Методи фізичної реабілітація у жінок, хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки під час вагітності

Зміст

Вступ

Глава І. Виразкова хвороба 12-палої кишки та вагітність (аналіз літературних даних)

Розділ 1. Виразкова хвороба 12-палої кишки у вагітних

1.1 Зміни шлунково-кишкової функції при вагітності

1.2 Клінічна картина та лікування виразкової хвороби 12-палої кишки

1.3 Особливості перебігу виразкової хвороби 12-палої кишки вагітних

Розділ 2. Методи фізичної реабілітації та їх можливості при виразковій хворобі 12-палої кишки у вагітність

2.1 Лікувальна фізична культура

2.2 Дієтотерапія

2.3 Фітотерапія

Розділ 3. Санаторно-курортне лікування

Глава ІІ. Власна дослідницька робота

Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Методи збору досліджуваних даних

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Розділ 3. Хід дослідження

3.1 Дієтотерапія

3.2 Лікувальні фізична культура

3.3 Фітотерапія

Розділ 4. Обговорення отриманих даних

Висновок

Рекомендації

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

У наш час в світі відзначається ріст хвороб органів травлення в зв'язку з такими негативними явищами, як неадекватне, незбалансоване харчування, стресові ситуації, алкоголізм, паління, наркоманія. Серед захворювань органів травлення одне з перших місць займає виразкова хвороба 12-палої кишки. Через це захворювання втрачається працездатність людини, та нерідко веде до серйозних ускладнень і інвалідності.

На виразкову хворобу 12-палої кишки хворіють і молоді жінки, яким треба виносити і народити дитину, а захворювання може призвести до небажаних ускладнень.

Усе це визначає актуальність і соціальну значимість проблеми.

Незважаючи на все зростаюче кількість різних методів консервативного лікування, воно не завжди може попередити загострення та розвиток ускладнень захворювання. Це, може бути пов’язано з неадекватним застосуванням засобів і методів фізичної реабілітації, або взагалі їхнє не застосування.

Ця робота містить у собі узагальнені дані різних джерел. Відображено можливості застосування різних методів фізичної реабілітації у жінок хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки під час вагітності.

Ціль роботи - вивчити можливості використання методів фізичної реабілітація у жінок хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки під час вагітності, охарактеризувати ці методи.

Об'єктом дослідження є функціональний стан організму хворих, для цього використовуватиметься експрес тест (Пірогов О.Я. 1989р).

Гіпотеза - ми припустимо, що використання методів фізичної реабілітації, буде сприяти підвищенню функціонального стану організму.

Глава І. Виразкова хвороба 12-палої кишки та вагітність (аналіз літературних даних)

хвороба вагітність реабілітація

Розділ 1. Виразкова хвороба 12-палої кишки та вагітність

1.1 Зміни шлунково-кишкової функції при вагітності

При вагітності шлунок і кишечник поступово зміщаються догори розширеною маткою, а вісь шлунка зрушується від вертикального положення до горизонтального, причому воротар шлунка зрушується догори і к заду, сповільнюючи тим самим спустошення шлунка. Звичайно спостерігається слабке зниження шлунково-кишкового тонусу, слабка відносно гіпохлорідність. Іноді розвивається зворотна антиперистальтична хвиля, що переносить уміст шлунка догори в стравохід. До кінця вагітності збільшується внутрішлунковий тиск, особливо в позиції Тренделенберга, у більшості випадків, у вагітних ризик рефлюкса не підвищується. З іншого боку, це приводить до появи відрижки кислим умістом шлунка з наступною печією і дисфагією.

Під час родової діяльності біль від скорочення матки і супутня тривога, психогенна напруга викликає :сегментарне і супрасегментарне рефлекторне уповільнення шлунково-кишкової рухливості і функцій з наступною значною затримкою спорожнювання шлунка. Ці рефлекторні ефекти підсилюються в лежачому положенні і при прийомі більшості системних аналгетиків і родинних препаратів, використовуваних для зменшення болю. Цей комбінований ефект болю і депресантів може викликати затримку їжі і рідини (не тільки води) протягом 36 годин, причому поглиненее. повітря і шлункові соки накопичуються прогресуючим образом, а Рн умісту шлунка знижується нижче критичного значення в 2,5 рази в більшості вагітних. (3, 4)

1.2 Клінічна картина та лікування виразкової хвороби 12-палої кишки

Виразкова хвороба 12-перстной кишки - хронічне, захворювання що циклічно протікає, в основі якого лежить виразковість слизуватої оболонки дванадцятипалої кишки, у період загострення.

Патогенез виразки дванадцятипалої кишки

- підвищення тонусу блукаючого нерва, як під час прийому їжі, так і поза ним, а гальмування шлункової секреції недостатньо активно;

- постійне підвищення тонусу блукаючого нерва обумовлює шлункову секрецію з високої пептичесною активністю;

- під впливом закислення слизувата оболонка дванадцятипалої кишки піддається метаплазії;

- з антрального відділу шлунка Helіcobacter pylory переміщаються в дванадцятипалу кишку, колонізують метаплазованний епітелій, а потім ушкоджують його також як у шлунку.

Клінічні прояви.

Біль у епігастрії - найбільш важливий і постійний симптом виразкової хвороби. Болючі відчуття з'являються в патологічно зміненій слизуватій. Характеристика болючого синдрому залежить від локалізації виразки. Біль майже завжди зв'язаний із прийомом їжі, чим пізніше після прийому їжі біль, тим дистальніше локалізація виразки: пізні (через 2-3 години) і голодні (ранком, натще) - при виразці 12-перстной кишки. Для виразки 12-перстной кишки характерний сезонний ритм болючого синдрому.

Болі знімаються (полегшуються) прийомом холінолітиків. Причиною виникнення болю варто вважати рухові порушення шлунка і дванадцятипалої кишки. Оцінка відчуття болю, її виразність залежить від особливостей особистості і психічної настроєності хворого. Виявлений анамнестично болючий синдром підтверджується даними пальпації, при якому відзначається локальна хворобливість у епигастрії (позитивний симптом Менделя).

- болю можуть іррадііровать у праве підребер'я, за грудину, у спину;

- можлива безболюча форма виразкової хвороби.

Диспепсичний синдром:

- печія, іноді болісна. Печія - зв'язана з забросом кислого вмісту зі шлунка в стравохід. Вона також може бути, у результаті спазму патологічно зміненого нижнього відрізка стравоходу, є еквівалентом болю,

- відрижка кислим, повітрям;

- анорексія;

- дисфагія;

- блювота - сложнорефлекторний акт, буває звичайно вмістом шлунка, рідше з домішкою крові (свіжої чи типу ''кавової гущавини''), виникає переважно на висоті болю, після її настає звичайне полегшення болючого і диспепсичного симптомокомплексів

Синдром кишкової диспепсії: схильність до запорів.

Фізикальний статус: локальна пальпаторна і перкуторна хворобливість у епігастральні області, однак клінічні симптоми іноді відсутні.

Ускладнення виразкової хвороби

- кровотеча

- перфорація

- пенетрація

- перивісцеріт

- обтурація вихідного відділу шлунка в результаті набряку і рубцево-виразкової деформації стінок ураженого органа

- стеноз превратника

- ракове переродження.

Характерними ознаками рясної кровотечі служать кривава блювота кольору кавової гущавини (hematemeses) і дегтеобразный стілець (melena):

- кривава блювота частіше спостерігається при локалізації виразки в шлунку, але може бути і при дуоденальной виразці

- коричневий колір блювотних мас залежить від домішки хлоргеміна.

- дьогтеподібний стул звичайно спостерігається при виразці дванадцятипалої кишки, але він може бути і при виразці будь-якої іншої локалізації. Чорне фарбування калу залежить від домішки сірчистого заліза і свідчать про високу локалізацію кровотечі.

- першими симптомами рясної внутрішньої крововтрати є раптово наступаюча слабість, спрага, запаморочення, нудота, почуття недостачі повітря.

- при виникненні кровотечі відзначається чи зникнення зменшення болючого синдрому.

Прорив виразки - одне з найважчих ускладнень, воно спостерігається в 5-15% випадків. Розрізняють перфорацію у вільну черевну порожнину, що супроводжується розвитком гострого перитоніту, прикритий перфорацію і перфорацію в заочеревинну клітковину й у товщу малого сальника.

Перивісцеріти - найбільш часті ускладнення виразкової хвороби. Запальні спайки із сусідніми органами є наслідком рубцювання виразки і реактивного запалення. У частини хворих наявність перидуоденіта чи перигастриту не виявляється клінічно.

Стеноз воротаря - пілоростеноз (stenosіs pylorі) як ускладнення виразкової хвороби звичайно виникає при довгостроково протікають виразках, при ньому настає рубцеве звуження пілорічного каналу і цибулини. Пілородуоденальні стенози розвиваються поступово і на перших етапах компенсуються посиленою роботою м'яза шлунка.

Перехід виразки в рак. Діагноз виразки що перероджується в рак, часто представляє значних труднощів. Підозрілими на малигнезацію виразки є наступні зміни в клінічній картині захворювання: болю утрачають свою періодичність і стають постійними, може знижуватися секреторна функція шлунка, постійно визначається схована кров у калі, з'являється гіпохромна анемія, нейтрофільний лейкоцитоз і наростання кількості тромбоцитів, відзначається падіння маси тіла і погіршення загального стану, лікування неефективне. Найбільш надійним діагностичним методом у доказі переродження є фіброгастроскопія з прицільною біопсією. (1, 2)

Принципи лікування

Загальні принципи:

- хворі з уперше виявленою виразкою, а також із загостренням виразкової хвороби, незалежно від віку, локалізації і характеру виразкового процесу підлягають госпіталізації в терапевтичне відділення; якщо з якихось причин госпіталізація неможлива і лікування проводиться вдома , воно повинно наближатися до стаціонарного;

- не курити і не вживати міцні спиртні напої.

У комплексній терапії важливе значення має лікувальне харчування. Дієта хворого виразковою хворобою повинна передбачати:

- мінімальне стимулююче вплив харчових продуктів на головні залози шлунка, зменшення моторної активності,

- перевага продуктам, що володіють гарними буферними властивостями: білки тваринного походження: відварне м'ясо і риба, молоко, вершки, яйце всмятку чи парові омлети, сир, вершкова олія. Дозволяється також черствий білий хліб, сухий бісквіт і печиво, молочні і вегетаріанські супи. У харчовий раціон включаються овочі (тушковані чи у виді пюре), різні каші, киселі і фруктові соки, печені яблука;

- у період загострення хворий повинний приймати їжу не менш 6 разів у день, у проміжках між прийомами їжі рекомендується пити по полстакана теплого молока чи суміші молока і вершків з метою зв'язування соляної кислоти, виділеної після евакуації їжі зі шлунка;

- при різко вираженому загостренні виразкової хвороби з наявністю болючого і диспепсичного синдромів призначається стіл № 1а (їжа дається тільки рідкої чи у виді желе, пюре, кількість солі обмежується до 4-5 г. Виключаються хліб і сухарі. М'ясо і риба даються у виді суфле один раз у день у невеликій кількості);

- стіл № 1а малокалорійний (2100-2200 ккал) і фізіологічно неповноцінний. Тривале призначення столу № 1а може супроводжуватися почуттям голоду, утратою маси тіла, тому він призначається тільки при необхідності і на короткий термін (кілька днів);

- у фазі ремісії стіл № 5, трохи збагачений білковими продуктами.

Принципи фармакотерапії виразкової хвороби:

- однаковий підхід до лікування виразок шлунка і дванадцятипалої кишки;

- обов'язкове проведення базисної антисекреторної терапії;

- вибір антисекреторного препарату, що підтримує внутрішлункову рн>3 близько 18 годин у добу;

- призначення антисекреторного препарату в строго визначеній дозі;

- ендоскопічний контроль з 2-х тижневим інтервалом;

- тривалість антисекреторної терапії в залежності від термінів загоєння виразки;

- ерадікаціонна антихелікобактерная терапія в Нр-позитивних хворих;

- обов'язковий контроль ефективності антихелікобактеріной терапії через 4-6 тижнів;

- повторні курси антихелікобактерной терапії при її неефективності;

- підтримуюча противорецидивна терапія антисекреторним препаратом у Нр-негативних хворих;

- вплив на фактори ризику поганої відповіді на терапію (заміна НПВП парацетамолом, селективними інгібіторами ЦОГ-2, сполучення НПВП із мізопростолом, і ін.) (1, 2).

1.3 Особливості перебігу виразкової хвороби у вагітних

Під час вагітності численні зміни обміну речовин нейроендокринної і імунної систем приводять до порушення функціонування органів травної системи: знижуються рухова і секреторна активність шлунка, кишечнику, гепатобіліарної системи. У зв'язку з цим підвищуються фактори ризику загострення хронічних процесів органів травлення чи виникнення нових захворювань. Своєрідність клінічного плину, обмеження в застосуванні методів дослідження і сам стан вагітності нерідко приводять до спізнілої діагностики захворювань травної системи і недооцінці їхнього негативного впливу на стан і розвиток плоду.

Вагітність сприятливо впливає на перебіг виразкової хвороби 12-палої кишки . Загострення виразкової хвороби спостерігається у весняно-осінній період, у 1 триместрі, за 2 - 3 тижні до пологів і в післяпологовому періоді. Вагітність ускладнюється ранніми токсикозами, залізодефіцитною анемією.

Діагноз ставиться на підставі клінічного даних, анамнезу, у неясних випадках, незалежно від терміну вагітності виконується ендоскопічне дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки для виключення кровотечі і перфорації.

Лікування включає повноцінне, збалансоване харчування, хімічно і механічно щадящу дієту № l а, 1 б. Через кожні 10 - 12 днів показані лужні мінеральні води, антациди (альмагель, альмагель-а, фосфалюгель), суміш Бурже, магнію оксид, кальцію карбонат, натрію гідрокарбонат у звичайних дозах 4 - 5 разів у день. При болючому синдромі призначають спазмолітичні і холінолітичні засоби (метацин, тропацин і ін.), полівітаміни, вітаміни Е, U солкосерил, триxопол. Проводять фітотерапію відварами ромашки, звіробоя, деревію.

Вагітні повинні спостерігатися в гастроентеролога. Показано дослідження калу на сховану кров протягом вагітності, прийом полівітамінів з мікроелементами, профілактичне протирецидивне лікування в І триместрі, за 2 - 3 тижні до пологів і в післяпологовому періоді, госпіталізація в 38 тижнів вагітності (3, 4).

Розділ 2. Методи фізичної реабілітації та їх можливості при виразковій хворобі 12-палої кишки у вагітних

2.1 Лікувальна фізична культура

При нормальній вагітності в організмі жінки відбуваються зміни, що є вираженням пристосування материнського організму до нових умов існування, зв'язаним з розвитком плоду. Під час вагітності всі органи функціонують нормально, але з підвищеним навантаженням. Здорова жінка звичайно переносить вагітність легко, але при недотриманні правил харчування, гігієнічних вимог, перевтомі й інших сприятливих факторах зовнішнього середовища функції організму можуть порушуватися і виникають різні ускладнення, загострення хронічних захворювань, в. ч. виразкової хвороби 12-перстной кишки.

Під час вагітності необхідні регулярні заняття лікувальною фізкультурою, що підвищує фізичні можливості організму, створює почуття бадьорості, поліпшує загальний стан, апетит, сон, зменшує явища астено-невротиченого синдрому, а також створює умови для нормального перебігу вагітності і тим самим сприяє повноцінному розвитку плода.

Фізкультура має винятково важливе значення для збереження і зміцнення здоров'я вагітних жінок. Спостереження показують, що в жінок, що займаються під час вагітності спеціальною гімнастикою, пологи протікають швидше і легше. Під час пологів і в післяпологовому періоді в них рідше спостерігаються ускладнення, та зменшується вірогідність загострення хронічних захворювань.

Користь жінкам фізичні вправи приносять ще і тому, що вони сприяють зміцненню нервової системи, поліпшенню подиху і роботи серця, розвитку м'язів живота, що дуже необхідно вагітним.

У жіночій консультації жінок попереджають, що займатися фізкультурою можна тільки в тих випадках, коли вагітність протікає нормально, і немає загострення хронічних захворювань.

Протипоказанням до занять фізкультурою є: гострі стадії захворювань серцево-судинної системи з розладом кровообігу, туберкульоз легень у фазі загострення, а також при ускладненні плевритом і ін., усі гострі запальні захворювання (ендометрит, тромбофлебіт і ін.), хвороби бруньок і сечового міхура (нефрит, нефроз, пиєлоцистит), токсикози вагітних, кровотечі під час вагітності.

Фізичні вправи зручно проводити ранком, незабаром після сну, при цьому вагітна повинна бути в зручному одязі. Для занять фізкультурою приділяється спеціально обладнане приміщення з гарною вентиляцією і висвітленням. Заняття фізкультурою серед вагітних, що знаходяться на обліку в жіночій консультації, можуть здійснюватися двома способами: груповим і самостійно індивідуально в домашніх умовах. При останньому способі вагітна повинна кожні десять днів відвідувати лікаря по лікувальній фізкультурі (методиста), що здійснює лікарський контроль і перевіряє правильність виконання вправ.

Розроблено методику лікувальної фізкультури для вагітних, котра є простою, не важкої для засвоєння й ефективної. У підборі вправ звернена увага на ті, котрі розвивають діафрагмальне дихання, зміцнюють м'язи живота. Складено комплекси вправ для жінок з різними термінами вагітності: до 16 тижнів, від 16 до 24, від 24 до 32, від 32 до 36 тижнів, а також у періоди другий-третій, четвертий-п’ятий і шостий-сьомий тижні після пологів.

Основні завдання ЛФК у вагітних з виразковою хворобою 12-палої кишки є запобігання загострення та уникнення ускладнень під час пологів; протидія ускладненням, що супроводжують виразкову хворобу; покращення функції дихання, кровообігу, окислювально-відновних процесів.

ЛФК застосовують тільки в по прошествії гострого періоду. Вправи виконуються обережно, щадячи м’язи живота, не перемагаючи біль. В перші заняття виконують вправи на черевне дихання, виконують вправи з рухом у крупних суглобах кінцівок, статичною напругою м’язів плечового поясу. В подальшому, з зменшенням болів та покращенням загального стану переходять до вправ з в. п. сидячи, стоячи, на колінах, з посиленням навантаження на групи м’язів, діафрагмального дихання.

В загалі у комплексі ЛФК повинні бути відсутніми силові, скоротні вправи, статичні зусилля, стрибки, підскоки, вправи у швидкому темпі.

Масаж вагітним хворим на виразкову хворобу протипоказано.

2.2 Дієтотерапія

Одним із основних засобів фізичної реабілітації хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки, у тому числі і вагітних з цим захворюванням, є дієтотерапія.

Показання до дієтотерапіє є виразкова хвороба шлунка і 12-перстной кишки в період стихання загострення і не менш півроку після нього.

Технологія готування: їжа повинна бути зварена на воді чи на пару, протерта, при цілих зубах рибу і м'ясо можна вживати шматком. Запікати окремі блюда, але без скоринки. Приймати їжу 4-5 разів у день у ті самі годинник. Виключити дуже гарячі і холодні блюда.

Дозволяються:

Напої - неміцний чай, чай з молоком чи вершками, слабке какао з молоком чи вершками.

Хлібні вироби - пшеничний хліб білий, учорашньої випічки, сухарі білі, печиво не здобне чи галетне.

Закуски - сир негострий, шинка нежирний і несолона, салат з відварних овочів, м'яса і риби, ковбаса докторська, молочна і дієтична.

Молоко і молочні продукти -і молоко цільні, сухі чи згущене, вершки, сир.

Жири - олія вершкове несолоне, рафінованої рослинної олії в готові блюда.

Яйця і яєчні блюда - яйця всмятку, омлет паровий, не більш 2 штук у добу.

Супи - супи з протертих круп, суп пюре з варених овочів (крім капусти) на відварі з круп і дозволених овочів, молочний суп із дрібною вермішеллю. У супи додають молоко, вершки, яйце.

Овочі - картопля, морква, буряк, кольорова капуста, ранні гарбуз і кабачки, обмежено - зелений горошок, дрібно шинкованний укріп - у супи.

М'ясні і рибні блюда - яловичина нежирна, телятина, курка, кролик, індичка, нежирні сорти риби (судак, короп, окунь і ін.), готують у виді парових котлет, суфле, пюре, зраз, кнелей, відварюють шматком.

Крупи - манна, рис, гречаної, вівсяна, каші варять на молоці чи воді.

Вермішель чи макарони дрібно рубані, відварні.

Фрукти, ягоди, насолоди -і солодкі сорти зрілих фруктів, ягід у виді компотів, киселів, мусів, желе, у запеченому виді, цукор, варення, зефір, пастила.

Соки - сирі з дозволених овочів, солодких ягід і фруктів, відвар із плодів шипшини.

Забороняються: м'ясні, рибні і міцні овочеві відвари і бульйони, гриби, жирні сорти м'яса і риби, соління, копченості, маринади, м'ясні і рибні консерви, здобне тісто, пироги, чорний хліб, сирі не протерті овочі і фрукти, морозиво, квас, чорний кава, газовані напої, шоколад, усі соуси, крім молочного, з овочів - білокачанну капусту, ріпу, редьку, щавель, шпинат, цибулю, огірки, всі овочеві закусочні консерви.

Якщо в хворого виражене загострення з тривалим болючим синдромом, то вперше 7-8 днів лікування харчування з великими обмеженнями: виключають цілком хліб, будь-які овочі, закуски, усі блюда - тільки в протертому виді виключають цілком хліб, будь-які овочі, закуски, усі блюда - тільки в протертому виді.

2.3 Фітотерапія

У комплексній реабілітації хворих з виразковою хворобою 12-палої кишки велике значення має адекватна фітотерапія.

Валеріановий чай володіє гарною лікувальною властивістю,знижує внутрішлунковий тиск, поліпшує сон.

Ромашка лікарська (використовують квіти, що містять ефірну олію, що володіє протизапальною дією, що підсилює регенераторні процеси, що придушує алергійні реакції) впливає на перебіг виразкової хвороби, що особливо сполучається з функціональними порушеннями кишок, метеоризмом. Призначають чай з ромашки в теплому виді за 30 хв., до їжі.

Шипшина (плоди) застосовують у виді відвару плодів приймають по 1/4-1/2 склянки 3 рази в день.

Безсмертник польової (квіти) впливає на кислотність шлункового вмісту і внутрішлунковий тиск. При підвищеній кислотності його варто застосовувати одночасно з препаратами, що знижують її.

Спориш (горець пташиний) володіє вираженими в'язкими властивостями, переважно підвищує кислотність і знижує тиск у шлунку.

Деревій звичайний гнітить кислотність шлункового вмісту, знижує внутрішлунковий тиск.

М'ята перцева робить протитоксичне, протиспазматичне, що заспокоює, жовчогінна дія, а також позитивно впливає при метеоризмі. Кислотність шлункового вмісту при її застосуванні змінюється незначно, а внутрішлунковий тиск знижується.

Лляне насіння містить лляну олію і слиз. Діє як протизапальний засіб, знижує кислотність шлункового вмісту і внутрішлунковий тиск. Настій готують з 1 частини лляного насіння і 30 частин води. Застосовують усередину по 1/4 склянки 3 рази в день за 30 хв. до їжі. Курс 2-3 тижня.

Обліпиха (плоди) містить обліпихову олію, вітаміни, деякі незамінні амінокислоти. Поліпшує загоєння виразки, стан жовчного міхура і кишок. Обліпихову олію призначають по 1 чайній ложці 2-3 рази в день за 30 хв до їжі.

Лепеха звичайний (кореневище) поліпшує апетит, загоює виразки, зменшує печію, усуває рідкий стілець, має дезінфікуючі властивості. Приймають у виді настойки (дрібно нарізані корені заливають чи спиртом горілкою) по 10-30 капель з чи водою на шматочку цукру перед їжею, чи відвару (30 м кореневищ варять у 1 л води в добре прикритому посуді протягом 20-30 хв) по 1/3 склянки 2-3 рази в день перед їжею.

Дагохілус (квіти і листи) прискорює згортання крові, робить заспокійлива дія, сприяє кращому загоєнню виразки. Застосовують при схильності до кровотечі (настойку - по 1 чайній ложці на 1/4 склянки води 3-5 рази в день; настій - по 1-2 столові ложки 6 разів у день).

Золототисячник звичайний поліпшує апетит, зменшує печію і здуття живота, нормалізує функцію печінки і жовчного міхура. Вживають у виді настою (20 м трави на 1 л окропу) по 1/3-1/2 склянки 3 рази в день до їжі.

У тих випадках, коли при виразковій хворобі спостерігаються запори, до трав доцільно додавати чи кору ягоди жостеру (1 їдальню ложку на склянку окропу). При виразковій хворобі, що супроводжується поносами, до трав рекомендують додавати звіробій,

Розділ 3. Санаторно-курортне лікування

Хворих з виразковою хворобою 12-палої кишки у фазі ремісії чи загасаючого загострення без порушення моторної функції з наявністю загальних порушень легкої, середньої ваги, астенічним синдромом направляють на бальнеолічувальні і кліматобальнеолікувальні курорти: Аргаман, Боржомі, Дарасун, Єсентуки, Желєзноводськ, Іжевські Мінеральні Води, Краина, Моршин, Галявина, Пярну, Пятигорск, Трускавець.

Протипоказаннями до санаторно-курортного лікування є виразкова хвороба 12-палої кишки, ускладнена стенозом воротаря, повторними кровотечами, пенетрацією виразки, що мали місце в попередні 8-10 мес, підозра на малигнезацію виразки, хвороба Золлінгера-Еллісона, ускладнення після операцій на шлунку (незагойний післяопераційний рубець, свищі, синдром петлі, що приводить, післяопераційний панкреатит, демпінг-синдром важкого ступеня, атонія кукси шлунка, загострення післяопераційного гастриту, холециститу, гепатиту, важка форма постваготомической діареї).

Поліпшення стану хворих виразковою хворобою у фазі загасаючого загострення констатують при купіруванні болів і диспепсії, відсутності хворобливості при пальпації, поліпшенні самопочуття, відмова від медикаментів, розширенні дієтичного режиму, відновленні моторної функції шлунка і поліпшенні вегетативної регуляції функцій внутрішніх органів за даними орто і кліностатичних проб. Ендоскопічно воно верифицируєтся зменшенням запальної реакції слизуватої оболонки навколо виразки, очищенням дна виразки, тенденцією до рубцювання. Стійке поліпшення визначають по зміні типу плину (ритму загострень): відсутність рецидиву протягом року при раніше частому рецидивировании, формування рубця і ліквідація запалення в його зоні за даними ендоскопії чи зникнення "ніші", підтверджене рентгенологічно. Погіршення самопочуття: посилення хворій, диспепсії з необхідністю медикаментозної терапії.

Про поліпшення стану хворих виразковою хворобою у фазі ремісії свідчать поліпшення загального стану, зменшення виразності невротичних розладів, можливість подальшого розширення дієтичного режиму, поліпшення вегетативної регуляції функцій внутрішніх органів за даними орто- і кліностатичної проб, а зміна ритму рецидивування з відсутністю рецидиву протягом року - стійкому поліпшенні. Навпроти, поява хворій, печії, рецидиви виразок чи ерозій за даними ендоскопічного чи рентгенологічного дослідження підтверджують погіршення стану пацієнтів.

Фізичні методи лікування хворих на виразкову хворобу призначають з метою зменшення болів (аналгетичні і спазмолітичні методи), купіровання запалення слизуватої оболонки шлунка (протизапальні методи) і відновлення його структури (репаративно-регенеративні методи), корекції порушеної секреторної функції (секретокорігуючі методи), активації нейрогуморальної регуляції секреторної і моторної функцій шлунка (вегетокоригучі методи) і місцевого імунітету (іммуномодулюучі методи). Визначальним варіантом терапії є рівень базальної секреції шлунка і розладу психоемоційної сфери (седативні методи).

Гідрокарбонатно-хлоридні натрієво-калъциєві мінеральні води. Іони Na і Са полегшують секрецію соляної кислоти в апікальних мембранах обкладочних кліток слизуватої оболонки шлунка. Іони Са також прискорюють виділення протонів за рахунок активації фосфатіділінозітинових кальцієвих каналів, у результаті чого зменшується Рн антрального відділу шлунка. Використовують мінеральні води: екатерингофську, Єсентуки № 4, желєзноводську, нарзан, іжевську, карачинську). Разова доза до 3 мл/кг (початкові прийоми 75-100 мл), температура води 20-25 °С, прийом води за 15-20 хв., до їжі маленькими ковтками, повільно (як би смакуючи), кількість прийомів 3-4 у добу (у залежності від прийому їжі); курс 1-1,5 мес, повторний курс через 4-6 мес.

Сульфатно-натрієво-магнієві питні води. Іони Mg блокують білки, що зв'язують воду в цитоплазмі секреторних кліток, необхідну для формування секреторної рідини. Крім того, Mg є конкурентним антагоністом іонів Са, знижує (за рахунок витиснення Са з осфоінозитолових рецепторів) активність протонної помпи і Na-H-обміну обкладочних кліток. Вони викликають зниження секреції шлункового соку. Іони Mg стимулюють утворення гістогормонів шлунка (VІ, GІ), що, потрапляючи в кров, відновлюють дефіцит іонів Mg, що розвивається при зниженій секреції шлунка. VІ і GІ є коферментами ряду клітинних энзимів гліколізу і протеолізу. Використовують мінеральні води: азовську, слов’яновску, смирновску, варзни-ярчи, дарасун. Разова доза до 3 мл/кг. Початковий прийом 75-100 мл. Температура води 20-25 °С, за 15-20 хв., до їжі, маленькими ковтками, повільно (як би смакуючи). Кількість прийомів 3-4 у добу (у залежності від прийому їжі); курс 1 - 1,5 мес, повторний курс через 4-6 мес. Протипоказані при підвищеній секреції шлунка, поліпозі шлунка (особливо в області пилорического відділу), пилоростенозе (пилороспазме).

Тривала аеротерапія. Тривалий вплив повітря відкритих просторів на хворого викликає охолодження організму і насичення киснем (оксигенацію), що підвищує тонус симпато-адреналової системи організму. Володіє трофостимулюючим ефектом, активує регіонарний кровообіг і мікроциркуляцію. Метод має двухфазну дію. У першу фазу стимулюється перебудова специфічних механізмів захоплення і транспорту кисню і неспецифічних механізмів підвищення реактивності організму, у другу фазу (при тривалому впливі) холодне повітря викликає гноблення нейрогуморальних механізмів термоадаптації і гемодинаміки. Це необхідно враховувати при призначенні тривалої аеротерапії. Тривале перебування на відкритій місцевості з мальовничим ландшафтом сприяє формуванню позитивних психоемоційних реакцій (ландшафтний ефект), ефективно відновлює порушена рівновага гальмовно-збуджувальних процесів у корі головного мозку, біоелектричну активність нервових кліток. З огляду на слабість адаптації хворих до холодового фактора, процедури проводять по слабкому і помірному режимах. Іони Na полегшують секрецію соляної кислоти за рахунок активації Na-H-обменників в апікальній мембрані обкладочних кліток слизуватої оболонки шлунка. Іони Са також активують виділення іонів Н як за рахунок активації Na-H-обменників, так і внаслідок активації роботи протонної помпи, опосередкованою активацією фосфоінозітолових кальцієвих каналів. Курс 10-15 процедур (5, 6, 7, 8, 9)

Глава ІІ. Власна дослідницька робота

Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних

Об'єктом наших досліджень були 16 пацієнток з виразковою хворобою 12-палої кишки, що при цьому знаходилися на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності. Тривалість спостереження склала в середньому 3 місяці.

Піддослідні були розділені на дві групи: піддослідну та контрольну. Серед хворих, що спостерігаються, за віком, вони розподілилися в такий спосіб: 40-45 років - 2 чоловік, 35-40 років - 4 чоловік, молодше 35 - 10 чоловік. За віком групи були поділені наступним образом: піддослідна – 20 – 25 років 5 чоловік, 26 – 40 років, 3 людини, контрольна – так само - 20 – 25 років 5 чоловік, 26 – 40 років, 3 людини.

Тривалість захворювання: уперше випадки виразкової хвороби визначені в 2 хворих, 2-3 року страждали виразковою хворобою 8 чоловік, 6 хворих мали захворювання більш 3 років.

По терміну вагітності хворі поділилися наступним чином: 12-16 тижнів – 11; 16-20 тижнів – 3; більше 20 тижнів – 2 чоловік.

По кількості родів: 1 пологи – 10 жінок, 2 пологи – 4 жінок; 3 пологи – 2 жінок.

Анамнез життя:

Матеріально-побутові умови середні; спадкові захворювання: схильність до злоякісних утворень 4 жінки; умови праці: працює 10 піддослідних, робота сидяча; шкідливі звички: алкоголем не зловживають, палять 4 жінки; алергічні реакції: на медикаменти немає.

З анамнезу захворювання було відоме: у всіх хворих захворюванню передував хронічний гастрит чи гастродуоденіт.

Скарги:

на відчуття важкості у епігастрію, біль, періодична ізжога, сухість у роті, зниження працездатності.

Об’єктивні дані: блідість слизових оболонок, обкладеність язика білим нальотом, з боку серця та легень патології не має, живіт м’який б/б, відповідає розмір вагітності. Фізіологічне оправлення без змін.

Гінекологічний анамнез: перша менструація 12-14 років;

Статева функція: статеве життя почалося в 16-20 років; методи контрацепції – ВМК 9 жінок, гормональні контрацептиви 2 жінка.

Вагітність перебігає без ускладнень, у всіх положення плода продольне, розміри живота відповідає терміну вагітності.

При ендоскопічному дослідженні найбільш частою локалізацією виразки при виразковій хворобі 12-перстной кишки була цибулина 12-палой кишки, передня стінка, в інших випадках - задня стінка.

У групі хворих, що спостерігаються, відзначалося кілька варіантів плину захворювання: рідко рецидивуючого плину - 4 людини, помірковано рецидивуючого плину - 8 людей, часто рецидивуючого плину - 4 людини.

Дослідження шлункової секреції показало, що в 10 хворих були зареєстровані рн 1.5 (підвищена кислотність шлункового соку) і в 6 хворих - рн 2.5-3.5 (середні цифри кислотності).

Лабораторні дослідження:

- аналіз крові: знижений гемоглобін;

- аналіз сечі: практично без змін.

Таблиця 1.1 Характеристика піддослідної групи (вік 20 – 25 років).