Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету

Кафедра економіки та банківської справи

Курсова робота

З дисципліни “економіка підприємства”

на тему:

“Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства”

Рівне – 2003.
План.

Вступ. 2

1 Поняття, оцінка та склад основних фондів торговельного підприємства 3

2. Оцінка та відтворення основних фондів торговельного підприємства. 7

3. Аналіз стану та ефективності використання основних фондів торговельного підприємства 10

3.1. Аналіз обсягів та динаміки основних фондів. 11

3.2. Аналіз стану та складу основних фондів. 11

3.3. Аналіз ступеня зносу основних фондів. 12

3.4. Аналіз інтенсивності відновлення основних фондів. 13

3.5. Аналіз ефективності використання основних фондів. 13

4. Завдання управління основними фондами підприємства та шляхи їх розв'язання 15

4.1. Визначення розміру потреби в прирості основних засобів. 15

4.2. Розробка плану розвитку матеріально-технічної бази торговельного підприємства 16

4.3. Вибір форми задоволення потреби в прирості основних засобів. 17

4.4. Раціоналізація експлуатації основних фондів підприємства 18

4.5. Обґрунтування ремонтної політики підприємства. 18

4.6. Оптимізація термінів експлуатації основних фондів. 20

Висновок. 22

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори краіцого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означав: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном "основні фонди"розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж Періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним зносом.

Таким чином, характерними особливостями основних фондівє:

1. Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року).

2.Схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальний знос) або з втратою доцільності подальшої експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральний знос).

3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечитиналежні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознаки класифікації (рис. 1).

У наш час використовують наступну класифікацію основних фондів підприємства.

За характером використаннявиділяють:

- основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства;

- основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування та інше);

- невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне. забезпечення та інше).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення, наявність у торговельного підприємства невиробничих основних фондів призначена забезпечити вирішення соціальних завдань: створення необхідних умов для проживання та відпочинку робітників підприємства та членів їх сімей, підтримку стабільності трудового колективу, покращення умов праці та морального клімату.

Оскільки в торговельних підприємствах переважне місце займають жінки та молодь, рішення цих питань актуальне та злободенне.

Рис. 1 Класифікація основних фондів підприємства

За цільовим призначенням в складі основних виробничих фондів торговельного підприємства виділяють наступні групи основних фондів:

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмета: виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємкості для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмета конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів розрізняють:

- активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;

- пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі.

Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів — торгових та складських приміщень. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення (зберігання товарних запасів), інтенсивність потоків покупців, и, відповідно, рівень продуктивності праці робітників торговельного підприємства.

Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності праці тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції - фасувальників, вантажників, наладчиків та інше. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує необхідні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

Залежно від прав власності основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства, прийнято поділяти на:

- власні основні фонди;

- орендовані основні фонди, передані у використання підприємству на основі договору оренди приміщень, споруд або лізингу машин, обладнання на визначений часовий термін за визначену плату з правом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартісна оцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінансову оренду, вартість цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, взятих в оренду, відображаються в балансі підприємства.

Вартість окремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в оперативку оренду (крім приміщень) обліковується на позабалансовому рахунку "Орендовані основні фонди", виходячи з експертної оцінки їх вартості, відображеної в договорі оренди (лізингу).

Залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

- основні фонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акцій);

- основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

- основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

- безплатно отримані основні фонди ( в порядку спонсорської, безплатної фінансової допомоги та інше).

Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства на склад основних фондів.

Залежно від стану фактичного використання основних фондів, їх поділяють на:

- основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства;

- основні фонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову);.

- основні фонди, що тимчасово використовуються у зв'язку з переходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попиту та інше;

- основні фонди, подальше використання яких в діяльності підприємства не планується.

Характеристика основних фондів підприємства за станом їх використання дозволяв визначити коло завдань, що потребують вирішення:

- по відношенню до основних фондів, що використовуються в господарській діяльності підприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їх використання;

- по орендованих — вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;

- по фондах, зданих в оренду - контроль за зберіганням та дотриманням правил експлуатації, визначення оптимальних умов оренди, підбір орендаря, контроль за своєчасністю сплати орендної платні;

- по відношенню до фондів, що тимчасово не використовуються скорочення періоду їх простою та якнайшвидше включення до виробничого процесу (за рахунок скорочення термінів монтажу, наладки, ремонту).

Якщо підприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не використовуються, то основним завданням є пошук можливостей їх альтернативного використання шляхом перепрофілювання, здачі в оренду або продажу, максимізації отриманих внаслідок цього доходів.

Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій.

Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних труп в загальному обсязі основних фондів. її аналіз дозволяв оцінити співвідношення різних видів основних фондів, надати характеристику змінам в їх складі.

Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято іменувати матеріально-технічною базою підприємства.

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри - потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивно! потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведення переоцінки основних фондів приймалось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті проведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 року відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійну щорічну переоцінку основних фондів виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'язку з їх спрацюванням.

3 метою оцінки та аналізу розрізняють:

- бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державно визначеного) механізму її амортизації;

- реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результат! фізичного та морального зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговельного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

Усунення наслідків зносу може відбуватися у різних формах (рис. 2).

Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджу вальний).

Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

Друга не може бути усунена таким шляхом. 3 часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

Рис. 65. Види зносу основних фондів та форми його усунення

Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.

Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:

- просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

- розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведено на рис. 3

Рис. 3. Стадії та етапи циклу відтворення основних фондів торговельного підприємства

Цикл відтворення основних фондів не слід плутати з поняттям "обіг основних фондів", яке відображає проміжок часу, протягом якого відбувається відновлення вартості основних фондів через механізм амортизаційних відрахувань.

Наведені поняття не тільки змістовно, а и кількісно відрізняються одне від одного.

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації.

Якщо ж в разі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в зв'язку з не завершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та відтворення основних фондів торговельного підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану та ефективності використання. Інформаційною основою аналітичної роботи є матеріали бухгалтерського обліку (обігові відомості з рахунків 01 "Основні засоби", 07 "Обладнання", 055 "Майно в оренді"), форми бухгалтерської звітності: ф. №1 "Баланс", ф. №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" (розділ 4 - Наявність та рух основних фондів), форма статистичної звітності №11-ОФ "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)", матеріали оперативного обліку об'єктів основних фондів (технічні паспорти та інша первинна документація), матеріали дослідження ринкових цін відновлення основних фондів (прайс-листи на продаж аналогічного обладнання, вартість будівель-но-монтажних матеріалів та робіт) тощо.

Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів е: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини - машин та устаткування: визначення ступеня використання основних фондів, аналіз повноти використання торговельної та складської площі; встановлення ступеня використан­ня обладнання та його комплектності; визначення впливу використання основних фондів на обсяг товарообороту та інші економічні та фінансові показники діяльності підприємства; виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.

Аналіз стану та ефективності використання основних фондів підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи (рис. 4).

Рис. 4. Етапи аналізу стану та ефективності використання основних фондів

3.1. Аналіз обсягів та динаміки основних фондів

На цьому етапі аналізу визначається загальний обсяг основних фондів торговельного підприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних фондів порівняно з попередніми періодами.

Якщо протягом аналітичного періоду відбулися переоцінки вартості основних фондів, то вивченню динаміки повинна передувати процедура приведення обсягу фондів у спів ставний вигляд. Для цього проводиться зменшення обсягу переоцінених основних фондів на індекс переоцінки або дооцінка вартості основних фондів в попередніх періодах. Співставлений динамічний ряд дозволяв визначити реальну зміну обсягу основних фондів підприємства.

Темп зростання обсягу основних фондів слід порівняти з темпом зростання обсягу товарообороту підприємства (для визначення ступеня матеріального забезпечення зростання товарообороту) та темпів зростання загального обсягу активів підприємства (для оцінки змін в їх складі поза обігових активів).

3.2. Аналіз стану та складу основних фондів

На цьому етапі аналізу вивчається склад основних фондів і динаміка окремих видів (об'єктів) та груп основних фондів.

В процесі аналізу основні фонди групують за ознаками класифікації, розглянутими вище.

Спрямування висновків за результатами аналізу складу основних фондів за окремими ознаками класифікації відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Напрямки діагностики показників складу основних фондів підприємства

Продовження таблиці 1

3.3. Аналіз ступеня зносу основних фондів

Ступінь зносу основних фондів характеризує їх вік та можливість подальшого використання.

Для отримання аналітичного висновку з цього напрямку аналізу розраховують значення наступної системи показників:

Ступінь морального зносу (техніко-економічного старіння) окремих видів активно! частини основних фондів можна оцінити за допомогою коефіцієнта морального зносу, який розраховується так:

К_МЗ=1-(В₁/В_О)(П_О/П₁)

де В0, В1 - відповідно, повна вартість нових та задіяних основних фондів (відновлювальна);

П0, П1 - відповідно, продуктивність або витрати на обслуговування тих же основних фондів.

Чим більше значення цього показника, тим більше його техніко-економічне старіння.

3 метою характеристики ступеня придатності основних фондів для подальшого використання доцільно також проводити групування основних фондів за тривалістю їх експлуатації та порівнювати середню тривалість експлуатації з нормативним значенням.

Чим вищий середній вік окремих труп основних фондів та ступінь відповідності нормативному терміну експлуатації, тим нижчий їх технічний рівень та споживчі якості.

3.4. Аналіз інтенсивності відновлення основних фондів

Інтенсивність відновлення основних фондів торговельного підприємства може бути охарактеризована такою системою показників:

Вказані показники розраховуються за окремими трупами основних фондів та за окремими аналітичними періодами. їх аналіз дозволяв зробити висновок стосовно стану відновлення основних фондів та пріоритетів підприємства в цьому питанні.

3.5. Аналіз ефективності використання основних фондів

Одним з найважливіших завдань підприємства в сучасних умовах є підвищення ефективності використання основних фондів.

Ступінь вирішення цього завдання оцінюється шляхом вивчення в статиці и динаміці та порівняння з підприємствами-аналогами системи показників ефективності використання основних фондів.

Показниками ефективності використання основних фондів підприємства є

Для розрахунку наведених показників використовується середня первісна вартість основних фондів, розрахована по середній хронологічній, тобто з врахуванням їх надходження та вибуття.

В практиці роботи підприємств застосовується також метод інтегральної оцінки, який дозволяв надати узагальнюючу оцінку ефективності використання основних фондів підприємства.

Розрахунок значення інтегрального показника зміни ефективності використання основних фондів К_ЕФ здійснюється за формулою:

_____

К_ЕФ=ÖІ_РФ^.І_ВФ

де ІРФ - індекс зміни прибутковості основних фондів за аналітичний період;

ІФВ - індекс зміни фондовіддачі основних фондів (або доходовіддачі) за аналітичний період.

Крім розглянутих вище загальних вартісних показників для оцінки ефективності використання окремих видів та труп основних фондів торговельного підприємства можуть використовуватися окремі натуральні та спеціальні показники:

Проведення аналізу стану, руху та ефективності використання основних фондів торговельного підприємства дозволяв визначити основні недоліки діючої на підприємстві стратегії формування та використання основних фондів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні напрямків її удосконалення на плановий період.