Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення в ДП "Білоцерківське лісове господарство" на засадах екологічно орієнтованого лісівництва

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО ТА САДОВО-ПАРКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Лісогосподарський факультет

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему „ Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення в ДП „Білоцерківське лісове господарство” на засадах екологічно орієнтованого лісівництва”

Виконав М.А. Пічкур

Науковий керівник к. с.-г. наук, проф. В.М. Маурер

КИЇВ – 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика ДП „ Білоцерківське лісове господарство ” та району діяльності

1.1 Найменування, підпорядкування та організаційна структура підприємства

1.2 Природно-кліматичні умови

1.3 Рельєф і ґрунти

1.4 Характеристика водоймищ

1.5 Економіка району діяльності

Розділ 2. Програма робіт та основні положення методики досліджень

2.1 Програма робіт

2.2 Основні положення методики досліджень

2.2.1 Закладання пробних площ

2.2.2 Опис насадження

2.2.3 Вибір місця для ґрунтового розрізу

2.2.4 Закладання ґрунтового розрізу

2.2.5 Опис ґрунтового розрізу

2.3 Обсяг виконаних робіт

Розділ 3. Історія та сучасний стан та перспективи лісовідновлення і лісорозведення дуба звичайного

3.1 Історія, сучасний стан та перспективи лісовідновлення і лісорозведення дуба звичайного як головної лісоутворювальної породи Лісостепу України

3.1.1 Біологія та екологія дуба звичайного

3.1.2 Свіжі діброви Правобережного Лісостепу

3.1.3 Історія створення дібров

3.1.4 Культури дуба звичайного в дібровах

3.2 Досвід створення лісових культур в Сквирському лісництві ДП „ Білоцерківське лісове господарство ”

Розділ 4. Ріст та стан культур дуба, зокрема створених посівом і посадкою

4.1 Лісівничо-таксаційна характеристика вивчених культур

4.2 Особливості росту і стану культур дуба створених посівом і посадкою

Розділ 5. Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення на засадах екологічно орієнтованого лісівництва

5.1 Лісовідновлення на засадах екологічно орієнтованого лісівництва, як основа біологічної стійкості лісів

5.2 Класифікація лісокультурних площ на засадах ЕОЛ як основа для визначення методу заліснення та режиму вирощування і формування деревостанів

5.3 Загальні та зональні вимоги до лісівничо-екологічних методів і прийомів розширеного відтворення лісових ресурсів.

5.3.1 Вимоги до проведення рубок головного користування

5.3.2 Вибір методу відтворення лісових ресурсів

5.3.3 Основні принципи створення і вирощування лісових культур

5.4 Природний метод лісовідновлення дібров В Європі

5.5 Основні напрями та заходи з вдосконалення лісовідновлення дібров, їх обґрунтування та умови застосування

5.6 Основні напрями та заходи з вдосконалення лісорозведення дібров, їх обґрунтування та умови застосування

Загальні висновки та пропозиції

Список використаних літературних джерел

ДодатОк

Вступ

Підвищення продуктивності лісових насаджень – основна проблема, якою займаються лісівники упродовж останніх десятиліть. Особливо гостро це питання стоїть в малолісних районах де ліс має дуже важливе значення. В густо населених районах лісові насадження забезпечують народне господарство не тільки деревиною, харчовими продуктами і лікарською сировиною, але і виконує водорегулюючу, ґрунтозахисну і санітарно-гігієнічну функцію. Враховуючи багатофункціональне значення лісів, появляється необхідність формування високопродуктивних, біологічно стійких насаджень, які дозволять отримати максимум прибутку з одиниці площі, зайнятої лісом. При створенні таких насаджень особливу роль відіграє підбір всіх компонентів лісу з врахуванням умов місцезростання та зони. Створення насаджень оптимального або близького до нього складу можливе при умові детального вивчення біологічних, екологічних і ценотичних особливостей, а також взаємодії деревних рослин при спільному їх рості.

Біологічні і екологічні особливості деревних рослин враховуються при встановленні умов доцільного їх використання. Ценотичні властивості деревних видів визначають конкурентну їх здібність, а також інтенсивність впливу на навколишнє середовище і в першу чергу на грунт. З меліоративною ціллю в лісові культури вводять такі деревні рослини, які сприятливо впливають на головні породи. Взаємодія деревних рослин в лісових насадженнях набуває особливої актуальності, оскільки вона представляє собою синтез біологічних, екологічних і ценотичних особливостей в конкретних умовах. Створення змішаних насаджень, в яких елементи взаємодопомоги будуть перевалювати над антагоністичними проявами можливо лише на основі вивчення взаємодії деревних рослин.

Актуальність роботи визначається зростаючим обсягом створення лісових культур в цілому по Україні і, зокрема, в ДП „Білоцерківське лісове господарство” в т. ч і дуба звичайного.

Метою випускної магістерської роботи є: вивчення досвіду створення лісових культур дуба звичайного в Сквирському лісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство” та пошук шляхів вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення на підприємстві. Особлива увага зверталася на лісові культури створені посівом жолудя на постійне місце і посадкою сіянців.

Об’єкти дослідження: лісові культури дуба звичайного.

Предмет досліджень: стан лісових культур, ріст в залежності від способу створення, шляхи вдосконалення відновлення дуба звичайного.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень за темою магістерської роботи мають неабияке практичне значення оскільки запропоновані рекомендації дозволяють диференційовано, з врахуванням особливостей лісокультурних площ, підійти до питання лісовідновлення відповідно до сучасних вимог.

Випускна магістерська робота містить 78 сторінок друкованого тексту, 10 рисунків, 13 таблиць, додатки.

Ключові слова: дуб звичайний, лісові культури, посів, посадка, екологічно орієнтоване лісівництво, складні рубки.

Розділ 1. Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА ДП „Білоцерківське лісове господарство” та району діяльності

1.1 Найменування, підпорядкування та організаційна структура підприємства

Державне підприємство „Білоцерківське лісове господарство” Київського державного лісогосподарського об'єднання „Київліс” організовано з 1936 році і розміщений у південній частині Київської області на території 8-ми адміністративних районів.

Загальна площа держлісгоспу 27359 і а, з яких ліси 1-ої групи становлять 17787 га, або 65% (табл..1.1).

Таблиця 1.1 – Адміністративно-господарська структура

Як видно з наведених в таблиці даних територіально лісгосп розташовано на 8 адміністративних районах, а площа найбільшого лісництва (Сквирського) становить понад 5 тис. га.

1.2 Природно-кліматичні умови

Згідно з лісорослинним районуванням територія державного підприємства належить до зони Лісостепу України.

Клімат району розташування держлісгоспу помірно-континентальний (табл. 1.2).

Зима – нетривала, з частими відлигами. Літо – тепле, з великою кількістю сонячних днів. Середньорічна температура повітря становить +6,7 ⁰С. Абсолютний максимум температури повітря спостерігається в липні (до +39⁰С), абсолютний мінімум – в січні (до -36 ⁰С). Кількість днів зі стійким сніговим покривом становить у середньому 80 днів. Середньорічна кількість атмосферних опадів становить 510 мм, більша частина опадів (371 мм) випадає в теплий період року, тобто з квітня по жовтень, коли вони найбільш необхідні рослинам. Максимум опадів припадає на травень-липень місяці, коли випадають сильні дощі, а в окремі дні і зливи, які супроводжуються сильними грозами. Завдяки відносно рівномірному розподілу опадів у вегетаційний період, посухи в районі розташування держлісгоспу – явище рідкісне.

Напрямком вітрів, що переважають протягом року, є західний.

Кліматичні фактори, котрі негативно впливають на ріст та розвиток деревної рослинності, є:

а) пізні весняні та ранні осінні заморозки, які побивають пагони деревних порід;

б) сухі південно-східні вітри в травні місяці, які інколи викликають значний відпад культур.

Таблиця 1.2 – Кліматичні показники району розташування ДП „Білоцерківське лісове господарство”

1.3 Рельєф і ґрунти

Територія лісгоспу знаходиться на Придніпровському підвищенні, котре має загальний схил на південний схід до ріки Дніпро. Вона розгалужена річковими долинами річок Рось, Росставиці, Роськи, Сквирки і Кам'янки.

Рельєф території досить одноманітній. Північній частині лісгоспу (Сквирське, Білоцерківське, Томилівське і Сухоліське лісництва) характерний відносно рівний рельєф.

Південна частина (Володарське, Кашперівське, Черепинське й Ставищанське лісництва) відрізняється більш хвилястим рельєфом.

За ґрунтовими умовами територію лісгоспу можна розділити умовно на 2 частини:

- до першої частини відносяться ліса Томилівського лісництва та Сухоліського, копрі розміщені на лівому березі річки Рось. Тут в основному переважають дерново-слабопідзолисті супіскові ґрунти. В занижених місцях, біля річки Рось, незначні площі займають перегнійно-глеєві, торф’янисті та іловато-глеєві ґрунти. Переважаючими насадженнями тут є соснові і дубові.

- до другої частини відносять всі решта лісництв, а також частину Томилівського і Сухоліського лісництв. Тут переважають опідзолені чорноземи і темно-сірі лісові ґрунти легко і середньо суглинисті. Ці ґрунти є найбільш плодовитими в лісгоспі і зайняті переважно насадженнями дуба черешчатого, граба, ясеня звичайного. В понижених місцезнаходженнях - перегнійно-глеєві суглинисті ґрунти, де найбільш сприятливі умови для росту і розвитку вільхи чорної.

Помітно виражених ерозійних процесів на території лісгоспу не виявлено.

1.4 Характеристика водоймищ

Територія лісгоспу розташована в басейні річки Рось. Ступінь дренованості району гідрографічною сіткою в цілому можна вважати доброю.

Гідро лісомеліоративні роботи в ліс фонді не проводилися. На сусідніх з лісгоспом землях гідро лісомеліоративні системи відсутні.

Таблиця 1.2 – Характеристика водойм

Процеси заболоченості мають місце в Білоцерківському, Томилівському і Сквирському лісництвах на площі 1,0 тис. га

1.5 Економіка району діяльності

Господарська діяльність направлена на виконання лісозаготівельних, лісовідновних, лісогосподарських та інших заходів з ціллю раціонального використання лісових ресурсів, захисту ґрунту від водної і вітрової ерозії і а охорони навколишнього середовища.

Лісове господарство в економіці району розташування лісгоспу займає провідну позицію. Основний напрямок його розвитку – це комплексне ведення лісового господарства, направлене на раціональне використання лісових ресурсів. Загальна потреба районів в діловій та дров'яній деревині задовольняється місцевими лісами в межах 17%. в тому числі із лісів ліс фонду на 16%.

Сінокоси, які має в лісовому фонді лісгосп використовуються для задоволення потреб підприємства.

Район розташування лісогосподарського підприємства відноситься до сільськогосподарських районів області з високорозвиненою промисловістю.

Провідною галуззю народного господарства є багатогалузеве сільськогосподарське виробництво. Основний напрям сільського господарства – вирощування зернових і технічних культур. Крім того широко розвинене тваринництво м'ясо-молочного спрямування. Провідне місце в промисловості займає харчова по переробці цукрового буряка, м’яса, молока, овочів і фрукті з.

Особливе місце займає продукція хімічної і нафтохімічної промисловості по випуску шин для автомобілів і колісних тракторів.

Лісозаготовки проводить сам лісгосп. Деревообробна, целюлозно-паперова та лісохімічна промисловість розвитку не має.

Випас скотини в лісовому фонді здійснюється на площі 15000 га. З інших видів побічного користування в лісі мають місце: заготівля березового соку, садівництво і бджільництво. Крім того, цехами переробки деревини випускається значна кількість товарів народного споживання.

Мисливська фауна в лісах підприємства представлена наступними видами тварин: лось, косуля, кабан, білка, лис, заєць. Мисливство носить любительський характер. Також ліси лісгоспу виконують природоохоронну, рекреаційну, санітарно-гігієнічну функцію. Вони позитивно впливають на підвищення врожайності, покращує клімат, регулюють, водний режим, застерігають ґрунти від водної і вітрової ерозії, слугують місцем масового відпочинку населення.

Територія розташування лісових масивів Державного підприємства характеризується добре розвиненою сіткою доріг загального користування. Тут проходять залізні дороги широкої колії: Київ-Одеса, (Білоцерківське лісництво), Козятин - Жашків (Кашперівське лісництво), Житомир - Сквира (Сквирське лісництво), Рокитне -Насташка, ( Суполіське лісництво).

Асфальтовані дороги загальнодержавного значення – Київ-Одеса протяжністю 35 км (Томилівське і Ставищанське лісництва), обласного значення – Біла Церква-Тараща протяжністю 35 км (Томилівське лісництво), Біла Церква-Попільня – 42 км, Біла Церква – Тетіїв –5 км (Володарське лісництво), Володарка - Сквира – 33 км (Сквирське лісництво), Ставище - Тетіїв – 45 км (Кашперівське лісництво), Володарка-Ставище – 25 км (Володарське лісництво).

РОЗДІЛ 2. Програма Робіт та ОСНОВНІ положення методики досліджень

2.1 Програма робіт

Лісові культури — це насадження, що закладені сіянням насіння або садінням сіянців, саджанців, живців і кілків при штучному лісовідновленні чи лісорозведенні. Поняття "лісовідновлення" в лісівництві тривалий час асоціювалося лише з природним процесом, штучне поновлення на площах, які звільнилися з-під лісу, а також залісення площ, що раніше не були зайняті лісом, називали лісорозведенням. Тепер під лісовідновленням розуміють процес утворення нового покоління лісу під наметом деревостану, на вирубках, згарищах та інших ділянках, що були раніше під лісом і ґрунт зберіг його властивості.

В природі ліс оновлюється самостійно самосівом (насінням) чи поросллю, кореневими паростками (вегетативно) від материнського деревостану з поступовим відмиранням останнього. При цьому зберігається той же генофонд. Поновлення визначається природою даного складу деревних рослин насадження. Однак людство, користуючись лісом і перш за все деревиною, завдає великої шкоди його екології. На місці вирубок і згарищ змінюється мікроклімат, посилюється освітлення та прогрівання поверхні землі, збільшується швидкість вітру, помітно скорочуються запаси води в поверхневому шарі ґрунту, змінюється кругообіг води тощо. Все це ускладнює і погіршує процес природного відновлення лісів, особливо насіннєвого. З розвитком цивілізації і необачного науково-технічного прогресу величезний вплив людини на природу стає очевидним. Тому в більшості випадків зараз застосовують штучне поновлення лісу, яке передбачає закладання насадження шляхом садіння сіянців, саджанців, живців або сіяння насіння (в теперішніх умовах вкрай рідко). При цьому ліс відтворюється практично завжди іншим генофондом. Відмінність ще й в тому, що штучне поновлення лісу відбувається значно швидше природного, бо вирубки, як правило, закультивовуються протягом двох років, тоді як природне відновлення може розтягнутися на 10 років і більше. Крім того, при штучному поновленні є можливість регулювати склад майбутніх насаджень, висаджуючи садивний матеріал (висіваючи насіння) потрібних видів деревних рослин. При цьому помилка, допущена лісівником при закладанні насадження, може позначитися (виявитися) через кілька десятиріч і навіть сторіччя по тому.

Ось чому одним з головних завдань лісокультурного виробництва є високопрофесійна діяльність та організаційні можливості всього лісокультурного комплексу, починаючи від заготівлі насіння і закінчуючи сіянням та садінням лісу, а також догляд за ним до змикання намету.

Програмою робіт по темі досліджень передбачалось:

- вивчення лісокультурного фонду у Сквирському лісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство”;

- розподіл лісокультурного фонду у розрізі схем змішування створюваних культур та розміщення садивних місць в залежності від умов місцезростання;

- вивчення особливостей створення лісових культур дуба в умовах свіжих дібров;

- проведення натурних обстежень лісових культур, закладка пробних площ у насадженнях та їхня детальна таксаційна характеристика;

- порівняння росту культур створених посівом жолудів і посадкою сіянців;

- узагальнення досвіду створення лісових культур у Сквирському лісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство”;

- пошук шляхів та подання пропозицій з вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення культур дуб звичайного на підприємстві.

2.2 Основні положення методики досліджень

2.2.1 Закладання пробних площ

При дослідженні лісових культур пробні площі закладалися відповідно до загальноприйнятих у лісовій таксації вимог. Пробні площі мали прямокутну форму і розміщувалися у характерних місцях культур. До пробної площі включався повний цикл змішування. Від ріллі, галявини, водойм, та границь інших угідь пробні площі розміщували на відстані, що не перевищує однієї висоти дерев. Довшу сторону пробної площі розміщували вздовж рядів. Була приведена прив'язка пробної площі до квартальної сітки. В натурі пробні площі відмежовувались візирами. З цією метою на деревах, що знаходяться вздовж границь, крейдою наносились мітки.

В залежності від схеми змішування і збереженості дерев на пробній площі знаходилось до 200 дерев досліджуваної породи. Відповідно до вимог по закладці пробних площ їх повинно бути не менше 200.

На пробних площах були зроблені суцільні переліки дерев по породах. Перелік проводили по двох-сантиметрових ступенях, так як середній діаметр насадження перевищував десять сантиметрів.

Після суцільного переліку були визначенні висоти дерев кожної породи незалежно від частки участі її в складі. Висоти визначались висотоміром 10-15 дерев різних ступенів товщини.

Результати вимірів заносились в перелікову відомість і відразу на пробній площі були побудовані графіки висот для кожної породи окремо.

2.2.2 Опис насадження

Після відмежування пробної площі в натурі приступають до її опису. При лісокультурному описі насадження, по можливості, були встановленні способи закладки культур, категорію лісокультурних площ і застосовувану агротехніку. Усі ці відомості були отримані з документів, а також після опитування спеціалістів лісового господарства. Розміщення посадков