Економічне проектування швейної фабрики

Зміст

Вступ

1. Організація трудового процесу у швейному цеху

2. План виробництва і реалізації продукції

2.1 Розрахунок режиму роботи

2.2 Виробнича програма швейного цеху

2.3 Розрахунок товарної продукції і обсягу виробництва по вартості обробки

3. План по праці і заробітній платі

4. План по використанню сировини

5. План по собівартості, прибутку і рентабельності

5.1 Калькуляція собівартості

5.2 Планування рентабельності продукції і прибутку підприємства

6. Підготовка даних і розрахунки на ЕОМ

7. Розрахунок фондів швейної фабрики

8. Техніко-економічні показники проекту

Висновок

Список літератури

Вступ

Легка промисловість - провідна галузь економіки України, а швейна галузь є її невід’ємною частиною. Її продукція призначена задовольняти зростаючі потреби кожного громадянина в одязі та швейних виробах.

Вироби швейної галузі повинні бути конкурентоспроможними, відповідати вимогам попиту, по можливості дешевими і міцними.

Обчислення собівартості потрібне для обґрунтування цін на вироби (вільні, оптові та договорені ціни), обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво.

Зниженню собівартості і відповідно, ціни на швейні вироби сприяє впровадження у виробництво результатів наукових досліджень та розробок:

розробка і упровадження у виробництво систем автоматизованого проектування і управління; робото-технічних комплексів; ресурси - заощаджуючих технологій;

досягнення якісно нового рівня розвитку виробництва на базі переоснащення, реконструкції підприємств найсучаснішим, прогресивним технологічним устаткуванням, яке здійснює ці виробничі процеси - від моделювання до пакування готових виробів.

Розробка і упровадження у виробництво виробів, які відповідають світовим зразкам;

Впровадження нових мало операційних технологій, уніфікованих методів обробки та технологічних конструкцій одягу.

Поліпшення якості і споживчих властивостей виробів, постійне оновлення і розширення асортименту;

Поліпшення соціальних і побутових умов праці для них;

Підвищення ефективності виробництва за рахунок більш раціонального використання всіх видів ресурсів, забезпечуючи приріст продуктивності праці за рахунок раціональної організації, розподілу і кооперації;

Підвищення якості підготовки висококваліфікованих кадрів для швейної промисловості, яка здійснюється в технікумах, інститутах на підприємствах відіграє важливу роль у підвищені якості одягу.

Розвиток швейної галузі не можливо розглядати ізольовано. Найбільш тісні зв’язки вона має з текстильної промисловістю. Збільшення текстильною промисловістю випуску тканини і розширення її асортименту значно розширює сировину бази для підприємств швейної галузі.

Важливу роль у підвищенні якості одягу відіграє удосконалення його моделювання і конструювання. Цьому сприяє підвищення якості підготовки висококваліфікованих кадрів для швейної промисловості, яка здійснюється в середніх школах, технікумах інститутах, на підприємствах.

1. Організація трудового процесу у швейному цеху

Організація трудового процесу - це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції, це безперервне комплексне вирішування питань, це координація всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення в певні строки найбільшого виробничого результату з найменшими затратами.

Практика свідчить, що перед кожним підприємством стоять задачі специфічні організації виробництва пов’язані із забезпеченням сировиною, повним використанням виробничої площі, робочої сили та устаткування.

Організація трудового процесу характеризується способами поєднання операцій та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл - це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію. Виробничий цикл є важливим показником рівня організації процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства.

Трудовий процес має бути раціонально організований в просторі і часі. для цього слід дотримуватися таких принципів: спеціалізація, пропорційність, безперервність, ритмічність, автоматичність.

В швейній галузі широко застосовується потокове виробництво, яке сприяє збільшенню випуску продукції, кращому використанню основних виробничих фондів, підвищенню якості продукції, зниженню ї собівартості, збільшенню прибутку і рентабельності виробництва. Ефективність потокового виробництва залежить від багатьох факторів:

виду виготовляє мої продукції;

рівня спеціалізації;

ступеню розподілу і кооперації праці;

рівня механізації;

виду технологічного і транспортного устаткування;

потужності потоку;

кваліфікації кадрів та ін.

Розподіл праці - це закріплення окремих робочих прийомів пошиву виробу за конкретною робітницею. При цьому враховується кваліфікація робочого, складність роботи і вид устаткування. Трудові ресурси будуть використовуватися раціонально за таких умов:

максимальне завантаження роботою відповідно рівню кваліфікації;

правильність співвідношення між обсягом і складністю робіт;

чіткий облік виробітки;

застосування різних формі систем заробітної плати;

доцільна система преміювання робочих залежно від кількості і якості праці;

упровадження неекономічних методів мотивації трудової діяльності та ін.

В швейному цеху працює 80% робочих основного виробництва швейного підприємства.

За проектом прийнята потокова форма організації виробничого процесу у швейному цеху.

Чисельність основних робочих в потоці розраховується за формулою:

Ч_{я. о.} = Т_вир×П/t_зм, чол. /зм (1)

де Т_вир - норма часу виготовлення виробу, с; П - потужність потоку, вир/зм; t_зм - тривалість зміни, с.

За курсовим проектом з технології швейного виробництва прийнято 1 потік потужністю 537 виробів за зміну.

Ч_{я. о.} = 50403537/28800=93,9 чол. /зм

Приймаємо 94 чол. в зміні на потік.

Враховуючи складність окремих робочих прийомів пошиву жакету жіночого із напівлляної тканини за курсовим проектом з технології швейного виробництва приймається наступний склад основних робочих в потоці:

швачка 2 розряду - 13 чол.

швачка 3 розряду - 25 чол.

швачка 4 розряду - 19 чол.

швачка 5 розряду - 9 чол.

прасувальниці 2 розряду - 2 чол.

прасувальниці 3 розряду - 18 чол.

прасувальниці 5 розряду - 8 чол.

За даними діючого підприємства питома вага чисельності основних робочих швейного цеху в середньому складає біля 80% від загальної чисельності робітників цеху. Виходячи з цього чисельність по явці допоміжних робочих швейного цеху однієї зміни.

Ч_{я. д.} = Ч_{я. о.} * 100/В_о - Ч_{я. о}, чол. /зм (2)

Ч_{я. д} = 94*100/80 - 94 = 23,5

Приймаємо 24 чол. в зміні. Професійний склад допоміжних робочих прийнято за його структурою по діючому підприємству.

Таблиця 1 Професійний склад допоміжних робочих швейного цеху