Методика навчання письма в букварний період навчання грамоти

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація навчання письма молодших школярів

1.1 Вироблення навичок письма як складний багатосторонній процес

1.2 Організація навчання письма в букварний період

Розділ 2. Методичні вказівки щодо навчання письма в букварний період навчання грамоти

2.1 Вимоги до уроків навчання письма в букварний період

2.2 Орієнтовна структура уроку письма в букварний період навчання грамоти

Висновки

Список використаної літератури

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Вступ

Формування навичок письма має велике не тільки педагогічне, а й суспільно-виховне значення. Привчаючи першокласників до чіткого, акуратного, усталеного письма, вчитель виховує у них старанне ставлення до виконання будь-якої роботи, не лише письмової.

Важкість роботи з навчання письма проявляється великою мірою через вікові характеристики учнів, адже діти 6-річного віку є не завжди достатньо підготовленими фізіологічно до сприймання такого матеріалу. Саме ця проблема зумовлює актуальність нашої теми для сучасної початкової школи.

"Письмо" - складна мовленнєва дія. Доросла людина пише, не помічаючи елементарних дій, автоматично. У першокласників цей процес поділяється на декілька самостійних дій. Він повинен слідкувати за положенням ручки і зошита, згадувати рукописну літеру, яка відповідає звуку або друкованій букві, розмістити її на рядку, з’єднати з іншими. Це не лише уповільнює темп письма, але й втомлює дитину фізично й розумово. У зв'язку з цим на уроках необхідно проводити спеціальні вправи для рук і тулуба, чергувати письмо з усними вправами.

Приступаючи до навчання письма учнів цього віку, вчитель має знати особливості розвитку кожної дитини, у процесі роботи звертати увагу на психофізіологічний стан і керуватись цим у наданні обсягу і характеру завдань.

Мета роботи - охарактеризувати методику навчання письма першокласників в букварний період.

Відповідно до мети сформульовані наступні завдання:

Проаналізувати дидактичну та методичну літературу з проблеми.

Охарактеризувати організаційні прийоми роботи в букварний період.

Виокремити методичні вказівки з навчання письма.

Підсумувати методичну діяльність з проблеми на сторінках курсової роботи.

Об’єкт роботи - навчання письма 6-річних першокласників в букварний період.

Предмет - методика навчання письма.

Розділ 1. Організація навчання письма молодших школярів

1.1 Вироблення навичок письма як складний багатосторонній процес

Вироблення в першокласників розбірливого й швидкого письма за короткий час неможливе, бо ця навичка формується повільно - протягом кількох років. З приходом до школи 6-річних учнів проблема навчання письма загострилась іще більше. Це пов’язано з рядом морфо-функціональних і психофізіологічних можливостей малят. У дітей цього віку ще недостатньо розвинені дрібні м’язи кисті руки, недосконала регуляція рухів під час письма, низька витривалість до довгочасних напружень.

Багатогранність рухових дій і одночасне виконання кількох письмових правил викликає у дітей сильне напруження руки, а то й усього тулуба. Спостерігається затерплість пальців. Рука стає малорухома, письмо гальмується, прохання вчителя писати швидше виконується навпаки. Пишуть ці учні досить повільно, особливо на початку навчання. Тому перше письмо дітей має бути неквапливим, щоб вони могли усвідомити якоюсь мірою його процес.

Незрілість кінестетичного контролю тонких рухів руки і м’язово-суглобового відчуття обумовлюють графічні помилки. Чим складніший малюнок (елемент, графема), тим більших викривлень він зазнає. Для письма дітей характерні тремтячі лінії, вихід елементів букв за межі рядка, "дзеркальне" зображення графем, пропуск елементів літер, дописування зайвих, письмо друкованих букв замість рукописних та ін. Трудність викликає також встановлення послідовності звуків у слові та позначення їх буквами. Перша ж умова для письма - виділення звуків у слові і встановлення їх послідовності.

Навчання письма, як бачимо, не є легким процесом, воно вимагає відповідного психофізіологічного рівня готовності, певних умінь і навичок.

Однак інтелектуальний розвиток дітей шестирічного віку викликає у них потребу навчитись, одночасно з іншими, цього виду діяльності. Робота школи заклечається, великою мірою, в побудові навчального процесу так, щоб не нашкодити молодому організмові.

Щоб ефективніше проходив процес навчання шестирічних письма, варто фіксувати на окремому аркуші помилки графічного і технічного походження кожного учня, потім аналізувати результати, які обов’язково покажуть напрямки фронтальної й індивідуальної роботи на уроці.

Щоденний же аналіз письма краще проводити у спілкуванні безпосередньо з учнем. Це допомагає дитині легше усвідомити свої недоліки, часто вказує вчителеві на причини їх появи та шляхи подолання.

Особлива увага має надаватись виконанню дітьми правил гігієни письма - одному з основних факторів навчання. На перших уроках саме ця навичка має домінувати над іншими.

Протягом навчання необхідно розвивати дрібні м’язи кисті руки і удосконалювати координацію рухів. Це має відбуватись не тільки на уроці письма за рахунок різних графічних вправ, а й цілеспрямовано на інших заняттях - урочних і позаурочних.

Однак успішним навчання письма буде неможливим, якщо учитель не надаватиме вчасно відпочинок дітям, помітивши їхню стомленість.

Найефективнішими є фізичні розминки для всього тіла і конкретно для тих його частин, які найбільш напружено працюють під час письма - очей, руки, м’язів плечей, спини.

Урок письма слід переривати на відпочинок не менше двох разів. Час визначається вчителем, однак кожна з перерв - не коротша за півхвилини.

Терміново зупиняється робота, якщо вчитель помітив під час письма у зошиті часту зміну посадки за партою, положення зошита, тримання ручки в руці, совання руками, млявість, роздратованість.

Відпочинок може надаватись як усім учням одночасно, так і окремим, враховуючи індивідуальні особливості (слабкий зір, слабка рука, певні захворювання тощо).

Шестирічні учні, через свою вікову схильність до розваг, не ставляться серйозно до власне фізичних вправ, тому варто фізкультхвилинки перетворювати в ігри. Добре, якщо вони будуть пов’язані з темою уроку.

Програма 1 класу передбачає початковий етап навчання письма шестирічних школярів і ставить за мету навчання охайного, розбірливого письма. На цьому етапі учні оволодівають такими навичками:

а) технічними - правильно користуватись письмовим приладдям, координувати рухи фуки під час письма, дотримуватись гігієнічних правил письма;

б) графічними - правильно зображувати букви і їх поєднання (елементи букв і букву в цілому, дотримувати співвідношення її частин), склади, слова; писати букви з одним нахилом, дотримуватись однієї висоти й ширини букви, рівномірно розташовувати слова у рядку; писати крапку, кому, знак оклику, знак питання, тире;

в) елементарними орфографічними - правильно визначати звуковий і буквений склад слів, написання яких відповідає їх вимові (встановлювати послідовність звуків у слові і трансформувати їх послідовно у букви).

Навчання письма відбувається у тісному взаємозв’язку з навчанням читати, тут продовжуються розвиватись уміння, зазначені у програмі навчання читання.

Програма поділяється на три періоди: добукварний, або підготовчий, букварний і післябукварний.

У добукварний період відбувається підготовка дитини до навчання письма.

У букварний - навчання письма букв, слів, речень у зошитах з друкованою основою та в зошитах з графічною сіткою №1 (див. Мал.1).

Мал. 1.

Післябукварний період призначений для закріплення й удосконалення набутих навичок письма.

Підготовчий період може бути довшим чи коротшим, залежно від підготовленості дітей до навчання письма, але обов’язковим. У цей час учитель з’ясовує рівень готовності дітей до навчання писати, за необхідності, вносить корективи в уміння, набуті дітьми до школи, відповідно планує роботу індивідуального, фронтального характеру. У добукварний період відбувається формування умінь, зазначених у програмі. Однак, не варто ставити провідним формування уміння письма графічних елементів, ліній, фігур, що часто спостерігається у практиці, і цим принижується роль інших умінь. Важливим є оволодіння технікою письма і саме її складовою - гігієнічними навичками.

Звичка правильної посадки і раціонального прийому письма дуже важливі для здоров’я дитини і для ходу самого навчання. Вони легше засвоюються дітьми тепер, під час легких (графічних) вправ, ніж потім, коли ці вправи самі собою стануть досить складними і захоплять усю увагу дитини. Привчивши, наприклад, дитину триматись прямо, ми збережемо багато часу згодом, позбавляючись необхідності безперервних зауважень. (18).

Правильне положення корпуса тіла, рук, голови - полегшує процес письма. Зразковою посадкою вважається така, за якої дитина сидить рівно, не спираючись грудьми на парту. Голову нахиляє вперед, щоб видно було написане. Відстань від зошита до очей - приблизно на висоту передпліччя і розгорнутої долоні. Плечі на одному рівні.

Руки мають лежати на парті так, щоб лікті тільки трохи виступали за її межі. Тоді дитина, спираючись на парту м’якими м’язами внутрішнього боку передпліччя, забезпечує можливість коливальних рухів усієї руки під час письма і цим сприяє легкому пересуванню руки уздовж рядка (зображення правильної посадки учня див. Додаток А).

Шестирічні першокласники часто починають вчитись писати так, що в роботі бере участь уся рука. Найбільша опора тут припадає на праву частину кисті і її основу. Це відбувається не тільки через те, що дрібні м’язи незміцнілі, а й через відсутність контролю вчителя за положенням кисті. Для правильного і легкого письма у рядку потрібна участь лише трьох пальців (великого, вказівного, середнього) і основи кисті. Основна опора має бути на мізинний палець, що сприятиме пізніше розвитку швидкості письма за меншої втоми.

За традицією ми навчаємо дітей похилого письма. Зошит при цьому розташований так, що нижній його край утворює з краєм парти кут приблизно 25°, відкритий праворуч. У процесі письма домагатися, щоб похилі лінії сітки зошита і основні елементи букв (ті, що створені рухом пальців зверху вниз) були розташовані під прямим кутом до нижнього краю парти (направлені на груди учня).

Під час письма лінія очей і лінія плечей мають бути паралельними до лінії нижнього краю парти. Дітям 6-річного віку таких вимог не завжди вдається дотриматись. Вони часто зсовують зошит вліво чи вправо від середини грудей. При цьому змінюється нахил зошита, що змушує учня міняти положення ліктя на парті: розташовувати його ближче до корпуса тіла чи, навпаки, піднімати до середини парти. Друга рука також міняє своє положення. У результаті основні лінії букв не лягають вертикально до нижнього (верхнього) краю парти і не сприймаються обома очима на однаковій відстані. Наслідком цього є короткозорість і викривлення хребта (зображення правильного положення зошита при письмі див. Додаток Б).

З метою вироблення самоконтролю учнів за правильним положенням зошита рекомендується посередині парти провести лінію під кутом нахилу зошита, за якою учень зможе пересувати його вгору (коли пише внизу сторінки) і вниз (коли пише вгорі сторінки).

Опановуючи навички письма, учням необхідно дотримуватись одночасно декількох правил. Це стомлює дітей, і, як наслідок, відбувається їх порушення.

Щоб розвантажити дітей, можна пропонувати поетапне ознайомлення з гігієнічними правилами. На перших уроках підготовчого періоду приділити більше уваги посадці і положенню ручки в руці під час письма. Така поетапна робота у підготовчому періоді також спростить засвоєння назв ліній графічної сітки зошита (основний робочий рядок - верхня і нижня лінії, міжрядкова і похила лінії) і основних складових елементів букв (пряма коротка, подовжена; пряма із заокругленнями вгорі, внизу, вгорі і внизу; петля верхня, нижня, овал, півовал). Адже ці знання стануть необхідними у букварному періоді.

Нелегким для учнів шестирічного віку є навчання письма ручкою. Від довжини і товщини її розміру, кульки (форми пера) залежить процес формування навичок письма.

Для письма рекомендується як кулькова ручка, так і авторучка. Докладніше про них сказано у Загальних вимогах до ведення учнівських зошитів.

Учитель, виходячи із місцевих умов чи особистого досвіду, вибирає для учнів свого класу ту чи іншу ручку. При цьому треба брати до уваги те, що способи письма авторучкою і кульковою ручкою дещо різні.

Спостерігаючи за письмом дітей ручкою, учитель може міняти її - тим самим даючи змогу дитині підібрати, ручку за зручністю.

Ручка тримається першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см від кульки (кінця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - з більшим, залежно від розміру кульки у стержні. Зручною ручкою буде та, у якої є гумова накладка. Найкраще, якщо вона має трикутну форму, де для кожної фаланги є своя грань. Пальці, при цьому не находять один на одного і не сповзають вниз.

Технічний бік письма є особливо важливим для дітей, які пишуть лівою рукою.

Існує тенденція непереучування таких дітей на письмо правою рукою.

Однак учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є лівша чи дворука. Від того, якою мірою учень лівша, залежатимуть його успіхи в навчанні письма. Високий ступінь ліворукості, дворукість вимагають особливої уваги вчителя та навчання таких дітей письма. Якщо учень діє однаково обома руками, то краще спрямовувати його на письмо правою рукою, тоді вчитель зможе більше допомогти дитині.

Методика навчання ліворуких дітей значно відрізняється від праворуких, тому у праворуких учителів виникають труднощі як організаційні, так і методичні.

У класі ліворукі діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо у класі декілька лівш, то бажано, щоб вони сиділи парами (якщо парта розрахована на двох), тоді під час письма сусіди не заважатимуть один одному ліктями. Якщо ж сусід правша, то він сидить праворуч від ліворукого.

За партою ліворукі діти, як і праворукі, сидять рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо.

Руки розташовані на парті як і у правші: лікті трохи звисають з парти, ліва рука вільно рухається в рядку, права притримує зошит. Прийом тримання ручки такий самий, як у правші - трьома пальцями.

Контроль за дотриманням дітьми гігієнічних правил письма та рухом руки у рядку починається у підготовчому періоді і продовжується щоденно до кінця навчального року.

Особливої уваги надається розвиткові ліво-правосторонньої орієнтації на сторінці зошита і у рядку під час письма та засвоєнню понять вище, нижче. Для цього слід періодично вводити вправи щодо розвитку уміння визначати просторове розташування предмета відносно дитини, а також - предметів на малюнку.

Післябукварний період. Тривалість післябукварного періоду залежить від тривалості букварного.

Навчання письма у післябукварний період полягає в тому, щоб закріплювати, узагальнювати й удосконалювати знання, уміння й навички з письма, набуті у букварний період.

На кінець післябукварного періоду важливо, щоб діти могли вільно орієнтуватися у сітці зошита без друкованої основи, приготуватись до процесу письма, розбірливо списати рукописний чи друкований тексти (з дошки, книжки тощо), правильно написати під диктовку слова, у яких звучання не розходиться з написанням, уміти писати пунктуаційні знаки, переносити слова по складах, самостійно виправляти графічні й орфографічні помилки, вільно читати свій рукописний текст.

Кожна робота, що пов’язана з письмом, має починатись з контролю за дотриманням гігієнічних правил письма. Доведене до автоматизму, їх виконання позитивно вплине не тільки на результати письма, а головне - на фізіологічний стан дитини, що є найважливішим фактором для навчання.

З метою запобігання графічним помилкам під час списування та письма під диктовку необхідно продовжувати закріплювати навички правильного зображення форми рукописних букв, типів поєднань їх з іншими; уміння відрізняти друковану від рукописної, знання початку письма рукописної букви.

Протягом післябукварного періоду повторюється письмо букв за групами.

У цей період особливу увагу важливо приділяти закріпленню навички безвідривного поєднання складових елементів у рядкових буквах: а, д, з, и, м, н, п, у, ц, ш, щ, я; безвідривно писати і поєднувати дві букви типу: пи, ип, ши, иш, ти, ит, тя, ев, т, лг, мл, ля, ял, ве, ех, очу вз, оз, хв, де, ьт, це, че.

Закріплення уміння писати правильно букви та їх поєднання відбувається у словах з цими буквами, з 2-3-разовим повторенням цих слід окремо (залежно від складності поєднань), у словосполученнях, невеликих реченнях.

У післябукварному періоді необхідно на кожному занятті пропонувати списування друкованих слів, речень чи невеликого зв’язного тексту.

Списування також може бути з дошки, роздаткового матеріалу. Обсяг матеріалу наростає з часом. На кінець навчального року можна списувати до 20 слів, включаючи прийменники.

Для диктантів у цей період не бажано брати речення із словами, у яких більше трьох складів, а також є злиті приголосні.

Разом із словами чи реченнями можна пропонувати малюнки одним розчерком пера: Такі вправи розвивають уявлення наступного руху ручкою, що сприяє закріпленню вміння безвідривно поєднувати букви.

1.2 Організація навчання письма в букварний період

Зважаючи на нашу тематику, більш уважно проаналізуємо букварний період навчання письма.

В букварний період учні оволодівають письмом рукописних малих і великих букв українського алфавіту та пунктуаційних знаків: крапки, знаків оклику, питання, тире, коми. Письмо букв чергується з письмом складів, слів, словосполучень, речень. Учні засвоюють друковані й рукописні букви майже одночасно. Слідом за друкованою вивчається рукописна. Послідовність ознайомлення з буквами визначається системою навчання грамоти, яка закладена в Букварі.

Враховуючи готовність дітей до школи, учитель сам визначає, чи буде він синхронно подавати учням велику і малу букву, чи відступить від такої подачі і на ранньому етапі ознайомлення з буквами пропонуватиме тільки маленькі і ті великі, письмо яких не відрізняється за формою від рядкових. Пізніше, коли учні оволодіють умінням писати букви простої форми, пропонуватиме літери складніших накреслень.

Спостереження за формуванням навичок письма у шестирічних показали, що письмо у буквах фігурних ліній, петельних, заокруглених елементів, безвідривного їх поєднання у букви, а тих між собою, для багатьох дітей є складним процесом. Це пояснюється необхідністю більш пластичних тонких рухів руки і довшого статичного напруження. Чим складніше графічне завдання, тим більше навантаження на механізм самоконтролю. Зважаючи на те, що самоконтроль у дітей цього віку розвинений слабко, учитель не повинен вимагати від дітей відтворення неприродних безвідривних поєднань букв (проведення ручкою по одній і тій самій лінії двічі) та форсувати розвиток швидкості письма.

Практика провідних вчителів показала, що на початковому етапі легше формується безвідривне природне письмо (одна лінія плавно переходить в іншу) і поєднання букв.

Кожну букву варто починати писати однаково. Безвідривно пишуться тільки ті букви, у яких природно поєднуються складові елементи (м, ш, т, п, б, у, а, д та ін.). Поєднання рядкових букв типу з, ш, т, г, м, л, я з наступними буде безвідривним, якщо останній елемент цієї букви легко може перейти в початок наступної - ля, си, гм, лп. Овал з наступною буквою має два типи поєднань: верхнє (вигнутою лінією - ор, от, ою, ос, ох) і нижнє (короткою прямою лінією, яка виходить з основи овалу - ол, юм, фо, бл). Рядкові букви в, ь під час поєднання з наступною бувають "відкритими" (вк, вс, ьк, ьо, вв, вг) і "закритими" (вм, вл).

Для учня шестирічного віку характерно розкладання рухів під час письма графеми. Візуально ж учень її сприймає в цілому. Тому необхідно допомогти дитині виділити складові частини букви так, щоб вони були завершеними. Важливим прийомом навчання письма тут є аналітико-синтетичний. Він передбачав аналіз виучуваної букви і синтез її складових елементів.

Ефективним прийомом є порівняння букви чи її елементів із навколишнім середовищем, а також із вивченими буквами. Цей прийом характерний тим, що діти вчаться бачити в буквах спільне й відмінне, отже, не плутати рукописні форми між собою і з друкованими.

Для навчання письма 6-річних учнів ефективним є також прийом копіювання. Наводити букву, склад, слово можна за трафаретом, по кальці, написану на папері у збільшеному розмірі, у повітрі (дивлячись на дошку), по пунктирних лініях у зошиті з друкованою основою тощо. У цих варіантах важливим є орієнтир, який позначає початок письма даної букви. Якщо ж цього не буде, буква може починатись дитиною з протилежного боку, а це негативно впливає на розвиток плавності письма.

З метою вироблення плавності, ритмічності, сміливості рухів можна використовувати методичний прийом тактування, або письмо на рахунок. Кожна рукописна буква у своєму складі має елементи, які відтворюються в основному рухами вниз, вгору. На рух пальців униз іде рахунок "раз", вгору - звук (і). Наприклад, буква и рахується так: раз - і - два - і.

Для запам’ятовування послідовності письма букви варто пропонувати її зображення різними лініями (петельними, пунктирними), крапками. Також практикувати письмо однієї й тієї ж літери різними кольорами і різних розмірів на окремих аркушах паперу.

У дітей цього віку розвинене егоцентричне мовлення. Його варто використати під час письма - пропонувати промовляти вголос те, що пишуть. Наприклад, пишучи букву "а", протягувати її голосом до закінчення письма останнього елемента; букву "ем" - говорити коротко (м). Таким чином міцніше запам’ятовується форма букви і відповідний їй звук.

Важливим прийомом для навчання письма шестирічних учнів є письмо з рукою вчителя. Тут учень відчуває силу стискання ручки, натиску її на папір, рух пальців.

Відомо, що під час виконання графічних вправ у рядках зошита діти витрачають багато зусиль, переживають, щоб хоч якоюсь мірою знизити напруження, варто користуватись і простим олівцем. Тоді, на етапі ознайомлення з письмом літери можна дозволити стирати помилку і потім писати букву знову.

Під час письма у рядку необхідно періодично зупиняти дітей і привертати їхню увагу до зразка, пропонувати порівняти висоту, ширину, нахил елементів, рівномірне розташування букв у рядку.

Учителю слід знати, що не всі учні однаково просуватимуться у навчанні письма. Одні писатимуть слова, інші - ще букви і склади з помилками. Тут необхідна індивідуальна робота, яка залежатиме від причини походження помилки.

Наприклад, через недостатній розвиток сприйняття форми учнями допускається "дзеркальне" письмо. Для них на кожному занятті, крім спільної роботи з класом, мають пропонуватися індивідуальні завдання на окремих аркушах, наприклад, такі:

1. Обведи ту букву, яка відрізняється.

2. Постав крапку (кольорову) у тому місці букви, звідки почнеш її писати.

3. Випиши із ряду букв ті, які написані правильно.

4. Наведи склади з буквою.

Допомагатимуть тут також вправляння у зображенні букв, складів вологим пензликом чи крейдою на дошці.

У деяких дітей недостатньо скоординовані рухи руки, і це на письмі виявляється у тремтячих, кутастих лініях.

Учитель виявляє таких дітей з перших днів навчання і планує заходи на удосконалення цих рухів: правильне дозування обсягу завдань, невеликий темп в оволодінні рукописними буквами і типами їх поєднань, спеціальні вправи. Кількість вправ, має збільшуватись відповідно до успіхів дитини. Таким учням варто більше уваги приділити й на уроках образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізкультури.

З перших уроків букварного періоду передбачається формування у дітей уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованого текстів. Процес навчання списування проходить поступово: спочатку букви (наприклад, списати із запропонованого ряду букви, які позначають приголосні звуки; виписати тільки ті букви, у яких є складовий "лемент овал), далі списують склади, слова. Особливу увагу вчитель звертає на списування по складах. На перших етапах навчання така робота проводиться з кожним словом окремо. Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списування друкованого.

При чому учням необхідно перегодувати друковані знаки у писані, правильно зобразити і поєднати їх між собою. Перші слова для списування пропонуються такі, поєднання букв у яких буде звичним для дітей. На цьому етапі роботи перед учнями має бути плакат з варіантами поєднань.

Велику допомогу у навчанні письма дітям і учителю може надавати зошит з друкованою основою.

Сьогодні існує достатньо зошитів з друкованою основою, які мають різну наповнюваність графічного, мовленнєвого матеріалу. Вчитель, виходячи із свого досвіду і контингенту дітей, сам обирає посібник. Слід пам’ятати, що навчання здійснюватиметься за певною системою і проходитиме легше, якщо зошит буде у комплекті з відповідним йому букварем.

Особлива увага під час формування графічних дій має приділятися повному усвідомленню того, що робить дитина.

Для цього в зошитах пропонуються завдання на зіставлення і порівняння графічних ліній з навколишніми предметами. Зіставляючи їх, дитина успішно засвоюватиме програмовий матеріал, легше входитиме в навчальну діяльність. Ігрові форми подачі завдань на сторінках зошита, зміст навчальних цікавих ситуацій привертатимуть увагу шестирічного учня, змушуватимуть його аналізувати, синтезувати, робити посильні висновки, а звідси - розвиватиметься мовлення дитини, міцнішими ставатимуть навички звукового аналізу слів - спільної основи читання і письма, формуватимуться правильні рухові дії.

У зошитах для письма важливе дотримання послідовності і систематичності у розташуванні матеріалу, ускладненість від одного етапу до іншого.

У період навчання письма букв у зошиті відведені спеціальні сторінки без графічної сітки з розчерками. Вони є підготовчими до свідомого сприйняття форми букви і відтворення відповідних рухів. Орієнтовні символи (стрілочки) показують основні рухи для зображення розчерку. Тут вимагається вільний рух пальців, кисті.

Особлива увага приділяється повторенню. Кожний незаповнений рядок у зошиті може використовуватися для закріплення письма вже вивчених букв, складів, слів. Відводяться й цілі сторінки з цікавими для дітей видами роботи.

У букварний період учні ознайомлюються з такими видами роботи, як списування друкованого тексту, слухові й зорові диктанти.

Дітям варто вже з II семестру приблизно раз на тиждень писати у звичайних зошитах для письма (дві вузькі рядкові лінії з рідкою похилою). Звичайно, перед цим слід детально ознайомити шестирічних школярів із сіткою зошита, за яким вони працюватимуть, сказати про його особливості тощо.

Для прикладу пропонуємо план роботи за сторінками зошита із друкованою основою у букварному періоді.

Приблизний план роботи за сторінкою зошита у букварний період:

1. Розгляд сторінки (повністю).

2. Бесіда за малюнком.

3. Проведення складового і звуко-літерного аналізу слів, пропонованих учителем.

4. Виділення виучуваного звука, позначення його друкованою, потім рукописною літерою.

5. Робота над формою рукописної букви.

6. Письмо букви, складів, слів з нею.

7. Виправлення графічних, технічних помилок.

8. Продовження письма у рядках зошита.

9. Розфарбовування, заштриховування контурних малюнків.

10. Розгорнутий підсумок уроку.

Час на хвилинки відпочинку вчитель визначає сам.

Звертаємо увагу на те, що розфарбовування можна проводити вибірково - з індивідуальною спрямованістю. Також, враховуючи особливості розвитку окремих дітей, сторінки їхніх зошитів заповнюються повністю в міру можливостей.

Отже, як бачимо, системою занять добукварного, букварного, післябукварного періодів виховується у дитини інтерес до письма. Досягнуті позитивні результати стимулюють просування їх у письмі. Тому вчитель після виконаного учнями завдання обов’язково перевіряє зошити. Оцінювання виконаної роботи з письма відбувається описово, з детальним поясненням успіхів і особливо недоліків дитини та доброзичливою допомогою.

Обов’язковим структурним елементом уроку є підсумок зробленого. Його варто проводити в ігровій формі чи під час колективного обговорення. "Яким був наш, урок? Чого навчилися? Що було цікавим, складним, смішним, веселим?"

У підсумках уроків варто наголошувати і на виробленні в дітей логіки мислення - з чого починали роботу, на виконання яких завдань витрачено більше часу, як виконано їх всіма або окремими дітьми.

Домашніх завдань з письма діти не одержують. Батьки можуть поцікавитися їхніми успіхами, прийшовши до школи.

Для заохочення дітей у старанності, умінні охайно тримати зошити, правильно і красиво виконувати будь-яке завдання варто проводити виставки дитячих зошитів з різноманітними конкурсами.

Розділ 2. Методичні вказівки щодо навчання письма в букварний період навчання грамоти

2.1 Вимоги до уроків навчання письма в букварний період

Лінгвістичні основи методики навчання грамоти.

Методика навчання грамоти базується на фонетико-графічній системі (фонетика і графіка).

Учитель повинен знати, які звукові одиниці виконують смислорозпізнавальну функцію (тобто є фонемами) і які такої функції не виконують (варіанти основних фонем у слабких позиціях).

У сучасній школі домінуючим є звуковий аналітико-синтетичний метод, який передбачає виділення звука в слові, аналіз звука, синтез, засвоєння букви і процес читання.

В основі української графіки лежить складовий принцип, який полягає в тому, що окремо взята буква (графема) не може бути прочитана, оскільки вона читається з врахуванням наступних букв. Тому в сучасній методиці навчання грамоти діє принцип складового (позиційного) читання, при якому діти з самого початку орієнтуються на відкритий склад як одиницю читання. Відкриті склади характерні для української мови, будова складу в більшості випадків підпорядкована закону висхідної звучності.

Склад - це один або кілька звуків, які вимовляються одним видихуваним поштовхом. Основою складу є голосний звук. Будова складу може бути різною: ПГ (відкритий), ГП (закритий), типу ПГП, а також ці ж типи із збігом приголосних: ППГ, ПППГ та ін. (П - приголосний, Г - голосний).

Оволодіння правилами графіки - необхідна умова письма, але недостатня. Живі фонетичні процеси приводять до того, що між вимовленим і написаним словом часто виникає невідповідність. Це відбувається у тих випадках, коли фонеми знаходяться в слабких позиціях.

Для позначення буквою звука слабкої позиції треба визначити, до якої фонеми відноситься даний звук, а потім позначити його. Буква для звука, який відповідає сильній позиції фонеми, вибирається за правилами графіки. Для звука, який представляє слабку позицію фонеми, - за правилами орфографії.

Психолого-педагогічні вимоги до організації навчання грамоти.

Успішне навчання читанню і письму вимагає великої і систематичної роботи по розвитку фонематичного слуху, тобто вміння розрізняти окремі звуки в мовленнєвому потоці, виділяти звук із слова або складу. Фонетичний слух необхідний не тільки для навчання читання й письма, але й для формування в майбутньому орфографічних навичок. Розвиткові фонематичного слуху сприяють звуковий аналіз слів, встановлення послідовності звуків у слові, вправи з аудіювання, слухання і "впізнавання" фонеми в сильній і слабкій позиції.

Психологічне вивчення процесу читання й письма у показує, що дитина значний час опирається на промовляння вголос по складах. Вона може почути звуки, які промовляє вчитель, однак, коли переходить до запису слова, вона допомагає собі власним промовлянням і прислуховується до нього. Промовляння при письмі називається мовленнєво-руховим аналізом. Учителеві необхідно виправляти дітей у правильнім вимові по складах слів при їх складанні і запису. Дитина повинна навчитися промовляти кожне слово по складах, одночасно прислуховуватись до його звучання, намагаючись вловити кожний звук слова і порядок звуків.

Педагогікою визначаються, зміст і методи навчання, які повинні відповідати віковим можливостям учнів.

Увага першокласників нестійка, коливається під час уроку, дитина ще не вміє її концентрувати і розподіляти.

Особливість пам’яті дитини - перевага наочних образів над словесними, тому словесний матеріал запам’ятовується нею механічно і без осмислення.

Сприйняття у цьому віці характеризується тим, що діти сприймають предмет загалом, не розчленовуючи його. І у слові вони сприймають перш за все його зміст, а не будову. У перші тижні діти часто змішують поняття "слово", "склад", "звук", "буква"; змішують букви, подібні за формою, і звуки, близькі за звучанням.

Першокласник мислить конкретними образами, абстрактне мислення практично відсутнє.

У зв’язку з цими особливостями психічних процесів навчання грамоти організовується за допомогою прийомів і методів, що допомагають реалізувати принципи доступності і посильності, наочності та індивідуального підходу. Важливе місце при цьому займає гра лексичного, фонетичного, граматичного характеру.

Основні педагогічні вимоги до процесу навчання грамоти:

1. На початку кожного етапу уроку вчитель повідомляє дітям, що вони будуть робити і навіщо, а в кінці роботи оцінює, що і як виконали.

2. Завдання і запитання формулюються конкретно і короткими фразами.

3. Переважає колективна форма роботи. Вчитель постійно показує зразок виконання або виконані завдання.

4. На уроці читання більшу частину часу діти повинні читати, а на уроці письма - писати.

5. Протягом уроку необхідно декілька разів змінювати види діяльності учнів.

6. Наочні посібники, дидактичний матеріал, ігрові завдання повинні використовуватися в такій мірі, щоб навчання було доступним і цікавим, однак не перевантажувало увагу учнів.

7. Плануючи роботу, необхідно враховувати підготовку всього класу й окремо кожного учня (групи учнів).

8. Обережно використовувати покарання, віддаючи перевагу заохоченню дитини.

Успіх організації навчання грамоти залежить від того, наскільки вчитель володіє лінгвістичними знаннями, враховує вимоги психології та педагогіки.

У період навчання грамоти уроки класифікуються за такими ознаками:

а) за основним предметом навчання - уроки читання і уроки письма;

б) за часом, за періодами і етапами навчання - уроки в добукварний, букварний і післябукварний період;

в) за наявністю чи відсутністю нової теми на одному уроці - уроки вивчення нового звука і букви або навчання письму букви, великої і малої (рядкової), і уроки закріплення, на яких нова буква не вивчається; особливий тип уроку - урок повторення і узагальнення, обов’язковим є також щотижневий урок читання, на якому до 20 хвилин відводиться на позакласне читання.

До уроків навчання грамоти ставляться загально-дидактичні і спеціальні методичні вимоги.

Загально-дидактичні вимоги:

а) виховний характер уроку, чіткість виховної мети: які моральні якості будуть розвиватися на даному уроці;

б) чіткість навчальної мети уроку: що нового діти дізнаються, чого навчаються, які навички і вміння будуть розвиватися, яка стадія розвитку цих умінь і навичок, який буде рівень їх пізнавальної активності