Бібліотека як система

ПЛАН

2. СУТНІСНА СИСТЕМНА МОДЕЛЬ БІБЛІОТЕКИ

3. ПЕРШИЙ КОНТУР СУТНІСНОЇ СИСТЕМНОЇ МОДЕЛІ БІБЛІОТЕКИ

3.1 Підсистема «Бібліотечний фонд»

3.2 Підсистема «Контингент користувачів»

1. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ БІБЛІОТЕКОЗНАВЦІВ

Вивчення бібліотеки як системи підготовлено тривалою істерією розвитку бібліотекознавства. Спочатку, на ранніх її стадіях бібліотека як поняття включало який-небудь один елемент: приміщення для зберігання документів, спеціальне устаткування, набір документів (бібліотечний фонд), контингент читачів, бібліотечний персонал і ін. Розвиток теоретичних уявлень про бібліотеку привів до формування різнорідних концепцій, кожна з яких вносив внесок до її характеристики, але не давала всестороннього опису її суті. Деякі з цих концепцій продовжують існувати і в даний час.

Ті украй нечисленні дослідники, які намагалися охопити поняття бібліотека в цілому, навіть не підозрювали, що у ряді випадків використовували елементи системного підходу до її вивчення. Наприклад, характеристика бібліотеки як цілісної системи мала місць ще в XVII в. у Р. Ноде. Неврегульовані збори книг, відзначав він, наскільки великим би воно не було, не може називатися бібліотекою, як натовп 30 тисяч чоловік без командира і організації не може іменуватися: армією, а купа каменів і матеріалів — палацом. Аналогічну думку висловив в 1834 році Ж. Намюр.

Поступово фахівці приходять до думки, що бібліотеку утворює взаємодія декількох елементів. Поява чіткого уявлення про те, що її породжує взаємодія два або декількох елементів, відноситься на початок нашого сторіччя. Це був якісно новий погляд. Відомі бібліотекознавці того часу (Н.А. Рубакин, Л.Б.Хавкина, А.А. Покровський, пізніше Ю.В. Грігорьев, О.С. Чубарьян), найбільш бібліотеки як складної системи, що близько підійшли до розуміння, проте, так і не змогли до кінця подолати багатовікову наукову традицію визначення бібліотеки на основі єдиного елементу.

У 1948 році И.Г. Марков висунув нову двоелементну концепції функціонування книги в суспільстві (маючи на увазі, зокрема, бібліотеку) — книгу і читача. Починаючи з 1960 р. аналогічну позицію займав і О.С. Чубарьян. У ті ж роки дану точку зору прийняли окремі зарубіжні фахівці. Так, Б. Пальмер і А. Уэльс (Великобританія) вважали, що бібліотечна справа має на меті з'єднати читача і книгу. Такої ж точки зору дотримувалися і Я. Дртина (ЧССР), X, Кунце (ГДР), В. Пясецки (ПНР) і ін.

Паралельно з названим широкого поширення в бібліотекознавстві набув погляд, відповідно до якого бібліотеку утворюють взаємодія трьох елементів. Одній з перших до цієї думки прийшла Л.Б. Хавкина. Вона указувала на бібліотекаря як на невід'ємний елемент бібліотеки, який, за її словами, "є душею справи", Ця позиція, збагачена положеннями системного підходу, почала свій розвиток в 1960-і роки.

У 1967 році Н.С, Карташов проаналізував взаємини бібліотекаря (Б), читача (Ч) і книги (К), використовуючи поняття системного підходу. Майже одночасно з ним з позицій системного підходу підійшла до вивчення бібліотеки Н.И. Тюліна. На їх сторону в 1976 році встав А.Я. Черняк. Він значно поглибив позицію, тільки намічену Н.С. Карташовим, давши розгорнену характеристику ролі кожного елементу в системі К—Б—Ч. Далі систему К — Б — Ч розробляв И.М. Фрумін, що детально розкрив зовнішні і внутрішні зв'язки між елементами, а також витікаючі з них функції бібліотеки і закономірності бібліотечної справи. Концепція бібліотеки як системи К — Б — Ч Признається ще поряд фахівців.

В цілому слід зазначити, що концепція К—Б—Ч узагальнила все цінне, що було здобуте попередніми дослідниками. Проте, на думку Ю.Н. Столярова, при всій її прогресивності бібліотекознавство все-таки ще не досягло завдяки ній всестороннього розкриття суті явища, що вивчалося. У забутті залишилося найперше, найраніше уявлення про бібліотеку як приміщення, будівлю, набір устаткування спеціального призначення, яке також винне було б на рівних з елементами До, Би і Ч правах увійти до єдиної системи.

Базуючись на теорії системного підходу, Ю.Н. Столярів на початку

1970-х років висунув концепцію бібліотеки як чотирьохелементної системи. На його думку, бібліотеку як об'єктивну реальність і наукове поняття утворюють наступні елементи (підсистеми): бібліотечний фонд (БФ), контингент користувачів (КП), бібліотечний персонал (БП) і матеріально-технічна база (МТБ). У подальших роботах Ю. Н. Столярова дана модель отримала подальший розвиток. На початку першого десятиліття XXI в. їм була обгрунтована багаторівнева (багатоконтурна) модель бібліотеки.

Фахівцями висувалися і інші концепції бібліотеки як системи. Найчастіше модель, запропоновану Ю.Н. Столяровим, доповнюють п'ятим елементом — довідково-пошуковим апаратом. Авторами таких Концепцій є А.И. Остапов, С.В. Мамонтів, М.Ф. Меняєв, И.Г. Моргенштерн, Н.И. Тюліна, Я.Л. Шрайберг. Іноді бібліотеку ще трактують і як систему, що включає більше п'яти елементів.

Зі всіх названих концепцій найбільш широке визнання і розповсюдження отримала сутнісна модель бібліотеки як системи, запропонована Ю.Н. Столяровим. Тому подальший виклад даної проблеми грунтуватиметься на його теорії.

Системний підхід є напрям методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем. Система, у свою чергу, визначається представниками даного напряму як безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, створюючих певну цілісну єдність. Системний підхід орієнтує дослідників на розкриття цілісності об'єкту, виявлення багатообразних типів зв'язків і зведення їх в єдину теоретичну картину. З початку 1950-х років системний підхід застосовується в економіці, управлінні, природознавстві. У бібліотекознавстві важливість даного методу була усвідомлена в другій половині 1970-х років.

Системний підхід дозволяє вичленувати найбільш загальні і стійкі моменти в діяльності бібліотек і грунтується на тому, що найраціональніший шлях вивчення складних явищ — послідовне розчленовування їх до тієї межі, за якою вони втрачають свою якість. Такою граничною одиницею ділення є елемент. Неподільність елементу відносна, оскільки недільним він вважається лише на тому рівні аналізу, який прийнятий в конкретному дослідженні. Розглянутий на іншому рівні — як не елементу, а самостійно» системи з своїми елементами і зв'язками — він також характеризується не меншою складністю і заслуговує не менш ретельного розгляду.

Сукупність елементів утворює систему. Додавання або виключення яких-небудь елементів ведуть до руйнування раніше існуючої системи і перетворення її в іншу. Розрізняють прості і складні системи. Проста система є сукупністю однорідних елементів, що виконують необхідну для її існування функцію. Якщо ж в системі є декілька таких сукупностей, то кожна з них набуває ролі підсистеми, а вся вона стає складною. Поняття системи так само відносно, як і поняття елементу, оскільки кожна система одночасно є підсистемою (елементом) системи вищого порядку (метасистеми) і одночасно виступає як метаситеми для систем нижчого порядку (мікросистем).

Вивчення системи полягає у виявленні її елементів, підсистем і зв'язків між елементами і підсистемами, тобто її структури; встановленні ознак і параметрів, що характеризують систему; визначенні функції, виконуваних елементами (підсистемами) усередині і поза нею (у зовнішньому середовищі), її властивостей, тобто якісних відмінностей, що обумовлюють її відносну самостійність; з'ясуванні, до виникнення яких нових інтеграційних властивостей системи, відсутніх у складових її об'єктів, приводить взаємозв'язок і взаємодія елементів.

Результатним (аксіоматичним) для вивчення структури бібліотеки є положення про те, що бібліотека як соціальний інститут створена суспільством для розповсюдження в просторово-часовому континуумі соціально значущих документів з метою задоволення і формування інформаційних потреб. Базуючись на даному положенні, Ю.Н. Столярів побудував багаторівневу (багатоконтурну) модель бібліотеки. Відповідно до його теорії бібліотеку як систему утворюють наступні чотири елементи: бібліотечний фонд (БФ), контингент користувачів бібліотеки КП), бібліотечний персонал (БП) і матеріально-технічна база бібліотеки (МТБ). Четирех'едінство названих елементів представляє перший контур системи. Другий контур представлений моделями елементів першого контура і складається з наступних елементів: модель БФ, модель КП, модель БП, модель МТБ. Наступний рівень системи представлений моделями елементів другого контура і т.д.

Прості, історично первинні елементи властиві кожній бібліотеці без виключення, присутні в ній обов'язково і постійно, без присутності хоч би однієї з них система функціонувати не може; вони володіють характеристиками, що дозволяють чітко обмежити їх один від одного. Серед родових елементів виділяють результатні — документ і користувач. Наявність їх недостатньо для утворення бібліотеки, але вони служать причиною появи інших її родових елементів.

Всі елементи системи "бібліотека" знаходяться в тісній і нерозривної взаємозалежності (мал. 1 — 3).

Рис 1. Сутнісна системна модель бібліотеки (перший контур)

Та обставина, що кожна підсистема і її модель не тільки впливає на інші, але і сама залежить від них не менше, чим вони від неї, не дозволяє жодної з них бути натуральною або єдиною, створюючою систему "бібліотека", Тому ні БФ, ні КП, ні БП, ні МТБ, ні тим більше їх моделі на другому і наступних контурах самі по собі) ні навіть їх відносини, що розглядаються ізольовано одне від іншого, ще не утворюють бібліотеку як цілісну систему. Органічне ціле утворюється лише тоді, коли між цими підсистемами виникають стійкі внутрішні зв'язки, унаслідок чого система набуває інтеграційних, тобто нові, якості. Іншими словами, мова йде не про конгломерат механічно сполучених компонентів, але саме про цілісність, розчленовування якої на частини можливо лише в абстракції. Кожна підсистема рівноправна з іншими тому, що виконує свою власну, якісно відособлену внутрьо- і зовнішньосистемну функцію, без якої система була б недієздатна. У своїй сукупності всі ці функції додають системі "бібліотека" стійкість і закінченість. Ці підсистеми і зв'язки між ними властиві будь-якій бібліотеці до тих пір, поки вона існує в своїй власній якості.

Бібліотека є не лінійною (число зв'язків рівне n — 1) і не замкнутою (число зв'язків співпадає з числом елементів), а контактно-променевою системою, оскільки в ній число зв'язків більше числа елементів. Оскільки в цій моделі існує шлях, що дозволяє з будь-якої крапки пройти до будь-якої іншої по тому єдиному напряму, який вказаний стрілкою, то це означає, що бібліотека є зв'язаний граф, Іншими словами, бібліотека — жорстка система; включення або виключення хоч би одного елементу, порушення сталих зв'язків означало б її перетворення в якісно іншу систему.

Мал. 2. Сутнісна системна модель бібліотеки (другий контур)

Мал. 3. Сутнісна двоконтурна системна модель бібліотеки

Не дивлячись на це, бібліотека не є закритою системою. Закритою називається система, що функціонує ізольовано від зовнішнього середовища, в яке нічого не поступає "на вході" (ні у матеріальному, ні енергетичному, ні в інформаційному відношенні) і яка нічого не видає "на виході". Бібліотека ж як соціальна система за своєю природою не може бути закритою. Навпаки, породжена суспільством і що вислужує його, вона не чужа його запитам і чуйно реагує на них. Взаємодія бібліотеки із зовнішнім середовищем має двосторонній характер. Основні параметри ("на вході") кожною з чотирьох підсистем першого контура задаються умовами зовнішнього середовища, видозмінюються в процесі їх взаємодії і "на виході" надають дію на середовище, що породило їх.

Оскільки кожен елемент (підсистема) бібліотеки як системи має зовнішні вхідні і витікаючі зв'язки, то виявляється, що ця система має в своєму розпорядженні чотири елементарні входи і виходи. Оскільки елементи зв'язані між собою, сигнал, що приймається одним елементом, надає дію на всі інші, таким чином, на систему в цілому. Так, надходження в бібліотеку документа з новим змістом (вхідний зв'язок до елементу Д) диктує бібліотекареві необхідність сповіщення про нього користувача, вимагає місця на полиці і належних умов зберігання. В результаті використання документа міняється інформаційний тезаурус користувача і його подальша поведінка. Необхідність вирішити якусь нову задачу може розглядатися як зовнішній сигнал до елементу П. Будучи перетвореним в запит, він вимагає від бібліотекаря пошуку потрібного документа, технічних засобів його доставки і т.д. То або інше технічне нововведення, що з'явилося в бібліотеці (вхідний зв'язок до елементу МТУ), може змінити технологію бібліотечного процесу, надати додаткові зручності користувачеві, дозволить придбати новий вигляд документів і т.д. Так же активно впливають на функціонування бібліотеки і негативні зовнішні імпульси. (Докладніша взаємодія елементів внутрішнього і зовнішнього середовищ розглядається в розділі 6.)

Оскільки бібліотеку утворює єдність фонду, контингенту користувачів, персоналу, матеріально-технічної бази на першому рівні і їх моделей на другому і подальших, то нею є і окрема установа, і комплекс таких установ (централізована бібліотечна система), і його частина (наприклад, пункт бібліотечного обслуговування, бібліобус), і особисті збори документів — адже в кожному з цих інститутів присутня вказана єдність елементів. Рішення ж про те, які саме документи, користувачі і т.п. повинні бути в тій або іншій бібліотеці, залежить від конкретно-історичних умов.

3. ПЕРШИЙ КОНТУР СУТНІСНОЇ СИСТЕМНОЇ МОДЕЛІ БІБЛІОТЕКИ

3.1 Підсистема «Бібліотечний фонд»

Виникнення бібліотечного фонду зумовлене об'єктивно самим ходом розвитку світової цивілізації. Як було відмічено в розділі 1.2, прагнення людства зберегти свій соціальний досвід і передати його новим поколінням привело до створення продуктів фіксації інформації, що отримали останнім часом узагальнювальну назву "документ". У міру розвитку суспільства потрібно було не тільки фіксувати знання за допомогою документів, але і збирати в одному місці самі ці документи і забезпечувати їх зберігання протягом всього часу, поки вони представляють суспільний інтерес. Оскільки в процес це використання духовні цінності, як правило, не знищуються, в світі відбувається процес їх безперервного накопичення. Інакше кажучи, з'являється сукупність документів або бібліотечний фонд. Зараз бібліотечний фонд визначається як систематизована сукупність документів, відповідних завданням, типу, профілю бібліотеки, а також інформаційним потребам її користувачів і призначена для використання і зберігання документів протягом всього часу, поки вони представляють для абонентів реальну або потенційну користь.

Таким чином, функція пам'яті людства, що задається фонду людством або, в поняттях системного підходу, зовнішнім середовищем властива йому спочатку, генетично. Дану зовнішньосистемну функцію БФ називають кумулятивною. Технологічно ця функція реалізується у виявленні, зборі і зберіганні необхідних документів, термін зберігання яких залежить від часу, протягом якого вони представляють реальну або потенційну цінність. Усередині системи "бібліотека" БФ виконує функцію початкової фундаментальної основи, на якій базується вся її діяльність (табл. 1).

Таблиця 1

ЗОВНІШНІ І ВНУТРІШНІ ФУНКЦІЇ ПІДСИСТЕМ СИСТЕМИ «БІБЛІОТЕКА»

Основу бібліотечного фонду в різні історичні періоди складали ті види документів, які у той час були найбільш поширеними. Свого часу це були і глиняні таблички, і папірус-ре свити, і рукописні книги. З початком ери Гуттенберга друкарська книга на багато сторіч майже повністю витіснила з фондів бібліотеки інші види документів. Аж до кінця 1970-х років було широко (поширено переконання, що бібліотечний фонд породжується книгою (у широкому сенсі цього слова), оскільки він тоді формувався майже виключно творами друку. З розширенням в другій половині XX в. видового спектру документів почав мінятися і склад бібліотечних фондів, в які разом з творами друку стали включатися і інші види документів, зокрема грамплатівки, аудіокасети, слайди, відеофільми, електронні, зокрема мультимедійні, документи. Еволюція видового складу фондів бібліотек і їх «тимчасовий стан дозволили зробити вивід, що системоутворюючим елементом БФ є документ.

Поняття "документ" вимагає особливих обмовок. Зі всього різноманіття в бібліотеці збираються лише документи портативні (нестаціонарні, мобільні), як правило, неавтентичні (тобто що несуть інформацію не своїм носієм, а зафіксованою на нім знаковий-кодовою системою), такі, що виконують початкову функцію актуальною, оперативною, а не ретроспективній (як архів або музей) пам'яті; первинні, документологічні, концептографічні (на відміну від органу науково-технічної інформації).

Кожен з видів документів, складових бібліотечний фонд, володіє певними достоїнствами і недоліками. Так, твори друку поки володіють чисто технічними перевагами перед аудіовізуальними і машиночитабельними документами. Вони легко переносяться і займають мало місця, мають відносно невелику вагу і "працюють" без шуму. Інформацію з них кожен може засвоювати відповідно до своєї швидкості сприйняття. Вони дозволяють у будь-який момент "зупинити" мить, неодноразово повернутися до потрібного місця. Книгу можна використовувати без спеціальних пристосувань, в слушний час і в будь-якій територіальній крапці.

Аудіовізуальні документи, у свою чергу, володіють такими достоїнствами, яких не має книга: безпосередній запис і автентичне відтворення зображення, звуку робить їх незамінним джерелом інформації. Укладена в них інформація засвоюється без спеціальної підготовки — уміння читати, часто — без знання мов і т.д. Цими перевагами аудіовізуальних документів перед книгою і пояснюється їх стрімкий розвиток останніми роками.

Ще більше переваг у цифрових оптичних дисків, якими почали формувати бібліотечні фонди. Немає сумніву, що з часом некнижкові види документів перевершать книги по всіх технічних характеристиках. Разом з тим одночасне співіснування всіх відомих форм запису необов'язкове. Якщо новий спосіб фіксації інформації виявляється в усіх відношеннях краще колишнього, він в історично короткі терміни витісняє застарілу форму. Так відбулося, наприклад, з глиняними табличками, папірусом. Магнітні бобіни були витиснені компакт-диск касетами, а тих, у свою чергу, зараз тіснять оптичні диски, кінострічка поступилася місцем відеострічці, яку витісняє з відеоринку цифровий запис зображення і звуку на оптичних дисках.

Необхідний збалансований підхід до формування БФ різними видами документів з урахуванням їх дієвої ролі в інформаційному потенціалі суспільства. Недопустима ні недооцінка, ні переоцінка якого б то не було їх вигляду. Принципово на яких-небудь інші характеристики документа, який може бути представлений у фонді бібліотеки, обмежень не накладається ні з погляду галузі знання, ні з погляду матеріальної конструкції, носія, способів запису і т.д. Ці обставини зумовлюють, з одного боку, безуспішність численних спроб теоретично обгрунтувати історичну приреченість бібліотек як спеціальних інститутів, а з іншої — зобов'язують бібліотекарів уважно стежити за появу» все нового вигляду документів і оперативно включати їх до своїх фондів.

Питання про необхідність концентрації в одному місці безлічі документів набуває особливої гостроти в умовах інформатизації суспільства, коли потрібна інформація може бути викликана на екран дисплея з територіально видалених баз даних. При тому, що територіальному розноситься діахронного (базового) і синхронного (відтвореного) документа створюється враження зникнення його самого, а з ним і бібліотеки як документний-комунікаційної системи. Але це не більше ніж ілюзія, оскільки і документ, і комунікація зберігаються, видозмінюються лише їх форми. При трансляції документа існує і місце його постійного знаходження, тобто найчастіше бібліотека — суспільна або особиста, і бібліотекар — посередник між документом і користувачем. Міняється лише форма посередництва. Якщо в ролі хранителя і або посередника виступає сам користувач, що володіє методами пошуку, відбору, організації і зберігання потрібних йому документів, має місце повернення до особистої бібліотеки, здійснене на якісно новій професійній і технічній основі.

3.2 Підсистема «Контингент користувачів»

Збір і зберігання документів є важливою, але зовсім не кінцевою метою діяльності бібліотеки як соціального інституту. Поява документа іманентно припускала виникнення користувача, якому цей документ адресований. Документи, що акумулюють запас знань, можуть повернути ці знання суспільству тільки через людину, що сприймає і переробляє зміст документів і що таким чином реалізовує їх інформаційну цінність. )более того, історично виникнувши як наслідок розвитку знань, документ так же історично перетворюється на необхідну умову їх розвитку. В результаті виникає діалектична єдність виробництва і споживання документів. У свою чергу, творча діяльність людини, включаючи процес підготовки до неї (освіта), опосередкує документами, починаючи від букваря і кінчаючи літературою різного ступеня складності. Отже, обидва елементи системи "документ — користувач" об'єктивно необхідні один одному.

Єдність абонента і документа має діалектичний характер, воно ніколи не доходить до тотожності. Навпаки, у відносинах між ними спостерігається діалектична суперечність. Як джерело інформації документ полярно протилежний користувачеві — споживачеві цієї інформації. У нім міститься те, чого немає, але що може бути привнесене в свідомість користувача (з тим або іншим ступенем повноти або (рекватності). Поки зберігається ця протилежність, зберігається і само відношення "документ — абонент", а як тільки воно знімається, зникає і зв'язок. З свого боку, і новий документ створюється лише тоді, коли той, що є не відображає нових знань, що з'явилися в суспільстві. Таким чином, розвиток взаємин між елементами "документ — користувач" здійснюється по спіралі, у відповідності законом піднесення потреб.

У міру розвитку суспільства росте, з одного боку, число документів, а з іншої — число користувачів. Так в суспільстві з'являється контингент користувачів (КП), тобто об'єднання фізичних і юридичних осіб, що мають споріднені інформаційні потреби. Соціальне призначення - використання зосереджених в бібліотечному фонді документів. Звідси і початкова зовнішньосистемна функція підсистеми КП - утилітарна. Вона утілюється в обслуговування користувачів необхідними ним документами. Усередині бібліотеки підсистема КП виконує функцію сенсу, цілі існування і розвитку системи (табл. 4.1).

Системоформуючим елементом підсистеми БП є користувач. У вітчизняному бібліотекознавстві до теперішнього часу не досягнуто повну термінологічну єдність у визначенні осіб; що користуються бібліотекою. У XX в. найбільш широкого поширення набув термін "читач". Тривалий час його застосування було виправдане, оскільки користувач бібліотеки був в першу чергу пов'язаний з книгою. Але останнім часом з'явилися ряд нового вигляду документів які неможливо читати, їх необхідно слухати, дивитися, і це значно звузило сферу застосування поняття "читач".

На рубежі 1950—1960-х років з'явився термін "споживач інформації", який, не дивлячись на громіздкість, вигідно відрізнявся від терміну "читач" більшою широтою змісту. Під ним можна мати на увазі як осіб, що користуються бібліографічними, документними і інформаційними послугами, так і власне споживачів інформації.

Разом з поняттями "читач" і "споживач інформації" отримай! розповсюдження і термін "абонент". Він був навіть названий як системоформуючим елемент КП. Ю.Н. Столярів припускав, що слові? "абонент" отримає визнання як узагальнювального, оскільки позбавлена недоліків, властивих термінам "читач" і "споживач інформації". Проте це не узгоджується з міжнародною термінологічною системою, і у зв'язку з цим поняття не отримало широкого поширений в бібліотекознавстві.

Найбільш прийнятним як узагальнювальний є термін "користувач". Він володіє всіма достоїнствами поняття "абонент" і позбавлений недоліків понять "читач" і "споживач інформації". Запропонований термін відображає суть діяльності бібліотеки як соціального інституту — використання накопиченого інформаційною потенціалу. При цьому він не зв'язаний безпосередньо, на відміну від поєднання "споживач інформації", з яким би то не було видом послуг, що надаються бібліотекою, і припускає задоволення як документних, так і бібліографічних і власне інформаційних потреб. У терміні "користувач", як і "абонент", немає акценту на способі сприйняття інформації, тобто він допускає використання раю особистих видів документів. Запропонований термін на відміну від слів "читач" і "абонент" не пов'язаний з якою б то не було формою обслуговування і передбачає як безпосереднє, так і користування бібліотекою. Крім того, слово "користувач" відповідає англійському "user". Ці вирази па світили широке розповсюдження в зарубіжному бібліотекознавстві і закріплені у ряді міжнародних і зарубіжних стандартів.

Як користувачі виступають фізичні і юридичні особи. Крім того, для задоволення інформаційних потреб не посередня присутність в бібліотеці користувача зовсім не обов'язково, а при обслуговуванні юридичної особи воно явно неможливе. Фізична особа вимушена відвідувати бібліотеку, щоб скористатися документом на місці (у читальному залі) або тимчасово узяти його з собою. Якщо розглядати використання бібліотечного фонду в стерво бібліотеки як вимушену необхідність, стає ясно, що бібліотекар покликаний шукати можливості її усунення. Американські бібліотекарі ще в XIX в. образно порівнювали бібліотеку з водопроводом, що задовольняє потребу у воді прямо на будинку, підкреслюючи, таким чином, що абонементи і читальні зали — тимчасові (випадкові, акцидентні) структури в організаційній системі бібліотеки. Дійсно, вони підлягають відмиранню у міру розвитку можливостей бібліотеки обслуговувати користувача в тому місці, яке йому переважно. До теперішнього часу це завдання вирішується рівним чином сімейним абонементом, доставкою документів додому окремим користувачам або їх групам, задоволенням бібліографічних запитів по телефону і т.п. Зараз за допомогою електронних біології зберігання і доставки документів БП дістав можливість надати КП доступ до документів в будь-якому зручному для користувача місці за межами бібліотеки, в першу чергу на роботі або удома у будь-який час доби і в будь-який день тижня, включаючи вихідні і святкові.

Впровадження такого стилю обслуговування, при якому бібліотекар не бачить читача своїми очима, приводить до панічних уявлень про прийдешнє відмирання бібліотеки в інформаційному суспільстві, тоді як саме завдяки новим технічним можливостям стає реальні повсюдне повноцінне задоволення запитів користувачів. Дане бачення суті бібліотечного обслуговування повністю погоджує з приведеною вище перспективою розвитку БФ. У інформаційному суспільстві повністю збережуться основоположні принципи формування фонду і обслуговування користувачів, проте організація і технологія того і іншого якісно міняються.