Міжнародна економіка

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ


МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

(для студентів усіх спеціальностей, окрім спеціальності "Міжнародна економіка")

І.Д. ЯКУШИК,

В.Є.ПОЛІВАНОВ,

В.І. САВЧУК

КИЇВ 2010


УДК 339 (075.8)

ББК 65.5

Авторський колектив:

д.е.н., професор Якушик І. Д.,

к.е.н., доцент Поліванов В.Є.,

к.е.н., доцент Савчук В. І.

Рецензенти: Румянцев А.П., д.е.н., професор,

Філіпенко А.С., д.е.н., професор,

Якушик І.Д., Поліванов В.Є., Савчук В.І.

Міжнародна економіка: Курс лекцій. - К.:, 2010. -

У навчальному посібнику розглядаються актуальні питання та важливі тенденції розвитку сучасної міжнародної економіки. Основна увага приділена міжнародній торгівлі товарами і послугами, переміщенню капітала і робочої сили, світовій валютній системі та міжнародним розрахункам. Висвітлюються процеси міжнародної регіональної інтеграції та глобалізації світової економіки.

Для студентів вищих навчальних закладів і тим, хто цікавиться проблемами світової економіки і міжнародних економічних відносин.


Зміст

Вступ

Модуль I. Міжнародна економічна діяльність та основні сегменти світового ринку

Тема 1. Міжнародна економічна система

1. Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії

2. Поняття міжнародної економічної системи та її структурні елементи

3. Основні чинники виникнення міжнародної економічної системи

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність

1. Сутність та суб’єкти міжнародної економічної діяльності

2. Відкритість національної економіки як умова розвитку міжнародної економічної діяльності

3. Середовище міжнародної економічної діяльності

Тема 3. Світовий ринок товарів та послуг

1. Сутність та основні риси світового ринку

2. Світовий ринок товарів

3. Світовий ринок послуг

Тема 4. Світовий фінансовий ринок

1. Поняття і структура світового фінансового ринку

2. Учасники міжнародного фінансового ринку

3. Сучасні світові фінансові центри

Тема 5. Прямі інвестиції та міжнародне виробництво

1. Сутність та класифікація іноземних інвестицій

2. ТНК та вивезення капіталу

3. Міжнародне виробництво

Тема 6. Міжнародний кредит

1. Форми й види міжнародного кредитування

2. Світова криза заборгованості

3. Міжнародні валютно-кредитні організації

Тема 7. Світовий ринок праці

1. Передумова формування та сутність світового ринку праці

2. Національні моделі ринків праці та їх особливості

3. Роль Міжнародної організації праці в регулюванні світового ринку праці

Модуль ІІ. Сучасні форми міжнародних економічних відносин.

Тема 1. Міжнародна трудова міграція

1. Сутність, напрями та форми міжнародної трудової міграції

2. Економічні та соціальні наслідки трудової міграції

3. Міжнародне регулювання міграційних процесів

Тема 2. Світова валютна система

1. Етапи становлення та розвитку світової валютної системи

2. Валюта, валютний курс, світові валютні ринки

3. Валютна політика та її інструменти

Тема 3. Міжнародні розрахунки

1. Поняття та особливості міжнародних розрахунків

2. Форми міжнародних розрахунків

3. Міжнародні платіжні системи

Тема 4. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага.

1. Сутність і види балансів міжнародних розрахунків

2. Структура платіжного балансу

3. Методи балансування платіжного балансу

Тема 5. Міжнародна регіональна інтеграція

1. Сутність та основні ознаки міжнародної регіональної інтеграції

2. Передумови і переваги регіональної інтеграції

3. Основні форми регіональної економічної інтеграції

Тема 6. Глобалізація економічного розвитку

1. Сутність процесів глобалізації світової економіки

2. Фактори і форми прояву глобалізації

3. Суперечності і проблеми глобалізації

Тема 7. Інтеграція України у світову економіку

1. Економічні та політичні передумови інтеграції України у світову економіку

2. Основні напрями інтеграції України у світове економічне середовище

3. Відносини України з міжнародними економічними організаціями

Використана література


Вступ

Серед дисциплін, які формують систему економічних знань сучасного фахівця, велике значення має міжнародна економіка. Курс теорії міжнародної економіки, поряд з політекономією, мікро- і макроекономікою, є важливою складовою загальної економічної теорії. Сьогодні стає очевидним, що чим активніше країна включається в систему світогосподарських зв’язків, тим динамічніше і результативніше розвивається її економіка, що є основою для підвищення добробуту суспільства і його громадян.

Особливо актуальним є вивчення дисципліни "Міжнародна економіка" зараз, коли взаємозв’язок і взаємозалежність національних економік впливає не тільки на зовнішньополітичне життя країни, а й внутрішньоекономічне. Фінансові й економічні кризи, що виникають в окремих країнах, набувають, як правило, глобального характеру. Тому стає зрозумілим, що жодна країна світу не може успішно вирішувати свої економічні проблеми, не координуючи власну економічну політику з політикою, яка проводиться іншими країнами.

Вивчення дисципліни "Міжнародна економіка" дозволяє студентам привити вміння аналізувати із загальних економічних позицій складні процеси сучасної світової економіки.

Мета дисципліни - дати студентам теоретичні знання про світову економіку як про цілісну систему, формування умінь та практичних навичок в галузі міжнародної економіки, форм, методів та механізмів реалізації міжнародних економічних відносин.

Навчальне завдання дисципліни: вивчення сутності міжнародної економічної системи та закономірностей її розвитку, методів аналізу політико-правового, економічного, соціально-культурного середовища, інфраструктури міжнародної економічної діяльності; здобуття знань про регулювання міжнародних економічних відносин, міжнародну валютну систему, методологію міжнародних розрахунків, процеси міжнародної економічної інтеграції; набуття вмінь використовувати одержані знання у практичній зовнішньоекономічній діяльності України.

Об’єктом вивчення дисципліни є: процеси і явища, що відбуваються в умовах розвитку світового господарства, системи міжнародних економічних відносин.

Предметом вивчення є: система міжнародних економічних відносин, що складаються між суб’єктами міжнародної економіки у зв’язку з торговельною, виробничо-інвестиційною, валютно-фінансовою діяльністю.

У результаті вивчення цієї навчальної дисципліни студент повинен знати: понятійно-категоріальний апарат міжнародної економіки; процес розвитку і структуру міжнародної економічної системи; суть міжнародної економічної діяльності; основні форми міжнародних економічних відносин та методи їх регулювання; основні ознаки та етапи розвитку світової валютної системи; закономірності та етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції; сутність і проблеми глобалізації світової економіки; процеси інтеграції України у світову економіку та проблеми, пов’язані з ними.

Студент повинен вміти: аналізувати основні форми міжнародної економічної діяльності і міжнародних економічних відносин; робити висновки і прогнози, узагальнення, передбачати зміни кон’юнктури світового і національного ринків товарів та послуг; визначати тенденції глобалізації світового економічного розвитку; застосовувати набуті теоретичні знання у практичній зовнішньоекономічній діяльності.

Зміст посібника охоплює всі теми передбачені програмою з дисципліни "Міжнародна економіка".


Модуль I. Міжнародна економічна діяльність та основні сегменти світового ринкуТема 1. Міжнародна економічна система1. Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії

Сучасна економічна теорія включає, як відомо, такі три складові частини: мікроекономіку (microeconomics); макроекономіку (macroeconomics); і міжнародну економіку (international economics).

Мікроекономіка є першою і найбільш старою частиною економічної теорії. Її виникнення відноситься до останньої третини XIX століття і пов’язано з працями таких економістів як Л.Вальрас, К. Менгер, А. Маршалл та ін.

Основи макроаналізу пов`язують з працями Дж. Кейнса, зокрема, в першу чергу, з його роботою "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей", 1936р., в якій в 30-х роках започатковано дослідження макроекономічних проблем, що виникли під час Великої депресії (1929-1933рр.).

Міжнародна економіка є самою молодою частиною економічної теорії, яка динамічно розвивається. Її виникнення як самостійну наукову і навчальну дисципліну пов’язують із вступом світового господарства у другій половині XX ст. на якісно нову сходинку свого розвитку. Перехід світового господарства на нову сходинку свого розвитку відбувся під впливом таких подій як завершення краху колоніальної системи, розпад світової соціалістичної системи і перехід колишніх соціалістичних країн до ринкових відносин. Ринкова економіка стала практично міжнародною.

Ознаками міжнародної економіки є:

1. Розвинута сфера міжнародного обміну товарами та послугами на основі міжнародної торгівлі;

2. Розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все у формі вивезення/ввезення капіталу, робочої сили, технології;

3. Міжнародні форми виробництва на підприємствах, розташованих в кількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

4. Самостійна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів і послуг, ні руху факторів виробництва;

5. Система міжнаціональних і наднаціональних міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання;

6. Економічна політика держав, яка базується на принципі відкритої економіки.

В рамках предмета міжнародна економіка охоплює не тільки перші три ознаки, які були характерні для світового ринку (1) і для світового господарства (2-3), а й три абсолютно нові ознаки (4-6). Отже, якщо ознака перша виступає характеристикою світового ринку, ознаки 1-3 в сукупності характеризують світове господарство, то ознаки 1-6 разом є характеристиками міжнародної економіки вцілому.

Міжнародна економіка вивчає економічні закономірності взаємодії національних економік, вона розглядає рух потоків товарів, послуг і платежів всередині світового співтовариства, економічну політику, яка визначає і регламентує ці потоки.

Отже, об’єктом вивчення в курсі "міжнародна економіка" є процеси і явища економічного життя суспільства на міжнародному рівні. Предметом "Міжнародної економіки" є система економічних відносин, що виникають між економічними суб’єктами у процесі їх діяльності, які виходять за межі державних кордонів і реалізуються в різних формах міжнародного бізнесу. До суб’єктів міжнародної економіки відносяться окремі держави та їх об’єднання, міжнародні економічні організації, транснаціональні корпорації, юридичні та фізичні особи, діяльність яких виходить за національні кордони.

На початку XXI ст. світове господарство представляє собою єдиний економічний простір (мегаекономіку), в якому суб’єктами господарських відносин є, в першу чергу, багатонаціональні компанії та їх альянси, регіональні об’єднання, міжнародні організації, а також держави, асоціації, які в сукупності утворюють світове співтовариство.

2. Поняття міжнародної економічної системи та її структурні елементи

Поняття "система" в системній теорії розглядається як сукупність елементів, що знаходяться у взаємодії один з одним. З формальної точки зору система (Sy) передбачає наявність складу її елементів (с), специфічні взаємозв’язки між ними, структуру (S) і середовище (Е). Елементи - прості складові частини системи. Структура - співвідношення елементів системи. Середовище - це те, що впливає на систему і з чим вона взаємодіє. Розрізняють два види середовища: зовнішнє середовище і внутрішнє середовище.

Міжнародна економічна система - це сукупність національних господарств, пов’язаних міжнародним поділом праці, економічними і політичними відносинами, які підкоряються єдиним законам розвитку.

Перетворення суми національних господарств в систему відбувається в процесі розвитку міжнародних економічних відносин, інтернаціоналізації і інтеграції національних економік, в основі яких лежать відмінності між країнами:

- природно-географічні, що об’єднують особливості природних умов, природних ресурсів, величини території, чисельності населення, географічного положення та ін.;

- техніко-технологічні, які включають кількісні і якісні параметри технічного оснащення, структуру виробництва, рівень технології, науково-дослідницькі розробки, досвід, науковий потенціал;

- соціально-економічні, що об’єднують різні показники економічного і соціального розвитку, механізми організації виробництва, його культури та ін.

Перераховані відмінності визначають, з одного боку, системність світової економіки, існування в ній подібних за тим чи іншим критерієм груп країн. З іншого боку - нерівномірність розподілу ресурсів, різні можливості їх ефективного використання, що стають факторами міжнародного поділу праці.

Цілісність міжнародної економічної системи проявляється в:

- стійких взаємозв’язках, регулярному русі продукту в глобальному масштабі, що роблять національні господарства взаємозалежними одне від одного;

- єдиній цілі усіх її підсистем - задоволення потреб людини;

- міжнародному характері ресурсів, що використовуються для задоволення потреб населення окремих країн і світу в цілому;

- функціонуванні міжнародних ринків, які взаємодіють з національними;

- напрацюванні загальних правил і формуванні інститутів взаємодії національних господарств.

Міжнародна економічна система, як економічне явище має дуже складну і неоднопорядкову структуру. Вона може розглядатися з різних вихідних точок зору. З точки зору окремих груп країн, то до основних структурних елементів міжнародної економічної системи відносяться:

− країни з розвинутою ринковою економікою;

− країни, що розвиваються;

− країни з перехідною економікою.

В цьому структурному секторі міжнародної економічної системи постійно відбувається перехід окремих країн з однієї із зазначених вище груп до іншої.

Центральне місце у першій групі країн займають країни - члени Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Сьогодні ОЕСР об’єднує 30 найбільш розвинених країн світу (країни Західної Європи, Північної Америки, Японія, Республіка Корея, Нова Зеландія, Турція, а також ряд країн Центральної і Східної Європи).

Існує ряд критеріїв, за якими можна визначити місце країни і світовій економіці:

ступінь відкритості економіки (участь у міжнародній торгівлі, міжнародному переміщенні капітала і валютно-розрахунково відносин);

рівень економічного розвитку країни (рівень індустріалізації, частка ВВП на душу населення, структура виробництва);

рівень технологічного і наукового потенціалу;

тип економічного розвитку (екстенсивний чи інтенсивний);

соціальна орієнтація економіки (характер і форми реалізації власності);

гуманізація економіки (витрати на медицину, освіту, культуру);

екологізація економіки (законодавчо-правові норми і фінансування заходів щодо захисту навколишнього середовища) та ін.

3. Основні чинники виникнення міжнародної економічної системи

Серед основних чинників, що формують економічну єдність світу як систему, можна виділити інтернаціоналізацію виробництва і обігу, міжнародну господарську інтеграцію, науково-технічну революцію, необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства та ін.

Інтернаціоналізація господарського життя, що виражається у постійному зростанні взаємозв’язків і взаємозалежності різних країн і регіонів світу, господарюючих суб’єктів різного рівня (від малих підприємств до найбільших міжнародних корпорацій) розпочалась за епохи великого машинного виробництва. Виділяють три основні етапи розвитку інтернаціоналізації господарського життя. На першому етапі (приблизно кінець XVIII ст. - кінець XIX ст.) інтернаціоналізація виробництва ґрунтувалася переважно на взаємодії національних господарств завдяки простій кооперації. Основною формою зв’язків була зовнішня торгівля. Інтернаціоналізація виробництва і обігу стала однією з найголовніших передумов формування світового господарства.

На другому етапі (кінець XIX ст. - середина XX ст.) інтернаціоналізація виробництва переходить в іншу стадію, пов’язану з розвитком складної кооперації. Характерною ознакою складної кооперації є те, що вона ґрунтується на основі міжнародного поділу праці, який стає визначальним чинником поглиблення інтернаціоналізації господарського життя та формування світового господарства.

На третьому (сучасному) етапі, що розпочався із середини XX ст. інтернаціоналізація виробництва набуває комплексного характеру, тобто охоплює всі країни світу, всі галузі виробничої та невиробничої сфер.

Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів сировини, палива, засобів виробництва компенсуються широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробництва і обігу. Інтернаціоналізація об’єднує структурні елементи й суб’єкти світового господарства в єдине ціле, тому вона є одним із системоутворюючих чинників міжнародної економічної системи. З поглибленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність.

Основними формами прояву інтернаціоналізації господарського життя є:

- великомасштабні потоки міжнародної торгівлі товарами і послугами;

- набуття великих розмірів міжнародної міграції робочої сили;

- початок функціонування систем міжнародного виробництва;

- посилення розвитку транспортної інфраструктури та інфраструктури зв’язку;

- сформованість елементів єдиного світового інформаційного простору;

- прояв тенденції цілісності фінансової системи сучасного світу, розвиток інтеграційних процесів у валютно-кредитній сфері на регіональному рівні тощо.

Важливим чинником формування міжнародної економічної системи є, також посилення процесів глобалізації, де провідну роль відіграють транснаціональні корпорації (ТНК).

Питання для обговорення:

1. В чому відмінність понять "світова економіка" і "міжнародна економіка"?

2. Назвіть суб’єкти і об’єкти світової економіки.

3. Які існують точки зору з приводу етапів розвитку світового господарства?

4. Які критерії покладені в основу класифікації країн світового господарства?

5. Які фактори визначають розвиток сучасної світової економіки?

6. В чому відмінність світової ринкової економіки сьогодення від світової економіки середини ХХ ст.?

7. Які ознаки і структура системи світової інформаційної економіки?

8. В чому сутність індексу розвитку людського потенціалу?

9. Що таке "нова економіка", її основні риси і особливості?

10. Назвіть основні риси сучасної міжнародної економічної системи.

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність1. Сутність та суб’єкти міжнародної економічної діяльності

Міжнародні господарські зв’язки протягом віків залишаються однією з основних форм спілкування людства. Традиційною і найстарішою формою міжнародних економічних зв’язків була і залишається торгівля. З розвитком цивілізації відбувається постійне втягнення окремих держав у міжнародні господарські зв’язки, що веде до виникнення єдиної світової економіки. Світова економіка - це сукупність національних господарств і недержавних структур, а також їх економічних взаємовідносин. Органічною частиною світової економіки є міжнародні економічні відносини (МЕВ).

Матеріальною основою системи світового господарства виступає міжнародний поділ праці, сутність якого проявляється у єдності двох процесів: розподілу виробництва (міжнародна спеціалізація) та його об’єднання (міжнародна кооперація виробництва).

На початку XXI ст. формується нова модель світової економіки - система багатомірних економічних взаємозалежностей і взаємодій, яка спирається на складне поєднання механізмів конкуренції, кооперації і партнерства на макро- і мікрорівнях, розширенні різноманітних зовнішньоекономічних зв’язків.

Зовнішньоекономічні зв’язки - це комплексна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб’єктів у всіх галузях економіки. Зовнішньоекономічні зв’язки є історичною та економічною категорією. Як історична категорія зовнішньоекономічні зв’язки є продукт цивілізації. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв’язки являють собою систему економічних відносин, що виникають при переміщенні ресурсів усіх видів між державами і економічними суб’єктами різних країн. За структурною ознакою зовнішньоекономічні зв’язки поділяються на: зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні та ін.

На основі зовнішньоекономічних зв’язків розвивається міжнародна економічна діяльність, яка охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються різні за національним походженням та місцем перебування суб’єкти підприємницької та регуляторної діяльності.

Міжнародна економічна діяльність - це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, їх суб’єктами господарського життя, міжнародними організаціями. До ключових господарських суб’єктів у міжнародній економіці, які формують міжнародний бізнес відносяться:

- транснаціональні корпорації (ТНК) - це як правило, великі господарські комплекси з міжнародною сферою діяльності;

- довгострокові стратегічні альянси ТНК;

- транснаціональні банки (ТНБ);

- транснаціональні інституціональні інвестори (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди);

- транснаціональні фінансово-промислові групи (інтеграція ТНК і ТНБ);

- світові фінансові центри;

- великі біржі.

Крім цього, до суб’єктів міжнародної економічної діяльності також належать:

національні держави;

суверенні утворення (регіональні і місцеві органи влади);

союзи підприємців;

торгові палати;

світові економічні та фінансові інститути та ін.

В процесі міжнародної економічної діяльності виникають певні форми міжнародних економічних відносин:

міжнародна торгівля товарами і послугами;

міжнародний рух капіталу;

міжнародна міграція робочої сили;

міжнародний обмін технологіями;

міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

міжнародна економічна інтеграція.

В основі розвитку економічних відносин між суб’єктами міжнародної економічної діяльності лежить міжнародний поділ праці та відкритість національних економік.


2. Відкритість національної економіки як умова розвитку міжнародної економічної діяльності

Однією із провідних тенденцій світогосподарського розвитку кількох останніх десятиліть є послідовний перехід багатьох країн світу від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу, орієнтованої на зовнішній ринок.

Відкритою називають національну економіку, яка природним шляхом зінтегрована у світове господарство, достатньо повно реалізує переваги міжнародного поділу праці, активно використовує різні форми світогосподарських зв’язків, які напрацьовані сучасною практикою. Іншими словами, відкрита економіка - це економіка при якій: а) країни експортують і імпортують значну частину товарів і послуг, що виробляються; б) країни, отримують і надають кредити на світових фінансових ринках.

Поняття "відкрита економіка" ширше поняття "свободи торгівлі" і включає окрім власне торгівлі товарами і послугами свободу пересування між країнами факторів виробництва (трудових ресурсів, капіталу, інформації), а також взаємообмін національними валютами.

В якості показників, що використовуються для оцінки рівня відкритості економіки, частіше всього застосовується експортна та імпортна квота. Експортна квота являє собою кількісний показник, що характеризує значимість експорту для економіки в цілому і для окремих галузей по тим чи іншим видам продукції:

Ке = .

де Ке - експортна квота; Е - вартість експорту; ВВП - Валовий внутрішній продукт.

Імпортна квота являє собою кількісний показник, що характеризує значимість імпорту для народного господарства і окремих галузей різних видів продукції:

Кі = .

де Кі - імпортна квота; І - вартість імпорту;. ВВП-Валовий внутрішній продукт.

Зовнішньоторговельна квота базується на оцінці значимості експортно-імпортних операцій відносно ВВП для національної економіки:

Кзв =

де Кзв - зовнішньоторговельна квот; Е - вартість експорту; І - вартість імпорту; ВВП - Валовий внутрішній продукт.

Перехід конкретної національної економіки до політики відкритості забезпечує країні:

поглиблення спеціалізації та кооперації виробництва;

розповсюдження світового досвіду через систему розвинутих міжнародних відносин;

зростання конкуренції між вітчизняними виробниками;

зростання добробуту населення.

Відкритість економіки не є синонімом безконтрольності та вседозволеності у зовнішньоекономічних зв’язках, міжнародній економічній діяльності. Відкрита економіка вимагає істотного втручання держави в таку діяльність. Мета такого втручання - послідовно відстоювати економічні інтереси своєї країни, забезпечувати конкурентоспроможність, ефективність національної економіки, національну безпеку країни.

Виходячи з цього, державі необхідно вирішувати проблеми оптимізації структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики. Отже, держава повинна істотно впливати як на масштаби, так і на форми взаємодії національної економіки із зовнішнім світом, в системі світового господарства.

Основними факторами, що впливають на ступінь відкритості економіки, масштаби та інтенсивність економічних зв’язків національних господарств є такі: рівень економічного розвитку країни, який вимірюється величиною національного доходу на душу населення; ступінь розвитку структури національного (суспільного) продукту; наявність в країні виробничих ресурсів, в т.ч. природних (сільськогосподарські угіддя, корисні копалини та ін.); характер внутрішнього ринку. Ємний внутрішній ринок сприяє розширенню економічних зв’язків з іншими країнами. Таким чином, відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере активну участь в системі міжнародного поділу праці та опосередковує в процесі міжнародної кооперації вагому частку сукупного продукту.

Рівень відкритості економіки за звичай залежить від обсягів зовнішньої торгівлі країни або від політичної лінії її уряду.

3. Середовище міжнародної економічної діяльності

Щоб розібратись у причинах істотних відмінностей в організації економік різних країн, вплив їх економік на розвиток міжнародної економіки, необхідно розглянути фактори, що впливають на розвиток національних економік. Мова йде про економічне середовище в якому відбуваються економічні процеси тієї чи іншої країни. Економічне середовище - сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, що зумовлюють напрями і форми ділової активності людини, суспільства. Його основу складають, по-перше, природні фактори, які сформовані без участі людини, але впливають на здійснення економічної діяльності, а по-друге, фактори, що сформувались під впливом і в результаті людської діяльності.

Природні системи, що впливають на життя людини, можна розділити на біосферу, ноосферу й антропосферу.

Міжнародне економічне середовище характеризується також, сукупністю економічних умов, процесів і причин, які сприяють або гальмують розвиток міжнародної економіки, міжнародної економічної діяльності, міжнародних економічних відносин За визначенням економіста В.В. Липова міжнародне економічне середовище - сукупність географічних, природно-кліматичних, соціокультурних, ідеологічних, правових, політичних, економічних чинників, що визначають напрямки розвитку й особливості міжнародних економічних відносин.

Вплив вказаних чинників міжнародного економічного середовища на економічну діяльність країн, розвиток МЕВ доцільно детально розглянути на семінарському занятті.

Питання для обговорення:

1. На які основні частини (групи) поділяються економічні ресурси світу, країни?

2. Яку конкретну роль виконують суб’єкти міжнародної економічної діяльності в цьому процесі?

3. Дайте характеристику основних змін у галузевій структурі світової економіки.

4. В чому відмінність НТП від НТР?

5. Назвіть основні форми організації міжнародного підприємництва.

6. В чому основний зміст і сутність міжнародного поділу праці?

7. В яких основних формах виступає міжнародний поділ праці і в чому їх сутність?

8. Що є показником рівня міжнародної спеціалізації і як він визначається?

9. Назвіть основні моделі (типи) вільних економічних зон і дайте їм характеристику.

10. Назвіть основні форми міжнародної економічної діяльності України.

Тема 3. Світовий ринок товарів та послуг1. Сутність та основні риси світового ринку

Розвиток міжнародного поділу праці заклав основи формування і динамічного розвитку світового ринку. Сучасний світовий ринок сформувався у процесі тривалого історичного розвитку на основі внутрішніх ринків держав, перш за все, провідних держав світу, взаємозв’язки яких поступово виходили за національно-державні межі і розвивалися вже в системі МЕВ.

В теорії і на практиці використовуються різні поняття, пов’язані з ринком: внутрішній, національний, міжнародний і світовий. Внутрішній ринок - сфера економічного обміну, в рамках якого все вироблене і призначене для продажу реалізується всередині даної країни. Національний ринок - це весь ринок даної країни, частина якого пов’язана з міжнародним обміном (експортом та імпортом товарів і послуг). Міжнародний ринок - частина національного ринку, яка безпосередньо пов’язана із зарубіжними ринками і орієнтована на іноземних покупців і продавців. Світовий ринок - поняття синтетичне, яке об’єднує ринки усіх країн світу в єдине ціле.

Основні риси світового ринку:

− в його основі лежить розвинуте ринкове господарство, що виходить в пошуках сфер і об’єктів збуту, ефективної міжнародної взаємодії в цілому за національні межі;

− світовий ринок знаходить свій прояв у міжнародному переміщенні товарів, послуг і основних факторів виробництва під дією не тільки внутрішніх, а й зовнішніх факторів попиту і пропозиції;

− світовий ринок в більшій мірі, ніж внутрішній оптимізує використання факторів виробництва, направляючи їх рух у найбільш ефективні сфери і галузі ринку;

− світовий ринок виступає як своєрідний фільтр, який вираховує із міжнародного обміну ті чи інші товари, які не відповідають міжнародним стандартам якості і не витримують жорстких вимог міжнародної конкуренції. У зв’язку з цим у міжнародній торгівлі розрізняють поняття так званих "торгуємих товарів", які реалізуються на зарубіжних ринках і "неторгуємих товарів", які реалізуються в тій же країні, де вони вироблені.

Разом з тим поділ товарів на торгуємі і неторгуємі досить умовний. Це видно з аналізу прийнятої ООН Стандартизованої промислової класифікації, яка визнається у більшості країн світу. В ній із 9 груп товарів торгуємі складають 3 групи, а неторгуємі - 6 груп.

Торгуємі товари:

1. Продукція сільського господарства, мисливства, лісного господарства і рибальства;

2. Продукція видобувної промисловості;

3. Продукція обробної промисловості.

Неторгуємі товари:

1. Комунальні послуги і будівництво;

2. Оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі;

3. Транспортування, зберігання, зв'язок, фінансове посередництво;

4. Оборона і обов’язкові соціальні послуги;

5. Освіта, охорона здоров’я і господарські роботи;

6. Інші комунальні, соціальні і особисті послуги.

Зазвичай в цій класифікації є і певні винятки. Так, зокрема, все більше торгуємими у міжнародній торгівлі стають сьогодні освітянські послуги, будівельні роботи (будівництво об’єктів за кордоном) та ін.

Розвиток міжнародної торгівлі кінця XX - початку XXI ст.ст. характеризується такими тенденціями:

− прискорення темпів розвитку міжнародної торгівлі, що обумовлено різними чинниками;

− випереджаюче зростання міжнародної торгівлі у порівнянні із ростом виробництва в реальних секторах економіки;

− зміна географії міжнародної торгівлі у порівнянні із ростом виробництва в реальних секторах економіки;

− зміна внаслідок НТП товарної структури валового світового продукту і світової торгівлі;

− розвиток Інтернет-комерції, електронної торгівлі.

Вказані тенденції - прояв глобалізації світової економіки, посилення взаємозалежності країн, росту ризиків "ланцюгової" нестабільності.

2. Світовий ринок товарів

Традиційною і найбільш розвинутою формою МЕВ, як відомо, є зовнішня торгівля. На її частку приходиться біля 80% всього обсягу МЕВ.

Під терміном "зовнішня торгівля" розуміється торгівля будь-якої країни з іншими країнами, яка складається із оплачуваного ввезення (імпорту) і оплачуваного вивезення (експорту) товарів.

В статистичних довідниках ООН приводяться дані про обсяги і динаміку світової торгівлі, як суми вартості експорту всіх країн світу. У 2007 році світовий експорт товарів був на рівні 13,62 трлн.дол. Найбільшим у світі експортом товарів була Німеччина - 1,33 трлн.дол. (Китай - 1,22 трлн.дол., США - 1,16 трлн.дол.).

Виділяють два напрямки міжнародної торговельної діяльності: торгівля товарами і торгівля послугами. Товар - продукт виробничо-економічної діяльності, що має матеріально-речову форму і є об’єктом купівлі-продажу у ринковій економіці.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в різних аспектах: регіональному (географічному), товарно-галузевому, з точки зору сфери виробництва, характеру використання товару тощо. Товарно-галузева структура світового ринку включає:

− ринок машин і устаткування;

− ринок мінеральної сировини і палива;

− ринок сільськогосподарської сировини;

− ринок продовольчих товарів;

− ринок товарів лісу.

З точки зору сфери виробництва, це:

ринок промислових товарів (сировина, продовольство, машини і устаткування);

ринок продукції інтелектуальної творчості (досягнення науки, технології, ноу-хау, твори мистецтва, книги та ін.);

ринок споживчих товарів.

o За характером кінцевого використання, це:

− світові ринки товарів виробничого призначення;

− світові ринки споживчих товарів.

Сучасна міжнародна торгівля представляє собою багаторівневу систему. Нижній рівень - ринок базових товарів - його утворює продукція сільського господарства і видобувної промисловості. Cередній - напівфабрикати і трудомісткі готові вироби, тобто продукція низькотехнологічних галузей (чорна металургія, будівельні матеріали, текстиль та інша продукція легкої промисловості), і середньотехнологічних товарів - станки, засоби транспорту, продукція основної хімії, гумотехнічні і пластмасові вироби, продукція деревообробки.

Найбільш динамічними секторами міжнародної торгівлі в останні роки є обмін товарами "високих технологій" або науковоємних галузей промислов

Подобные работы:

Актуально: