Заповідна мережа Рівненщини

План

Вступ

1. Рівненщина – заповідний край

1.1 Рівненський парк ім. Т.Г. Шевченка

1.2 Гощанський парк

1.3 Дендропарк

2. Заповідна мережа Рівненщини

2.1 Рівненський природний заповідник

2.2 Регіональний ландшафтний парк – „Прип’ять-Стохід”

2.3 Надслучанський регіональний ландшафтний парк

2.4 Дермано-Мостівський регіональний ландшафтний парк

2.5 Рещуцько-Олексіївський регіональний ландшафтний парк

2.6 Регіональний ландшафтний парк „Погориння”

3. Охорона заповідного краю

Висновок

Список використаної літератури

Під час бурхливого розвитку промисловості на Україні, і не тільки, відбуваються масові вирубки лісів, забруднення територій, що призводять до змін ландшафтів, а це негативно впливає не тільки на оточуюче середовище, а й на саму ж людину. І з такими темпами ми б прийшли до того, що наступне покоління могло б бачити деякі тварини і деякі види рослин тільки на малюнках. Хоч таку ситуацію ми вже спостерігаємо доволі давно. Цьому люди завдячують створеним заповідникам та паркам де зібрані рідкісні і вимираючі рослини і тварини.

За роки незалежності заповідність в Україні збільшилась від 2,57 до 4 відсотків. І чим вища заповідність буде не тільки в окремих країнах, а й в усьому світі тим вищі сподівання будуть на збереження флори і фауни на земній кулі. Звичайно, цього що ми маємо на теперішній час мало, але кожна країна, кожний регіон, кожний заповідник чи парк має певне значення для всесвітньої заповідної мережі.

Мета моєї роботи, достовірно висвітлити заповідну мережу Рівненщини, її проблеми та значення. Сподіваюсь, мені вдасться висвітлити усі локальні особливості Рівненської області.

Рівненщина належить до Західного Полісся. Природа Рівненщини – це панорама захоплюючих краєвидів, чисті спокійні ріки, чарівні озера, чудові болота. В області є 81 озеро різного походження: глибоких карстових та значно мілкіших післяльодовикових і заплавних, як правило оточених потужними болотними системами. Лише у басейні р. Горинь – 67 озер. Найбільше озеро Нобель (4,7 км²), найглибше – озеро Біле (до 26 м).

На Рівненщині є 80 видів ссавців і понад 200 видів гніздових, мігруючих, осілих та зимуючих птахів. Якщо у 1975 році в області було 69 заповідних об’єктів загальною площею 4 тис. га, то на 1.07.99 р. – 267 об’єктів площею 138 689,7 га. Заповідність в області становить 6,9%. Це один з найвищих показників в Україні. До 1999 року заповідників в області не було, хоча потреба в організацій такого заповідника назріла ще на початку 90-х років. І ось у квітні 1999 року Президентом України був підписаний Указ про організацію Рівненського заповідника, робота по створенню якого тривала майже 10 років. Заповідник створено з метою збереження. Заповідник створено з метою збереження типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення. В області є 49 пам’яток природи загальнодержавного і місцевого значення, в тому числі 12 комплексних, 27 ботанічних, 7 гідрологічних, 1 зооологічна, 2 геологічних. Це такі відомі пам’ятки, як мальовниче первозданне Велике Почаївське озеро (58 га) серед лісового масиву, „Юзефіна Дача” (100 га) – унікальна ділянка лісу, де ростуть рідкісні вікові дуби по 500-700 років, одному дубу понад 1000 років. Тут росте сосна Веймунтова, чорна та інші. Серед пам’яток природи – мальовниче первозданне озеро Стрільське (15 га) в Сарненському районі.

Унікальна пам’ятка природи „Базальтові стовпи” в Костопільському районі – єдине місце стовпчастої будови базальтів.

1.1 Рівненський парк ім. Т.Г. Шевченка

Він займає площу 32 га, заснований наприкінці ХVIII ст., вік окремих дерев досягає 150–200 років. Тут налічується 160 видів дерев і кущів, таких, як ягідний магнолія, катальпа та інші. На початку 50-х років ХХ ст.. парк значно поширив свою територію, а в 1977–1984 роках проводилась реконструкція парку, в результаті він поповнився новими видами. Був створений каскад басейнів з фонтанами, оточені вербами.

1.2 Гощанський парк

Гощанський парк заснований в середині ХІХ ст. На порівняно невеликій території (близько 7 га). Тут збереглися 51 вид рідкісних чагарників і дерев, серед них є гінкго, дуб пірамідальний, горіх американський, каштан восьмитичинковий, береза розсіченолиста, сосна Веймунтова тощо.

заповідник ландшафтний парк охорона

1.3 Дендропарк

У дендропарку в м. Березне – на площі 29,5 га проростає понад 1100 рідкісних видів. Тут можна зустріти дерева різних зон і континентів – Північної Америки, південно-Східної Азії, Австралії тощо. Прикрашають дендропарк чудові насадження різних сортів бузку і троянд, дуже оригінальне планування, оглядовий майданчик, туристичні стежки, каскад водоспадів. Дендропарк створений силами учнів і викладачів Березнівського лісового коледжу і отримав статус державного.

2. Заповідна мережа Рівненщини

2.1 Рівненський природний заповідник

Рівненський природний заповідник створений на території Володимирецького, Дубровицького, Рокитнецького та Сарницького районів і підпорядкований Державному комітету лісового господарства України.

Площа земель новоствореного заповідника (1999р.) – понад 47066 га. Рівненський природний заповідник об’єднав у собі чотири колишніх заказники Загальнодержавного значення, які стали відділеннями заповідника.

Ці заказники є неповторними за своїми умовами, рослинним і тваринним світом, ландшафтами, болотами і лісовими масивами, озерами та річками. Тут виявлено близько 700 видів судинних рослин, 320 видів наземних хребетних. З них відповідно 23 види рослин і 25 видів тварин занесено до Червоної книги України.

В рослинному покриві заповідника переважають болотна рослинність: суходільні лісові угрупування розташовуються лише на сухих грядках і островах.

Територія заповідника об’єднує значні за площею болотні масиви, які збережені у природному стані. Тут зустрічаються болота усіх типів, переважають мезотроні (перехідні) сфагнові болота. Значні площі займають заболочені соснові ліси – сфагнові, довгомохові із покривом багна болотного та лохини.

У флорі Рівненського природного заповідника рідкісні рослини дослідниками розподілені на три основні групи:

1) види, які занесені до Червоної книги України: швейцарія болотна, росичка середня, росичка англійська, лікаподіела заплавна, хамарбія болотна, куручка болотна, пельчатокорішник м’ясочервоний, шолудивник кфолівський, ситник бульбастий, верба чорнична, хемедафна чашкова, журавлина дрібноплідна, діфазіаструм Зейлера;

2) рідкісні види: осока дводомна, осока тонкокореневищна, осока торфова, верба лапландська;

3) види, мало поширені в українському Поліссі: журавлина болотна, осока багнова, лісовий вид толокнянки звичайної.

Ссавців у заповіднику визначено понад 60 видів, з них найбільша група – це гризуни (понад 20 видів). Досить розповсюдженими є бобер річковий, білка, заєць-русак, лисиця звичайна, вовк, єнотовидний собака, куниця лісова та кам’яна, ласка, свиня дика, козуля, лось. Зустрічаються і такі види, що занесені до Червоної книги України: видра річкова, рись, кіт лісовий, борсук, горностай, норка європейська та інші.

Птахи заповідника представлені понад 200 видами, з яких більше половини гніздяться. Тут найбільше зустрічається видів, які занесені до Червоної книги України – лелека чорний, журавель сірий, балабан, беркут, кроншнеп великий, орел-змієїд, орлан – білохвіст, пугач та деякі інші. З куроподібних досить часто зустрічаються тетерів, рідше – рябчик і дуже рідко глухар (Червона книга України), з голубів – горлиця, синяк. Пастушкові представлені лискою і пастушком. Серед куликів на окультурених ділянках поширена чайка, чорниш і бекас, дупель і вальдшнеп. З рептилій найбільш характерні гадюка звичайна та ящірка живородна.

„Перебродівське”. Воно розташоване у Дубровицькому і Рокитнівському районах і займає площу майже 16 тис. га. „Перебродівське” розташоване на середині межиріччя Льви та Свиги. Це найбільша заболочена територія України, яка включає великі болотні ділянки: Черемне, Кремінне та Піддубичі, які відмежовуються одна від одної смугами суходолів. Центр болота – урочище Коротод. Привертають до себе увагу великі купини осоки омської, сфагнові мохи,, флора досить одноманітна: очерет, осока, вербозілля лучне, пухирник (комахоїдна рослина). Тут зареєстровано 11 сидів сфагнових мохів.

У лісах зустрічаються рідкісні плаун-колючий та сплюснутий. Серед трав’яного покриву урвища попів лісок зустрічається орхідея-коручка широколиста, яка занесена до Червоної книги. Тут знайдено ще одну „червонокнижну” рослину – швейцарію болотну.

Є тут також рідкісні і зникаючі тварини. А саме: лелека чорний, журавель сірий, пугач, орел-змієїд, орлан-білохвіст, всього 10 видів птахів, що занесені до Червоної книги України. Є свідчення, що тут бачили і скопу – водяного орла, яких на Україні залишилось декілька пар.

„Сира Погоня” – одне з найбільших в Україні урочищ болотного масиву Кремінне, його верхова ділянка, що лежить в уловові між річками Льва та Свига. Площа – понад 13000га. Сухі соснові бори на піщаних дюнах із сірими подушками лишайників, берізки, подекуди – дубки. Підлісок: крушина, лохина, багно. Зрідка зустрічається дендрон жовтий.

Між горбами червоніє журавлина звичайна і журавлина дрібноплода, яка занесена до Червоної книги разом з швейцарією болотною. В основному „Сира Погоня” – болото верхове і оліготрофне. В Сирій Погоні найповніше представлений основний характер торфових боліт українського Полісся в процесі їх розвитку від євтрофної до оліготрофної стадії. За наявністю рослинних асоціацій „Сира Погоня” близька до Прибалтики.

„Сомино” розташоване у Сарненському районі, поблизу Клесова. Площа – 6483 га. До складу відділення входять озеро Сомино (68 га.) та прилеглий до нього болотний масив. Майже на всій площі болото переходове, але є і верховні ділянки, яких на Україні дуже мало. На майже суцільному сфагновому килимі домінує осока пухнастоплода, а над нею височіють пагони очерету. На неземних зниженнях – ринхопола біла, пухівка. Поміж осок ростуть невеликі верби лапландська та розмаринолиста – це льодовикові релікти. На пагорбах червоніє журавлина, серед якої біліють квіти Андромеди. На Сомино ботаніками була знайдена одне з найбільш рідкісних орхідей – хамарбію болотну. Разом з вербою чорничною, Швейцарією болотною, росичкою середньою та ситником бульбастим вона занесена до Червоної книги України.

Найкрасивішим куточком відділення є озеро Сомино. Майже 60 га займає його водна площа. Вода чиста, прозора, місцями зустрічаються латаття сніжно біле, глечики жовті. З усіх боків озеро оточують заболочені ліси – вільшанки, березняки. Тут водяться бобри. Гідрологічний комплекс озера відіграє велику роль, він регулює рівень ґрунтових вод прилеглих територій. Це одне з небагатьох типових мезотрофних боліт західного Полісся, що збереглися в природному стані.

„Білоозерське” розташоване у Володимирецькому районі на площі близько 9 тис. га. Центральне місце відділення займає карстове озеро Біле, яке має площу 453 га. Воно найбільше в області – в окремих місцях досягає 26,3 м глибини. Тут унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся.

Основу відділення становлять низинні болота і заболочені ділянки лісу, які багаті рідкісними рослинами. Серед них – осокові угрупування. Масив багатий на ягідники журавлини, чорниці, брусниці, буяхів та інших. У болотному масиві Коза-Березина представлені майже усі основні рослини, рослинні угрупування боліт України. Тут 7 видів осок, 5 видів верби.

В озері водяться лящ, окунь, лин, вугор, карась, щука та інші. Тут гніздяться багато водоплавних птиць.

2.2 Регіональний ландшафтний парк – „Прип’ять-Стохід”

Парк утворений в 1995 році, розташований у північно-західній частині Зарічненського району Рівненської області і північно-східній частині Любешівського району Волинської області. Територія представляє один з най унікальніших природних комплексів як в Україні, так і у східній Європі. Це типовий болотяний та лісовий регіон, де зростає понад 550 видів вищих рослин та зустрічається близько 220 видів хребетних тварин.

Чудові краєвиди відкриваються поблизу озер Нобель, Люб’язь, Скорінь та інші. Неповторні ландшафти утворились в здовж річок Прип’ять та Стохід. Характерною особливістю цих річок є наявність великої кількості рукавів, русел, затоків, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів.

Серед представників рослинного і тваринного світу багато видів занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Серед боліт, лук, заболочених лісних масивів, островів на гніздуванні зустрічаються – бугай великий, чапля сіра, крижень, попелюх, лунь очеретяний, курочка мала, курочка водяна, лиска, чайка, коловородник звичайний, крячок чорний і білокрилий, очеретянка велика, мартин малий, пісочник великий, плиска жовтоголова та багато інших птахів, серед яких велика кількість „червонокнижних”. Навесні вражає видовище щорічних міграцій птахів. Із 159 тис. мігрантів найчисельнішими є кулики, журавлі сірі та інші, які то більшими то меншими зграями летять вздовж річок.

У перспективі планується надання регіональному ландшафтному парку статус національного природного.

2.3 Надслучанський регіональний ландшафтний парк

Надслучанський регіональний ландшафтний парк є природоохоронною рекреаційною установою місцевого значення, що створений з метою збереження в природному стані типових та унікальних природних комплексів та історико-культурних пам’яток Надслуччя, а також для збереження умов організованого відпочинку. Найбільше для його створення доклали зусиль доктор біологічних наук, професор Тетяна Леонідіївна Андрієнко-Маланюк, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Юрій Миколайович Грищенко та кандидат біологічних наук Олена Іванівна Прядко. Під їх керівництвом та при безпосередній участі Були проведені тривалі наукові дослідження Надслучанського РЛП. Надслучанський регіональний ландшафтний парк ніколи б не існував без постійної всебічної підтримки та допомоги Березнівської райдержадміністрації, Березнівської районної ради, Державного управління екології та природних ресурсів в Рівненській області та Сосновського держлісгоспу.

Загальна площа Надслучанського регіонального ландшафтного парку складає 17240 га. Він розташований на берегах річки Случ та її приток на території, що давно слугувала для відпочинку.

В цілому у Надслучанському РЛП переважають соснові та сосново-дубові ліси, звичайно з домішкою берези, яка не рідко в дерево стані співдомінує з сосною. В трав’яному покриві в них домінують чорниці та зелені мохи, хоча і зустрічаються орлякові та інші ліси. На підвищених сухих місцях сформувались соснові ліси зеленомохові, які дуже гарні для прогулянок, але разом з тим вони страждають від цього. Внаслідок витоптування зелені мохи дуже швидко гинуть, при цьому утворюються голі піски, які легко руйнуються.

Тут наявні декілька рідкісних видів занесений до Червоної книги України плаун колючий. Найбільш рідкісними видами соснових лісів є північна орхідея – гудаєва повзуча. Дуже часто на піщаних ґрунтах зустрічається смілка литовська, рідкісний в Україні вид.

Порівняно невеликі площі на території парку займають болота різних розмірів та типів. Тут виростають рідкісні та реліктові види – верба чорнична і суничник бульбастий, росички середньої занесені до Червоної книги України, регіональні рідкісні види – пухирники середній та звичайний, росички круглолисті, а по краях болотних ділянок на лучних стиках – півники сибірські, малий комонник зігнутий.

2.4 Дермано-Мостівський регіональний ландшафтний парк

У зв’язку з розташуванням парку на межі Волинського лісового плато, Малого Полісся та Кременецьких гір територія його відзначається значним ландшафтом і біологічним різноманіттям. Тут переважає лісова рослинність (майже 45% площі парку), поширені болота (1,77%), заболочені луки, а також торф’янисті луки, які утворились на місці осушених боліт. Лісова рослинність представлена листяними, мішаними та хвойними лісами. Переважають широколистяні ліси – дубові, грабово-дубові, грабові та березо-грабові ліси, а також мішані дубово-соснові та чисті соснові ліси.

Тут можна спостерігати 146 видів птахів, з яких 112 гніздяться (з них 26 осілих).

Із ссавців трапляються заєць-русак, білка звичайна, ондатра, лисиця звичайна, куниця кам’яна і лісова, тхір чорний, ласка, кабан дикий, козуля.

2.5 Рещуцько-Олексіївський регіональний ландшафтний парк

Понад 78% території складають ліси – сосново-дубові, дубові, дубово-грабові, липово-дубові та березові.

У парку наявні види фауни лісових та лучно-болотних біотопів. Серед представників природної мисливсько-промисливої фауни домінують хутрові: кріт звичайний, вовк, рись, лисиця звичайна, видра, білка звичайна, бобер річковий. З тварин занесених до Червоної книги України, на території парку є: пугач, лелека чорний, тхір степовий, горностай. З рослин – цибуля ведмежа, гніздівка звичайна, лілія лісова та інші.

2.6 Регіональний ландшафтний парк „Погориння”

У парку переважають ліси (66,53% парку). В основному це широколисті ліси – бубово-грабові та грабові, серед яких трапляються ділянки дубових лісів. На дворовій тарасі р. Горинь на дещо підвищеній частині масиву сформувались соснові, ліщинові та грабова-соснові ліси рідко травні. В лісовому масиві зустрічаються види, занесені до Червоної книги України, – гніздівка звичайна, лілія лісова, курочки морозникоподібна та темно-червона.

Для охорони високопродуктивних і лісових насаджень та лісів, де виявлено місце знаходження рідкісних і лікарських рослин, на Рівненщині створено 50 заповідних урочищ, а також заказників: Білочанський ліс у Березнівському, Ялинівський у Володимирецькому, Смизький та Любомирський у Дубнівському, Литвицький у Добровицькому, Кулинська дача та урочище Дівоча гора у Здолбунівському, Будеразький, Корнинський та Мострвський у Здолбунівському, Новостворений Рівненському, Медин у Рокитнівському, Красинський, Костянтинівський та Чебелоський у Сарненському районах.

Для охорони болотних та лісово-болотних масивів, де знайдено рідкісні рослини, а також багнатих журавлиною, створено 5 заповідних урочищ та зказники: Потки, Партизанський, Озерський, Озарінь, Милочинський, Липне, Красносільський і Вежар у Володимирецькому; Білинський, Білоський, Глинівський, Терабинський, Єльнівський, Заславський, Карпилівський і Плавський у Ронитнівському; Симтянсььке, Соломівське та Хотинщина у Червоноармійському районах.

Крім того в області охороняються окремі старі дерева – дуби, сосни, каштани та інші, а також 21 парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва з них – Рівненський та Гощанський – мають всеукраїнське значення.

У висновку, мабуть, варто згадати те, що навколишнє середовище потерпає величезний вплив від людської діяльності. Не рідко за нашими вікнами стоїть сірий туман, на жаль створений людиною, котра не дотримується усіх правил, вимог. Я вважаю, що заповідна справа (комплекс організаційних, правових, наукових, економічних і виховних заходів, спрямований на збереження унікальних та типових ландшафтів чи окремих природних об’єктів) в Україні взагалі повинна розвиватись більш активно, проте маємо наразі лише певні території, та й за тими не ведеться повноцінний догляд.

1. Андрієнко Т.Л., Антонова Г.М., Єфремов А.В. Край лісів та імлистих боліт, – Львів: Каменяр, 1988.

2. Грищенко Ю.М., Якимчук А.Ю., Яковишина М.С., Мартинюк А.М. Регіональні ландшафтні парки Рівненської області.

3. Меремінський А.Й., Пацюк І.Л. Заповідними стежками, – Рівне, 2001.

4. Краса рукотворного парку (укладач В.М. Почаєвець). – Рівне, 1999 / про Березнівський дендропарк.

5. Надслучанський регіональний ландшафтний парк – Рівне, 2002.