Управлінський облік адміністративних витрат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

імені Михайла Туган – Барановського

ІНСТИТУТУ ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Управлінський облік»

на тему: «Управлінський облік адміністративних витрат»

Виконавиць: студентка

інституту обліку і фінансів

денна форми навчання

спеціальності «Облік і аудит»

4 курсу, групи ОА-08-СБ

Журба А. П.

Науковий керівник:

к.е.н., доцент Гейєр Е. С.

Донецьк – 2010

Зміст

Вступ

1. Сутність управлінського обліку, його роль та місце в системі облікової інформації

2. Міжнародний досвід розвитку управлінського обліку на підприємстві

3. Адміністративні витрати як об'єкт управлінського обліку

4. Організація управлінського обліку адміністративних витрат на підприємстві

5. Методика ведення управлінського обліку адміністративних витрат

6. Основні напрямки розвитку управлінського обліку з використанням ПК

Висновки

Література

Додатки

Вступ

управлінський облік адміністративний витрати

В умовах реформування економіки України та здійснення комплексної реформи вітчизняного бухгалтерського обліку та розвитку управлінського обліку важливого значення набуває організація на підприємствах ефективного обліку витрат на основі розробки власної облікової політики, здатної задовольнити потреби всіх ланок управління у релевантній інформації про фінансовий стан та перспективи розвитку підприємства. Розробка такої облікової політики можлива за умови застосування у практичній діяльності підприємств сучасних методів обліку і контролю адміністративних витрат. Актуальності у цьому сенсі набувають дослідницькі роботи, що враховують специфіку кожної окремої галузі національної економіки, мають спрямованість на її технологічні та економічні відмінності (36).

Дослідження показали, що за останні роки питома вага адміністративних витрат у сумі операційних витрат підприємств значно зросла. Постійне зростання суми та питомої ваги адміністративних витрат у загальній сумі витрат підприємств обумовлює необхідність пошуку оптимальних методик їх обліку та контролю, адаптованих до потреб керівництва та інших користувачів економічної інформації. Вдосконалення бухгалтерського, управлінського обліку і аудиту адміністративних витрат підприємств є складовою подальшого вдосконалення процесу управління господарською діяльністю підприємств у ринкових умовах та покращення їх фінансових результатів.

Організацію та розвиток фінансового і управлінського обліку адміністративних витрат, їх аналіз і контроль досліджували у своїх працях вітчизняні і зарубіжні вчені М. Білуха, І. Бланк, О. Бородкін, Ф. Бутинець, С. Шкарабан, І. Басманов, В. Івашкевич, В. Палій, Я. Соколов, Дж. Рісс, Дж. Фостер, К. Друрі, Д. Хігінс, Ч. Хорнгрен, П. Фрідман та інші (34).

Разом з тим певні організаційно-методичні особливості обліку і аудиту адміністративних витрат потребують конкретизації у галузевому аспекті. До таких положень належать: уточнення сутності і складу адміністративних витрат; вирішення проблем, пов’язаних з розподілом адміністративних витрат для потреб управлінського обліку; організація системи обліку адміністративних витрат за центрами відповідальності та місцями виникнень (38).

Недостатня опрацьованість окремих положень організації обліку адміністративних витрат на підприємствах зумовило вибір теми моєї курсової роботи.

Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення управлінського обліку адміністративних витрат.

Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено вирішення таких основних задач:

-проаналізувати сутність управлінського обліку, його роль та місце в системі облікової інформації;

-звернути увагу на міжнародний розвиток управлінського обліку;

-дослідити економічну природу адміністративних витрат, їх склад;

-визначити організацію і методику обліку адміністративних витрат на прикладі ТОВ «Смарагд»;

-проаналізувати основні напрямки розвитку управлінського обліку з використанням ПК на прикладі ТОВ «Смарагд».

Об’єктом дослідження є процес обліку адміністративних витрат на підприємстві «Смарагд».

Предметом курсової роботи є теоретичні засади та існуюча практика обліку адміністративних витрат.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні їх з метою вдосконалення процесу формування облікової інформації про адміністративні витрати, що дозволить внутрішнім користувачам оптимізувати управлінські рішення й дасть можливість об’єктивно оцінювати роботу підприємства та його структурних підрозділів щодо управління адміністративними витратами.

1. Сутність управлінського обліку, його роль в управлінні та місце в системі облікової інформації

Сьогодні українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначати стратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерська служба підприємства.

В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської та фінансової самостійності (18).

Господарська самостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо. Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, формуванні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо.

Виходячи з цього ускладнюються й завдання, що постають перед системою бухгалтерського обліку. В цих умовах не обійтись без управлінського обліку, використання якого сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для його оптимізації (5).

Більшість теоретиків та практиків в сфері обліку дотримуються думки про те, що управлінський облік як самостійний вид формування та використання економічної інформації, не тільки має право на існування, але й загально необхідний. Ця позиція знайшла відображення в міжнародних стандартах обліку та звітності, в англомовній економічній літературі, в практичній діяльності багатьох зарубіжних та вітчизняних підприємств.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження.

Саме тому впровадження управлінського обліку на підприємствах є необхідною передумовою їх успішної роботи, створення оптимальної ринкової інфраструктури, виживання підприємств в умовах вільної конкуренції та зростання їх економічного потенціалу (3).

Основними факторами, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку, є:

-посилення конкуренції;

-розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;

-використання комп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт.

Але незважаючи на це, сьогодні питання про місце і роль управлінського обліку в системі управління підприємством є предметом полеміки вітчизняних і зарубіжних бухгалтерів та вчених-економістів їх погляди з цього приводу можна класифікувати за наступними позиціями:

-управлінський облік як такий не існує, є лише виробничий облік, який включає планування та облік виробничих витрат, калькулювання та аналіз собівартості продукції (товарів, робіт, послуг);

-управлінський облік є самостійним видом обліку і навчальною дисципліною;

-управлінського обліку як такого не існує, оскільки всю інформацію для управління підприємством надають оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік;

-управлінський облік виступає підсистемою бухгалтерського обліку (36).

Останній підхід з моєї точки зору є найбільш правильним. З цієї позиції управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

Отже, управлінський облік є інструментом управління діяльністю підприємства, об'єднуючи практично всі функції управління - облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень (1).

Для нормального виконання названих функції необхідна інформація, яку надає, перш за все, система бухгалтерського об­ліку. Інформація для управління повинна бути корисною, що передбачає її доречність, зрозумілість, своєчасність, порівнянність, об'єктивність, надійність, повноту, ефективність. Збирання, систематизація та інтеграція інформації - одна з досить важливих функцій апарату управління (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 Система інформації в управлінні

Бухгалтер відіграє значну ролі, на всіх етапах процесу управ­ління: при плануванні майбутніх операцій, накопиченні даних про витрати і доходи, поточному контролі її аналізі, складанні звітності та її інтерпретації, підготовці управлінських рішень.

Управлінський облік надає інформацію для вирішення таких питань:

-визначення стратегії та планування діяльності підприєм­ства на перспективу;

-контроль поточної діяльності;

-оптимізація використання ресурсів;

-оцінка ефективності діяльності окремих підрозділів та їх керівників;

-зниження суб'єктивізму та підвищення економічної об­ґрунтованості прийняття управлінських рішень (2).

Таким чином, на сьогодні управлінський облік - це не лише облік витрат підприємства, а, передусім, добре організований аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов'язання тощо. Набуваючи нового, більш вагомого значення в сучасній економічній практиці суб'єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює, контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються в бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають на якість управлінських рішень, ефективність системи управління. Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісною економічною інформацією. Адже саме така інформація, на мою думку, стає центральним фактором господарського процессу (31).

2. Міжнародний досвід розвитку управлінського обліку на підприємстві

В даний час загальна бухгалтерія на Заході поділяється, як правило, на дві підсистеми зовнішню - фінансову і внутрішню - управлінську. Такий підрозділ обумовлено різницею в цілях і завданнях зовнішньої і внутрішньої бухгалтерії.

У фінансовій бухгалтерії створюється інформація про поточні витрати в по елементному розрізі і доходи фірми, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, про розміри фінансових інвестицій і доходів від них, стан джерел фінансування тощо. Одне з основних завдань такої бухгалтерії - достовірність обліку фінансових результатів діяльності підприємства, його майнового і фінансового стану. Споживачами інформації при цьому є в основному зовнішні по відношенню до підприємства користувачі: державні податкові органи, біржі, банки, фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори. Фінансова звітність не становить собою комерційної таємниці підприємства, вона відкрита до публікації і, як правило, завіряється незалежною аудиторською організацією. Ведення фінансової бухгалтерії для підприємств і фірм є обов'язковим (13).

 Міжнародні бухгалтерські стандарти, основні принципи обліку мають відношення саме до систем фінансового обліку. Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, вирішує сама адміністрація фірми. У системі внутрішнього обліку створюється, перш за все, інформація про витрати.

Витрати виробництва - один з основних об'єктів управлінського обліку. Вони групуються і враховуються за видами, місцями їх виникнення і носіям витрат. Місця виникнення витрат - це структурні одиниці і підрозділи, в яких відбувається первісне споживання виробничих ресурсів (робочі місця, бригади, цеху і т.п.). Під носіями витрат розуміють види продукції (робіт, послуг) даного підприємства, призначені для реалізації на ринку.

У системі управлінського обліку обов'язкове виділяються такі об'єкти обліку, як "центри відповідальності". Управління витратами відбувається через діяльність людей, які повинні відповідати за доцільність виникнення того чи іншого виду витрат. Центр відповідальності - структурний елемент підприємства, в межах якого менеджер відповідальний за доцільність понесених витрат.

Адміністрація вирішує сама, в яких розрізах класифікувати витрати, наскільки деталізувати місця виникнення витрат і як їх пов'язати з центрами відповідальності.

Іншим об'єктом управлінського обліку є результати, які можуть також враховуватися по місцях виникнення витрат і по носіям витрат. У процесі зіставлення витрат і результатів різних об'єктів обліку виявляється ефективність виробничо-господарської діяльності. Для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства створюється система трансфертного ціноутворення. Трансферна ціна - це ціна, яка використовується при розрахунках між внутрішніми структурними підрозділами підприємства за передаваемы один одному продукцію, роботи та послуги.

 Інформація управлінського обліку звичайно являє собою комерційну таємницю підприємства, не підлягає публікації і носить конфіденційний характер. Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, терміни і періодичність подання внутрішньої звітності, яка є також одним з об'єктів управлінського обліку. Ця облікова система практично не регламентується західним законодавством.

Таким чином, можна сказати, що на кожному західному підприємстві або фірмі існує своя система управлінського обліку (7).

В якості першого ознаки класифікації можна запропонувати принцип взаємозв'язку обох облікових підсистем підприємства - фінансової та управлінської. У практиці західного обліку застосовуються два варіанти зв'язку між управлінської й фінансової бухгалтеріями. Цей зв'язок може здійснюватися за допомоги контрольних рахунків, якими є рахунки - витрат і доходів фінансової бухгалтерії. При наявності прямої кореспонденції рахунків управлінської бухгалтерії з контрольними рахунками говорять про інтегровану (моністичний, одноколовому) системі обліку на підприємстві. У цьому випадку мова йде про перший варіанті зв'язку. Якщо система управлінського обліку автономна, замкнута, то використовуються парні контрольні рахунки одного і того ж найменування, відомі як відбиті, дзеркальні рахунки, або рахунки - екранні. Це другий варіант (6).

Одна з найважливіших характеристик західних систем управлінського обліку - оперативність обліку витрат. З цієї точки зору облік витрат підрозділяється на облік фактичних (минулих) витрат і облік витрат за системою "стандарт - кост". Система "стандарт - кост" включає розробку стандартів на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, складання стандартної калькуляції й облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів з метою контролю за формуванням фактичної собівартості та активного управління процесом її формування.

Третьою ознакою класифікації систем управлінського обліку є повнота включення витрат у собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можна говорити про два варіанти. Перший - традиційний варіант обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості передбачає поділ всіх поточних витрат виробництва на прямі і непрямі. Це так званий метод обліку і калькулювання повної собівартості (13).

Під іншим варіантом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміється підхід, коли в розрізі об'єктів калькулювання планується і враховується неповна, обмежена собівартість. Собівартість може включати тільки прямі витрати; тільки змінні, тобто залежні від зміни обсягів виробництва, витрати; вона може калькулювати на основі тільки виробничих витрат, пов'язаних з виготовленням даної продукції, виконанням робіт або наданням послуг, навіть якщо вони носять непрямий характер. Але, незважаючи на різну повноту включення в собівартість об'єкта калькулювання різних видів витрат, загальним для цього підходу є те, що інші види витрат, які також за своєю економічної сутності становлять частину поточних витрат, не включаються до калькуляцію, а відшкодовуються єдиної сумою з виручки. У цьому основна відмінна риса системи обліку неповної собівартості.

Ринкові процеси, що визначають ускладнення орієнтації окремого товаровиробника, що впливають на коливання обсягів виробництва і реалізації продукції, з одного боку, а також збільшення частки постійних витрат в їх загальному обсязі, з іншого боку, істотно позначаються на поведінці собівартості виробів, а значить, і на їхньому прибутку. У міру посилення цих тенденцій збільшується потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів та їх реалізацію, не викривлених в результаті розподілу непрямих витрат і щодо незмінних на одиницю що випускається, при будь-якому обсязі виробництва. Таку інформацію у вигляді даних про неповну виробничу собівартість (в частині прямих, змінних або всіх виробничих витрат) і маржинальний дохід (сума покриття) - різниці між ціною продажу (виручкою від реалізації) і неповною собівартістю виробів або реалізованої продукції в цілому - і дає система "директ-костинг".

В умовах постійно зростаючого ринку, адміністрація та менеджери підприємства - завжди мають під рукою оперативну інформацію про те, у що ж обходиться підприємству виробництво продукції, надання послуг, здійснення того або іншого виду діяльності незалежно від того, який розмір окладу у директора або головного бухгалтера, які витрати на утримання офісів або інші подібні управлінські витрати. Тому сьогодні часто в теорії і практиці управління собівартістю та прибутком на Заході декларується і застосовується такий принцип: найточніша калькуляція виробів не та, яка найбільш повно після численних розрахунків і розподілів включає в себе всі види витрат підприємства, а та, в яку включені тільки витрати, безпосередньо пов'язані з випуском даної продукції, виконанням робіт і послуг.

Важливо, що, застосовуючи систему "директ-костинг", можна оперативно вивчати взаємозв'язку між обсягом виробництва, затратами. Цей взаємозв'язок можна вивчати і графічно, і аналітично. Будується так званий графік точки критичного обсягу виробництва, тобто такого обсягу, при якому виручка від реалізації продукції дорівнює її повної собівартості.

З цього визначення точки критичного обсягу виробництва (К) дорівнює

К = Зпост / МДізд,

де Зпост - величина умовно - постійних витрат у складі поточних витрат виробництва звітного періоду,

МДізд. - величина маржинального доходу на одиницю продукції (різниця між ціною реалізації виробу і величиною його собівартості, обчисленої по умовно - змінним витратах) (9).

Для забезпечення цих аналітичних розрахунків - ведеться окремий облік змінних і постійних витрат з підрахунком маржинального доходу по виробах (29).

Система "директ-костінг" загострює увагу керівництва підприємства на зміну маржинального доходу (суми покриття) по підприємству в цілому і по різних виробах. Вона дозволяє враховувати вироби з великою рентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск, тому що різниця між продажною ціною і сумою змінних витрат не затушовує в результаті списання постійних непрямих витрат на собівартість конкретних виробів. За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік, контроль і до того ж поліпшується облік і контроль умовно - постійних, накладних витрат, оскільки їх сума за даний конкретний період показується в звіті про доходи окремим рядком, що наочно демонструє їх вплив на величину прибутку підприємства.

Основна перевага системи обліку сум покриття в тому, що на основі інформації, одержуваної в ній, можна приймати різні оперативні рішення з управління підприємством. У першу чергу це стосується можливості проводити ефективну політику цін. Традиційні класичні методи ціноутворення, засновані на калькуляції повної фактичної собівартості, не завжди забезпечують ефективність цінової політики підприємства, яке працює на ринку (8).

В даний час на Заході більш популярні підходи до ціноутворення, при яких насамперед враховуються фактори, більш пов'язані до попиту, ніж до пропозиції, тобто оцінка того, скільки покупець може і хоче заплатити за пропонований товар. Після того, як установлено ціну рівноваги, підприємство має проаналізувати всі свої витрати і постаратися максимально скоротити їх.

Крім інформації про величину витрат, пов'язаних безпосередньо з виробництвом того чи іншого виробу, менеджерам підприємства потрібно мати відомості про можливі межи зниження цін у залежності від впливу різних ринкових чинників. Тому в західному управлінському обліку існують поняття довгострокового і короткострокового нижньої межі ціни. Довгостроковий нижній межа ціни показує, яку ціну можна встановити, щоб мінімально покрити повні витрати на виробництво і збут товару; він дорівнює повній собівартості виробів. Короткострокова нижня межа ціни орієнтований на ціну, що покриває лише прямі (змінні) витрати; він дорівнює собівартості в частині тільки прямих (змінних або виробничих) витрат.

З обліком за системою "директ-костинг" також пов'язана можливість проведення демпінгової політики, розрахунку і вибору різних комбінацій ціни на товар і обсягів його реалізації.

Частими для підприємств, що працюють в умовах ринку, є ситуації, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей. Виникають так звані "холості витрати" - частина постійних витрат, що припадають на частку невикористаних виробничих потужностей. У таких випадках до правильних рішенням може призвести тільки інформація, що отримується в системі обліку "директ - костинг".

Маючи облікові дані про обмежену собівартості і суми покриття (маржинального доходу) по виробах, можна вирішувати такі управлінські завдання, як оптимізація асортименту продукції, що випускається за наявності вузьких місць, доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами, нижчими від звичайних, виробляти чи всередині підприємства або закуповувати комплектуючі на стороні, визначення оптимального розміру партії або серії деталей (продуктів), вибір і заміна обладнання та інші.

 При сучасному рівні розвитку ринкових відносин на Заході постійно ускладнюється орієнтація підприємства, що веде не просто до зростання ролі управління ним, а до якісних змін у всій структурі та методах управління. Досить швидко відбувається процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування і контролю в єдину систему отримання, обробки інформації та прийняття на її основі управлінських рішень, систему, яка управляє підприємством, будучи орієнтована на досягнення не тільки оперативних поточних цілей отримання прибутку того чи іншого розміру, але й на глобальні стратегічні цілі, виживання підприємства, його екологічний нейтралітет, збереження робочих місць, тобто на соціальні фактори, систему, в якої переважаючим стає не вузьке, конкретне, а системне, комплексне вирішення проблем. Ці об'єктивні тенденції та процеси на Заході в основному і визначаються терміном "управлінський облік" (7).

Управлінський облік з'явився на Заході під впливом розвитку і поглиблення ринкових процесів, як елемент практичної діяльності підприємств і фірм. Управлінський облік являє собою систему обліку, планування, контролю, аналізу даних про витрати і результати господарської діяльності в розрізі необхідних для управління об'єктів, оперативного прийняття на цій основі різних управлінських рішень з метою оптимізації фінансових результатів діяльності підприємства.

Таким чином, особливістю розвитку західного обліку в сучасних умовах є його модифікація у складні системи управління підприємствами та фірмами, найважливішою складовою частиною яких є управлінський облік (9).

3. Адміністративні витрати як об'єкт управлінського обліку

В умовах ринкових відносин у нашій країні підприємство стає юридично та економічно самостійним. Ефективне управління діяльністю підприємства все більше залежить від рівня інформаційного забезпечення його окремих підрозділів і служб.

В даний час небагато українських організації мають таким чином поставлений бухгалтерський облік, щоб інформація була придатна для оперативного управління та аналізу.

Як показує практика, підприємства, які мають складну виробничу структуру, гостро потребують оперативної економічної та фінансової інформації, що допомагає оптимізувати витрати і фінансові результати, приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Інформація, необхідна для оперативного управління підприємством, міститься в системі управлінського обліку, який вважають одним з нових і перспективних напрямків бухгалтерської практики (10).

В процесі господарської діяльності будь-яке підприємство постійно здійснює витрати. І значну частку витрат займають операційні витрати. До них і належать адміністративні витрати, а також витати на збут та інші операційні витрати.

Операційні витрати відіграють дедалі важливішу роль в процесі діяльності підприємств в умовах ринкової економіки і конкуренції не тільки з вітчизняними, а й зарубіжними виробниками.

Ринок вимагає адекватного та ефективного управління підприємством. Для досягнення успіху підприємство повинно наймати висококваліфікований управлінський персонал, збільшувати трансакційні витрати. Відповідно збільшуються адміністративні витрати підприємства, що в свою чергу, потребує посилення контролю за використанням коштів та ретельного аналізу ефективності їх використання (12).

Адміністративні витрати – загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції (11).

До них належать:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки,

- збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Таким чином, як зазначалось вище адміністративні витрати відіграють дуже важливішу роль в процесі діяльності будь якого підприємств в умовах ринкової економіки і конкуренції не тільки з вітчизняними, а й зарубіжними виробниками(12).

4.Організація управлінського обліку адміністративних витрат на ТОВ «Смарагд»

ТОВ "Смарагд" - пропонує свої послуги в галузі ювелірного виробництва, слідуючи останнім тенденціям моди і виготовляє ювелірні вироби, які давно вже стали частиною сучасної культури.

Ювелірна фірма "Смарагд" пропонує великий асортимент ювелірних виробів з дорогоцінних металів з використанням дорогоцінних, напівкоштовних каменів. Особлива увага приділяється формуванню асортименту та якості продукції, яка випускається на підприємстві.

ТОВ "Смарагд" заснований у жовтні 1996 року. За ці роки підприємство стало одним з кращих на ювелірному ринку нашої країни. Сьогодні має власну торгову мережу. Основу асортименту підприємства становлять ювелірні прикраси, зокрема кільця, обручки, сережки, підвіси, пірсинг, ланцюжки, браслети. Прикраси зі вставками з дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння.

Одним з напрямків діяльності підприємства є виробництво предметів церковного призначення, які виготовлені відповідно до православних канонів, а так само сувенірна продукція.

Найважливішими критеріями роботи ТОВ "Смарагд" є: оперативність і гнучкість у відносинах із замовниками та покупцями, а так само співвідношення ціни і якості запропонованої продукції.

Найближчі перспективи фірми пов'язані з формуванням та розширенням виробництва, створенням нових моделей. Для втілення ідей, в першу чергу потрібно чітке формування технологічного процесу при використанні сучасних технологій та високоточного обладнання. Важливим аспектом успішного функціонування цього механізму, є чіткий контроль з добре налагодженою системою управління, кожним етапом виробництва, що забезпечує високу надійність і якість результатів роботи.

На рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображають і накопичують протягом року витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на управління та обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати), не розподіляються між реалізованою та нереалізованою продукцією, а списуються щомісяця або в кінці року на фінансові результати основної діяльності в загальній сумі наростаючим підсумком з початку року з кредиту рахунку 92 на дебет субрахунка 791 "Результати основної діяльності".

Раціональна організація аналітичного обліку витрат у цілому і аналітичний облік адміністративних витрат зокрема мають важливе значення для визначення їх рівня, контролю та аналізу, а також об'єктивного відображення фінансових результатів діяльності підприємства (14).

До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг), згідно з пунктом 18 П(С)БО 16 "Витрати", рекомендується вести аналітичний облік адміністративних витрат за наведеною нижче номенклатурою статей.

За дебетом:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати і т. п.);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, включаються у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

 За кредитом:

- списання сальдо адміністративних витрат на фінансові результати (16).

Організація і порядок ведення аналітичного обліку до рахунку 92 "Адміністративні витрати" на ТОВ «Смарагд» розглянемо на прикладі (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Відомість аналітичного обліку до рахунку 92 "Адміністративні витрати"