Лізинг

Лізинг

Зміст

Вступ. 3

1.Лізинг як одна з форм економічної діяльності 5

1.1.Загальні відомості про лізинг. 5

1.2. Класифікація лізингової діяльності 7

2.Порівняльний аналіз діяльності у сфері міських пасажирських перевезень з використанням різних форм власності на транспорт. 14

2.1.Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовує власний транспорт  14

2.2.Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовував орендний автомобіль. 21

2.3.Аналіз переваг та недоліків лізингової діяльності в даній сфері виробництва  24

3.Шляхи підвищення ефективності при лізинговій діяльності у сфері міських пасажирських перевезень. 29

3.1. Підвищення ефективності за рахунок використання специфічних форм  лізингу  29

3.2.Створення спеціальної лізингової компанії 37

Висновки. 40

Список використаних джерел. 42

Додатки. 44

Лізинг в Україні, ще дуже молодий ви економічної діяльності, тому не має юридичного оформлення у законодавчих актах, як спеціальна форма господарювання.

Зважаючи на те, що лізинг дуже прибуткова, він заслуговує на увагу.

Лізингові угоди, як це розуміють на Заході, на Україні не дуже поширені. Найчастіше лізинг плутають із звичайною орендою майна виробничого призначення. Але лізинг значно складніша форма економічної діяльності.

Мета роботи: з’ясувати переваги лізингу перед виробництвом на власному обладнанні. Для досягнення цієї мети було обрано сферу міських пасажирських перевезень. Розвиток малого бізнесу в Україні дуже важлива проблема. А лізинг – це передусім інвестиції у виробництво. І саме малий бізнес гостро потребує таких інвестицій.

Маршрути міста, які обслуговують приватні підприємці, вже стали дуже популярними і користуються попитом. Чимала заслуга в цьому належить лізингу. Це яскравий приклад того, як приватна ініціатива і сучасні методи господарювання роблять збиткове виробництво дуже прибутковим і привабливим для інвесторів.

Щоб розкрити мету, треба виконати декілька завдань. Перше – з’ясувати загальні умови в яких працюють водії-підприємці. Друге – розрахувати основні виробничі показники для водія, який використовував власний транспорт і водія, який скористався лізингом.

Для виконання завдань роботи і розкриття теми використовувались слідуючі методи дослідження.

Збір первинної інформації за допомогою офіційних джерел. Також широко використовувались методи спостереження, експерименту та анкетне опитування водіїв. Інформація зібрана за допомогою цих методів не може вважатися абсолютно вірною, але це реальна інформація і її правдивість була перевірена теоретичним шляхом.

Для розрахунку основних економічних показників використовувались загальноприйняті методи    економічного аналізу.

Для обчислення розмірів орендної плати при лізингових угодах були застосовані методи розрахунку орендної плати запропоновані західними економістами.

На основі емпіричного методу дослідження були розраховані деякі похибки, допущені в попередніх розрахунках. На основі цього методу були розроблені деякі прогнози стосовно розвитку лізингу в Україні.

1.1.Загальні відомості про лізинг

Лізинг – це особливий вид оренди. Однак в силу історичних та юридичних причин, термін "лізинг" має різне тлумачення в різних країнах. І для того, щоб більше зрозуміти сутність лізингу як економічної категорії, треба розглянути досвід інших країн.

В Великобританії лізингом традиційно називають фактично всі види оренди, хоча в останній час акцент робиться на інвестиційних операціях у промисловості. Контракт вважається лізинговим, якщо він укладений на строк від 75% строку експлуатації обладнання з виплатою суттєвої (від 25%) частини первісної вартості цього майна і може бути поновлений на пільгових умовах.

В Бельгії найбільш суттєвими ознаками лізингу вважають наступні:

- лізингуєме майно використовується для виробничих потреб;

- орендар має право викупу орендуючого майна по залишковій вартості;

- строк лізингу не повинен перевищувати строк експлуатації майна;

- орендодавець купує майно за попередніми вимогами орендаря;

- розмір орендної платні повинен дозволити орендарю повернути видатки за строк діяльності угоди лізингу.

Іспанські економісти дають таке визначення лізингу: як контрактної системи оренди товарів виробничого призначення на визначений строк. Це визначення не зовсім конкретне.

В Німеччині лізинг розглядають як форму довгострокового фінансування за рахунок залучення коштів "зі сторони". Хоча в Німеччині, Австрії, Нідерландах під лізингом розуміють не лише фінансову угоду, а й інші операції, починаючи від прокату автомобілів, комп’ютерів і закінчуючи складними операціями, спрямованими на реконструкцію заводів-гігантів. В цих країнах чітко окреслено юридичні вимоги для контрактів,  які визначаються як лізингові:

- основний строк лізингової угоди повинен складати 40-80% від строку амортизації майна;

- після закінчення угоди орендатор може придбати майно, але по залишковій вартості;

- розмір орендної платні повинен бути чітко визначеним;

- спеціальні машини і устаткування при лізингу знаходяться на повній фінансовій відповідальності орендаря.

У Франції поняття "лізинг" отримав законодавче визначення як банківська операція. Тому лізинговими операціями там дозволено займатися лише банкам та їх спеціальним філіалам.

Однак ближче до суті лізингових операцій стоять визначення японських та американських економістів.

Японська трактова поняття лізингу: "лізинг придбання лізинговою компанією машин та устаткування, яке будь-яка інша компанія хоче взяти у оренду."

Американське визначення майже таке саме. Головне те, що і американські, і японські економісти, головну роль у лізингу відводять посереднику.

Отже, проаналізувавши досвід провідних країн, можна відмітити основні риси лізингової діяльності, а саме:

1) присутність посередника, який бере на себе зобов’язання власника майна;

2) попередня узгодженість між майбутніми орендарем та орендодавцем щодо умов оренди;

3) тип орендуючого (лізингуючого) майна визначається орендарем;

4) строк лізингу близький до періоду амортизації майна. Строк лізингу може бути рівним строку амортизації, може бути менше, або дещо більше, складаючи наполовину , рідко 1/3, ¼ періоду амортизації;

5) періодична, але гнучка виплата орендних платежів (можлива натуральна оплата);

6) можливість викупу лізингуючого майна за залишковою вартістю.

Слід зауважити, що лізингуюче майно не обов’язково повинно бути виробничого призначення. А в ролі суб’єктів лізингової операції можуть бути: банки, лізингові фірми, громадяни, держава, підприємства будь-якої форми власності.

Виходячи з вищевикладеного можна дати визначення лізингу.

Лізинг – це посередницька наперед узгоджена оренда, або лізинг – фінансово-орендна операція, яка забезпечує інвестування засобами виробництва при посередництві лізингової фірми, або банку.

Слід зауважити, що при лізинговій діяльності виникають особливі терміни, які характеризують сторони лізингової угоди.

Лісор – головний суб’єкт лізингової операції. Лісор – це посередник, який купує майно для подальшої оренди цього майна.

Рентер – найчастіше ініціатор лізингової операції, рентер бере у оренду майно, яке купує лісор.

1.2. Класифікація лізингової діяльності

  Лізинг дуже складний вид економічної діяльності. Тому неможливо класифікувати лізинг з одного боку, хоча з юридичної точки зору, це дуже зручно. Класифікація лізингової діяльності за різними ознаками наведена у додатку А.

Одна з найголовніших ознак класифікації – кому належить ініціатива лізингової угоди. В зв’язку з цим відокремлюють такі групи лізингових угод:

- звичайний лізинг – ініціатива лізингової угоди належить рентеру;

Звичайний лізинг, або лізинг рентера має специфічні особливості:

1) необхідність для лісора компенсувати всі витрати, пов’язані з придбанням майна у власність;

2) забезпечення лісору норми прибутку не нижче, ніж по звичайним банківським депозитам;

3) наявність угоди щодо відповідальності за майно (страховка, ремонт і т.п.).

- рентинг, або лізинг лісора. Рентинг відрізняється від звичайного лізингу лише строком угоди. При цьому дуже складно запропонувати чіткі часові рамки. Головне у тому, що рентинг коротший за звичайний лізинг, тому за час оренди не відбувається повної амортизації майна і не відбувається повної виплати його вартості (в залежності від виду майна це може бути різний час  1 рік – 15 років (будівлі)). За таких умов відповідальність за таку операцію несе лісор. Для таких умов характерно:

1) лізингуєме майно не втрачає своєї вартості за один строк оренди;

2)   посередник виконує функції інформаційного, а не фінансового характеру;

3) лізингуєме майно вдруге здається в оренду тому ж, або іншому рентеру, або повертається для користування власником.

Хайринг або лізинг виробника – це звичайний вид купівлі в кредит. Він займає проміжне положення між звичайним лізингом і рентингом. Строк такої угоди близький до строку амортизації майна. Зараз такий вид лізингу набуває більшого значення. Хайринг – лізинг виробника. Виробник приймає рішення щодо лізингування майна і укладає угоду з посередником. До хайрінгу можна віднести такі види лізингу як контрактний найм і вербований чартер. Контрактний найм застосовується при лізингу автотранспорту. При цьому майно повертається до лісора через 1-3 роки, або переходить у власність рентера. Лісор при цьому забезпечує ремонт лізингуючого майна і отримує фіксовану орендну плату. При цьому виробник частково або повністю відшкодовує витрати лісора, пов’язані з ремонтом.

Вербований чартер застосовується при лізингу літаків або суден. Строк такої угоди 3-8 років, після яких рентер може придбати це майно.

Важливою класифікаційною ознакою є строк лізингової угоди (співвідношення  строку і строку амортизації майна). Дана класифікація частково перекриває згадану вище класифікацію.

Фінансовий лізинг – контракт, який передбачає виплату вартості майна за визначений проміжок часу, з фінансовим внеском орендних платежів, плюс забезпечує лісору певний прибуток.

Специфічні риси цієї форми лізингу:

- виняткове право рентера на користування майном впродовж всього строку лізингу;

- наявність основного строку лізингу, впродовж якого сторони не мають права в односторонньому порядку припинити дію угоди, лісер за цей час компенсує свої витрати;

- обслуговує, страхує і відповідає за майно рентер;

- можливість придбання рентером майна по залишковій вартості після закінчення угоди.

Оперативний лізинг вирізняється тим, що за один строк лізингування не відбувається повної компенсації витрат лісора.

Характерні ознаки оперативного лізингу:

- часткова амортизація майна за один період лізингування;

- обслуговування майна майже повністю забезпечує лісор;

- наявність можливості короткого лізингування.

До оперативного лізингу можна віднести більшість операцій, пов’язаних з майном, яке має високі темпи морального старіння і більшість угод рентингового типу.

Дійсний лізинг займає проміжне положення між фінансовим та оперативним лізингом. З одного боку він передбачає право рентера на придбання майна, з іншого – надання лісором додаткових послуг рентеру по страхуванню та утриманню майна. Найбільш поширені угоди 4 – 5 років.

Таким чином,  вище запропоновано 6 основних видів лізингових угод. Далі будуть відокремлені специфічні види лізингової діяльності. Ці особливі форми доповнюють 6 основних видів лізингу. Деякі з них мають юридичний статус в різних країнах.

В залежності від того, кому належало майно до угоди, виділяють слідуючі види лізингу:

- лізинг власника (продавця) – контракт під назвою вендер-ліз. Під цією операцією розуміють, що лізингуєме майно спочатку знаходилось у торгового підприємства. Рентер отримує майно від лісора, відносини між ними носять чисто орендний характер;

- довірчий лізинг або угоди типу ліверидж-ліз не лише орендні угоди. За умовами ліверидж-ліз  контракту лісор і рентер утворюють компанію, яка купує устаткування у виробника, передає їх в довгострокове користування партнеру-рентеру. Таким чином лісор зацікавлений у бізнесі рентера;

- угоди типу ліз-бек являють собою дуже молодий вид лізингової діяльності. Вся хитрість таких угод полягає в тому, що власник продає майно лісору з умовою його орендувати. При цьому колишній власник, а зараз рентер, повинен повернути з процентами отриману суму у вигляді орендних платежів, а також нести відповідальність за лізинговане майно. На перший погляд безглузда угода дозволяє фірмам залучити додаткові кошти у потрібний період, при цьому отримати значні податкові пільги.   

Класифікуючи лізинг за характером лісора, можна виділити такі види:

- прямий лізинг – операція, яку проводить самостійно один лісор (банк, лізингова кампанія і т.д.);

- груповий лізинг передбачає участь у одній угоді кількох лісорів, кожен з яких вносить свій пай, щоб знищити індивідуальний фінансовий ризик. Дуже часто цей вид лізингової діяльності називають акціонерний лізинг;

- роздільний лізинг. Така форма лізингу є дуже складною, бухгалтерський облік охоплює множину осіб (фінансуючи установи. лісори, рентери, виробники). Така угода укладається за допомогою брокерів. Ця угода враховує інтереси всіх сторін і чітко визначає права та обов’язки кожної сторони (дуже часто це робиться за допомогою створення підставного підприємства). За звичайних умов в роздільному або складному лізингу приймають участь 5 сторін: довірчій власник (лісор), фінансуюча організація, брокер, засновники підставного підприємства та рентер.

В залежності від взаємодії між лісором та рейтером виділяють наступні види лізингу:

- чистий, або нетто лізинг, це лізинг за угодою якого всі витрати пов’язані з експлуатацією майна бере на себе рентер, таким чином орендні платежі які отримує лісор є "чистими";

- лізинг типу "бай-бек" – за умовами таких угод між лісором та рентерами встановлюються більш складні відносини. Лісор бере на себе повністю або частково реалізацію продукції, яку виготовляє рентер на лізингуємому майні. Інколи лісор приймає цю продукцію як орендну плату;

- лізинг з послугами передбачає ще більше зобов’язань лісора перед рентером. При цьому розрізнюють лізинг з повним набором послуг, або лізинг зі спеціальним набором послуг.

По способу переходу майна у власність до рентера, лізинг слід ділити на умовний, строковий та безстроковий.

Умовний лізинг по суті є продажем майна в кредит. Рентер по договору з лісором виступає як власник майна з моменту ухвалення угоди. Метою такої угоди може бути отримання податкових пільг.

Строковий лізинг (контракт типу оунешип лізинг) являє собою майже безкоштовну передачу майна у власність рентеру після виплати останнім вартості майна у вигляді орендних платежів за визначений період.

Безстроковий лізинг або лівон-контракт – контракт з можливістю вибору часу купівлі. За такою угодою рентер має право в будь-який момент придбати майно у власність по залишковій вартості.

Щодо України, то в практиці економічних угод використовувались усі види лізингу. Дійсно, що в залежності від специфіки лізингових угод, одні поширені більше, інші менше. У банківській справі більш поширений звичайних фінансовий лізинг. Рентинг, оперативний лізинг розвиваються на базі виробничого прокату, хайрінг та дійсний лізинг нами використовується дуже рідко.

В останній час набуває популярності лізинг власника. В той час як ліверидж-ліз і ліз-бек на українському ринку майже не відомі. Причиною цього може бути недостатня інформованість  щодо можливостей ліверидж-ліз та ліз-бек угод, негативний вплив на розвиток цих форм лізингу має не розвинена законодавча база, яка б заохочувала інвестиції.

Однак тенденції розвитку цього виду підприємництва говорять про те, що в майбутньому положення зміниться на краще. І сучасні різновиди лізингової діяльності будуть ширше застосовуватися.

Зважаючи на інфляцію можна передбачити, що розповсюдження зазнають лізингові угоди групового та роздільного типів, тобто ті, де ризик великого фінансування будуть ділити декілька інвесторів. Наприклад, при інтерлізингових угодах це можуть бути закордонна лізингова компанія та вітчизняний банк.

На внутрішньому ринку через недостатньо розвинений сервіс лісори віддають перевагу чистому нетто-лізингу, а застосування бартерних торгівельних операцій дає змогу розвиватися лізингу типу бай-бек.

В майбутньому можна очікувати підвищення числа лізингових операцій з послугами та угод з пільговими умовами викупу лізингового майна.

На сучасному етапі розвитку економіки України лізинг – це "золоте дно". Саме лізинг може дати змогу без кредитів та значних коштів відкрити приватним підприємцям власну справу у тій сфері, де вони більш всього розуміються. І саме лізинг може сформувати середній клас України.

2.1.Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовує власний транспорт

Перш ніж розпочати аналіз, треба звернути увагу на те, чому саме ця сфера діяльності була обрана для дослідження проблеми лізингу.

Приватні перевезення маршрутами міста порівняно молода галузь (5-6 років). Приватний підприємець виступає у ролі окремого підприємства, тому заробітна плата і прибуток є одним цілим. Засіб праці теж один – автомобіль, тому усілякі шляхи підвищення ефективності будуть стосуватися лише автомобіля і саме він є єдиним предметом лізингу. Предмет праці теж один – бензин. Інші витрати стосуються лише утримання машини. Тому ця сфера є ніби "ідеальним виробництвом": 1 засіб праці, 1 предмет праці, прибуток і заробітна плата є одним цілим.

У нашому місті в сфері пасажирських перевезень діють деякі правила. Розмір платні з одного пасажира визначає  міська влада (0,75 грн.). Водії одного маршруту утворюють бригаду, яка на загальних зборах обирає бригадира з числа водіїв. Бригадир виступає представником цього маршруту на зборах асоціації, яка виступає від імені водіїв, веде переговори з міською владою щодо цін та конкурсу (далі).

На кожному маршруті діють неофіційні правила чесної конкуренції (водії не можуть обганяти один одного, щоб встигнути перевезти більше пасажирів, якщо машина одного зламалась на маршруті, інший повинен допомогти, водії працюють по змінах, при цьому робочий час не перевищує 8-10 годин на день, водії дотримуються графіку роботи 3-5 хвилин на посадку).

З'ясувавши загальні умови діяльності у цій галузі необхідно виконати аналіз.

Водій, який вже працював у цій сфері і має певний досвід, неодмінно зіткнеться з проблемою придбання або оренди нового мікроавтобуса. Якщо водій хоче придбати мікроавтобус, то йому знадобляться гроші і не малі (табл. 2.1) 35 000 грн.

                                                                                                       Таблиця 2.1

*- на даному маршруті.

Щоб розпочати бізнес без власних коштів, треба взяти кредит. Якщо вважати, що є гарант або застава, то кредит в Україні можна одержати під 30-50% річних. Для аналізу – середнє значення 40%. Після року діяльності водій повинен віддати банку:

                                  S = P (1 + i)ⁿ                                                            (2.1)

         S = 35 000(1 + 0,4)¹ = 35 000 ×1,4 = 49 000,

     де S – борг перед банком;

Р – величина кредиту;

і – банківський відсоток, поділений на 100;

n – кількість років кредитування.

Машина є, але щоб розпочати діяльність, цього недостатньо. Потрібно отримати ліцензію на право такої діяльності (1).

Державою визначена плата за отримання ліцензії (табл. 2.2) і діє вона протягом трьох років.

                                                                                                       Таблиця 2.2

Витрати виробництва у галузі міських пасажирських перевезень

Щоб розпочати роботу, треба виграти конкурс на право працювати на конкретному маршруті. Конкурс проводиться щороку і власник або  користувач "ГАЗелі" сплачує 200 грн. (табл. 2.2).

Виконавши всі формальності, водій починає роботу. Для аналізу було випадково обрано маршрут №310 (пл. Визволення – ж/м  Макулан). Автомобіль ""ГАЗель"" обрано не випадково (найпопулярніший мікроавтобус на маршрутах міста, вітчизняна збірка (м. Сімферополь)).

Денна виручка водія обчислюється за формулою

                                         ДВ = NnT                                                        (2.2)

де ДВ – денна виручка;

N – кількість повних кіл за день;

n – кількість перевезених пасажирів за одне коло;

T -  тариф.

З формули (2.2) фіксованим є лише тариф (0,75 грн.), інші величини встановлюються експериментальним шляхом. n – кількість місць 15, звичайно, інколи людей їде менше, а іноді й більше (одні виходять, інші заходять), встановити реальну кількість пасажирів важко, все залежить від часу. Для розрахунків буде використано номінальну кількість  місць – 15, тобто n = 15 х 2 = 30. N – кількість повних кіл залежить від швидкості руху; з практичного досвіду, вона становить 15-20 км/год (по маршруту міста, з урахуванням вимушених зупинок і стоянок). Час роботи одного водія дорівнює 8-10 годин (табл. 2.1), середнє значення 9 годин.

            V × ч_р

N =                                                                                                            (2.3)

           ДМ × 2

де V -  швидкість руху по маршруту;

ч_р – час роботи;

ДМ – довжина маршруту.

За формулою (2.3) кількість повних кіл 6-10 (середня кількість 8). Але зважаючи на те, що боржник прагне віддати кредит, то він працює більше і перевозить більше пасажирів, особливо вранці та ввечері. Тому для аналізу доцільно взяти N = 9.

За формулою (2.2) денна виручка становить:

9 х 30 х 0,75 = 202,5 грн.

Щоб визначити річну виручку, треба визначити кількість робочих днів на рік. За тиждень водій може працювати 6 днів (1 день на відпочинок та ремонт); із 52 тижнів за рік відпустка буде становити 2 тижні. Тому можна визначити річну виручку:

РВ = ДВ × КД × КТ                                                                                    (2.4)   

РВ = 202,5 х 6 х 5 = 60 750 грн.,

де РВ – річна виручка;

КД – кількість робочих днів на тиждень;

КТ – кількість робочих днів за рік.

Треба розрахувати витрати виробництва. Найголовніша витрата – бензин. Для "ГАЗелі" треба використовувати бензин марки А92, щоб двигун не так швидко зношувався. Середня ціна бензину А92  на АЗС міста становить 1,6 грн./л. Згідно з технічними документами ""ГАЗель"" витрачає 20 л бензину на 100 км. Розрахувати  денні витрати на бензин можна за формулою:

ДВб = N × 2× ДМ × Р × Ц                                                                            (2.5)    

ДВб = 9 х 2 х 10 х 0,2 х 1,6 = 57,6 грн.,

де ДВб – денні витрати на бензин;

     Р – витрати пального на 1 км шляху;

     Ц – ціна 1 л бензину.

Річні витрати на бензин можна обчислити за формулою:

РВб = ДВб × КД × КТ                                                                                (2.6)

РВб = 57,6 х 6 х 50 = 17 280 грн.,

де РВб – річні витрати на бензин.

Витрати на ремонт за опитуванням водіїв становлять 250-350 грн. на місяць. Але норму  амортизації можна визначити й теоретичним шляхом, виходячи з того, що залишкова вартість = 10%, а амортизація нараховується не за певний період, а за кожен кілометр комерційного пробігу.

                В – 3В

А_1к =                                                                                                           (2.7)

                   РС

             35 000 – 3 500

А_1к =                                = 0,063 грн.

                  500 000

де А_1к – амортизація на 1 кілометр комерційного пробігу;

     В – вартість машини;

     3В – залишкова вартість машини;

     РС – ресурс (табл. 2.1).

Можна підрахувати річні амортизаційні витрати:

Ар =  А_1к × N × 2 × ДМ × КД × КТ                                                               (2.8)

Ар = 0,063 х 9 х 2 х 10 х 6 х 50 = 3402,

де  Ар -  річна амортизація за комерційне використання.

За місяць це становитиме ≈ 83,5, що співпадає з реальними даними.

Важливо відмітити, що при купівлі автомобіля, фірма дає гарантію 20 тис. км. Тобто за цей час машина ремонтується безкоштовно. Тому витрати на ремонт за перший рік діяльності будуть складати:

РР = А_1к (N × 2 × ДМ × КД × КТ – Г)                                                          (2.9)

РР = 0,063 (9 х 2 х 10 х 6 х 50 – 20 000) = 2142 грн.,

де РР – річні витрати на ремонт;

     Г – гарантія, вимірюється в кілометрах.

Це значення не враховує, що машина їздить поза маршрутом, але нова машина потребує значно меншого ремонту.

Витрати на гараж є невід'ємною складовою витрат, гараж може бути власним, але щоб не враховувати його вартість, доцільно взяти його в оренду, яка становить 1-5 грн./1 день (кооператив "Зірка" ж/м Макулан). Для розрахунку – 3 грн. на  день або 1080 грн. на рік.

Податки. Підприємець сплачує фіксований податок у розмірі 80 грн. на місяць (4,3). Цю суму він сплачує 1 раз на три місяці (240 грн.).

Податок з власника автотранспорту типу мікроавтобус ""ГАЗель"" складає 3,6 грн. за кожні 100 м³ об'єму двигуна і становить 86,4 грн. на рік (об’єм двигуна мікроавтобуса ""ГАЗель"" – 2400 см³) (2).

Для водія-підприємця доцільно буде застрахувати автотранспорт, щоб уникнути непередбачених витрат. Розмір страховки для автомобілів типу ""ГАЗель"" становить 176,8 грн. за 12 місяців (3).

Валові річні витрати будуть становити:

ВВт = РВб + РР + П + Г + К + Л                                                           (2.10)

ВВт = 17 280 + 2 142 + (86,4 + 12 х 80) + 1080 + 176,8 + 200 + 340/3 =

= 22 038,53 грн.,

де ВВт – валові річні витрати;

     П – податки (на діяльність та на машину);

     Г – гараж;

     К – конкурс;

     Л – ліцензія.

Чистий прибуток підприємця за перший рік діяльності:

ЧП = РВ – ВВт                                                                                       (2.11)

ЧП = 60 750 – 22 038,53 = 38 711,47 грн.,

де ЧП – чистий прибуток.

Але це не зовсім чистий прибуток, бо підприємець повинен віддати борг 49 000 грн. Кожного місяця у підприємця буде залишатись 38 711,47 / 12 = 3 225,95 грн.  Недоцільно накопичувати гроші вдома, краще їх покласти в банк на депозитний рахунок. За приклад взяті відсоткові ставки банку "Фінанси та кредит" на 17 березня 2001 року (17; 3).

Результат такої діяльності викладено в додатку Б. Чистий прибуток від такої діяльності складе 2 831,25 грн. за рік.

Враховуючи прибуток від депозитних внесків і прибуток за останні 3 місяці діяльності, у підприємця на кінець року для повернення кредиту буде:

Г = ДВ + ЗМ × С                                                                                      (2.12)

Г = 25 331,25 + 2 500×3 = 32 831,25 грн.,

де Г – гроші для повернення кредиту;

     ДВ – депозитні внески (3 останні);

     ЗМ – місяці, з яких не було внесків (3 останні);

     С  - сума, відкладена за ці місяці (2 500 грн., як і внески).

Грошей на повернення кредиту не вистачить, тому доведеться брати інший кредит під заставу "ГАЗелі". Новий кредит становитиме 49 000- 37 000 = 17 000 грн.

В кінці року водій повинен віддати 23 800 грн. (формула (2.11). Якщо  водій буде працювати як і в попередньому році, то він легко віддасть кредит і отримає майже на 10 000 більше, ніж в попередньому.

32 831,25 – 23 800 = 9 031,25 грн. (ліва частина з формули (2.12) мінус новий кредит з відсотками).

Більш детальний аналіз буде наведено в пункті 2.3.

2.2. Аналіз результатів діяльності підприємця, який використовував орендний автомобіль

Орендна форма власності є однією з форм власності по закону. Орендна форма власності передбачає користування майном, але не володіння ним. У сфері міських пасажирських перевезень така форма власності є дуже розповсюдженою. Дуже часто двоє водіїв орендують одне авто, вони на двох сплачують орендну плату, а працюють по змінах (див. 2.1).

Орендні угоди у цій сфері діяльності є дуже різними: від звичайного прокату майже "аварійних" машин до складних лізингових угод, таких як довірчий лізинг, груповий лізинг і т.д.

Головною метою лізингу є перш за все інвестування виробництва, тому треба розглядати лізинг з цих позицій.

Лізингова угода передбачає наявність трьох сторін: виробник, фінансовий посередник, майбутній підприємець. Виробник очевидний – це Самарський автозавод ГАЗ, або сімферопольська фірма, яка збирає "ГАЗелі" з російських запчастин. Посередником може бути будь-яка фінансова установа (банк, лізингова фірма і т.д.). У ролі третьої сторони виступає водій-підприємець, або кілька водіїв, але буде розглядатися один водій (для створення більш ідеалізованого процесу виробництва). Цей водій повинен мати досвід роботи у цій сфері діяльності, інакше інвестор може не погодитись мати справи з недосвідченим підприємцем. Отже водій-підприємець потребує для діяльності новий мікроавтобус. Водій обирає для діяльності ""ГАЗель"", знаходить інвестора, який бере на себе весь фінансовий ризик – така угода буде класифікуватися як лізинг рентера (за реальних умов найчастіше має місце лізинг лісора).

Найголовніше і найважче – це встановити орендну платню.

           Ц + Дл

АП =                                                                                                        (2.13)

              АС

де АП – орендна плата за певний період;

     АС – амортизаційний строк служби обладнання;

     Ц – ціна майна;

     Дл – дохід лісора, який повинен бути не менше, ніж банківський  відсоток.    

АП і АС вимірюються в однакових одиницях часу, Дл включає чистий дохід, більший ніж банківський відсоток і всі витрати, пов’язані з утриманням майна, якщо майно не знаходиться на повному утриманні рентера.

За реальних умов орендна плата береться за день, тиждень, рідше за місяць, але для теоретичного аналізу краще брати великі фіксовані строки, такі як рік. Отже, треба розрахувати орендну плату за рік. Ціна машини фіксована 35 000. Прибуток повинен бути не менше ніж 27-30% (банківський відсоток по депозитним внескам). Інвестор не буде вкладати кошти в таку ризиковану справу як лізинг, очікуючи 30% річних, тому чистий дохід визначено як 40% річних. При лізинговій угоді велике значення при визначенні орендної плати буде мати і строк контракту і його умови. Якщо вважати, що ресурс "ГАЗелі" ≈ 500 тис. км, то можна визначити і річний показник ресурсу (скільки років працюватиме машина). З пункту 2.1 можна визначити скільки кілометрів проїде автомобіль за рік. Скориставшись показниками формул (2.2), (2.3), (2.4) визначимо річний комерційний пробіг машини (умови роботи водіїв однакові – маршрут, кількість рейсів і т.д.). Річний пробіг складе (9 х 20 х 6 х 50 = 54 000). Але це чистий комерційний пробіг, він не враховує виїзди до гаража, на СТО, АЗС та інші, тому доцільно вважати реальний  пробіг 70 000 км за рік.

Вважаючи 500 тис. км ресурсом не береться до уваги те, що