Комунізм як ідеологія

Зміст

Передмова

Комуністична партія України

Ідеологія

Висновок щодо ідеології комуністів

«Суд над комуністами»

Висновок

Використана література

Передмова

Комунізм від лат. communis - "спільний". Ознака комунізму найбільш точно, з точки зору самих комуністів, охарактеризовано у програмі КПРС: "Комунізм - це безкласовий суспільний лад з єдиною загальнонародною власністю на засоби виробництва, цілковитою соціальною рівністю всіх членів суспільства, де разом з всебічним розвитком людей виростуть і продуктивні сили на основі науки і техніки, що постійно розвиваються, всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком і здійсниться великий принцип "Від кожного по здібностях - кожному за потребами". Комунізм - це високоорганізоване суспільство вільних і свідомих трудівників, в якому утвердиться суспільне самоврядування, праця на благо суспільства стане для всіх першою життєвою потребою, усвідомленою необхідністю, здібності кожного будуть застосовуватися з найбільшою користю для народу".

Ф. Енгельс у своїй праці "Принципи комунізму" (1847 р.) писав - "Що таке комунізм? Комунізм є вчення про умови звільнення пролетаріату". В. Медведчук у книзі "Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива" (2000 р.) оцінює цю ідеологічну течію так: "Комунізм як ідейна течія є свого роду екстремістським відхиленням від основної течії соціал-демократичної думки."

До характерних рис комунізму як ідеології відносять: планування - регламентацію з боку держави процесів виробництва і розподілу продукції; публічну власність - існування лише колективної (державної, колгоспно-кооперативної) форми власності, заборону приватної власності, рівність умов - декларування рівного права громадян на одержання матеріальних і духовних благ. Комуністи абсолютують рівність, вважаючи, що з тієї обставини, що люди народжуються рівними, випливає й рівність результатів праці. Ще однією характерною рисою комуністів є експорт ідеології за межі країни.

Джерела комунізму як політичної ідеології виходять з "Утопії" Т. Мора і "утопічного соціалізму" Р. Оуена. Класичне формування і цілісне викладення ідеології наукового комунізму було дано К. Марксом і Ф. Енгельсом у "Маніфесті Комуністичної партії"(1848 р.): "Комуністи вважають огидною справою приховувати свої погляди і наміри. Вони відкрито заявляють, що їхні цілі можуть бути досягнуті лише шляхом насильницького повалення всього суспільного ладу. Нехай панівні класи здригаються перед Комуністичною Революцією. Пролетарям нічого в ній втрачати, крім своїх кайданів. Придбають же вони весь світ".

З точки зору апологетики, комунізм – це суспільно – економічна формація, що ґрунтується на усуспільнені засобів виробництва; це одна з крайніх форм колективізму, що веде до пригнічення та деградації соціального суб'єкту – людської особистості.

В суспільних відносинах комуністичне вчення наголошує на зверхності інтересів колективу над інтересами окремої людини, на абсолютній домінанті, підкорені людської особистості інтересам спільноти. Відчуження приватних інтересів особи в комунізму починається із скасуванням приватної власності на засоби виробництва.

Перенос комуністичних ідей у сферу політики , прийняття комуністичної доктрини – як правило призводить до встановлення в країні влади тоталітарного типу. Після руйнування політичного ладу СРСР та світової системи соціалізму наприкінці ХХ ст.., комуністична державна політична практика зазнала засудження в більшості країн Європи, де раніш існували комуністичні політичні режими.

Комунізм як ідеологія

Комунізм як суспільна ідея набув популярності по перше в країнах Західної Європи в середині ХІХ ст.. у колах інтелігенції та декласованої міської бідноти під час так званих «буржуазних революцій». Ідея комунізму як політичного руху була сформульована К. Марксом і Ф. Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії» в 1848 році та пізніших працях. У прогнозній складовій «Теорії комунізму» під комунізмом розуміють такий ідеальний стан «суспільства майбутнього» , коли всі люди, члени суспільства будуть ставити суспільні інтереси вище за власні, розуміючи вирішальну роль суспільства у їхньому житті. У цьому аспекті комуністичне вчення є також окремою формою утопічного світогляду.

o Безкласовий стан суспільства

o Лад соціальної організації суспільства, в якому суспільство є власником усього майна. В реальності – держава є власником усього майна.

Теоретична концепція майбутнього безкласового суспільства, бездержавної суспільної організації, що ґрунтується на спільному володінні засобами виробництва й може розглядатися як відгалуження соціалізму. Він виходить з принципу:

«від кожного за здібностями, кожному за потребами»

Соціалізм – Соціально політична система, основні особливості якої – процес виробництва і розподілу доходів знаходиться під контролем суспільства. Одна з основних позицій соціалістичного руху є суспільна власність на засоби виробництва, яка змінює собою приватну власність.

В якості шляхів досягнення справедливості пропонувалося:

o Скасування приватної власності

o Заміна капіталістичних підприємств кооперативами

o Створення комун

o Створення державної системи соціального забезпечення.

Соціалісти утопісти вважали, що для переходу до соціалізму достатньо придумати правильний устрій суспільства, і люди самі її приймуть, коли зрозуміють його переваги.

Марксисти навпаки, вважали що експлуататорські класи не захочуть відмовлятись від своїх привілеїв, і отже, перехід до соціалізму можливий лише шляхом революції. Дійсно, ну хто захоче лишитись своїх привілеїв, і стати таким як всі, Ця ідея робить з людей отару овець, а на тлі нинішніх проблем в Україні , ще революції не вистачало.

Отже: ідея соціалізму («суспільство майбутнього» ) більше нагадує сюжет з казочки, де всі живуть щасливо та їдять мед з діжки.

Комуністична партія України

Комуністична партія України (КПУ) – Ліва політична партія України, є найстарішою партією сьогоденної України. До 1991 була однією з найбільших партійних організацій Комуністичної партії Радянського Союзу на території УРСР, будучи формально незалежною, окремою партією.

КПУ - стара політична партія сучасної України. До 1991 року була однією з найбільших партійних організацій Комуністичної Партії Радянського Союзу на території Української Радянської Соціалістичної Республіки, будучи формально незалежною, окремою партією. КПУ виникла з більшовицьких осередків Російської соціал-демократичної робочої партії (РСДРП). Формально установлена 18 квітня 1918 року на раді представників більшовицьких організацій України, що проходила в Таганрозі, називалася КП(б) У - Комуністичною партією (більшовиків) України.

На І з’їзді КП(б) У, який відбувся в липні 1918 року в Москві, було ухвалено рішення про входження партії до складу РКП(б) (згодом - ВКП(б), КПРС) із збереженням власної назви.

Історія партії нерозривно пов’язана з радянським періодом в історії України. Всі перші секретарі ЦК (Центрального Комітету) КПУ систематично обиралися членами Президії ЦК КПРС, на відміну від перших секретарів ЦК компартій інших республік СРСР. Всі другі секретарі були не кандидатами в члени (як ЦК КП інших республік), а членами ЦК КПРС. У КПУ було своє політбюро.

Діяльність КПУ була заборонена 30 серпня по звинуваченню в організації державного перевороту.

26 жовтня 1991 року Олександр Мороз зібрав з’їзд , який призвав членів забороненої КПУ вступити до СПУ.

19 червня 1993року у Донецьку пройшов перший з’їзд КПУ, на якому партія була відновлена. Очолив партію Петро Симоненко.

Відроджувана Компартія України є ідейною, організаційною, правовою наступницею партії, яка діяла до заборони. Домогтися скасування антиконституційних указів про заборону КПУ, відновлення честі і справедливості відносно комуністів — одне з важливіших завдань КПУ.

Компартія України — це партія робітничого класу, селянства, інтелігенції, всіх — хто своєю працею і талантом створює матеріальні та духовні багатства. (принаймні так вважають комуністи )

Ідеологія

Проаналізуємо доповідь Першого секретаря ЦК Компартії України П.М. Симоненка на об’єднаному Пленумі ЦК і ЦКК Компартії України 15 квітня 1993 року.

В цій доповіді було визначено що, Комуністи — проти реставрації капіталізму, проти того, щоб ринкові реформи здійснювалися за рахунок пограбування і знедолення трудящих, вели до відродження системи експлуатації, супроводжувались цілеспрямованим зруйнуванням народного господарства. Народу не потрібні «реформи», які штовхають мільйони людей у безодню, а країну — до катастрофи.

Також не можливо не помітити рядки про те , що Розробка конкретних заходів щодо подолання економічної кризи, стабілізації народного господарства і, передусім, фінансово-кредитної системи — першочергове завдання відроджуваної Компартії, її Центрального Комітету.

Життя все більше переконує, що зруйнування Союзу Радянських Соціалістичних Республік було не лише наругою над волею величезної більшості радянського народу, в тому числі й народу України. Це — трагедія, масштаби якої наші люди ще тільки починають усвідомлювати.

Комуністи вважають одним з найважливіших своїх завдань активно протидіяти будь-яким спробам зруйнувати Співдружність Незалежних Держав, посварити братні народи, звести стіну між ними. Вони будуть всіляко сприяти відродженню і зміцненню союзу народів нових незалежних держав, що утворилися на території СРСР, і передусім, перетворенню Співдружності в ефективно діючу спільність. Серйозним кроком на цьому шляху було б утворення Економічного союзу країн Співдружності, про що домовились глави держав СНД на недавній зустрічі в Москві.

Нажаль, є обґрунтовані побоювання, що й ця домовленість залишиться добрим побажанням. Чи не є заява керівників України про участь в Економічному союзі черговою політичною грою для прикриття політики т. зв. «економічного націоналізму»? (Так вважає КПУ)

Отже в цій доповіді ми чітко бачимо те, що КПУ проти ринкових реформ (але ж час не стоїть на місці, не можна повернути минуле, без втрати справжнього, КПУ обережно, без прямої на те вказівки хоче повернути України до часів УРСР, виглядає це дещо неправильно)

Проаналізуємо програму КПУ.

Одразу ж першим пунктом бачимо: Соціалізм - наша мета, як вже згадувалось:

пропонувалося:

o Скасування приватної власності

o Заміна капіталістичних підприємств кооперативами

o Створення комун

o Створення державної системи соціального забезпечення.

Важко не помітити як КПУ проти приватної власності, але чому, чи не є це бажанням зробити власність державною, і в цей же час мати вільний доступ до багатств країни (Просто якісь царські часи хочуть повернути комуністи ) але як вже згадувалось, час не стоїть на місці, і треба жити з ногою в часі, і реально оцінювати можливості і бажання суспільства, а не викладати образ утопічної держави на папері.

На підтвердження того , що комуністи хочуть повернути суспільство у минуле можуть свідчити такі рядки з програми:

Перша в історії країна соціалізму — Союз Радянських Соціалістичних Республік — працею і генієм народу, керованого створеною В.І.Леніним партією, була перетворена на могутню світову державу. Склалася нова історична спільність — радянський народ. Братерська сім’я рівноправних народів не знала міжнаціонального розбрату.

Переваги соціалізму, міць радянського ладу, дружби вільних народів переконливо підтвердила Перемога радянського народу у Великій Вітчизняній війні над фашизмом. Самовідданими зусиллями радянських людей, без будь-якої допомоги ззовні, при запеклій протидії світу капіталу, всього за 4—5 років, було відбудоване зруйноване в ході війни народне господарство. Наша країна вийшла на передові рубежі в розвитку індустрії, науки і культури. Великий Жовтень став переломним рубежем у долі українського народу, який вперше став господарем своєї країни, справжнім суб’єктом історичного процесу.

Важко не помітити те як КПУ вихваляє СРСР, його діяльність, і яке прагнення КПУ побудувати щось на кшталт СРСР.

Так, перемога над фашизмом це добре, але чи була ця перемога комуністів, чи ця перемога належала мільйонам погублених сімей, пролитої крові простих громадян, Важко провести порівняння між комунізмом і фашизмом ( якщо тільки відданість людей при комунізмі ) Чи був комунізм краще фашизму важко сказати, оскільки як відомо, скільки людей – стільки думок, але злочини СРСР які зараз так жваво обговорюються Європою, і за які збираються судити комуністів наштовхують на думку, що різниця між фашизмом і комунізмом надто не помітна.

Всі ці помилки майже визнали самі комуністи:

Не завжди форми і методи соціалістичного будівництва, що були продиктовані вимушено форсованим характером становлення нового суспільного ладу, необхідністю зміцнення обороноздатності країни, відповідали природі соціалізму. Не обійшлося при цьому без помилок і прорахунків, проявів суб’єктивізму і волюнтаризму. Партія комуністів об’єктивно оцінює і велич, і трагізм пройденого шляху. КПРС за своєю ініціативою засудила явища, що суперечать суті соціалізму. Найважливіше завдання ми бачимо у створенні умов, котрі виключають їх надалі.

КПУ у свої програмі визначила також, що

Саме при соціалізмі відбувається докорінна зміна характеру продуктивної праці, послідовне перетворення її у працю здебільшого інтелектуальну. Головною умовою та метою виробництва стає всебічний розвиток особи, забезпечення рівня її освіти, виховання, соціального захисту, що відповідає сучасним вимогам, тощо.

Змінюються мотиви та стимули до праці — із способу здобування засобів до існування праця поступово перетворюється на природний спосіб існування людини, стає його життєвою потребою. Замість неекономного виробництва та споживання, притаманного капіталізму, утверджується принцип заощадження та раціонального використання ресурсів.

Хотілося б відзначити і те, що КПУ бореться проти будь-яких форм експлуатації людини людиною, національного гноблення, сприймає комунізм як природно-історичний процес розвитку світової цивілізації і об’єктивну умову соціального прогресу, як прийдешнє всього людства. (Але історія людства не знає часу, коли не було експлуатації людини людиною, людина живе в природному світі…)

Дуже цікавий абзац, де КПУ визначила, що вона є партія авангардного типу, що прагне бути силою, котра завжди спонукає до руху вперед, застосовує різноманітні форми і методи політичної боротьби. Роботу партія веде, як і вчив В.І. Ленін, там, де є маси, — у трудових колективах, територіальних та інших об’єднаннях трудящих. Запоруку своєї перемоги вона бачить в організованих діях мас.

Тобто ми бачимо неузгодженість ідеї до тексту програми. КПУ весь час нагадує про СРСР, і цей же час спонукає до руху вперед, але який може бути рух вперед з «повернутою назад головою»

Але при цьому КПУ визначає, що Комуністи дають собі звіт у тому, що було б утопією намагатися реанімувати систему соціально-економічних та інших відносин, що існували в інших умовах, при інших принципах і рівні організації виробництва та розподілу, іншій соціально-класовій структурі суспільства, іншому рівні свідомості. Явна неузгодженість.

Важливого значення Компартія надає широкому використанню досягнень науково-технічного прогресу, новітніх технологій, інформатики, розвитку сучасної сфери обслуговування. В центрі її уваги постійно перебуватимуть питання підвищення добробуту трудящих, розвитку їх творчих здібностей.

Компартія добиватиметься:

У політичній сфері: вирішальної участі в управлінні справами держави і суспільства робітників, селян, трудової інтелігенції, військовослужбовців, молоді, ветеранів, жінок, фактично відлучених зараз від цього; прийняття з цією метою нових виборчих законів, що нададуть політичні і виборчі права трудовим колективам, а також правових актів, які передбачатимуть передачу Радам депутатів трудящих вирішення всіх питань життя суспільства в центрі і на місцях, скликання при необхідності З’їзду Рад депутатів трудящих усіх рівнів, надання радам робітників на підприємствах статусу основи формування системи Радянської влади, чіткий розподіл компетенції і відповідальності центральних і регіональних органів у здійсненні функцій державної влади при безумовному збереженні єдності і цілісності країни, недопущенні протиставлення одних регіонів іншим; скасування інституту президентства; усунення бюрократизму із апарату управління, ліквідації пільг і привілеїв, які він встиг собі установити, викорінення корумпованості, а також спрощення й істотного здешевлення управлінських структур; відновлення системи дійового народного контролю; конституційного закріплення влади трудящих, правових засад радянського соціалістичного ладу, соціально-економічних прав та свобод громадян, передусім найбільших соціальних завоювань нашого народу — гарантованих прав на працю і на відпочинок, охорону материнства і дитинства, на соціальне забезпечення, безплатну освіту, медичне обслуговування і житло, права вільно обирати мову навчання і спілкування, доступу .до багатств культури; придушення злочинності та корупції в усіх їх проявах, зміцнення в інтересах трудящих правових засад державного і суспільного життя, здійснення практичних заходів для створення високоефективного правосуддя, зміцнення законності і правопорядку в країні, гарантування громадянам особистої безпеки, надійної охорони їх життя, майна, здоров’я, честі і гідності.

КПУ визначає перед собою також такі завдання :

— зупинити капіталізацію, відновити соціалізм та радянську форму народовладдя, зберегти соціальні завоювання народу, закласти міцну основу для відродження братерського Союзу народів.

Отже:

сама ідеологія КПУ, обмежується “Платформою КПУ на виборах до Верховної Радий. Згідно Платформи, КПУ зможе “протягом 1,5-2 років стабілізувати соціально-економічну і політичну ситуацію в республіці, зупинити падіння виробництва і зубожіння народу, а в наступні 2 роки, при збереженні регулюючої ролі держави, завершити в основному глибші економічні реформи, забезпечити цивілізоване впровадження соціально орієнтованих ринкових відносин, наступальний розвиток економіки і вийти на основні показники життєвого рівня 1990 року ”. Для цього комуністи пропонують цілий комплекс економічних, правових та адміністративних заходів:

· відновлення керованості економіки на основі економічних методів;

· перехід на лімітований розподіл мінімуму товарів першої необхідності;

· забезпечення всім громадянам мінімального прожиткового мінімуму;

· припинення обвальної приватизації;

· припинення спекулятивно-лихварської діяльності посередницьких, комерційних структур;

· вирішити гострі проблеми в базових галузях -- енергетиці, вугільній промисловості, металургії;

· забезпечити на ділі пріоритетну увагу до розвитку сільського господарства і всього агропромислового комплексу;

· усунути штучно зведені кордони між країнами СНД;

· надання російській мові (поряд з українською) статусу другої державної мови;

· збереження Рад народних депутатів -- виразника демократичних традицій нашого народу ”.

Також в Платформі зазначається, що “Компартія послідовно виступає за здійснення своєї програмної мети -- відродження на принципово нових і виключно добровільних засадах союзу братніх народів незалежних держав, які утворились на території СРСР”.

Однак найголовнішим в програмі є пункт, що визначає ставлення КПУ до форм власності. “Гарантувати рівноправне функціонування різних форм власності і господарювання на селі, включаючи колективні селянські та фермерські господарства -- без застосування найманої праці, не допустити примусової “деколективізації ” -- розгону колгоспів і радгоспів ” 5). З вище наведеного бачимо: керівництво Компартії -- це нова генерація професійних політиків, які не сприймають архаїчних закликів до класової боротьби, диктатури пролетаріату та соціальної революції. “Нові комуністи ” є, до певної міри, респектабельними політиками, які, загалом, вписуються до сучасної української політичної системи. Від державної власності КПУ перейшла до “гарантованого рівноправного функціонування різних форм власності ”, від революції та класової боротьби до “мирних революційних форм протесту ”. Останнє допомогло комуністам на виборах.

Сьогодні — це єдино можливий шлях виходу із кризи, забезпечення гідного життя людей праці. (Із програми КПУ )

Висновок щодо ідеології комуністів

Суть комуністичного режиму можна описати певним набором характерних рис, однією з яких є керівництво, яке здійснюється однією партією, що керується комуністичною ідеологією. Влада зосереджується в руках невеликої групи партійних лідерів, які за таких умов постають над законом, понад те — вони самі є тим законом. Партія контролює державу такою мірою, що різниця між партією і державою зникає, власне, партія і держава стають одним цілим. Крім того, партія-держава повністю контролює населення разом з усіма його сферами — і суспільної, і приватної життєдіяльності.

За таких умов політичний плюралізм постає максимально спрощеним, будь-яка опозиція, як і всі спроби незалежних само організацій, суворо караються. З іншого боку, всіляко схвалюється масовий вступ до лав партії, а інколи навіть він здійснюється насильницьким шляхом.

Для посилення свого контролю над суспільством і попередження будь-яких дій, що виходять за рамки цього контролю, комуністичні режими посилюють штат внутрішніх правоохоронних органів до абсурдних масштабів, у всі прошарки населення впроваджують розгалужену мережу інформаторів і заохочують практику наклепів. Кількість правоохоронних структур і секретних інформаторів у різних країнах була різною, але їхня чисельність завжди була набагато більшою, ніж у будь-якій не комуністичній державі.

Засоби масової комунікації повністю політизує і контролює партія-держава, вона застосовує надзвичайно жорстку цензуру, нівелює право на доступ до інформації, вільної преси просто не існує. Інформація про світ і все, що в ньому відбувається, подається лише з позицій, вигідних партії-державі, таким чином, викривляючи світогляд переважної більшості народонаселення країни.

Здійснюється націоналізація економіки, що є незмінною рисою комуністичного керівництва і результатом ідеології, накладається обмеження на приватну власність та індивідуальну економічну діяльність. У результаті громадяни потрапляють у залежність від партії-держави, яка стає єдиним монополістом праці і єдиним джерелом прибутку.

Суд над комунізмом

«Комуністичну ідеологію необхідно засудити назавжди» У цьому переконані організатори міжнародної конференції «Від комунізму до демократії – через Міжнародний суд.

Голова оргкомітету переконаний, що суд громадськості над злочинами комунізму зробити легко і суспільство вже давно готове до цього. А ось щоб зробити суд на державному чи міжнародному рівні – необхідно, щоб уряди країн були готові розробити нову законодавчу базу. «Потрібно не допустити повернення комуністів, адже ця загроза не зникає. І комуністи в своїх програмах відверто пишуть, що вони підуть ленінським шляхом. А цей шлях пролягає по трупам мільйонів людей» , додав Ігор Лісодід Голова оргкомітету.

Рональд Расінскас, виконавчий директор «Міжнародної комісії з оцінки злочинів радянського та нацистського окупаційних режимів», запропонував визнати ідеологію комуністів злочинною «Історія завжди була, є і буде сферою маніпуляцій суб’єктивних оцінок та інтерпретацій». Він порівняв два тоталітарні режими – комуністичний та фашистський – та ставлення до них литовців та євреїв . Пан Расінскас запропонував розширити концепцію геноциду і прийняти юридичні рамки, де злочини комуністичного режиму визначатимуться як злочини міжнародного масштабу.

Самі ж комуністи на все це відповідають таким чином:

Із доповіді Першого секретаря ЦК Компартії України П.М. Симоненка на об’єднаному Пленумі ЦК і ЦКК Компартії України 15 квітня 1993 року

Трудящі повинні знати: нічого спільного з дійсністю не мають твердження наших політичних противників про те, що комуністи нібито прагнуть відновити так звану командно-адміністративну систему, відродити тоталітарну диктатуру; що вони виступають проти глибоких перетворень в суспільстві, продиктованих життям; що метою комуністів є реанімація «колоніального статусу» України, що вони є ворогами її незалежності.

Звісно як і інші політичні сили комуністи не приймають звинувачення у свою сторону, ще більше – звинувачують усі інші політичні сили, це природно, і в наш час не здається дивним.

Нацизм краще відомий за комунізм тому, що союзні сили широко відкрили двері «схованок із трупами» і тому, що багато західноєвропейських народів пережили його на власному досвіді ( тут слід зауважити, що багато сучасних українських громадян (переважно росіян ) були переслані в Україну у другій половині ХХ ст.. Це призвело з одного боку до того, що вони не мають ніякої історичної пам'яті про події в Україні, не постраждали від комунізму так сильно, як постраждали українці. З іншого боку, маючи певну користь від комуністичної системи, вони не можуть скласти антикомуністичний союз з українцями.)

Головним злочинним проявом комунізму була його ідеологія та пропагандистська машина, що її створювала. Саме вона пустила найглибші коріння, призвела до найтрагічнішого наслідку – створила радянську людину, «совка» . Наявність цього нового типу людини в сучасній Україні є головним гальмом її суспільно–політичного та культурного розвитку. «Совок» не здатен сприймати нового, ненавидить тих, хто думає інакше, схильний до отарного інстинкту, сліпій покорі вожаку – комунізму.

За приблизними підрахунками, кількість людей, знищених комуністичними режимами в різних країнах, становить: Радянський Союз — 20 млн. жертв, Китай — 65 млн., В’єтнам — 1 млн., Північна Корея — 2 млн., Кампучія — 2 млн., Східна Європа — 1 млн., Латинська Америка — 150 тис., Африка — 1,7 млн., Афганістан — 1,5 млн.

Висновок

Найперші комуністи приймали утопічний світогляд за ідею. Завжди комуністи мріяли про безкласовий стан суспільства, про те як суспільство буде власником усього майна, але як бачимо це лише прикриття справжнього жорстокого обличчя комунізму. Марксисти вважали перехід до соціалізму можливим лише через революцію, думаю це вагомий аргумент, аби намагатись не допустити до влади комуністів.

Комуністична партія України проти реставрації капіталізму. Комуністи проти приватної власності, але ж де взяти стимул до роботи у громадян, якщо немає приватної власності, можна тільки змусити, а це вже прояви тоталітаризму.

КПУ вважає можливим змінити мотиви до праці – із способів здобування засобів для існування на природний спосіб існування. Не надто відчувається різниця між цими двома способами.

Зараз достеменно з’ясовано, що злочинне обличчя комуністичних режимів ніяк не може бути результатом обставин, а є наслідком добре продуманої політики, розробленої засновниками таких режимів ще до того, як вони здобули владу. Історичні комуністичні лідери ніколи не приховували своїх поглядів і цілей, таких, як диктатура пролетаріату, знищення політичних опонентів і категорій населення, які не відповідали новій моделі суспільства. Комуністична ідеологія, не залежно від місця і часу застосування, завжди призводила до масового терору, злочинів і широкомасштабних порушень прав людини. Аналізуючи наслідки застосування цієї ідеології, не можна ігнорувати їхню подібність з наслідками застосування іншої ідеології ХХ століття — нацизму.

Так, звісно, комуністи визнають злочини попередників, і переконують у тому, що помилки враховані, і надалі вони будуть намагатись не повторити жахливі злочини, але звідки гарантії, що ці злочини не повторяться, якщо комуністи прямо заявляють, що ідуть шляхом Леніна, а цей шлях, як вже зазначалось вкритий кров’ю мільйонів жертв комуністичного ладу.

Самі ж комуністи мають таку відповідь:

Поразка соціалістичних сил, Компартії, за нашим переконанням, не є свідченням неспроможності ідеології комунізму, нездійсненності соціалістичної ідеї, як це намагаються довести наші політичні противники, ренегати всіх мастей. Насправді, краху зазнали вульгаризовані і догматизовані начотниками від марксизму уявлення про соціалізм, до того ж скомпрометовані тяжкими прорахунками і збоченнями, трагічними помилками, що мали місце при здійсненні першої в історії людства спроби побудувати реальне соціалістичне суспільство.

Література

комунізм ідеологія політична

1.Білоус А.О. Політичні об’єднання України. — К., 1993. — 108 с.

2.Лиховид О.М. Політичний компас виборця / КВУ. — Херсон, 2003. — 52 с.

3.Політичні партії в Україні. — К.: ЦВК, 2001. — 360 с.

4.«День» №194

5.Статут Комуністичної партії України

6.Доповідь першого секретаря ЦК Компартії України П. М. Симоненка на об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК Компартії України 15 квітня 1993 року

7.Програма Комуністичної партії України

8.http://www.epochtimes.com.ua/templates/et2008/images/indent1.png

Размещено на http://www.