Методи навчання школярів на уроках іноземної мови

Методи навчання школярів на уроках іноземної мови

Вступ

Впродовж століть школа накопичила достатньо великий досвід навчання дітей. Багато педагогів досліджували форми навчання (І. М. Чередов, В.К. Д’яченко і ін.), таким чином, склалися різні точки зору на поняття, ефективність вживання різних форм процесу навчання. Дотепер немає єдиної думки з даного питання. Ведуться пошуки нових форм навчання і аналізуються традиційні, з метою створення високого рівня освіченості учнів.

Особистісно-орієнтована педагогіка висуває на передній план нетрадиційні підходи до організації процесу навчання в сучасній школі. Зміст освіти складає систему знань, умінь, навичок, рис творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості, які обумовлені вимогами суспільства і на досягнення яких повинні бути направлені зусилля вчителів і учнів. Якщо при традиційному трактуванні мети і змісту навчання виявляються фактично співпадаючими (головна мета навчання – засвоєння основ наук, зміст навчання – самі ці основи, представлені в знаковій формі навчальної інформації), то в новій вони розходяться. Актуальною метою стає створення особистісного потенціалу людини, виховання його здатностей до адекватної діяльності в майбутніх предметних і соціальних ситуаціях, а змістом – все те, що забезпечує досягнення цієї мети. Успішність досягнення мети залежить не тільки від того, що засвоюється (зміст навчання), але і від того, як засвоюється: індивідуально або колективно, в авторитарних або гуманістичних умовах, з опорою на увагу, сприйняття, пам'ять або на весь особистий потенціал людини, за допомогою репродуктивних або активних форм.

Об'єктом дослідження курсової роботи є методи навчання.

Метою роботи є розгляд традиційних методів навчання та методів навчання іноземної мови.

Потреби суспільства і школи, логіка розвитку проблеми, сучасний рівень психології і педагогіки викликали необхідність систематичного дослідження проблеми методів навчання, щоб наблизитися до її об’єктивного рішення, забезпечити роль методів в досягненні всього різноманіття цілей навчання, обґрунтувати підхід до рішення проблеми, що враховує різні аспекти методів навчання.

Досягнення цілей дослідження проблеми можливе на рівні розгляду рис і процесів, властивих будь-якому навчанню, незалежно від специфіки його змісту.

Таким чином, об’єктом дослідження є проблема методів навчання іноземної мови, а предметом – вибір методів навчання.

Задачі курсової роботи наступні: 1) показати, як розвивалася теорія методів навчання в дидактиці; 2) розкрити поняття методу; 3) проаналізувати класифікації методів навчання; 4) розкрити сутність і зміст методів навчання; 5) розкрити закономірності вибору методів навчання.

1. Методи навчання, їх класифікація

1.1 Поняття «метод навчання»

Поняття методу навчання є досить складним. Проте, не дивлячись на різні визначення, які даються цьому поняттю окремими дидактами, можна виділити дещо загальне, що зближує їх точки зору. Більшість авторів визначає метод навчання способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Узявши це положення як початкове, спробуємо детальніше розглянути дане поняття і підійти до його наукового трактування.

Слово «метод» в перекладі з грецького означає «дослідження, спосіб,шлях до досягнення мети».Етимологія цього слова позначається і на його трактуванні як науковій категорії. «Метод – в найзагальнішому значенні – спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність», – сказано у філософському словнику. Очевидно, що і в процесі навчання метод виступає як впорядкований спосіб взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів для досягнення певної навчально-виховної мети. З цієї точки зору кожний метод навчання органічно включає навчальну роботу вчителя (виклад, пояснення нового матеріалу) і організацію активної навчально-пізнавальної діяльності учнів. Тобто, вчитель, з одного боку, сам пояснює матеріал, а з іншого – прагне стимулювати навчально-пізнавальну діяльність учнів (спонукає їх до роздуму, самостійного формулювання висновків і т.д.). Іноді ж, як буде показано нижче, сам вчитель не пояснює новий матеріал, а лише визначає його тему, проводить вступну бесіду, інструктує учнів до майбутньої навчальної діяльності, а потім пропонує їм самим осмислити і засвоїти матеріал по підручнику. Як бачимо, і тут поєднується навчальна робота вчителя і організована ним активна навчально-пізнавальна діяльність учнів. Все це дозволяє зробити висновок: під методами навчання слід розуміти способи навчальної роботи вчителя і організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів з вирішення різних дидактичних задач, направлених на оволодіння матеріалом, що вивчається.

Широко поширеним в дидактиці є також термін «прийоми навчання». Прийом навчання – це складова частина або окрема сторона методу навчання. Дещо забігаючи вперед, скажімо, наприклад, що в методі вправ, який застосовується для вироблення в учнів практичних умінь і навичок, виділяються наступні прийоми: показ вчителем, як потрібно застосовувати матеріал, що вивчається, на практиці, відтворення учнями показаних вчителем дій і подальше тренування по вдосконаленню умінь і навичок. Надалі буде показано, що і інші методи навчання складаються з цілого ряду специфічних прийомів.

Не менше складним і дискусійним є питання про класифікацію методів навчання. В 20-ті роки в педагогіці велася боротьба проти методів схоластичного навчання і зубріння, що процвітали в старій школі, і проводилися пошуки таких методів, які забезпечували б свідоме, активне і творче оволодіння знаннями. Саме в ці роки педагог Б.В. Всесвятський розвивав положення про те, що в навчанні може бути тільки два методи: метод дослідницький і метод готових знань. Метод готових знань, природно, піддавався критиці. Найважливішим методом навчання в школі визнавався дослідницький метод, суть якого зводилася до того, що учні повинні були все пізнавати на основі спостереження і аналізу явищ, що вивчаються, і самостійно підходити до необхідних висновків.

У 20-ті роки також здійснювалися спроби насадження в школі так званого методу проектів, в основі якого лежить філософія прагматизму і який був запозичений із США. Проте виявилося, що властиві цьому методу ліквідація окремих навчальних предметів і зведення всієї навчальної роботи до так званого «проектування» і «виконання» різко знижували якість загальноосвітньої підготовки учнів. З тих пір в нашій педагогіці затвердилося положення про те, що в навчанні не може бути ніяких універсальних методів і що в його процесі повинні застосовуватися різні методи навчальної роботи.

Проте, дидактичні дослідження, показують, що номенклатура (найменування) і класифікація методів навчання характеризується великою різноманітністю залежно від того, який підхід обирається при їх розробці. Розглянемо найважливіші з них.

Деякі дидакти (Є.І. Перовський, Є.Я. Голант, Д.О. Лордкипанідзе та ін.) вважали, що при класифікації методів навчання необхідно враховувати ті джерела, з яких учні здобувають знання. На цій основі вони виділяли три групи методів: словесні, наочні і практичні. І дійсно, слово, наочні посібники і практичні роботи широко використовується в навчальному процесі.

І.Я. Лернер і М.М. Скаткін розробляли методи навчання, виходячи з характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів по оволодінню матеріалом, що вивчається. З цієї точки зору вони виділяли наступні методи:

а) пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний: розповідь, лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація картин, кіно- і діафільмів і т.д.;

б) репродуктивний: відтворення дій щодо застосування знань на практиці, діяльність по алгоритму, програмування;

в) проблемний виклад матеріалу, що вивчається;

г) частково-пошуковий, або евристичний метод;

д) дослідницький метод, коли учням дається пізнавальна задача, яку вони вирішують самостійно, підбираючи для цього необхідні методи і користуючись допомогою вчителя.

Ю.К. Бабанський все різноманіття методів навчання підрозділив на три основні групи:

а) методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

б) методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в) методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Також були зроблені чисельні спроби створення бінарних та полінарних класифікацій методів навчання, у яких останні групуються на основі двох або більше загальних ознак. Наприклад, бінарна класифікація методів навчання М.І. Махмутова побудована на сполученні:

1) методів викладання;

2) методів учіння.

метод навчання дидактика іноземний

Методи навчання