Організація тренувальних занять з гімнастики дітей шкільного віку

Зміст

Вступ

Розділ 1. Принципи і структура тренування в гімнастиці

1.1 Основні принципи тренування

1.2 Структура тренувального процесу в гімнастиці

Розділ 2. Тренувальні заняття гімнастів

2.1 Структура занять спортивною гімнастикою

2.2 Типи занять спортивною гімнастикою та особливості проведення

2.2.1 Навчальне заняття та його специфіка

2.2.2 Тренувальне заняття

2.2.3 Модельне заняття

2.2.4 Контрольне заняття

2.2.5 Заняття з загальної фізичної підготовки

2.2.6 Заняття зі спеціальної фізичної підготовки

2.2.7 Розминкове та відновлювальне заняття

Висновки

Список літератури

Сучасна школа гімнастики базується на теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях, що лежать в основі спортивної науки, а також на досягненнях таких наук, як анатомія, фізіологія, медицина, педагогіка, психологія, соціологія, інформатика, фізика і математика.

Гімнастика є дисципліною, що еволюціонує, її розвиток йде по висхідної, усе більш і більш складні вправи і композиції складають суть динамічності спортивної гімнастики.

Розвиток фізичних і інтелектуальних можливостей людини спирається на системний підхід у рамках будь-якого виду діяльності. У процесі підготовки гімнастів, фахівців і тренерів з гімнастиці, методологічно вивірена сукупність знань, прийомів і навичок, науково-обоснована послідовність навчальних програм, є вирішальними факторами для проведення успішної навчально-виховної і тренувальної роботи.

Позитивний досвід вітчизняної гімнастичної школи дозволяє сформулювати ряд принципових положень, методичних підходів і засобів і рекомендувати їх у якості таких, які визначають шляхи розвитку гімнастики як спортивної дисципліни. Багаторічний досвід роботи більшості тренерів дає підстави говорити про важливість такого етапу як організації та методики проведення тренувальних занять з дітьми в школі.

Актуальність: аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості організації та методики проведення тренувальних занять з гімнастики дітей шкільного віку. Досить важливим моментом процесу тренування є спрямованість та індивідуальний підхід до тренувального процесу. Весь процес тренування передбачає використання періодизації підготовки та диференціювання занять.

Предмет дослідження: структура тренувального процесу зі спортивної гімнастики.

Об`єкт дослідження: видова різноманітність тренувальних занять зі спортивної гімнастики.

Проблема: полягає в тому, щоб знайти правильний цілеспрямований підхід до організації тренувальних занять з гімнастики.

Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом методики проведення тренувальних занять з дітьми в школі є етапність проведення занять та цілорічна їх періодизація з урахуванням принципів тренування.

Мета дослідження: обгрунтування особливостей організації та специфіки методики проведення тренувальних занять з дітьми в школі.

Задачі дослідження:

1. Охарактеризувати особливості використання загальних принципів фізичного виховання в тренувальному процесі.

2. Проаналізувати структуру тренувального процесу в гімнастиці

3. Охарактеризувати структуру занять спортивною гімнастикою.

4. Дати характеристику типам занять спортивною гімнастикою та їх специфічність використання для тренувального процесу

Методи і організація дослідження:

1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.

2. Педагогічне спостереження.

3. Аналіз і синтез.

Організація дослідження включала аналіз наукової інформації щодо організації та методики проведення тренувальних занять з дітьми в школі зі спортивної гімнастики.

Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про використання загальних принципів фізичного виховання в процесі організації тренувального процесу дають можливість цілеспрямованого та результативного проведення тренувальних занять з учнями.

Практична значимість: для організації цілеспрямованого тренувального процесу зі спортивної гімнастики з дітьми шкільного віку необхідно керуватися особливостями методики проведення тренувальних занять, їх видовою різноманітністю та обов`язково використовувати прасування своєї роботи на цілий рік.

1.1 Основні принципи тренування

Теоретичні основи інтегрального процесу підготовки кваліфікованих гімнастів найчастіше сховані від зовнішнього спостерігача за роботою тренера в залі, особливо коли знайомство з гімнастикою відбувається на рівні одного або декількох занять (25).

Інша справа тренер, що професійно забезпечує багаторічну підготовку гімнаста від новачка до майстра. І хоча йому немає потреби постійно формулювати постулати теорії, принципи і правила, проте, уся його щоденна діяльність на поприще гімнастики підлегла визначеним закономірностям, які формулюються як теоретичні основи спортивної підготовки гімнастів.

Підготовка гімнастів - це єдиний процес навчання, виховання і підвищення функціональних можливостей спортсменів. Поняття "підготовка" -збірні, узагальнюючі всі частки, відносно самостійні види і форми підготовки.

Розрізняють окремі види інтегральної підготовки, пов'язані з переважним проявом рухової, функціональної або інтелектуальної активності що займаються: технічну, фізичну, психічну, тактичну і теоретичну. У результаті цілеспрямованих впливів досягається визначений рівень підготовленості гімнаста.

Виділення окремих видів підготовки виправдано не тільки зручністю вивчення і викладу, але і наявністю специфічного змісту кожного виду, оригінальних засобів, вправ, методів і прийомів реалізації (6).

Усі види підготовки здійснюються в процесі тренувальних занять, змагань і при проведенні допоміжних, додаткових (поза-тренувальних і поза змагальних) заходів.

Спортивна мета підготовки зводиться до участі в змаганнях і порівнянню своїх результатів з досягненнями суперників. Основною формою підготовки гімнастів до конкретних змагань і до майбутнім по більш складній програмі є тренування.

Поняття "тренування" досить об`ємне. У загальному виді - це спеціалізований процес, заснований на системному застосування специфічних вправ, використовуваних на різних етапах підготовки гімнастів. У процесі тренування гімнасти опановують програмним матеріалом (об`ємним матеріалом і класифікаційними вправами), підвищують рівень розвитку психомоторних якостей і поліпшують функціональний стан організму. У вузькому розумінні "тренуванням" у гімнастиці називається одна з форм (різновидів) занять.

Таким чином, під тренуванням розуміється і довгостроковий процес, і окремі заняття.

Термін "заняття" має більш точний зміст, тому що дозволяє виділити кілька типів специфічних для гімнастики занять, розглянути різні нюанси, що відрізняють їхній одне від іншого (24).

Проте, у практиці широко використовується поняття "тренування" як інтегруюче для усіх видів роботи гімнаста.

Тренування в гімнастиці будуються на основі принципів, загальних для спортивної діяльності. Розкриємо особливості прояву цих принципів.

Принцип поглибленої спеціалізації. Даний принцип припускає тренування, побудовану на використанні досить специфічних засобів, адекватних змагальній діяльності в даному виді спорту. Ці засоби впливають вибірково і спрямовано, формуючи морфологічний і психофізіологічний статус спортсмена, представника саме даного виду спорту. Прояв принципу можна доглянути в гімнастиці вже на етапі ранньої спеціалізації в процесі оволодіння вправами у видах багатоборства, при підборі засобів СФП. Принцип поглибленої спеціалізації передбачає більш строгий облік особливостей рухів як виду спорту і націлює тренерів і гімнастів віддавати пріоритет і перевага в підготовці сугубо спеціалізованими засобами.

Поглиблена спеціалізація неможлива без обліку індивідуальних особливостей гімнастів, що припускає підбор не тільки тренувальних засобів у зв'язку з відмінностями одного гімнаста від іншого, але і спеціалізацію гімнастів як багатоборців з виділенням деяких видів багатоборства для більш заглибленої підготовки. Визначення гімнастам "ударних" видів, де вони можуть у більшому ступені виявити себе, спеціалізація в цих вправах з урахуванням схильностей і можливостей стимулюють що займаються, сприяють підвищенню їхньої активності (24). Навіть у рамках одного виду багатоборства необхідно шукати шляхи до поглиблення спеціалізації. Наприклад, композиції вправ у якому-небудь виді багатоборства багато в чому залежать від схильностей гімнастів до силових або динамічних елементів, піруетним обертанням навколо подовжньої осі тіла або до сальтовим обертань навколо фронтальної осі і т.д.

Принцип прогресування і спрямованості до вищих досягнень. Відповідно до цього принципу тренування гімнаста повинне враховувати найближчі та віддалені перспективи. Саму суть спорту – у прагненні до високого результату. У спортивній гімнастиці це особливо відчутно, навіть поза зв'язком з бальним результатів виступів у змаганнях. Принцип "новизни" відрізняє гімнастику як вид спорту.

Мається можливість постійно опановувати новими вправами прогресуючої складності, удосконалювати їхню композицію (25).

У перспективному плані тренування необхідно визначити програму-максимум для кожного гімнаста і групи в цілому. Максимум, вищі досягнення гімнастів - поняття відносне. Кожному етапові підготовки відповідає свій максимум, що виявляється в труднощах, оригінальності і ризикованості освоюваних вправ, в обсязі тренувальних навантажень. "Потовк" для починаючого гімнаста - програма наступного спортивного розряду, а для майстра спорту - модельні вправи гімнаста майбутнього.

Принцип прогресування, спрямованості до вищих досягнень закладений і в пунктах правил змагань.

Даний принцип закладений і в "випереджальних показниках" - спеціальних вимогах до технічної і фізичної підготовленості перспективних юних гімнастів, закладених у програму їхньої підготовки й у зміст контрольних нормативів.

Досягнення індивідуальних вищих результатів, розкриття потенційних можливостей кожного гімнаста - головна турбота тренера. Цього можна домогтися при оптимальному значенні всіх параметрів, що характеризують тренувальну, змагальну і допоміжну діяльність.

Принцип єдності загальної і спеціальної підготовки. Усебічна підготовка гімнаста як єдиний процес навчання, виховання і підвищення функціональних можливостей надає право вважати її загальної стосовно спеціальної, спрямованої на рішення більш вузьких задач. Спеціальна підготовка, граничний розвиток якої-небудь якості, освоєння надскладного елемента можливі при підвищенні загального рівня підготовленості. У свою чергу, загальну підготовку можна розглядати як підсумовування ефекту від рішення задач, типових для спеціальної підготовки. Важливим методичним питанням є визначення балансу засобів загальної і спеціальної підготовки на різних етапах становлення майстерності гімнастів (17). Як правило, застосування засобів загальної підготовки знижується на етапах досягнення майстерності, а використання засобів спеціальної підготовки, навпаки, зростає. Не виключені випадки, коли засобу, типові для спеціальної підготовки на ранніх етапах спортивного удосконалювання, надалі переходять у розряд засобів загальної підготовки. В міру росту майстерності гімнастів можливості кількісного нарощування обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень досягають граничних значень (20). У зв'язку з цим, найбільшого значення набуває шлях перебування потрібного співвідношення різних засобів, застосовуваних у тренуванні. Уміння балансувати засобами загальної і спеціальної підготовки відрізняє роботу досвідчених тренерів і спортсменів.

Принцип єдності загальної і спеціальної підготовки знаходить своє біологічне і соціальне обґрунтування в представленнях про єдність систем організму, про єдність організму і середовища, індивідуума і соціального середовища.

Це феномен діалектичної єдності загального і частки. Вплив спеціальних вправ для локального розвитку яких-небудь функцій, безсумнівно, відіб'ється на організмі гімнаста в цілому.

Принцип безперервності тренувального процесу випливає з необхідності проведення цілорічного багаторічного тренування. Інакше в сучасному спорті не мислиться досягнення високих результатів. У гімнастиці особливо важливо дотримувати цей принцип у зв'язку з тим, що утворення рухових навичок вимагає постійного підкріплення, повторення, а нагромадження рухового багажу - систематичності. У гімнастиці це особливо актуально в зв'язку з необхідністю оволодіння великою кількістю елементів - від "А" до "Е".

Умовою проведення безперервних занять є своєчасне і достатнє відновлення функцій організму. Довгострокове безперервне і напружене тренування неможливе без відбудовних заходів і відпочинку. У результаті систематичних занять настає стан тренованості, що є показником відповідності, пристосованості організму до визначених навантажень. У цьому змісті тренування можна представити як процес функціонального пристосування організму до навантажень, адаптацію. Гімнасти, що прагнуть до високих результатів, тренуються практично щодня і навіть два або три рази в день. Число занять у рік у цих випадках перевищує число днів у році. Безперервні заняття є основою, на якій можна будувати плани оволодіння новими вправами і планувати динамікові навантажень (20).

Принцип безперервності тренувального процесу знаходить своє конкретне вираження в планувальній документації - у довгострокових перспективних планах підготовки й у короткострокових планах на етапи і мікроцикли тренування (13).

Принцип циклічності тренувального процесу пояснюється необхідністю неодноразово повторювати ситуації, що забезпечують утворення міцних рухових навичок, досягнення визначеного рівня фізичної підготовленості і стани спортивної форми. Інакше даний принцип можна сформулювати як принцип ритмічності впливів, що тренують. Ритмам природи підлеглі біоритми людини (добові, місячні ритми, біоритми фізичної, інтелектуальної і емоційної активності). З астрономічним календарем погодяться календарі міжнародних і внутрішніх змагань.

Ритм визначається повторністю елементів, що складають його структуру. Гімнасти з дня в день повторюють вправи у всіх видах багатоборства. Циклами організуються спроби і підходи гімнастів для виконання окремих завдань у кожнім виді багатоборства.

У виді циклу вправ організується заняття по СФП круговим способом. Кожний тренувальний день уже виявляє собою маленький цикл, відносно замкнутий навкруги задач, типових для одного дня тренування. Більш масштабний цикл тижневої роботи - мікроцикл тренування. Ряд мікроциклів складає середню по масштабах перспективного планування структуру - мезоцикл (етап, період підготовки). І нарешті, - макроцикл, що охоплює півроку, рік і кілька років тренування (13).

Модель циклу - замкнутого кола - добре підходить для організації і структурування планів підготовки. Але кругообіг різних циклів, етапів, періодів (від "мікро" до "макро" масштабів) не припускає повну замкнутість, ізольованість кожного з циклів.

Для характеристики змістовної сторони циклічної структури більше підходить модель розвитку по спіралі. Адже ще древнім філософом сказано: "Не можна ступити в одну ріку двічі". У витках цієї спіралі відбиває динаміка процесу тренування, що направляється або "нагору" по спіралі - для досягнення більш високого рівня підготовленості, або вниз - при бажанні зменшити ці показники.

Принцип поступовості зростання навантажень характеризує одну із самих істотних сторін спортивної діяльності. Сама по собі безперервність занять не забезпечує росту спортивних досягнень, звичайна повторність також не є стимулом удосконалювання. На тлі безперервних занять необхідно поступово нарощувати навантаження: опановувати усе більш важкими елементами, з'єднаннями, комбінаціями, підвищувати обсяг і інтенсивність тренувальної роботи. У назві принципу маються два ключових слова: "поступовість" і "зростання". Саме в їхній єдності складається зміст даного принципу. Відомий російський фізіолог А.А.Ухтомський коротко сформулював закон пристосування живого організму: "Робота будує орган".

Поступово збільшуються навантаження приводять до нового, більш високому рівневі функціональної адаптації. Властивість організму заповнювати затрати і "зверхзатрати" енергії з перевищенням доробочих рівнів у період відновлення одержало назву "суперкомпенсації", або зверхвідновлення. На цій біологічній закономірності і побудований принцип підвищення навантажень до значень, близьких максимальним (24). Поняття про максимальні навантаження в гімнастиці досить відносно, так само, як відносно поняття про труднощі елемента.

Показники звичайної тренувальної роботи гімнастів-майстрів спорту для розрядників будуть околопредельными.

Неухильне плавне підвищення навантажень, як реалізація принципу поступовості, характерно для багаторічної підготовки гімнастів. На етапі початкової підготовки для юніорів навантаження повинні регулюватися дуже уважно за принципом поступовості зростання (у відповідності також з дидактичним принципом приступності).

У той же час, характерною рисою тренування гімнастів (особливо високої кваліфікації) є вихід на високі обсяги й інтенсивність навантаження.

Для ілюстрації приведемо показники тренувальних навантажень гімнастів різного рівня підготовленості в порівнянних одиницях виміру (кількість елементів і комбінацій). Однак треба мати на увазі істотна відмінність елементів і комбінацій по труднощам у різних розрядах (табл. 1).

Таблиця 1.

Об`єм тренувального навантаження гімнастів різного рівні підготовки (на один тренувальний день)