Статистичний аналіз урожайності технічних культур

ЗМІСТ

Вступ

1. Огляд літератури

2. Статистичний аналіз урожайності технічних культур

2.1 Аналіз рівня та факторів урожайності методоманалітичного групування

2.2 Кореляційний аналіз

2.3 Динаміка урожайності

2.4 Індексний аналіз

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

До основних технічних культур, що вирощуються в нашому регіоні є цукрові буряки та соняшник. Оскільки соняшником займається невелика кількість господарств, дана курсова робота орієнтована на цукрові буряки.

Цукрові буряки - одна з основних технічних культур. При врожайності 400 й/та забезпечують вихід 50 - 55 ц цукру, 150 - 200 ц гички, 260 - 280 ц сирого жому, 15-18ц меляси, які використовуються на корм.

Цукор є цінним продуктом харчування. Він легко засвоюється організмом, висококалорійний. Фізіологічне обґрунтована норма цукру Для людини не перевищує 100 г на добу.

За поживністю цукрові буряки значно перевищують кормові. 100 кг коренеплодів відповідають 26 корм. од. І містять 1,2 кг перетравного протеїну, а 100 кг листків - відповідно 20 корм. од. І 2,2 кг протеїну. Це одна з найпродуктивніших сільськогосподарських культур. Нажаль приходиться констатувати факти, що урожайність і прибутковість галузі буряковиробництва в умовах області значно знизилась . Рівень існуючих врожаїв скоротився майже вдвічі з 347 ц /га в середньому за 1985-1990 рр до 127 за останні три роки. Причин цьому багато і основні полягають у відсутності технологій вирощування культури адаптованих до економічних умов України, а саме досить невисокій ціні на цукор, високій трудомісткості та затратності культури. Пошук резервів підвищення ефективності виробництва цукрових буряків як перший етап повинен розпочинатись з детального аналізу причин і факторів що її обумовлюють і в цьому плані допомогти можуть статистичні методи аналізу такі як ряди динаміки, кореляційний та регресійний методи аналізу.

1. СТАТИСТИКА УРОЖАЙНОСТІ ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР

(Огляд літератури)

Видовий урожай—розміри урожаю, які очікуються за станом посівів. При цьому допускають, що умови подальшого вирощування культури будуть нормальними, середніми. Цей показник є оцінкою видів на очікуваний урожай. Видовий урожай визначають у вегетаційний період окомірио. Можна також використовувати кореляційно-регресійний аналіз факторів, що характеризують стан розвитку рослин і грунту, а також метеорологічні умови (1, с. 217-220).

Урожай на пні—фактично вирощений, але ще не зібраний урожай. Біологічний процес формування урожаю вже завершений, а економічний — ні. Розміри урожаю визначають до початку своєчасного його збору окомірне, експертно або за допомогою вибіркового методу накладанням метрівок, збором і обліком з них урожаю або вибіркових обмолотів. Крім того, можна визначити урожай на пні як суму фактичного збору і втрат урожаю.

Фактичний урожай—кількість зібраної і оприбуткованої продукції із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів окремих видів сільськогосподарських культур.

Показники урожайності .диференціюються відповідно до показників урожаю — видова урожайність, урожай на пні і фактична урожайність.

Фактичну урожайність сільськогосподарських культур (фактичний збір з 1 га)- визначають, поділивши фактичний .збір урожаю (валового збору) з основних посівів (без повторних, міжрядних і проміжних) на уточнену весняну продуктивну площу. Використання за базу розрахунку урожайності весняної продуктивної площі зумовлено тим фактом, що при обчисленні урожайності на базі фактично зібраної площі може статися, що господарство, яке припустило загибель посівів влітку, а також залишило незібраний урожай на якійсь площі буде мати вищий рівень урожайності, ніж те, яке цього не допустило (2, с. 207).

Урожайність однорічних і багаторічних трав (на сіно, зелений корм і насіння), природних сінокосів обчислюють на одиницю фактично зібраної площі, з якої фактично зібрано урожай.

Урожайність визначають як по окремих культурах, так і по групах їх, наприклад, зернових, овочевих, кормових.

По групах однорідних культур (зернових, овочевих, кормових та ін.) визначають середню зважену урожайність за формулою:

, ,

де y_i, n_i -площа посіву і урожайність окремих культур;

 - частка окремих культур у загальній площі посіву (, або 100%).

По групах різнорідних культур (технічні), а також по всіх культурах разом обчислюють середній вихід продукції з 1 га посіву у вартісному вираженні за формулою (2, с. 211; 3, с. 123)

Економіко-статистичний аналіз посівних площ сільськогосподарських культур, їх урожайності і валового збору проводять по окремих культурах, їх групах у соціально-економічному (по різних категоріях господарств), виробничо-економічному (за природно-економічними зонами, групами господарств різної спеціалізації і інтенсифікації) розрізах та за адміністративно-територіальними одиницями (районами, областями та по країні в цілому).

При економіко-статистичному аналізі застосовують ряд статистичних методів (4, с. 42; 5, с. 65).

Для аналізу даних про посівні площі, урожай і урожайність у статистиці широко застосовують метод групувань. Насамперед це типологічні групування за соціально-економічними категоріями господарств, за розмірами посівних площ, валового збору урожаю і рівнем урожайності в розрізі основних сільськогосподарських культур і їх груп. Ці групування мають важливе значення для вивчення соціально-економічної І організаційної структури сільськогосподарського виробництва.

Порівняння даних типологічних групувань у динаміці дає змогу виявити структурні зміни в розвитку сільського господарства.

При статистичному аналізі натуральних показників землеробства застосовують структурні групування за розміром посівної площі і рівнем урожайності. Структурні групування за розміром посівної площі використовують при вивченні рівня концентрації сільськогосподарського виробництва, ступеня розповсюджування тієї чи іншої культури, наприклад, цукрових буряків в окремих категоріях господарств у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (2, с. 212).

Для характеристики рівня концентрації застосовують структурні групування за розміром загальної посівної площі окремих видів і груп культур, а при вивченні ступеня розповсюдження тієї чи іншої культури — структурні групування за часткою посівів даної культури в загальній посівній площі. Структурні групування за рівнем урожайності використовують для порівняння рівня урожайності по господарствах, виявлення передових і відсталих, визначення невикористаних резервів підвищення урожайності.

Для вивчення впливу окремих факторів на рівень урожайності сільськогосподарських рослин широко застосовують аналітичні групування — факторні, результативні і комбінаційні. Найважливішими групувальними ознаками, за якими вони здійснюються, є показники якості грунту, забезпеченості основними виробничими фондами, трудовими ресурсами і рівня їх використання, застосування органічних і мінеральних добрив, якості насіння, строків виконання робіт, форми організації і оплати праці тощо.

При вивченні впливу різних факторів на зміни рівня урожайностізастосовують дисперсійні і кореляційно-регресійний аналіз. При цьомунайчастіше використовують не прості, а багатофакторні моделі дисперсійного і кореляційно-регресійного аналізу (7, с. 87).

Динаміку натуральних показників продукції землеробства вивчають на основі побудови і аналізу відповідних рядів динаміки. Для побудови і аналізу рядів динаміки посівних площ сільськогосподарських культур потрібні щорічні дані, а посівних площ багаторічних насаджень, урожайності і валового збору їх, а також урожайності і валового збору всіх сільськогосподарських культур — щорічно і середні за рік. Ряди динаміки наведені у статистичних збірниках. На основі таких рядів динаміки обчислюють абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютте значення 1 % приросту, середньорічні темяи зростання і приросту (2, с. 214).

Для оцінки змін величин натуральних показників продукції землеробства за тривалий період застосовують укрупнення періодів, згладжування за допомогою плинної -середньої і аналітичне вирівнювання.

При аналізах динаміки або виконання плану посівних площ, валового збору і урожайності широко застосовують індексний метод. Пр'и цьому використовують індекси індивідуальні, загальш агрегатні і середніх величин.

Зміни посівних площ, валового збору і урожайності по окремих культурах вивчають за допомогою індивідуальних індексів. Так, індивідуальний індекс посівних площ обчислюють за формулою  індивідуальний індекс урожайності -  індивідуальним індекс валового n₀,n₁ – посівні площі окремих культур базисного і звітного періодів, га; y₀, y₁ - урожайність окремих культур у иих періодах, ц/га

При аналізі зміни валового збору по групі однорідних культур або валового збору окремої культури по групі господарств визначають загальний агрегатний індекс валового збору, який розкладається на індекс розміру посівної площі і середньої урожайності.

 а

де ,  - середня урожайність базисного і звітното періодів d₀, d₁ - части посівних площ окремих культур або підприємств у загальній їх площі у базисному і звітному періодах.

Індекс середньої урожайності в процесі аналізу розкладають на середній індекс урожайності, який характеризує зміну середньої урожайності за рахунок зміни урожайності окремих культур або в окремих господарствах, і на індекс структури посівів, який характеризує зміну середньої урожайності за рахунок змін структури посівних площ, тобто:

де - умовна середня урожайність.

Середній індекс урожайності I_y можна визначити і за формулою агрегатного індексу:

Індекс структури посівів I_dможна обчислити діленням індексу розміру і структури посівів  - на індекс розміру посівів  :

Зміни валового збору в абсолютному виразі ,а внаслідок зміни загальної площі посівів , обчислюють за формулою

середньої урожайності

Зауважимо, що  внаслідок зміни урожайності кожної культури або в кожному господарстві

 або

Внаслідок зміни структури посівів як

Зауважимо, що

Для визначення абсолютних і відносних змін розмірів валового збору по групі "однорідних культур або окремої культури по групі господарств можна застосувати таку систему взаємозв'язаних індексів:

Індекс = Індекс * Індекс * Індекс загальних

валового збору урожайності структури посівів розмірів посівів,

де П₀, П₁ - загальні розміри посівних площ базисного і звітного періодів;

Зміни валового збору у відносному вираженні за рахунок того чи іншого фактора визначають обчисленням відповідного індексу, а абсолютні величини змін валового збору за рахунок даного фактора — як різницю чисельника і знаменника відповідного індексу.

2. СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ УРОЖАЙНОСТІ ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР

2.1 Аналіз рівня та факторів урожайності методом аналітичного групування

Групування — невід'ємний елемент зведення, його найважливіший етап. Це процес утворення груп одиниць сукупності, однорідних у певному істотному відношенні, а також тих, що мають однакові або близькі значення групувальної ознаки. Групуванням називають розподіл статистичної сукупності на групи (частини) за рядом характерних для них ознак. Це статистичний метод розчленування складного масового явища на істотно різні групи з метою всебічної характеристики його стану, розвитку і взаємозв'язків.

Із наведеного визначення випливає, що суть методу статистичних групувань полягає у тому, що складне масове явище розглядається не як єдине нероздільне ціле, а у ньому виділяються окремі групи одиниць із статистичними показниками, які дають кількісну характеристику якісно своєрідній частині одиниць усієї сукупності. Тобто кожна з одержаних груп об'єднує однорідні одиниці сукупності. Групи встановлюють на підставі аналізу суті досліджуваного явища. У результаті внутрішньогрупових підрахунків одержують характеристику у вигляді системи статистичних показників. Необхідність такого підходу до вивчення масових явищ зумовлюється тим, що в складних масових явищах існують якісні відмінності між окремими одиницями, адже кожна з них має свої індивідуальні риси. У цілому ж всі такі одиниці мають загальні риси, які формують дане явище. Наприклад, розглянемо урожайність зернових культур у господарствах району. Щоб мати уявлення про урожайність, недостатньо знань лише про загальний її рівень, адже всередині даної статистичної сукупності (господарства, району) містяться одиниці спостереження зі своїми індивідуальними властивостями. Це господарства з конкретними природними умовами, специфікою технологій вирощування, різним рівнем зазбезпеченості матеріальними і трудовими ресурсами і т. ін.

Під час групування будемо використовувати вихідні дані (див. Додаток № 1). Далі на основі додатку №1 складемо ранжирований ряд по результативній ознаці, тобто розташуємо групувальну ознаку у зростаючому порядку (табл. № 1).

Таблиця 1. Ранжирований ряд підприємств за урожайністю технічних культур