Цивільна оборона в сучасних умовах
Реферат
з циклу “Медицина катастроф" за темою:
“Цивільна оборона в сучасних умовах”
План
Роль, місце і завдання цивільної оборони в структурі заходів щодо забезпечення життєдіяльності населення України
Цивільна оборона в сучасних умовах
Сили і засоби цивільної оборони України, їх характеристика і призначення
Цивільна оборона зарубіжних країн. Міжнародне співробітництво у сфері цивільної оборони
Література
Роль, місце і завдання цивільної оборони в структурі заходів щодо забезпечення життєдіяльності населення України
Відповідно до Закону України, прийнятого в лютому 1993 року, і Положення про Цивільну оборону, Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року і Додаткових Протоколів від 8 червня 1977 року громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків катастроф, стихійних лих і можуть вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади гарантій щодо забезпечення його реалізації.
Держава як гарант цього права утворює систему органів управління, сил і заходів, способів і дій, об'єднаних і визначених як Цивільна оборона України.
До комплексу дій держави і суб'єктів щодо попередження надзвичайних ситуацій належать відслідковування передумов і вплив можливих подій на їх розвиток, а в разі виникнення надзвичайної ситуації збір, опрацювання, аналіз і передача у встановленому порядку інформації, підготування проектів і прийняття відповідних невідкладних рішень, термінові дії з локалізації і ліквідації надзвичайної ситуації; ослаблення й ліквідація наслідків надзвичайної ситуації; організація компенсації втрат населенню.
Для вирішення цих завдань створена Постійна урядова комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.
Для оперативного реагування на надзвичайні ситуації або їх загрозу відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України діє оперативна мобільна група (ОМГ).
У 1997 році почалася робота над створенням Кризового центру МНС.
Кризовий центр забезпечує вирішення питань реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного й інших походжень. Він є осередком і центральним елементом Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань концентрації інформації.
Кризовий центр - це перший серйозний крок до організації інформаційно-аналітичної системи. З появою надзвичайної ситуації він стає головним штабом міністерства, що оцінює кризову ситуацію й оперативно втручається у вирішення проблеми, приймає всі ключові рішення, спрямовані на зменшення масштабів лиха, на подолання наслідків НС, насамперед - на порятунок людей, захист навколишнього середовища, зберігання матеріальних цінностей. Зараз цією системою охоплено три міністерства і відомства, які мають найбільше відношення до техногенної екологічної безпеки. Після дослідження системи до неї підключаться урядові підрозділи та інші спеціальні підрозділи. Зрештою інформаційно-аналітична система з питань надзвичайних ситуацій зросте до масштабів загальнонаціональної.
Кризовий центр забезпечує інформаційну підтримку прийняття обґрунтованих рішень членами Постійної урядової комісії з питань техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) і НС.
Інспекція цивільної оборони України. Для вирішення завдань у галузі запобігання виникнення надзвичайних ситуацій створюється Інспекція цивільної оборони України, на яку покладається контроль:
за експлуатацією діючих підприємств, споруд і потенційно небезпечних об'єктів, включаючи контроль за наявністю засобів колективного й індивідуального захисту, майна цивільної оборони, систем контролю й оповіщення;
збереженням, транспортуванням, використанням, знешкодженням і похованням сильнодіючих отруйних, радіоактивних і вибухонебезпечних речовин, а також здійснення заходів щодо запобігання їх аварійних викидів;
дотриманням будівельних норм і правил інженерно-технічних заходів цивільної оборони, а також техногенної безпеки на хімічно, пожежо- і вибухонебезпечних об'єктах.
Положення про Інспекцію цивільної оборони України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Цивільна оборона України - державна система органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного й військового характерів.
Із вищесказаного випливає, що основне призначення Цивільної оборони:
у мирний час - забезпечення надійного захисту населення й народного господарства від наслідків значних виробничих аварій, катастроф, стихійних лих і створення умов для їх швидкої ліквідації;
воєнний час - разом із Збройними силами й іншими формуваннями та при активній участі всього населення захистити тил країни від впливу сучасних засобів ураження і забезпечити його стійку роботу.
Організаційна структура ЦО України визначається її призначенням, роллю і місцем у загальних оборонних заходах країни, а також системою загальнодержавного устрою, структурою органів управління.
Цивільна оборона організована за територіально-виробничим принципом на всій території держави.
Загальне керівництво ЦО відповідно до принципу її організації здійснює Кабінет Міністрів України, уряд Криму, центральні, місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
У містах, районах, селищах, селах керівництво здійснюють виконкоми відповідних місцевих рад.
Начальником ЦО України є прем'єр-міністр України. На інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальника ЦО виконують керівники відповідних органів державної виконавчої влади, голови виконкомів місцевих рад.
У міністерствах, відомствах, на підприємствах, в установах, організаціях і на об'єктах господарської діяльності (ОГД) начальником ЦО є керівник.
Безпосереднє керівництво виконанням завдань ЦО поклада^ ється на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділи мініс-терстр й інших центральних органів державної виконавчої влади, що залучаються для виконання завдань із захисту населення та надання йому допомоги в надзвичайних ситуаціях, а також співробітників ЦО підприємств, установ й організацій, чисельний склад яких визначається відповідно до Положення про ЦО України.
Для проведення заходів органи управління ЦО на підприємствах, установах і в організаціях розробляють плани:
розвитку й удосконалення ЦО;
дії органів управління й сил ЦО в разі надзвичайних ситуацій.
Для надійного і стійкого керування процесами захисту населення в НС і виконання інших функцій застосовується державна система пунктів управління (ПУ):
на державному рівні - захищений ПУ, обладнаний засобами зв'язку, системою життєзабезпечення з цілодобовим чергуванням, розташований поблизу місця дислокації адміністрації Президента, запасний ПУ в заміській зоні (за рахунок держбюджету);
рівні міністерств та інших центральних органів державної влади - запасні ПУ в заміській зоні (за рахунок міністерств, відомств);
обласному рівні й у Республіці Крим - по два запасні ПУ: один у місті, інший - у заміській зоні. Ці пункти обладнуються засобами зв'язку й оповіщення, системами життєзабезпечення;
інших адміністративних рівнях ПУ створюються за місцем дислокації органу, що здійснює керівництво ЦО наданому об'єкті, в одному з укриттів ОГД.
При обласних і міських радах утворені постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки й надзвичайних ситуацій, які очолюють заступники голів виконкомів.
Рішення постійної комісії (ПК) є обов'язковими для всіх без винятку підприємств, установ і органів управління, розташованих на території підвідомчої ради, при якій створена ПК. Робота постійної комісії організується разом з органами МВС, СБУ, військкоматів й ін.
Постійна комісія має право:
приймати рішення щодо проведення екстрених заходів для захисту населення;
брати участь у підготовці висновків щодо доцільності розміщення потенційно небезпечних об'єктів, здійснювати контроль за їх діяльністю;
залучати до роботи матеріальні, людські та інші ресурси для запобігання аварій, катастроф і ліквідації наслідків НС.
У разі виникнення НС на ПК покладаються основні завдання:
приведення в готовність підпорядкованих органів управління, сил і засобів ЦО;
оцінка обстановки й прогнозування можливих наслідків НС;
прийняття екстрених заходів для життєзабезпечення населення, зниження екологічних й матеріальних збитків.
Цивільна оборона в сучасних умовах
Цивільна оборона у своїй практичній діяльності спирається на людські й матеріальні ресурси всієї країни. Вона є не лише частиною системи соціальних і оборонних заходів, але й всенародною справою.
1. Завдання цивільної оборони:
1. Попередження населення про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження й вживання заходів щодо зменшення збитків у разі аварій, катастроф, значних пожеж і стихійних лих.
2. Оповіщення населення в ході ліквідації наслідків НС, постійне його інформування про обстановку, що складається.
Для виконання цього завдання створена автоматизована система оповіщення й інформаційного забезпечення на базі загальнодержавної мережі зв'язку й радіомовлення, яка поділяється на державну й регіональну.
3. Захист населення від наслідків стихійних лих НС.
З метою виконання цього завдання здійснюється комплекс заходів, що забезпечують укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний захист, а також захист від біологічних засобів ураження.
Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є показники стану довкілля в разі НС і відповідне рішення ПК.
Штаби ЦО беруть участь у плануванні евакозаходів і всебічно сприяють підготовці евакоорганів до їх роботи.
4. Організація й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах надзвичайних ситуацій та осередках ураження.
Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків НС, а також:
розвідуванні осередків ураження й визначенні меж цих осередків;
проведенні робіт, пов'язаних із пошуком і порятунком людей;
наданні допомоги потерпілим;
евакуації населення з осередків масових уражень;
забезпеченні громадського порядку в зонах аварій, катастроф;
здійсненні заходів життєзабезпечення населення;
здійсненні санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів тощо.
5. Створення систем аналізу, прогнозування, керування, оповіщення і зв'язку, спостереження й контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх у готовності для стійкого функціонування в умовах НС мирного і воєнного часу.
Організатором діяльності цих систем є Міністерство України з питань НС, основними виконавцями - Держкомгідромет, Міністерство охорони здоров'я й інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи й організації, що входять у сферу його управління.
Спеціальні підрозділи названих центральних органів державної виконавчої влади цілодобово й у встановлені терміни інформують штаб ЦО України про стан навколишнього природного середовища, подають відомості щодо прогнозів на найближчий час. Про загрозливі явища штаб ЦО інформує негайно.
6. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійних лих і у воєнний час.
Завдання передбачає заходи, що здійснюються центральними й місцевими органами державної влади, адміністраціями областей, міст, районів, установ і організацій завчасно, а також у разі виникнення НС з метою створення умов для виживання населення, що може виявитися (виявилося) в осередках ураження.
Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімальних потреб громадян, що постраждали від наслідків НС, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на час проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:
тимчасове розселення громадян у безпечні місця;
організація харчування населення в зонах НС;
організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідемічного нагляду в місцях тимчасового розселення.
7. Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу ЦО, її органів управління і сил, навчання населення вміння застосовувати індивідуальні засоби захисту (133) і діяти в умовах НС. Населення проходить підготовку за групами:
учні середніх шкіл - за програмами під керівництвом учителів;
студенти - за спеціальними програмами.
Особи, не зайняті у сфері виробництва й обслуговування, навчаються вміння застосовувати засоби захисту і діяти в умовах НС за допомогою пам'яток і засобів масової інформації, а також під час загальнодержавного навчання з ЦО, яке проводиться за рішенням уряду України.
Сили і засоби цивільної оборони України, їх характеристика і призначення
З метою удосконалення системи попередження й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, раціонального використання бюджетних коштів, а також наявних сил і засобів різноманітних міністерств і відомств Указом Президента України за № 1005/96 від 28 жовтня 1996 року в Україні створено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Цьому Міністерству підпорядкована вся система ЦО України, а в разі виникнення НС воно координує діяльність міністерств й інших центральних органів виконавчої влади з вирішення питань щодо захисту населення і територій від НС і ліквідації їх наслідків.
Для цих цілей МНС України залучає не лише сили і засоби медичної служби ЦО, але й бригади екстреної медичної допомоги, створені при Міністерстві охорони здоров'я, сили і засоби медичних служб Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Прикордонних військ, Міністерства транспорту України й інших міністерств і відомств.
Завдання військ цивільної оборони - захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, військових дій, проведення рятувальних та інших невідкладних заходів.
Порядок повсякденного функціонування військ цивільної оборони і їх дії в надзвичайних ситуаціях визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Статутом військ ЦО МНС, їх ще називають "війська не для війни".
Сьогодні війська ЦО МНС у своєму складі містять:
окремі механізовані бригади (3 одиниці);
окрему навчальну бригаду;
окремі мобільні механізовані полки (4 одиниці);
окремі аварійно-рятувальні батальйони (3 одиниці);
об'єднаний загін оперативного реагування;
районний рятувальний координаційний центр;
частини чи підрозділи (3 одиниці).
В Україні війська ЦО МНС представлені 14 військовими частинами і 2 підрозділами, що розташовані в містах: Києві; Донецьку; Вінниці; Кіровограді; Керчі; Переяслав-Хмельницькому; Дрогобичі; Мерефі; Краснознаменці; Мелітополі; Верховцеві; Ромнах; Лоскутовці; Мазанці, а також: спеціалізований воєнізований загін швидкого реагування (у Дніпропетровську), державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (у Запоріжжі), спеціалізована воєнізована аварійно-рятувальна частина (у Полтаві).
Спеціалістів для військ ЦО готують військові кафедри Київського державного технічного університету будівництва й архітектури, Севастопольського інституту ядерної енергетики й промисловості, інженерного факультету Подільської державної аграрно-технічної академії.
Відповідно до наказу Міністра МНС за № 23 від 3 лютого 1997 року в разі виникнення надзвичайних ситуацій спеціалізованими формуваннями ЦО, їх завданнями й зонами відповідальності вважають:
спеціальну воєнізовану аварійно-рятувальну частину (м. Полтава) - проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації нафто - і газогорючих фонтанів, фонтанів, що не горять, а також наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України;
спеціальний воєнізований загін швидкого реагування (м. Дніпропетровськ) - проведення аварійно-рятувальних робіт із ліквідації великих виробничих аварій на об'єктах, що виробляють і зберігають сильнодіючі отруйні речовини, а також наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України;
державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (м. Запоріжжя) - проведення локалізації і спеціальних робіт на хімічно-небезпечних об'єктах, нафтопродуктопроводах і спеціальних робіт у разі надзвичайних ситуацій природного характеру на території Запорізької області й інших регіонів України;
центральний воєнізований спеціалізований аварійно-рятувальний загін (м. Київ) - проведення аварійно-рятувальних робіт у разі НС на території України.
Невоєнізовані формування ЦО - це основна складова частина всієї ЦО, вони створюються в разі виникнення НС в областях, районах, а також на підприємствах, що продовжують свою роботу під час НС.
Комплектування невоєнізованих формувань установлюється законодавчим порядком, з урахуванням завдань штабів ЦО.
Порядок використання особового складу невоєнізованих формувань, його матеріального і фінансового забезпечення, а також матеріального стимулювання в мирний час визначають обласні, Київська і Севастопольська міські адміністрації.
Функціональні обов'язки посадових осіб цивільної оборони викладені в Положенні про Цивільну оборону України і в керівних документах по ЦО.
Медичних працівників понад усе цікавить у системі ЦО її медична служба.
Медична служба цивільної оборони (МС ЦО) - спеціальна служба в системі охорони здоров'я, призначена для медичного забезпечення населення в зонах стихійних лих, а також в осередках ураження за умови застосування у воєнний час зброї масового ураження. Підрозділи МС ЦО формуються установами Міністерства охорони здоров'я України. В областях - це управління охорони здоров'я, у міських районах - медичні НДІ, лікувальні заклади, СЕС, СП тощо, а в сільській місцевості - ЦРЛ, СЕС.
Силами МС ЦО є медичні формування і медичні заклади. Формування МС ЦО - рухомі сили служби. Це санітарні пости, санітарні дружини, загони першої медичної допомоги (ЗМП), рухомі протиепідемічні загони (РПЕЗ), бригади спеціалізованої медичної допомоги (БСМД), загони спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД), спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ), інфекційні рухомі госпіталі (ІРГ), групи епідеміологічної розвідки (ГЕР).
За підпорядкованістю формування МС ЦО підрозділяються на об'єктові (СП, СД) і територіальні (всі інші формування МС ЦО).
До закладів МС ЦО належать: головні лікарні, багатопрофільні лікарні, профільні лікарні (травматологічні, терапевтичні, інфекційні тощо). Крім того, до роботи в системі МС ЦО залучаються СЕС, заклади служби крові.
Сили і засоби МС ЦО в Харківській області представлені 66 загонами першої медичної допомоги, 21 рухомим протиепідемічним загоном і 7 автосанітарними підрозділами. Медичне майно МС ЦО зберігається на 6 складах, розосереджених по території області.
Усі формування та заклади МС ЦО оснащуються майном і технікою відповідно до Табеля оснащення.
Цивільна оборона зарубіжних країн. Міжнародне співробітництво у сфері цивільної оборони
Законом України передбачене співробітництво з іншими державами у сфері ЦО з питань обміну досвідом роботи, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення й оснащення сил ЦО, спільних дій у випадку транскордонних НС.
Аналіз висновків і практичної діяльності різноманітних органів ЦО зарубіжних країн свідчить про перспективність висновку "щодо подвійного призначення" ЦО, тобто про захист населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.
В Україні як незалежній суверенній державі створена своя система ЦО.
Проведено додаткові наукові дослідження з оцінки небезпеки для життєдіяльності населення можливих техногенних і природних катастроф на території України й суміжних з нею держав.
Від техногенних аварій, катастроф, стихійних лих у світі в середньому держави втрачають від 2 до 4% національного валового продукту. Все це обумовлює необхідність тісної міжнародної взаємодії з питань захисту населення в НС.
7 липня 1997 року об'єднаний аварійно-рятувальний загін Дрогобицької окремої мобільної механізованої бригади МНС, фахові рятувальники з Полтавської спеціалізованої воєнізованої частини, шляховики, гідротехніки, комунальники й медики з Львівської області - усього понад 250 осіб - допомагали Опольскому воєводству (Польща) під час боротьби з повінню (рівень води досягав 777 см).
У Росії створене Міністерство в справах ЦО, НС і ліквідації наслідків стихійних лих (3 управління, найголовніше з них націлене на забезпечення захисту населення в НС як мирного, так і воєнного часу). Управління системного аналізу призначене для координації робіт, створення і розвитку системи попередження і дії в умовах НС.
З огляду на велику територію Росії і необхідність оперативного реагування на можливі НС там створено 9 регіональних центрів (у Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові, Самарі, Новосибірську, Читі й ін.) для координації дій територіальних органів ЦО. Регіональним центрам надані великі повноваження.
У країнах ближнього зарубіжжя ЦО побудована за принципом колишнього СРСР.
У країнах дальнього зарубіжжя ЦО давно склалася, функціонує й координується Головним комітетом НАТО по розробці планів ЦО в надзвичайних ситуаціях. У його склад входить 8 комітетів: планування людських і матеріальних ресурсів, промислових ресурсів, постачання ГММ, морських перевезень й ін.
Представники країн блоку проходять підготовку і широко залучаються для ліквідації НС, навчань, симпозіумів тощо.
27-30 серпня 1997 року на полігоні МО Широкий Лан у Миколаївській області відбулися спільні українсько-американські навчання "Сі Бриз-97".
Організаційна структура ЦО НАТО здебільшого однакова. Загальне керівництво діяльністю ЦО виведене на визначені міністерства. Організація систем керування ЦО передбачає розподіл території країн на округи, підокруги, зони і райони ЦО.
У США - 10 округів (від 4 до 8 штатів в одному), Канаді - за кількістю провінцій, ФРН - за кількістю земель, Великобританії - 10 округів, 17 підокругів, 3 зони і 8 районів ЦО.
Найбільші системи ЦО створені у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії, Ізраїлі. У цих країнах добре налагоджене навчання персоналу і населення, виділяються значні асигнування й засоби.
Усебічне міжнародне співробітництво, що намітилося, виявилося в створенні багатьох міжнародних органів для взаємодії систем ЦО європейських держав для ліквідації наслідків глобальних надзвичайних ситуацій.
Існує Міжнародна організація цивільної оборони (МО ЦО), створена 1959 року, куди входить 42 держави. Сформульовано завдання щодо підвищення захисту людей у НС. Остання конференція закріпила наміри 22 держав співробітничати як на двосторонній, так і на регіональній основі, прийняла Конвенцію про скоординовану допомогу в НС.
Вирішуючи проблеми захисту населення України, необхідно враховувати транскордонні катастрофи, наслідки яких поширюються на декілька держав. Транскордонні надзвичайні ситуації можуть створювати підприємства, АЕС, хімічні та інші об'єкти, розміщені в прикордонних з Україною районах Росії, Білорусі, Молдови, Румунії, Польщі й інших державах. У разі можливих там аварій і катастроф імовірні їх наслідки й ушкодження території України.
З іншого боку, аварії на деяких об'єктах України (АЕС, хімічних об'єктах) можуть мати наслідки на території суміжних із нею держав.
Підготовка сил і засобів ЦО для дії під час НС - необхідна умова безпеки населення.
Відповідно до закону співробітництво з іншими державами у сфері ЦО здійснює Президент і Кабінет Міністрів України. Прийнято рішення про участь України в Міжнародній організації ЦО й в операціях європейських держав у питаннях надання допомоги в разі стихійних лих.
У сфері розвитку міжнародного співробітництва Україна віддає перевагу реалізації заходів, передбачених програмою "Партнерство заради миру" в розрізі запобігання катастроф, зменшення їх наслідків, реагування і створення можливостей для участі в пошуково-рятувальних і гуманітарних операціях за межами країни.
В Ісландії представницька група спеціалістів МНС України взяла участь у навчаннях, що відбулися на військовій базі НАТО в Кефлавіці в межах програми "Партнерство заради миру" під назвою "Кооперейтив Сейфгард-97". Мета навчань - виробити взаємодію міжнародних сил, що залучаються на рівні частин і штабів із комбінованим використанням спецтехніки і засобів зв'язку під час пошуково-рятувальної операції разом із Цивільною обороною й урядом Ісландії. У цьому відношенні показовими були міжнародні навчання "Сі Бриз-97" на території України за участю формувань МНС. Це міністерство одночасно проводило міжнародний семінар: "Аеромедична евакуація й рятувальні операції в надзвичайних ситуаціях". Ці заходи дуже збагатили національний і міжнародний досвід в організації і проведенні рятувальних операцій, переконали нас у слушності обраної стратегії у сфері міжнародного співробітництва.
МНС України вважає за доцільне продовжити взаємодію в межах "Чотиристороннього комітету ООН з міжнародного співробітництва по Чорнобилю". Для інтеграції України в загальноєвропейські структури особливе значення має співробітництво в межах програм Ради Європи, Європейської Комісії, Центральноєвропейської ініціативи. Значні можливості відкриваються перед МНС завдяки підписанню Президентом Указу "Про приєднання України до Частково відкритої угоди Ради Європи". Невід'ємною часткою співробітництва з ЧВУ РЄ стало створення під егідою МНС України Європейського центру техногенної безпеки ТЕ8ЕС у Києві. Виходячи з економічної доцільності, продовжується робота з Міжнародною радою з надзвичайних ситуацій СНД, Радою з проблем соціального захисту СНД.
Література
1. Военно-полевая терапия: Учебник. Гембицкий Е.В., Комаров Ф. И
2. Военно-полевая хирургия: Вишневский А.А., Шрайбер М. И
3. Избранные лекции по медицине катастроф. Под ред. Трифонова С. В
4. Избранные лекции по медицине катастроф. Жуков С.В., Королюк Е. Г
5. Записки военно-полевого хирурга. Вишневский А. А
6. Медицина катастроф (организационные вопросы). Сахно И. И., Сахно В.И.