Управління ліквідністю в комерційному банку
Зміст
управління ліквідність банк актив
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління ліквідністю банківських установ
1.1 Економічна сутність ліквідності комерційного банку
1.2 Нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку
1.3 Теоретичні аспекти процесу управління банківською ліквідністю
1.4 Стратегії і методи управління ліквідністю комерційного банку
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Аналіз системи управління ліквідністю в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"
2.1 Загальна характеристика банку та визначення його місця в банківській системі України
2.2 Аналіз ліквідності за допомогою нормативів та коефіцієнтів
2.3 ГЕП-аналіз розривів між активами і пасивами за строками
2.4 Порівняльний аналіз рівня ліквідності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з іншими банками України
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Шляхи вдосконалення процесу управління ліквідності в банку
3.1Світовий досвід управління ліквідністю комерційного банку
3.2Умови активізації управління ліквідністю
3.3Моделювання ризику ліквідності комерційного банку
Висновки до розділу 3
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Активна інтеграція комерційних банків в міжнародну фінансову систему, яка спостерігається останнім часом ставить на порядок денний питання їх сталості та фінансової стабільності.
Результатом формування і реалізації фінансової політики комерційного банку має бути його стабільний фінансовий стан, здатність розвиватися у перспективі. А одними з головних критеріїв цього виступають платоспроможність і ліквідність банку як категорії, що визначають здатність банківської установи розраховуватись за своїми зобов’язаннями в поточному і майбутніх періодах. Важлива роль у такому процесі належить управлінню ліквідністю комерційного банку.
Актуальність теми. Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, що спостерігалися протягом останніх років, існуючий стан речей не можна вважати сприятливим для банківської діяльності. Такі фактори, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. У цій ситуації питання управління ліквідністю є життєво важливим для ефективної діяльності банку. Важливість ліквідності, як окремого банку, так і всієї банківської системи, продемонструвала фінансова криза, яка сильно ослабила позиції банків України. При цьому не слід забувати, що втрата банком своєї ліквідності може стати причиною втрати коштів або навіть банкрутства значної кількості його клієнтів. Це робить банківську ліквідність проблемою не тільки економічного, але й суспільного значення.
Питання управління ліквідністю комерційних банків розглядаються у працях таких вчених, теоретиків та практиків, як Л. О. Примостка, А. М. Мороз, Г.Т. Карчева, О. Дзюблюк, Г. Загорій, І. Волошин, Т. Іванова, О. Мицак, І. Нужна, Д. Олійник, Лаврушин О. та інших. В їх працях висвітлені окремі підходи до управління ліквідністю комерційних банків, аналізуються показники ліквідності, вивчаються підходи до управління банківською ліквідністю. Разом з тим для багатьох українських банків проблема ліквідності є актуальною, тому постає необхідність розробки комплексного підходу до управління банківською ліквідністю в умовах економіки України.
Тому метою даної дипломної роботи є поглиблене вивчення сучасних підходів до управління ліквідністю банку та надання пропозицій щодо напрямів удосконалення управління ліквідністю банку.
Предметом дослідження є стратегія та методи управління ліквідністю банків України.
Об’єктом дослідження є рівень ліквідності та платоспроможності банку.
Для реалізації поставленої мети в дипломній роботі необхідно вирішити наступні задачі:
- визначити економічну сутність ліквідності та платоспроможності комерційного банку;
- розглянути теоретико-методологічні засади щодо управління ліквідністю банків;
- проаналізувати нормативно-правові акти НБУ;
- розкрити механізм існуючих методів управління ліквідністю;
- проаналізувати систему управління ліквідністю банку "Фінанси та кредит" на основі використання методу показників ліквідності, в тому числі і обов’язкових економічних нормативів;
- здійснити порівняльний аналіз рівня ліквідності банку "Фінанси та кредит" з іншими банками першої групи та банківської системи України в цілому;
- визначити розрив між активами і пасивами за строками на основі використання ГЕП-аналізу;
- провести аналіз внутрішніх нормативних документів щодо управління ліквідністю в банку;
- визначити шляхи вдосконалення управління ризиком ліквідності в банку;
- розглянути зарубіжний досвід управління ризиком ліквідності в країнах ЄС та вимоги Базельського комітету щодо управління ліквідністю.
При написанні даної дипломної роботи використовувалиcь математичні та статистичні методи аналізу, які дають змогу дослідити систему управління ліквідністю та зробити порівняльний аналіз рівня ліквідності комерційного банку з іншими банками, а також метод групувань та графічний метод, що дають змогу зробити поглиблений аналіз предмету дослідження та представити графічно отримані результати.
Дипломна робота написана на матеріалах Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".
Методологічною і інформаційною базою при виконанні дипломної роботи виступає специфіка становлення і розвиток банківської системи України, матеріали нормативного та законодавчого характеру, публікації в спеціальних періодичних виданнях, підручники, внутрішні положення банку та інтернет сайти, використовувались комп’ютерні програми EXCEL та WORD.
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління ліквідністю банківських установ
1.1 Економічна сутність ліквідності комерційного банку
Ефективне управління ліквідністю є однією з найважливіших проблем у діяльності кожного комерційного банку. Особливо актуальна вона для українських банків, адже об’єктивні економічні умови-нестабільна ресурсна база, обмежений кредитно-інвестиційний ринок-надзвичайно ускладнюють завдання ефективного управління ліквідністю.
Нині кожен комерційний банк щодня перераховує значні суми коштів із рахунків клієнтів-власників. Отож: діяльність банку тісно пов’язана з управлінням рухом грошей. Загальновідомо, що для своєчасного виконання зобов’язань перед клієнтами банку необхідно повсякчас мати у своєму розпорядженні вільні кошти. Разом із тим, аби отримувати прибуток, що є основною метою діяльності будь-якого комерційного банку, він повинен розміщувати наявні у нього вільні кошти (власні та запозичені) у прибуткові активи. Тобто у процесі своєї діяльності банк постійно стикається з дилемою: яким чином розмістити грошові ресурси, аби забезпечити високий рівень прибутковості та своєчасно виконати вимоги клієнтів і кредиторів. Найкращим шляхом розв’язання цієї проблеми є побудова нарівні кожного окремого комерційного банку моделі управління ліквідністю.
Для створення ефективного механізму управління будь-яким економічним процесом важливо досконало володіти відповідними теоретичними знаннями. Звернемося до поняття "банківська ліквідність". Існує чимало дефініцій банківської ліквідності. Серед них виділимо такі:
- спроможність банку своєчасно відповідати за своїми зобов’язаннями;
- можливості щодо використання активу як засобу платежу з огляду на його здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною;
- здатність банку забезпечувати вчасне та повне виконання грошових зобов’язань;
- спроможність банку проводити активні операції.
У міжнародній банківській практиці під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко і в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах, тому одним з найважливіших завдань управління банком є забезпечення відповідного рівня його ліквідності. (17, с.7)
Ці визначення, як і низка інших, дещо відрізняються за змістом. Але загалом усі вони містять ідею спроможності банку виконувати платежі в необхідних обсягах та в належні терміни.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, яка затверджена Постановою Національного банку України від 28.08.2001 за № 368 визначає:
Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати). (33)
Іншими словами, ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці об’єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом банку, залученими і розміщеними ним засобами шляхом оперативного управління їх структурними елементами. Ліквідність банку постійно змінюється під впливом попиту і пропозиції на грошові ресурси.
Ліквідність банківської установи знаходиться в обернено пропорційному зв’язку із його дохідністю. Чим більше активів банк тримає в ліквідній формі тим менша їх частина залишається для отримання доходів, і навпаки. Тобто керівництво будь-якого банку постійно вирішує дилему "ліквідність-дохідність".
З урахуванням цього у світовій банківській теорії і практиці ліквідність прийнято розуміти як "запас" або як "потік". При цьому ліквідність як "запас" включає визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій області невикористаних резервів. При цьому оцінку ліквідності з точки зору запасу характеризують як доволі вузьке розуміння, оскільки до уваги не беруться ліквідні кошти, які банк може отримати на кредитних ринках або у вигляді доходів.
Ліквідність як "потік" аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності комерційного банку протягом певного періоду часу змінювати несприятливий рівень ліквідності, що склався, або запобігати погіршенню досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових засобів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів. (24, с.29)
Таким чином, кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в подальшому науково обґрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових засобів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.
Крім того, діяльність комерційних банків, які виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні грошові кошти у вигляді заощаджень, і тими, хто їх потребує, полягає в тому, щоб раціонально привертати ці засоби і надавати їх в позику або інвестувати за вищими ставками для забезпечення загальної прибутковості, зокрема отримання прибутку.
Для здійснення операційної діяльності, пов’язаної із залученням грошових коштів і їх розміщенням в умовах ринкової невизначеності майбутнього попиту і надходжень наявних засобів за певний період, банку потрібні засоби в їх ліквідній формі, тобто такі активи, які могли б бути легко і швидко перетворені на готівку з невеликим ризиком втрат або взагалі без нього.
Отже, на наш погляд, ліквідність комерційного банку - це можливість використовувати його активи як наявні грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі. Банк вважається ліквідним, якщо суми його грошових коштів, які він має можливість швидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють своєчасно виконувати зобов’язання по пасиву. Необхідно підкреслити, що в цілях підтримки своєї стабільності банк повинен мати певний ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, поява яких може бути викликана зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.
Діяльність банків на грошовому ринку пов’язана із ризиком ліквідності, який в свою чергу поділяється на: (28, с.26)
- балансовий ризик ліквідності -тобто ризик того, що банк у певний момент часу не зможе виконати свої зобов’язання за рахунок наявних ліквідних активів унаслідок неадекватної структури балансу та незбалансованості між обсягами і термінами погашення активів і пасивів;
- ризик ліквідності ринку - ризик того, що у певний момент часу виникне ситуація, за якої банк не в змозі буде придбати на фінансовому ринку необхідні кошти (позицію) за діючою ринковою ставкою через недостатність поточних обсягів торгівлі або низький кредитний рейтинг самого банку-позичальника;
- ризик події - наявний або очікуваний ризик, що загрожує доходам і капіталу банку, і який спричиняється особливими ситуаціями. Прикладом таких ситуацій можуть бути події в Україні наприкінці 2008 року, що спровокували зародження кризи ліквідності банківської системи країни. Отже, ризик події є наслідком зовнішніх (політичних, соціально-економічних та інших) ризиків.
У свою чергу балансовий ризик ліквідності може поділятися на:
- ризик зобов’язань до запитання -тобто ризик того, що відплив коштів із поточних рахунків клієнтів банку перевищить залишок коштів на його коррахунках і в касі;
- депозитний ризик - ризик дострокового зняття вкладниками строкових депозитів;
- кредитний ризик - ризик невиконання або несвоєчасного виконання перед банком зобов’язань (за коррахунками, залученими депозитами, отриманими кредитами) іншими банками та позичальниками.
На наш погляд, в сучасних економічних умовах ліквідність необхідно розглядати як багаторівневу систему категорій, яка включає елементи, подані на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Система категорій ліквідності
Ліквідність банківської системи - це спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх боргових зобов’язань перед вкладниками, кредиторами і засновниками банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни. Характеризуючи ліквідність банківської системи, необхідно розмежувати дві такі категорії: міжнародна (зовнішня) та внутрішня ліквідність. Міжнародна (зовнішня) ліквідність - здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги. Вона відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання банків України. Відповідно внутрішня ліквідність банківської системи - це здатність виконувати свої зобов’язання перед резидентами України - юридичними та фізичними особами.
Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності комерційних банків, національного банку і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає можливість розглядати банківську систему як єдине ціле.
Ліквідність банку, як було вже зазначено, це його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання перед кредиторами і вкладниками. Вона відтворює динаміку всіх фінансових потоків за активними і пасивними операціями, зміну вартості активів і пасивів у часі. Складність забезпечення ліквідності, як показує аналіз, полягає в оптимізації ліквідності та прибутковості комерційного банку. Як відомо, між ліквідністю і дохідністю банку обернений зв’язок. Чим вища ліквідність - тим нижча дохідність, і навпаки.
Ліквідність балансу банку визначає можливість погашення зобов’язань банку на певну дату. На основі балансу банку можна розрахувати низку показників ліквідності, з яких окремі регламентовані НБУ, а інші можуть бути визначені для потреб банку при проведенні аналізу його надійності.
Необхідно також виділити таку економічну категорію, як ліквідні ресурси банку, до складу яких входять ліквідні активи та "ліквідні" пасиви.
Ліквідні активи - активи, які можуть бути безпосередньо використані для погашення боргових зобов’язань або які легко можна трансформувати в грошові та інші платіжні засоби. До них належать: готівка, банківські метали, кошти на коррахунках в НБУ та інших банках, державні цінні папери, стандартні короткострокові кредити тощо. Склад та структура ліквідних активів банків різних країн може бути неоднаковою, що зумовлено особливостями розвитку їх фінансово-економічних і правових відносин.
На наш погляд, суть категорії "ліквідні" пасиви полягає в тому, що це пасиви, які стабільно знаходяться в обігу банку, не є надзвичайно чутливими до відсоткових ставок та постійно поповнюються. До "ліквідних" пасивів можна віднести залишки на поточних рахунках постійних клієнтів банку, кредити отримані від міжнародних фінансових організацій, довгострокові депозити фізичних і юридичних осіб тощо. Необхідно підкреслити, що ліквідність банку підвищується, коли мінливість залишків залучених ним коштів зменшується.
На нашу думку, ліквідність банку залежить не тільки від наявних у нього ліквідних ресурсів, але й від рівня ліквідності його клієнтів. Насамперед, від забезпечення юридичними і фізичними особами постійного поповнення коштів на рахунках, відсутності заборгованості перед бюджетом та іншими господарюючими суб’єктами тощо. При цьому на ліквідність банків впливає наявність ліквідної застави позичальників.
Ліквідність банку складається поступово, в процесі його розвитку, збільшення кількості й обсягів здійснюваних ним активних і пасивних операцій.
Розглядаючи питання ліквідності комерційного банку неможливо не затронути і його платоспроможності.
Показник платоспроможності банку визнаний одним із головних у міжнародній банківській практиці. 10 грудня 1987 р. Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі затвердив основні критерії й стандарти оцінки банківського капіталу. У березні 1988 р. Базельський комітет з регулювання і методів нагляду за банками, в який входять представники центральних банків 12 розвинутих країн, прийняв загальні принципи розрахунку показників, змістом яких є співвідношення капіталу і активів. На основі цього документу кожна країна має підготувати і законодавчо затвердити свої національні стандарти, які відповідали б духу і букві Базельської угоди.
Відповідно до рекомендацій Базельського комітету НБУ визначив показник, що регулює платоспроможність комерційних банків-норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності-Н2), який відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори банку.
Як бачимо, виходячи із визначення сутності термінів платоспроможності і ліквідності, показники мають спільну мету. Адже мета обох показників-виконання фінансових зобов’язань. Відмінність у тому, що платоспроможність передбачає виконання зобов’язань за рахунок власних коштів, тоді як ліквідність-повне виконання зобов’язань. (17, с.32)
Дане положення засвідчує той факт, що в національній банківській термінології, теорії та практиці, на відміну від міжнародної, часом змішують два поняття: ліквідність банку та його платоспроможність, що призводить до ототожнення методів і засобів підтримання ліквідності та платоспроможності банків.
Вважаємо доцільним і більш обгрунтованим таке розуміння цих термінів:
ліквідність - здатність забезпечувати вчасне і цілковите виконання фінансових зобов’язань;
платоспроможність - рівень забезпеченості фінансових зобов’язань банку власним капіталом.
Звичайно, ліквідність банку є запорукою його платоспроможності. Однак платоспроможність залежить і від інших факторів. До них відносяться:
- політичний і економічний стан у країні або регіоні;
- стан грошового ринку;
- можливість рефінансування у Центральному банку,
- розвиток фондового ринку (ринку цінних паперів);
- наявність і упорядкованість заставного і банківського законодавства;
- забезпеченість власним капіталом банку;
- надійність клієнтів і банків-партнерів;
- рівень менеджменту в банку;
- спеціалізація і різноманітність послуг та операцій банку.
Регулювання платоспроможності, як правило, відноситься до функцій держави в особі Центрального банку. Конкретно регулювання здійснюється шляхом встановлення нормативів на розміри статутних фондів, резервних та інших фондів. Тобто об’єктом регулювання є капітал банку. Мета регулювання - забезпечення достатнього рівня капіталу для захисту фінансових зобов’язань.
Категорія платоспроможності теж є запорукою надійності банку. (43, с.28)
Враховуючи наведене вище, показник платоспроможності можна розглядати як свого роду показник "критичної" ліквідності. Адже власні кошти банку - це його капітал: статутний, резервний та інші фонди. Використання зазначених фондів для погашення боргових зобов’язань доцільне лише в разі крайньої (критичної) необхідності.
Тобто капітал банку може бути використаний для виконання фінансових зобов’язань у випадку, коли інших джерел немає, коли банк неліквідний, немає джерел виконання зобов’язань, крім власних коштів - капіталу. Аналогічна ситуація можлива у випадку, коли банк має збиткові результати діяльності.
Саме забезпечуючи ліквідний стан, банк буде платоспроможним.
1.2 Нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку
Ліквідність комерційних банків в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (зі змінами та доповненням) (31) та нормативно-правовими актами Національного банку України, що видаються у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень.
Відповідно до рекомендацій Базельської угоди Національний банк з метою контролю за станом ліквідності комерційних банків України встановив три нормативи ліквідності, які визначенні в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (із змінами та доповненнями): (33)
- Норматив миттєвої ліквідності-Н4;
- Норматив поточної ліквідності-Н5;
- Норматив короткострокової ліквідності-Н6.
Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 %. Норматив миттєвої ліквідності визначається за наступною формулою:
Н4=(Ка+Ккр)/(Рп+Ск), (1.1)
де Н4-норматив миттєвої ліквідності;
Ка-кошти в касі в національній та іноземній валютах;
Ккр-кошти на кореспондентських рахунках в національній та іноземній валютах;
Рп-залишки на поточних рахунках;
Ск- строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких настав.
Для спеціалізованих ощадних та іпотечних банків установлюються спеціальні значення економічних нормативів. Так норматив миттєвої ліквідності (Н4) повинен становити не менше ніж 30 %. А для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків значення цього нормативу становить не менше ніж 90%.
У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань.
Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Нормативне значення Н5 повинно бути не менше ніж 40%. Норматив поточної ліквідності визначається за наступною формулою:
Н5=А/З, (1.2)
де Н5-норматив поточної ліквідності;
А- активи банку з кінцевим строком погашення до 31 дня до яких належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в НБУ та інших банках; строкові депозити, які розміщені в НБУ та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери, емітовані НБУ, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; надані кредити;
З- зобов’язання банку із кінцевим строком погашення до 31 дня включно, які включають: кошти до запитання; короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від НБУ та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.
Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Нормативне значення Н6 повинно бути не менше ніж 60%. Норматив короткострокової ліквідності визначається за наступною формулою:
Н6=Ал/З1, (1.3)
де Н6-норматив короткострокової ліквідності;
Ал- ліквідні активи з кінцевим строком погашення до одного року, до яких належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, що розміщені в НБУ та інших банках; короткострокові кредити, що надані іншим банкам; боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
З1- зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до одного року, які включають: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.
На наш погляд, у інструкції залишаються певні методологічні неузгодження при розрахунку показників ліквідності. Зокрема, показник короткострокової ліквідності (Н6) не враховує окремі види активів та зобов’язань з початковим строком погашення до одного року. Тобто за такої ситуації спотворюється реальна ситуація ліквідності банку. При розрахунку показників ліквідності, на нашу думку, необхідно також враховувати обсяг сформованих резервів під активні операції, депозити тощо.
Поряд з цим, на особливу увагу заслуговує розподіл окремих видів активів і зобов’язань за строками, наприклад в плані рахунків банку. Автоматично такий розподіл відтвориться у балансі банку, що дасть можливість розраховувати на цій основі більш достовірні показники ліквідності.
З наведених нормативів ліквідності банків України, на наш погляд, слід залишити без змін лише один показник - миттєвої ліквідності. Це один з найважливіших показників у системі економічних нормативів ліквідності. Для кожної банківської установи існує ризик одночасної вимоги клієнтами своїх коштів. Саме показник миттєвої ліквідності характеризує ступінь захищеності банку від цього ризику. Інші показники ліквідності потребують певних змін.
Вище наведенні нормативи являють собою пруденційні норми та є обов’язковими до виконання всіма комерційними банками України. Встановлені нормативи ліквідності є вираженням централізованого управління ліквідністю банків.
Відповідно до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.01 №369 за невиконання банками встановлених значень економічних нормативів, в тому числі і нормативів ліквідності, до банків застосовуються відповідні заходи впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність". (32)
Крім встановлених економічних нормативів Національний банк України відповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2009 р. №259 здійснює регулювання ліквідності банків шляхом проведення:
- операцій з рефінансування банків;
- операцій репо;
- операцій з обміну іноземної валюти на національну валюту з метою підтримання ліквідності банків (своп);
- операцій з власними борговими зобов’язаннями (депозитними сертифікатами Національного банку);
- інших операцій (операцій на відкритому ринку). (34)
Цей нормативний документ покликаний вдосконалити механізм та інструменти регулювання грошово-кредитного ринку й ефективного їх використання для регулювання ліквідності вітчизняних банків.
Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
- строк діяльності - не менше ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;
- має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;
- має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу;
- здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів та сплату процентів за користування ними.
Національний банк відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування, виду забезпечення кредиту рефінансування.
Відповідно до зазначеного положення НБУ в чотири рази скоротив максимальний строк рефінансування банків – з одного року до 90 днів. Положенням про регулювання Національним банком України ліквідності банків розширено також перелік об’єктів застави, яка приймається НБУ при наданні банкам кредитів рефінансування. Отже, нині рефінансування Національним банком банків України з метою підтримання їх ліквідності здійснюється під цінні папери Державної іпотечної установи, зокрема під ті, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України; під іноземну валюту (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни) та гарантії іншого банку-резидента.
Обсяг наданого Національним банком банку кредиту рефінансування (крім кредиту овернайт), у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки, не повинен перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.
Для підтримки миттєвої ліквідності банку НБУ може надавати кредит овернайт в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування. Кредит строком на один робочий день надасться на умовах, які визначаються генеральним кредитним договором.
Національний банк може надавати банкам кредити овернайт: під забезпечення державними облігаціями України (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами; без забезпечення.
Для підтримки ліквідності НБУ може проводити операції прямого або зворотного репо на строк не більше ніж 60 календарних днів.
Також для підтримання ліквідності банків НБУ може проводити операції з обміну іноземної валюти на національну на строк до 15 календарних днів.
Треба наголосити також на тому, що Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку може приймати рішення щодо взяття під забезпечення кредиту рефінансування не тільки однорідної застави, а й змішаної.
Всі ці зміни повинні спростити механізм рефінансування та надати можливість банкам, які не мають певного виду застави в достатній кількості, отримати кредит Національного банку для підтримання своєї ліквідності.
Необхідною передумовою ефективного процесу управління ліквідністю в банківській установі є надійне інформаційно-аналітичне забезпечення. Для прийняття виважених рішень стосовно підтримання оптимального рівня ліквідності в банку використовуються інформації з наступних форм звітності:
а) форма № 10-НБУ-оборотно-сальдовий баланс (місячна). Який передбачає надання інформації про обороти та вихідні залишки за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат, та позабалансовими рахунками за звітний місяць. Для прийняття рішень, щодо управління ліквідністю найважливішою інформацією для менеджменту банку є інформація про залишки активів та зобов’язань за окремими балансовими рахунками;
б) форма № 302 "Звіт про класифіковані кредитні операції та сформовані резерви за кредитними операціями з клієнтами" (місячна). Зазначена інформація банків використовується для визначення заборгованості за кредитними операціями, відповідно до яких нараховується резерв на можливі втрати. Інформація надається в розрізі наданих кредитів, гарантій та розміщених депозитів;
Враховуючи те, що кредитні операції є головними операціями комерційних банків на які припадає біля 70-80% всіх активних операцій, а також велику ризиковість даних операцій, то аналіз якості кредитного портфеля банку є необхідним етапом оцінювання банківської ліквідності. Надійність позичальників певною мірою визначає потреби в ліквідних коштах. Кредити, які вчасно не повертаються і вимагають реструктуризації, погіршують ліквідну позицію банку. Якщо питома вага прострочених, пролонгованих і безнадійних кредитів досить велика, то для визначення потреб ліквідності слід брати до уваги не лише строки повернення коштів, але й імовірність таких надходжень.
в) форма № 604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями" (місячна). Уся заборгованість за кредитними операціями поділяється на категорії за ступенями ризику (стандартна, під контролем, субстандартна, сумнівна, безнадійна) та подається в розрізі кредитних операцій у гривнях;
Інформація про обсяг сформованого резерву під кредитні операції також є необхідною для визначення ліквідності банку, оскільки резерв являє собою суму коштів, яка при необхідності може бути використана для підтримання ліквідності на достатньому рівні.
г) форма № 631 "Звіт про структуру активів та пасивів за строками" (декадна) складається за групами валют, за строковістю та використовується для забезпечення управління активами/пасивами за строками їх розміщення/залучення, а також для розрахунку нормативів ліквідності відповідно до порядку, визначеного Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Дана форма звітності є найважливішою для прийняття рішень щодо управління ліквідністю банку, оскільки саме на основі інформації, яка береться з цієї форми проводиться ГЕП-аналіз. ГЕП-аналіз дає змогу визначити розрив ліквідності в конкретному банку, невідповідність між строками погашення активі