Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра образотворчого,

декоративно-прикладного мистецтва,

дизайну та методики їх викладання

ДИПЛОМНА РОБОТА

Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

виконала студентка 53 групи

факультету підготовки

вчителів початкових класів

заочного відділення

Хортів Оксана Петрівна

науковий керівник

Цибулько

Михайло Богданович

Тернопіль 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи композиції творів образотворчого мистецтва

1.1 Поняття і види композиції в образотворчому мистецтві

1.2 Особливості композиційної побудови малюнків учнями 1-4 класів

Розділ 2. Формування у молодших школярів навичок виконання тематичної композиції

2.1 Шляхи формування композиційних навичок в учнів 1-4 класів

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження

2.3 Результативність експериментального дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність дослідження проблеми образотворчого розвитку молодших школярів зумовлена такими факторами: специфіка культурно-інформаційного простору сьогодення з глобальним поширенням мас-медіа активізує широкий спектр естетичних факторів впливу на особистість (звук, відео, анімація, комп'ютерна графіка тощо), тому сучасні школярі частіше сприймають не просто окремо музичні або візуальні образи, а різноманітні форми їх взаємодії.

Ці об'єктивні соціокультурні реалії стимулюють виникнення в учнів психологічного феномену синестезії - міжсенсорних асоціацій, зокрема звуковізуальних. Інтеграція естетичної інформації тією чи іншою мірою спонтанно відбувається на рівні свідомості, а частіше - підсвідомості дитини, незалежно від зусиль учителів, але застосування інтегративних навчально-виховних засобів і технології спрямовувало б цей процес, перетворюючи його із стихійного на керований.

Державний стандарт початкової загальної освіти в галузі "Образотворче мистецтво" (5) включає систему художніх знань, опанування яких сприяє розширенню асоціативних уявлень учнів, формуванню цілісного художнього світогляду. В основі побудови програми (56) покладено принцип поліцентричності знань: в єдиному тематичному блоці поєднуються зміст базових мистецьких дисциплін, а також елементи синтетичних видів мистецтв (хореографії, театру, кіно). Такий підхід має на меті забезпечення системності художніх знань учнів, розвитку художньо-образного мислення.

Спільним для всіх видів мистецтв, які виділені в державному освітньому стандарті як змістові лінії, є естетичне відображення в художніх образах явищ навколишнього світу - природи, людини, культури. Важливою теоретичною і практичною проблемою, що пронизує усі галузі мистецтва, є композиція. Відомий живописець Є. Кибрик писав, що "узагальнення та виділення композиційних законів, правил, прийомів і засобів виразно виявилось потрібним лише її останні десятиліття" (38, 32). Потреба в теоретичній розробці проблем композиції та методичному обґрунтуванню її викладання в школі настільки назріла, що все частіше стали з'являтися висловлювання науковців на цю тему.

Як стверджує Ю.В. Величко, "найвищим ступенем оволодіння основами композиції є тематична картина художника" (15, 9). Майстри образотворчого мистецтва - І. Рєпін, В. Суриков, В. Маковський, П. Федотов, В. Перов, І. Шишкін, Т. Шевченко, С. Васильківський, М. Пимоненко, О. Мурашко та А. Пластов, Б. Йогансон, О. Герасимов, Т. Голембієвська, С. Григор'єв, К. Трохименко, В. Пузирков, О. Лопухов, А. Чебикін, В. Шаталін, Т. Яблонська - створили багато класичних полотен, на яких навчається і виховується молодь навчальних закладів. Аналіз картин художників, знання їхніх творчих біографій допомагає педагогам пояснити не лише творчий процес роботи над картиною, а й найважливіші закони, правила, прийоми та засоби композиції.

Ознайомлення школярів з основами проблеми композиційної діяльності передбачено програмою з образотворчого мистецтва (56), згідно з якою розглядаються теоретичні питання композиції, пояснюється процес роботи художника над картиною, розкривається послідовність роботи над сюжетним малюнком на основі спостережень навколишньої дійсності та з уяви, а також над ілюстраціями до літературних творів. Основи композиції розглядаються, щоб усвідомити створення художнього образу, виявити ідейний задум і передати змістові зв'язки у сюжетному малюнку.

В основі занять із сюжетної композиції лежить "виховання у школярів уміння передавати в малюнку з пам'яті та з уяви спостереження реальної дійсності, що сприяє більш глибокому вивченню методики викладання цього розділу образотворчого мистецтва в школі" (29, 62). Під час виконання ескізів сюжетної композиції на основі спостережень учні вчаться бачити і зображувати природу, життя людей, їхні творіння, закріплюють набуті уміння передавати форму, пропорції, будову та колір натури. У процесі малювання на теми з пам'яті (на основі попередніх спостережень) і з уяви слід змоделювати певну ситуацію, персонажів малюнка, знайти його композицію, використовуючи в творчому процесі замальовки з натури пейзажу, різних предметів, людей.

Оскільки, як зазначають провідні вітчизняні вчені (Г. Костюк, Л. Леонтьєв, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.), "особистість найінтенсивніше формується у період молодшого шкільного віку" (21, 32), то саме початкова школа покликана відіграти провідну роль у творчому розвитку молодших школярів. Проте, в сучасній педагогіці мистецтва початкової ланки загальної освіти існують певні прогалини. Вони зумовлені репродуктивно-виконавчими видами робіт, недосконалою практикою образотворчої діяльності учнів. Внаслідок цього у переважної більшості молодших школярів виявляються несформованими навички композиційно-творчої діяльності, спостерігається невміння розмістити предмети на площині, забезпечити гармонійність наповнення малюнка.

Отже, виникає необхідність у глибшому вивченні молодшими школярами основ композиційної діяльності на уроках образотворчого мистецтва. З цього випливає, що проблема розвитку образотворчої діяльності молодших школярів у плані формування навичок композиційної діяльності має комплексний характер і недостатньо ґрунтовно вивчена, а тому не знайшла повного відображення у педагогічній теорії і практиці.

Такий аспект останньої, як функціональний вплив засобів образотворчого мистецтва на розвиток умінь учнів використовувати прийоми композиції у процесі малювання, залишається поза увагою вчених. Це зумовило вибір теми дослідження: "Формування системи композиційних закономірностей у молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва".

Об’єкт дослідження - процес образотворчої діяльності учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування навичок композиційної діяльності учнів 1-4 класів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування навичок композиційної діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва.

Гіпотеза дослідження - рівень розвитку зображувальних навичок молодших школярів зростатиме, якщо максимально урізноманітнювати способи реалізації художнього образу на основі засвоєння засобів композиційної діяльності.

Завдання дослідження:

З’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та сучасній освітній практиці, визначити зміст поняття “композиція".

Виявити механізми, вікові особливості і функціональні компоненти композиційної діяльності молодших школярів

Охарактеризувати творчо-розвивальні можливості засобів композиції у початковій школі.

Визначити критерії та рівні розвитку у молодших школярів зображувальних навичок засобами тематичної композиції.

Експериментально перевірити ефективність виявлених педагогічних умов розвитку у молодших школярів навичок композиційної діяльності на уроках образотворчого мистецтва.

Теоретико-методологічну основу становлять дослідження з питань використання засобів образотворчого мистецтва з метою впливу на розвиток особистості школяра (В. Аронов, М. Волков, М. Кириченко, Є. Маймін та ін.), положення дидактики про взаємозв’язок умінь образотворчої діяльності та композиційних умінь (О. Алісійчук, О. Гайдамака, І. Демченко, О. Конопко, П. Парнах, В. Томашевський та ін.), а також “Національна доктрина розвитку освіти”, концепція національного виховання, Державний стандарт початкової загальної освіти (галузь “Образотворче мистецтво”).

Методи дослідження. Для досягнення мети та завдань застосовано комплекс різноманітних наукових методів дослідження: теоретичні - аналіз, порівняння й узагальнення педагогічної та методичної літератури, статей у періодичних виданнях, матеріалів наукових досліджень з цієї проблеми; емпіричні - педагогічне спостереження, педагогічний аналіз, анкетування, методики психологічної і педагогічної діагностики, констатуючий і формуючий експерименти, кількісна і якісна інтерпретація експериментальних даних.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи композиції творів образотворчого мистецтва

1.1 Поняття і види композиції в образотворчому мистецтві

Композиція в образотворчому мистецтві пов'язана з необхідністю передати основний задум, ідею твору найясніше і переконливо. Головне в композиції - створення художнього образу. Картини, написані в різні епохи, в абсолютно різних стилях, вражають нашу уяву і надовго запам'ятовуються багато в чому завдяки чіткій композиційній побудові.

Дійсно, якщо спробувати в класичних картинах що-небудь змінити, наприклад розмір полотна, співвідношення темних і світлих плям, кількість фігур, висоту лінії горизонту, цілісність композиції відразу руйнується, рівновага частин втрачається. Неможливість внести зміни до завершеної картини підтверджує силу впливу законів і правил композиції.

Композиція (від лат. compositio) означає "складання, з'єднання, поєднання різних частин в єдине ціле відповідно до якої-небудь ідеї" (49, 11). В образотворчому мистецтві композиція - це "побудова художнього твору, обумовлена його змістом, характером і призначенням" (61, 121).

Сприйняття твору багато в чому залежить від його композиції. У художній діяльності процес створення твору можна назвати твором композиції. "Композиційний початок, подібно до стовбура дерева, органічно зв'язує коріння і гілки образотворчої форми, підпорядковує її елементи один одному і цілому" (38, 32). Зображати - означає встановлювати поєднання між частинами, пов'язувати їх в єдине ціле і узагальнювати.

Інколи словом "композиція" називають картину як таку - як органічне ціле з вираженою смисловою єдністю, маючи на увазі, що малюнок, колір і сюжет поєднуються. У такому разі неважливо, до якого жанру відноситься картина і в якій манері виконана, її називають терміном "композиція" як завершений витвір мистецтва. В іншому випадку термін "композиція" означає "один з основних елементів образотворчої грамоти, по якому будується і оцінюється твір мистецтва" (69, 62).

Свобода творчості і справжня майстерність приходять на основі точного знання. Століттями художники шукали найбільш виразні композиційні схеми, і в результаті ми можемо говорити про те, що найбільш важливі в сюжеті елементи зображення розміщуються не хаотично, а утворюють прості геометричні фігури (трикутник, піраміду, круг, овал, квадрат, прямокутник).

Для передачі образу чогось нерухомого, стійкого підійде замкнута, закрита, статична композиція (53, 49). Основні напрями ліній стягуються до центру. Побудова її за формою круга, квадрата, прямокутника з урахуванням симетрії дає необхідне рішення. Якщо ж необхідно намалювати панорамний пейзаж, показати великий простір, то не слід його перегороджувати по боках, обмежувати якими-небудь деревами або будівлями, а краще зробити таким, що виходить за межі рами. Це тип відкритої композиції, коли основні направлення ліній - з центру.

Припущення і здогадки розширюють фантазію глядача. Якщо далекий горизонт частково загородити деревами або іншими предметами першого плану, то можна досягти великої образної виразності композиції.

Звичайно, не варто перебільшувати значення композиційних схем. Художник, утілюючи задум, спирається перш за все на своє образно-зорове уявлення про майбутню картину. Але в період навчання основам композиції дуже корисно використовувати такі схеми, оскільки вони допомагають знайти співвідношення різних частин картини або малюнка, з'ясувати загальну структуру композиції (16, 57). Ці схеми мають допоміжне значення. Поступово, набуваючи досвіду, можна навчитися будувати композиційні схеми тільки в думках.

Твір мистецтва є "записом деякого ритму образів, і в самому записі даються ключі до його читання" (52, 112). Композиції підвладно багато. За допомогою композиційних засобів можна передати на картині події, що мають протяжність в часі, тобто, що відбуваються не одночасно, а одна за іншою. Цими прийомами добре володіли староруські іконописці.

Ще один поширений прийом побудови композиції для передачі подій, що відбуваються в різний час і в різних місцях, - об'єднання в одне ціле декількох сюжетів (27, 51). Як правило, це велике за розміром зображення в центрі полотна і невеликі малюнки навколо нього. Приклади такої побудови композиції можна зустріти в іконописі, народному мистецтві, книжковій графіці і інших видах мистецтва.

Композиційні прийоми повною мірою залежать від видів мистецтва. Разом із загальними закономірностями композиції кожен вид мистецтва має свою специфіку, і навіть один і той самий композиційний засіб може використовуватися по-різному.

У живописному творі композиція повинна здаватися природною і органічною, не нав'язувати глядачеві ідею картини, а "ніби непомітно підводити його до неї з тим, щоб він проникнувся її змістом і задумом художника" (57, 62). Якщо в живописі композиція допомагає передати ілюзію простору, його глибину, то в народному і декоративно-прикладному мистецтві художник композиційними прийомами, навпаки, прагне підкреслити об'єм або площину зображуваного об'єкта.

У декоративній композиції тема може бути виражена способами, що принципово відрізняють її від композиції картини. Зображення пейзажу може розгортатися не в глибину, а вгору, у такому разі дальні плани розміщують над ближніми, як в староруській іконі. В іконописі і народному мистецтві привертають увагу ясність образу, незвичайна цілісність, плавність і текучість ліній.

Тематичну декоративну композицію можна порівняти не тільки з орнаментом, де є мотив, але й з узором, що вільно заповнює площину. При всій своєрідності декоративного зображення воно абсолютно не виключає послідовності, не позбавлено можливості вести сюжетну цікаву розповідь, навіть ілюстрації до книги можуть бути виконані декоративно.

Декоративна тематична композиція - "особливий художній світ зі своїм умовним порядком, а іноді й конкретними, легко пізнаваними персонажами, які співвідносяться один з одним зовсім не так, як в реальній дійсності" (44, 26). Основна відмінність декоративного зображення від реалістичного полягає в тому, що колір предмету може бути даний без урахування світла і тіні, можлива навіть повна відмова від реального кольору. Важливо, щоб з допомогою кольору створювався художній образ.

Властивість декоративної композиції - "декоративне перетворення будь-якої натури, виділення урочистості, барвистості, орнаментальності навколишнього світу, дотримання певної міри умовності зображення" (12, 67). Уміле узагальнення форми аніскільки не шкодить виразності. Відмова від другорядних подробиць робить помітнішим головне. До позитивних результатів веде не тільки строгий відбір головного, але й деяка недомовленість, асоціативність емоційно-образного вирішення теми.

Композиція кожного разу ставить перед художником складні питання, відповіді на які повинні бути точними, оригінальними, неповторними.

У композиції важливо все - маса предметів, їх зорова "вага", розміщення на площині, виразність силуетів, ритмічні чергування ліній і плям, способи передачі простору і точка зору на те, що зображається, розподіл світлотіні, колір і колорит картини, пози і жести героїв, формат і розмір твору та багато іншого (24, 52).

Художники використовують композицію як універсальний засіб, щоб створити живописне полотно, скульптуру або витвір декоративно-прикладного мистецтва, добитися їх образної та емоційної виразності. "Композиція - це не тільки думка, ідея твору, заради вираження якої художник береться за пензель і олівець, це й безумовно співзвучна душі художника і вимогам часу пластична форма виразу".

Побудову картини можна розрахувати наперед. Постійні вправляння в композиційному мистецтві розвивають композиційні навики, тобто можна навчитися прийомам побудови композиції.

З чого ж починається робота над композицією? Навіть якщо спробувати розмістити на листі всього одну точку, то вже постає проблема, як її розташувати найкращим чином. Враження змінюється залежно від переміщення точки на площині. Замість точки може бути будь-який об'єкт, наприклад одна людина або навіть натовп людей, якщо поглянути на неї з великої висоти (42, 61).

Нові проблеми в композиції з'являються, коли до точки додається лінія, яка по суті складається з багатьох точок. Можна спробувати уявити ланцюжок з великої кількості людей і поглянути на нього з висоти - побачимо лінію.

У різних видах і жанрах образотворчого мистецтва (ужиткового, декораційно-театрального, дизайнерського й архітектурного) композиції ґрунтуються на загальних законах творчості, але мають і свої специфіку, особливості, що характерні тільки для відповідного виду мистецтва. У композиціях різних видів і жанрів образотворчого мистецтва передача простору значно відрізняється одна від одної, внаслідок чого виділяють три види композиції: фронтальну, об'ємну і глибинно-просторову (38, 41-42).

Фронтальна композиція характеризується двовимірністю (висотою і шириною), а інколи і невеликою глибиною. Ця композиція поширена в декоративно-прикладному мистецтві (розвиток композиції щодо вертикальних і горизонтальних координат), живопису, графіці (на плоскій картинній площині глибина передається ілюзорно), рельєфі (на плоскій формі з барельєфом чи горельєфом), якщо третя координата - глибина - має підлегле значення.

Об'ємна композиція відповідає побудові форми в трьох вимірах, трьох основних просторових координатах (висоті, ширині і глибині). Вона передбачає огляд об'ємної форми з усіх боків і використовується в скульптурі.

Глибинно-просторова композиція використовується при створенні з різних матеріальних предметів (скульптур, меблів, стендів) обладнаного й оформленого інтер'єру, екстер'єру чи іншого відкритого простору (виставочного залу, сцени театру, жилої кімнати, архітектурного ансамблю).

Узагальнено характеристика видів композиції наведена у таблиці.

Таблиця. Характеристика видів композиції