Статистика вивчення обсягу та структури споживання населенням

Дніпропетровська обласна рада

Обласний комунальний вищий навчальний заклад

Інститут підприємництва «Стратегія»

Кафедра економічної теорії

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни: «Статистика»

на тему: «Статистика вивчення обсягу та структури споживання населенням»

Виконала:

студентка групи У-08-51

Заєць В. В.

Перевірила:

викладач кафедри

Радамовська І. В.

м. Жовті Води

2010 р.

ПЛАН

Вступ

1. Оцінка динаміки та структури споживання населенням за 2007-2009 рр.

2. Побудова кореляційно-регресійної моделі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Під споживанням розуміють використання товарів та послуг для задоволення індивідуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче, або споживання засобів виробництва для виготовлення певного продукту та невиробниче споживання, більшу частину якого становить особисте споживання — використання людиною виробленого продукту для забезпечення своєї життєдіяльності.

Особисте споживання виконує економічні та соціальні функції. Економічні функції полягають у відтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури виробництва, відтворенні робочої сили; вони є критерієм реалізації суспільного продукту.

Соціальні функції полягають у підвищенні матеріального добробуту населення, формуванні всебічно розвиненої особистості.

Статистичний аналіз узагальнює факти, що спостерігаються, виявляє фактори, від яких залежать рівень та структура споживання, будує моделі споживання і на цій основі описує відповідні закономірності й тенденції. Результати статистичного аналізу використовують як для формального описування минулих тенденцій, так і для прогнозування розвитку виробництва з метою задоволення потреб населення.

Система статистичних показників споживання будується згідно із завданням спостереження і регулювання споживання на макро- та мікрорівнях розвитку економіки.

На макроекономічному рівні враховується необхідність узгодження реалій сьогодення стосовно організації виробничих сил, реалізації складових ВВП, у тому числі фонду споживання.

1. Оцінка динаміки та структури споживання населенням за 2007-2009 рр.

У статистиці використовують три основних джерела інформації для визначення витрат домашніх господарств на придбання споживчих товарів: вибіркові бюджетні обстеження; баланс грошових доходів та витрат населення; торговельна статистика.

Проте на основі даної інформації неможливо достатньо точно визначити суму споживчих витрат згідно з основними концепціями СНР. Так, у результаті вибіркових бюджетних обстежень статистичні органи одержують інформацію про обсяг та структуру витрат населення безпосередньо від домашніх господарств. Але в цих даних міститься значна систематична помилка, оскільки там практично відсутні сім’ї з високими доходами. Баланс грошових доходів та витрат населення побудований на інших концептуальних принципах, ніж СНР.

У зв’язку з цим основним джерелом інформації про витрати на купівлю споживчих товарів є дані торговельної статистики про обсяг та структуру роздрібного товарообороту. Крім того, провадяться дорахунки для підприємств, які не звітували, неорганізованої торгівлі, включаючи неорганізоване ввезення товарів із-за кордону, тощо.

Для одержання інформації про витрати населення на оплату послуг використовується статистична звітність закладів та організацій, що надають такі послуги домашнім господарствам. До їх складу включають ринкові споживчі послуги (побутові, житлово-комунальні, транспорту та зв’язку, оздоровчі і т. д.), а також послуги фінансових посередників (банків, страхових компаній, організацій з проведення лотерей).

Вартість послуг із проживання у власному житлі включається в загальну суму кінцевих витрат у розмірі валового випуску, тобто поточних витрат на утримання власного житла та вартості його зношення.

Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств відображає реальну величину кінцевого споживання, яке забезпечується як за рахунок одержаного доходу, так і за рахунок соціальних трансфертів у натуральній формі, які надаються населенню органами державного управління та некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства.

Як відзначалося, для більш глибокого та всебічного аналізу рівня життя населення провадяться вибіркові бюджетні обстеження домашніх господарств, що є важливим джерелом статистичної інформації про структуру доходів та споживчих витрат населення. Такі обстеження дозволяють установити залежність між рівнем матеріального добробуту домогосподарств та їх складом, джерелами доходів, зайнятістю членів сім’ї в різних секторах економіки. Цю залежність відображають структурно-функціональні моделі. Прикладом таких моделей є структура споживання в групуванні сімей за рівнем середньодушового доходу в сім’ї. Така інформація є основою для вивчення споживчої поведінки населення, виявлення взаємозв’язку між рівнями споживання, доходів та цін і прогнозування попиту.

Для кількісного відображення залежності між динамікою доходів або цін та рівнем споживання окремих товарів розраховуються коефіцієнти еластичності, які показують, на скільки процентів змінюється рівень споживання за зміни середньодушового доходу або ціни на 1%.

При проведенні вибіркових обстежень регулярно фіксуються як доходи, так і витрати домашніх господарств. Витрати поділяються на дві групи: споживчі витрати, а також витрати, не пов’язані зі споживанням. Споживчі витрати включають усі поточні витрати на придбання товарів та послуг для використання домашнім господарством або його окремими членами.

Аналіз матеріального добробуту заснований не тільки на обліку загальної суми витрат на придбання перелічених товарів та послуг, але й на вивченні їх структури. До найбільш важливих потреб людини, які задовольняються в першу чергу, належить харчування, тому показники частки витрат на харчування використовується як індикатор рівня життя населення.

На основі даних обстежень розраховуються показники середньодушового споживання окремих продуктів харчування, а також рівень забезпеченості населення непродовольчими товарами в розрахунку на 100 сімей або на 1000 осіб.

Одним із найважливіших показників життєвого рівня населення є рівень середньодушового споживання q. Його розраховують як частку від ділення фонду споживання Q на середньорічну чисельність населення N:

.

Динаміку рівня середньодушового споживання аналізують у натуральному та вартісному виразі. У першому випадку за непродовольчими товарами розрахунок проводять: взуття — у парах, тканин — у метрах тощо, а продуктів харчування — у власній масі (м’ясо, молоко — у кілограмах, яйця — у штуках, а також у перерахунку на основний продукт — молоко та молочні продукти — у молоці, м’ясо та м’ясопродукти — у м’ясі).

Динаміку рівня споживання у вартісному виразі розраховують у порівнянних цінах.

Статистика вивчає, як змінюється фонд споживання за рахунок окремих факторів, для чого може бути використаний метод ланцюгових підстановок.

Рівень споживання диференціюється за регіонами, соціальними групами населення, усередині останніх — за групами з різним рівнем середньодушового доходу в сім’ї. Використовуючи ці групування, можна визначити вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах та розподілу населення за вибраною ознакою групування. Цей аналіз проводять за допомогою системи індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.

При аналізі споживання застосовують такі факторні індекси, коли динаміка підсумкової величини розкладається на динаміку двох або більше факторів. Розрізняють два випадки аналізу динаміки за допомогою цих індексів. Перший — простий, коли фактори є співмножниками без знака суми. Наприклад, динаміка споживання взуття залежно від зміни рівня споживання q, середньої ціни p та чисельності населення N. Індекс загального обсягу споживання

.

Вплив на цю динаміку зміни середньої ціни розраховують за формулою

;

вплив рівня споживання

;

вплив чисельності населення

.

Абсолютний розмір зміни фонду споживання обчислюють як різницю між чисельником та знаменником індексів.

Другий випадок називають складним факторним індексом. У цьому випадку фактори виступають як суми добутків. Прикладом може бути індекс обсягу споживання тканин, які складаються з бавовняних, вовняних та шовкових. Його обчислюють за формулою

.

При аналізі споживання використовують також територіальні індекси, які характеризують співвідношення соціально-економічних явищ у просторі (за економічними районами, областями, містами тощо).

Рівень споживання по регіонах у цілому залежить від рівня споживання в окремих групах населення (міського і сільського залежно від рівня доходу тощо) і поділу населення за цими ознаками. Тому важливо виявити різницю між рівнями споживання в окремих регіонах, елімінуючи вплив цього поділу. Залежно від поставленого завдання при побудові територіальних індексів мають місце різні підходи. Так, при порівнянні рівнів споживання qA, qБ в регіонах А та Б для елімінування впливу, наприклад, розподілу в цих регіонах співвідношення між міським та сільським населенням d як стандартний можна використати або розподіл dA населення регіону А і тоді територіальний індекс

,

або регіону Б dБ і тоді

.

При порівнянні рівнів споживання в регіонах між собою, а також із середнім по сукупності регіонів, у тому числі із середнім по Україні як стандартний може бути використаний розподіл у цілому по країні dK; тоді формула територіального індексу набере вигляду

.

Щойно було розглянуто методи аналізу динаміки споживання в простому групуванні за однією ознакою. Додаткову інформацію можна дістати при використанні комбінаційних групувань. Прикладом може бути групування регіонів, у кожному з яких виокремленні соціальні групи населення.

На підставі цієї інформації можна виконати аналіз динаміки рівня споживання. Відповідні абсолютні прирости рівня споживання за рахунок окремих факторів розраховують як різницю між чисельником і знаменником формул індексів.

Таблиця 1. Порівняння сукупних витрат