Правові засади організації правової роботи в митних органах

Державна митна служб України

Академія митної служби

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

„Організація правової та претензійно-договірної роботи митних органів”

На тему:

„Правові засади організації правової роботи в митних органах”

Виконав:

курсант гр.. ПО3-3

Гладкий С.С.

Перевірив:

доц. Зуєв В.А.

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

юридична служба регіональна митниця нормотворчий

Вступ

Розділ 1. Митні органи України як суб’єкти реалізації митної політики    

1.1. Особливості визначення митних органів

1.2. Юридична служба регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації: особливості діяльності, права та обов’язки

Розділ 2. Правові засади здійснення правової роботи в митних органах   

2.1. Загальна характеристика нормотворчої діяльності митної служби України

2.2. Особливості організації нормотворчої діяльності в митній службі

2.3. Правозастосовна діяльність митних органів

2.4. Особливості здійснення правозастосування в митній службі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку багатополярного світу жодна країна не здатна розвиватися ізольовано. Посилення інтеграційних процесів на макро- та мікрорівні пояснюється зростаючою взаємозалежністю економік окремих країн і має прояв в укладанні дво- та багатосторонніх угод щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Однак пріоритетним принципом формування та розвитку зовнішньої політики України є суверенітет та дотримання національних інтересів. Митна справа - це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національному рівнях. У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідник зовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше значення, стаючи регулятором і засобом формування нових економічних відносин та зв'язків.

Актуальність курсової роботи пояснюється тим, що тенденції суспільного розвитку та сучасні соціальні процеси обумовлюють необхідність інтенсивної розробки теоретичних проблем правового впливу на суспільну діяльність, форм та засобів реалізації права, механізму правового регулювання, застосування норм права і багатьох інших питань.

Сьогодні гостро відчувається потреба в розробці механізму ефективного застосування закону та його дії на соціальні процеси, демократизацію українського суспільства. Одним із важливих правових засобів механізму реалізації закону є нормотворча та правозастосовча діяльність що здійснюється державними органами, зокрема митною службою.

Зміни в характері та масштабах зовнішньоекономічної діяльності зростання й соціально-економічного значення для кожної з країн і світового співтовариства в цілому потребують внесення істотних коректив практично в усі сфери митної справи, а особливо у правове забезпечення діяльності митної служби. Тому зрозуміла потреба в наукових дослідженнях у сфері правового забезпечення управління в митній службі.

В процесі безпосередньої реалізації митними органами митної політики важливу роль відіграє застосування норм митного законодавства. Правозастосовча діяльність за своїм обсягом є домінуючою в структурі адміністративної діяльності митних органів, але за своїм соціальним призначенням поступається правотворчій. Нерозривний зв'язок правозастосовної діяльності з правотворчою полягає у тому, що результати останньої є підґрунтям для правозастосування, забезпечення реалізації правових норм. Іншими словами, у правозастосовній діяльності митних органів йде процес, протилежний правотворчому, який полягає у тому, що загальні нормативні приписи як результати правотворчої діяльності на підставі конкретних юридичних фактів перетворюються на владні індивідуально-конкретні приписи і втілюються в реальні дії та вчинки суб'єктів митних правовідносин як результат правозастосовної діяльності. Незважаючи на необхідність більш детального розгляду питання про удосконалення нормотворчої та праозастосовчої діяльності органів державної виконавчої влади та, зокрема, митної служби, в науковій літературі з правознавства та управління воно не отримало належного висвітлення.

Під час дослідження теми проаналізовано роботи таких вчених України, як О.М. Бандурки, В.М. Гаращука, В.Т. Комзюка, С.В. Ківалова, Б.А. Кормича, А.В. Мазура, В.Я. Настюка, В.Б. Кухаренка, О.С.Круглова, М.В. Кокорева, В.Є. Новікова, Д.В. Приймаченка, М.Г. Шульги й ін.

Мета курсової роботи - визначення організаційних проблем та розроблення практичних рекомендацій щодо правової роботи в митних органах, які б сприяли подальшому вдосконаленню діяльності митної служби.

Об’єктом курсової роботи є правова робота в митних органах.

Предметом роботи є механізм організації правової роботи в митних органах.

Перед нами поставлені наступні завдання: 1. Розглянути особливості визначення та функціонування митних органив та юридичної служби України; 2. Визначити правові засади організації нормотворчої та правозастосовної діяльності митної служби, проблеми та напрямки вдосконалення організації правової роботи в митних органах.

 Поставлені завдання зумовили наступну структуру курсової роботи: вступ, три розділи, висновки та список використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

МИТНІ ОРГАНИ ТА ЮРИДИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

1.1 Особливості визначення митних органів

Митні органи України є державними органами, основною метою діяльності яких є реалізація митної політики держави. До системи митних органів держави належить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці, які разом зі спеціалізованими митними установами й організаціями складають єдину загальнодержавну систему Державної митної служби України. Відповідно до

Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1573/99(1), митні органи належать до кола органів виконавчої влади. Являючи собою окрему підсистему в межах єдиної системи органів виконавчої влади, митні органи займають у ній специфічне місце, що підтверджено їх спеціальним статусом. Разом з тим, вони є елементами апарату державного управління.

Особливість місця митних органів у системі органів виконавчої влади визначається, насамперед, характером виконуваних завдань та функцій. Саме вони й обумовлюють специфіку виконавчої діяльності митних органів, яка більше не має аналогів у державі.

Виходячи з усвідомлення виконавчої влади як діяльності, що полягає у забезпеченні реального втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичному застосуванні всіх важелів державного регулювання та управління важливими процесами суспільного розвитку та загальновизнаного визначення органу виконавчої влади (організаційно самостійного елементу державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань та функцій, складається зі структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці, і віднесений Конституцією та законами України до системи органів виконавчої влади(2)), ми можемо констатувати, що митні органи здійснюють діяльність, яка має управлінський, організуючий, виконавський, контрольний, розпорядчий та правоохоронний характер. Ця універсальна і, водночас, специфічна діяльність здійснюється у чітко визначеній сфері – митній. Митні органи наділені різноманітними управлінськими функціями, що сприяють вирішенню поставлених перед ними завдань і досягненню визначених цілей.

Виконавча діяльність митних органів полягає у повсякденній практичній організації та здійсненні митної діяльності й інших засобів реалізації митної політики. Митні органи, що перебувають на різних організаційно-правових рівнях, підпорядковуються вищестоящому державному органу і разом з тим мають право самостійно здійснювати розпорядчі повноваження, приймати рішення, обов’язкові до виконання підпорядкованими митними органами, суб’єктами ЗЕД та громадянами і контролювати їх виконання. У цілому ж митні органи наділені широким колом повноважень щодо самостійного правозастосування та правоохорони. У результаті такої діяльності вирішуються та реалізуються загальнодержавні завдання та функції.

Митні органи як адміністративні (управлінські) органи, наділені державою комплексом державно-владних повноважень, що реалізуються у спеціальних правових формах, специфіка яких полягає у тому, що вони регламентуються нормами як митного, так і адміністративного права. За своїм змістом реалізація цих повноважень передбачає здійснення митними органами виконавчо-розпорядчої діяльності; контрольно-наглядових функцій; дій юридичного характеру та прийняття рішень, що тягнуть за собою юридичні наслідки; нормотворчої діяльності; правоохоронної (юрисдикційної) діяльності, що тісно взаємопов’язане та в сукупності складає єдине ціле. При цьому варто звернути увагу на те, що це вимагає від митних органів застосування сукупності різноманітних правових засобів, які за своїм характером можуть бути визнані адміністративно-правовими.

За допомогою адміністративно-правових засобів, визначених законодавством, митні органи забезпечують порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, здійснюють митне регулювання, пов’язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з порушенням митних правил – це основні напрямки їх діяльності. Крім того, вони виконують й інші дії, спрямовані на реалізацію митної політики, наприклад, боротьбу з контрабандою чи здійснення верифікації сертифікатів походження товарів тощо. Зважаючи на те, що в загальній теорії адміністративного права діяльність, що здійснюється за допомогою адміністративно-правових заходів, традиційно визнається адміністративною діяльністю,(3) можна припустити, що митні органи в процесі реалізації своїх завдань та функцій здійснюють діяльність, яку можна вважати адміністративною.

У науковій літературі існує декілька визначень поняття митного органу. Так, К.К. Сандровський у своїй роботі „Митне право”(4) митні органи визначає як державні органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність у спеціальній сфері державного управління, пов’язану з пропуском через державний кордон різного роду вантажів, у тому числі й багажу та поштових відправлень, валюти та валютних цінностей, а також транспортних засобів, що слугують для перевезення пасажирів. Варто зазначити, що дане поняття було сформульовано в той період, коли теорія та практика митного права лише формувались, і воно, у принципі, враховувало ті завдання, що стояли перед митними органами. За сучасних умов воно не є досить повним, адже акцентує увагу на реалізації лише однієї із складових митної діяльності – порядку переміщення через митний кордон.

Митні органи, на думку А.Ф. Ноздрачова, являють собою державні органи виконавчої влади, спеціально призначені для безпосереднього здійснення митної справи шляхом охорони митного режиму та застосування юридичних засобів впливу до осіб, які його порушили(5). Таке визначення має право на існування, проте воно одразу викликає кілька питань, а саме: з яких міркувань здійснення митної справи обмежується лише охороною митного режиму? Чому діяльність митних органів звужується лише до охорони митного режиму? Яка ж роль та значення контрольної, регулятивної, фіскальної та інших видів діяльності митних органів?

Таким самим обмеженим, на нашу думку, є поняття митних органів, що пропонує І.В. Тимошенко, який визначає митні органи як державні органи, що регулюють правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються у сфері митної справи(6), проте тут мова йде лише про реалізацію регулятивної функції митних органів, залишаючи поза увагою інші, не менш важливі їх функції. Крім того, відомі й інші варіанти визначення поняття митних органів, наприклад, митні органи – це органи виконавчої влади, що за своїм характером є правоохоронними, діють від імені держави і наділені владними повноваженнями, виконують свої завдання та функції у сфері митної справи і в інших пов’язаних з нею областях управління за допомогою притаманних їм форм і методів діяльності(7).

У митному законодавстві, що діяло в радянський період (наприклад, Митний кодекс СРСР 1964 р.(8)), та літературі тих часів досить часто вживався термін „митні установи”. Проте в сучасному законодавстві, у тому числі й у Митному кодексі України(9), саме в такому варіанті він не використовується, натомість вживається в дещо розширеному його значенні: „спеціалізовані митні установи і організації”. Відповідно до ст. 17 та ст. 18 МК України до числа спеціалізованих митних установ та організацій належать експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані митні установи, освітні організації та митні лабораторії, діяльність яких сприяє вирішенню завдань та функцій митних органів.

З огляду на вищезазначене пропонується наступне формулювання поняття митних органів: митні органи – це органи виконавчої влади, які в межах своїх владних повноважень, відповідно до покладених на них завдань та функцій, здійснюють безпосередню реалізацію митної політики держави.

1.2 Юридична служба регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації: особливості діяльності, права та обов’язки

У відповідності з Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації. У міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади (далі - міністерство), на державному підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) залежно від обсягу, характеру та складності правової роботи утворюється, як правило, в формі самостійного структурного підрозділу - юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група тощо) або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.

Надання правової допомоги підприємству може здійснюватися на підставі договору, укладеного з юридичною чи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який має ліцензію на здійснення юридичної практики, або з адвокатом, адвокатським бюро, фірмою, конторою чи іншим адвокатським об'єднанням.

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

Порядок взаємодії юридичної служби з іншими структурними підрозділами міністерства (підприємства) визначається відповідно міністром, керівником іншого центрального органу виконавчої влади (підприємства).

З метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональних митницях створюються юридичні служби, у митницях - юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури - юридичні відділи, у Регіональній інформаційній митниці - юридична служба, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях - юридичні сектори (далі - юридичні служби, ЮС).

У своїй роботі юридична служба керується Конституцією та іншими законодавчими актами України, Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 N 690 (зі змінами), наказами Держмитслужби України, рекомендаціями Міністерства юстиції України, а також цим Положенням.

Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщує.

Методичне керівництво роботою юридичних служб здійснює Юридичний департамент Державної митної служби України.

На посади керівників юридичних служб, заступників цих керівників, а також головних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту й стаж роботи за спеціальністю не менш як три роки.

На посади провідних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Начальники юридичних служб призначаються на посади та звільняються з посад керівниками митних органів за погодженням з Юридичним департаментом Держмитслужби України.

Керівники митних органів зобов'язані створювати умови для нормальної роботи й підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, забезпечувати ці служби окремими приміщеннями, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для виконання працівниками службових обов'язків, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, спеціальною літературою й довідковими матеріалами з правових питань.

До обов’язків юридичної служби відносять:

- організовувати та забезпечувати правильне застосування законодавства в службовій, господарській і соціальній сферах діяльності митного органу. У разі виявлення порушень вимог законодавства подавати керівництву митного органу письмові пропозиції щодо усунення цих порушень. Консультувати керівництво митного органу з правових питань;

- перевіряти відповідність законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митного органу, і візувати їх після погодження керівниками заінтересованих підрозділів. Видання таких актів без візування їх проектів керівником юридичної служби не допускається;

- пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що видаються митним органом, є обов'язковими для розгляду керівником цього органу.

- готувати разом з іншими структурними підрозділами пропозиції про скасування чи внесення змін до виданих митним органом актів нормативного та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать вимогам законодавства;

- визначати необхідність подання нормативно-правових актів митного органу на державну реєстрацію до відповідного управління юстиції;

- забезпечувати облік і зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом, підтримувати їх у контрольному стані;

- давати правову оцінку проектам господарських договорів (контрактів), що укладаються митним органом, брати участь в їх укладенні та контролі за їх виконанням;

- організовувати претензійну й вести позовну роботу. Представляти в установленому законодавством порядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів;

- аналізувати результати й наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладення та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подавати керівництву митного органу пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митного органу;

- надавати висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.

Розглядати матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку й статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу, а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними й контрольними органами;

- сприяти захисту трудових прав працівників митного органу, брати участь у підготовці та укладенні колективного договору, консультувати виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності;

- сприяти своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, рішеннями, постановами, ухвалами судових органів, відповідними документами інших правоохоронних і контрольних органів;

- організовувати та проводити роботу, спрямовану на підвищення рівня правових знань працівників митного органу, надавати консультації з правових питань працівникам, які потребують правової допомоги.

- з метою забезпечення виконання митними органами функцій зі здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, з боротьби з митними правопорушеннями, а також контролю за виконанням цих функцій брати участь у проведенні комплексних та тематичних перевірок митних органів, у супроводженні в судових органах справ про порушення митних правил;

- у разі представлення інтересів Державної митної служби України в судових органах за довіреністю невідкладно надавати до Юридичного департаменту письмову інформацію за результатами судових засідань.

Також у юридичної служби широке коло прав:

- перевіряти стан законності діяльності підрозділів митного органу;

- одержувати від посадових осіб митного органу довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на юридичну службу завдань; інформувати керівника митного органу про випадки ненадання таких документів і матеріалів;

- залучати за згодою керівників відповідних підрозділів митного органу необхідних спеціалістів до підготовки проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, інших документів, для розроблення планів і здійснення заходів, які проводяться юридичною службою відповідно до покладених на неї завдань;

- інформувати керівника митного органу про випадки покладення іншими посадовими особами на юридичну службу завдань, не передбачених цим Положенням;

- брати участь у нарадах, які проводяться в митному органі, якщо на них розглядаються питання, що стосуються практики застосування норм законодавства;

- у разі переслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням ним обов'язків, передбачених цим Положенням, інформувати про це Юридичний департамент і керівництво Держмитслужби України;

- працівник юридичної служби, який не вжив передбачених цим Положенням заходів до усунення порушень законодавства, що призвели до негативних економічних наслідків, порушення прав і законних інтересів працівників митного органу та інших громадян, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Чинне законодавство не обмежується лише закріпленням функцій ЮС, але встановлює такі ж обов'язки для її працівників. Слід зазначити, що функції спеціалістів юридичної служби— це ті ж обов'язки, лише визначені особливим чином.

Загальним положенням про ЮС міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації і відомчими актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади про ЮС встановлюється не тільки те, що слід робити правовим працівникам, а й ті засоби, способи і форми, які вони повинні застосовувати у своїй діяльності.

Отже, тут має йтися про обов'язки ЮС та її працівників. Визначити такі обов'язки означає полегшити реалізацію функцій, покладених на ЮС законодавством України.

Конкретні обов'язки для ЮС усіх рангів виконавчої влади та суб'єктів господарювання визначені чинним законодавством України. (10)

Якщо працівник ЮС виявив, що його зауваження при підготовці проекту наказу або іншого документа правового характеру не враховані, він повинен не візувати такі проекти і подати керівництву висновки з пропозиціями про законний порядок вирішення питання.

Загальним положенням про ЮС передбачено, що пропозиції ЮС щодо приведення відповідно до вимог законодавства проектів наказів, рішень та інших локальних актів, що суперечать законодавству, є обов'язковими для розгляду керівником міністерства, підприємства, установи, організації та їх структурних підрозділів.

Цим положенням також встановлено, що видання таких локальних актів всупереч вимогам законодавства без попереднього узгодження з юридичною службою не допускається.

Питання організації юридичного обслуговування в суб'єктах господарювання (далі – СГ) можна умовно розділити на загальні і особливі. Загальні питання мають значення для організації правової роботи, а особливі — відображають її окремі напрями.

До загальних питань, насамперед, належать планування роботи юридичної служби, кодифікація та облік нормативних актів, організація довідкової роботи, аналіз правової діяльності СГ і узагальнення матеріалів юридичної практики та правової роботи.

До особливих напрямів належать питання організації юридичної роботи із збереження власності, зміцнення виконавчої, трудової, виробничої і договірної дисципліни, захисту майнових інтересів за допомогою правових засобів.

Розподіл питань правової роботи підприємства на загальні і особливі не до кінця збігається. (11)

Правильна організація роботи ЮС неможлива без її планування. Практика засвідчує, що де робота і діяльність ЮС не плануються, проведені нею заходи нерідко випадкові, несистемні, їх ефективність низька.

За таких обставин основу діяльності ЮС становлять і поточні справи, внаслідок чого багато з покладених на неї функцій і завдань не виконується, а всі можливі для поліпшення роботи СГ правові засоби не використовуються, в окремих випадках відсутність плану роботи ЮС виправдовується тим, що в СГ складені загальні плани або заходи, які спрямовані на підвищення результатів виробничо-господарської діяльності. В них помилково відображають завдання ЮС на підставі виданого спеціального наказу або прийнятого рішення щодо СГ для поліпшення правової роботи і передбачені конкретні заходи.

Практика підтверджує, що такі доводи безпідставні, бо в наказах та в інших документах не охоплені основні моменти правової роботи, відсутні строки виконання, не вказуються конкретні відповідальні особи. Отже, такі внутрішньогосподарські акти повною мірою не можуть замінити план роботи ЮС.

Планування, на погляд Домбровського С.Ф., необхідне не лише в тих випадках, коли на підприємстві, в установі чи організації є структурний підрозділ або штатний юрисконсульт. Воно потрібне і тоді, коли юридичне обслуговування СГ здійснюється юридичним відділом, групою, фірмою, кооперативом, приватно практикуючим юристом, юрисконсультом головного (базового) підприємства або адвокатом. (12)

Отже, з метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональних митницях створюються юридичні служби, у митницях - юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури - юридичні відділи, у Регіональній інформаційній митниці - юридична служба, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях - юридичні сектори Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщує.

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ В МИТНИХ ОРГАНАХ

2.1 Загальна характеристика нормотворчої діяльності митної служби України

Нормотворча діяльність митної служби України - це форма управління відповідною системою Вона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності Така діяльність ґрунтується насамперед на свідомому створенні правомочним органом можливості більш детального регулювання діяльності у певній галузі управління

Нормотворча діяльність своїми цілями має забезпечити:

а)      юридичне закріплення існуючих у галузі діяльності відносин та їх правове регулювання,

б)      формування нових видів діяльності й відносин, відсутніх у поточний момент, але бажаних чи необхідних з погляду виконання перспективних завдань,

в)      ліквідацію ситуацій та відносин, віджилих та гальмуючих розвиток нових прогресивних тенденцій

Названі цілі досягаються роботою в двох основних напрямах:

а)      правовою організацією галузі управління, яка передбачає юридичне закріплення цілей, завдань, компетенції, функцій, організаційної структури всіх ланок даної системи,

б)      правовою організацією здійснення функцій управління кожною ланкою з нормативним визначенням форм, методів та прийомів найбільш ефективної діяльності системи.

Усю нормативну базу, якою керується митна служба, можна умовно поділити на зовнішню, яка створюється формально за межами системи митної служби (Конституція, закони та постанови Верховної Ради, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України), до створення якої митна служба часто має пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню, тобто відомчу нормативно-правову базу, якій належить значне місце.

Рішення органів виконавчої влади набирають юридичної сили внаслідок оформлення їх у вигляді правових актів управління. Фактично правовий акт управління являє собою юридичне вираження державно-управлінського рішення і є провідною формою реалізації повноважень органів виконавчої влади. Адже в ході підготовки і видання зазначених актів виконавчі органи (посадові особи) вирішують загальні чи індивідуальні питання управлінської діяльності, які перебувають у межах компетенції відповідних органів.

Н.В. Александрова вважає, що форма управлінської діяльності - це видання правового акта управління, а не сам акт.(13)

Нормотворчість являє собою правову форму управлінської діяльності митної служби, яка здійснюється в межах її компетенції, на основі й на виконання законів та підзаконних актів, її головне призначення полягає у створенні правової основи управління, тобто правових норм, які встановлюють, змінюють або відміняють правові відносини, що визначають зміст управлінської діяльності й надають їм загальнообов'язкової сили.

Для вдосконалення відомчої нормотворчості на Міністерство юстиції покладено такі завдання: підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів; планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності.(14)

Механізм нормотворчості як процес розробки, прийняття і державної реєстрації нормативно-правових актів здійснюється відповідно до:

- указів Президента України від 03.10.1992 р. №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", від 27.06.1996 р. № 468, "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів", від 10.06.1997 р. №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення норматив но-правових актів та набрання ними чинності", від 09.02.1999 р. № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади";

- постанов Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 р. № 1693 "Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади", від 11.12.1996 р. №1504 "Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правової Інформатизації України";

- "Положення про державну реєстрацію норматив но-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731;

- "Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. №376, "Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення "їх державної реєстрації", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5, "Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 р. № 32/5 тощо.

Зовнішнього оформлення набули не лише етапи нормотворчої діяльності (організація роботи над проектом та його складання, підготовка розпорядчого документа, державна реєстрація норматив но-правового акта), але й реалізація норматив но-правового акта.

На рівні Державної митної служби України для впорядкування нормативного масиву, тобто приведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства, скасування застарілих актів, усунення їх множинності, а також деталізації процедури подання актів Держмитслужби України на державну реєстрацію, 8 липня 2003 р. наказом ДМСУ введено в дію "Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України", де визначено: організацію роботи над проектом нормативного акта; загальні вимоги до складання проекту нормативного акта; підготовку проекту наказу (розпорядчого документа); оформлення додатків до нормативних актів; мовні та термінологічні стандарти; подання нормативного акта на державну реєстрацію, скасування рішення про його державну реєстрацію; приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства Європейського Союзу; підтримання в контрольному стані нормативних актів, організація їх обліку та зберігання.(15)

Наказом Державної митної служби України від 04.09.2002 р. №481 затверджено "Регламент планування нормотворчої діяльності, підготовки й розгляду правових актів, що розробляються або узгоджуються Державною митною службою України", де регламентовано:

1) планування нормотворчої діяльності;

2) порядок підготовки та розгляду проектів наказів Державної митної служби України;

3) порядок підготовки та подання проектів актів Кабінету Міністрів України;

4) порядок підготовки й внесення проектів актів Президента України;

5) порядок підготовки й внесення проектів законів України.

Наказом Державної митної служби України від 04.0