Мале підприємництво
ВСТУП
Перехід до ринкових відносин в Україні викликав виникнення різних суб'єктів господарської діяльності. Виникає безліч підприємств, особливо в сфері малого бізнесу. Такі підприємства займають специфічні області господарювання, а також прагнуть розвивати традиційні та освоювати нові, що дає значне поповнення бюджету.
На сьогоднішній день сегмент малого бізнесу в загальній масі суб'єктів підприємницької діяльності займає лідируюче місце.
Відповідно до Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку.
Одним з основних моментів у діяльності будь-якого підприємства є правильна організація облікової діяльності. Це, у свою чергу, забезпечує працівників, засновників підприємства достовірною і своєчасною інформацією для прийняття діючих управлінських рішень.
Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає реальні процеси виробництва, обігу, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства і є основою для планування його діяльності. Виходячи з облікової інформації, можна прогнозувати показники розвитку підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва.
Малий бізнес являє собою один з важливих інструментів, що сприяє підвищенню зайнятості населення, створенню і збільшенню національного продукту країни. Тому для стійкої і тривалої роботи підприємств малого бізнесу управлінському персоналу також необхідно мати у своєму розпорядженні найбільш повні дані про фінансовий і майновий стан підприємства, результативності його діяльності, наявність ресурсів для планування досягнення перспективних цілей.
Мета курсу "Облік і оподаткування суб’єктів малого підприємництва" полягає у наданні студентам необхідних теоретичних основ, методичних підходів і практичних навичок щодо організації діяльності суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних та юридичних осіб. а також побудови бухгалтерського обліку на малих підприємствах.
Завдання дисципліни полягають у вивченні організаційних основ побудови діяльності суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних та фізичних осіб, ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також податкового обліку суб’єктів малого підприємництва, які працюють за спрощеною системою обліку та оподаткування.
Предмет курсу "Облік і оподаткування суб’єктів малого підприємництва" – підприємницька діяльність фізичних осіб – приватних підприємців без створення юридичної особи та система бухгалтерського обліку активів, капіталу й зобов’язань на малих підприємствах.
Організація обліку на підприємствах малого бізнесу повинна проводитись у зв'язку з динамічністю змін ринкового механізму, необхідністю раціональності облікової роботи в умовах обмеженої чисельності персоналу й наявних ресурсів. Основою облікової практики на підприємствах малого бізнесу є законодавчо закріплена система бухгалтерського обліку і звітності в Україні.
Конспект лекцій з курсу "Облік і оподаткування суб’єктів малого підприємництва" складається з двох модулів. У першому модулі "Особливості обліку і оподаткування фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва" викладено загальну сутність малого підприємництва, порядок здійснення діяльності суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб, особливості і відмінності при застосуванні різних систем оподаткування і звітності, порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
У другому модулі "Особливості організації обліку і оподаткування суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб" представлено сутність та форми облікової роботи на малих підприємствах, заходи по організації бухгалтерського обліку і напрямки облікової політики, особливості оподаткування і відображення в обліку операції при різних системах оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, а також умови та порядок складання та подання фінансової і податкової звітності такими підприємствами.
Модуль 1. Особливості обліку і оподаткування фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва
Тема 1. Організаційні основи діяльності фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва
1.1. Сутність малого підприємництва;
1.2. Напрямки державної підтримки малого підприємництва;
1.3. Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва.
1.1. Сутність малого підприємництва
Перехід до ринкових відносин об'єктивно зв'язаний зі становленням і розвитком малого підприємництва.
Суб’єкти малого підприємництва є одним з найважливіших чинників, які сприяють гнучкості економіки, мобілізації фінансових і виробничих ресурсів населення, розширенню ринку товарів та послуг, структурній перебудові та збільшенню національного продукту країни. Для їх стійкої та ефективної роботи необхідно одержання управлінським персоналом найбільш повних даних про фінансовий і майновий стан підприємства, результативність його діяльності та максимізації прибутку.
Підтримка суб’єктів малого підприємництва на сьогодні набула державного значення як з боку організаційних основ діяльності в умовах ринкових перетворень, так і з боку забезпечення бухгалтерського обліку, звітності й оподаткування. Створення умов для розвитку підприємництва, одним з найпоширеніших направлень якого є приватне підприємництво, сприяє не тільки поповненню бюджету країни, а і впровадженню нових високотехнологічних виробництв, створенню нових робочих місць. Мале підприємництво - це самостійна, систематична, інноваційна діяльність певних суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, на власний ризик і з метою задоволення потреб споживача та одержання економічного інтересу.
У контексті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" наведене поняття "суб'єкт малого підприємництва", яким є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (далі – СПД) та юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
1.2. Напрямки державної підтримки малого підприємництва
Малий бізнес представляє собою сектор економіки, розвиток якого має визначальне значення в перехідний до ринку період.
На сьогоднішній день становлення і динамічний розвиток малого підприємництва в Україні вважається одним з головних напрямків при здійсненні трансформаційних процесів, що може допомогти вирішити не тільки сучасні проблеми виходу із кризової ситуації, але й інші довгострокові питання розвитку ринкових відносин.
Малий бізнес відіграє важливу роль при рішенні економічних і соціальних завдань. Формування культури підприємництва життєво необхідно для економічного росту і конкурентоспроможності економіки. Активна підтримка розвитку малого бізнесу в перспективі сприяє створенню великої кількості робочих місць, збільшенню податкової бази, росту національного доходу.
З метою подальшого розвитку сфери малого бізнесу приймаються законодавчі і нормативні акти, проводиться робота різних структур, що сприяють малому підприємництву в Україні. Законом передбачені: Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональні і місцеві програми підтримки малого підприємництва.
Правові принципи державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в Україні визначені в Законі України "Про державну підтримку малого підприємництва". У ньому визначено, що підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних і місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.
Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики і підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва. Таким центральним органом виконавчої влади є Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики в сфері підприємництва. Діяльність названого комітету регулюється і координується Кабінетом Міністрів України на підставі чинного законодавства.
Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджена Законом "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" і передбачає напрямки активізації фінансово-кредитної і інвестиційної підтримки малого підприємництва:
формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва й кредитно-гарантійних установ;
розробку і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;
створення і підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.
Фінансове забезпечення реалізації державної політики в сфері підтримки малого підприємництва здійснюють у відповідності зі своєю компетенцією:
на загальнодержавному рівні - Український фонд підтримки підприємництва;
на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва;
на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва.
Регіональні і місцеві фонди підтримки підприємництва є юридичними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні і фізичні особи.
Кошти Українського фонду, регіональних і місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, отриманих від приватизації державного і відокремлення комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, і інших коштів.
1.3. Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва
Численність СПД – фізичних осіб створює можливості для широкого розвитку конкуренції. На плаву тримаються ті приватні підприємці, які функціонують ефективно. Роль малого бізнесу в економіці значна. Він зв'язує економіку в єдине ціле, створюючи свого роду фундамент.
Особливості малого підприємництва:
гнучкість, чутливість та адаптивність до змін ринкової кон'юнктури;
обмеженість частини ринку;
оперативне відображення змін споживчого попиту;
значне полегшення територіального і галузевого переливу робочої сили і капіталу;
невеликі витрати на управління діяльністю;
обмеженість фінансових ресурсів та нестабільності доходів;
невисока потреба в капіталі;
оперативне провадження змін у виробництві, згідно потреб ринку;
оперативність у прийнятті і виконанні ухвалених рішень.
Функціонування малого підприємництва викликає необхідність по-перше, створення сприятливих умов для становлення і розвитку суб'єктів підприємництва і, по-друге, створення відповідних правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних заходів легалізації тіньової економіки.
В Україні сьогодні практично не ведеться реальна статистика, яка б дозволила оцінити фінансовий стан суб'єктів малого підприємництва. Найбільшою проблемою є відсутність інформації про фізичних осіб - підприємців, яких налічується біля двох мільйонів, тому що офіційна статистика відслідковує тільки юридичних осіб, звідки занижені дані про стан зайнятості, про частину малого бізнесу у ВВП, і як результат, неправильні висновки про роль і місце малого бізнесу у національній економіці.
Незалежні вибіркові інтерв'ю з підприємцями - фізичними особами в різних регіонах України дозволяють оцінити стан підприємців малого бізнесу. Близько 80% підприємців займаються торгівлею і послугами. По даним ДПА України, переважна більшість суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб звітує про обсяги валового доходу менш 300 000 грн. у рік. Зайнятість у малому підприємництві практично не збільшується за останні роки і становить у середньому 1,5 працівника на одного суб'єкта малого підприємництва - фізичну особу. З тих підприємців, які почали свою діяльність у галузі роздрібної торгівлі на ринках 5-6 років тому, лише 20 - 25% змогли накопичити невеликий первинний капітал - до 15 - 20 тис. дол. США. Інші ж 80% підприємців - фізичних осіб практично не збільшують обсяги своїх оборотних активів, а іноді навіть втрачають оборотні кошти.
Щорічно в Україні число суб'єктів малого підприємництва, збільшується (приблизно в 2 - 2,5 рази). Реформування законодавства в зазначеній сфері дозволить вирішити існуючі проблеми в малому секторі. При зменшенні ставки єдиного і фіксованого податків за найману особу, яка сьогодні складає 50% за найману особу фізичні особи - підприємці матимуть можливість сплачувати соціальні внески.
Скасування ринкового збору та місцевого збору за розміщення об'єкта торгівлі для суб'єктів спрощеної системи оподаткування стане компенсатором для дрібних суб'єктів, що здійснюють торгівлю на ринках, а впорядкування питань перевірок і дозволів стане компенсатором для інших підприємців малого бізнесу, що використовують спрощену систему оподаткування. Створення можливості самостійного вирішення для підприємців необхідності участі у державному соціальному страхуванні, або введення єдиного соціального внеску замість чотирьох існуючих спростить роботу по поданню одного звіту в один контролюючий орган і як наслідок зменшить витрати малих підприємств.
Тема 2. Порядок реєстрації та документального оформлення діяльності суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб
2.1. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб в Україні;
2.2. Документи, необхідні для реєстрації приватного підприємця;
2.3. Порядок ведення та заповнення книги обліку доходів та витрат;
2.4. Ліцензування та патентування певних видів підприємницької діяльності;
2.5. Особливості ведення зовнішньоекономічної діяльності приватними підприємцями;
2.6. Умови застосування РРО, КОРО та РК;
2.7. Ліквідація діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи.
2.1. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб в Україні
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, а також нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності дійсному законодавству.
Діяльність фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності регламентують наступні нормативно-правові акти:
Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-IV
Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р. №2063-111;
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 р. № 746/99 із змінами і доповненнями;
Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" від 21.12.2000 р. N 2157-III
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р. №755-IV;
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1.06.2000 р. N 1775-III;
Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. N 98/96-ВР
2.2. Документи, необхідні для реєстрації приватного підприємця
Фізичні особи, що планують здійснювати підприємницьку діяльність як приватний підприємець, насамперед повинні зареєструватися.
Порядок державної реєстрації фізичної особи визначений у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - закон №755).
Етапи реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб:
1. Сплата реєстраційного збору за здійснення державної реєстрації.
2. Надання документів реєстратору.
3. Одержання Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.
Для реєстрації фізичній особі необхідно надати в орган державної реєстрації наступні документи, викладені державною мовою:
заповнену реєстраційну картку на здійснення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів (ДРФО);
документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору.
Надати зазначені документи можна як особисто при наявності паспорта, так і поштою (рекомендованим листом з описом вкладення). Однак у відповідності з законом про реєстрацію, у випадку, коли документи направляються рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинний бути засвідчений нотаріально. Документи приймаються по опису, копія якого в день надходження документів видається підприємцю особисто або направляється йому поштою.
Розмір збору за проведення держреєстрації підприємця у відповідності з законом про реєстрацію становить 2 неоподатковуваних податком мінімуму доходів громадян (тобто 34 грн.).
Якщо підстав для відмови в реєстрації немає, державний реєстратор повинен внести в Єдиний державний реєстр запис про здійснення державної реєстрації. Строк державної реєстрації не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів. Свідоцтво про державну реєстрацію видається підприємцю не пізніше наступного робочого дня з дати реєстрації.
Особливості постановки на облік самозайнятих фізичних осіб у податкових органах визначені в Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80, зі змінами й доповненнями.
Процедура узяття на облік СПД у податкових органах може здійснюватися двома способами:
1. Без участі фізичної особи - СПД;
2. Шляхом самостійно надання фізичною особою - СПД необхідного пакету документів у податковий орган для того, щоб стати на облік як платника податків.
У першому випадку узяття на облік у податкових органах здійснюється як би "автоматично" і додаткових процедурних дій з боку фізичної особи не вимагає. Тому що узяття на облік відбувається за принципом "єдиного вікна", процес узяття на облік у податкових органах стосовно фізичної особи - СПД відбувається як би в "ковзному режимі": як тільки державний реєстратор вніс запис у Єдиний державний реєстр, він відразу передає необхідну інформацію в податковий орган. І вже податківці здійснюють процедуру узяття на облік фізичної особи - СПД як платника податків. Підставою для цього служить повідомлення державного реєстратора, передане в податковий орган. У такому повідомленні повинна міститься інформація про номер і дату внесення в нього відповідного запису, а також відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Протягом 2 днів отримана інформація розглядається працівниками податкової інспекції, фіксується в журналі обліку платників податків і зборів, а після цього така фізична особа - СПД ставиться на облік як платник податків і зборів. Далі формується довідка про взяття фізичної особи - СПД на облік за формою № 4-ОПП і разом зі Свідоцтвом про державну реєстрацію СПД видається підприємцеві.
У другому випадку підприємець в 5-денний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинен звернутися в орган ДПС по своєму місцю проживання для постановки на податковий облік. При цьому він повинен представити заяву по ф. № 5-ОПП; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи; документ, що засвідчує особу (паспорт).
Перевіривши представлену інформацію, працівники податкової вносять відповідні дані із заяви по ф. № 5-ОПП. Представлені підприємцем документи прилучаються до його облікової справи, що на другий день після постановки його на облік закріплюється за інспектором.
Якщо підприємець має намір працювати на загальній системі оподаткування й підпадає під визначення платника ПДВ, він зобов'язаний зареєструватися як платник цього податку.
Державний реєстратор повинен передавати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду й фондів соціального страхування повідомлення й відомості з реєстраційних карток про здійснення реєстраційних дій. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації підприємця в ці органи повинні бути направлені повідомлення про здійснення державної реєстрації із зазначенням номера й дати внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр і відомості з реєстраційної картки. Однак в законі про реєстрацію немає посилання на те, що зазначена інформація є єдиною підставою для постановки підприємців на облік у зазначених відомствах.
Реєстрація як платника ПДВ суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється за його бажанням стати платником ПДВ добровільно.
Реєстрацію підприємців у Пенсійному фонді здійснює державний реєстратор, який самостійно передає органам Пенсійного фонду відповідне повідомлення і відомості з реєстраційної картки підприємця. Тобто підприємцеві не потрібно спеціально реєструватися в Пенсійному фонді як страхувальнику.
Для реєстрації в органах Пенсійного фонду за місцем проживання підприємцю необхідно подати заяву й засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів; трудового договору з найманим працівником; цивільно-правового договору з особою, за яку сплачуються внески.
Після реєстрації платнику видається повідомлення за встановленою формою. Єдиним документом, що підтверджує факт реєстрації підприємця в Пенсійному фонді як страхувальника, буде Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків.
Загальною особливістю реєстрації у фондах соціального страхування є те, що необхідність реєстрації для підприємця зв'язується з наявністю у нього найманих працівників. У всіх фондах реєстрація здійснюється в 10-денний строк від дня одержання підприємцем свідоцтва про держреєстрацію.
Взяття на облік знов створеного підприємця в органі фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності відбувається без участі підприємця. Держаний реєстратор направляє фонду відповідне повідомлення для постановки підприємця на облік.
Для реєстрації подають заяву за встановленою формою, а також завірені відповідальною особою Фонду копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і свідоцтва про державну реєстрацію. При собі необхідно мати паспорт. Після реєстрації страхувальнику видається повідомлення, у якому проставляється його реєстраційний номер.
Таке взяття на облік підприємця ні до чого не зобов'язує і платником даного внеску він ще не стає.
Статус платника внеску до фонду соціального страхування на випадок безробіття фізичній особі - підприємцю присвоюється від дня укладання трудового договору з найманим працівником, в цьому випадку фонд реєструє підприємця як страхувальник і видає страхове Свідоцтво за встановленою формою.
Реєстрація проходить у центрах зайнятості. Для цього треба подати заяву, а також завірені відповідальною особою центру зайнятості копії свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органа статистики й довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів.
Фізичні особи – СПД, що використовують найману працю, зобов'язані зареєструватися в фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в десятиденний строк від дня укладання трудового договору з найманим працівником.
Приватні підприємці, що не використовують найману працю, беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань на добровільних засадах.
Для реєстрації приватні підприємці подають заяву за формою, установленою виконавчою дирекцією фонду; копію Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; копію угоди про наймання на роботу фізичної особи. Копія Свідоцтва про реєстрацію і угоди про наймання на роботу повинні бути завірені нотаріально або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції даного фонду.
Фізична особа, що має право на здійснення підприємницької діяльності й вирішила нею займатися, в обов'язковому порядку повинна зареєструватися в державних органах, зокрема у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради за місцем проживання.
У випадку втрати (знищення й т.п.) свідоцтва про державну реєстрацію підприємцю видається дублікат. Для цього йому необхідно представити в орган реєстрації наступні документи:
заяву про видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію;
підтвердження публікації в друкованих засобах масової інформації оголошення про визнання недійсним втраченого свідоцтва про державну реєстрацію із зазначенням ідентифікаційного коду або ідентифікаційного номера;
документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката (що складає 10% вартості реєстрації).
За порушення строку реєстрації на підприємця можуть бути накладено штраф у розмірі 50% суми страхових внесків, що підлягають сплаті за весь період, що пройшов від дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися, і адміністративні штрафи.
Фізичній особі для здійснення підприємницької діяльності, імовірно, буде потрібна наявність печатки і штампів. У той же час, з погляду чинного законодавства такої вимоги, стосовно до приватних підприємців, немає. Вони можуть мати печатки і штампи добровільно, виходячи з особистих суб'єктивних вимог до ведення свого бізнесу. Більшість підприємців мають печатки. У противному випадку їм може загрожувати певна недовіра з боку контрагентів.
Якщо підприємець вирішує виготовити печатку, то відповідно до Інструкції необхідно спочатку одержати дозвіл МВС на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів. Для цього в органи внутрішніх справ необхідно подати заяву, у якій вказують кількість печаток і штампів, які необхідно виготовити; чи вперше виготовляються печатки й штампи (при повторному виготовленні печаток вказується підстава їх виготовлення); місцезнаходження; ПІБ і паспортні дані особи, відповідального за одержання дозволу; ПІБ і паспортні дані самого підприємця.
До заяви додаються:
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію;
зразки (ескізи) печаток, штампів (2 екземпляри);
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків.
Дозвіл на виготовлення печаток (або письмова відмова із зазначенням причин) видається протягом п'яти робочих днів від дня одержання документів органом внутрішніх справ. Цілком можливо, що про дозвіл подбає майстерня, що буде виготовляти печатку, але зазначені документи однаково потрібно підготувати.
Підприємці здійснюють розрахунки один з одним або з юридичними особами як у готівковій, так і в безготівковій формі. Розрахунки в безготівковій формі проводяться за допомогою векселів, рахункових чеків, платіжних карток і ін. При цьому підприємцям не обійтися без відкриття рахунку в установі банку. Вони можуть відкривати поточні рахунки як у національної, так і в іноземній валюті, кількість рахунків не обмежена.
Законодавство не потребує від підприємців обов'язкового відкриття рахунку в банках. Якщо підприємець вирішив відкрити рахунок, йому необхідно представити в обраний банк наступні документи:
заяву про відкриття поточного рахунка встановленої форми;
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
копію документа, що підтверджує постановку підприємця на облік у податкових органах;
копію документа, що підтверджує реєстрацію підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України;
картку зі зразками підписів.
Копії перших трьох документів повинні бути завірені або нотаріально, або органом, що їх видав, а документи, що підтверджують реєстрацію підприємця в ДПС і Пенсійному фонді, може завіряти й уповноважений працівник банку. Картка підписів також повинна бути засвідчена нотаріально або вповноваженим працівником банку.
Якщо ж підприємець використовує найману працю, то він додатково повинен представити копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи - підприємця у відповідному органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях України, завірену нотаріально або органом, що її видав. У випадку, якщо найманих працівників у підприємця немає, про це вказують в заяві в рядку "Додаткова інформація".
Платник податків зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дня відкриття (або закриття) рахунку представити особисто або направити поштою, з повідомленням про вручення, повідомлення про відкриття/закриття поточних рахунків в установах банків.
2.3. Порядок ведення та заповнення книги обліку доходів та витрат
Для визначення результатів своєї підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платником єдиного податку ведеться Книга обліку доходів і витрат за формою № 10 (додаток А).
Ведення Книги за допомогою комп’ютера не передбачено, тому прошнуровані та пронумеровані Книги з заповненими титульними сторінками надаються в податкову інспекцію, де вони скріплюються підписом та печаткою. Виправлення в Книзі не допускаються.
Книга ведеться наростаючим підсумком з початку року з підведенням квартальних стогів для складання фінансової звітності.
У приватних підприємців, як правило, існує одна книга, за винятком випадків, якщо підприємець здійснює торгівельну діяльність з використанням найманої праці. В такому разі на кожного працівника який здійснює реалізацію продукції заводиться окрема Книга. В цій Книзі працівник заповнює лише графи "Період обліку" та "Сума виручки". В кінці дня відомості з книг працівників переносяться загальним стогом за день в Книгу підприємця.
Для приватних підприємців – єдиноподатківців немає окремого порядку заповнення Книги, який би врахував особливості їх системи оподаткування. Для суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, яки сплачують єдиний податок обов'язковому заповненню підлягають тільки графи 1 "Період обліку", 3 "Витрати на виробництво продукції", 6 "Сума виручки (доходу)", 7 "Чистий доход".
Сума чистого доходу розраховується як різниця між колонками з сумою виручки та сумою витрат. Цю суму треба підраховувати одночасно з отриманням виручки та занесенням її у Книгу.
2.4. Ліцензування та патентування певних видів підприємницької діяльності
Приватний підприємець, що має намір здійснювати вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, повинен мати ліцензію на цей вид діяльності. Вартості ліцензій по видах діяльності різні.
Згідно Закону України "Про підприємництво” ліцензуванню (обмеженню) підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, оточуюче середовище і безпеку держави. Для здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню, підприємець повинен дотримуватись певних умов і правил здійснення даного виду діяльності і мати відповідний рівень освіти і кваліфікації.
Ліцензія видається на кожний вид діяльності. Для одержання ліцензії підприємець подає у відповідний орган заяву по встановленій формі.
У заяві вказують дані про громадянина-підприємця: його фамілію, ім'я та по-батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким виданий), місце проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків; банківські реквізити (у випадку їх наявності).
До заяви слід додати документи, що посвідчують рівень освіти і кваліфікації, що необхідні для здійснення відповідного виду діяльності а також копію свідоцтва про державну реєстрацію.
Протягом 30 днів з моменту подачі заяви і усіх необхідних документів відповідний орган повинен приймати рішення відносно видачі підприємцю ліцензії.
Ліцензія видається на термін не менше трьох років. Вартість ліцензії для приватного підприємця складає два неоподаткованих податком мінімуму доходів громадян (34грн.).
У разі, якщо при перевірці даних, що містяться у документах, встановлені викривлені дані, а також виявлена неможливість підприємця виконати ліцензійні умови, у видачі ліцензії може бути відмовлено. Рішення про відмову повинно бути видано у 30-денний термін із дня подачі документів у письмовому вигляді.
Орган, що видав ліцензію, має право її анулювати у випадку:
встановлення неправдивих відомостей у заяві на видачу ліцензії або у документах, що додаються до нього;
передачі ліцензії суб’єктом підприємницької діяльності іншій особі;
повторного або грубого порушення суб’єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов.
Ліцензія вважається анульованою із дати прийняття рішення про її анулювання або з дати відміни державної реєстрації підприємця.
Мотивоване призупинення дії ліцензії або рішення про її анулювання доводиться у письмовому вигляді до відома суб’єкта підприємницької діяльності у п’ятиденний термін.
Відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патент являє собою державне Свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на здійснення певних видів діяльності.
Згідно Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягають:
торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України;
діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);
діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів.
Підприємці, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), за готівкові кошти, придбають патент за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Дія Закону про патентування його дія не поширюється на приватних підприємців, які:
здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ри