Перша медична допомога

Курси цивільної оборони Полтавської області

Перша медична допомога

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТУ ОБЖ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

ПОЛТАВА

2004

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА// Ївженко Сергій Михайлович – методист-завідувач методичним кабінетом; Гафіатуліна Ірина Віталіївна – методист з безпеки життєдіяльності.

Схвалено на методичній нараді курсів цивільної оборони Полтавської області протокол від 28.10.04 №11

Передмова

Чи стане людина постраждалою в повсякденних умовах життя – значною мірою залежить від неї самої. Дотримання всім відомих правил дорожнього руху та техніки безпеки значно зменшує вірогідність транспортного, побутового та виробничого травматизму, а здоровий спосіб життя та правильний режим харчування знижує ризик отруєнь. Цей перелік можна продовжувати і далі. Але, нажаль, статистика вперто свідчить про зростання випадків, коли людина терміново потребує медичної допомоги через власну необачність або екстремальні ситуації в яких вона опинилася. За таких обставин людина іноді може сподіватися лише на допомогу випадкових людей або розраховувати лише на себе.

Саме у таких ситуаціях вміння надати першу медичну допомогу собі та оточуючим стає вирішальним для збереження здоров’я, а, іноді, і життя. І тоді багато залежить від адекватності, правильності та своєчасності дій.

Матеріал даної брошури містить відомості про основні прийоми надання різних видів першої медичної допомоги, звернуто увагу на неприпустимість окремих помилкових дій під час її надання.

Матеріал брошури розраховано для використання при проведенні занять за програмою предмету "Основи безпеки життєдіяльності".

Перша медична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров'я потерпілого. Її повинен надавати той, хто знаходиться поряд з потерпілим (взаємодопомога), або сам потерпілий (самодопомога) до прибуття медичного персоналу.

Від того, наскільки уміло і швидко надана перша допомога, залежить життя потерпілого.

Послідовність дій при наданні першої допомоги потерпілому:

- усунення дії на організм потерпілого небезпечних і шкідливих чинників (звільнення його від дії електроструму, винесення з небезпечної зони, гасіння одягу, що горить тощо);

- оцінка стану потерпілого;

- визначення характеру травми;

- виконання необхідних заходів щодо порятунку потерпілого (штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинка кровотечі і т. д.);

- виклик швидкої допомоги;

- підтримка життєвих функцій потерпілого до прибуття медперсоналу.

Огляд потерпілого

Знаходячись в пасивному положенні, потерпілий нерухомий, не може самостійно змінити прийняту позу, голова і кінцівки звішуються. Таке положення буває при несвідомому стані. Вимушене положення потерпілий приймає для полегшення важкого стану, ослаблення болів. Наприклад: при поразці легенів, плеври він вимушений лежати на ураженій стороні, положення лежачи на спині потерпілий приймає переважно при сильних болях в животі; при ураженні нирок, деякі потерпілі тримають ногу (з боку поразки) зігнутої в тазостегновому і колінному суглобі, оскільки при цьому болі ослабляються.

Основними показниками життєдіяльності організму є збережене дихання і серцева діяльність. Ознаками життя є:

- наявність збереженого дихання, яке визначають по руху грудної клітки і живота, запотіванню дзеркала, прикладеного до носа і рота, руху грудочки вати або бинта, піднесеного до ніздрів;

- наявність серцевої діяльності, яка визначається шляхом прощупування пульсу на сонній артерії. Визначити пульс можна також на променевій артерії, розташованій під шкірою між шилоподібним відростком променевої кістки і сухожиллям внутрішнього променевого м'яза. Звичайна частота пульсу у здорової людини 60-75 уд./хв., ритм пульсу правильний, рівномірний. Пульс частішає при недостатності серцевої діяльності в результаті травм, при крововтраті, під час больових відчуттів. Значне порідшання частоти пульсу відбувається при важких станах (черепно-мозкова травма);

- наявність реакції зіниць на світло, яку визначають шляхом напряму на око пучка світла від будь-якого джерела; звуження зіниці свідчить про позитивну реакцію. При денному світлі ця реакція перевіряється таким чином: закривають око рукою на 2-3 хв., потім швидко прибирають руку; якщо зіниці звужуються, це свідчить про збереження функцій головного мозку;

Відсутність всього названого вище є сигналом до негайного проведення реанімаційних заходів (штучне дихання, непрямий масаж серця) до відновлення ознак життя. Проведення реанімаційних заходів слід продовжувати до появи ознак смерті.

Ознаки смерті

Біологічній смерті - необоротному припиненню життєдіяльності організму - передують агонія і клінічна смерть.

Агонія характеризується затемненою свідомістю, відсутністю пульсу, розладом дихання, яке стає неритмічним, поверхневим, судомним, зниженням артеріального тиску. Шкіра стає холодною, з блідим або синюшним відтінком. Після агонії наступає клінічна смерть. Клінічна смерть - стан, при якому відсутні основні ознаки життя, - серцебиття і дихання, але ще не розвинулися необоротні зміни в організмі. Клінічна смерть триває 5-8 хвилин. Даний період необхідно використовувати для проведення реанімаційних заходів. Після закінчення цього часу наступає біологічна смерть.

Ознаками смерті є:

- відсутність дихання;

- відсутність серцебиття;

- відсутність чутливості на больові та термічні подразники;

- зниження температури тіла;

- помутніння і висихання рогівки ока;

- відсутність блювотного рефлексу (при натисканні на корінь язика);

- трупні плями синьо-фіолетового або багрово-червоного кольору на шкірі обличчя, грудей, живота;

- трупне задубіння, що з’являється через 2-4 год. після смерті.

Остаточне рішення про смерть потерпілого приймається у встановленому законодавством порядку.

При наданні першої допомоги слід керуватися наступними принципами:

1. правильність і доцільність;

2. швидкість;

3. обдуманість, рішучість і спокій.

Зберігайте спокій. Якою б серйозною не була травма або небезпечно. ситуація, паніка тільки ослабить вашу здатність думати і понизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час, а в кризовій ситуації час може вирішити на користь життя або смерті.

Уникайте непотрібного ризику. Це не боязливість. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.

Перш ніж діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко. Намагайтеся заспокоїти і втішити потерпілих.

З'ясуйте, чи немає інших уцілілих людей, що зберегли активність і могли б допомогти вам впоратися з ситуацією. Зокрема, пошукайте, чи немає серед уцілілих медиків або людей, більш досвідчених, ніж ви.

При оцінці наслідків нещасного випадку максимально використовуйте свої органи чуття. Питайте, дивіться, слухайте, нюхайте. Потім подумайте і дійте. Попросіть потерпілого описати свої симптоми, сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, згідно його відчуттям, у нього не в порядку.

Способи надання першої допомоги залежать від стану потерпілого.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно (як би із схлипуванням), але у нього прощупується пульс, то необхідно негайно робити штучне дихання.

Якщо у потерпілого відсутні свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, слід негайно приступити до реанімації (тобто оживлення) шляхом проведення штучного дихання і зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи на це дорогоцінні секунди. Спроби реанімації ефективні в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 4 хвилин, тому першу допомогу слід надавати негайно.

Не можна потерпілого вважати померлим, висновок про смерть робить тільки мед. персонал. Приступивши до реанімації, слід обов’язково забезпечити і виклик швидкої медичної допомоги.

Штучне дихання проводиться двома методами «рот в рот» і «рот в ніс». Перед його проведенням необхідно;

Метод «рот в рот»

Рятувальник двома пальцями руки, що знаходиться на лобі потерпілого, затискає йому ніс. Потім робить глибокий вдих, щільно притискається до рота потерпілого і робить енергійний видих. Стежить за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підійматися. Потім піднімає голову і стежить за пасивним видихом. Якщо у потерпілого добре визначається пульс, то інтервал між вдихами повинен складати 5 секунд, тобто 12 разів на хвилину.

Слід стежити за тим, щоб повітря, яке вдувається, потрапляло в легені, а не в шлунок. Якщо ж повітря потрапило в шлунок – слід швидко повернути потерпілого на бік і обережно натиснути на живіт між грудиною і пупком.

Метод «рот в ніс»

Рятувальник однією рукою фіксує голову потерпілого, інший обхвачує його підборіддя, висуває нижню щелепу трохи вперед і щільно стуляє з верхньою. Губи затискає великим пальцем. Потім набирає повітря і щільно обхвачує губами основу носа так, щоб не затиснути носові отвори і енергійно вдуває повітря. Звільнивши ніс, стежить за пасивним видихом.

Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Зовнішній масаж серця

Якщо після штучних вдихів, пульс потерпілого на сонній артерії не з'явився, негайно починайте зовнішній масаж серця.

Масаж серця – механічний вплив на серце після його зупинки з метою відновлення його діяльності. Серце у людини розташовано в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина – рухомі плоскі кістки. В положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце стискатиметься між грудиною та хребтом і кров з його порожнин надходитиме у судини. Це називається зовнішнім масажем серця.

Знайдіть правильне положення для рук:

- нащупайте пальцями заглиблення на нижньому краї грудини і тримайте два пальці у цьому місці;

- покладіть долоню однієї руки на грудину вище за те місце, де розташовані пальці;

- зніміть пальці з заглиблення і покладіть долоню першої руки поверх другої

- не торкайтеся пальцями грудної клітини.

Масажні поштовхи виконують схрещеними долонями. Основу однієї з них розташовують на нижній половині грудини (відступивши 2 пальці вище за мечовидний відросток), пальці відігнуті вгору, іншу долоню кладуть поверх і роблять швидкі натискання.

При виконанні масажних поштовхів рятувальник повинен випрямити руки в ліктях. Прогинання грудини повинне складати 4 см., а темп 60 поштовхів в хвилину. Необхідно постійно контролювати пульс.

Якщо реанімацію виконує одна людина, то після двох вдихів він робить 15 масажних поштовхів. При участі в реанімації двох чоловік це співвідношення складає 1:5.

Не можна робити штучний вдих одночасно з масажним поштовхом.

При проведенні реанімації однією людиною йому слід через кожні 2 хвилини переривати масаж серця і визначати пульс на сонній артерії.

Якщо реанімацію виконують 2 людини, то пульс на сонній артерії і стан зіниць перевіряє той, хто робить штучне дихання. Другий по команді першого виконує масажні поштовхи. При появі пульсу слід негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання. Реанімацію проводять до відновлення стійкого самостійного дихання. При проведенні реанімації 2 рятувальниками доцільно мінятися місцями через 5-10 хвилин.

Ознаки відновлення кровообігу:

- пульс добре прощупується;

- зіниці звужуються;

- шкірні покриви рожевіють;

- відновлюється самостійне дихання.

Перша допомога при кровотечах

Кровотеча може бути зовнішньою (кров виливається назовні) або внутрішньою (кров виливається у внутрішні порожнини черепа, грудей, живота). Залежно від виду пошкоджених судин розрізняють наступні кровотечі:

- артеріальна;

- венозна;

- капілярна.

Артеріальна кровотеча виникає при глибоких рубаних, різаних і колених ранах. Кров яскраво-червона, виливається пульсуючим струменем (в такт з скороченням серцевого м'яза. При пораненні крупних артерій (сонної, підключичної, плечової, стегнової, надколінної) виникає сильна кровотеча, якщо її вчасно не зупинити, то потерпілий може загинути протягом декількох хвилин.

Для тимчасової зупинки кровотечі артерію вище місця поранення затискають пальцем и накладають джгут. Для цього використовують гумові джгути, стрічкові, також підручні засоби – гумову трубку, підтяжки, пояс, ремінь тощо.

Джгут накладають вище рани, піднявши кінцівку вгору та заздалегідь притиснувши судину, що кровоточить, пальцями. Під джгут необхідно накласти м'яку прокладку (чисту хустину, серветку) для зменшення болю і можливого затискання шкіри. Джгут розтягнути (початковий відрізок залишається вільним), зробити 2-3 обороти впритул один до одного, останній хід роблять поверх попередніх, кінці зв'язати. Кожен наступний виток джгута повинен бути слабшим за попередній. Не слід сильно затягувати джгут, оскільки можна пошкодити м'язи, пережати нерви і викликати параліч кінцівки. Джгут накладають до тих пір, поки кровотеча не зупиниться.

Час знаходження джгута на кінцівці не більше 2 годин, а взимку – 1 година. При більш тривалому часі утримання джгута є небезпека омертвіння тканин знекровленої кінцівки. Через годину слід притиснути судину пальцем вище за місце кровотечі, зняти джгут на 10-15 хвилин, потім знов накласти його трохи вище або нижче за попереднє місце. Потерпілого доставити до лікувальної установи. До джгута обов'язково прикріпити записку із зазначенням точного часу накладення.

Зупинити артеріальну кровотечу можна також і максимальним фіксованим згинанням ураженої кінцівки. Цей метод застосовують до накладання джгута або в період транспортування постраждалого.

Схема надання першої допомоги

- притиснути артерію пальцями або кулаком вище місця поранення (кінцівки) або нижче (шия);

- до накладення джгута тримати кінцівку у піднятому положенні;

- завести джгут за кінцівку (підклавши під джгут серветку, хустинку) і розтягнути з максимальним зусиллям;

- зробити перший виток джгута і перевірити пульс (його не повинно бути на тій кінцівці, на яку накладають джгут);

- накласти наступні витки джгута з меншим зусиллям;

- закріпити джгут і вкласти записку із зазначенням часу накладення джгута

Неприпустимо:

- гаяти час на звільнення постраждалої кінцівки від одягу;

- маскувати джгут під одяг (джгут повинен бути добре помітним!);

- негайно не накласти джгут правильно у разі посиніння кінцівки та з’явлення набряку;

- при переломах кінцівки запиняти кровотечу на ній максимальним фіксованим згинанням;

- у холодну пору року не вкрити кінцівку, на яку накладено джгут, для запобігання відмороження.

Венозна кровотеча виникає при пораненні вен. Кров витікає поволі, в’ялим але рівномірним струменем, має темно-червоний колір. При несильній кровотечі на рану накладають давлючу пов'язку.

Шкіру навкруги рани обробляють йодом, на рану накладають стерильну серветку, потім поверх неї валик з вати (матерії) і щільно прибинтовують (витки бинта повинні йти від низу до верху – від пальців до тулуба). Накладають давлючу пов'язку (бажано стерильну) з бинта або чистої пропрасованої несинтетичної матерії. Початок бинта фіксують на кінцівці лівою рукою, а правої, натягуючи, розмотують бинт зліва направо. Спочатку накладають 2-3 кругові фіксуючі тури один на інший. Потім тури бинта ведуть в косому (спіральному) напрямі, на 1/2 або на 2/3 прикриваючи попередній хід. Після цього кінцівці надають підвищене положення. Це положення додатково сприяє зменшенню набряку, зупинці венозної кровотечі.

Схема надання першої допомоги:

- обережно зняти бруд зі шкіри навколо рани, в напрямку від рани;

- обчищену ділянку шкіри обробити йодом;

- накрити рану стерильною або будь-якою чистою серветкою повністю прикривши краї рани;

- накласти стисну пов’язку;

- дати знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

- викликати лікаря або терміново доставити постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

- накладати джгут при венозній кровотечі;

- промивати рану водою;

- лити у рану спиртові або будь-які інші розчини;

- обробляти йодом саму рану;

- прикладати вату безпосередньо до рани;

- не звернутися до лікаря, якщо:

1) рана розміром більше 1,0-1,5 см;

2) велика кровотеча з рани;

3) у потерпілого немає щеплення проти правця;

4) рана розташована на пальцях кисті або стопи;

5) рана сильно болить;

6) виникло почервоніння і набряк шкіри навколо рани, підвищилася температура тіла;

7) при будь-яких укушених або забруднених землею ранах.

Капілярна кровотеча буває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Перша допомога – змазати шкіру навкруги рани йодом і накласти стерильну пов'язку.

Внутрішня кровотеча дуже небезпечна для життя, кров виливається у внутрішні порожнини і зупинити її практично неможливо. Розпізнається за зовнішнім виглядом потерпілого (блідість, виступає липкий піт, дихання часте).

Перша допомога при травмах грудини

Ушкодження грудини частіше виникають при падінні, ударі, авто- та залізничних катастрофах. Травми грудної клітини можуть бути відкритими (рани) та закритими (здавлювання). Відмічається біль у місці ураження, порушення дихання та кровообігу. Постраждалого непокоїть загальна слабкість, біль у грудях, кровохаркання. При закритому ураженні грудини можуть спостерігатися перелами ребер (різкий біль у місці перелому, який посилюється при натисканні на ребра, глибокому вдиху).

Відкриті ураження грудини бувають непроникаючими та проникаючими. При непроникаючому пораненні з’являється біль на місці поранення, різкого порушення дихання не спостерігається. Ці поранення відносяться до категорії легких.

Проникаючі поранення грудини (вогнепальні поранення, дорожньо-шляхові аварії) несуть велику небезпеку для здоров’я та життя постраждалого у зв’язку із можливим ушкодженням плеври, серця, легенів, кровоносних судин. Достовірною ознакою проникаючого поранення грудини є розвиток пневмотораксу (наявність повітря у плевральній порожнині) кровохаркання (у результаті ушкодження крупних кровоносних судин). Постраждалий скаржиться на біль у місці травми, утруднене дихання, кожні покрови бліді, покриті холодним потом, дихання поверхове, пульс частий. Є небезпека розвитку шоку.

Схема надання першої допомоги

- надайте потерпілому положення "напівсидячи";

- припинить доступ повітря у рану. Для цього сліднакласти герметичну пов’язку на рану використовуючи внутрішню стерильну сторону індивідуального перев’язувального пакету (у разі його відсутності – можна використати поліетиленовий пакет, лейкопластир або накласти багатошарову полотняну пов’язку) таким чином, щоб краї герметичної пов’язки виходили за межі рани не менш ніж 5 см;

- викличте швидку допомогу;

- до прибуття медичного працівника до місця поранення прикладіть пузир з льодом, холод;

- транспортувати постраждалого лише у положенні "напівсидячи".

Неприпустимо:

- не викликати швидку допомогу;

- самостійно виймати з рани чужорідні предмети (цим займеться лікар-травматолог);

- залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

- транспортувати постраждалого у лежачому положенні.

Перша допомога при травми черевної порожнини

Виникають при прямому ударі в живіт, падінні, здавлюванні тіла, пораненні холодною зброєю тощо. Вони можуть супроводжуватись ушкодженням черевної стінки, кишок, жовчного міхура, печінки та шлунку. Закриті ушкодження супроводжуються ушкодженням м’язів живота, крововиливами під шкіру, особливо при супутніх травмах кісток тазу.

Навіть закрити травми черевної порожнини можуть призвести до внутрішньої кровотечі. Постраждалий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, біль у животі. Спостерігається блідість шкіряних покривів та слизових оболонок.

Схема надання першої допомоги:

при закритому ушкодженні:

- викликати швидку допомогу;

- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись;

- туго забинтувати живіт еластичним бинтом;

- покласти холод на живіт.

При відкритому ушкодженні:

- викликати швидку допомогу;

- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись, сідати;

- накрити рану повністю (прикривши краї) стерильною (у разі відсутності – чистою) серветкою;

- закріпити її лейкопластиром;

- при підняти постраждалому ноги, розстібнути поясний ремінь;

Неприпустимо:

- вправляти внутрішні органи, що випали;

- давати постраждалому пити;

- самостійно виймати сторонні предмети, що потрапили у черевну порожнину;

- самостійно промивати рану будь-якими розчинами;

- дозволяти постраждалому рухатись.

Перша допомога при травмі голови

Травми голови можуть супроводжуватись струсом мозку, переломом кісток черепу. При струсі мозку може бути короткочасна втрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності. Перелам кісток черепу супроводжується втратою свідомості, кровотечею із вушних раковин, носа, рота. Пізніше можуть з’явитися синьці коло очей (симптом «окулярів»).

Схема надання першої допомоги:

- очистіть область коло рані, обробіть йодом;

- накладіть стерильну пов’язку;

- покладіть постраждалого на спину;

- підкладіть під голову валик з одягу, згорнутий у вигляді кільця, такі ж самі валики покладіть з обох боків голови для забезпечення її нерухомості;

- якщо потерпілий непритомний, поверніть голову на бік;

- очистить рот постраждалого від сторонніх тіл, слизу, блювотних мас;

- якщо у постраждалого запав язик, витягніть його із рота і зафіксуйте;

- покладіть на голову холод;

- викличте швидку допомогу;

- при відсутності у пульсу на сонній артерії приступіть до непрямого масажу серця та штучного дихання.

Неприпустимо:

- не викликати швидку допомогу;

- виймати частки кісток або чужорідні предмети з рани;

- залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

- залишити постраждалого у стані коми лежати на спині;

- намагатися транспортувати постраждалого самостійно.

Перша допомога при переломах

Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення. Розрізняють переломи ізольовані (однієї кістки), множинні (двох і більш), поєднані (однієї і декілька кісток з одночасним пошкодженням внутрішніх органів).

Переломи бувають закриті і відкриті.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити иммобилизацию (нерухомість) пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин.

При иммобилизации використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.

Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках – не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи у всіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.

Закриті переломи – це переломи, при яких рана в зоні перелому – відсутня. Характерними ознаками такого перелому є порушення прямолінійності кінцівки та поява "сходинки" в місці перелому. Відмічається ненормальна рухомість, біль, хруст уламків, припухлість. При закритому переломі не слід знімати з потерпілого одяг, шину накладають поверх неї. До місця перелому необхідно прикласти холод для зменшення болю. Для знеболювання дають 1-2 таблетки анальгіну.

При переломі ключиці, лопатки нерухомість кінцівки забезпечують накладанням пов’язки "косинка" або пов’язки "Дезо".

Після накладення шини кінцівку з ізольованим переломом фіксують косинкою, смужкою тканини.

Схема надання першої допомоги при закритому переломі:

- знерухоміти місце перелому;

- накласти шину;

- дати постраждалому знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

- на місце перелому прикласти холод для зменшення болю;

- викликати швидку допомогу або доставити постраждалого до лікувального закладу.

Неприпустимо:

- дозволяти постраждалому рухати ушкодженою кінцівкою;

- знімати одяг із зламаної кінцівки;

- прикладати тепло до місця перелому;

- транспортувати потерпілого не наклавши шині.

Відкритий перелом супроводжується порушенням шкірного покрову і появою рани. Вони бувають небезпечними для життя людини через можливість розвитку шоку, крововтрати, інфікування. Ознаками відкритого перелому є: деформація та набряк кінцівок, наявність кісних уламків, наявність рани з кровотечею.

Схема надання допомоги при відкритому переломі:

- перевірте наявність пульсу та дихання;

- у разі необхідності очистіть дихальні шляхи постраждалого;

- забезпечте нерухомість зламаної кінцівки;

- розріжте одяг на місці рани таким чином, щоб можна було накласти пов’язку;

- зупинить кровотечу (обробіть краї рани і накладіть стерильну пов'язку);

- накладіть шину.

Неприпустимо:

- не зупинити кровотечу;

- накладати шину на оголену кінцівку або безпосередньо на рану;

- дозволяти постраждалому рухати пошкодженою кінцівкою;

- торкатися рані, вправляти або видаляти уламки кісток та чужорідні тіла.

Ознакою важких переломів є поза постраждалого "жаба", коли постраждалий не може змінити положення ніг. Стопи його розгорнуті назовні, коліна трохи підняті, розведені назовні. У такому випадку вірогідні ушкодження кульшового суглобу, стегнових кісток, ушкодження хребта.

Схема надання першої допомоги при ушкодженні хребта:

- перевірте наявність ознак життя;

- зупинить зовнішню кровотечу у разі її наявності;

- обережно (вдвох або втрьох) покладіть постраждалого на спину на тверду поверхню (можна використати щит, дверне полотно), іммобілізувавши голову постраждалого руками з двох боків у тому положенні, в якому ви його знайшли;

- під шию покладіть щільний валик з одягу;

- слідкуйте за наявністю свідомості та дихання;

- підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

Схема надання першої допомоги при ушкодженні тазових кісток:

- перевірте наявність ознак життя;

- зупинить зовнішню кровотечу у разі її наявності;

- обережно покладіть постраждалого на спину на тверду поверхню, іммобілізувавши його тіло з двох боків у тому положенні, в якому ви його знайшли та утримуючи його тіло у горизонтальному положенні;

- під коліна покладіть валик з одягу, ковдр, подушки (у такому положенні постраждалий повинен перебувати до приїзду лікаря);

- викличте швидку допомогу;

- слідкуйте за наявністю свідомості та дихання;

- підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

Неприпустимо:

- використовувати шини, якщо потерпілий лежить у позі "жаби";

- робити штучне дихання із розгинанням голови у разі травми шийного відділу хребта;

- транспортувати постраждалого на спині на м’яких носилках.

Перша допомога при вивихах

Вивихи – це повне зміщення суглобних поверхонь кісток, що викликає порушення функції суглобу. Вивих може виникнути при падінні на витягнуту або відведену назад кінцівку. Кінцівка постраждалого відведена у бік, суглоб деформований, рух кінцівки обмежений, присутній сильний біль.

Схема надання першої допомоги:

- забезпечити нерухомість постраждалої кінцівки;

- накласти фіксуючу пов’язку;

- верхню кінцівку зафіксуйте косинкою, нижню – шиною;

- дайте постраждалому знеболювальне та заспокійливе;

- викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

- самостійно вправляти вивих;

- прикладати тепло до місць ураження;

- транспортувати постраждалого без іммобілізації місця ураження.

Перша допомога при розтягуванні або розриві зв’язок

Розтягування і розрив зв'язок - пошкодження суглобової сумки при рухах, що перевищують фізичні можливості. Ознаками розтягування (розриву) зв'язок є біль в суглобі, порушення його функції, набряк, крововилив.

Розтягування зв'язок відбувається, коли кістка виходить за межі звичайної амплітуди руху. Надмірне навантаження, що надається на суглоб, може привести до повного розриву зв'язок і вивиху кістки. При цьому не виключений перелом кістки. При легких розтягуваннях зв'язок загоєння звичайно відбувається достатньо швидко. Тому люди часто не звертають ніякої уваги на подібну подію і, в результаті, суглоб може бути травмований повторно.

Важкі форми розтягувань звичайно викликають сильний біль при щонайменшому русі суглоба. Найпоширенішими є розтягування зв'язок гомілковостопного і колінного суглобів, пальців і зап'ястка.

Іноді розтягування зв'язок може мати більш серйозні функціональні наслідки, ніж перелом. Кістка, що загоїлась після перелому, рідко ламається знову, а суглоб після розтягування або розриву зв'язок може стати менш стійким, що підвищує вірогідність повторної травми.

Схема надання першої допомоги:

- допоможіть потерпілому прийняти зручне положення;

- забезпечте нерухомості пошкодженої частини тіла;

- надайте підведене положення пошкодженій частини тіла;

- накладіть пов’язку з еластичного бинта;

- до місці ушкодження прикладіть холод;

- викличте лікаря або доставте постраждалого до лікувального закладу.

Неприпустимо:

- прикладати тепло до місця розтягування або розриву зв’язок;

- не звернутися до лікаря при розтягуванні або розриві зв’язок;

- рухати або навантажувати ушкоджену кінцівку.

Перша допомога при травматичній ампутації

Травматична ампутація кінцівок буває повною і неповною. При повній ампутації відокремлений сегмент не має зв'язку з кінцівкою. При неповній ампутації відбуваються пошкодження судин, нервів, кісток, сухожиль з частковим збереженням м'яких тканин і шкірного покриву. Для успішного відновлення колишньої цілості ампутованої кінцівки має значення правильне надання допомоги потерпілому, виконання умов зберігання і транспортування ампутованого сегменту.

Збереження ампутованого сегменту: сегмент спочатку загорнути в сухе стерильну серветку (чисту хустку), не очищати і не промивати. Потім помістити ампутований сегмент в поліетиленовий пакет, перекрити доступ повітря. Перший пакет помістити в другий, більший по величині; другий пакет заповнити водою з льодом.

Ампутований сегмент повинен знаходитися при достатньо низькій температурі, але не повинен безпосередньо стикатися з холодним матеріалом, оскільки може виникнути поразка тканин.

Схема надання першої допомоги:

- зупиніть кровотечу, накладіть стерильну пов’язку;

- пошкоджену кінцівку тримати в піднесеному положенні;

- укласти потерпілого;

- дати йому знеболюючий засіб, напоїти міцним чаєм;

-