Методика використання кімнатних рослин у навчально-виховній роботі з біології
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ БІОЛОГІЇ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
1.1 Навчально-виховні завдання шкільного курсу біології
1.2 Методи і прийоми навчання ботаніки
1.3 Урок, як основна форма навчального процесу з біології
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ КІМНАТНИХ РОСЛИН У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ З БІОЛОГІЇ
2.1 Кімнатні рослини у навчанні біології
2.2 Методи використання кімнатних рослин при поясненні навчального матеріалу з ботаніки
2.3 Спостереження, як основний метод використання кімнатних рослин на уроках біології
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КІМНАТНИХ РОСЛИН НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кожен шкільний предмет має свої особливості, зумовлені об’єктом і предметом вивчення, а також методами пізнання конкретної науки. І серед гострих проблем відродження національної освіти особливе місце посідає пошук найбільш ефективних методів, форм і засобів навчання й виховання школярів, які допоможуть розвивати творчі здібності й інтереси учнів. У першу чергу, допоможе те, що нас оточує.
Видатний український педагог В. О. Сухомлинський відзначав, що у світі є країни, де природа яскравіша від наших полів і лук, але рідна природа повинна стати для наших дітей найдорожчою. Саме ці особливості й живлять специфічні принципи викладання курсу біології.
Допомогти розвивати творчі здібності та інтереси учнів, прищеплювати любов до живого природного оточення допоможуть нічим не замінні натуральні навчально-наочні посібники — кімнатні рослини. Вони були і залишаються провідними, тому що найбільше зацікавлення викликають в учнів ті факти та процеси, що є характерними для певного оточення і тому краще запам’ятовуються.
Саме тому, методика використання кімнатних рослин на уроках біології є досить актуальною на сьогодні темою. І це не даремно, адже у сучасній школі дедалі більшого значення набуває формування інтересу учнів до навчального предмета, і основне завдання вчителя зацікавити школярів своїм уроком. Для цього слід використовувати натуральні засоби наочності, зокрема кімнатні рослини, які відіграють надзвичайно важливу роль при вивчені ботаніки.
Метою нашої курсової роботи буде вивчення методики використання кімнатних рослин у навчально-виховній роботі з біології.
Об’єктом – урок біології.
Предметом – методика використання кімнатних рослин у навчально-виховному процесі на уроках біології.
Виходячи з мети, об’єкта та предмета дослідження можна визначити такі завдання:
1) проаналізувати навчально-виховні завдання шкільного курсу біології.
2) висвітлити основні методи і прийоми навчання ботаніки.
3) розглянути основні форми навчального процесу з біології
4) описати використання кімнатних рослин у навчанні біології.
5) дослідити методи використання кімнатних рослин при поясненні навчального матеріалу з ботаніки
6) розкрити як основний метод використання кімнатних рослин на уроках біології.
Стан наукової розробленості теми. Питання використання кімнатних рослин на уроках біології висвітлюється на сторінках фахових журналів «Біологія» та «Біологія та хімія в школі», та у підручниках і посібниках з методики викладання біології.
Змістовною є стаття Н.М. Блажеєва, яка розглядала використання кімнатних рослин як натуральних навчально-наочних посібників у процесі викладання біології в школі. Слід виділити і роботу Логвина-Бика Т. «Кімнатні рослини у навчанні біології».
Існує й ряд інших публікацій, в яких тою чи іншою мірою висвітлюються питання використання кімнатних рослин на уроках біології, але вони мають фрагментарний характер і не дають можливості відтворення цілісної картини в методиці викладання біології, щодо використання кімнатних рослин.
Практичне значення. Матеріал даної роботи можуть використовувати вчителі з біології, студенти та всі ті хто цікавиться даною проблемою.
Структура курсової роботи пояснюється специфікою предмета дослідження, метою і завданнями його вивчення. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Список використаної літератури охоплює різноманітні джерела, що використовувалися під час написання курсової роботи. Усі описи розташовані в алфавітному порядку.
РОЗДІЛ I. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ БІОЛОГІЇ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
1.1 Навчально-виховні завдання шкільного курсу біології
Велику роль у розвитку пізнавального відношення до природи відіграє біологія. Цей предмет вивчає природу як єдине матеріальне ціле, розглядає його в розвитку, у часі й просторі.
Вивчення біології повинно починатися з ознайомленням учнів з положенням Землі у космічному просторі. Ознайомлення з поняттям біосфери і її складовими: гідросфера, літосфера, атмосфера; з поняттям матерія; ознаками живого і неживого; рівнями організації матерії, напрямками і шляхами еволюції, ерами історії розвитку органічного світу, екологічною пірамідою, біогеоценозом. Пояснити поняття: філогенез, онтогенез, продуценти, консументи, редуценти, автотрофи, гетеротрофи. Тобто вчитель з перших уроків вивчення біології ознайомлює учнів з структурою і закономірностями розвитку живої матерії - це абетка біології. Без такої структури навчання учні не зможуть в повному обсязі логічно сприйняти еволюційний розвиток матерії.
Це мова біології. А біологічна наука насичена термінологією. Щоб учні вільно володіли ними, ці поняття повинні проходити крізь весь курс біології. Вони крізні і надалі стають опірними поняттями при вивченні курсів біології рослин, тварин та біології людини. Це цілісний підхід у вивченні предмета, при якому учні свідомо розуміють, що не дивлячись на різнобічність структур і форм організації природи, вона є цілісною і єдиною системою і підпорядкована біологічним законам.
Але у шкільному курсі біології не зовсім достатньо прослідковується і сприймається ця цілісність, структурність і внутрішня еволюційна спадкоємність.
Біологічні дисципліни залишаються замкненими, кожна у собі, це ускладнює засвоєння основних біологічних понять, уявлень і сприйняття цілісності. Спробою розв’язання цих проблем є метод вивчення матеріалу у вигляді схожих за структурою і змістом, і об’єднаних крізними поняттями схем – відповідей, у яких витримуєтьсясистемність знань, спадкоємність, еколого – еволюційний, онтогенетичний, історичний та морфофізіологічний аспекти.
Метод включає наявність творчо складених узагальнюючих тему ціліснихтематичних плакатів (це лаконічність матеріалу і структурно-логічний блок знань (доступність, наглядність).
При цьому реалізується принцип «випереджаючого» навчання у швидкому темпі, на достатньо високому рівні складності по принципу «занурення» у предмет.
Для цього дотримується наступна система викладання матеріалу:
Пояснення вчителя по схемі – плакату;
Робота учнів з підручником і додатковою літературою;
Відповіді учнів по схемам – відповідям;
Реферативні доповіді з додаткової літератури.
При цьому методі роботи курс біології – цілісна система, всі частини якої мають схожу структуру і з’єднані крізними поняттями. І особливу роль відіграє обладнання кабінету біології – це частка живої природи,у якій учні можуть швидко і свідомо орієнтуватися при відповідях за схемами. Тому обов’язковою є наявність у кабінеті таких стендів:
Еволюція рослинного і тваринного світу
Філогенез рослин і тварин
Напрями і шляхи еволюції органічного світу
Біосфера та її межі
Екологічна піраміда
Приклади біогеоценозів
Рівні організації живої природи
Ознаки живої матерії
Систематика рослин і тварин
Порівняльна характеристика клітин: рослин, тварин, грибів
Ембріональний розвиток тварин
Біологічні закони
Зупинимося більш детально на викладанні ботаніки. Адже, ботаніка – це перший розділ систематичного курсу біології середньої загальноосвітньої школи. Його своєрідність полягає в поєднанні найважливіших елементів різних розділів ботанічної науки: морфології, анатомії, фізіології, ембріології, систематики, екології, фітоценології, географії рослин.
Основним завданням курсу ботаніки є:
1. Забезпечити засвоєння учнями V-VI класів елементарних основ ботанічної науки, сформувати поняття про закономірності життя, розвитку й різноманітності рослин, прищепити практичні вміння і навички, спостерігати й експериментувати над рослинами в біологічному кабінеті, у кутку живої природи, на навчально-дослідній ділянці.
2. Сприяти вихованню в учнів основ гуманістичного світогляду, любові до природи та її охорони, моральності та естетичних почуттів.
3. У процесі навчання ботаніки розвивати пізнавальну активність учнів, прищеплювати інтерес до вивчення рідної природи і розвивати творчі здібності.
Виходячи з цих завдань, навчальна програма курсу ботаніки передбачає засвоєння учнями найважливіших закономірностей будови і життя рослинних організмів, що доступні учням середнього шкільного віку і сприяють вихованню гуманістичного світогляду, а також допомагають усвідомити значення наукових знань у рослинництві та охороні природи (4, с. 5-6).
1.2 Методи і прийоми навчання ботаніки
Визначення методів навчання ботаніки обумовлене природою навчання як цілісної єдності, що характеризується навчаючою роллю вчителя й навчальною (пізнавальною) діяльністю учнів. Учитель викладає навчальний матеріал, організовує навчальну діяльність учнів і керує нею, перевіряє засвоєння ними знань, умінь, навичок. Учні засвоюють навчальний матеріал, виконують завдання вчителя, оволодівають уміннями і навичками. У діяльності як учителя, так і учнів велика роль належить методам навчання.
Методи навчання ботаніки – це способи взаємозв’язаної навчальної роботи вчителя й учнів; вони ґрунтуються на законах пізнання й забезпечують засвоєння учнями загально біологічних і ботанічних знань, набуття необхідних умінь і навичок, формування світогляду.
Методи навчання взаємопов’язані із змістом навчального предмета при цьому ведуча роль надається змістові навчального матеріалу.
Навчання учнів, кероване вчителем, здійснюється за допомогою різних методів, які відповідають змісту навчального матеріалу і разом з тим стимулюють пізнавальну діяльність учнів, яка підпорядковується загальним закономірностям процесу пізнання, властивого людині. У цьому процесі взаємодіють три компоненти: живе споглядання, або чуттєве пізнання, абстрактне мислення і практика.
Є дві взаємопов’язані групи методів: методи викладу й пояснення навчального матеріалу вчителем і методи самостійної роботи учнів.
До першої групи методів належать бесіда, розповідь, до другої групи – спостереження, експерименти, робота з підручником і книжкою, навчально-дослідницька праця учнів.
Не можна змішувати методи навчання з навчальними прийомами або вважати, що методи – це сума чи сукупність прийомів. До прийомів навчання належать демонстрування натуральних об’єктів, муляжів, моделей, таблиць, шкільних дослідів, малювання на класній дошці і в зошитах різних схем, діаграм, аналітичних таблиць, які сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, поглибленому засвоєнню ними навчального матеріалу.
Якісна своєрідність методів навчання, як і навчальних прийомів, зовсім не означає, що за певних умов вони не можуть переходити одне в одне. (Наприклад експеримент як метод самостійної роботи учнів, і експеримент як демонстраційний прийом під час розповіді чи бесіди і т. д.)
У процесі навчання ботаніки треба стимулювати не тільки мислитель ну діяльність учнів, а й пізнавальний інтерес, до матеріалу що вивчається. Умовами, які сприяють формуванню і розвитку інтересу до пізнання рослинного світу, є збагачення змісту уроків новими даними з ботанічної науки, що не висвітлені в стабільному підручнику, здійснення проблемного прийому навчання, використання елементів цікавого, різноманітності методів і прийомів навчання, посилення самостійної роботи учнів, створення емоційних стимулів у процесі навчання, використання різних натуральних предметів ( живих рослин, їх органів, гербаріїв, колекцій тощо)
Натуральні об’єкти мають велике значення тому, що є безпосереднім джерелом знань. Відомо, що учням важко розпізнати живі рослини, вивченні лише за таблицями й альбомами, тоді як тіла природи, діючи на різні аналізатори дітей, спричиняють яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття й чіткі уявлення.
Предметна чи природна наочність у навчанні забезпечує чуттєвий, конкретний бік пізнання ботанічних предметів і явищ. Натуральні предмети чи об’єкти, які використовуються з метою навчання, пізнаються не тільки зорового, а й слухового, нюхового та інших аналізаторів.
Предметне унаочнення здійснюється на заняттях як під час викладу навчального матеріалу методом розповіді або бесіди з демонструванням природних об’єктів і дослідів так і в самостійній роботі учнів – робота з роздавальним матеріалом, з мікроскопом, постановка дослідів і спостереження за життям рослин у класі, кутку живої природи, робота з вирощуванням рослин на навчально-дослідній ділянці.
Поряд з предметною формою унаочнення здійснюється і ілюстративна форма, коли демонструються схематичні або символічні зображення рослин – таблиці, схеми, діапозитиви, фотографії, кінофільми, муляжі, моделі.
Наочне навчання, безумовно, має величезну перевагу перед словесно-книжковим. Цілком зрозуміло, що вивчати рослини не розглядаючи, не спостерігаючи неможливо.
Проте не треба думати, що предметна й ілюстративна наочність у навчанні дає все для розуміння дітьми навколишнього світу. Цей принцип не самоціль, а лише засіб, що використовується для формування відповідних уявлень (4, С. 31-33).
Таким чином, методи і прийоми які вчитель використовує в процесі навчання, мають працювати на активізацію зацікавленості школярів у вивченні біології.
1.3 Урок, як основна форма навчального процесу з біології
Основною формою навчального процесу з ботаніки є урок. Він має певні організаційні ознаки: проводиться вчителем у спеціально обладнаному кабінеті біології, або у класній кімнаті. Урок - це не тільки необхідна організаційна форма в процесі навчання, а й основна структурна функціональна одиниця цього процесу. У кожному уроці відбиваються всі специфічні сторони й функції процесу навчання. Тому про цілеспрямованість навчання, про методичну майстерність учителя і про ступінь навчальної діяльності учнів можна судити, лише безпосередньо аналізуючи «живі уроки», а також досліджуючи їх результати, які виявляються в наукових знаннях, ідейних поглядах і переконаннях, практичних уміннях і навичках школярів.
Визначаючи урок, як організаційну форму процесу навчання ботаніки, не можна забувати і про його структурне значення. Тільки керуючись цими двома характерними ознаками уроку – організаційною і структурною, учитель зможе досягти послідовності і внутрішньої цілісності процесу навчання, який складається з багатьох уроків, різноманітних за змістом, завданнями і методами. Структура уроку не є чимось самодостатнім. Вона завжди зумовлена навчально-виховними завданнями і змістом кожного уроку. А зміст і завдання кожного уроку визначаються програмою курсу ботаніки. Практикою визначено такі основні елементи уроку: організаційна частина, повідомлення нового навчального матеріалу вчителем, застосування учнями нових знань, перевірка вчителем засвоєння учнями нових знань, узагальнююча частина уроку, домашнє завдання. Урок обов’язково повинен бути чітко організований учителем. Чітка організація уроку означає, що всі учні мають бути мобілізовані для включення в навчальний процес. Досягається це завдяки збудженням стійкої уваги учнів до повідомлення теми уроку, що забезпечується усним формулюванням її вчителем, а також чітким записом на класній дошці і в учнівських зошитах. Потім учитель коротко розкриває тему й завдання уроку, в загальних рисах характеризує методи уроку, завдяки чому учні дістають уявлення про його послідовність у цілому. Внаслідок цього в школярів з’являється стійкий стан готовності до навчальної роботи. Ця готовність посилюється, якщо вчитель включає до організаційної частини перевірку домашнього завдання для того, щоб освіжити запас знань учнів і використати ці знання як опорні під час викладу нового навчального матеріалу на уроці.
Узагальнююча частина уроку не менш важлива, ніж організаційна, якщо її не має урок не може бути цілісною, закінченою ланкою процесу навчання, а крім того, учні не знатимуть, що ж із засвоєного матеріалу головне і як це головне треба сформулювати, щоб міцно його запам’ятати. Узагальнююча частина уроку повноцінна якщо сформульовані висновки, що містять прості короткі визначення щойно засвоєних понять, аналіз нових фактів, перелік практичних умінь і навичок, набутих на уроці. Висновки можна записати на класній дошці і у зошитах учнів, подати у вигляді схематич6ного малюнка або порівняльно-аналітичної таблиці. Важливо, щоб в оформлені і фіксації висновків брали участь всі учні класу. Формулювати чіткі короткі висновки учні навчаються не відразу. Тому на перших уроках ботаніки вчитель дає головне формулювання висновків. Потім він учить школярів знаходити це формулювання колективно. Нарешті, кожен учень, оволодіває вмінням самостійно формулювати висновки.
На кожному уроці ботаніки повинен бути ще один структурний елемент – домашнє завдання. У навчанні ботаніки домашнє завдання далеко не завжди обмежується читанням відповідних параграфів підручника. В дома учням часто треба виконувати самостійно ряд спостережень і дослідів з рослинами, складати аналітичні таблиці, креслити діаграми, працювати з гербарними матеріалами і т. д. Частина цих самостійних робіт виконуються за завданнями, передбаченими в підручнику з ботаніки, частину завдань пропонує вчитель. Більшість вчителів повідомляє домашнє завдання в кінці уроку, але при цьому може не вистачити часу для докладного пояснення завдання. Щоб уникнути цього, деякі досвідчені вчителі пропонують учням домашнє завдання відразу після повідомлення теми уроку, враховуючи що увага учнів збуджена, вони легко сприймають всі завдання, швидко записують його в щоденники й краще виконують.
Усі перелічені структурні елементи процесу навчання реалізуються не на кожному уроці. Ті уроки, навчально-виховні завдання і зміст яких вимагають реалізації всіх структурних елементів належать до типу комбінованих уроків. Уроки цього типу найчастіше проводяться в процесі навчання ботаніки. Крім цього типу, є ще уроки повідомлення нового навчального матеріалу, уроки закріплення і застосування знань, уроки повторювально-узагальнюючі, уроки-екскурсії, лабораторні заняття, уроки на навчально-дослідній ділянці.
Курс ботаніки потребує різноманітних типів уроків. Кожний з них має високу навчально-виховну цінність і повинен реалізуватись якомога частіше залежно від змісту навчальних тем передбачених програмою з ботаніки.
Уроки повідомлення нового матеріалу характеризуються тим, що збагачують учнів фактами, поняттями, теоретичними питаннями, якими школярі мають володіти вперше. Наш досвід викладання ботаніки показує, що учні самостійно дістають деякі відомості про будову, життя і різноманітність рослин з різних джерел (особистих спостережень, позакласного читання, передач по радіо, телебаченню, кінофільмів тощо). Найчастіше ці відомості безсистемні, неправильно сприйнятті, а іноді навіть помилкові, внаслідок чого їх не можна розглядати як опорні знання. Тому основним методом на уроках повідомлення нового навчального матеріалу є доповідь учителя в поєднанні з таким прийомом навчання, як демонстрування відповідних навчальних посібників, живих рослин, таблиць, муляжів, схем і т. д. Часто розповідь учителя супроводжується демонструванням якогось досліду з рослинами або фрагментів відповідного фільму. І розповідь учителя, і демонстрування що її супроводять, є для учнів джерелом нових знань. Разом з тим, що їх учні дістають на уроці, сприяють виправленню помилкових знань здобутих поза школою.
Важливе значення в навчанні ботаніки мають уроки закріпленню і застосуванню знань, здобутих учнями на попередніх уроках повідомлення нового навчального матеріалу. Особлива цінність цих уроків полягає в тому, що вони сприяють не тільки міцному засвоєнню теоретичного навчального матеріалу, а й формування в школярів практичних умінь і навичок вивчення рослин. Уроки, що належать до типу уроків закріплення й застосування знань у процесі виконання відповідної самостійної роботи, необхідні у вивченні ботаніки. Програма ботаніки зобов’язує вчителів навчити школярів застосовувати засвоєний теоретичний матеріал під час виконання самостійних робіт. Для цього вчитель повинен формувати в школярів практичні уміння й навички, а також бачити , як вони розвиваються і давати цьому процесу об’єктивну оцінку.
Не менш важливе навчально-виховне значення мають повторювально-узагальнюючі уроки. Як правило такими уроками завершується вивчення цілої теми. Характерною особливістю цих уроків є те, що вони повинні зв’язувати в одне ціле зміст кількох попередніх уроків, засвоювати основні поняття, засвоєні учнями на цих уроках, розкривати взаємозв’язки цих понять, підкреслювати необхідність застосування їх на практиці. Методи і прийоми, необхідні для розв’язання цих методичних завдань, повинні бути різноманітні, щоб стимулювалася активна мислитель на діяльність школярів – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та інші форми мислення. Крім того, обов’язково треба вносити в зміст повторювально-узагальнюючих уроків елемент нового, щоб раніше засвоєнні учнями знання поглиблювались, збагачувались новими фактами, доказами, прикладами і т. д. Взагалі структура й різноманітність методики повторювально-узагальнюючих уроків залежить від їх змісту й навчально-виховних завдань На деяких уроках доцільно продемонструвати фрагменти фільму узагальнюючого характеру, нові для учнів досліди, запропонувати учням провести спостереження над новими об’єктами Але всі ці прийоми і методи повинні органічно пов’язуватися з уже вивченим школярами навчальним матеріалом, сприяти його поглибленню, збагаченню й узагальненню.
У процесі навчання ботаніки дуже важливу навчально-виховну роль відіграють лабораторні заняття як особлива форма організації навчального процесу. Лабораторні заняття сприяють озброєнню учнів методами біологічної науки, розвивають спостережливість, викликають пізнавальний інтерес до навчального предмета й вивчення живої природи, активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють поглибленому засвоєнню учнями ботанічних знань, практичних умінь і навичок.
До форм організації навчання ботаніки належать і ботанічні екскурсії. Кожну ботанічну екскурсію слід розглядати як урок поза класом, у живій природі. При проведенні екскурсії вчитель використовує різні методи навчання: різноманітні бесіди, розповідь, організовує самостійну роботу учнів: спостереження, збирання гербарного матеріалу тощо. Ботанічні екскурсії проводять в різних фітоценозах: у лісі, у степу, парку і т. д. Об’єктами вивчення на таких екскурсіях є живі рослини в природних умовах життя. Учні мають можливість самостійно знаходити потрібні для вивчення рослини, безпосередньо вивчають їх, порівнюють будову й спосіб життя одних рослин з іншими , роблять висновки про причини виявленої подібності й відмінності, визначають спосіб життя рослин, які вивчаються, періоди їх життя і розвитку тощо.
Під час навчання ботаніки треба проводити уроки на навчально-дослідній ділянці. Освітня цінність уроків на навчально-дослідній ділянці полягає в тому, що вони подібно до екскурсій, дають учням можливість вивчати живі рослини в природних умовах їх життя. Уроки на навчально-дослідній ділянці націлює учнів на вивчення курсу ботаніки, стимулює виникнення стійкого інтересу до знань про рослини, оскільки на цьому уроці розкривається не тільки різнобічне наукове значення науки про рослинний світ, а й її велика творча роль у господарстві (4, С.42-57).
Таким чином урок є основною формою навчально-виховного процесу. І якість навчання і виховання - це насамперед якість уроку. Тому вчитель повинен дуже відповідально ставитися до проведення уроків біології в школі.
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ КІМНАТНИХ РОСЛИН У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ З БІОЛОГІЇ
2.1 Кімнатні рослини у навчанні біології
Під час вивчення біології засоби наочності полегшують сприйняття навчального матеріалу. До натуральних засобів наочності з біології належать живі об’єкти, а саме рослини , зокрема вирощені в куточку живої природи, кімнатні рослини. Взагалі, кімнатні рослини мають надзвичайно важливе значення у вивченні біології. Тому вчителям біології слід в куточку природи збирати різноманітні кімнатні рослини, які мають різне географічне положення. Кімнатні рослини слід підібрати так, щоб вони не тільки прикрашали шкільні приміщення, а й могли бути використані при вивченні певних тем і окремих питань курсу ботаніки: для ознайомлення із зовнішньою і внутрішньою будовою рослин, їх біологією, для постановки дослідів і проведення спостережень , для ознайомлення із систематичними групами. Треба враховувати і такі якості кімнатних рослин, як їх декоративність і розміри. Так багато клопоту завдають великі фікуси, драцени, плющі, циперуси – краще мати невеликі екземпляри цих рослин. Деякі кімнатні рослини можна використовувати для практичних робіт з живцювання. Для розміщення кімнатних рослин використовуються різні підставки, столики, підвісні тримачі, стойки, трельяжі і т. д.
За умовами зростання кімнатні рослини можна поділити на 4 групи.
1. Рослини вологих тропічних лісів (бальзамін, бегонії, глоксинія, плющ восковий, драцена, жасмин, традесканція, фікус, сухарис, або лілія амазонська, тощо).
2. Рослини субтропіків (аспідистра, амариліс, аспарагус, гортензія, абутилон, або клен кімнатний, мускус понтійський, Лівія, пеларгонія, сенполія, або узумбарська фіалка, хлорофітум, папороть, або нефролепіс високий, тощо).
3. Рослини пустель (агава, алое, бріофілум, кактуси, сансев’єра тощо).
4. Водяні, або акваріумні, рослини ( водорості, мохи, папороті, водяні квіткові рослини).
Для догляду за кімнатними рослинами вчителям слід створити групи юних квітникарів, які доглядатимуть за рослинам, перевірятимуть правильність розміщення рослин у інтер’єрі школи та класу з урахуванням особливостей вирощування і вимог сучасного фітодизайну. Завдяки цьому в учнів формуються відповідні навички, екологічна свідомість і естетичні почуття. Вчителям необхідно розробити комплексну технологічну схему догляду за кімнатними рослинами, яка враховувала б всі вимоги до мікроклімату ( освітлення, температуру, норми поливу згідно із сезоном «зима-літо», вологість повітря), ґрунтової суміші та особливості розмноження рослин. Завдяки цьому учні мають змогу глибше пізнати таємниці буття рослин, полегшується догляд за ними, поліпшується планування роботи вчителя та учнів у кабінеті біології.
Робота з кімнатними рослинами дає змогу вчителю біології:
1. Ознайомити учнів з різноманітністю кімнатних рослин та їхньою будовою.
2. Навчити школярів визначати правильну наукову назву рослин.
3. Дати знання про анатомічні, морфологічні і фізіологічні особливості рослин різних екологічних груп.
4. Навчити учнів розмножувати рослини.
5. Організувати дослідницьку роботу школярів, спостереження з метою виявлення залежності умов зростання кімнатних рослин від їхнього еколого-географічного походження.
6. Проводити позакласну роботу (організовувати гурток з кімнатного квітникарства, вечори, конференції, вікторини про кімнатні рослини тощо).
Під час добору кімнатних рослин для кабінету біології треба враховувати такі вимоги.
1. У кабінеті мають утримуватись рослини різних екологічних груп.
2. Рослини обов’язково треба використовувати у навчальному процесі з біології, а не лише як прикраса кабінету.
3. Підбирати треба рослини, невибагливі до умов вирощування, які легко розмножуються.
4. Небажано мати в кабінеті отруйні рослини: паслін перцевий (отруйні ягоди), олеандр (отруйна вся рослина), примулу китайську тощо.
Кожна рослина у кутку живої природи повинна мати етикетку, на якій зазначено назву рослини, родину і батьківщину.
Вивчення кімнатних рослин у розділі «Царство Рослини» має комплексний характер, оскільки в ньому розкриваються категорії спеціальних (ботанічних) понять – морфологічні, анатомічні, фізіологічні, екологічні, систематичні, зоогеографічні, палеонтологічні, філогенетичні, естетичні та інші, формуються загально біологічні поняття під час різних видів навчальної, позаурочної і позакласної роботи з охорони рослин під керівництвом учителя біології
Однією з найважливіших вимог під час вивчення рослин є дотримання краєзнавчого принципу. Учитель відбирає типові об’єкти (кімнатні рослини) з урахуванням цього принципу, порівнює їх з іншими об’єктами, ознайомлює з різноманітністю представників і пояснює заходи охорони рослин цієї місцевості. Для формування екологічних знань важливо, щоб учні були ознайомлені з конкретними рослинами, їхнім взаємовпливом та середовищемзростання.
Серед кімнатних рослин є представники різних екологічних груп, різних життєвих форм і родин, тому вони можуть бути демонстраційним матеріалом під час вивчення багатьох питань морфології, анатомії, фізіології рослин. Кімнатні рослини, які легко розмножуються, можна використовувати як роздавальний матеріал для проведення лабораторних робіт. Використовують кімнатні рослини і для проведення дослідів і спостережень.
Всебічне використання кімнатних рослин у навчальній і позакласній роботі з біології підвищує інтерес до предмета, сприяє естетичному, екологічному і трудовому вихованню школярі (3, с. 9 - 11).
2.2 Методи використання кімнатних рослин при поясненні навчального матеріалу з ботаніки
урок біологія кімнатна рослина
Одним з важливих і разом з тим складних методів навчання ботаніки є бесіда. Переваги цього методу полягають в тому, що він дає можливість учителеві виявити коло учнівських уявлень і понять а в разі потреби виправляти їх і, спираючись на попередній запас знань, розширювати обсяг і поглиблювати зміст цих уявлень і понять. Для бесіди характерне роздрібнення змісту навчального матеріалу, і тому вона відповідає віковим особливостям учнів V-VI класів з недостатньо стійкою увагою. Виклад матеріалу у формі запитань і відповідей, безперечно активізує пізнавальну діяльність учнів.
Використання бесіди обумовлене змістом навчального матеріалу , а також запасом наявних у школярів знань. У тих випадках коли в дітей немає попередніх спостережень, уявлень і суджень з питання, яке викладається, або коли ботанічні об’єкти (зокрема кімнатні рослини) які вивчаються не доступні для спостереження, бесіда не може бути ефективною і її використання нераціональне. Саме тому використання кімнатних рослин при бесіді має таке велике значення.
Хоч бесіда і має певні достоїнства, але проведення її пов’язані з труднощами, які випливають з того, що нові знання учні повинні діставати з власних відповідей на вміло поставлені вчителем запитання. Треба мати на увазі, що в процесі бесіди можливі відхилення від основних провідних запитань теми, внаслідок чого часто порушується послідовність викладу навчального матеріалу; це значно ускладнює роботу вчителя. Бесіда використовується для розв’язання різних навчальних завдань ( перевірка знань учнів, повторення вивченого навчального матеріалу, узагальнення того чи іншого матеріалу). Тому розрізняють бесіди: вступну, пояснювальну і підсумкову.
Найскладнішою і водночас досить ефективною є пояснювальна бесіда. Під час її проведення вчителеві треба використовувати наочність , зокрема кімнатні рослини і задавати на основі їх різноманітні запитання, які допоможуть констатувати ботанічні чи загально біологічні факти.
Особливістю проведення бесіди є те, що вчитель розчленовує зміст навчального матеріалу на окремі питання, з’ясування яких ґрунтується на попередньому запасі фактичних знань учнів. На цій основі вчитель забезпечує засвоєння нових знань і підводить до узагальнюючого висновку.
Надзвичайно великого значення у викладі навчального матеріалу з ботаніки має розповідь. Так-як в цьому курсі багато понять (морфологічних, анатомічних, фізіологічних, систематичних, загально біологічних), з якими учні зустрічаються вперше, то без послідовної кваліфікованої й емоційної розповіді учні не сприймуть цих понять і не засвоять їх. Специфіка розповіді з ботаніки випливає із змісту ботанічного матеріалу, який вимагає одночасно не тільки послідовного викладу, а й використання різних прийомів демонстрування натуральних об’єктів, зокрема кімнатних рослин., демонстраційних дослідів і т. д.
Морфологічний і систематичний матеріал, ще не відомий учням, висвітлюється в описовій розповіді з демонструванням кімнатних рослин, які дають можливість учням з’ясувати деталі будови і функції органів рослин, що вивчаються.
Внаслідок того, що методична специфіка розповіді залежить від змісту навчального матеріалу, можна говорити про такі види розповіді з ботаніки.
Описову розповідь з одночасним демонструванням кімнатних рослин. Де вчитель розповідає про зовнішню будову рослинного організму в цілому і його зв’язок з навколишнім середовищем. Це приводить до утворення в учнів цілісного уявлення про рослину, що вивчається.
Наступний етап у викладі – виділення в складі цілого організму органів або їх елементів, тобто аналіз, і нарешті в кінці викладу повернення до цілого у формі висновків, які відбивають щойно сформовані поняття.
У використанні засобів предметного і наочного навчання необхідна синхронність, тобто одночасність з розповіддю, а також добра видимість кімнатних рослин, які демонструються.
У практиці викладання використовується такий прийом демонстрування кімнатних рослин. Учитель, розповідаючи демонструє кімнатні рослини всьому класові, показує що і в якій послідовності учні повинні розглядати. Потім повільно проходячи вздовж парт і зупиняючись біля окремих невеликих груп учнів, учитель показує і називає органи рослини.
Логічна нитка розповіді повинна йти як від цілого до частини і до цілого вже на основі розкритого поняття, так і від явища до сутті, від фактів до висновків.
2.4 Спостереження, як основний метод використання кімнатних рослин на уроках біології
Метод спостереження в процесі вивчення рослин сприяє розвитку в учнів таких прийомів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Разом з тим учні засвоюють практичні уміння й навички (вимірювання, малювання, записи, фотографування, гербаризація та ін.). Спостереження можна проводити в класі на звичайному уроці і на лабораторних заняттях. Проведення спостережень передбачає постановку перед учнями мети спостереження, інструктування учнів учителем, проведення учнями запланованого спостереження, формування висновків.
Важливо вміло організувати спостереження і методично правильно побудувати їх. Цю роботу можна проводити в такій послідовності:
1) Вибір учителем об’єкта спостереження.
На класних уроках чи лабораторних заняттях учні ведуть самостійні спостереження над певними кімнатними рослинами.
2) Проведення спостереження.
Спочатку об’єкт розглядають у цілому. При цьому порівнюють його з іншими об’єктами цього самого або іншого виду. Потім учні з’ясовують деталі морфологічної будови рослини та її органів, вдаючись до порівняння, анал