Сертифікація продукції в системі УкрСЕПРО

Сертифікація продукції в системі УкрСЕПРО

1. Законодавство України в сфері підтвердження відповідності

Законодавчу базу державної системи сертифікації складають:

· Декрет Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97р. №333/97 - ВР

· Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97 р. №333/97-ВР

· Закон України «Про захист прав споживачів » від 12.05.91 р. №1024-XII - ВВР

· Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 №2406-ІІІ

· Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» від 17.05.2001 №2407-ІІІ

а також:

· П О С Т А Н О В А КМУ від 29 листопада 2001 р. N 1599 Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності

· Постанова КМУ від 29 березня 2002р. №376 Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо-регульованій сфері

· Постанова КМУ від 11.04.2002р. №485 Про затвердження Правил визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері.

Закон України “Про пiдтвердження вiдповiдностi”

Цей Закон визначає правовi та органiзацiйнi засади пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi.

У Статті 1 наведені основнi термiни, які вживаються у цьому законі та їх визначення:

продукцiя - будь-який вирiб, процес чи послуга, що виготовляється, здiйснюється чи надається для задоволення суспiльних потреб;

виробник - юридична або фiзична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, вiдповiдальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукцiї незалежно вiд того виконуються зазначені операцiї самою цiєю особою чи вiд її iменi;

сисякості – сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам;

сисуправління якістю – сукупність органів і об’єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних і інформаційних засобів під час управління якістю продукції;

сисуправління довкіллям – сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики;

постачальник - юридична або фiзична особа - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, яка вводить в обiг продукцiю чи безпосередньо бере в цьому участь;

пiдтвердження вiдповiдностi - дiяльнiсть, наслiдком якої є гарантування того, що продукцiя, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал вiдповiдають встановленим законодавством вимогам;

декларування вiдповiдностi - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далi - виробник) пiд свою повну вiдповiдальнiсть документально засвiдчує, що продукцiя вiдповiдає встановленим законодавством вимогам;

сертифiкацiя - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку, орган документально засвiдчує вiдповiднiсть продукцiї, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам;

випробувальна лабораторiя - лабораторiя, яка проводить технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи декількох характеристик даної продукції згідно з встановленою процедурою;

сертифiкат вiдповiдностi - документ, який пiдтверджує, що продукцiя, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал вiдповiдає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа визначеного законодавством;

декларацiя про вiдповiднiсть - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантiя вiдповiдностi продукцiї вимогам встановленим законодавством;

аудитор з сертифікації - особа, яка має відповідну кваліфікацію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації, і атестована в установленому порядку та занесена до відповідного реєстру;

технiчний регламент з пiдтвердження вiдповiдностi - нормативно-правовий акт, затверджений Кабiнетом Мiнiстрiв України, в якому мiстяться опис видiв продукцiї, що пiдлягає обов'язковому пiдтвердженню вiдповiдностi, вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкiлля, процедури пiдтвердження вiдповiдностi цим вимогам, правила маркування i введення продукцiї в обiг;

свiдоцтво про визнання вiдповiдностi - документ, що засвiдчує визнання iноземних документiв про пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї вимогам, встановленим законодавством України;

введення продукцiї в обiг – виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України;

законодавчо регульована сфера - сфера, в якiй вимоги до продукції та умови введення її в обiг регламентуються законодавством;

законодавчо нерегульована сфера - сфера, в якiй вимоги до продукції та умови введення її в обiг не регламентуються законодавством.

Цей Закон регулює вiдносини, що виникають у процесі пiдтвердженням вiдповiдностi продукцiї, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу вимогам, встановленим законодавством України i поширюється на виробникiв та постачальникiв продукцiї незалежно вiд форми власностi і видiв дiяльностi, на органи з сертифiкацiї, випробувальнi лабораторiї, а також відповідні органи державної влади (стаття 2).

У статті 5 Закону представлені основні принципи державної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi:

Ø координацiя дiй органiв виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, розмежування їх повноважень та уникнення дублювання;

Ø неупередженість, прозорість та доступність процедур пiдтвердження вiдповiдностi;

Ø застосування з урахуванням iснуючої мiжнародної практики способiв пiдтвердження вiдповiдностi залежно вiд потенцiйного ризику;

Ø забезпечення iдентичних процедур пiдтвердження вiдповiдностi продукції вiтчизняного та iноземного походження;

Ø гармонiзацiя національних нормативно-правових актiв з пiдтвердження вiдповiдностi з мiжнародними та європейськими;

Ø сприяння розвитку сфери пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi;

Ø дотримання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї, отриманої в результатi робiт з пiдтвердження вiдповiдностi;

Ø забезпечення повного та всебiчного iнформування з питань пiдтвердження вiдповiдностi всiх заiнтересованих сторiн.

Згідно повноважень органiв виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, викладених у статті 6 Закону:

Кабінет Міністрів України у сфері підтвердження відповідності:

Ø забезпечує здійснення державної політики у сфері підтвердження відповідності;

Ø визначає центральні органи виконавчої влади з питань технічного регулювання у відповідних сферах діяльності;

Ø визначає центральні органи виконавчої влади, на які покладається розроблення технічних регламентів;

Ø затверджує технічні регламенти з підтвердження відповідності;

Ø укладає міжнародні угоди у сфері підтвердження відповідності, приєднання України до міжнародних (регіональних) систем сертифікації.

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi:

Ø бере участь у формуваннi державної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi;

Ø забезпечує проведення єдиної державної технiчної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi;

Ø готує пропозицiї щодо укладання мiжнародних угод у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, приєднання України до мiжнародних (регіональних) систем сертифiкацiї, приймає рiшення про порядок визнання результатiв робiт, проведених органами з сертифiкацiї iнших країн;

Ø координує дiяльнiсть центральних органiв виконавчої влади у визначених сферах діяльності з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері;

Ø органiзовує розроблення проектів нормативно-правових актiв, що встановлюють загальнi вимоги та правила процедури пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi;

Ø надає методологiчну допомогу центральним органам виконавчої влади у розробленні проектiв законiв, iнших нормативно-правових актiв з пiдтвердження вiдповiдностi, у тому числі технiчних регламентів;

Ø узгоджує розробленi центральними органами виконавчої влади технiчнi регламенти з пiдтвердження вiдповiдностi що подаються на затвердження Кабiнету Мiнiстрiв України;

Ø органiзовує ведення державного реєстру уповноважених органiв з сертифiкацiї та встановлює порядок надання ними iнформацiї, що стосується виданих сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi;

Ø органiзовує пiдготовку та атестацiю аудиторiв з сертифiкацiї;

Ø органiзовує ведення національного фонду нормативно-правових актiв з питань пiдтвердження вiдповiдностi;

Ø здiйснює iнформацiйне забезпечення з питань пiдтвердження вiдповiдностi.

Центральні органи виконавчої влади, на які покладені функції технiчного регулювання у визначених сферах дiяльностi:

Ø готують пропозицiї щодо уповноваження органiв з сертифiкацiї на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi;

Ø беруть участь у розробленні проектiв технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi та інших нормативно-правових актiв у цій сфері;

Ø органiзовують пiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв з пiдтвердження вiдповiдностi.

Центральний орган виконавчої влади з питань економiки:

Ø за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi та з центральними органами виконавчої влади, на які покладені функції технiчного регулювання у визначених сферах дiяльностi, уповноважує органи з сертифiкацiї (далі - уповноваженi органи з сертифiкацiї) на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi;

Ø органiзовує нагляд за проведенням робіт з підтвердження відповідності уповноваженими органами з сертифiкацiї.

Положення статті 7 наголошують на те, що Процедура пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифiкацiї.

Пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється на добровiльних засадах. Вiдповiдність продукцiї вимогам, встановленим законодавством, засвiдчується декларацiєю про вiдповiднiсть або сертифiкатом вiдповiдностi.

Стаття 8 стосується вимог до використання Національного знаку відповідності. Національний знак відповідності - знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності, які поширюються на неї. Опис та правила застосування нацiонального знака вiдповiдностi встановлюються Кабінетом Міністрів України.

29 листопада 2001р. прийнята Постанова КМУ N1599 Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності. Відповідно до постанови:

· Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності, які поширюються на неї.

· Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах з підтвердження відповідності. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.

· У разі підтвердження уповноваженим органом із сертифікації відповідності продукції поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

· Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками.

· Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та cпосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

· Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної ним продукції.

Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.

Від виробника вимагається наносити нацiональний знак вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері на продукцiю, вiдповiднiсть якої вiн засвiдчив декларацiєю. У разі підтвердження відповідності продукції уповноваженим органом з сертифікації до національного знаку відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу.

Законодавчо регульована сфера

Процедура пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi для окремих видiв продукцiї, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкiлля, запроваджується технiчними регламентами з пiдтвердження вiдповiдностi (ст. 9).

Із введенням в дію технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері пiдтвердження вiдповiдностi офiцiйно публiкує перелiк національних стандартiв, добровiльне застосування яких може сприйматись як доказ вiдповiдностi продукцiї вимогам технiчних регламентів. Виробник чи постачальник також має право пiдтвердити вiдповiднiсть продукцiї вимогам технiчних регламентів iншими, нiж вiдповiднiсть стандартам, шляхами, передбаченими цими регламентами.

13 березня 2002 р. прийнята Постанова Кабінету Міністрів України N 288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів

Відповідно до статті 10 закону виробник забезпечує пiдтвердження вiдповiдностi та складає декларацiю про вiдповiднiсть, якщо це встановлено технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi на цей вид продукції. Якщо виробник не є резидентом України, вiн призначає в установленому законодавством порядку уповноважену особу - резидента України для пiдтвердження вiдповiдностi. Форма, змiст та строк зберiгання декларацiї про вiдповiднiсть встановлюються технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi.

Виробник зобов’язаний надавати органам, що здiйснюють державний нагляд у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, декларацiю про вiдповiднiсть та документацiю, що пiдтверджує декларовану вiдповiднiсть протягом встановленого законодавством строку їх зберігання.

Сертифiкацiя в законодавчо регульованiй сферi провадиться згiдно з вимогами технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi. За результатами проведення сертифiкацiї у разi позитивного рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї заявниковi видається сертифiкат вiдповiдностi, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

Пiдтвердження вiдповiдностi здiйснюється акредитованими в установленому законодавством порядку органами iз сертифiкацiї будь-якої форми власності, якi уповноваженi на здiйснення цієї дiяльностi в законодавчо регульованiй сферi. Уповноваженими органами iз сертифiкацiї можуть бути виключно резиденти України.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї ведуть реєстри виданих сертифiкатiв вiдповiдностi, свiдоцтв про визнання вiдповiдностi та подають в установленому порядку iнформацiю про них до державного реєстру сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї мають право укладати за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi угоди про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi з уповноваженими органами iнших країн.

Вимоги до уповноважених органiв iз сертифiкацiї та порядок надання їм повноважень встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Порядок надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 р. N 376.

Згідно з цим Порядком органам із сертифікації надаються повноваження на проведення робіт з підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу конкретним технічним регламентам з підтвердження відповідності.

Орган із сертифікації може отримати повноваження за умови, якщо він:

Ø є юридичною особою - резидентом України;

Ø акредитований в порядку, встановленому Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності;

Ø не провадить діяльність, у тому числі консультативну, пов'язану з розробкою, виготовленням, продажем, технічним обслуговуванням, ремонтом, зберіганням, утилізацією продукції, розробкою систем якості (систем управління якістю), систем управління довкіллям, що є об'єктом підтвердження відповідності;

Ø має аудиторів, які атестовані у встановленому законодавством порядку та працюють на постійних умовах, у кількості, достатній для виконання робіт з підтвердження відповідності;

Ø не використовує частково або повністю фінансові та матеріальні ресурси розробників, виробників (постачальників) продукції;

Ø має власну систему управління якістю;

Ø має необхідне інформаційно-технічне забезпечення робіт з підтвердження відповідності;

Ø має власні випробувальні лабораторії (центри) для проведення випробування продукції, зазначеної в технічному регламенті з підтвердження відповідності, та/або уклав відповідні угоди з іншими акредитованими органами з оцінки відповідності;

Ø має досвід проведення робіт із сертифікації продукції не менше трьох років;

Ø має фонд нормативних документів та нормативно-правових актів за напрямами діяльності у сфері підтвердження відповідності у контрольованому стані;

Ø веде реєстр виданих сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання;

Ø має страховий фонд (страхову угоду) або кошти у розмірі, достатньому для відшкодування у встановленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, заподіяних внаслідок провадження ним діяльності як уповноваженого органу із сертифікації;

Ø гарантує нерозголошення конфіденційної інформації, отриманої під час виконання робіт з підтвердження відповідності.

Обов'язки виробникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:

Ø сприяти проведенню всiх процедур пiдтвердження вiдповiдностi, встановлених для конкретного виду продукцiї;

Ø наносити на продукцiю нацiональний знак вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері;

Ø компенсувати споживачам продукцiї завданi їм збитки в разi виявлення невiдповiдностi продукцiї вимогам, зазначеним у декларацiї про вiдповiднiсть та/або сертифiкатi вiдповiдностi чи свiдоцтвi про визнання вiдповiдностi.

Обов'язки постачальникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:

Ø реалiзовувати продукцiю за умови наявностi копiї сертифiката вiдповiдностi та/або копiї декларацiї про вiдповiднiсть чи копiї свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, в порядку визначеному законодавством;

Ø припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Державний нагляд за дотриманням вимог з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованій сферi здiйснюється в порядку, встановленому законодавством.

Порядок оскарження дiй уповноважених органiв регламентує стаття 15 закону. Особа, яка є заявником з пiдтвердження вiдповiдностi, може оскаржити дiї та рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї шляхом подання скарги до апеляційної комісії або в судовому порядку. Скарги розглядаються апеляцiйними комiсiями, що створюються при уповноважених органах з сертифiкацiї. У разi незгоди однiєї iз сторiн з рiшенням апеляцiйної комiсiї воно може бути оскаржено у спецiально уповноваженому центральному органi виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi.

Законодавчо нерегульована сфера

Виробник може складати декларацiю про вiдповiднiсть за власною iнiцiативою або на пiдставi договору iз споживачем, при цьому вiн несе вiдповiдальнiсть за включення недостовірних відомостей у декларацію згiдно iз законами України.

Сертифiкацiя в законодавчо нерегульованiй сферi провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором мiж заявником (виробником, постачальником) та органом iз сертифiкацiї. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган iз сертифiкацiї встановлює правила проведення сертифiкацiї, визначає учасникiв робiт iз сертифiкацiї. Сертифiкацiя на добровiльних засадах може провадитися також органами iз сертифiкацiї, уповноваженими на провадження робiт у законодавчо регульованiй сферi.

Діяльність органів з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi фінансується за рахунок:

коштів, отриманих уповноваженими органами iз сертифiкацiї вiд заявників як плати за виконані роботи з підтвердження відповідності;

коштів Державного бюджету України;

iнших коштів, передбачених законом.

У межах видiлених бюджетних коштiв у сферi пiдтвердження вiдповiдностi фінансуються:

дiяльнiсть органiв виконавчої влади, на якi законодавством покладено функції технiчного регулювання у визначених сферах діяльності;

державний нагляд за дотриманням вимог;

науково-дослiднi роботи;

розроблення проектiв технічних регламентів, мiжнародних i нацiональних нормативних документiв, що встановлюють вiдповiднi правила та вимоги;

участь у роботi мiжнародних (регіональних) органiзацiй.

Замовниками робiт у сфері підтвердження відповідності за кошти Державного бюджету України є центральнi органи виконавчої влади, на якi законодавством покладено технiчне регулювання у визначених сферах дiяльностi.

Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi здiйснюється згiдно з правилами визначення вартостi цих робiт, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 485 затверджено ПРАВИЛА визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері.

Усі роботи з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері оплачуються вітчизняним або іноземним виробником (постачальником) продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок власних коштів.

Вартість робіт з підтвердження відповідності конкретного виду продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом встановлюється уповноваженим органом із сертифікації згідно з цими Правилами та затверджується їх керівником.

Оплаті підлягають:

Ø прийняття рішення за заявкою;

Ø аналіз технічної документації (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);

Ø відбір зразків продукції, їх ідентифікація та випробування;

Ø оцінка стану виробництва, системи якості (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);

Ø аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (відмову у видачі) сертифіката відповідності;

Ø видача сертифіката відповідності та додатків до нього;

Ø здійснення інспекційного (технічного) нагляду за сертифікованою продукцією (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності).

У додатку 1 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації. Перелік робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції визначається відповідним технічним регламентом.

У додатку 2 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності послуг, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.

У разі потреби уповноважені органи із сертифікації надають заявнику в межах своєї компетенції консультаційні послуги, які оплачуються з розрахунку: 1 година - не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У додатку 3 наведено граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт із сертифікації системи якості, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.

Групи складності продукції наведено в додатку 4.

Для визначення граничних нормативів трудомісткості робіт із сертифікації систем якості продукції другої та третьої груп складності до граничних нормативів, зазначених у додатку 3, застосовуються відповідно коефіцієнти 1,5 та 2.

Граничні нормативи оплати робіт з підтвердження відповідності продукції, що ввозиться в Україну, наведено в додатку 5.

Оплата за видачу сертифіката відповідності (свідоцтва про визначення відповідності), додатків до нього та/або його копій встановлюється у розмірі: 0,1 х Дmіn х М (Дmіn - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, М- число копій сертифіката відповідності). Окремо оплачується вартість бланків.

Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється на договiрних засадах.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері підтвердження відповідності, несуть відповідальність згідно із законами України. Докладно відповідальності за порушення законодавства в сфері підтвердження відповідності розглянута далі.

Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi пiдтвердження вiдповiдностi

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi у встановленому законодавством порядку представляє iнтереси України в мiжнародних органiзацiях з пiдтвердження вiдповiдностi, здiйснює спiвробiтництво у цiй сферi з вiдповiдними органами iнших країн, приймає рiшення про приєднання до мiжнародних та регіональних систем сертифiкацiї, укладає договори про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

2. Пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї згiдно з вимогами Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 травня 1993 р. №46-93 "Про стандартизацiю i сертифiкацiю" (в частинi положень про сертифiкацiю) здiйснюється до введення в дiю вiдповiдного технiчного регламенту з пiдтвердження вiдповiдностi.

3. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинності цим Законом:

внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення власних нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону;

розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

4. Сертифiкати вiдповiдностi та свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, виданi в установленому порядку в державнiй системi сертифiкацiї продукцiї та послуг до набрання чинності цим Законом, є чинними до закiнчення строку їх дiї.

5. Статтю 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України 1995 р., N 4, ст.28; 1998 р., N 10, ст.35; 1999 р., N 39, ст.357, N 48, ст.418; 2000 р., N 32, ст.254, N 39, ст.333, N 45, ст.375) доповнити пунктом 5.2.15. такого змісту:

“5.2.15. Суми витрат, пов’язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”.

Відповідальність за порушення законодавства про сертифікацію

Виготовлювач (продавець, виконавець) несе відповідальність за порушення правил обов'язкової сертифікації продукції відповідно до:

ü Кодексу про адміністративні правопорушення

ü Кримінального кодексу

ü Декрету про нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил

ü Закону про захист прав споживачів.

Державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил, станом засобів виміру, а також інших вимог, зв'язаних з якістю продукції здійснює Держстандарт України і його територіальні органи.

Крім Держстандарту контроль за дотриманням законодавства в сфері сертифікації продукції проводиться Державною податковою адміністрацією й іншими органами держнагляду. Нагляд за дотриманням вимог санітарно-гігієнічних норм і правил здійснюють органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Територіальні органи Держстандарту у справах захисту прав споживачів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язаних з порушенням законодавства про захист прав споживачів у відношенні правопорушень під час реалізації продукції підприємствами громадянам-споживачам.

У відповідності зі ст.10 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулірування підприємницької діяльності» від 23.07.98 №817/98 позапланові перевірки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності проводяться органами у справах захисту прав споживачів тільки на підставі скарг споживачів щодо порушення законодавства в цій сфері.

Керівники підприємств і організацій усіх форм власності зобов'язані створювати належні умови обличчям, що здійснюють державний нагляд для виконання покладених на них обов'язків.

За результатами перевірки складається акт. При виявленні порушень суб'єкту підприємницької діяльності видається обов'язкове для виконання постанова про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє підприємця від обов'язків відшкодування збитків споживачам продукції, що виникли внаслідок порушення стандартів, норм і правил, невиконання умов договору на постачання продукції.

Штрафи не накладаються у випадку:

- наявності рішення Кабінету Міністрів України про дозвіл реалізації сільськогосподарської продукції з відхиленням їхньої якості від вимог стандартів у рахунок виконання державного замовлення

- якщо підприємець має дозвіл на тимчасове відхилення якості продукції від вимог відповідних стандартів, видане Держстандартом України.