Підвищення продуктивності свиней та зниження собівартості виробництва м’яса

Міністерство аграрної політики України

Житомирський національний агроекологічний університет

Факультет механізації сільського господарства

Кафедра механізації землеробства

«ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ»

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

«Підвищення продуктивності свиней та зниження собівартості виробництва м’яса»

Спеціальність 7.091.902

«Механізація сільського господарства»

ОКР «Бакалавр»

Дипломник

Лазаренко Дмитро Францович

Керівник ас. Бушма Сергій Валерійович

Консультант доц. Петрівний Олександр Іванович

Консультанти з питань

охорони праці

нормо-контроль доц. Кравець Леонід Григорович

Житомир 2010р.

Реферат

Основна частина дипломного проекту викладена на 92 сторінках пояснювальної записки (без врахування списку використаної літератури та додатків) і 9 аркушів формату А1 графічної частини, відображена у 25 таблицях та ілюстрована 7 малюнками.

Пояснювальна записка складається із вступу, 6 розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури.

Об’єкт розробки: свиновідгодівельна ферма на 1000 голів.

Мета роботи – підвищення продуктивності свиней та зниження собівартості виробництва м’яса.

У дипломному проекті розроблено генеральний план ферми; складено річний план графік технічного обслуговування машин і обладнання; розроблено заходи по охороні праці та навколишнього середовища; обґрунтовано і викладено технічне рішення по удосконаленню насоса-завантажувача напіврідкого гною; виконано техніко-економічне обґрунтування проекту.

Ключові слова: ФЕРМА, КОРМ, НАСОС, РАЦІОН, СХОВИЩЕ.

Вступ

Свинарство для України поряд з молочно-м’ясним скотарством – традиційна галузь тваринництва. У загальній структурі виробництва м’яса по всіх категоріях господарств свинина займає друге місце (35,8%) після яловичини і телятини (1).

Одна з головних задач у розвитку свинарства –підвищення його ефективності. При цьому особливого значення набуває впровадження прогресивних технологічних засобів, а на їх основі – потокових технологічних ліній на свинофермах.

Тому ця робота, присвячена питанням комплексної механізації потокових технологічних ліній на свиновідгодівельній фермі, є дуже актуальною.

Особливу увагу приділено лінії видалення гною. Для завантаження видалення гною напіврідкого запропонована конструкція експериментального насоса зі змінним кроком і діаметром шнека.

1 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА

1.1 Коротка характеристика господарства

Господарство об'єднує три населені пункти (села). У населених пунктах дороги асфальтовані і знаходяться в задовільному стані. Польові дороги – ґрунтові.Загальна земельна площа складає 1714 га, у тому числі: орні землі – 1300, пасовища – 0,9, сінокосів – 100, багаторічних плодонасаджень – 60.

За даними метеорологічної станції, клімат господарства помірно континентальний з достатньо жарким літом і холодною зимою. Середньорічна температура повітря +7...+8 ⁰С, середньомісячна взимку -6 ...- 4⁰С, влітку +21...+23⁰С. Коливання абсолютної мінімальної та максимальної температур вказують на можливість вимерзання в малосніжні зими окремих культур і пошкодження плодових насаджень, а в окремі періоди жаркого літа, підгоряння озимих та ярих зернових та інших сільськогосподарських культур.

Період з середніми добовими температурами вище 0⁰С починається в кінці березня і закінчується в другій половині листопада.

Середньорічна кількість опадів складає 320 мм. При цьому, основна їх кількість – 68%, припадає на теплий період – з квітня по жовтень, а це є позитивним фактором для розвитку рослин.

Сніговий покрив виникає в другій половині листопада.

В середньому 5 – 10 см. Внаслідок розставання снігу, а також випадання опадів у цей період поверхневий шар відтає і перезволожується. При подальшому зниженні температур утворюється льодова кірка, яка в значній мірі пошкоджує посіви.

Обмежена кількість опадів у весняний період при сильних суховійних вітрах до 50 м/с зумовлює необхідність в стислі строки проводити закриття вологи, передпосівний обробіток ґрунту і посів ранніх зернових культур із застосуванням передових прийомів агротехніки, спрямованих на збереження вологи у ґрунті.

На території господарства серед орних земель велику питому вагу мають суглинки, які залягають як однорідними масивами, так і в комплексі з лісовими грантами – до 10%.

Ґрунти повно профільні, середньо гумусові. Вони відносяться до кращих ґрунтів господарства. Невелику площу займають солонці до 30%. Ці ґрунти погані за своїми агрономічними та фізичними властивостями. Інколи ділянками зустрічаються супіщані ґрунти. Це ґрунти безструктурні, мають погані фізичні показники, легко піддаються вітровій ерозії, дуже бідні на гумус та поживні речовини.

Напрямок господарства – зерно-технічний з малорозвиненим тваринництвом м’ясо-молочного напрямку. На території господарства молочна, свинарська та птахівнича ферми.

Загальна кількість спеціалістів – 11 чоловік, з них інженерів – 2, агрономів – 2, ветлікарів – 2, техніків – 3, зооінженерів – 1.

1.2 Аналіз роботи цеха рослинництва

Аналізуючи данні таблиці 1.1 бачимо, що господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, посівні площі яких займають найбільшу частку і становили в 2006р. – 42% загальної площі посівної, в 2007р. – 38%, в 2008р.- 39%. Серед зернових найбільшу вагу мають озимі, їх площа в 2008р. досягла 612га, що на 148га більше ніж в 2006році. Друге місце серед посівних займають посіви кукурудзи.

Таблиця 1.1 Характеристика посівних площ

Найбільш вдалим роком для вирощування зернових був 2006рік, коли врожай ранніх зернових у середньому склав 2,32 т/га, що на 0,33 т/га (14,2%) більше ніж в 2004 та 2005 роках.

Найвищий урожай озимої пшениці господарство отримало у 2006р. – по 2,43 т/га, що на 0,23 т/га (9,5%) більше ніж в 2008році.

Порівнявши всі наведені вище дані, приходимо до висновку, що наша агротехніка далеко відстала від досвіду передових господарств, в яких одержують врожаї озимих по 6,0 т/га і більше, а цукрового буряку по 40т/га, що на 25 т/га більше ніж в нашому господарстві в найбільший врожайний рік.

Валове виробництво продукції залежить від посівних площ і врожайності сільськогосподарських культур (табл.1.2).

Таблиця 1.2 Виробництво продукції основних с-г культур

1.3 Аналіз роботи цеха тваринництва

Для аналізу галузі тваринництва приводимо дані поголів’я тварин та їх продуктивність (табл.1.3,1.4).

Як бачимо у господарстві постійно відновлюється поголів’я всіх груп тварин. Так за останні три роки поголів’я ВРХ збільшилося на 39%, молочної худоби на 49%, свиней – 62%, молодняку робочих коней – 28%. У господарстві помітна тенденція віднови стада.

Таблиця 1.3 Поголів’я тварин

Із таблиці 1.5 видно, що спостерігається тенденція до підвищення надоїв молока на фактичну корову за рік. Однак виробництво молока збільшилося в загальному. Це пояснюється збільшенням поголів’я дійних корів.

Таблиця 1.4 Динаміка продуктивності тварин

Середньодобовий приріст досяг свого максимуму в 2008р., що на 34г більше ніж в 2007 році і на 107г ніж у 2006 році.

Підвищення середньодобового приросту спостерігається і у свиней.

Аналізуючи рівень механізації в тваринництві (табл.1.5) бачимо, що в господарстві жоден з процесів не виконується без затрат ручної праці.

Таблиця 1.5

Рівень механізації технологічних процесів у тваринництві

1.5 Аналіз ефективності роботи господарства

З даних таблиці 1.8 видно , що у 2008 році виробництво молока на 100га сільськогосподарських угідь було найбільшим, також яловичина й свинина збільшилися в порівнянні з 2006 та 2007 роками.

Собівартість продукції один із основних показників, від якого залежить рентабельність виробництва.

Таблиця 1.6 Виробництво продукції на 100га

Рентабельність характеризується показниками: загальною величиною продукції; нормою прибутку; рівнем рентабельності.

Аналіз даних таблиці 1.9 показує, що собівартість 1т молока з роками поступово підвищується. Причиною цього стало збільшення затрат праці на виробництво 1т молока.

Аналогічна ситуація склалася з собівартістю приросту живої маси свиней та ВРХ.

Затрати праці по всіх видах продукції у 2001 році дещо зменшилися порівняно з попередніми роками. Це пов’язано з ростом механізації та автоматизації деяких виробничих процесів.

Таблиця 1.7

Собівартість і затрати праці виробництво продукції

Рівень рентабельності – це відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції. Рентабельна у господарстві продукція рослинництва. Рентабельність склала 1,7,6%, у т.ч. пшениці – 23,3%, ячменю – 30,1%, овса – 48,9%, соняшнику – 92,1%.

Виробництво молока, яловичини, свинини теж рентабельне в господарстві. Однак рентабельність яловичини та свинини дуже низька – 2,3 та 6,5% відповідно.

1.6 Висновки і пропозиції

З метою підвищення продуктивності тваринництва, зниження затрат праці та собівартості основних видів тваринницької продукції у господарстві необхідно:

– покращити племінну роботу;

– зміцнити кормову базу за рахунок розширення площ під кормові культури та збільшення внесення органічних добрив;

– удосконалити годівлю тварин за рахунок згодовування кормів тваринами тільки в підготовленому вигляді у відповідності з науково-обґрунтованими раціонами;

– більше уваги приділяти подальшому розвитку свинарства – найбільш скороспілої галузі скотарства;

– впроваджувати промислові технології в поєднанні з технічними досягненнями, прогресивні форми організації виробництва, праці та її оплати.

2. Технологія і механізація виробничих процесів свиновідгодівельної ферми

2.1 Обґрунтування, розрахунок структури стада

На фермах для виробництва свинини доцільно утримувати п’ять груп свиней ( у віці 2-3, 3-4, 4-6, 6-8, 8-10 місяців з однаковою питомою вагою (20%) (2).

Користуючись цими даними розраховуємо склад і структуру стада для ферми, що проектується, на 1000 голів (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1 Склад і структура стада

2.2 Обґрунтування способу утримання тварин

У свинарстві застосовують дві основні системи утримання свиней: вигульна та без вигульна. Безвигульна система утримання найбільш поширена у великих свинарських господарствах. При цій системі тварини від народження до реалізації знаходяться у приміщеннях в індивідуальних , або групових станках.

Його недолік – в спеціалізованих господарствах промислового типу цілорічне без вигульне утримання тварин може призвести до ослаблення конструкції, зниження їх резистентності й навіть до захворювань. Тому нормами технологічного проектування свинарських підприємств передбачається вигульна система утримання всього поголів’я племінних ферм і племінних репродукторів свинокомплексів (крім відлучених поросят, а також кнурів-плідників, ремонтного молодняку, холостих свиноматок (при груповому утриманні) та маток з визначеною супоросністю на товарних фермах і комплексах промислового типу.

Все інше поголів’я свиней на товарних фермах і великих комплексах, як правило утримується без вигульно (2).

З урахуванням викладеного вище проектованій свиновідгодівельній фермі застосовуємо без вигульну систему утримання тварин.

У будівлях