Початкове навчання на комп'ютерах у школі

Диплом

Зміст

Введення

Розділ 1.

§1. Загальне подання про пізнавальні процеси

§2. Комп'ютерне навчання в початкових класах

§3. Використання комп'ютера на уроках З

Розділ 2. Комп'ютерне навчання як кошти розвитку пізнавальних процесів молодших школярів на уроках З

§1. Програми “Графічний редактор для молодших школярів” і “ЛОГО"

§2 Проведення дослідно-експериментальної частини дослідження

§ 3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної частини дослідження

Висновок

Література

Введення

Пізнавальні процеси: сприйняття, увага, уява, пам'ять, мислення, мова - виступають як найважливіші компоненти будь-якої людської діяльності. Для того, щоб задовольнити свої потреби, спілкуватися, грати, вчитися й працювати, людина повинна сприймати світ, звертати увагу на ті або інші моменти або компоненти діяльності, представляти те, що їй потрібно робити, запам'ятовувати, обмірковувати, висловлювати судження. Тому, без участі пізнавальних процесів людська діяльність неможлива, вони виступають як її невід'ємні внутрішні моменти. Вони розвиваються в діяльності, і самі являють собою особливі види діяльності.

Приступаючи до педагогічної роботи з дітьми, насамперед, потрібно розібратися в тім, що дитині дано від природи й що здобувається під впливом середовища.

Розвиток задатків, перетворення їх у якості - одне із завдань навчання й виховання, вирішити яку без знань та розвитку пізнавальних процесів не можливо. У міру їхнього розвитку, удосконалюються й самі якості.

Знання психологічної структури пізнавальних процесів, законів їхнього формування необхідне для правильного вибору методу навчання й виховання. Великий внесок у вивчення й розвиток пізнавальних процесів внесли такі вчені, як: Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, А.Н. Соколов, Ж Піаже, С.Л. Рубінштейн та ін.

Ними були розроблені різні методики й теорії формування пізнавальних процесів. І зараз, щоб успішно розвивати пізнавальні процеси в навчальній діяльності, необхідно шукати більш сучасні засоби й методи навчання.

Використання комп'ютера з його величезними універсальними можливостями на уроках і буде одним з таких засобів.

Виходячи з вищесказаного, ми вважаємо, що тема нашого дослідження “Використання навчальних комп’ютерних ігор в процесі вивчення математики в початковій школі" актуальна й на даний момент недостатньо вивчена. З розвитком сучасної інформаційної технології, система “людин і комп'ютер” швидко перетворилася в проблему, що стосується всіх членів суспільства, а не тільки фахівців, тому вплив людини з комп'ютером повинне бути забезпечене шкільним утворенням. Ніж раніше ми це почнемо, ті швидше буде розвиватися наше суспільство, тому що сучасне суспільство інформації вимагає знань роботи з комп'ютером.

Предмет дослідження - процес розвитку пізнавальних процесів молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва коштами комп'ютерного навчання.

Об'єкт дослідження - процес навчання молодших школярів на уроках З.

Розвиток пізнавальних процесів у цьому віці дуже важливо для формування розвитий і самостійно мислячої особистості.

Гіпотеза - процес навчання образотворчому мистецтву молодших школярів може бути ефективним, якщо при поясненні певних завдань буде використаний комп'ютер, тому що:

його використання оптимізує діяльність учителя;

застосування кольорів, графіки, звуку, сучасних коштів відеотехніки дозволяє моделювати розходження ситуації й середовища, розвиваючи при цьому творчі й пізнавальні здатності учнів;

він дозволяє підсилити пізнавальні інтереси учня:

Ціль дослідження - вивчити умови розвитку пізнавальних процесів молодших школярів на уроках З коштами комп'ютерного навчання.

Завдання дослідження:

вивчити психолого-педагогічні, методичні аспекти використання комп'ютерів у процесі навчання молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва;

експериментально вивчити ефективність використання на уроках образотворчого мистецтва ЕОМ у початковій школі;

на основі отриманих даних розробити комплекс методичних рекомендацій із проведення уроків образотворчого мистецтва із застосуванням ЕОМ.

Наукова новизна дослідження укладається в тім, що автор вивчає умови використання комп'ютера в процесі навчання гру, що зображує, як фактор розвитку мислення, уваги, уяви й ін.

Практичною значимістю дослідження є те, що матеріали роботи можуть бути використані в практиці вчителя образотворчого мистецтва й початкових класів.

У ході експерименту були застосовані наступні методи дослідження:

аналіз психолого-педагогічних, методичних праць по темі дослідження;

спостереження за навчально-виховним процесом у початкових класах;

підбор і складання завдання для комп'ютерного навчання по З у початкових класах.

Експериментальне навчання й обробка отриманих даних.

Дослідження проводилися в Кангалаській середній школі м. Якутська. У ході експерименту брали участь 1 “а” клас, у кількості 19 чоловік.

Робота складається із введення, 2 глав, висновку, списку літератури й додатка.

Розділ 1.

§1. Загальне подання про пізнавальні процеси

Пізнання миру у відчуттях і в сприйнятті. Для того, щоб жити й орієнтуватися в навколишньому, людина повинен сприймати й переробляти інформацію, уміти неї аналізувати, виділяти з її найбільш істотні для себе відомості. Значимої, або істотної, називається така інформація, що пов'язана з актуальними потребами людини й несе в собі відомості про те, що особливо важливо для їхнього задоволення. Значима інформація містить у собі різноманітні види енергії, що впливає на людину: механічну, хімічну, електромагнітну, гравітаційну й ін. За мільйони років породила й довела до досконалості спеціалізовані органи тварин і людини, здатні сприймати інформацію, що втримується в різних видах енергії й передану у вигляді електромагнітних хвиль (зір), механічних впливів (шкірна чутливість), хімічних впливів (нюх і смак), коливань тиску повітря (слух). Всі перераховані органи називаються органами почуттів.

інформація, Що Цікавить людини, не завжди представлена саме в тім виді, у якому вона йому необхідна й безпосередньо сприймається його органами почуттів. Тому інформацію про світ необхідно не тільки сприймати, але й переробляти, виділяючи в ній те, що приховано від прямого сприйняття. Іноді людині доводиться вирішувати досить складні завдання, непростим шляхом витягаючи з отриманої інформації самі потрібні відомості. Для цього в них є такі психологічні пізнавальні процеси, як увага, уява, пам'ять, мислення й мова.

Первинні, вихідні відомості про світ людина одержує через відчуття. Вони надають людині відомості про різноманітні властивості, що впливає на його навколишнім середовищем. Сприйняття, на відміну від відчуттів, відтворить мир в образах і дозволяє людині цілісно представляти навколишні предмети і явища в сукупності багатьох характерних для них властивостей.

Відчуття, сприйняття, уява, пам'ять ставляться до чутливого пізнання людиною навколишнього світу. На відміну від них, мислення й мову називають способами раціонального, або розумового, пізнання миру. За допомогою мислення й мови людина довідається про світ щось таке, що безпосередньо в його відчуттях і сприйнятті не представлено.

Уява й пам'ять як пізнавальні процеси.

Уява можна визначити як здатність людини вольовим зусилля відновити й представити в образній формі ті відчуття й сприйняття, які були раніше, або придумати й представити щось нове, чого не було раніше ні у відчуттях, ні в сприйнятті. Образи уяви не обов'язково повинні відповідати тому, що вони в дійсності собою представляють. На відміну від цього образи пам'яті звичайно в тім або іншому ступені відповідають тій дійсності, що вони відображають, і майже не несуть у собі елементів фантазії.

Уява завжди має форму образа, а пам'ять може бути не тільки образної, але й логічної (пам'ять на думці), емоційної (пам'ять на відчуття й почуття).

За допомогою своєї уяви людина творчо перетворює мир, і воно, як процес, органічно включений у творчість. Завдяки уяві людина має можливість як би бачити наперед, представляти те, що ще має бути зробити.

Пам'ять у житті людей грає ще більш істотну роль. Без пам'яті людина не могла би нічому навчиться, запам'ятати те, що засвоєно, зберегти на майбутнє враження про правильні дії й допущені помилки. Людина запам'ятовує, відтворює й використає в потрібний момент ті знання, які повторюються і які інакше щораз довелося б знаходити заново.

У пізнанні людиною навколишнього світу уява й пам'ять взаємодіють один з одним, причому їхня взаємодія здійснюється одночасно по декількох лініях:

Обміну втримуванням образів: матеріал для уяви частково поставляється пам'яттю, а пам'ять використає образи уяви.

Взаємної стимуляції: уява безпосередньо бере участь у процесах пам'яті, сприяючи її поліпшенню; пам'ять, включаючись в уяву, робить його більше продуктивним і творчим.

Спільного впливу на інші психологічні процеси пам'ять і уява в людини становлять, наприклад, основу одного з найважливіших видів мислення - образного.

Короткочасна пам'ять являє собою спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу.

Оперативної називають пам'ять, розраховану на зберігання інформації протягом певного, заздалегідь заданого строку, у діапазоні від декількох секунд, до декількох днів.

Довгострокова - це пам'ять, здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого строку. При використанні її для пригадування нерідко потрібне мислення й зусилля волі (тому, її функціонування не обмежене).

Генетичну пам'ять, - у якій інформація зберігається в генотипі, передається й відтворюється в спадщину.

Зорова пам'ять пов'язана зі збереженням і відтворенням зорових образів. Даний вид пам'яті припускає розвинену в людини здатність до уяви.

Слухова пам'ять - це гарне запам'ятовування й точне відтворення різноманітних звуків, музичних і мовних. Характеризується тим, що людина нею може швидко й точно запам'ятати зміст тексту, що читає, і т.п.

Рухова пам'ять - запам'ятовування й збереження, а при необхідності й відтворення з достатньою точністю багатофазних складних рухів.

Емоційна пам'ять - це пам'ять на переживання. На ній безпосередньо заснована міцність запам'ятовування матеріалу: те, що в людини викликає емоційні переживання, запам'ятовування або без особливої праці й на більше довгий строк.

Дотикальна, нюхова, смакова їхня роль зводиться до задоволення біологічних потреб або потреб, пов'язаних з безпекою й самозбереженні організму.

З раннього дитинства процес розвитку пам'яті дитини ведеться по декількох напрямках. По-перше, механічна пам'ять поступово доповнюється й заміняється логічної. По-друге, безпосереднє запам'ятовування згодом перетворення в опосередковане, пов'язане з активним і усвідомленим використанням для запам'ятовування й відтворення різних мнемотехнічних коштів і прийомів. По-третє, мимовільне запам'ятовування, що домінує в дитинстві, у дорослої людини перетворюється в довільне.

Істотний внесок у розуміння філогенетичного розвитку пам'яті вніс П.П. Блонський. Він висловив і розвив думку про те, що різні види пам'яті, представлені в дорослої людини, є також різними щаблями її історичного розвитку, і їх, відповідно, можна вважати філогенетичними щаблями вдосконалювання пам'яті. Це ставиться до наступної послідовності видів пам'яті: рухова, афективна, образна й логічна. П.П. Блонський (7, c.37-39) висловив і обґрунтував думку про те, що в історії розвитку людства ці види пам'яті послідовно з'явилися один за іншим.

Під трохи іншим кутом зору розглядав історичний розвиток пам'яті людини Л.С. Выгодский (15, c.176-185). Він уважав, що вдосконалювання пам'яті людини у філогенезі йшло головним чином по лінії поліпшення коштів запам'ятовування й зміни зв'язків мнемічної функції з іншими психічними процесами й станами людини.

Спеціальні дослідження безпосереднього й опосередкованого запам'ятовування в дитячому віці провів А.Н. Леонтьев (50, c.112-140). Він експериментально показав, як один мнемічний процес - безпосереднє запам'ятовування - з віком поступово заміщається іншим опосередкованим. Роль мнемотехнічних коштів в удосконалюванні пам'яті, на думку А.Н. Леонтьева, полягає в тому, що “звертаючись до вживання допоміжних коштів, ми тим самим змінюємо принципову структуру кожного акту запам'ятовування; колись пряме, безпосереднє наше запам'ятовування стає опосередкованим”.

У формуванні внутрішніх коштів запам'ятовування центральна роль належать мови. Мова є основними коштами людського спілкування. Важливо відрізняти мова від мови. Мова - це система умовних символів, за допомогою яких передаються сполучення звуків, що мають для людей певні значення й зміст. Мова ж це сукупність вимовних або сприйманих звуків, що мають той же зміст і те ж значення, що й відповідна їм система письмових знаків.

Вона є не тільки коштами спілкування, але й коштами мислення, носієм свідомості, пам'яті, інформації, коштами керування поводженням інших людей і регуляції власного поводження людини. Властиво безлічі її функцій мова є поліморфною діяльністю, тобто у своїх різних функціональних призначеннях представлена в різних формах: зовнішнього, внутрішньої, монологу, діалогу, письмової, усної й т.д.

Засвоєння мови дитиною починається з виділення мовних сигналів із всієї сукупності звукових подразників. Потім у його сприйнятті ці сигнали поєднуються в морфеми, слова, пропозиції, фрази. На базі їх формується зв'язна, осмислена зовнішня мова, що обслуговує спілкування й мислення. Процес перекладу думки в слово йде у зворотному напрямку.

А.Н. Соколов (65, c.47) показав, що в процесі мислення внутрішня мова являє собою активний артикуляційний, неусвідомлюваний процес, безперешкодний плин якого дуже важливо для реалізації тих психологічних функцій, у яких внутрішня мова бере участь.

Враження, які людина одержує про навколишній світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності й можливості - відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю. “Без пам'яті, - писав С.Л. Рубінштейн, - ми були б суть миті. Наше минуле було б мертво для майбутнього. Сьогодення, у міру його протікання, безповоротно зникало б у минулому". У людини є три види пам'яті: довільна, логічна й опосередкована. Перша пов'язана із широким вольовим контролем запам'ятовування, друга - із уживанням логіки, третя з використанням різноманітних коштів запам'ятовування, здебільшого представлених у вигляді предметів матеріальної й духовної культури.

Основні види пам'яті:

Миттєва, або іконічна; пам'ять пов'язана з утриманням точної й повної картини тільки що сприйнятого органами почуттів, без якої б те не було переробки отриманої інформації.

Уява може бути чотирьох основних видів: активне, пасивне, продуктивне й репродуктивне. Активна уява характеризується тим, що, користуючись їм, людина за власним бажанням, зусиллям волі викликає в себе відповідні образи. Продуктивна уява відрізняється тим, що в ньому дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється або відтвориться. Але при цьому в образі вона все-таки творчо перетвориться. У репродуктивній уяві стає завдання відтворити реальність у тім виді, яка вона є.

У житті людини уява виконує ряд специфічних функцій. Перша з них полягає в тому, щоб представити дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи завдання. Друга складається в регулюванні емоційних станів. Третя пов'язана з його участю в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини. Четверта функція складається у формуванні внутрішнього плану дій - здатності виконувати їх у розумі, маніпулюючи образами. П'ята функція - це планування й програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їхньої правильності, процесу реалізації.

“Аналіз показує, - писав Л.С. Виготський (16, c.6-164), що мислення дитини багато в чому визначається його пам'яттю... Мислити для дитини раннього віку - значить згадувати... ніколи мислення не виявляє такої кореляції з пам'яттю, як у такому ранньому віці. Мислення тут розвивається в безпосередній залежності від пам'яті".

Теоретичне понятійне мислення - це таке мислення, користуючись яким людина в процесі рішення завдання звертається до понять, виконує дії в розумі, безпосередньо не маючи справу з досвідом, одержуваним за допомогою органів почуттів.

Теоретичне образне мислення - матеріал, що людина використає для рішення завдань, є образним. Вони або безпосередньо витягають із пам'яті, або творчо відтворяться уявою.

Наочно-образне мислення полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов'язаний зі сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності, і без нього відбуватися не може. Дана форма найбільше повно й розгорнута представлена в дітей дошкільного й молодшого шкільного віку.

Наочно-дійсне мислення - процес мислення являє собою практичну перетворювальну діяльність, здійснювану людиною з реальними предметами.

У нашій країні найбільш широке практичне застосування одержала теорія формування й розвитку інтелектуальних операцій, розроблена П.Я. Гальперіним (19, c.63-74). В основу даної теорії було покладене подання про генетичну залежність внутрішніми інтелектуальними операціями й зовнішніми практичними діями. Раніше це положення одержало розробку у французькій психологічній школі (А. Валлон) і в працях Ж. Піаже. На ньому засновували свої теоретичні й експериментальні роботи Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, В.В. Давидов, А.В. Запорожець і багато хто інші.

П.Я. Гальперін (19, c.63-74) розробив теорію формування мислення получившая назву концепції планомірного формування розумових дій. Гальперин виділив етапи інтериоризації зовнішніх дій, визначив умови, що забезпечують їх найбільш повний і ефективний переклад у внутрішні дії із заданими властивостями.

Особливе місце в дослідженнях, присвячених розвитку мислення, належать вивченню процесу формування понять.

Утворення понять - результат тривалої, складної й активної розумової, комунікативної й практичної діяльності людей, процесу їхнього мислення. Утворення понять в індивіда своїми коріннями йде в глибоке дитинство.Л.С. Виготський і Л.С. Цукрів (16, c.6-164) були одними з перших вчених-психологів у нашій країні, хто детально досліджував цей процес. За допомогою цієї методики було встановлено, що формування понять у дітей проходить через 3 основні щаблі:

Утворення неоформленої, неупорядкованої безлічі окремих предметів, їхнього синкретичного зчеплення, позначуваного одним словом.

Утворення понять-комплексів на основі деяких об'єктивних ознак.

Утворення дійсних понять.

Синкретичне мислення й мислення в поняттях-комплексах характерні для дітей раннього, дошкільного й молодшого шкільного віку.

Участь мислення в процесах пізнання.

Повноцінне людське пізнання навколишнього світу без мислення й мови було б практично неможливо. На відміну від інших живих істот людин зберігає й передає людям свої думки й почуття, а для цього йому необхідна мова. Без її неможлива була б зовнішня форма людського інтелекту словесно-логічне мислення. Практично всі наукові знання, які нагромадило людство з незапам'ятних часів, представлені в словесній формі. Всі предмети матеріальної й духовної культури, якими люди користуються для задоволення своїх інтересів і потреб, мають назви, всі вони створені при участі мислення.

Втратившись мислення, людина перестав би взагалі бути людиною, вона відразу ж перетворився б у безсловесна тварина. Думка людини в процесі пізнання практично бере участь у всіх його видах, без її не можуть існувати ні відчуття, ні сприйняття, ні уява, ні пам'ять, тому що у всіх процесах людині постійно доводиться вирішувати різноманітні завдання.

Роль уваги, свідомого й несвідомого в пізнанні.

Під увагою розуміється вибірковість у роботі всіх органів почуттів.

Увага серед всіх пізнавальних процесів виконує особливу роль. Вона полягає в тому, щоб, по-перше, розділити всю сприйману й інформацію, що не переробляє людиною, на частині по ступені їхньої важливості; по-друге, сприяти виділенню й найкращій психологічній переробці саме тієї частини інформації, що у цей момент найбільш істотна. Перший вид уваги називається почуттєвим, а другий - інтелектуальним.

Є кілька рівнів психологічного поділу інформації зі ступеня її значення: свідомий, напівсвідомий і несвідомий. Свідомий - це рівень, пов'язаний з нецентрованою увагою. Він містить у собі ту частину одержуваних людиною відомостей про світ, що сприймається найбільше чітко.

Напівсвідомість містить у собі те, що сприймається з неуважною увагою, не завжди усвідомлюється й у цей момент не дуже важливо для людини. Проте, це може бути усвідомлено й описане словами, тому що представляється в реальних відчуттях і образах.

Несвідоме - це та частина сприйманої інформації й інформації, що переробляє людиною,, що він взагалі не усвідомлює й тепер не може описати словами або представити у відчуттях і образах. Це те, що не перебуває й взагалі не може бути в сфері уваги в будь-який момент часу. Наприклад, людина може розглядати уважно якусь деталь художньої картини. У цей момент вона буде представлена в сфері його свідомості. У той же самий час своєю периферичною свідомістю людина може напівсвідомо сприймати обстановку в приміщенні, де перебуває картина, шляхи необхідності описати її. Але ні в цей момент, ні в який-небудь іншій він не може виразно й переконливо пояснити, а значить - усвідомити й описати словами те, чому його увагу залучила саме ця, а не яка-небудь інша деталь картини.

Кожний з названих ознак: свідомість, напівсвідомість і несвідоме - виконує в житті людини й у пізнанні їм навколишнього світу свою, специфічну функцію. Свідомість за допомогою уваги виділяє в навколишньому найбільш важливу для людини в цей момент частина інформації; напівсвідомість містить у собі те, що може в будь-який момент знадобитися для розумної організації поводження, але зараз ще не дуже необхідно; несвідоме містить те, що важливо для керування поводженням і роботою організму людини на рівні рефлексів.

Існують різні психологічні теорії уваги. Одна з найбільш відомих - моторна теорія уваги Т. Рибо. Він, уважав, що увага, незалежно від того, є воно ослабленим або посиленим, завжди пов'язано з емоціями й викликається ними.

Є ще одна теорія, теорія установки, запропонована Я.Н. Узнадзе. Установка, на думку Я.Н. Узнадзе (68,c.266), прямо пов'язана з увагою. “На основі актуальної в кожному даному випадку установки у свідомості суб'єкта виростає ряд психічних утримувань, пережитих їм з достатнім ступенем ясності й виразності для того, щоб... могти орієнтуватися в умовах ситуації".

Цікаву теоретичну концепцію запропонував П.Я. Гальперин.

Види уваги:

Природна увага дана людині із самого його народження у вигляді вродженої здатності вибірково реагувати на ті або інші зовнішні або внутрішні стимули, що несуть у собі елемент інформаційної новизни.

Соціально-обумовлена увага складається в ході життя в результаті навчання й виховання пов'язане з вольовою регуляцією поводження, з виборчим реагуванням на об'єкти.

Безпосередня увага не управляється ніким, крім того об'єкта, на який воно спрямовано й котрий відповідає актуальним інтересам і потребам людини. Опосередкована увага регулюється за допомогою спеціальних коштів (тестів, слів і ін.).

Історію розвитку уваги, намагався простежити Л.С. Виготський (16, c.6-164) у розділі своєї культурно-історичної концепції їхнього формування. Культурний розвиток уваги укладається в тім, що за допомогою дорослого дитина засвоює ряд штучних стимулів - коштів, за допомогою яких він далі направляє своє власне поводження й увагу.

Загальна послідовність культурного розвитку уваги по Л.С. Виготському (16, c.6-164) полягає в наступному: “Спочатку люди діють стосовно дитини, потім він сам вступає у взаємодію з навколишніми, нарешті, він починає діяти на інших і тільки наприкінці починає діяти на себе... Спочатку дорослий направляє його увага словами на навколишні його речі й виробляє, таким чином, зі слів могутні стимули - вказівки, потім дитина починає брати активну участь у цій вказівці й сам починає користуватися словом і звуком як коштами вказівки, тобто звертати увагу дорослих на його предмет, що цікавить,".

У шкільному віці наступає перелом у розвитку, що характеризується тим, що спочатку зовні опосередкована увага поступово перетворюється у внутрішнє опосередковане, і згодом займає основне місце серед всіх його видів.

Резюме.

Функціональні можливості в навчанні пізнавальної діяльності:

озброює знаннями, уміннями, навичками;

сприяє вихованню світогляду, моральних, естетичних якостей учнів;

розвиває їхні пізнавальні чинності, особистісне утворення, активність, самостійність, пізнавальний інтерес виявляє й реалізує потенційні можливості учнів;

прилучає до пошукової й творчої діяльності.

Гра:

сприяє розвитку пізнавальних чинностей учнів;

стимулює творчі процеси їхньої діяльності;

сприяє розрядженню напруженості;

знімає стомлення;

створює благополучну атмосферу навчальної діяльності, відслідковує навчальну діяльність;

сприяє розвитку інтересу до навчання;

Художня діяльність:

сприяє естетичному вихованню й освоєнню дійсності;

розвиває художній кругозір;

формує ціннісні орієнтації в області мистецтва

збагачує емоційну сферу школи

виявляє й розвиває творчі здатності учнів.

§2. Комп'ютерне навчання в початкових класах

Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій і впровадження їх у всьому світі наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини. Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп'ютерних технологій у телебаченні, поширення ігрових приставок, електронних іграшок і комп'ютерів дуже впливають на виховання дитини і її сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється й характер її улюбленої практичної діяльності - гри, змінюються і її улюблені герої й захоплення.

З початком навчання у школі дитина може відчути певний дискомфорт. Не у всіх школах сьогодні ще є оснащені технологічні класи, що застаріли навчальні програми й методичні прийоми приводять до істотного зниження мотивації навчання школярів, змушуючи вдумливих педагогів шукати більше сучасні кошти й методи навчання.

Комп'ютер в школі є одним з таких засобів, що володіє унікальними можливостями, тому його використання в школі поступово переходить на всезагальний етап.

Сполучаючи в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги, калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатної імітувати інші іграшки й всілякі ігри, сучасний комп'ютер разом з тим є для дитини тим рівноправним партнером, здатним дуже тонко реагувати на її дії й запити, якого їй так часом не вистачає.

Терплячий товариш і мудрий наставник, творець казкар мирів і персоналій, вершина інтелектуальних досягнень людства, комп'ютер грає все більшу роль у досуговій діяльності сучасних дітей і у формуванні їхніх психофізичних якостей і розвитку особистості. Використання комп'ютерів у навчальній і позаурочній діяльності школи виглядає дуже природним з погляду дитини і є одним з ефективних способів підвищення мотивації й індивідуалізації його навчання, розвитку творчих здатностей і створення благополучного емоційного тла.

Для використання ігрових розвиваючих комп'ютерних коштів навчання молодших школярів Центром нових інформаційних технологій Калінінградського державного університету пов'язане з педагогами школи-ліцею №23 і середньої школи №97 розробляється й успішно застосовується в цих школах у плині трьох років програми - методичний комплекс “Веселка в комп'ютері". Його перша версія призначена для застосування в 1 класі, схвалена Федеральною експертною радою по загальній освіті Міністерства по загальній освіті Міністерства утворення Росії й рекомендована до видання й використання в початковій школі.

Основа комплексу - навчальні й розвиваючі комп'ютерні ігри, що служать для засвоєння й закріплення шкільної навчальної програми.

Комп'ютерна гра комплексу являє собою ігрове середовище на екрані комп'ютера, що нагадує мультфільм. У цьому середовищі відповідно до поставленого перед ним завданнями дитина може виконувати певні практичні дії, використовуючи свої здатності, навички й знання. Ігрове комп'ютерне середовище, з'єднуючись із конкретним навчальним завданням, дозволяє дитині засвоювати матеріал як би непомітно для себе, і при цьому, що дуже важливо, використати його у своїй улюбленій практичній діяльності - використання маніпулятора “Миша" дозволяє учневі швидко освоїти роботу на комп'ютері.

Гри комплексу можуть проводитися як за участю одного учня, так і за участю двох. Контроль за ходом виконання гри супроводжується звуковими сигналами. Як заохочення використаються музичні фрагменти й елементи мультиплікації.

Завдяки високій швидкості уведення інформації навчання може проходити в інтенсивному режимі, а різні звукові й графічні ефекти не тільки викликають емоційний підйом, але й дозволяють зняти напруга й розслабитися.

У комплексі - 12 ігор, спрямованих на розвиток техніки роботи з маніпулятором “Миша", реакції, уваги й зорової пам'яті, комбінованого мислення, аналітичних і творчих здатностей, розвиток навичок читання, додавання чисел. Як правило, будь-яка комп'ютерна гра розвиває відразу кілька навичок, головне, щоб це було зроблено вчасно й привабливо.

Характерною рисою комплексу є можливість гнучкого використання більшості з його ігор для вивчення різних навчальних тим шляхом заміни їхнього дидактичного матеріалу й настроювання на конкретну тему або учня, а також обмеження тривалості гри за часом або по кількості завдань. Робиться це за допомогою спеціальної комп'ютерної програми “Конструктор уроку", призначеної для вчителя або технічного працівника комп'ютерного класу й потребуючого самого мінімального знань і навичок роботи з комп'ютером. Більшість ігор передбачає збереження їхніх статистичних даних про результати виконання завдань. Методична допомога з роботи з комп'ютером дозволяє використати його протягом усього навчального року в процесі навчання додатково до типової навчальної програми.

Учителеві у використанні комплексу приділяється дуже важлива роль. Він підбирає ігри до уроку, дидактичний матеріал і індивідуальні завдання, допомагає учням у процесі роботи за комп'ютером, оцінює їхні знання й розвиток. Інтегрування звичайного уроку з комп'ютером дозволяє йому перекласти частина своєї роботи на комп'ютер, роблячи при цьому процес навчання більше цікавим і інтенсивним. При цьому комп'ютер не заміняє вчителя, а тільки доповнює його. Підбор комп'ютерних ігор залежить насамперед від поточного навчального матеріалу й рівня підготовки тих, яких навчають,. Тут комплекс надає повну волю творчо працюючому вчителеві й дозволяє використати його з різними навчальними програмами й методичними допомогами.

В умовах поточного розкладу роботи комп'ютерного класу діли клас на 2-3 групи, щоб діти могли працювати на комп'ютерах індивідуально або хоча б по двох. При такому способі діти виконують своєрідні лабораторні роботи, здобуваючи на уроках знання, розвиваючи свої вміння й навички, потім вони використають їх на практиці, в ігровій діяльності в комп'ютерному класі. На одному занятті вони можуть використати 3-9 комп'ютерних ігор. Теми ігор, їхні режими й дидактичний матеріал можуть вибиратися як з метою вивчення нового матеріалу, закріплення або повторення, струм і для контролю знань. За рахунок зміни ігор і їхньої малої тривалості (10-15 хв.) у дітей зберігається досить стійкий інтерес і працездатність на занятті.

Зараз підготувалася до випуску друга частина комплексу, призначена для учнів 2 класи; і йде розробка для 3 класи. У них враховані накопичений досвід і психологічні особливості дітей цього віку. Надалі, у більше старших класах, для продовження навчання із застосуванням комп'ютерів, з обліком вікових і інтелектуальних здатностей учнів, можна використати такі відомі розробки як програмно-методичний комплекс “Роботландия” з Переславля-Залеського, самарский курс “Інформаційна культура", систему “Logo-Writer".

Комп’ютер природно вписується в життя школи і є ще одним ефективним технічними засобом, за допомогою якого можна значно врізноманітити процес навчання. Кожне заняття з комп’ютером викликає в дітей емоційний підйом, навіть відстаючі учні охоче працюють із комп’ютером.

З іншого боку, цей прийом навчання дуже привабливий і для вчителів: допомагає їм краще оцінити знання дитини, зрозуміти її, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми й методи навчання. Це більша область для прояву творчих здібностей для учителів, методистів, психологів, усіх, хто хоче й уміє працювати, може зрозуміти сьогоднішніх дітей, їхні запити й інтереси, хто їх любить і віддає їм себе.

Чи треба дітям використати комп'ютери в школі?

Багато педагогів уважають, що так. У деяких є відродження філософського або чисто практичного характеру. Однак усі згодні з тим, що якась адаптація школи до комп'ютерного століття необхідна.

Суспільство переживає швидкі й фундаментальні зміни в структурі й областях діяльності. Корінь багатьох змін криється в нових способах створення, зберігання передачі й використання інформації. Ми перебуваємо в стані переходу від індустріального віку до інформаційного. Це означає, зокрема, що все більше і більше число людей частіше зіштовхується з необхідністю обробки постійно зростаючого обсягу інформації.

Комп’ютерні й комунікаційні технології являють собою цілком очевидні прояви інформаційної революції. Тому стає зрозумілим той пильний інтерес, що проявляють до комп’ютерної грамотності педагоги, що займаються пошуками шляхів адаптації школи до сучасного світу. Все більше число батьків, учителів і учнів приходять до висновку, що в результаті отриманих знань про комп’ютер й придбаних навичок роботи на ньому діти будуть краще підготовлені до життя й матеріального благополуччя в мінливому світі.

Частина людей переконані в тім, що комп’ютер надає нові можливості для творчого розвитку дітей і їхніх учителів, дозволяє розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати більш цікаві й складні проблеми.

Центральним фундаментом на користь введення курсу комп'ютерної грамотності для молодших класів, що вчаться, є принцип рівноправного доступу до утворення. Якщо ставиться завдання навчити дітей використати можливості обчислювальної техніки, вивчення комп'ютерів не може бути долею тільки старшокласників.

Ряд педагогів сумніваються в реальності досягнення цілей комп'ютерної грамотності в молодших класах. Деякі з них уважають, що комп'ютери представляють не що інше, як ще одні кошти відволікання уваги дітей у класі. Інші наполягають на тому, що неможливо підготувати вчителів до використання комп'ютерів на уроках і компетентному навчанні дітей комп'ютерної грамотності без серйозної професійної підготовки їх в області обчислювальній техніці. Треті виражають побоювання, що постійне використання комп'ютерів у школі приведе до такого положення, коли цільне покоління людей не зможе складати й вичитувати числа, якщо не буде поруч комп'ютера. Одним із серйозних аргументів проти включення комп'ютерів в утримування шкільного навчання є настільки швидкий розвиток обчислювальної техніки, що навіть постійно обновлювана програма буде хронічно відставати від нього.

Ще більш серйозним запереченням є та обставина, що діти будуть набагато менше спілкуватися один з одним, ос