Особливості застосування стандартів аудиту в державному секторі

Контрольнаробота

з дисципліни: «Аудит»

Особливості застосування стандартів аудиту в державному секторі

Комітет з державного сектору (КДС) Міжнародної федерації бухгалтерів розглядає норми, прийняті Комітетом з міжнародної практики аудиту, і користується ними, якщо вони застосовні до державного сектору. Термін «державний сектор» означає загальнодержавні органи управління, регіональні органи управління (наприклад, штатів, провінцій, територій), місцеві органи управління (наприклад, міські, селищні) та відповідні державні установи (наприклад, агенції, правління, комісії та підприємства).

Незалежно від того, де проводиться завдання з надання впевненості (у приватному чи державному секторі), основні принципи залишаються незмінними. Проте застосування принципів, можливо, треба вточнити або доповнити для того, щоб вони відповідали умовам державного сектору та особливостям законодавства, чинного на тій чи іншій території. Характер питань, які потенційно потребують уточнення або доповнення, визначено в «Особливостях застосування в державному секторі (ОЗДС)», що їх, за потреби, подано наприкінці кожного Міжнародного стандарту із завдань з надання впевненості.

Якщо наприкінці Міжнародного стандарту не додано ОЗДС, то такий Міжнародний стандарт застосовується до завдань з надання впевненості в державному секторі в усіх суттєвих аспектах.

Особливості застосування стандартів аудиту в державному секторі економіки розглянемо в контексті розгляду конкретних стандартів аудиту.

Міжнародний стандарт аудиту «Завдання з надання впевненості».

Професійні бухгалтери, призначені виконувати завдання з надання впевненості в державному секторі повинні враховувати конкретні вимоги відповідних положень, постанов і вказівок міністерств, які впливають на повноваженні, а також особливі вимоги. Повноваження або вимоги можуть впливати на певні аспекти завдання з надання впевненості (наприклад, на обсяг власного судження професійного бухгалтера при визначенні суттєвості та виборі форми висновку). Зокрема, законодавство та нормативні акти часто містять конкретні вимоги до предмета перевірки та висновку з певних завдань з надання впевненості у державному секторі.

Оскільки стандарти щодо завдань з надання високого рівня впевненості призначені лише для професійних бухгалтерів-практиків, то їх основні принципи можуть застосовувати і професійні бухгалтери, які виконують такі завдання в державному секторі (наприклад, аудитори державного сектору).

Повноваження та законодавчі вимоги, що впливають на професійних бухгалтерів, часто охоплюють широкий спектр цілей та предметів перевірки. Наприклад, від професійних бухгалтерів можуть вимагати висновку щодо відповідності показників діяльності, включених до річного звіту суб'єкта господарювання державного сектору, які характеризують рівень, продуктивності, якість та обсяг послуг, а також ступінь досягнення окремих цілей щодо надання послуг. Крім того, від професійних бухгалтерів можуть вимагати надання висновку про:

- відповідність законам або нормативним актам та вимогам відповідних установ;

- адекватність систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

- економію, ефективність та результативність програм, проектів і діяльності.

Виконуючи ці завдання, професійний бухгалтер може підтвердити висновок або твердження стосовно предмета перевірки або безпосередньо надати висновок про власну оцінку предмета перевірки. Від професійних бухгалтерів можуть вимагати висновок не лише щодо достовірності звіту про результати діяльності урядової програми, а й щодо доречності критеріїв виміру діяльності стосовно цілей програми.

Професійні бухгалтери часто виконують завдання зі складання безпосереднього висновку через те, що відповідальна сторона могла не підготувати твердження в письмовій формі.

Завдяки певним повноваженням професійні бухгалтери можуть викладати у висновку випадки невідповідності або випадки, коли управлінський персонал виконував свої обов'язки, не виявляючи достатньої економності, ефективності та результативності.

Органи управління, державні підприємства та інші некомерційні суб'єкти господарювання державного сектору готують фінансові звіти про свій фінансовий стан (або його аспекти), результати діяльності та грошові потоки, як правило, для повідомлення законодавчих органів, органів державного управління, зовнішніх інвесторів, працівників, позикодавців, громадськості та інших користувачів. Відповідальність за аудиторську перевірку таких фінансових звітів може покладатися на Найвищу аудиторську установу (для України – це Аудиторська палата України), на інші органи, визначені законом, або на аудиторів-практиків.

Якщо треба висловити аудиторську думку про фінансові звіти, то застосовуються ті самі принципи аудиту, незалежно від характеру суб'єкта господарювання, оскільки користувачі перевірених фінансових звітів мають право на однакову якість проведення аудиторської перевірки. Оскільки МСА визначають основні принципи аудиту та пов'язані з аудитом практичні методи та процедури, то МСА застосовуються до аудиторських перевірок фінансових звітів органів управління та інших суб'єктів господарювання державного сектору. Проте застосування певних МСА, можливо, варто вточнити або доповнити, щоб вони відповідали умовам державного сектору та правовим особливостям тієї чи іншої території, зокрема, це стосується аудиту органів управління та інших некомерційних суб'єктів господарювання державного сектору.

Фінансові звіти органів управління, державних підприємств та інших некомерційних суб'єктів господарювання державного сектору можуть включати інформацію, яка відрізняється від тієї, що міститься у фінансових звітах суб'єктів господарювання приватного сектору, або доданої до неї інформації (наприклад, порівняння витрат за період з обмеженнями, встановленими законодавством). За таких обставин, можливо, будуть необхідні певні зміни щодо характеру, часу та обсягу аудиторських процедур, а також аудиторського висновку.

Крім того, від органів управління та некомерційних суб'єктів господарювання державного сектору, а також: від деяких державних підприємств вимагається надання послуг і досягнення фінансових цілей. Фінансові звіти таких суб'єктів господарювання самі по собі навряд чи адекватно відображають усі аспекти їхньої діяльності. Тому від цих суб'єктів господарювання державного сектору можуть вимагати включати у свій річний звіт інші показники діяльності, які характеризують рівень продуктивності, якість та обсяг послуг, а також ступінь досягнення окремих цілей щодо надання послуг. ОЗДС, включені до МСА, не призначені для застосування при аудиторських перевірках такої інформації.

Крім того, від аудиторів суб'єктів господарювання державного сектору можуть вимагати надавати висновки про:

а) відповідність законодавству або нормативним актам та вимогам відповідних установ;

б) адекватність систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

в) економію, ефективність та результативність програм, проектів та діяльності.

ОЗДС не застосовуються до таких висновків.

МСА «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів».

Незалежно від того, проводиться аудиторська перевірка у приватному чи в державному секторі, основні принципи аудиту залишаються незмінними. Проте проведення аудиторських перевірок у державному секторі може мати певні особливості стосовно мети й обсягу перевірки. Часто це пов'язане з аудиторськими повноваженнями, вимогами законодавства або формами звітування (наприклад, від суб'єктів господарювання державного сектору можуть вимагати підготовки додаткових фінансових звітів).

Проводячи аудиторські перевірки суб'єктів господарювання державного сектору, аудитор повинен брати до уваги конкретні вимоги будь-яких інших положень, постанов або наказів міністерств, що впливають на аудиторські повноваження, а також певні вимоги аудиту (зокрема, треба брати до уваги питання національної безпеки). Аудиторські повноваження можуть бути визначені конкретніше, ніж у приватному секторі, й охоплювати ширший спектр завдань та обсяг аудиту, ніж: зазвичай застосовуваний до аудиту фінансових звітів суб'єктів господарювання приватного сектору. Повноваження і вимоги можуть також впливати на ступінь свободи дій аудитора під час установлення суттєвості, виявлення фактів шахрайства і помилок, а також на форму аудиторського висновку. Можуть існувати відмінності у підході та стилі аудиту. Проте ці відмінності не повинні стосуватись основних принципів і процедур аудиту.

МСА «Умови домовленостей про аудиторську перевірку».

Мета листа-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки полягає в інформуванні суб'єкта, що підлягає аудиту, про характер завдання, а також у роз'ясненні відповідальності сторонам, що беруть участь у перевірці. Як правило, аудиторів державного сектору призначають згідно з законами та нормативними актами, які регулюють проведення аудиторських перевірок у державному секторі, тому використання листів-зобов'язань про проведення аудиторської перевірки не є поширеною практикою. Проте лист, у якому викладено характер завдання або визнано завдання, не зазначене в законодавстві, може бути корисним для обох сторін. Аудиторам державного сектору слід ретельно розглянути необхідність складання листа-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки.

У державному секторі можуть діяти особливі законодавчі вимоги, що регулюють повноваження аудитора; наприклад, від аудитора можуть вимагати надати висновок безпосередньо міністрові, законодавчому органу або громадськості у випадку, якщо управлінський персонал (в тому числі голова підрозділу) намагається обмежити обсяг аудиторської перевірки.

МСА «Контроль якості аудиторської роботи».

Цей МСА стосується роботи аудиторських фірм приватного сектору. В багатьох випадках аудиторські перевірки урядових установ та інших суб'єктів господарювання державного сектору виконуються найвищими аудиторськими установами (НАУ), іншими організаціями, призначеними в законодавчому порядку, або аудиторами-практиками. Загальні принципи цього МСА з контролю якості рівною мірою стосуються НАУ. Однак окремі процедури і політика можуть бути незастосовними (наприклад, прийняття та утримання клієнтів, НАУ, організовані на колегіальній основі). До державного сектору можуть застосовувати додаткову політику, призначену для аудиторів державного сектору.

Крім того, у державному секторі деяких країн контроль якості взагалі має інше значення, ніж прийняте в цьому МСА. Забезпечення якості – це термін, що вживається до внутрішніх процедур нагляду і перевірки, тоді як контроль якості є терміном, що вживається до зовнішніх перевірок якості.

МСА «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів».

Незалежно від того, чи виконується завдання з надання впевненості у приватному чи в державному секторі, основні принципи залишаються однаковими. Однак застосування цих принципів може потребувати пояснень або доповнень для пристосування до обставин державного сектору й особливостей конкретних юрисдикцій.

На характер і обсяг аудиту в державному секторі можуть впливати законодавство, нормативні акти, постанови та накази міністерств щодо виявлення шахрайства і помилок. Крім формально встановленої відповідальності щодо виявлення шахрайства, спостерігається тенденція жорсткішого контролю шахрайств у суспільних фондах, а отже, аудитори мають відповідати очікуванням громадськості стосовно виявлення шахрайства. Очікування громадськості стосовно використання суспільних фондів часто означає, що аудитор державного сектору повинен розглянути, як діяти у випадку шахрайства, навіть якщо воно є несуттєвим для фінансових звітів або несуттєво впливає на висновок аудитора про фінансові звіти.

В державному секторі аудитор може мати додаткову відповідальність через конкретні положення аудиторського завдання або відповідні законодавчі чи нормативні акти. Прикладом таких особливих умов може бути вимога доповідати про всі випадки використання громадських фондів не за призначенням.

В державному секторі відповідальність аудитора, як правило, визначена законодавством і аудитор може не мати можливості відмовитися від завдання. За таких обставин аудиторові треба розглянути вплив на аудиторський висновок та будь-які вимоги щодо інформування інших сторін, включаючи найвищий управлінський персонал. У державному секторі листування аудитора може зберігатися в державному архіві, тому це листування може розповсюджуватися серед ширшого кола осіб, крім найвищого управлінського персоналу суб'єкта господарювання.

В державному секторі і призначення аудитора, і припинення завдання з аудиту можуть мати окремий законодавчий режим.

МСА «Шахрайство та помилки».

На характер і обсяг аудиту в державному секторі можуть впливати законодавство, нормативні акти, постанови та накази міністерств стосовно виявлення шахрайства і помилок. Крім формально встановленої, відповідальності щодо виявлення шахрайства, спостерігається тенденція жорсткішого контролю шахрайств у суспільних фондах, а отже, аудитори мають відповідати очікуванням громадськості стосовно виявлення шахрайства. Треба також визнати, що відповідальність щодо інформування може бути предметом конкретних положень аудиторського завдання або відповідних законодавчих та нормативних актів.

МСА «Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів».

Аудитор може прийняти рішення відмовитися від проведення аудиторської перевірки, якщо суб'єкт господарювання не вживає жодних заходів для усунення тих недоліків, усунення яких аудитор вважає потрібним за даних обставин, навіть якщо невідповідність не має суттєвого впливу на фінансові звіти. До числа факторів, які можуть вплинути на думку аудитора, входить підозра у причетності найвищого управлінського персоналу суб'єкта господарювання, що може поставити під сумнів достовірність пояснень управлінського персоналу, а також призвести до відмови аудитора від продовження співпраці з цим суб'єктом господарювання. Якщо аудитор сформував таку думку, йому треба звернутися по юридичну консультацію.

Як зазначено в «Кодексі етики професійних бухгалтерів», виданому Міжнародною федерацією бухгалтерів, після одержання запиту від запропонованого наступного аудитора теперішньому аудитору слід повідомити його про те, чи є професійні причини, через які запропонованому аудиторові слід відмовитися від завдання.

Виконання багатьох завдань з аудиторської перевірки в державному секторі передбачає додаткові обов'язки аудитора, пов'язані з урахуванням законів і нормативних актів. Навіть якщо обов'язки аудитора не виходять за межі обов'язків аудитора приватного сектору, його обов'язки щодо надання висновку можуть бути іншими, оскільки аудитора державного сектору можуть зобов'язати повідомляти державним органам про випадки невідповідності законодавству або зазначати їх в аудиторському висновку. Стосовно суб'єктів господарювання державного сектору, Комітет з державного сектору доповнив рекомендації, що їх включено в цей МСА, своїм Дослідженням 3 «Аудиторська перевірка відповідності вимогам органів влади – Особливості застосування в державному секторі».

МСА «Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові».

Хоч основні принципи, що містяться в цьому МСА, застосовуються до аудиту фінансових звітів у державному секторі, законодавчі акти, на підставі яких надаються аудиторські повноваження, можуть установлювати характер, зміст і форму інформації, що повідомляється найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання.

Стосовно аудиторських перевірок у державному секторі спектр інформації, що може становити інтерес для органу управління, може бути ширшим, ніж та інформація, яка обговорювалася в цьому МСА і яка безпосередньо стосується аудиторської перевірки фінансових звітів. Повноваження аудиторів у державному секторі можуть передбачати, щоб аудитори повідомляли про інформацію, на яку вони звернули увагу та яка стосується:

- відповідності законодавчим та нормативним вимогам і вимогам відповідних органів;

- адекватності систем обліку та контролю;

- економічності, ефективності й дієвості програм, проектів і діяльності.

При аудиторських перевірках у державному секторі інформація, яка повідомляється аудиторами в письмовій формі, може бути оприлюднена. З цієї причини аудитор державного сектору повинен ураховувати той факт, що письмова інформація, яку він повідомляє, може бути поширена серед широкої аудиторії, а не лише серед найвищого управлінського персоналу суб'єкта господарювання.

МСА «Суттєвість в аудиті».

Оцінюючи достовірність подання інформації у фінансових звітах, аудитор повинен оцінити, чи є суттєвою сукупність невиправлених викривлень, виявлених під час аудиту.

Сукупність невиправлених викривлень охоплює:

а) конкретні викривлення, виявлені аудитором, у тому числі прямий вплив невиправлених викривлень, виявлених під час аудиту в попередніх періодах;

б) найкращу можливу аудиторську оцінку інших викривлень, що їх не можна конкретно визначити (тобто прогнозованих помилок).

Аудитор повинен розглянути, чи є сукупність невиправлених викривлень суттєвою. Якщо аудитор дійде висновку про те, що викривлення можуть виявитися суттєвими, йому треба розглянути питання про зменшення аудиторського ризику за допомогою розширення аудиторських процедур або внесення управлінським персоналом змін до фінансових звітів. У будь-якому випадку управлінський персонал може побажати внести зміни у фінансові звіти з урахуванням виявлених викривлень.

Якщо управлінський персонал відмовляється вносити виправлення до фінансових звітів, а результати розширених аудиторських процедур не дають аудиторові змоги зробити висновок, що сукупність невиправлених викривлень не є суттєвою, аудитор повинен розглянути питання про внесення відповідного пояснювального параграфа до аудиторського висновку згідно з МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність».

Якщо сукупність невиправлених викривлень, виявлених аудитором, наближається до рівня суттєвості, аудитор повинен визначити, чи є ймовірність того, що невиявлені викривлення, розглянуті разом із сукупними невиправленими викривленнями, можуть перевищити рівень суттєвості. Отже, в міру того, як сукупні невиправлені викривлення наближаються до рівня суттєвості, аудитор повинен розглянути питання про зменшення ризику за допомогою проведення додаткових аудиторських процедур або вимагати від управлінського персоналу внесення змін до фінансових звітів з урахуванням виявлених викривлень.

Оцінюючи суттєвість, крім застосування професійного судження, аудитор державного сектору повинен ураховувати будь-які закони або нормативні акти, що можуть вплинути на цю оцінку. У державному секторі суттєвість ґрунтується також на «контексті й характері» статті і включає, наприклад, поряд із вартістю, і чутливість. Чутливість охоплює багато питань, серед яких – відповідність вимогам органів влади й законодавства чи інтересам громадськості.

МСА «Оцінка ризиків та внутрішній контроль».

Аудитор повинен усвідомлювати, що на цілі управління суб'єктів господарювання державного сектору можуть впливати інтереси, які стосуються громадської відповідальності; крім того, можуть існувати цілі, джерелами яких є законодавство, нормативні акти1, постанови уряду й директиви міністерств. Оцінюючи ефективність процедур внутрішнього контролю щодо цілей аудиторської перевірки, аудитор повинен розглянути джерело і характер цих цілей.

При аудиторській перевірці фінансових звітів аудитор враховує лише ту політику і процедури в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, які стосуються тверджень у фінансових звітах. Аудитори державного сектору часто виконують додаткові обов'язки стосовно заходів внутрішнього контролю, навіть щодо аудиторської перевірки фінансових звітів. Огляд заходів внутрішнього контролю може бути ширшим і детальнішим, ніж при аудиторській перевірці фінансових звітів у приватному секторі.

Для аудиторів державного сектору можуть передбачатися додаткові вимоги щодо звітності. Наприклад, можливо, треба буде звітувати перед законодавчим чи іншим урядовим органом про недоліки системи внутрішнього контролю, виявлені в фінансовому звіті та підчас інших аудиторських перевірок.

МСА «Аудиторські докази».

При проведенні аудиторських перевірок суб'єктів господарювань, державного сектору аудитор повинен ураховувати законодавство, будь-які інші відповідні нормативні акти, накази та директиви міністерств, які впливають на зобов'язання аудитора, а також будь-які спеціальні вимоги до аудиту. Такі вимоги можуть вплинути, наприклад, на ступінь свободи дій аудитора при визначенні суттєвості у винесенні ним суджень щодо характеру й обсягу аудиторських процедур, які здійснюватимуться.

МСА «Аналітичні процедури».

Взаємозв'язки між окремими статтями фінансового звіту, які традиційно розглядаються при аудиторській перевірці комерційних суб'єктів господарювання, не завжди доречні при аудиторській перевірці державних установ і некомерційних суб'єктів господарювання державного сектору; наприклад, для багатьох суб'єктів господарювання державного сектору нерідко характерний слабкий прямий зв'язок між доходами і витратами. До того ж, через те, що витрати на придбання активів часто не капіталізуються, зв'язку між витратами може взагалі не існувати, наприклад, на запаси й основні засоби і вартістю таких активів, відображеною у фінансових звітах. Більше того, у державному секторі може не бути даних щодо галузі або статистичних даних для порівняння. Однак інші зв'язки можуть бути доцільними, наприклад, відхилення у витратах на будівництво кілометра дороги або різниця між кількістю придбаних і списаних автотранспортних засобів. Якщо це доцільно, треба здійснити посилання на наявні галузеві або статистичні дані щодо приватного сектору. В деяких випадках аудиторові, можливо, доцільно створити внутрішню базу довідкової інформації.

МСА «Зв`язані сторони».

Застосовуючи принципи аудиту цього МСА, аудитори повинні робить посипання на вимоги законодавства, які стосуються суб'єктів господарювання державного сектору і працівників стосовно операцій зв'язаними сторонами. Такі законодавчі акти можуть заборонять суб'єктам господарювання і працівникам здійснювати операції зв'язаними сторонами. Може існувати також: вимога, відповідно до як працівники державних суб'єктів господарювання повинні декларувати свою участь у капіталі суб'єктів господарювання, з якими вони здійснюють операції на професійній і/або комерційній основі. Якщо такі законодавчі вимоги, аудиторські процедури треба розширити так, щоб можна було виявити випадки невідповідності цим вимогам.

Міжнародна директива державного сектору 1 «Фінансова звітність державних комерційних підприємств» вказує на те, що всі Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) застосовуються до комерційних підприємств державного сектору, але МСБО 24 «Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін» не вимагає розкриття інформації про операції між підприємствами, які контролюються державою. Визначення зв'язаних сторін, включені до МСБО 24 і цього МСА, не враховують обставин, що стосуються суб'єктів господарювання державного сектору. Наприклад, у цьому МСА – відносини між міністерствами відомствами, відомствами та законодавчими органами.

МСА «Безперервність».

Питання про відповідність використання припущення про безперервність діяльності підприємства при підготовці фінансових звітів, як правило, не виникає в разі проведення аудиторської перевірки органів центрального уряду або тих підприємств державного сектору, в яких є домовленості про фінансування з боку центрального уряду. Однак за відсутності таких домовленостей або у випадках, коли фінансування суб'єкта господарювання з боку центрального уряду може припинитися й саме існування такого суб'єкта господарювання може опинитися під ризиком, то цей МСА може надати корисні рекомендації. При акціонуванні та приватизації державних підприємств питання стосовно припущення про безперервність діяльності підприємства можуть дедалі більше стосуватися й державного сектору.

МСА «Використання роботи іншого аудитора».

Національні нормативні акти деяких країн дозволяють головному аудиторові формувати аудиторську думку про фінансові звіти суб'єкта господарювання в цілому лише на основі висновку іншого аудитора щодо одного або кількох компонентів. Якщо головний аудитор діє так, йому слід у висновку чітко зазначити цей факт і вказати на величину частини фінансових звітів, перевірених іншим аудитором.

Основні принципи цього МСА застосовуються при аудиторській перевірці фінансових звітів у державному секторі, однак при використанні роботи іншого аудитора в державному секторі потрібні додаткові рекомендації й додаткові міркування. Наприклад, якщо головному аудиторові суб'єкта господарювання державного сектору треба забезпечити дотримання іншим аудитором конкретних стандартів аудиту. Для підприємств державного сектору Комітет з державного сектору видав рекомендацію, включену в цей МСА, у своєму Дослідженні 4 «Використання роботи інших аудиторів: особливості застосування в державному секторі».

Претендента на сертифікат аудитора спіткала невдача. Йому не вдалося скласти іспит. Чи може він скласти іспит повторно?

Перевірка знань аудитора в галузі бухгалтерського обліку в банках, Міжнародних стандартів аудиту і Кодексу етики професійних бухгалтерів та з інших предметів, які Комітет може визначати обов'язковими, здійснюється шляхом складання аудиторами іспиту, який проводиться в порядку, що затверджується Комітетом.

Комітет установлює обов'язкові процедури подання заяви та проведення іспиту, включаючи способи оцінювання та визначення оцінки, що потрібна для отримання сертифіката.

Аудитори мають продемонструвати, що вони:

- мають відповідні знання з конкретних предметів;

- здатні застосовувати знання практично;

- здатні застосовувати свої знання для розв'язання комплексних завдань з різних предметів;

- здатні брати до уваги наявність альтернативних рішень;

- можуть ефективно спілкуватись з користувачем аудиторських послуг;

- знають Кодекс етики професійних бухгалтерів.

Рішення Комітету про те, що аудитор не склав кваліфікаційного іспиту, може бути оскаржене.

Аудитори, які не склали кваліфікаційного іспиту, мають право повторно скласти його не раніше ніж через рік.

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 288 с

2. Ватуля, І. Д. Аудит (Текст): практикум / І. Д. Ватуля, Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. – К.: ЦУЛ, 2007. – 304 с.

3. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник.-К.: Лібра, 2001. – 840 с.

4. Гончарук, Я.А. Аудит (Текст): навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. – 3‑те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 443 с.

5. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика (Текст): навчальний посібник / Н. І. Дорош. – К.: Знання, 2006. – 495 с.

6. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ – 2000», 2002. – 504 с.

7. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійоної етики аудиторів України. – К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа, 1999. – 274 с

8. Немченко, В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту (Текст): підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун‑т. – К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.

9. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

10. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» (Текст): закон України / Україна. Закон. – (Б. м.: б. и.), 2006. – Б. ц.

11. Пшенична, А.Ж. Аудит (Текст): навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун‑т споживчої кооперації України. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320 с.

12. Савченко, В.Я. Аудит (Текст): навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.