самостійною формою психічної діяльності вважає увагу П.Я.Гальперін. Він дотримується гіпотези, що увага є діяльністю психічного контролю. Основні положення цієї гіпотези полягають у тому, що увага є однією зі складових орієнтовно-виконавчої діяльності, що в цій діяльності увага не власного продукту, а виконує функцію контролю, поступово стаючи внутрішньою скороченою автоматизованою дією.

Довільна увага є увагою планомірною. Це — контроль за дією, що відбувається на підставі виробленого плану, вирізнених критеріїв та способів їх використання.

Мимовільна увага також являє собою контроль, але такий контроль, який обмежується тим, що є у предметі, ситуації, тим, що «саме по собі впадає в око». Зміст діяльності такої уваги становить те, що відображається сприйманням або мисленням, пам’яттю або почуттям.

Увагу як дію контролю можна формувати. Для цього потрібно не просто поставити завдання, а й навчити перевіряти його виконання на основі певних критеріїв у конкретному напрямі та послідовності. Розпочинати слід з організації контролю як зовнішньої дії, дії, що виконується в матеріальній або матеріалізованій формі. А потім дія контролю, шляхом поетапного опрацювання, доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, коли вона, власне, перетворюється на акт уваги.

Увага характеризується цілою низкою властивостей. Серед них треба розрізняти основні властивості, тобто такі, які обов'язково проявляються у кожному акті уваги, і другорядні, наявність яких є не обов'язковою.

До основних властивостей уваги треба насамперед віднести її концентрацію або зосередження.

Фізіологічною основою психічного стану зосередження, яке завжди виявляється в увазі, є концентрація збуджень в домінуючому осередку. Вона супроводжується гальмуванням всієї кори головного мозку.За І. П. Павловим, осередок оптимального збудження є в центральній нервовій системі немовби пунктом тяжіння для подразнень, що йдуть від інших подразнювальних поверхонь. Зосередження уваги здійснюється шляхом негативної індукції. «Зосередившись на одному подразненні, — пише І. П. Павлов,—ми негативною індукцією виключаємо дію інших, подібних, але одночасних подразників...».(2;52)

Таким чином, фізіологічною основою зосередженості уваги є концентрація збудження в осередку оптимальної збудливості, що нерозривно пов'язана з гальмуванням інших ділянок кори головного мозку.

Другою істотною властивістю уваги є її направленість. Властивість уваги бути направленою також випливає з умов утворення домінанти або осередку оптимального збудження. Так, характеризуючи цю сторону домінантних процесів, Ухтомський зазначає, що стан домінанти, як вияв наявного в мозку співвідношення збуджень, і є основою виникнення певної направленості дій.

Говорячи про осередок оптимального збудження, І. П. Павлов прямо вказує на те, що направленість відображальної діяльності на той чи інший агент зовнішнього і середовища залежить від перебігу основних процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного мозку і визначається їх взаємодією в осередку оптимального збудження.

Розглядаючи далі процеси утворення і функціонування осередку оптимального збудження, ми можемо, визначити ще одну істотну властивість уваги. Ця властивість зв'язана із стійкістю збудження у домінанті, його інерцією. Домінантне збудження має властивість підтримуватися деякий час і після того, як зник подразник, що спочатку його викликав. До інерції домінанти Ухтомський відносить також схильність домінанти поновлюватись при повторній дії подразника. Ці ознаки домінанти визначають собою таку властивість уваги, як її відносна стійкість.

Ця властивість полягає, по-перше, в наявності певної стійкості виниклих процесів відображення об'єктивної дійсності і, по-друге, в продовженні цих процесів по інерції в умовах припинення дії подразників, що їх викликали.

Розглядаючи дану властивість уваги, І. П. Павлов вважав, що зона залежить від сили і рухливості нервових процесів. В умовах ослаблення основних нервових процесів для утворення нових зв'язків необхідний більший час відносної стійкості відображальної діяльності. «Всі ми, старі люди, — писав він,—добре знаємо, що з роками знижується пам'ять теперішнього і для того, щоб добре запам’ятати, треба тримати увагу на предметі довший час і тільки тоді подразник укріпиться в мозку».(2;58)

Названі вище основні властивості уваги є необхідними для виникнення наших відчуттів, сприймань, мислення та інших психічних процесів. Так, наприклад, для того, щоб в процесі зорового сприймання якого-небудь більш окладного об’єкта міг утворитися його образ, необхідна спрямованість уваги на цей об'єкт, зосередженість на ньому і певна стійкість уваги. Це стосується і таких психічних явищ, як запам'ятання, згадування, розв'язування будь-якої задачі тощо.

Виходячи з того, що такі властивості уваги, як зосередженість, направленість і відносна стійкість є основними її властивостями, можна визначити увагу як форму організації психічної діяльності тварин ,і людини, що виявляється в її зосередженості, направленості і відносній стійкості.

Розглядаючи такі властивості уваги, як зосередженість, направленість і відносна стійкість, неважко переконатися в тому, що кожна з них характеризує істотну сторону уваги. Виключення хоча б однієї з них робить неможливим стан уваги.

Крім цих властивостей уваги, відомі й інші її властивості, а саме: переключення, розподільність і коливання уваги. Ці властивості уваги є похідними від основних її властивостей. Так, наприклад, переключення уваги виступає як властивість похідна від її направленості, бо воно є не що інше, як зміна направленості. Така властивість уваги як розподільність є похідною від зосередженості, бо вона являє собою одночасну зосередженість на двох різних видах діяльності. Коливання уваги також тісно пов'язані зі змінною зосередженості і стійкості уваги.

В психології існує певна класифікація видів уваги. Її поділяють на такі види: мимовільна, довільна, після довільна увага. Розглянемо їх сутність.

Безумовно-рефлекторна мимовільна увага -найбільш елементарна форма організації процесу відображення у тварин і людини знаходить свій вияв у тих безумовних рефлексах, які І. П. Павлов назвав орієнтувально-дослідницькими рефлексами. Ці рефлекси мають велике життєве значення для організму. Будь-який незвичайний іі сильний подразник, діючи на тварину і людину, викликає відповідну рефлекторну установку органів чуття, в процесі якої відбувається пристосування до найкращого його сприймання.

Орієнтувальні рефлекси являють собою (своєрідну організацію відображальної діяльності, яка виникає на базі активізації природжених безумовних зв'язків, приведених у дію коливаннями середовища. Головними характерними ознаками цієї організації є відповідні рухи аналізаторів у напрямі дії подразника.

Таким чином, безумовно-рефлекторна увага і виявляється вже в найбільш елементарних її проявах у вигляді орієнтувальних рефлексів. Фізіологічні механізми цього виду уваги, як показали досліди з видалянням кори великих півкуль, локалізовані в підкірці. Це є доказом того, що даний вид уваги є однією з найбільш давніх форм організації відображення у живих істот. Є підстави припускати, що орієнтовний рефлекс має своїм попередником ще елементарнішу форму організації психічної діяльності, яку І. П. Павлов назвав «рефлексом природної бережності». (9;74)

Цей рефлекс виявляє себе у гальмуванні всього організму при кожному новому і досить інтенсивному коливанні навколишнього середовища.

Таким чином безумовно-рефлекторна увага виявляється в двох видах безумовних рефлексів, що переходять один в одний: це рефлекс природної обережності і безумовний орієнтувальний рефлекс.

Отже, найпростіший з відомих нам видів уваги — безумовно-рефлекторна мимовільна увага — виникає на базі підкоркових механізмів.

Проте поряд з цією елементарною формою організації психічної діяльності існують і інші, досконаліші її види.

Умовно-рефлекторна мимовільна увага -форма організації процесів відображення базується на функціях коркових (механізмів першої сигнальної системи. Найвиразніше мимовільна увага виявляється в так званих умовних орієнтувальних реакціях.

Поряд з орієнтувальними рефлексами безумовного походження існують детально вивчені павловською школою і особливо одним з її представників А. Г. Івановим-Смоленським умовні орієнтувальні реакції, що виникають при утворенні умовних рефлексів, як їхні рухові компоненти.

Реалізація сигнального принципу в цьому виді уваги дозволяє організму за здалегідь, за певним сигналом пристосуватися до відображення, тобто звернути увагу на можливо відсутній в даний момент, але істотно важливий для організму подразник.

Розгляд структури відображальної діяльності організму при утворенні умовних зв'язків показує нерозривний! зв'язок безумовної рефлекторної уваги з умовно-рефлекторною. Цей зв'язок виявляється в тому, що при впливі будь-якого нового подразника виникає реакція організму у вигляді безумовно-орієнтувального рефлексу, фізіологічною основою якого є утворення домінантних осередків в підкірці. Далі, якщо дія цього подразника підкріплюється, то утворення зв'язку між діючими подразниками супроводжується виникненням нової, досконалішої форми відображення об'єктивної реальності у вигляді умовно-орієнтувального рефлексу.

А. Г. Іванов-Смоленський розробив спеціальну методику дослідження орієнтувальних рефлексів, користуючись якою він експериментально довів можливість утворення умовно-рефлекторної мимовільної уваги людини, на основі безумовних орієнтувальних рефлексів. Таким чином, було встановлено, що одна форма організації відображення може служити ґрунтом для появи нових, більш довершених її видів.

На відміну від попереднього її виду умовно-рефлекторна мимовільна увага є не природженою, а виховується в процесі життя. Вона викликається умовними подразниками, які зв'язані з попереднім досвідом організму і стали для нього певними сигналами дійсності. Неодмінною умовою існування цієї уваги є новизна, зміна оточення і наявність умовних подразників, що мають певне значення для задоволення потреб організму.

Відображальна діяльність організму існує в формі мимовільної уваги доти, поки змінюється об'єктивна реальність, що оточує його, і поки існують умови для утворення нових або диференціювання наявних зв'язків в осередку оптимального збудження. Проте утворення нових зв'язків в осередку оптимального збудження залежить від потреб організму, внаслідок чого мимовільна увага виступає як форма організації відображення, що зв'язана з потребами організму і відіграє необхідну роль у задоволені цих потреб.

Довільна увага є суто людською формою організації психічної діяльності. Вона виникла на основі і в процесі суспільної трудової діяльності людей. Праця вимагає якісно нової організації психічної діяльності, яка і виявляється в довільній увазі.

Довільна увага виникає в праці разом з виникненням мови і людської свідомості.

Таким чином, даний вид уваги виникає на тому рівні розвитку людини, коли слово, як сигнал сигналів, стає організуючим фактором її психічної діяльності.

Вперше на роль мови у довільній увазі вказав І. М. Сєченов. З цього приводу він писав, коли звуки комбінуються в слова, тоді виникає необхідність в більш складних формах уваги, які, так само як і простіші форми уваги, мають рефлекторну природу.

І. П. Павлов, підкреслюючи роль мови у людському мисленні, пише з цього приводу: «Якщо наші відчуття і уявлення, які стосуються навколишнього світу, є для нас перші сигнали дійсності, конкретні сигнали, то мова, спеціально насамперед кінестезичні подразнення, які йдуть в кору від органів мовлення, є другі сигнали, сигнали сигналів. Вони являють собою абстрагування від дійсності і допускають узагальнення, що й складає наше зайве, спеціально людське вище мислення, яке створює спершу загальнолюдський емпіризм, а нарешті наука—знаряддя вищої орієнтації людини в навколишньому світі і в собі самому. »(2;60)

В довільній увазі вперше виникає можливість свідомого, тобто довільного її розподілу і переключення. На явність цих властивостей є характерним лише для цього виду уваги.

Післядовільиа увага:

Життєвий досвід і дані психологічних досліджень свідчать про те, що в певних умовах довільна увага немовби набирає властивостей мимовільної, тобто підтримання її не вимагає вольових зусиль.

Довільна увага може переходити в після довільну тоді, коли вона існує на стійких системах умовних зв'язків і коли вплив зовнішнього середовища підкріплює динамічні стереотипи, сприяючи розвитку на їхній основі нових умовних зв'язків. К. Д. Ушинський в своєму класичному творі «Людина як предмет виховання» цілком правильно описав основні умови переходу довільної уваги в післядовільну. Майже кожне нове для нас заняття, пише він, вимагає спочатку від нас активної уваги, більш чи менш помітних зусиль волі з нашого боку, але чим більше ми займаємось цим предметом, чим вдаліше ідуть наші заняття, тим обширніше відбувається праця свідомості в слідах, залишених у нас цими заняттями, тим більше предмет збуджує у нас цікавість, тим пасивніше по відношенню до нього стає наша увага.

В цій описовій характеристиці переходу довільної уваги в післядовільну знайшли свій вираз основні закономірності даного явища. К. Д. Ушинський правильно твердить, «що всяке нове заняття вимагає від нас активної уваги».(2;62) Але в міру того, як ми успішно займаємось певною справою (системи зв'язків установлюються, міцнішають і розвиваються за допомогою ділового підкріплення), довільна увага вимагає все менших зусиль і переходить в післядовільну.

Післядовільна увага являє особливий вид довільної уваги, в якій, внаслідок певних умов процесу відображення, виникають стійкі і довготривалі осередки оптимального збудження. Зв'язані з певним динамічним стереотипом, такі осередки протягом довгого часу спрямовують і утримують перебіг відображальної діяльності людини в руслі, яке визначається саме цим динамічним стереотипом.(4;3)

1.2 Керування увагою школярів у процесі виконанння навчальних завдань

Вчителеві, що працює в молодших класах, важливо уміти підтримувати і розвивати увагу учнів на уроці. Вивченню уваги в умовах навчання було присвячено велику кількість робіт вітчизняних педагогів.

Н. Ф. Добринин в своїх роботах показує, що увага учнів найтіснішим чином пов'язана із значущістю матеріалу, що вивчається. Якщо учні розуміють необхідність, важливість матеріалу, що вивчається, то вони проявляють велику активність, а отже, бувають дуже уважні.

Великий вплив на увагу роблять інтереси і потреби учнів. Те, що їх захоплює, пов'язане з їх інтересами і потребами, як би само собою приковує увагу. У фізіологічному плані це пояснюється впливом домінуючого вогнища збудження.

Особливо уважними учні бувають в процесі творчої діяльності, оскільки тут зливаються воєдино мислення, відчуття і воля. Нам неодноразово доводилося спостерігати, як школярі 2 - 4 класів, забуваючи про все, натхненно пишуть твори-мініатюри, складають розповіді за малюнками, шукають нові шляхи рішення задач, на основі представлень пам'яті малюють нові картини, вирізують на уроках праці фігурки і т.п.

Як показують дослідження М. Н. Шардакова, І. У. Страхова, М. С. Горбач і ін., увага учнів на уроці залежить від уміння вчителя організувати їх діяльність. Прямі вимоги бути уважним рідко досягають мети, а якщо і досягають, то на короткий відрізок часу.

Зупинимося на деяких організаційних прийомах, сприяючих підтримці і розвитку уваги у учнів на уроці.

Велике значення має організоване включення школярів в роботу на початку уроку. Треба добитися щонайповнішої тиші і перемкнути увагу учнів з того, чим вони займалися під час зміни, на роботу по даному предмету. Необхідно з першого моменту створити у дітей робочий настрій. Уміння відразу оволодіти увагою учнів робить великий вплив на весь хід уроку. Інакше у школярів можуть затвердитися такі негативні риси, як неорганізованість, недисциплінованість, неуважність.

На уроці вчитель дає чіткі і ясні установки щодо того, чим учні займатимуться. Тим самим він перемикає увагу дітей з одного виду роботи на іншій. Переходити до іншого виду діяльності необхідно після завершення попередньої роботи. Недосвідчені вчителі не завжди виконують цю умову, унаслідок чого у окремих дітей виникає знервований стан.

Для підтримки стійкості уваги у учнів на уроці велике значення має оптимальний темп роботи. Якщо темп роботи повільний, то учням від неробства стає нудно і вони починають займатися сторонніми справами, тобто увага їх перестає бути стійкою. Надмірно швидкий темп також негативно позначається на стійкості уваги. При такому темпі учні не встигають виконувати те або інше завдання вчителя і врешті-решт також починають займатися сторонніми справами.

Темп мови вчителя повинен бути середнім. Кожне слово необхідно вимовляти ясно і виразно. Інакше учні перестають сприймати і розуміти мову вчителя і увага їх до учбового процесу слабшає. Воно перемикається на інший вид діяльності, учні порушують дисципліну. Разом з темпом мови виключно важливу роль для підтримки і привертання уваги дітей грає тон мови вчителя, її яскравість, жвавість і емоційна насиченість. Так, наприклад, якщо в процесі пояснення нового матеріалу вчитель помічає, що деякі учні перестали слухати, він різко підвищує або знижує голос, тим самим привертаючи їх увагу. Емоційна мова вчителя викликає у відповідь відчуття у учнів.

Чим сильніше інтерес, пов'язаний з даним предметом, тим глибше увага учнів, тим воно зосередженіше і стійкіше.

Стійкість уваги школярів залежить і від об'єму заданої роботи. Надмірне навантаження стомлює учнів, і вони мимоволі відволікаються. Незначне навантаження також порушує стійкість уваги: при невеликому об'ємі роботи діти швидко справляються з нею, а потім починають займатися сторонніми справами, тобто перемикають свою увагу на інші об'єкти.

Вчитель зобов'язаний постійно пам'ятати таку особливість дитячого віку, як їх неприборкана енергія. Учень весь час чимось повинен бути зайнятий. Найбільш важким в забезпеченні учнів насиченою роботою є момент індивідуального досвіду. Деякі вчителі всю свою увагу приділяють тому, що відповідає у дошки. В результаті виходить, що працює тільки один учень, а клас або в усякому разі більшість класу не діють. Це призводить до того, що увага учнів відволікається сторонніми предметами, тобто порушується дисципліна.

Що ж повинен робити вчитель, щоб працював весь клас? Як активізувати увагу всіх учнів під час індивідуального досвіду ? По-перше, перш ніж викликати учня відповідати, треба поставити питання перед всім класом. Цим ми привертаємо увагу учнів до даного питання. По-друге, після того, як викликали одного з учнів, необхідно поставити класу завдання стежити за відповіддю, з тим щоб потім можна було виправити помилки. При цьому необхідно ставити конкретну мету, за чим стежити. Це не тільки привертає увагу учнів, але і примушує їх активно мислити. Трудність тут полягає в тому, що вчителеві треба уміти розподіляти свою увагу між тим, що відповідає і класом, тобто він повинен уміти працювати зі всім класом, щохвилини бачити кожного учня окремо і весь клас в цілому, бачити, хто чим займається, і своєчасно привернути увагу всіх до роботи. Фронтальний досвід при цьому є одним з ефективних засобів залучення і мобілізації уваги учнів.

Для підтримки стійкої уваги під час пояснення матеріалу важливо уміти привертати самих школярів до пояснення. Наприклад, при викладі нового граматичного матеріалу вчитель звертається по допомогу до учнів з тих питань, які вони добре знають. Після розбору ряду випадків або прикладів вчитель примушує дітей зробити той або інший висновок. Крім того, під час пояснення вчитель може привертати до слів, що вчаться для запису, або пропозицій на дошці.

Під час пояснення нового матеріалу необхідно різноманітити роботу учнів. Вони повинні не тільки слухати, але і записувати, не тільки слухати і записувати, але і вимовляти чуте і написане.

Велике значення для привертання уваги під час пояснення нового матеріалу має правильне застосування різної наочної допомоги (схем, таблиць, картин і т. п.). Якщо наочна допомога виставляється або вивішується передчасно, то діти через орієнтовний рефлекс відволікаються і не слухають пояснення вчителя.

У той час коли дається завдання додому, необхідно прослідкувати, щоб всі записали його. Для контролю можна попросити деяких учнів прочитати, що вони записали і як зрозуміли домашнє завдання. Якщо вимогливість вчителя до запису домашнього завдання здійснюється систематично, то учні звикають бути уважними під час даного виду роботи, хоча до кінця уроку їх увага, звичайно, слабшає в результаті стомлення.

Оцінюючи значення і роль уваги в навчанні і вихованні, необхідно насамперед сказати, що наявність уваги як в учня, так і в учителя є першою і необхідною умовою, яка забезпечує успішний перебіг педагогічного процесу.

Для того щоб привернути увагу дитини до будь-якого об'єкта вивчення, треба насамперед активізувати той пройдений і закріплений в умовних зв'язках матеріал, на базі якого повинні формуватися нові зв'язки. Раніше, ніж звернути увагу учня на нове, необхідно викликати в ньому увагу до старого, що має служити основою для виникнення нового. Тільки шляхом роботи з учнями, спрямованої на повторення пройденого, можна організувати і направити їхню увагу на засвоєння нового матеріалу. В противному разі, подразники, що діють на учня, не закріпляться в умовних зв'язках і залишаться «без помітного ефекту».

Правило це повністю узгоджується з положеннями, сформульованими в теорії уваги, де в ролі факторів, що визначають направленість уваги на її об'єкт, виступали раніше утворені, активізовані впливом зовнішнього середовища зв'язки. Щоб той чи інший відображуваний фактор об'єктивної реальності привернув до себе увагу людини, необхідно, щоб він своїм впливом активізував наявні умовні зв'язки і сприяв утворенню на них осередків оптимального збудження.

Спираючись на цю закономірність уваги, педагог може використати найрізноманітніші методи і прийоми для активізації минулого досвіду і забезпечення на його основі уваги до нового матеріалу. При цьому слід враховувати також необхідність збігу в часі дії подразників, що викликають активізацію старих і виникнення нових зв'язків. Це означає, що дія тих факторів, які підлягають вивченню, і тих, які сприяють цьому, не повинна дуже відрізнятися в часі, тобто у дії цих факторів повинна бути певна послідовність. Звідси виходить, що однією з необхідних умов підтримання і мобілізації уваги є послідовність, зв'язність викладу матеріалу. Якщо новий матеріал подається без належного зв'язку з попереднім, вже закріпленим, то увага учнів не може бути як слід організованою.

Проте, коли виклад нового буде навіть добре пов'язуватися з активізованим і закріпленим у зв'язках матеріалом, але провадитиметься надто швидко, то нові умовні зв'язки можуть не утворитися внаслідок порушення того основного правила вищої нервової діяльності, яке було назване І. П. Павловим правилом поступовості аналізу. Порушення цього правила, створюючи несприятливі умови для виникнення нових зв'язків, неминуче веде до згасання уваги учнів. «Головне. — говорить І. П. Павлов, —поступовість тренування. »(6;77)

Починаючи з першого дня навчання в школі, треба прагнути до постійного і планомірного виховання у дітей потреб, інтересів і цілей, нерозривно зв'язаних з інтересами і цілями нашої соціалістичної держави.

Підпорядкування виховання певним суспільно корисним цілям особливо плідно позначається на розвитку уваги учнів лише тоді, коли вони не тільки усвідомлюють поставлені-перед ними цілі, але й коли вони звикають самостійно стежити і співставляти одержані результати роботи з тією метою, яка була поставлена. Наявність такого самоконтролю є однією з необхідних умов виховання довільної уваги.

Різні види уваги виникають, як ми бачили, при наявності відповідних умов у процесі розвитку і дозрівання тих нервових механізмів, на яких вони базуються. Ось чому при розв'язанні питання про шляхи і способи виховання уваги треба враховувати закономірності її онтогенетичного розвитку.

Природно, що прийоми і способи виховання уваги повинні змінюватися і варіюватися залежно від індивідуальних особливостей і умов життя дитини.

Процес розвитку уваги дітей нерозривно пов'язаний з набуттям ними нового досвіду, з розвитком змісту їхньої психічної діяльності. Чим швидше і міцніше будуть набувати учні знання, тим швидше буде вдосконалюватися їхня увага. В цьому виявляється одна сторона залежності уваги і змісту діяльності людей.

Особливо велике значення в справі виховання довільної уваги має постійна, визначена певною метою спрямованість навчальної і трудової діяльності дитини. Мета завжди, як закон, повинна визначати характер і спосіб діяльності дитини. В цьому і полягає одна з основних умов успішного виховання і розвитку уваги у дітей.

Однією з необхідних умов успішного виховання уваги у дітей слід вважати таку організацію навчальної діяльності, при якій дії дитини завжди знаходили б собі підкріплення. Особливо сприятливими для розвитку і виховання уваги є такі види навчальної діяльності, як політехнічна праця, малювання, ліплення, спеціальні ігри, різного роду лабораторні і практичні заняття з фізики, хімії, математики таї інших дисциплін.

Успіхи виховання довільної уваги залежать також і від того, як навчено учня формулювати і ставити перед собою мету, що завжди повинна бути організуючим і спрямовуючим фактором в його діяльності. Вихователь повинен стежити за тим, щоб цілі, які організують увагу, збігалися з позитивним напрямом процесу виховання необхідних рис особистості.

Увага успішно виховується там, де є сприятливі умови для набуття нових і удосконалення наявних умовних зв'язків, тобто розвитку досвіду дитини.

Найкращі умови для утворення нових умовних зв'язків підтримання уваги створює жива, тісно пов'язана з розвитком змісту, емоціонально насичена, багата на інтонації мова вчителя, яка завжди має бути звернена до всієї аудиторії з метою активізації уваги всіх учнів. Вміло володіючи мовою, вчитель завжди може організувати спрямувати увагу учнів у бажаний бік.

Щоб виховувати увагу учнів, вчитель, насамперед повинен бути сам уважний. Роль живого прикладу, яким є поведінка вчителя, має велике значення. Якщо вчитель не виявляє належної уваги до учнів, то цим порушується одна з істотних умов успішного виховання. Вчитель завжди повинен бути уважним до аудиторії і своєчасно реагувати на всі дії і вчинки учнів, попереджаючи ті з них, які можуть перешкодити успішному навчанню і вихованню.

Увага вчителя до учнів виявляється насамперед у тому, що він завжди повинен дивитися на свою аудиторію. Зовсім неприпустимо, коли вчитель, пояснюючи матеріал або слухаючи відповіді учнів, дивиться у вікно чи на інші сторонні предмети. Погляд і увага вчителя повинні бути весь час зосереджені на аудиторії, причому він завжди має своєчасно реагувати на різні зміни в ній.

Особливо велике значення має форма взаємин вчителя з учнями під час їхніх відповідей. Вчитель ні в якому разі не повинен слухати відповіді учня, відвернувшись кудись убік; навпаки, він весь час зобов'язаний дивитись на нього, підбадьорюючи його і допомагаючи йому цим у відповіді, або зауважити в таму випадку, коли учень у чому-небудь помиляється. Такі форми контакту з учнями якнайкраще сприяють розвитку їхньої уваги. Вчитель зобов'язаний завжди уважно і вдумливо ставитися до відповідей і оцінки знань учнів, бо відсутність уваги приводить до помилкових суджень в оцінці знань і, звідси, знижує авторитет вчителя і увагу учнів до того, про що він говорить.

Отже, першою надійною ознакою авторитетності вчителя є наявність уважного ставлення до нього з боку школярів, а відсутність їхньої уваги до слів учителя свідчить про недостатню його авторитетність.

Щоб забезпечити успішн