Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

реферат

Дипломний проект на тему: “Обґрунтування раціонального комплексу засобів механізації для вирощування та збирання озимої пшениці у СТОВ “Братський” Нижньосірогозького району Херсонської області” складається з 3-х розділів, розрахунково-пояснювальної записки і 4-х листів графічної частини. Розрахунково-пояснювальна записка складається з сторінок тексту, включаючи рисунків, таблиць, а також 12 літературних джерел.

Проведено аналіз технології вирощування озимої пшениці і її техніко-економічних показників, розроблено інтенсивну технологію та комплекс машин для її виконання.

В проекті розкриті питання по безпеці життєдіяльності, в якому розглянуті основні аспекти охорони праці, виробничої санітарії.

Ефективність організаційних і технологічних рішень підтверджена приведеними техніко-економічними розрахунками.

ЗМІСТ

Вступ

1 Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

1.1 Аналіз стану виробництва озимої пшениці в СТОВ “Братський” Нижньосірогозького району Херсонської області

1.2 Вибір та обґрунтування технологічних операцій

1.2.1 Визначення обсягу роботи технологічних операцій

1.2.2 Вибір та розрахунок складу агрегатів

1.2.3 Визначення кількості МТА для виконання агротехнологічної операції

1.2.4 Визначення кількості тракторозмін роботи агрегатів

1.2.5 Кількість розрахункових днів роботи агрегатів

1.2.6 Визначення кількості обслуговуючого персоналу

1.2.7 Розрахунок нормативних та загальних витрат пального

1.2.8 Розрахунок затрат праці на одиницю роботи

1.2.9 Обсяг робіт в умовних га

1.2.10 Щільність механізованих робіт

1.2.11 Економічні показники технологічної карти

1.3 Порівняльна оцінка варіантів МТА

1.4 Операційно-технологічна карта

1.4.1 Умови виконання операції

1.4.2 Агротехнічні вимоги

1.4.3 Склад агрегату і його експлуатаційно-технічні вимоги

1.4.4 Технологічна підготовка агрегату до роботи

1.4.5 Підготовка поля

1.4.6 Вибір способу руху і режиму роботи агрегату

1.4.7 Визначення фактичних затрат праці на одиницю виконаної роботи

1.4.8 Витрати пального на одиницю виконаної роботи

1.4.9 Оплата праці механізаторів

1.4.10 Контроль якості роботи агрегату

1.4.11 Охорона праці

2 Безпека життєдіяльності

2.1 Аналіз стану організації робіт по забезпеченню БЖ та екологічності виробництва при вирощуванні озимої пшениці

2.2 Характеристика причин і утрат від виробничих травм

2.3 Проектні рішення по забезпеченню рівнів безпеки праці і екологічності виробництва до нормативних значень

2.4 Організація робіт у надзвичайних ситуаціях

3. Техніко-економічні показники проекту

Висновок

Література

ВСТУП

В теперішній час агропромисловий комплекс України переживає спад виробництва, обумовлений наперед за усе високими цінами на нафтопродукти, с.-г. техніку та відсутність фінансових ресурсів у підприємствах комплексу на їх придбання. Це веде до збільшення витрат праці, прямих, експлуатаційних витрат на виконання с.-г. робіт, та як наслідок, веде до підвищення цін на одиницю с.-г. продукції. Крім цього відсутність необхідної кількості техніки та паливо-мастильних матеріалів веде до недотримання агро строків виконання різних с.-г. операцій. Це обумовлює зниження врожайності та якості основних с.-г. культур у рослинництві.

Вирішити ці проблеми можна тільки шляхом інтенсифікації та організації виробництва з використанням повного комплексу агротехнічних та економічних заходів, дозволяючи отримати заплановані високі врожаї за будь-якими погодними умовами. Це також концентрація матеріально-технічних ресурсів на вирощування с.-г. культур, своєчасне проведення послідовних робіт (по вирощуванню, догляду, збиранню та післязбиральній доробці отриманої продукції). Вона передбачає поточність виробництва та мінімізацію операцій, направлену на зберігання матеріальних, трудових та енергетичних ресурсів.

Освоювання та впровадження інтенсивних технологій вирощування с.-г. культур з використанням можливостей науково-обґрунтованих систем землеробства створюють необхідні передумови гарантованого отримання високого врожаю, дозволяють придати виробництву необхідну стійкість.

Щоб впровадити інтенсивну технологію вирощування с.-г. культур необхідно:

- повністю використовувати природний потенціал;

- вирішити питання боротьби з ерозією ґрунту, впровадженням зрошування, використовувати всі елементи зональних систем землеробства;

- підготувати кадри керівників, спеціалістів, рядових виконавців для виконання складного комплексу робіт, пов’язаних з впровадженням інтенсивної технології;

- підвести під врожай міцну матеріально-технічну базу, мати необхідний набір машин та знарядь.

1 Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

1.1 Аналіз стану виробництва озимої пшениці в СТОВ “Братський” Нижньосірогозького району Херсонської області

СТОВ “Братський” розташовано у центральній частині Нижньосірогозького району Херсонської області в с. Братське, що знаходиться в 27км від райцентру. На території господарства знаходяться два села: с. Братське та с. Заповітне. Через територію господарства проходить дорога ІІІ категорії з твердим покриттям Ростов-Рени. Дороги до основних виробничих об’єктів мають асфальтне покриття.

Територія господарства розташована в першому агро-кліматичному районі, клімат якого дуже теплий та засушливий. Кількість опадів по середнім багаторічним даним складає 388мм. У зв’язку з рівним рельєфом місцевості змиву ґрунту не спостерігається.

Ґрунти в господарстві відносяться до південних чорноземів, а також їх слабодефларованими та змитими різновидами. Гумус в грунті складає 2,3-2,8%. Напрямок виробничої діяльності з 2002р. – виробництво зерна. Загальна площа с.-г. угідь 5134,9 га.

Озима пшениця в середньому за 3 роки займала 20,6% площ. За останні роки, які були несприятливі в кліматичному та економічному відношенні врожайність озимої пшениці склала 32 ц/га, соняшника - 8,9 ц/га, кукурудзи – 22,5 ц/га, що значно менше потенціальних можливостей господарства. До основних причин зниження врожайності відносять:

- відсутність добрив та гербіцидів, палива;

- порушення сівозмін;

- старіння техніки.

Для своєчасного та якісного виконання інтенсивної технології необхідно залучення природних, техногенних та людського факторів.

Господарство в цілому забезпечене технікою для вирощування озимої пшениці та інших культур.

Однак з кожним роком ця техніка фізично та морально старішає, а господарство не має коштів для її оновлення. У зв’язку з фізичним старінням кількість техніки по рокам зменшується.

Стосовно забезпечення господарства робочим персоналом, дане господарство має достатню кількість кваліфікованих механізаторів, а це є головним фактором для успішного ведення діяльності. Однак останнім часом чисельність молодих спеціалістів зменшилась.

1.2 Вибір та обґрунтування технологічних операцій

Технологічна карта являється основним документом при вирощуванні с.-г. культур. Вона розробляється спеціалістами господарства.

Перелік технологічних операцій визначається видом культури та прийнятою технологією (індустріальна, інтенсивна, ґрунтозахисна). На вибір технологічних операцій впливають також грунтово-кліматичні умови. Для степової зони України характерні властивості ризикового землеробства. Де переважає засуха, дифляція та ерозія грунту, необхідно враховувати технологічні операції, що дозволяють максимально накопичити та зберігати вологу в грунті і забезпечити стійкість його проти дифляції та ерозії. З урахуванням вказаних рекомендацій та існуючих технологій складаємо повний набір технологічних операцій по вирощуванню та збиранню озимої пшениці і заносимо їх в технологічну карту.

Попередники

Багаторічний досвід землеробства свідчить про те, що у виробництві зерна гострою проблемою є місце озимої пшениці у сівозміні. У районі з посушливим кліматом найкращим попередником озимої пшениці можуть бути: чисті пари, зайняті пари, зернобобові культури та багаторічні трави. Після цих попередників у грунті залишається найбільш високі запаси поживних речовин та вологи. Від правильного вибору попередника залежить врожай, стійкість сівозміни у часі, підвищення ефективності системи агротехнічних прийомів по вирощуванню культури.

Обробіток ґрунту

Підготовка ґрунту залежить від попередника і включає в себе такі операції:

- лущення;

- внесення мінеральних добрив;

- основний те передпосівний обробіток.

Лущення: глибина лущення 6-8 см, для його проведення в залежності від умов використовують слідуючи агрегати:

- дискові борони БДТ-7 з тракторами Т-150 (Т-150К), К-701 – після кукурудзи, соняшнику, колосових, на середніх по механічному складі грунту;

- дискові гідравлічні лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15 відповідно з тракторами ДГ-75М, Т-150 по стерні при оптимальній вологості на легких та середніх ґрунтах.

Основний обробіток ґрунту в залежності від конкретних умов виконуються слідуючими агрегатами:

- плугом загального призначення ПН4-42 в агрегаті кольчато-шпоровими катками та боронами на глибину 25-27см, після соняшнику в умовах достатнього зволоження та при наявності кореневих бур’янів.

Для передпосівного обробітку ґрунту використовують культиватори КПС-4 та борони БЗТС-1,0 чи КПС-4 та кольчато-шпорові катки ЗККШ-6

Зубові борони застосовуються при достатній, а катки – при недостатній вологості ґрунту.

Внесення добрив

Взагалі для внесення мінеральних добрив в залежності від умов використовують такі агрегати:

- навесні розкидувачі НРУ-0,5 з тракторами МТЗ-80, при невеликих площах та дозах внесення, а також на відстані транспортування до 0,8-1км;

- полуприцепні розкидувачі 1РМТ-4, РУМ-5, РУМ-8 з тракторами МТЗ-80, Т-150 при середніх дозах внесення, а також на відстані транспортування до 3-4 км.

Потрібна якість внесення добрив забезпечується ретельною підготовкою добрив машин та поля до роботи, регулюванням та постановкою робочих органів, суворим дотриманням відстані між суміжними проходами агрегатом.

Посів

При вирощуванні зернових культур по інтенсивній технології до посіву висувають підвищенні вимоги: сіяти необхідно суворо в оптимальні агротехнічні терміни з високою точністю та якістю висіву. Сіють пшеницю в кінці серпня на початку вересня. Норма висіву 200-250 кг/га. В нашій зоні використовують сорти Одеський 162, Айсберг, Альбатрос і інші. Крім того, під час сівби, необхідно сформувати постійні технологічні колії, по яким будуть пересувати агрегати під час проведення заходів по догляду за посівами.

Ширину технологічної насії та відстань між ними приймають такими, щоб наявна в господарстві техніка для внесення добрив та гербіцидів могла бути використана більш ефективно при догляді за посівами з найменшими переналагодженнями.

Якщо господарство має в наявності сіялки марки СЗ-3,6 та СЗП-3,5, розкидувачі добрив НРУ чи РУМ-6, оприскувачі ОП-2000, ОПШ-15, що агрегатуються з тракторами МТЗ з вузько-профільними шинами то формувати технологічні колії шириною 1350мм з відстанню між ними 10,35м, шириною ходових доріжок 300мм.

Також дуже важливо забезпечити прямолінійність ходових доріжок та постійність відстані між технологічними носіями. Тому посів зернових проводиться переважно широкозахватними агрегатами на базі гусеничних тракторів.

Для забезпечення потрібної якості посіву робоча швидкість агрегатів не повинна перевищувати 9 км/год. Усі сіялки, агрегати та їх маркеруючі пристрої перед виїздом на поле повинні бути відрегульовані.

Догляд за посівами

Операції по догляду за посівами включають в себе підживлення мінеральними добривами, обробіток пестицидами.

Підживлення: для отримання клейковини в зерні на рівні 28% посіви підживлюють рано навесні (30-45м/га азоту) і при виході в трубку (25-30 кг/га азоту). Для внесення твердих мінеральних добрив по постійній технологічній колії використовують розкидувачі НРУ-0,5, РМС-6, РУМ-5 в агрегаті класу з тракторами класу 1.4. При параметрах робочої колії 300-350х300мм на тракторах встановлюють колеса з вузькими шипами. Переобладнання розкидувачів 1РМТ-4, РУМ-5 в цьому випадку складається у зменшенні колії з 1800 до 1350мм та заміні на колеса з вузькими шинами (240х508мм).

Для боротьби з бур’янами, шкідниками (жужелиця, клоп-черепашка і інші), а також хворобами (ірма, кореневі гнилі і інші), проводять обробку гербіцидами, інсектицидами. Часто ці операції поєднують.

Обробіток посівів пестицидами: технологічний процес застосування оприскуваючих засобів включає дві основні операції: приготування робочого розчину та оприскування посівів.

Для виконання першої операції можна використовувати АПЖ-12, при їх відсутності можна використовувати переобладнені водороздавачі ВУ-3М, а також оприскувачі, які мають гідравлічну мішанку (ОП-2000, ОПШ-15).

Для оприскування посівів краще використовувати штангові оприскувачі, а трактор оборудувати вузькими шинами. Найбільш оптимальні оприскувачі ОПШ-15, ПОМ-630, ОП-2000. Ширина захвата оприскувача повинна відповідати ширині захвата посівного агрегату.

Збирання

Найкращим терміном для збирання озимої пшениці є досягнення її повної стиглості. Збирати врожай слід прямим комбайнуванням. Допускається роздільний спосіб збирання у середній восковій стиглості зерна при вологості не більше 30% та великої забур’яненості. Недопустиме збирання роздільним способом при вологості зерна 35%. При цьому вміст білку у зерні знижується на 1,5%, а клейковини на 4% порівнюючи з показником зерна, зібраного у фазі повної стиглості.

При перестою на кореневищі (більше 10 днів) чи довгій відліжці скошеної пшениці у валках (більше 5 днів) якість зерна значно погіршується. Перед збиранням масивів пшениці обов’язково проводять обкіс полів зі сторони лісосмуг та по периметру шириною 20-30м.

При прямому комбайнуванні використовують жатки різної ширини захвату: для комбайнів СК-5 “Нива”-3,2; 4,1; 5,6 та 7м, а для СК-6 “Колос” – 5,6 та 7м. Також використовують комбайн Дон-1500.

1.2.1 Визначення обсягу роботи технологічних операцій

Обсяг роботи по кожній технологічній операції визначаємо як:

V_ОБР = F_П*К_ПОВ 1.1

V_ВАН = F_П*Н 1.2

V_ТКМ = U_ВАН*£ 1.3

де V_ОБР, V_ВАН, V_ТКМ – обсяг роботи відповідно при виконанні основних технологічних операцій, га; внесенні (збору) матеріалу в т (ц); перевезенні вантажу ткм;

F_П, К_ПОВ, Н, £ – відповідно площа полі в га, повторність операцій (при двократній повторності к=2), норма внесення технологічного матеріалу або врожайність культури в ц/га, відстань перевезення технологічного матеріалу або врожайність культури в ц/га, відстань перевезення технологічного матеріалу в кг.

Результати розрахунків в графу з технологічної карти:

V_ОБР =200*1 = 200га

V_ВАН = 200*50 = 10000ц

V_ТКМ = 80*5 = 400ткм

1.2.2 Вибір та розрахунок складу агрегатів

Склад МТА визначається для кожної технологічної операції. В першу чергу визначаємо тип і клас енергетичного засобу (трактора). На грунті з твердим агрофоном (стерня) можна використовувати трактори як гусеничні, так і колісні. Технологічні операції на рихлому грунті рекомендується виконувати тракторами з гусеничним рушаєм.

Марочний склад с.-г. машин для агрегатів визначається за їх призначенням та залежно від технологічного процесу і заноситься в технологічну карту.

Кількість машин в агрегаті залежить від співвідношення зусилля трактора та тягового опору с.-г. машин і орієнтовано визначається як:

N_Mi = ε_P*P_ri/(R_M+R_ЗЧ) 1.4

де ε_P – коефіцієнт, що характеризує ступінь використання тягового зусилля трактора (ε_P = 0,85-0,93)

P_ri – тягове зусилля трактора на і-тій передачі (визначається по тяговій характеристиці трактора), кн.

R_M – тяговий опір с.-г. машини, кн.

R_M = В_Р*К_Р 1.5

де В_Р,К_Р – відповідно ширина захвату однієї машини в м, і питомий опір машини, кН/м

R_ЗЧ – тяговий опір зчіпки, кн. (визначається як і G_ЗЧ, f_ЗЧ тут G_ЗЧ, f_ЗЧ відповідно вага зчіпки та коефіцієнт опору кочення зчіпки f_ЗЧ = 0,15-0,25)

Якщо агрегат складається з однієї машини, зчіпка не використовується.

1.2.3 Визначення кількості МТА для виконання агротехнологічної операції

Кількість одиниць агрегатів для виконання технологічної операції залежить від об’єму роботи, продуктивності агрегату, агростроків виконання роботи.

1.6

де V_Ф – обсяг роботи, га (т. км)

W_ЗМ – змінний нормативний виробіток, га/зм. (Т_ВМ, Т_КМ/ЗМ) для більшості операцій приймається за нормативними даними.

К_ЗМ, К_НТЛ – відповідно коефіцієнт змінності та порушення технологічного процесу. Значення коефіцієнту змінності рекомендується приймати за умови ефективного використання часу світового дня. Для робіт, що виконуються у січні, лютому, листопаді К_ЗМ = 1, для березня та вересня К_ЗМ = 1,5 у всіх інших випадках в літній період можна приймати К_ЗМ = 2. Коефіцієнт порушення технологічного процесу враховує імовірність появи простою агрегату за кліматичних умов та можливих технологічних причин. Якщо термін виконання технологічного процесу невеликий (менш 12 днів) К_НТЛ = 1, в протилежному випадку К_НТЛ = 0,95-0,98.

Д_А – тривалість агростроку приймається відповідно з оптимальними строками виконання технологічних операцій, що вказується в агротехнічних вимогах.

n_Q = 200/(35*1,5*5) = 0,76≈1

Змінний виробіток агрегату, при відсутності норм розраховується як:

W_ЗМ = 0,1*В_Р*V_Р*τ*Т_ЗМ 1.7

де В_Р – робоча ширина захвату агрегату, м

 В_Р = В_ВН*n_М (В = 0,95...0,98) для сівби В = 1,0 В_Н – конструктивна ширина захвату машини в м. n_М – кількість машин.

τ - коефіцієнт використання часу зміни

Т_ЗМ – нормативна триівалість зміни, годин (з нормою 7 годин)

Результати розрахунків заносимо у графу 8.

1.2.4 Визначення кількості тракторозмін роботи агрегатів

Кількість тракторозмін роботи агрегатів на кожній операції визначається для операції один так:

n_ЗМ = V_Ф/W_ЗМ 1.8

n_ЗМ = 200/3,5 = 5,7

Результати розрахунків заносяться у графу 9.

1.2.5 Кількість розрахункових днів роботи агрегатів

При плануванні і розрахунку робочих днів агрегатів необхідно враховувати звязок між технологічними операціями. Бувають випадки, коли декілька технологічних операцій необхідно виконувати одноразово: наприклад сівба, транспортування насіння, навантаження насіння в транспортні засоби тощо. В таких випадках кількість розрахункових робочих днів виконання технологічної операції визначається для головного агрегату і в даному випадку посівного.

Д_Р = n_ЗМ/К_ЗМ≤Д_Q 1.9

Кількість днів роботи допоміжних агрегатів прирівнюються до тривалості роботи головного агрегату. Визначені робочі (фактичні) дні відмічаються на графіку ТКВЗ відповідно з умовними позначеннями (у вигляді заштрихованих прямокутників).

1.2.6 Визначення кількості обслуговуючого персоналу

Обслуговуючий персонал при виконанні технологічних операцій складається з механізатора та допоміжних робітників. При виконанні технологічних процесів МТА керує лише один механізатор на протязі однієї зміни. При двозмінній роботі послідовно працюють по одному механізатору. Допоміжні працівники використовуються при виношенні відповідних технологічних процесів, де необхідний постійний контроль протікання технологічного процесу і виконанні допоміжної роботи. Кількість допоміжних працівниківвизначається за практичних умов, рівня механізації технологічних процесів та організації робіт. Результати прийнятих рішень фіксуються в ТКВЗ і графічно зображуються вертикальними прямокутниками.

1.2.7 Розрахунок нормативних та загальних витрат пального

Витрати пального на одиницю виконаної роботи визначаються користуючись існуючими нормами з урахуванням конкретних умов використання МТА.

При відповідності нормативних даних, з деякими припущеннями, витрати палива розраховуються:

Для операції 1:

Q_ГА = 7(0,67...0,7)Q_Н/W_ЗМ 1.10

Q_ГА1 = (0,65...0,7)Q_Н/W_Г 1.11

Q_ГА1 = 27,7*0,7/5,01 = 3,88 кг/га

де Q_Н – годинна витрата палива при номінальному завантаженні двигуна за даними регулятороної характеристики, кг

W_ЗМ – виробіток агрегату за зміну, га/зм.

W_Г – годинна продуктивність агрегату, га/год.

На ТКВЗ витрати пального відмічаються у вигляді підсумкової ламаної лінії, а у графі 14 представляються значення витрат палива на кожній операції.

1.2.8 Розрахунок затрат праці на одиницю роботи

Витрати праці залежать від пільності зайнятого персоналу, продуктивності агрегату при виконанні технологічного процесу (люд.-год./га)

Операція 1: Н_ГА = (n_М+n_ОБС)/W_Г 1.12

Н_ГА1 = 1/5,01 = 0,2

де n_М, n_ОБС – кількість механізаторів, обслуговуючих агрегат, люд.

За даними розрахунків на ТКВЗ будується пошагова підсумкова ламана лінія.

1.2.9 Обсяг робіт в умовних га

Обсяг роботи в умовних га дозволяє привести всі види технологічних робіт в єдиний показник – умовний виробіток МТА для операції дискування.

V_У.ГА = 7n_ЗМ*К_ТР 1.13

де К_ТР – коефіцієнт переводу фізичних тракторів в еталоні.

V_У.ГА = 7*5,7*1,65 = 66

1.2.10 Щільність механізованих робіт

Цей показник характеризує співвідношення між всім обсягом роботи і площею, що займає культура, для прикладу приведено розрахунок операції 1:

£_Р = V_У.ГА/F_К 1.14

де F_К – площа культури, га

£_Р = 1321,2/200 = 6,6

1.2.11 Економічні показники технологічної карти

За результатами наведених розрахунків і деяких доповнень визначаються слідуючі економічні показники з виробництва культури.

Собівартість одиниці продукції розраховується як:

А_С = К_ПР*(U_Е+В_Н+В_МД+В_Г+В_ІМ+В_ЗВ)/У_ПР 1.15

де К_ПР – коефіцієнт, що враховує долю продукції від всього урожаю культури

U_Е – експлуатаційні витрати, грн/га

В_Н – вартість насіння, грн/га

В_МД – вартість мінеральних добрив, грн./га

В_Г – вартість гербіцидів, грн./га

В_ІМ – вартість інших матеріалів, грн/га

В_ЗВ – загально-виробничі нарахування, грн./га

У_ПР – врожайність основного чи побічного виду продукції культури, ц/га

А_С = (32597,6+40000+30000+2400+40000+31000)/760 = 231,7 грн./т

Таблиця 1.1 Показники використання МТА та розрахунок собівартості продукції