Сучасні інноваційні освітні системи

Сучасні інноваційні освітні системи

Вступ

Лише за допомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогою співробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співробітництва, лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії. Селестен Френе

Ми знаємо, що діти навчаються ефективно, коли вони мають можливість слідувати своїм інтересам, здійснювати вибір, активно взаємодіяти з різними матеріалами та одне з одним.

Ми повинні постійно ставити для себе запитання: чи ми хочемо виховати роботів, які будуть повторювати та з точністю відтворювати все, що їм буде сказано, чи, навпаки, ми хочемо розвинути потяг і любов до навчання, критичне мислення, виховувати творчих та соціально відповідальних особистостей?

Часто термін активне навчання вживається досить вільно, хоча він є специфічним. Багато освітян стверджують, що навчання саме по собі є активним й учні активні навіть під час слухання. Проте дослідження свідчать, що діти під час навчання повинні робити набагато більше, а ніж просто слухати. Вони мають читати, писати, обговорювати, залучатися до вирішення проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, отримати зворотній зв’язок. Вони також повинні бути залучені до розумових операцій вищого рівня, таких, як аналіз, синтез, оцінювання.

Отже, активне навчання – це навчання, яке залучає учнів використовувати різні навчальні форми й думати про те, що вони роблять.

Говорячи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання, слід пам’ятати, що діти вчаться ефективно:

· Коли мають мотивацію до навчання;

· У приязному комфортному середовищі;

· Коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;

· Коли використовуються їхні знання і вміння;

· Коли мають почуття контролю над процесом навчання;

· Коли досягають успіхів;

· Коли мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати одержану інформацію;

· Коли повністю залучаються до процесу навчання;

· Коли мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

· Коли можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.

Інтерактивна модель навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування

1.1 Технологія інтерактивного навчання

Технологія інтерактивного навчання – така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:

· Кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;

· Від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Технологію від методики відрізняють два «принципових» моменти:

· Гарантія кінцевого результату;

· Проектування майбутнього навчального процесу.

Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. Окрім того, за впровадження технологічного навчання безліч «якщо» втрачають своє значення; якщо талановитий вчитель, талановиті діти, багато школа тощо. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується за заданий, а не на передбачуваний результат». Технологія на відміну від методик:

· Не припускає варіативності, із неї не можна викинути якісь елементи;

· Не передбачає пошукової діяльності, спроб, допускання помилок;

· Обов’язково є постійний зворотній зв’язок, коригування подальшої діяльності;

· Охоплює чітко спланований очікуваний результат навчання.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структура таких уроків складається з п’яти етапів:

· Мотивація;

· Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

· Актуалізація знань, надання необхідної інформації;

· Усвідомлення;

· Рефлексія.

Як правило, інтерактивна вправа – центральна частина уроку.

Для того, щоб подолати складності застосування інтерактивних технологій, треба пам’ятати наступне.

· Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».

· Можна провести з учнями організаційне заняття й розробити разом правила роботи в класі. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології.

· Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

· Для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:

- Дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, подумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

- Відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;

- Під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;

- На одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;

- Дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

- Проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:

· Глибоко вивчити й обміркувати матеріал, у тому числі й додатковий;

· Ретельно планувати й розробляти урок: визначати хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності уроку;

· Мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку та критерії оцінки роботи учнів;

· Передбачати різноманітні методи привертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Кооперативно форма навчальної діяльності.

Основною формою організації навчальної діяльності є сьогодні класно-урочна система. Взаємодія між учителями та учнями, так само, як і управлінні школою (адміністративно-командні методи), за останні 150 років змінилась незначною мірою. Принципово важливим залишається такий підхід до шкільного навчання: учитель повідомляє учням інформацію, вони йоги уважно слухають і в тому випадку, якщо їх спитають, відповідають. Одні учні - здібні, інші — не зовсім. Учні повинні змагатись одне з одним за визнання, за певний статус у класі і гарні оцінки та нагороди.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання: «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання?»

Демократичний процес навчання, співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. Учитель вчиться разом з учнями, сприяє процесу навчання.

Кооперативна форма навчальної, діяльності — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.

Співробітництво сприяє більш високим досягненням і більшій продуктивності; формує більш турботливі, чуйні та віддані взаємини; забезпечує психологічне здоров'я дітей, соціальну компетентність і самоповагу. Діти багато разів чули, що дві голови краще, ніж одна, але ніколи не мали можливості переконатись у цьому на практиці. Традиційна модель навчання дає учневі 5-10 хвилин щоденно для того, щоб висловити свою думку. Нова модель збільшує цей час у 10 разів.

На традиційному уроці вчитель повідомляє нову інформацію, діти пасивно слухають і, в разі, якщо їх спитають, відповідають на питання.

Об’єднані для виконання завдання в групи, учні отримують нові можливості для навчання і виховання. Отже, збільшується ймовірність того, що вони висловляться всі. Спілкуючись одне з одним, діти розвивають вміння слухати, думати і працювати разом.

За традиційною моделлю, 70 % часу говорить вчитель, причому більшу частину часу він витрачає на підтримку дисципліни, повідомлення нової інформації, інструкції щодо виконання завдань і запитання. І тільки 30 % часу вчитель витрачає на заохочення ініціативи, похвалу, організацію спілкування учнів між собою і надання допомоги учням у виконанні завдань.

Під час навчання в групах співробітництва вчитель говорить до 25 % часу, а 75% витрачає на заохочення ініціативи і зусиль дітей, організацію спілкування учнів і допомогу їм з боку вчителя.

Традиційна система заохочує деяких і втрачає багатьох. Нова модель заохочує всіх дітей працювати разом. Мотивує їх за рахунок можливості активного спілкування і взаємодії з ровесниками.

Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

· вміння активно слухати;

· разом вирішувати проблеми;

· приймати рішення;

· проводити дослідження;

· аналізувати матеріал;

· розв'язувати конфлікти;

· засвоюють навички демократичного способу життя, які знадобляться їх у сім'ї, на роботі, в суспільному житті.

Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.

При організації кооперативної форми навчальної діяльності учнів провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів одне з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється, кожен учень має можливість спілкуватись з усіма іншими.

Поділ учнів на групи та надання кожній з них завдання, виконання якого залежить від спільних зусиль, — чудовий спосіб розвинути у них соціальне почуття. Вони більше занурюються в навчання, оскільки роблять; це разом з однокласниками. Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу з іншими, навчання одне одного дають можливість краще зрозуміти, опанувати матеріал.

Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна, лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва:

· позитивна взаємозалежність;

· особистісна взаємодія, що стимулює діяльність;

· індивідуальна й групова підзвітність;

· навички міжособистісного спілкування в невеликих групах;

· обробка даних про роботу групи.

Працюючи у групі, діти будуть виконувати різні ролі:

· Як мислителі, діти будуть обмірковувати свої дії і шукати зв'язок між ) новими та вже здобутими знаннями.

· У ролі людей, які вирішують проблеми, вони будуть приймати альтернативні рішення, робити відкриття.

· Записуючи події, діти будуть розвивати певні навички та вміння, обговорювати спостереження та ідеї.

· Як слухачі, діти будуть навчатись зосереджувати свою увагу та бути активними в аудиторії.

· Спілкуючись, діти будуть формулювати та виражати власні ідеї і думки за допомогою різноманітних засобів.

· Як організатори, діти будуть планувати власне навчання та брати на себе відповідальність за свої рішення.

· Як партнери, вони будуть навчатись співробітництва та уміння враховувати іншу позицію.

· Як друзі, діти будуть навчатись довіряти та піклуватись про інших, доходити висновку, що до них ставляться так само, як вони до інших.

Кооперативне навчання може здійснюватися не тільки в групах, а й у парах. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах.

1.2 Сучасні підходи та структури уроків

Жоден з уроків, навіть проведених одним і тим самим учителем з використанням однакових технологій, методів, прийомів та засобів навчання, не буде повністю відтворювати будь-який інший. Проте говорити про уроки, а тим більше про уроки інноваційні, неможливо, не поділивши їх на групи за якимись ознаками.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою, за метою організації пізнавальної діяльності, за основними етапами навчального процесу, за методами навчання, за способами організації навчальної діяльності учнів.

Дидактична мета є найважливішою складовою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У цій класифікації розрізняють:

· уроки вивчення нового навчального матеріалу;

· уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок;

· уроки закріплення та застосування знань, вмінь та навичок;

· уроки узагальнення та систематизації знань;

· уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок;

· комбіновані уроки.

Питання вибору типу і, відповідно, структури уроку (його складових елементів, кроків, які треба здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельного обмірковування і врахування таких умов: змісту навчального матеріалу, віку учнів, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми, дидактичних можливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочатку вчитель визначає, що планує зробити, а потім — як і якими засобами.

Коротко зупинимося на характеристиці кожного типу уроків.

Уроки вивчення нового навчального матеріалу. Метою цього типу уроків є оволодіння учнями новим матеріалом та новими способами діяльності. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок. На уроках цього типу вирішуються такі дидактичні завдання:

ü повторення і закріплення засвоєних раніше знань із застосування вже сформованих умінь та навичок;

ü формування нових умінь та навичок;

ü контроль за вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.

Уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок передбачають наявність в учнів певної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв'язання учнями навчальних завдань ведуть до досягнення дидактичної мети.

Уроки узагальнення та систематизації знань. Уроки цього типу спрямовані на вирішення двох основних дидактичних завдань:

ü перевірку і встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань і способами пізнавальної діяльності;

ü повторення, корекцію і більш глибоке осмислення навчального матеріалу.

Уроки контролю та корекції знань, умінь і навичок. Уроки цього типу призначені для:

ü контролю за рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;

ü корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Структура уроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від мети та змісту урочу і не може будуватись стихійно. Проте не може бути й універсальних схем, придатних для всіх випадків організації навчання.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувались ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки — роки масштабного реформування шкільної освіти. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний1 та проектний методи, робота в парах змінного складу2, виробничі та трудові екскурсії й практики були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Застосування цих методів та форм навчання в окремих уколах давало разючі результати.

Наш мозок схожий на комп'ютер, а ми — його користувачі. Щоб комп'ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Комп'ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам'ять. Наш мозок повинен пов'язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує ці зв'язки і не забезпечує повноцінне засвоєння.

Нарешті, комп'ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена» за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок повинен перевірити інформацію, узагальнити її, пояснити її комусь для того, щоб зберегти її в банку пам'яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що було представлено.

Якщо ж до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.

Однак використання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

Так, наприклад, робота учнів у групах та парах, взаємонавчання учнів у парах змінного складу, дає разючі результати. Та взаємонавчання учнів також має і свої слабкі сторони, які необхідно враховувати, використовуючи цю технологію.

Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

Ø Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Потрібно починати з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як , педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

Ø Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштовувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

Ø Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання. Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання.

Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями ( чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?)

Ø Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

· дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

· відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи,які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

· під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

· на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

· дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

· проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

1.3 Вимоги до особистості вчителя

Організовуючи групову навчальну діяльність молодших школярів, учитель має створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання. Щоб визначити місце групової роботи на уроках, педагогу слід проаналізувати зміст навчального матеріалу з кожного предмета, визначити види групової діяльності, підготувати завдання для групової роботи. Визначаючи завдання, для групової роботи, необхідно враховувати обсяг завдань, рівень складності за навчальними можливостями учнів, ступінь допомоги з боку вчителя. Вчителю треба обов'язково скласти для учнів пам'ятки-інструкції.

Організовуючи групову роботу на уроці, вчитель повинен дотримуватись таких вимог:

Ø чітко формулювати пізнавальні завдання;

Ø завдання мають бути проблемними, спонукати учнів до активності, до творчого мислення, до пошуку нових знань і нових способів дій;

Ø уважно спостерігати за ходом навчальної діяльності в малих групах;

Ø зосередити увагу на діяльності слабких учнів;

Ø заздалегідь інструктувати спікерів, спрямовуючи їх роботу в групі;

Ø не влаштовувати жодного змагання на швидкість виконання завдань.

Функція вчителя — забезпечувати учням позицію справжнього суб'єкта навчання. Керівна роль учителя у навчальному процесі жодною мірою не зменшується. Він опосередковано керує і спрямовує роботу груп. Тому розумна вимогливість учителя повинна поєднуватися з гуманністю — важливо не пропустити ту мить, коли дітям особливо потрібна допомога та увага. Отже, вчитель має можливість більше уваги приділяти конкретній групі: послухати, як проходить опитування, з'ясувати, як спікер керує виконання групового завдання, допомогти в разі потреби. Якщо якась з груп відчуває певні труднощі під час виконання спільного завдання, вона може розраховувати на консультацію вчителя.

Учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, виправити, підтримати кожного учня, організувати співпрацю дітей.

Образна, емоційна мова вчителя допоможе сформувати в учнів уміння запитувати й відповідати, поступово підготувати учнів до навчального діалогу.

Саме групові форми організації навчальної діяльності є надзвичайні важливими для широкого та ефективного використання інноваційних технологій. Використання групових форм організації діяльності учнів у рамка класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її недоліків і є однією з умов використання інноваційних технологій навчання, зокрема технологій інтерактивного навчання, перетворюючи традиційний урок на інтерактивний.

Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:

ü глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

ü старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття (при описі занять автори постаралися максимально полегшити підготовку викладача до проведення заняття, докладно описуючи весь хід занять);

ü мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Деяким викладачам іноді складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі викладачі «створені» для інтерактивного навчання. Проте використання його дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його цілей, за якого викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і одержати «право» не знати відповіді на ті чи інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після Кількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера у класі — і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.

Розділ 2. Експериментальна перевірка

2.1 Мотивація, задачі

У плані цілеспрямованого розвитку індивідуальності особистісно зорієнтоване навчання є досить актуальним і перспективним, оскільки його метою є формування людини як неповторної особистості. Психолого-педагогічна тенденція особистісно зорієнтованого навчання — діалоговий підхід до педагогічного процесу. Визначальним має бути соціокультурний діалог у системі "педагог - дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання. Саме цьому сприяють інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки покладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними як для вчителя, так і для учнів.

Слово інтерактив (пер. з англійської inter — взаємний, асt - діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Інтерактивне навчання - це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Інтерактивні методи навчання передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Найефективніші результати можна отримати при організації роботи учнів малими групами. Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися здавна, а на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).

Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Насамперед — підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації.

За даними американських учених учень засвоює матеріал:

· під час лекції - 5%;

· під час читання — 10%;

· під час роботи з відео/аудіоматеріалами - 20%; під час демонстрації — 30%;

· під час дискусії - 50%;

· під час практики - 75%;

· під час навчання інших чи Відразу застосовуючи знання - 90%.

Отже, інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.

У зв'язку з цим найефективніші уроки, побудовані за традиційною методикою із застосуванням елементів інтерактивного навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні.

Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах — 3—5 хвилин, виступ — 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі — 1 хвилина. Розглянемо найбільш поширені види інтерактивних методів навчання.

Індивідуальні пошуки. Дедукція.

Створюється ситуація, яка потребує від учнів активного пошуку розв'язань. Вчитель дає лише загальні вказівки. Може використовувати запитальники, індивідуальні ігри, завдання, тести.

Учні мають змогу засвідчити і поглибити свої вміння. Метод вимагає високої активності кожного учня, підвищує мотивацію та зацікавлення, допомагає обрати власний темп навчання.

Інтегровані ігри.

Це дуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщо учні збираються вперше. Деякі вчителі застосовують вправи цього типу перед початком кожної лекції або в перервах між складними заняттями, які потребують напруження уваги і збереження концентрації. Забезпечують активність участі, усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.

Командне вирішення проблем.

Учні працюють у невеликих 3—6-особових командах. Надається змога обговорити проблему і знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються у графічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільну діяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдале упорядкування інформації.

Встановлення засад групової праці.

Вправа виконується на початку теми (курсу). Полягає в обговоренні й прийнятті засад дій, які стануть обов'язковими для групи учнів упродовж усього навчання. Принципи записують і роздають кожному учасникові.

Доцільно розмістити їх на видному місці. Вчитель під час занять може посилатися на них, спонукаючи учасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдяки посиланням на рішення групи.

Тренування творчості.

Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня — нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді) тощо.

Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому.

Командні рішення.

До цієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких - прийняти спільне рішення всіма членами команди. Головний принцип - досягнення згоди, і не звернення до голосування. Вправи цього тип; формують команду, створюють у класі позитивну атмосферу, формують культуру спілкування і досягнення компромісів.

Самооцінювання.

Учасники оцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми, модуля.

Варто використовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти з однокласниками і консультуватися щодо своєї думки з учителем. В учні формується мотивація, зацікавленість, відповідальність за власну працю.

Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуютьс