НЛО — машина часу
Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
Білоцерківський колегіум Білоцерківської міської ради Київської області
Секція фізики
Тема
НЛО — машина часу
Роботу виконав
Гордієнко Богдан Юрійович
учень 11 групи
Білоцерківського колегіуму
Науковий керівник
Тимошенко Юрій Іванович
вчитель фізики
Білоцерківського колегіуму
Біла Церква 2009р.
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Непізнані Літаючі Об’єкти
1.1 НЛО в історичних хроніках
1.2 НЛО в мистецтві
1.3 Що ж таке НЛО
1.4 Модель НЛО
1.5 Час появи НЛО
1.6 Місце появи НЛО
1.7 Факти, що підтверджують існування НЛО
1.8 НЛО в Чорнобилі
1.9 Гіпотези походження НЛО
Розділ 2. Машина часу
2.1 Машина часу Кіпа Торна
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
В представлені роботі об’єктом дослідження є літаючі тарілки, непізнані літаючі об'єкти - НЛО... Хто з нас не ставив собі питання: чи існують вони насправді або все це вигадки спритних журналістів? На сьогоднішній день це питання залишається відкритим і тому актуальним.
Мета даної роботи – дослідити часто згадувані офіційні документи і звіти про розслідування спостережень, що доводять існування НЛО, проаналізувати природу цих непізнаних явищ, розглянути гіпотезу походження НЛО як машини часу, за допомогою якої наші нащадки можуть відвідувати будь-який з моментів своєї історії.
Ось деякі питанні, які розглядаються у роботі:
1. Чи є дослідження спостережень НЛО в стародавні часи, в середньовіччі і у XVIII- XX столітті?
2. Які існують гіпотези походження НЛО?
3. Чи можливі подорожі в часі?
4. Чи може НЛО бути "машиною часу"?
5. Як можливість реалізації "машини часу" укладається в рамки добре відомих фундаментальних фізичних теорій?
6. Який алгоритм роботи машини часу Кіпа Торна?
Розділ 1. НЕПІЗНАНІ ЛІТАЮЧІ ОБ’ЄКТИ
1.1 НЛО в історичних хроніках
Дотепер при розгляді теми НЛО робиться спроба зумовити виникнення самої теми непізнаних літаючих об'єктів розвитком літальної техніки в 40-х роках і початком космічної ери. Проте це в корні невірно і свідчить або про недостатню інформованість, або про тенденційність. Регулярні і нез'ясовні з погляду ортодоксальної науки явища спостерігалися на Землі з незапам'ятних часів. Причому їх поява і поведінка сприймалася з не меншим подивом, переляком і цікавістю, ніж в наші дні. Історичні дослідження дозволили зі всією ясністю висвітити цілий пласт спостережень НЛО в стародавні часи, в середньовіччі і у XVIII- XIX столітті практично на всіх територіях, де були знайдені систематичні письмові і інші джерела.
Ймовірно, найстародавніші з відомих на сьогодні зображень НЛО були зроблені в печерах Іспанії, Франції і Китаю (Додаток А). Дископодібні об'єкти зображені на стінах або стелях іспанських печер поблизу Альтаїра (провінція Сантандер) і Ла Пассиега. Аналогічні зображення є у французькій провінції Дордон в печерах Але і Фон де Гома. Зображення датуються 10-15 тисячоліттям до н.е. (7,с.12). Французький вчений Еме Мішель по ряду ознак ототожнює їх з літальними апаратами дископодібної форми.
Подібні знахідки відомі також в Азербайджані, Тассилі, Забайкальї і Австралії. Так, в гротах і палеолітичних стоянках відкритого типу в Європі і Сибіру періодично знаходять (у тому числі і серед поховань) невеликі кам'яні диски еліпсовидного або сегментовидного вигляду. Їх відомо понад 40, і датуються вони 24 -11 тисячоліттями до н.е. (3). Їх діаметр варіюється в інтервалі від 3 до 10 см, а товщина - від 0,3 до 1,5 см. Поверхні предметів ретельно зашліфовані, а у країв в ряду випадку містять невеликі отвори. Іноді на дисках зустрічаються зображення тварин.
У центральному архіві Делі (Індія) зберігається староіндійський манускрипт «Вайманика шастра», написаний в ІV столітті до н.е. мудрецем Махараши Бхарадваджі на основі ще стародавніших рукописів першого і другого тисячоліття до нашої ери.
У цьому манускрипті приводиться 32 секрети дії повітряних колісниць, або віман, згадуваних в різних джерелах древньоіндійського епосу. Виявляється, що вімани були настільки міцними, що їх не можна було зламати або спалити. За допомогою включення різного роду перемикачів вімани були здатні: обертатися навкруги своєї осі; стискатися або розширятися; тобто зменшуватися або збільшуватися в розмірах; змінювати свою форму при польоті; набувати вигляд хмари з метою макскіровки; випускати сильне сяйво або, навпаки, утворювати навкруги себе абсолютну темряву; поглинати сонячне проміння і ставати непомітними; рухатися з великою швидкістю; рухатися стрибками або зигзагами; випускати промені світла, під впливом яких всі предмети ставали непомітними; генерувати силу, здатну паралізувати людей і тварин і т.д. При розгляді цих властивостей віман впадає в очі, що вони дуже нагадують властивості сучасних НЛО, які були виявлені в другій половині ХХ ст. І це ще раз підтверджує, що об'єкти, які ми тепер називаємо НЛО, існували в далекій давнині.
Сигаро- і дископодібні об'єкти були знайдені в наскальних малюнках. Найраніша згадка про дивний об'єкт в небі міститься в записках єгипетського фараона Тутмоса III (1504- 1450 до н. э.).
Арістотель (IV ст. до н. э.) згадував про "небесні диски" і, за його словами, бачив, як на Аегоспотамі впав метеорит. Римський історик Лівії (1 ст. до н. э.) писав про примарні кораблі, що мерехтіли в небі, про небесний вівтар, оточений людьми в білому одязі, який бачили в Гадріа в 214 році до н.е., і майже про тридцять інших небесних феноменів, які схожі на описи НЛО. Великий інтерес для сучасних уфологів представляють записи римського історика Цицерона про дев'ять небесних феноменів. Наприклад, він писав, що одного разу сонце було видне вночі, явище супроводжувалося дивними шумами, небо неначе розкололося, оголивши загадкові кулі.
Неодноразово згадки про польоти по небу невідомих дископодібний об'єктів містяться в хроніках походів Олександра Македонського. Найцікавіший опис приведений в «Історії Олександра Великого», напісаній Джіованні Дройсеном. Воно відноситься до 332 р. до н.е., коли відбувалася облога македонцями міста Фінікії Тиру. В один з днів над табором македонців несподівано з'явилися п'ять "літаючих щитів", що переміщалися по небу трикутним ладом, причому об'єкт, що рухався в голові, був приблизно вдвічі більший за інших. На очах тисячі здивованих воїнів ці "щити" поволі зробили декілька кругів над Тиром, після чого з них виблискували блискавки, що утворили проломи в стінах. Обрадувані македонці кинулися на штурм, а "літаючі щити" продовжували кружляти над містом, поки воно не було повністю захопле. Потім вони з великою швидкістю піднялися вгору і зникли.
У XXVI cт. до н.е. стародавні китайські літописи вельми детально з багатьма технічними деталями описували приліт людей і роботів (однакових залізних братів) на літальних апаратах самих різних конструкцій. Один з таких прибульців - Хуан-ді навіть став на якийсь час імператором, навчив китайців рити колодязі, робити музичні інструменти, лікуватися акупунктурою і ще багато чому іншому, а потім разом з 70 одноплемінниками відлетів на рукотворному "драконі", імовірно, за декілька «меж, в сузір'я Сюаньюань».
Польоти якихось невідомих об'єктів спостерігалися і в Дреній Греції. Один з характерних описів розміщений в грецькій історії Плутарха. В ній записано, що в 102 р. до н.е. на небі над італійськими містами Амері і Турдент з'явилися величезні дротики і палаючі "щити", які спочатку переміщалися роздільно, а потім з'єдналися разом. При цьому деякі об'єкти переганяли один одного, хоча між ними не було помітно протиборства. В числі рухомих тіл були об'єкти сигароподібної і дископодібний форми.
При описі цих об'єктів римські автори порівнювали їх звичайно з такими відомими поняттями, як сонце, місяць, круглі щити, колоди і т.д.
У цілому аналіз 50 праць римських авторів показує, що в них описується поява вогнів в небі - 39 разів, "літаючих щитів" - 11, вогнених куль - 8, двох і більше сонць - 12, "нічного сонця" - 5 і невідомих об'єктів - 7 разів.
У стародавніх християнських джерелах також зустрічаються описи польотів якихось невідомих об'єктів, що нагадують сучасні НЛО. Так, у главі 5 книги пророка Захарії описується "літаюча бочка", а в другому місці цієї книги повідомляється, що Захарія побачив в небі об'єкт циліндрової форми, про який ангел сказав Захарії, що це "прокляття, яке вічно висітиме над Землею.
Джерела літопису та інші документи, що дійшли до нас, дозволяють припустити, що і в VI-XVII століттях у ряді країн Європи, Японії і Китаї спостерігалися невідомі літаючі об'єкти.
У більшості таких повідомлень, зафіксованих в середньовіччі, фігурували кулі, що світилися та рухалися по небу, хоча спостерігалися і дископодібні, і сигароподібні об'єкти.
У латинському рукописі Емплфортського абатства (Англія) мовиться про те, що "в один з днів 1290 р. над головами переляканих ченців з'явилося величезне овальне сріблясте тіло, схоже на диск, яке поволі пролетіло над ними, викликавши великий жах".
Нарешті, в XX столітті почалися масові спостереження, і найзначніші піки їх доводяться на роки першої і другої світових воєн. Відкрито заговорили про НЛО тільки після спостережень над Каскадними горами 24 червня 1947 року, коли літак американця Арнольда Кеннета обігнали з надзвуковою швидкістю дев'ять дископодібних об'єктів, які при русі підстрибували приблизно так само, як стрибає по поверхні води камінь.
Кеннет зумів зробити декілька вдалих фотознімків і, демонструючи їх журналістам, порівнював ці об'єкти з "сковорідками", але газети зразу ж підхопили інший термін - "тарілки". Приблизно 70-80 % всіх випадків спостереження НЛО можна пояснити технічною діяльністю людей, міражами, астрономічними і атмосферними явищами, але навіть того невеликого непоясненого відсотка з лишком вистачає для того, щоб стверджувати - щось дивовижне і незрозуміле дійсно існує!
1.2 НЛО в мистецтві
Найстародавнішими свідоцтвами можливих контактів між людством і представниками невідомих цивілізацій можна вважати наскальні малюнки зроблені руками доісторичних художників на стінах печер і гротів по всьому світу. Ймовірно, найстародавніші серед відомих в даний час зображень такого типу були знайдені в печерах Іспанії, Франції і Китаю. На стінах печери, розташованої біля Альтаїра (Іспанія, провінція Сантандер), доісторичним художником були зображені стада бізонів, а на стелі (ймовірно, ототожнюваному з небом) - ряди дископодібних предметів, схожих на сучасні НЛО (Додаток Б, а, б). Вік цих зображень оцінюється в 10-15 тис. років. На зображенні, що знаходиться в печері Валь (Камоника, Італія) зображено дві фігури в "скафандрах" з дивними предметами в руках (Додаток Б, в). Широко відомі настінні розписи Тассилі (Сахара, Африка) створені близько 6-10 тис. років тому. В цій печері стіни розмальовані тисячами зображень тварин і людей, серед яких зустрічаються фігури в костюмах, що нагадують скафандр. Особливо виділяється зображення невідомої істоти в костюмі, подібному водолазному скафандру (Додаток Б, г). Це зображення має висоту 6 м., в правому верхньому кутку видно дивний дископодібний предмет. Величезна кількість настінних зображень такого ж типу, датовані V тис. до н. э., було знайдено в печерах Австралії (Додаток Б, д, е).
Об'єкти, що нагадують НЛО, в сучасному уявленні, зустрічаються і в мистецтві середньовіччя. Яскравий приклад - гобелен, що зберігається в Базіліці в Beaune (Бургундія, Франція) (Додаток В, а). Він був витканий в 1330 р., так що підозрювати сучасних уфологів в тому, що вони підкинули ідею про капелюхоподібне НЛО в небі, немає ніяких підстав. Тим паче, що подібний об'єкт видно і на іншому гобелені 14-го століття, Magnificent, що зберігається в тій же Базиліці (Додаток В, б). 14 століттям датовано і інше дивне зображення, вірніше два об'єкти, які ми знаходимо на фресці Crucifixion, що знаходиться над вівтарем монастиря Visoki Descani в Косово, Югославія. (Фреска створена близько 1350 р.) (Додаток Г, а). Дуже схожий об'єкт видно і на картині Paolo Uccello (1396-1475) La Tebaide (Додаток Г,б). На збільшеному фрагменті видно червоний НЛО у формі тарілки поблизу Ісуса. Картина виставлена в академії Флоренції.
Дископодібний об'єкт, що випускає промінь світла вниз на корону на голові Марії видно на картині художника Carlo Crivelli "Announciation". Вона створена в 1486 р. і виставлена в Національній Галереї в Лондоні.
Ціла флотилія НЛО зображена на картині художника Masolino Da Panicale (1383-1440) - Miracle Show (Додаток Д).
Не менше приголомшує зображення НЛО на картині художника 15-го століття Domenico Ghirlandino, виставленій в Palazzo Vecchio, Флоренція. Справа над плечем Мері видно дископодібний об'єкт (Додаток Ж).
Ці яскраві приклади показують, що люди спостерігали НЛО впродовж багатьох століть, прибульців вважали богами, посланниками з небес, їм поклонялися, приносили жертви, ніхто не міг пояснити, хто ці загадкові істоти.
1.3 Що ж таке НЛО
НЕПІЗНАНІ ЛІТАЮЧІ ОБ'ЄКТИ (НЛО) (від англ. Unknown Flying Objects - UFO, за кордоном називаються також Flying sancers - літаючі тарілки), - об'єкти, про яких відомо, що вони не є відомими сучасній науці явищами або земним транспортним засобом, агрегатом або зовнішнім проявом їх роботи. Якщо підсумувати наявні відомості про ці об'єкти, можна сказати, що НЛО - є "щось", здатне мати найрізноманітнішу техногенну або польову, плазмоїдну природу і походження. НЛО характеризується дивною і малозрозумілою поки розумністю поведінки, нез'ясованими характеристиками, серед яких миттєві появи і зникнення (матерілізація і дематерізація), миттєві переміщення в просторі (телепортація), переміщення в часі (хронопортація і темпоронавтіка), режимами руху в просторі від зависання до швидкостей більш ніж в десятки тисяч кілометрів на годину, аномальними впливами на людину, живі і неживі об'єкти, трансформацією форми, розмірів і кольору, здатністю практично безперешкодного і можливо безмежного переміщення в космічному і навколоземному просторі, під водою і можливо під землею.
1.4 Модель НЛО
Вночі - в одних випадках це згустки світла, що тяжіють до правильної геометричної форми (сфера, чечевиця, циліндр і т. п.), в інших випадках - це самотні крапки або групи крапок, що маневрують сумісно як би на єдиній жорсткій підставі, що світяться.
Вдень - це ті ж самі вогні, але розрізняти їх на світлому фоні важче через гірший контраст. Тому відсоток наглядів в світлий час доба менше. Але в окремих випадках вдень можна побачити НЛО у вигляді щільного тіла, що іноді навіть створює враження металевої конструкції. Але не поспішаєте з висновками, тому що за НЛО можна прийняти які-небудь природні або технічні явища і об'єкти. Мотивом спутати НЛО з чим-небудь, більш ніж достатньо, але все-таки… Все-таки НЛО, не дивлячись на їх, мають свою несхожість або, як тепер говорять, свою модель поведінки. Давайте з нею познайомимося.
1.5 Час появи НЛО
Найчастіше їх бачать увечері після роботи - це протягом доби. А по сезонах гущавина терезів схиляється до літнього періоду, тобто тоді, коли спостерігачі не сплять і менше сидять удома.
А що було б, якби люди вночі пильнували? Вони бачили б непізнаних об'єктів раз в 10 більше. Підраховано, що поява НЛО по місцевому часу розподіляється нерівномірно, а пік цієї активності доводиться на 3-4 години ночі.
Цікаві дослідження Жака Валле, відомого американського уфолога. За його даними, за останні 20 років в США зафіксовано близько 4000 достовірних випадків приземлення НЛО. Якби свідки не приховували, а розказували про кожну посадку «літаючої тарілки» (за даними соціологів - розказує один з десяти), то приведену цифру потрібно збільшити в 10 разів, тобто випадків було б 40000. А з урахуванням того, що населення вночі не спостерігає, а спить, цей результат треба ще раз помножити на 10. Одержимо 400000. Але і це не все. Всі дані поступають від населення, тобто з обжитих районів. Проте є доводи, що НЛО більше тяжіють до малонаселених і пустинних районів. Так, льотчики полярної авіації розказують про багатократні зустрічі з НЛО, тоді як серед пілотів центральних районів свідків куди як менше. Мимоволі доводиться результат ще раз збільшити і одержати 4000000. Чотири мільйони посадок НЛО в США за 20 років? Чи не забагато і чи не трудомістко для тих, хто, на деякі думки, прилітає з Космосу досліджувати Землю? А може, вони не прилітають, а живуть тут? Тоді питання коли вони з'являються, можна відповісти однозначно: вони присутні завжди і спостерігають тоді, коли ми їх бачимо, тобто тоді, коли вони себе показують.
1.6 Місце появи НЛО
Вони з'являються, мабуть, скрізь. Але найчастіше в малонаселених районах. Спостереження говорять, що НЛО іноді «туляться» до певних ділянок Землі, до геопатогенних зон. Геопатогенними називаються ділянки території, що викликають у живої істоти ненормальний стан. В цих місцях є відхилення від норми геофізичних і геохімічних характеристик - магнетизму, гравітації і інших, пов'язаних з процесами в твердій, рідкій і газоподібній оболонках земної кулі. Шансів побачити незвичайне, наприклад, примарні кулі, що світяться, крапки або несподівано знайти їх на фотоплівці, в подібних зонах чомусь більше. Можливо, концентрація там неусвідомлених або непізнаних явищ пов'язана з особливостями енергоінформаційного обміну, а може бути, вони, ці явища і навіть НЛО, живуть там?
НЛО спостерігають на землі, в її атмосфері, стратосфері, космосі і гідросфері (під водою).
1.7 Факти, що підтверджують існування НЛО
У даний час, у зв'язку з розвитком інформаційних технологій і технічних засобів досліджень, а також розвитком авіації і космонавтики, відповідно зросло і число спостережень НЛО. Різкий сплеск частоти таких спостережень відбувся в період Другої Світової війни і період, що послідував за ним, т.з. "холодної війни". Під час "гарячого" або "холодного" військового протистояння, воюючі сторони схильні зараховувати будь-яке нез'ясовне явище до підступів ворога, приймаючи НЛО за нові зразки зброї супротивника. Таким чином, військові інциденти з участю НЛО відображаються в рапортах, військових інформаційних зведеннях з театрів військових дій, і, звичайно, в секретних документах. Прикладом таких повідомлень може служити замітка в газеті "Нью-Йорк Таймс" від 14 грудня 1944 року під назвою "Загадкові літаючі кулі - нова зброя нацистів": "Верховний штаб. Об'єднані сили. 13 грудня. Сьогодні було повідомлено про появу на західному повітряному фронті нової німецької зброї. Пілоти американських ВВС повідомляють про зустрічі над німецькою територією з сріблястими сферами. Сфери зустрічалися поодинці і групами. Іноді вони напівпрозорі".
2 липня 1950 р. перед двома літаками ВМС США пролетів дископодібний НЛО з куполом. Спостереження підтверджены радаром. 7 жовтня 1954г. над Іль-Сюр-Сюїп (Франція) пролетів гігантський НЛО у формі артилерійського снаряда. Спостерігаючі наголосили на ілюмінаторах. 5 листопаду 1954 р. над Лукаут Поїнт (Нова Зеландія) спостерігався оранжевий еліпс з голубими ілюмінаторами. 26 липня 1955 р. над Лешем (Англія) пролетів НЛО у формі бумеранга. 21 серпня 1956 р. до літака, що летів з штату Вайомінг в штат Монтана (США), наблизилися декілька НЛО у формі гантелей. 4 жовтня 1954 р. Ессекс (Англія). НЛО, що нагадував формою планету Сатурн, пролетів поблизу від літака королівських ВВС. 25 жовтня 1954 р. сотні жителів Бєлграда бачили яйцеподібні об'єкти, що пролетіли на великій швидкості. 16 січня 1958 р. у острова Тринідад з борту наукового судна «Алми-ранте Салданья» (Бразилія), що проводив дослідження за програмою Міжнародного геофізичного року, був сфотографований НЛО у формі сатурна. 22 жовтня 1954 р. в Марісвіле (штат Огайо, США) ректор вищого учбового закладу, викладач і 60 студентів бачили сріблястий сигароподібний НЛО з ілюмінаторами.
В руках вчених вже є декілька зразків, що є осколками явно штучних конструкцій, причому таких, зробити які при найсучасніших технологіях ще неможливо. Найвідоміші серед них - сегмент товстої сферичної оболонки діаметром 1,2 м, знайдений на річці Вашка в Архангельській області; оплавлені кульки, що залишилися після вибуху кулястого НЛО на висоті 611 км під Дальногорськом (); «Волосся ангела» - танучі на повітрі опади, що викидаються з літаючих об'єктів в Краснодарському краї і Волгоградській області, і багато що інше... На поверхні Землі відомі місця, де після спостереження НЛО свідки знаходять сліди діяльності невідомої супертехніки, такі як цілі стада мертвих корів, яким за одну ніч видалили за допомогою якнайтоншого інструменту життєво важливі органи. Або безшумно і миттєво вирвані з вічної мерзлоти і безслідно зниклі за одну ніч тисячі кубометрів грунту на півночі Росії поблизу Корбозера в 1961 році 23 січня 1965 р. в 8 годину. 50 мін. один бізнесмен з штату Вірджинія (США), що попросив поліцію не оповістити його імені, побачив завислий над землею дивний об'єкт у формі гриба або лампочки. За словами спостерігаючого, об'єкт мав від 70 до 80 футів у висоту, діаметр верхньої частини складав приблизно 25 футів, нижньої - 10 футів Сірий колір об'єкту визначений очевидцем як колір металу. Під час висіння об'єкту був чутний шум, порівняний спостерігаючим з шумом працюючого пилососа. НЛО у вигляді, лампочки спостерігалися і в Радянському Союзі. Здобула широку популярність замітка Б. Стрельникова в газеті "Правдист" (орган парткому редакції газети "Правда"). Б. Стрельников з групою журналістів спостерігав за польотом "яскравої електричної лампочки" в небі над Ханти-Мансійськом 13 вересня 1977 р.
4 березня 1962 року в небі Шеффілда (Англія) зафіксована група НЛО (Додаток З, а).
19 серпня 1965 р. НЛО приземлився на території молочної ферми Вільяма Батчера в штаті Нью-Йорк. Свідками були семи чоловік. В 8 годину. 20 мін. вечори Батчер возився з доїльним апаратом, слухаючи музику по портативному приймачу, що висів на стіні. Раптом пішли перешкоди, музика обірвалася. В той же момент замовк і працюючий на вулиці трактор, затурбувався бик, що знаходився зовні. Батчер , що підійшов до вікна , побачив великий об'єкт, що приземлився в четверті милі, у формі еліпса. В повітрі відчувався неприємний запах. Об'єкт тут же злетів і зник в хмарах, а через четверть години з'явився знов і якийсь час скоював круги над районом. Була викликана поліція. Наступного дня прибули капітан і чотири фахівці з 4621-й групи ВВС США. При вивченні грунту в різних місцях була знайдена дивна фіолетова рідина, а також нез'ясовні сліди і обпалені трава і листя. Аналіз спектрографії рідини показав присутність алюмінію, заліза і кремнію. На думку хіміка, знайдений в зразках трави фосфор міг служити причиною неприємного запаху. 20 серпня дивний об'єкт приземлився недалеко від розвалин культури Інка на південному сході Перу. 24 серпня НЛО сів на дах школи в Лімі, про що повідомляли всі перуанські газети. 2 вересня 1965 р. Британський центр ядерних досліджень знаходився під "пильним наглядом" диска, що обертається . Серед очевидців фігурує і офіцер, що відповідав за безпеку Центру. 3 вересня тисячі жителів міста Кусько (Перу), інформовані про появу НЛО над містом по радіо, вийшли на вулиці і спостерігали за польотом чотирьох літаючих об'єктів, причому один з них відділився від групи, знизився, завис і знову приєднався до себе подібним. "Уявлення" продовжувалося протягом двох годин.
1.8 НЛО в Чорнобилі
Багато пройшло часу з тієї миті, як на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) прогримів могутній вибух. Найбільша за всю історію атомна катастрофа, не зв'язана із застосуванням зброї, трапилася вночі 26 квітня 1986 року в 1 години 23 хвилини. Була зруйнована активна зона реактора четвертого енергоблока, величезна кількість радіоактивних продуктів виявилася викинутою в атмосферу. Вогонь охопив машинний зал і готовий перекинутися на третій енергоблок АЕС. На щастя, через декілька годин пожежникам вдалося згасити полум'я.
Чорнобильський реактор викинув в навколишнє середовище в 20 тисяч рази більше радіоактивності, ніж наслідки бомбардування Хіросіми і Нагасакі! Адже могло бути ще гірше. Річ у тому, що прогримів 26 квітня 1986 року могутній вибух на ЧАЕС, виявився тепловим (четвертий блок був зруйнований перегрітою парою). Найстрашнішого, що могло відбутися - ядерного вибуху - не відбулося. А тим часом в реакторі лише четвертого блоку знаходилося близько 180 тонн урану! Трапся повномасштабний ядерний вибух, половина Європи злетіла б на повітря, а інша половина померла б від променевої хвороби.
Але мова сьогодні, зрозуміло, про інше. Через два роки після страшних подій на ЧАЕС (тобто з 1988 року), в уфологічних і іншого роду виданнях Радянського Союзу, а пізніше і країн СНД, що спеціалізуються на темі аномальних явищ, починає мелькати інформація, ядерному вибуху на Чорнобильській АЕС запобігли... НЛО!
Одним з перших і плідних дослідників НЛО-інциденту над Чорнобильською АЕС був український уфолог з Гостомеля Валерій Кратохвіль, який зібрав і проаналізував свідчення очевидців в книзі "НЛО - машина часу" (Київ, 1993 рік) і багатьох публікаціях в пресі.
З книги В.Кратохвиля: "...Приблизно за місяць до Чорнобильської катастрофи, я розмовляв з контролером повітряного руху Харківського аеропорту. Він повідомив мене що, згідно звітам пілотів, в районі Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) було збільшення числа спостережень НЛО. Пізніше стало відомо, що в ніч аварії на ЧАЕС, приблизно через 3 години після вибуху, група ядерних фахівців бачила в небі над станцією вогненну кулю мідного кольору (Додаток З, б). Свідки оцінили його діаметр в 6-8 метрів і відстань від нього до 4-го ядерного блоку, що горить, приблизно в 300 метрів. Перед самим спостереженням ці фахівці зміряли рівень радіації на місці, в якому вони знаходилися. Рівень радіації складав 3000 мілірентген в годину. "Раптово два яскраві промені темно-червоного кольору протягнулися від кулі до реактора... Це продовжувалося біля 3-х хвилин... Проміння різко потухнуло і куля поволі поплила в північно-західному напрямі, у бік Білорусі. Потім ми знову зміряли рівень радіації. Він складав тільки 800 мілірентген в годину..."(10).
Час розставив крапки над "i". Уфологи відділили "зерна від плевел", зібрали великий фактичний матеріал і час настав замислюватися: якщо НЛО - ліквідатор Чорнобильської аварії, то як розцінювати такий вид втручання? Виходило, що пілоти НЛО вболівають за виживання людської раси! Сьогодні про це, та і в цілому про НЛО-ліквідаторів Чорнобильської аварії, пишуть і продовжують писати багато. Причому, з перебігом десятка років, з розвитком демократичних засад, особливо помітна тенденція віри, ніж сумнівів. Практично всі об'ємисті уфологічні книги, що виходять на просторах СНД, містять в обов'язковому порядку главу про чорнобильські «тарілки» і суперечливі деколи роздуми з приводу наданих допоміг. В той же час, чудеса, що трапилися, над українською атомною електростанцією майже одноголосно сприймаються сьогодні уфологами як факт, що відбувся, доказовий.
Виходить, що НЛО, який з'явився в ніч аварії, практично збив рівень радіації майже в чотири рази, тим самим, запобігши ядерному вибуху, наслідки якого жахливо собі навіть представити.
Може і справді НЛО з'явилися допомогти потерпілому людству? Спочатку запобігли ядерному вибуху на ЧАЕС, а потім узяли потерпілі території від радіоактивних викидів під жорсткий контроль? Зі всім вищесказаним це узгоджується повною мірою, хоча деякі уфологи скептично сприймають ту, що надається людству інопланетянами допомога. Пряма участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС невідомого об'єкту, а також небувала активність НЛО в подальші роки над прилеглими до Чорнобиля районами, Києвом, Білоруссю, дозволяє припустити, що пілоти НЛО украй стурбовані станом екосфери Землі і, напевно, людською самовпевненістю грати з вогнем.
1.9 Гіпотези походження НЛО
На сьогодні відомі наступні гіпотези:
Позаземна. Спостережувані літаючі об'єкти є космічними кораблями, що прилітають з однієї або безліч позаземних цивілізацій.
Невідома форма земного життя. НЛО є невідомою формою земного життя, властивою верхнім шарам земної атмосфери. Це життя може бути плазмовим, електричним або бути чистою енергією, здатною змінювати зовнішній вигляд.
Астронавти Атлантиди. Енлонавти є нащадками якнайдавнішої земної цивілізації, що покинули Землю з невідомих нам причин. Час від часу вони прилітають на рідну планету.
Паралельний світ. Поряд з нашим світом є ще один, який ми не помічаємо, оскільки він не взаємодіє з нашим світом, але представники цього світу уміють проникати в наш.
Гіпотеза полтергейсту. Енлонавти можуть бути результатом невідомого фізичного закону, що може часом активізувати підсвідоме. Цей закон або енергія не можуть володіти розумом, але вони можуть абсорбувати, відображати або імітувати людський розум.
Надприродна. Енлонавти - посланці Бога. Їх місія: керівництво і порятунок людства.
Реальна гра. Енлонавти грають з людством в навчальну гру, в процесі якої поступово міняється наша концепція реальності.
Подорож в часі. Спостережувані об'єкти і гуманоїди є нашими нащадками, що побудували "машину часу", за допомогою якої вони можуть відвідувати будь-який з моментів своєї історії.
Розглянемо більш детально останню гіпотезу. Можливо НЛО – машина часу?
Розділ 2. МАШИНА ЧАСУ
2.1 Машина часу Кіпа Торна
Що ж таке машина часу (МВ)?
Ось яке визначення дає Вікипедія: "МВ - гіпотетичний пристрій для подорожей в часі".
У цілому можливість подорожей в часі була передбачена загальною теорією відносності Альберта Ейнштейна. За твердженням вченого, тіла з великою масою скривлюють простір-час, а час рухомих з субсвітловою швидкістю об'єктів сповільнюється.
Для нас політ деяких частинок в космічному просторі триватиме тисячі років, проте для самих частинок він займатиме всього декілька хвилин. Проте швидкість світла практично недосяжна - у відмінність, скажімо, від швидкості звуку, бар'єр який був подоланий в останній четверті минулого століття. Далі, по теорії Ейнштейна витікає, що коли тіло розвиває швидкість, близьку до швидкості світла, його вага починає збільшуватися і в точці досягнення цієї швидкості практично нескінченна.
Ще одна аксіома, яка також супроводжує теорію про час, свідчить: перша подорож, якщо їй судитиметься відбутися, буде пов'язана не з винаходом надшвидкого транспорту, а з відкриттям особливого середовища, в якому будь-який транспортний засіб міг би розігнатися до потрібної швидкості. Коридор в часі може бути утворений і суто "природним" явищами: чорними дірами, тунелями, космічними струнами і так далі.
Спотворення простору-часу викликає гравітацію: тіла поблизу масивних тіл рухаються навкруги них по викривлених траєкторіях. Викривлені лінії простору-часу можуть замикатися, і, рухаючись по них, об'єкт неминуче зустрінеться з самим собою з минулого.
Чи може якась високорозвинута цивілізація побудувати машину часу?
На сьогоднішній день існує декілька теорій машини часу:
Розглянемо одну з них - машину часу Кіпа Торна.
Поняття "кротова нора" з'явилося недавно. Значення в тому, що в космосі можуть утворюватися особливі просторові тунелі, які треба шукати поблизу космічних тіл, що володіють величезною масою.
Є гіпотеза, що сильна кривизна простору приводить до появи проколів і ці крапки можна з'єднати уявною лінією. Це і є просторовий тунель або "кротова нора".
Якщо уявити собі простір, як плоский лист паперу і намалювати дві точки на різних його кінцях, потім зігнути лист і проколоти ці точки голкою, то можна представити цю голку, як тунель. так звану «кротову нору», користуючись якою можна потрапляти з однієї точки в іншу практично миттєво (Мал..1).
Мал.1. Модель «кротової нори»
Проте для створення «кротової нори» для подорожей машини часу необхідні гігантські гравітаційні сили. Передбачається, що вони існують біля таких об'єктів, як чорні діри (Додаток К).
Всякий об'єкт, що досягає межі чорної діри - так званого горизонту подій, всмоктується в її надра, причому зовні не видно, що відбувається «всередині».
Передбачається, що в глибині чорної діри закони фізики припиняють діяти, і просторова і тимчасова координати, грубо кажучи, міняються місцями, а подорож в просторі стає подорожжю в часі.
Зміни в цьому питанні відбулися в 1980рр, коли фізик з Каліфорнійського Технологічного Інституту Кіп Торн запропонував новий спосіб використовування "кротовини" - як машини часу. Торн створив алгоритм, який в строгих математичних виразах описує фізику і принцип роботи машини-часу. Звичайно, побудова тимчасового порталу Торна вимагає такого рівня технологічного розвитку, для досягнення якого нам потрібні сторіччя. Але, на думку деяких фахівців, його робота доводить, що подорожі в часі можливі, принаймні, в теорії.
Торну потрібно було розв'язати проблему, як протримати канал «кротовини» відкритим достатньо довго для того, щоб можна було крізь нього пройти. Звичайній матерії це б не вдалося: якою б вона не була міцною, подібної подорожі вона не витримає. Торну потрібна було речовина, яка може протистояти чорній дірі. Йому потрібна було антигравітація.
На відміну від звичної матерії, яка стискає простір навкруги себе, антигравітація або негативна енергія, як її іноді називають, як би розштовхує його. В теорії антигравітація поміщена всередину "кротової нори", щоб розкрити її достатньо широко для того, щоб космонавт або навіть космічний корабель міг через неї пройти. Антигравітація могла б справитися з такою задачею, але проблема в тому, як її добути. Ейнштейн першим припустив існування антигравітації в 1915 році, а підтвердилася його гіпотеза через вісімдесят років. Але антигравітація Ейнштейна дуже розріджена, як ложка цукру, розчинена в Тихому океані. А для того, щоб відкрити "кротовину", потрібен постійний потік антигравітації.
На сьогоднішній день кращим кандидатом для створення концентрованої антигравітації вважається так званий ефект Казимира. Якщо дві рівні металеві пластини помістити на відстань один від одного рівне товщині людського волоса, вони генеруватимуть невелику кількість негативної енергії. Якщо кількість цієї енергії збільшити у багато разів, то її можна буде використовувати для створення "кротовин". Тим часом розширення ослабить навколишню гравітацію, що не дозволить розірвати мандрівника на частини.
Як тільки за допомогою антигравітації буде відкритий портал, мандрівник, пройшовши через нього, опиниться в дуже віддаленому місці. Але йому потрібно переміщатися не тільки в просторі, але і в часі.
Кіп Тоpн і його винахідливі співробітники задумалися: а що коли спробувати використовувати унікальні властивості "кротових нір" для подорожей не тільки в просторі, але і в... часі? Насправді, адже точки початку і закінчення "кротової нори" можуть належати областям з різними часом. Тоді вакуумний тунель переводитиме космічних мандрівників не тільки з одного просторового регіону в інший, але і з однієї епохи в іншу! І група Тоpна довела, здавалося б, неймовірне - це можливо! Так, за допомогою «кротових нір» може бути сконструйована "машина часу", що дозволяє переміщатися як завгодно далеко в минуле і в майбутнє (Мал.2).
Мал 2. Машина часу Кіпа Торна
Уявимо собі два космічні "вокзали", сполучені "кротовою норою" і розташовані порівняльно недалеко один від одного, скажемо де-небудь в межах Сонячної системи. Hа відстані, яка за допомогою космічної ракети можна подолати за декілька годин. А для того, щоб добратися від одного вокзалу до іншого за допомогою спеціального "вагончика-капсули", рухомого по "кротовій норі", потрібно всього декілька хвилин. Проте для того, щоб нашу машину часу привести в робочий стан, її необхідно ще відповідним чином "набудувати", відрегулювати. Не вдаватимемося у фізичні подробиці і обґрунтовування подібної операції. Помітимо тільки, що для цього потрібно розігнати одну з воронок, що становлять кінці "кротової нори" до великої швидкості, а потім повернути її на колишнє місце. При цьому разом з воронкою переміщатиметься і пов'язаний з нею "згусток" силового поля, породжений воронкоподібним викривленням простору. Адже будь-яке вик