Навчальні ігри як метод підвищення ефективності навчання англійської мови на початковому етапі

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Кафедра практики усного та письмового мовлення

Курсова робота

з методики викладання англійської мови на тему:

«Навчальні ігри як метод підвищення ефективності навчання англійської мови на початковому етапі»

студентки 4-го курсу 441 групи

заочного факультету

спеціальність «мова та література» (англійська)

Паляничка Вікторії Вадимівни

Науковий керівник

Глотова Олена Василівна

Харків–2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Визначення початкового етапу

Розділ 2. Класифікація ігор

2.1 Фонетичні ігри

2.2 Орфографічні ігри

2.3 Ігри для роботи з алфавітом

2.4 Лексичні ігри

2.5 Граматичні ігри

Розділ 3. Рольова гра. Рольові ігри в навчанні англійської мови

3.1 Приклади рольових ігор

Розділ 4. Матеріали для початкового вивчення англійської мови

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

It is more than a game. It is an institution.

Thomas Hughes (1822–1896)

Про навчальні можливості ігор відомо досить давно. Більшість відомих педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор в процесі навчання. Угрі проявляється дуже добре та іноді несподівано здібності людини, особливо дитини.

Гра – це організоване заняття, яке вимагає напруження емоціональних та розумових сил. Гра завжди вимагає прийняття рішень – як правильно зробити, що сказати, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострює мислячу діяльність граючих. А якщо дитина при цьому буде говорити на іноземній мові? Не приховані тут різноманітні навчальні можливості? Діти над цим не задумуються. Для них гра насамперед – цікаве заняття. Цим вона и привертає увагу вчителів, у тому числі і англійської мови. У грі всі мають рівні права. Вона під силу навіть слабим учням. Більш того, слабий по мовній підготовці учень може стати першим у грі: винахідливість та кмітливість тут становляться, іноді, більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера зацікавленості і радості, почуття можливості виконання завдання – все це дає можливість дітям подолати сором’язливість, яка заважає вільно використовувати в мові слова іноземної мови, і дуже добре впливає на навчальний процес. Непомітно запам’ятовується мовний матеріал, а разом з цим виникає почуття вдоволення – «виходить, я вже можу говорити на рівні з усіма».

Дитяча гра – поняття досить широке. Це і рольова гра, коли дитина уявляє себе льотчиком, а стільці – літаком, і ми відвідуємо невеликий домашній спектакль. Це також гра по правилам (в схованки, фанти і т.д.) де між граючими відбувається своєрідні змагання.

З точки зору організації словесного матеріалу гра ніщо інше, як мовна вправа.

Гру також роздивляються як ситуаційно – варіативну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного прикладу в умовах, максимально приближених до реального мовного спілкування з притаманними йому рисами – емоціональність, спонтанність, цілеспрямованість мовної дії.

Гра сприяє виконанню важливих методичних задач:

- створення психологічної підготовки дітей до мовного спілкування;

- забезпечення природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу;

- тренуванню учнів при виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної мови взагалі.

Гра – унікальний феномен загальнолюдської культури, її джерело і вершина. Ні в яких видах діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення своїх психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра – регулятор усіх життєвих позицій дитини. Таким чином, я визначаю гру як засіб формування пізнавальної активності учнів і розвитку їх комунікативних умінь – предметом дослідження, а об’єктом мого дослідження – формування пізнавальної активності учнів і розвиток їх комунікативних умінь.

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ

Під початковим етапом в середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, яка дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні та достатні для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення цього предмету. До початкового етапу, як правило, належать 1–4 класи загальноосвітніх закладів. Щоб закласти основи комунікативної компетенції потрібно дуже багато часу, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з мовою, яку вони вивчатимуть як засобом спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншомовну мова на слух (аудіювання), висловлювати свої думки засобами мови, що вивчається (розмова),читання, тобто розуміння іноземного тексту, прочитаний не в голос, та писання, тобто навчитися використовувати графіку та орфографію іноземної мови при виконанні писемних завдань, які направлені для оволодіння читанням та усною мовою, або вміти письмово висловлювати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідно накопичення мовних засобів, які забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, який дозволяє перейти на нову якісну ступінь їх розвитку в майбутньому.

Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як проходить навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на подальших етапах. Англійський методист Г. Пальмер, який надавав дуже великого значення початку вивчення іноземної мови, писав: «Take care of the first two stages and the take care of itself».

Крім того, тільки на початковому етапі реалізується методична система, яка закладена в основу навчання іноземної мови, що з перших кроків дозволяє вчителю увійти цю систему і виконувати навчальний процес згідно з її основними положеннями.

Як відомо, створення початкового етапу може бути різним в відношенні мовного матеріалу, його об’єму, організації; послідовності в формуванні та розвитку усного та письмового мовлення; урахування умов, в яких проходить виховний процес; розкриття потенціальних можливостей самого предмету у вирішенні виховних, освітніх та розвиваючих задач, які поставленні перед школою.

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОР

Ігри можливо поділити на два розділи.

Перший розділ включає в себе граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні ігри, сприяючи формуванню мовних навичок. Звідси його назва «Підготовчі ігри». Цей розділ відкривають граматичні ігри, які по об’єму займають більш ніж третю частину посібника, оскільки оволодіння граматичним матеріалом насамперед створює можливість для переходу до активного мовлення учнів. Відомо, що тренування учнів в використанні граматичної структури, яка потребує багаторазового їх мовного повторення, втомлює дітей своєю одноманітністю, витраченні зусилля не приносять швидкого задоволення. Ігри допоможуть зробити нудну роботу більш цікавою. За граматичними іграми йдуть лексичні ігри, які логічно продовжують «будувати» фундамент мови. Фонетичні ігри, використовуються для корекції вимови на етапі формування мовних навиків та умінь. Та, нарешті, формуванню та розвитку мовних та вимовних навиків в якомусь сенсі сприяють орфографічні ігри, основна ціль яких – засвоєння правопису вивченої лексики. Більшість ігор першого розділу можуть бути використаними в якості тренувальних вправ на етапі як первинного, так і подальшого закріплення.

Другий розділ називається «Творчі ігри». Мета цих ігор – сприяти подальшому розвитку мовних навиків та вмінь. Можливість проявити самостійність у вирішенні мовно-мислячих задач, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навиків – характерні якості мовного вміння – можуть, як нам уявляється, бути проявленні в аудіюванні та мовних іграх. Ігри другого розділу тренують в учнів творчі вміння. З усього цього розмаїття розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

2. Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.

3. Гра – перша ступінь діяльності дитини, споконвічна школа його поведінки, нормативна і рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва, що змінюють свої цілі в міру дорослішання.

4. Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

5. Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

6. Гра – головна сфера спілкування дітей; у них зважуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

Багато дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляється в ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції й узагальнення довільного запам’ятовування і т.д.

2.1 Фонетичні ігри

1. Чую – не чую. Ціль:формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: учні діляться на команди. Викладачі говорять слова. Якщо викладач говорить слово, в якому є довгий голосний … або …, учні піднімають вгору ліву руку. Якщо в сказаному слові є приголосні звуки … або …, всі учні піднімають обидві руки. Викладач записує помилки граючих на дошці. Перемагає команда, яка зробила мінімальну кількість помилок.

2. Широкі та вузькі голосні. Ціль:формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: викладач називає слова. Учні піднімають руку, якщо звук вимовляється широко. Якщо голосний вимовляється вузько, руку піднімати не можна. Перемагає команда, яка робить мінімальну кількість помилок.

3. Правильно – неправильно. Ціль: формування правильного, чутливого до викривленням фонематичного слуху.

Хід роботи: викладач називає окремі слова або слова в реченнях, фразах. Учні піднімають руку при читанні виділеного ним звука в звукосполучення.

Далі викладач просить кожного учня в обох командах прочитати деякі звукосполучення, слова, фрази, та речення. При правильному читанні звуку учні піднімають руку з зеленою карткою (прапором), при неправильному – руку з червоною карткою (прапорцем). Перемагає команда, яка після підрахування кількості балів найбільш правильно порахує кількість помилок.

4. Яке слово лунає? Ціль:формування навичок встановлення адекватних звукобуквених співвідношень.

Хід роботи:учням пропонується набір із 10–20 слів. Викладач починає читати з визначеною швидкістю слова в вільній послідовності. Учні повинні зробити наступне:

Варіант 1. Знайти в списку слова вимовлені викладачем і поставити поряд з кожним з них порядковий номер по мірі їх вимовляння викладачем.

Варіант 2. Відмітити в списку тільки ті слова, які були сказані викладачем.

Варіант 3. Записати на слух слова, яких нема в списку, і намагатися знайти їх в словнику, і, якщо вони не відомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були допущенні орфографічні помилки при їх написанні.

Перемагає той, хто найбільш якісно виконає завдання.

5. Хто швидше? Ціль: формування та поліпшення навиків становлення звукобуквених співвідношень та значень слів на слух.

Хід роботи: учням роздаються картки, на яких в першій колонці написані слова на англійській мові, а в другій – їх транскрипція, а в третій – переклад слів на українську мову. Слова на англійській мові пронумеровані по порядку написання. Кожен учень повинен, як тільки викладач говорить те чи інше слово, поставити його номер з відповідною транскрипцією та перекладом на українську мову (або з’єднати усі три відношення безперервною лінією). Переможе той, хто швидше та якісніше встановить зв'язок між англійським словом, транскрипцією та перекладом.

6. Хто правильніше прочитає? Ціль: формування навички вимови зв’язного вислову чи тексту.

Хід роботи: на дошці записується невеликий віршик або уривок з нього. Викладач читає та пояснює значення слів, речень, звертає увагу на складність вимови окремих звуків. Текст декілька разів читається учнями. Після цього дається 5–7 хвилин для вивчення його напам’ять. Від кожної команди відбирається два–три учні. Текст на дошці закривається і учні повинні розказати його напам’ять. За безпомилкове читання начисляються бали; за кожну помилку знімається один бал. Перемагає команда, яка набирає більше балів.

2.2 Орфографічні ігри

1. Розсипані літери. Ціль: формування навиків поєднання букв в слові.

Хід роботи: викладач пише великими літерами на аркуші паперу слова та, не показуючи його, розрізає на букви, кажучи: «Було в мене слово. Воно розсипалося на літері». Потім показує літери і розсипає їх на столі: «Хто швидше здогадається, яке це було?» Переможе той, хто перший правильно запише слово. Переможець придумує своє слово, говорить його викладачу або сам записує і розрізає його і показує всім розсипані букви. Дія повторюється.

2. Чергова літера. Ціль:формування навички осмислення букви в слові.

Хід роботи: Учням роздаються картки та пропонується написати якомога більше слів, в яких вказана літера стоїть на визначеному місці. Наприклад, викладач говорить: «Сьогодні у нас чергова літера «о», вона стоїть на першому місці. Хто напише більше слів, в яких літера «о» стоїть на першому місці?».

Час виконання завдання приблизно 5–7 хвилин.

3. З двох – третє. Ціль: формування слово утворених та орфографічних навиків.

Хід роботи: ця гра по смислу дуже близька до гри відгадування шарад. Тому опис цієї гри можна використовувати для гри в шаради. Підбираються складні іменники, які можна поділити на дві частини, при цьому кожен з них може бути самостійним словом. Частини слів пишуться на аркушах паперу та роздаються учасникам гри. Кожен повинен відшукати собі партнера, у якого на аркуші написана друга частина слова. Перемагає пара, яка зробить це швидше за всіх.

4. Встав літеру. Ціль: перевірка засвоєння орфографії в межах вивчення лексичного матеріалу.

Хід роботи: утворюється дві команди. Дошка поділена на дві частини. Для кожної команди записані слова, в кожному з яких пропущена одна літера. Представники команд по черзі виходять до дошки, вставляють пропущену літеру і читають слово.

Наприклад: англ. c…t, a…d, a…m, p…n, r…d, s…t, r…n, t...n, o…d, t…a, l…g, h…n, h…r, h…s, f…x, e…g, e…t, d…b, (cat, and, arm, pen, red, car, sit, ran, ten, old, tea, leg, hen, her, his, fox, egg, eat, bed).

5. Картинка. Ціль: перевірка засвоєння орфографії вивчення лексичного матеріалу.

Хід роботи: кожен учасник отримує по картинці з малюнками предметів, тварин і т.д. Представники команд виходять до дошки, поділеній на дві частини, і записують слова, які співвідносяться з предметами, намальованими на картинці. Після цього як учень написав слово, він повинен прочитати його і показати свій малюнок. Перемагає команда, яка швидше та з меншою кількістю помилок запише всі слова.

2.3 Ігри для роботи з алфавітом

1. 5 карток. Ціль: контроль засвоєння алфавіту.

Хід роботи: викладач показує кожному з учасників гри 5 карток з літерами англійського алфавіту. Перемагає той, хто правильно та без пауз називає всі 5 літер.

2. Хто швидше? Ціль: контроль засвоєння алфавіту.

Хід роботи: учням роздають по 3–5 карток з літерами та пропонується їх уважно роздивитися. Потім викладач називає літеру, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують всім. Учасник гри, який запізнився, не має права піднімати картку. Викладач проходить між рядами та збирає картки. Перемагає той, хто швидше за інших зостається без карток.

3. Перша літера. Ціль: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.

Хід роботи: учні діляться на дві команди. Викладач по черзі називає по три слова кожній команді. Учасники гри повинні швидко назвати перші літери цих слів. Перемагає той, хто правильно виконав це завдання.

4. Зіпсована пишуча машинка. Ціль: формування орфографічної навички.

Хід роботи: викладач розподіляє всі літери алфавіту між учнями. Потім він пропонує кожному вдарити свою «клавішу», тобто назвати свою літеру. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або на написану літеру, їм пропонується «надрукувати» слова, спочатку ті, які викладач показує на карках, а потім ті, які він промовляє вголос. Перемагає той, хто зробить найменшу кількість помилок.

5. Де літера? Ціль: формування навичок диференціації звукобуквених співвідношень.

Хід роботи: викладач пише на дошці декілька слів та пропонує учням знайти серед них три слова, в яких літера … читається як … . Перемагає той, хто зможе виконати завдання без помилок.

2.4 Лексичні ігри

1. Цифри. Ціль: повторення кількісних числівників.

Хід роботи: утворюються дві команди. Справа та зліва на дошці записуються однова кількість цифр в перемішку. Викладач називає цифри одну за одною. Представники команд повинні швидко знайти названу цифру на своїй половині дошки. Перемагає команда, яка швидше упорається з завданням.

2. Числівники. Ціль: закріплення кількісних та порядкових числівників.

Хід роботи: утворюється дві команди. Викладач називає порядкові або кількісні числівники. Перша команда повинна назвати попереднє число, друга – наступне (розуміється порядковий або кількісний числівник). За кожну помилку команда отримує штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів.

3. Заборонений числівник. Ціль: закріплення кількісних та порядкових числівників.

Хід роботи: викладач називає «заборонений» числівник. Учні хором рахують числівники (спочатку називають кількісні, потім порядкові числівники). «Заборонений» числівник називати не можна. Той, хто помиляється та промовляє його, приносить своїй команді штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів.

4. П’ять слів. Ціль: закріплення лексики по темі або по одному з пройдених уроків.

Хід роботи: поки учень з однієї команди рахує до п’яти, представник другої команди повинен назвати п’ять слів по даній темі. Учасник, який не впорається з завданням, вибуває з гри.

5. Кольори. Ціль: закріплення лексики по пройденій темі.

Хід роботи: ставиться задача назвати предмети одного кольору. Перемагає та команда, яка зможе назвати більше предметів, тварин і т.д. одного кольору.

6. Більше слів. Ціль: активізація лексики по пройденим темам.

Хід роботи: утворюється дві команди. Кожна команда повинна назвати як змога більше слів на задану їм літеру. Перемагає команда, яка називає більшу кількість слів. Гру можна проводити в письмовій формі. Представники команд записують слова на дошці. В цьому випадку при підбитті підсумків враховується не тільки кількість слів, а також правильність написання слів.

7. Вгадай завдання. Ціль: активізація лексики по вивченій темі.

Хід роботи: кожен учень отримує тематичний малюнок. Він повинен роздивитися його та розповісти, що на ньому зображено. Той, хто перший вгадає назву малюнку, отримує наступний і виконує теж саме завдання. Перемагає той, хто вгадає більше назв.

8. Озвучення малюнка. Ціль: активізація лексики по вивченій темі, розвиток навиків діалогічного мовлення.

Хід роботи: граючі утворюють пару. Кожній парі видаються малюнки, до яких додаються картки з відповідними репліками. З їх допомогою необхідно озвучити малюнки. Перемагає пара, яка першою підготує діалог і правильно його озвучить.

9. Знайди цифру. Ціль: розвиток лексичного навику.

Хід роботи: один з граючих називає слово, яке йому заманеться, бажано коротке. Другий учасник повинен назвати слово, яке римується з першим. Третій – добавити ще слово в рифу і т.д. Той, хто не зможе назвати слово в рифу, отримує мінус. Коли у когось з граючих набирається три мінуси, він вибуває з гри. Перемагає той, який залишається останнім.

2.5 Граматичні ігри

1. Гра в м’яч. Ціль: автоматизація вживання форм дієслова в усному мовленні.

Хід роботи: представник першої команди придумує речення з вивченим дієсловом. Він кидає м’яч партнеру з другої команди та говорить речення, пропускаючи дієслово.

Гравець, який спіймав м’яч, повторює речення, вставляючи правильну форму дієслова, кидає м’яч партнеру з першої команди і називає своє речення, не кажучи дієслово і т.д. За кожну помилку нараховується штрафний бал. Перемагає команда, яка набере найменшу кількість штрафних балів.

2. Кубики. Ціль: автоматизація вживання конструкції в усному мовленні

Хід роботи: для гри виготовляються кубики, на гранях яких наклеєні малюнки з зображенням предметів або тварин. Учні діляться на дві команди. Учасники по черзі виходять до столу, підкидають кубик і називають речення з відпрацьованою конструкцією, відповідні сюжету малюнку на одній з граней куба. За кожне правильне придумане речення команда отримує один бал. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів.

3. Подарунки. Ціль: закріплення лексики по темі, автоматизація використання використаних вивчених дієслів в майбутньому часі усному мовлені.

Хід роботи: утворюється дві команди, На дошці записується два ряди слів: 1) найменування подарунка, 2) список дієслів. Граючі повинні сказати, використовуючи дієслова зі списку, що вони будуть робити з подарунками, які отримані на День народження. Кожен учасник гри придумує по одному реченню. Перемагає команда, яка швидше впорається з завданням і складе речення без помилок.

Серед різноманітних видів ігор особливе місце займають рольові ігри.

Розділ 3. Рольова гра. Рольові ігри в навчанні англійської мови

Як відомо, велике значення в організації учбового процесу відіграє мотивація навчання. Вона сприяє активізації мислення, викликає інтерес до того або іншому виду занять, до виконання тієї чи іншої вправи.

Найбільш сильним мотивуючим фактором є прийоми навчання, задовольняючі потреби школярів в новизні вивчає мого матеріалу і різноманітності вправ, що виконуються. Використання різноманітних прийомів навчання сприяє закріпленню мовних явищ в пам’яті, створенню більш стійких зорових та слухових образів, підтриманню інтересів та активності учнів.

Урок англійської мови роздивляється як соціальне явище, де класна аудиторія – це певна соціальна середа, в якій учитель і учні вступають в певні соціальні відносини один з одним, де навчальний процес – це взаємодія всіх присутніх. При цьому успіх в навчанні – це результат колективного використання всіх можливостей для навчання. І учні повинні вносити великий вклад в цей процес. Широкі можливості для активізації навчального процесу дає використання рольових ігор.

Рольова гра – методичний прийом, який відноситься до групи активних способів навчання практичному володінню іноземної мови. Рольова гра представляє собою умовне відображення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. Ефективність навчання тут обумовлена, в першу чергу, вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмету.

Рольова гра мотивує мовну діяльність, так як учні виявляються в ситуації, коли актуалізується потреба щось сказати, спитати, вияснити, довести, чимось поділитися з співрозмовником. Школярі наглядно впевнюються в тому, що мову можна використовувати як спосіб спілкування.

Гра активізує прагнення дітей до контакту одного з одним та викладачем, створює умови рівності в мовному партнерстві, руйнує традиційний бар’єр між викладачем та учнем.

Гра дає можливість сором’язливим, невпевненим у собі учням говорити і тим самим дужати в собі бар’єр невпевненості. В звичайній дискусії учні – лідери, як правило, захватують ініціативу, а сором’язливі мовчать. В рольовій грі кожен отримує роль і повинен бути активним партнером в мовному спілкуванні.

В іграх школярі оволодівають такими елементами спілкування, як уміння почати бесіду, підтримати її, перервати співрозмовника, в потрібний момент погодитися з його або її думкою або не погодитися, вміння ціле направлено слухати співрозмовника, ставити йому уточнюючі питання і т.д.

Рольова гра вчить бути чуйним до соціального вживання іноземної мови. Хорошим співрозмовником є часто не той, хто краще використовує структури, а той, хто може більш чітко розпізнати ситуацію, в якій знаходяться партнери, взяти до уваги ту інформацію, яка вже відома (із ситуації, досвіду) і вибрати ті лінгвістичні засоби, які будуть найбільш ефективні для спілкування.

Практично увесь навчальний час в рольовій грі відведено на мовну практику, при цьому не тільки говорючий, а і слухаючий максимально активний, так як він повинен зрозуміти і запам’ятати репліку партнера, порівняти її з ситуацією, зрозуміти, наскільки вона реальна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати на репліку.

Ігри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів школярів, сприяють усвідомленому засвоєнню іноземної мови. Вони сприяють розвитку таких якостей, як самостійність, ініціативність; вихованню почуття колективізму. Учні активно, допомагають одне одному, уважно слухають своїх товаришів; вчитель тільки керує навчальною діяльністю.

Основні вимоги до рольових ігор:

1. Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати у школяра інтерес і бажання добре виконати завдання, її треба проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.

2. Рольову гру потрібно добре підготувати з точки зору як змісту, так і форми, чітко організувати. Важливо, щоб учні були впевнені в необхідності добре виконати ту чи іншу роль. Тільки при цій умові їх мова буде природна та переконлива.

3. Рольова гра повинна бути прийнята всією групою.

4. Вона обов’язково проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає у школярів почуття задоволення, радості. Чим вільніше почуває себе учень в рольовій грі, тим ініціативніше він буде в спілкуванні. з часом у нього з’явиться почуття впевненості у своїх силах, у тому, що він може виконувати різні ролі.

5. Гра організується таким чином, щоб учні могли в активному мовному спілкуванні з максимальною ефективністю відпрацьовує мий мовний матеріал.

6. Вчитель вірить в рольову гру, в її ефективність. Тільки при цій умові викладач може добитися гарних результатів.

7. Велике значення має вміння викладача встановити контакт з дітьми. Створення позитивної, доброзичливої атмосфери на уроці – дуже важливий фактор, значення якого дуже важко переоцінити.

В процесі гри вчитель іноді може взяти собі якусь роль, тільки не головну, щоб гра не перетворилася в традиційну форму робіт під керівництвом вчителя. Бажано, щоб соціальний статус цієї ролі допоміг би йому не нав’язливо направляти мовне спілкування в групі. Звичайно учитель бере собі ролі тільки спочатку, коли школярі іще не оволоділи даним видом роботи. В подальшому потреба в цьому відпадає.

В процесі гри сильні учні допомагають слабким. Викладач тільки керує процесом спілкування: підходить до того учня, який потребує допомоги, корегує роботу учнів, якщо є необхідність.

В ході гри викладач не виправляє помилки, а лише непомітно для учнів записує їх, щоб на наступному уроці обговорити найбільш поширені.

Рольова гра може використовуватися як на початковому етапі навчання, так і на всіх послідуючих.

Психологічні досліди показують, що в період з четвертого по десятий клас, коли починається вивчення іноземної мови, розвиток школярів проходить декілька вікових стадій. Відмічається також, що найважливіші зміни в психічних особливостях людини на даній стадії її розвитку обумовленні провідною діяльністю, характерною для цієї стадії. Молодшому шкільному віку, в якому починається вивчення англійської мови, допомагає дошкільний віковий період, а також більш рання форма провідної діяльності. Цією початковою формою провідної діяльності є рольова гра. В молодшому шкільному віці, в сім–одинадцять років, провідною діяльністю становиться навчання.

Перехід від однієї провідної діяльності до іншої проходить в формі взаємодії старих та нових способів в поведінці. Раніше сформовані особливості людини зберігаються в той період, коли з’являються та активно формуються нові особистісні засоби, а в період найбільш повного розвитку останніх створюється фундамент для зародження якостей особистості, відповідаючи переходу до нової провідної діяльності та наступному віковому етапі. Гра як одна з форм відображення провідної діяльності може відповідати віку, в якому зараз учень, повертатися до більш ранніх форм поведінки, опереджати відповідну вікову стадію і допомагати підготовці до нової ведучої діяльності. Ці та деякі інші теоретичні положення поки ще не достатньо використовуються для правильної організації учбової рольової гри на уроках іноземної мови.

В ситуації необхідно дати відомості про соціальні взаємовідносини партнерів, наприклад офіціальні/не офіціальні. В розділі ролі є список ролей. Описання ролі дається в рольовій картці, при цьому інформація може бути представлена детально: дані відомості про людину (добрий, чесний, лінивий і т.д.), про його життєвий та мовний досвід, про звички, захоплення та інше. Однак інформація не повинна бути дуже чітка, тому що в такому випадку учасник гри не матиме можливості проявити творчі здібності. Опис може бути коротким, щоб учень міг додумати образ персонажу, роль якого він буде виконувати.

Учням потрібно дати час, щоб вони вжилися в роль.

Кожен учасник рольової гри виконує мовні дії, які обумовленні ситуацією спілкування, але за кожним з них залишається свобода дій, мовних вчинків.

Ролі розподіляє викладач, їх можуть вибрати і самі учні. Це залежить від особливостей групи та особових якостей та характеристик учнів, а також від степені володіння ними іноземної мови.

Обговорюючи проведену гру, оцінюючи участь в ній школярів, вчителю треба проявити такт особливо при оцінці результатів першої рольової гри. Погана оцінка діяльності її учасників приведе до зниження активності. Бажано почати обговорення результатів гри з хороших моментів і тільки потім перейти до негативних моментів.

Якщо є така можливість, потрібно записати хід гри на магнітну стрічку, а потім разом з учнями прослухати фонограму всієї гри, або окремих її фрагментів. При аналізі гри можна записати інформацію з магнітофона на дошку.

Фономатеріали гри дають вчителю чітке представлення про те, що не вийшло у грі, які мовні форми були використані не адекватно ситуації, що випало з поля зору під час під час підготовки гри. Все це дає вчителю можливість врахувати недоліки при проведені наступних рольових ігор.

В організації навчального ігрового спілкування важливим є створення умов для такого виконання ігрового завдання, в якому доходило б до не приєднаних реплік, а взаємодія партнерів, оскільки спілкування є взаємодія учасників. Рішення цієї задачі пов'язане з вивченням закономірностей виникнення спілкування виявлення особливостей мовної взаємодії партнерів, врахуванням обмежень, іномовним говорінням, що накладається на форму змісту мовного спілкування, пошуком шляхів подоланням таких обмежень та підвищення самостійності висловлюванням учнів.

Існує твердження, що рольова гра може ефективно використовуватися на уроках іноземної мови з урахуванням основних положень теорії провідної діяльності та змістом вікових періодів розвитку школярів, дослідження проблем спілкування та мовної діяльності.

Розглянемо один з уроків четвертого класу, їм був запропонований сюжет: «Твій молодший брат (сестра, малюк з сусідньої квартири) – дошкільня – з нетерпінням чекає, коли піде до школи. Особливо подобається йому твій портфель, в якому так багато цікавого. Покажи йому свій портфель, познайом з учбовими предметами». Приклад одного з діалогів: Please? Show me you bag, Dima. – Hear you are. – May I open it? – Yes you may. – But I cannot. Help me please. – Now you may take the books out. – Oh, thank you! Look. There are nice pictures in this book. And what is that? – It is my pencils. And I must do an exercise. I think it is very interesting to go to school. I want to become a pupil very much. Учасники рольової гри не тільки обмінюються репліками, але і діють з реальними предметами, рухаються по класу.

В сюжетних рольових іграх з предметом використовується фотоальбом, підручники та журнали, ілюстрації, предмети побутового призначення, лялька з набором одягу, іграшки. Теми мовного спілкування включають розмову про членів сім’ї, про професії, про одяг, про режим дня і т.д.

Нагляд показує, що четверокласники ще зберегли деякі особливості попереднього вікового періоду, коли ведучою діяльністю дитяча рольова гра. Можливість грати виражається в тому, що учні четвертих класів добре приймають уявну ігрову ситуацію, нереальний. Казковий або фантастичний сюжет. Це дозволяє застосовувати на уроках сюжетні рольові ігри казкового змісту. Наприклад, з метою опрацювання в усному мовленні деяких питань про погоду, природні явища, пори року використовується рольова гра по сюжету «Теремок». «Мешканці теремка» задають «гостям» питання і тільки після правильних відповідей дозволяють їм зайти. Серед заданих питань можуть бути наступні: Who are you? What season is it now? It is warm or cold now? When does it rain? Etc. Учасники гри не тільки з цікавістю приймають пропонує мий сюжет, а й з цікавістю розігрують маски, костюми, в залежності від ролі міняють тембр голосу.

Віковий період четверокласників, безпосередньо відноситься до підліткового, характеризується тим, що у школярів підвищується цікавість до міжособового спілкування в навчально-трудовій діяльності. В цих умовах підвищується значення сюжетних рольових ігор побутового змісту, відображаються різні сторони життя школярів (навчання, працю, дозвілля), фрагменти реального життєвого досвіду.

На характер мовної взаємодії учасників гри впливає кількість ігрових ролей. Наприклад, в монолозі в порівнянні з діалогом кількість питальних фраз у кожного учасника буде більш рівномірною. Цим пояснюється добре відома викладачам безрезультатність спроб досягти рівномірної кількості питань та відповідей у кожного учасника діалогу без зруйнування природності спілкування. Природність діалогічного мовлення підвищується, якщо один учасник гри в співвідношенні зі своєю роллю повідомляє щось, розмишляє, дає привід до дій, а другий питає, реагує, виконує прохання і т.д. В навчальних цілях важливо було урізноманітнити комунікативні типи реплік учасників гри.

В діалогічному мовленні кожна фраза супроводжується відповідною реакцією, яка направлена на учня, який говорив фразу. А в монолозі необов’язково буде відповідна реакція, яка може бути адресована іншому учаснику гри. Це все також потрібно враховувати при організації мовного спілкування.

Ігрове спілкування наближується до природного, якщо учні оволодівають типовими способами мовного спілкування.

Ефективність рольової гри як методичного прийому навчання підвищується якщо викладач правильно визначить час мовного спілкування учнів. Час оптимальної працездатності учнів молодших класів в спілкуванні становить п’ять хвилин.

При всій різноманітності сюжетів в іграх приховується принципово один і той же зміст – діяльність людини та відносини людей в суспільстві.

Рольова гра будується на між особових відносинах, які реалізуються в процесі спілкування. Становлячись моделлю між особового спілкування, рольова гра викликає потребу в спілкуванні, стимулює інтерес до участі в спілкуванні на іноземній мові, і в цьому сенсі виконує мотиваційно-пробуджуючу функцію.

Рольову гру можна відносити до навчальних ігор, оскільки вона в значимій степені визначає вибір мовних засобів, сприяє розвитку мовних навиків та вмінь, дозволяє моделювати спілкування учнів в різних мовних ситуаціях. Іншими словами, рольова гра являє собою вправи для оволодіння навиками міжособового спілкування. В цьому плані рольова гра виконує навчальну функцію.

В рольових ігра