Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами

Дипломна робота

"Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами"

Вступ

Успішний розвиток вітчизняної економіки як на макро-, так і на мікрорівнях залежить від прогресу в банківській системі, передусім від її здатності генерувати необхідні обсяги кредитних ресурсів. З іншого боку, в умовах економічного зростання посилюється ощадна активність населення і банки отримують змогу залучити частину заощаджень, що зберігаються поза банками.

Загальновідомою аксіомою вважається положення про те, що «кров'ю» сучасної економіки є грошові потоки, одне з джерел наповнення яких становлять депозитні вклади громадян та підприємств. З іншого боку, депозитні вклади дають їх власникам досить поширений в усьому світі вид пасивних доходів – проценти.

Чим стабільніша економіка в країні і послідовніша фінансова політика державних органів та фінансових установ, тим більша довіра осіб, які володіють тимчасово вільними коштами, і тим охочіше вони звертаються до банківських установ для укладання депозитних договорів та розміщення своїх капіталів.

Один із найголовніших складових елементів діяльності банку – вивчення його ресурсної бази. Збільшення ресурсної бази банку сприяє його доходності. Комплекс заходів, спрямованих на збільшення обсягів вкладів населення має передбачати посилення контролю та ефективності нагляду за банками, особливо за тими, чиє фінансове становище нестійке.

Враховуючи, що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності, займає депозитна політика. Основою її є залучення банком дешевших і раціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.

Депозити складають основу діяльності банку, оскільки визначають розмір кредитних вкладів (теоретично від 70 до 95% банківських ресурсів). Депозитна база банку формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчить про роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з боку банку до їх залучення.

Актуальність теми дипломної роботи «Організація депозитних операцій банків з фізичними особами» в тому, що я вважаю це питання дуже поширеним в банківській діяльності. Так як перед кожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: «Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосовувати?» та інші не менше важливі питання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів – ці операції не суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного банку, на його надійність, ліквідність.

Об'єктом дослідження даної роботи є депозитна діяльність банків України на прикладі АКБ «Укрсоцбанк», предметом – депозитні операції.

Метою роботи є дослідження механізму здійснення депозитних операцій комерційних банків та розробка напрямків вдосконалення методів залучення вкладів.

Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:

1. З’ясувати сутність, види та класифікацію депозитних операцій;

2. Ознайомитися з законодавчою базою України, що регулює процеси залучення та управління депозитами населення.

3. Дослідити форми залучення вкладів;

4. Проаналізувати становище українського депозитного рику;

5. Провести аналіз економічного стану об’єкта дослідження;

6. Розглянути механізм здійснення депозитних операцій в Миргородському відділенні Полтавської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»

7. Надати рекомендації і пропозиції до поліпшення аналізу та впровадженню нових методів по залученню вкладів населення.

В ході дослідження та розгляду теми даної дипломної роботи застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації.

При написанні даної роботи було використано: нормативно-правову базу України, підручники, статті, публікації, матеріали опубліковані на сайтах Інтернет українських банків, а також внутрішні документи АКБ «Укрсоцбанк».

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Дипломна робота містить ___ сторінок, ___таблиць, ___рисунків, список використаних джерел з _____найменувань, ___ додатків.

1. Теоретичні аспекти здійснення депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами

1.1 Поняття депозитної політики комерційного банку і класифікація депозитів

Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-Ш депозити (вклади) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. (1)

Суб`єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, котрі, в свою чергу, виступають кредиторами. Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

На долю депозитних операцій приходиться біля 85% пасивів банків. При залученні депозитів банки дотримуються наступних принципів організації депозитних операцій (21):

- депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

- в процесі організації забезпечується різноманітність суб`єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

- при здісненні банківських операцій забезпечується взаємозв`язок і взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями по термінам і сумах;

- особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу банку;

- проводячи свої депозитні та кредитні операції, банк повинен зменшувати свої вільні ресурси;

- банк повинен приймати міри по розвитку банківських послуг, що передбачає залучення депозитів.

Для банківської практики характерна така класифікація депозитів:

За категоріями депонентів:

- депозити суб`єктів господарської діяльності;

- депозити фізичних осіб;

- депозити банків.

За економічним змістом:

- депозити до запитання;

- депозити на визначений строк (строкові, термінові);

- ощадні вклади.

За строками використання:

- депозити до запитання;

- депозити на визначений строк (строкові).

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними так і активними.

Активні – розміщення банківських коштів в інших комерційних банках. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Депозитні – кошти, залучені банком.

Вклад (депозит) до запитання – банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу (кошти на поточних та бюджетних рахунках). (20)

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частину ресурсів, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов`язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.

Водночас у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину ресурсів банки використовують у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку.

У більшості банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. Це найдешевше джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок скорочення долі менш ліквідних, але тих, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.

Комерційні банки зацікавлені у вкладах до запитання тому що:

- клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримати доход;

- банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).

Терміновий вклад (депозит) – грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків.

Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. (30)

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший – у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов’язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобов’язання своєчасно виконувати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встановлені пені або штрафи за невчасну видачу коштів власникові депозитного рахунку або виплату процентів.

Найпоширінишими серед населення залишаються ощадні вклади.

Ощадні вклади – це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів.

Мотиви збереження вкладником коштів на ощадних рахунках – резерви на непередбачені витрати, накопичення грошей і створення капіталу. Розрізняють цільове збереження грошей і збереження без визначеної цілі.

На практиці існують такі можливості вилучення вкладу:

- без попереднього повідомлення;

- після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміна;

- після закінчення терміна попереднього повідомлення.

Прикладом ощадних вкладів, адаптованих до специфічних умов українського ринку, є накопчувальний депозитний вклад. Він складаєтся на термін один рік із наступною автоматичною пролонгацією і передбачає вільне довкладення коштів у будь-який момент без обмежень. Відсотки нараховуються щомісяця.

Вкладник має право отримання в будь-який момент раніше нарахованих відсотків. При розірванні договору по закінченні мінімального строку вкладнику виплачується сума вкладу і нараховані за строк збереження проценти. За 5 банківських днів вкладник повинен попередньо повідомити про розірвання вкладу. При цьому вилучити частину коштів без закриття рахунку не можна.

Взагалі ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях.

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриваються банком кожному клієнту. Особливістю функціонування вкладів до запитання є те, що гроші, які зберігаються, можуть бути у будь-який момент зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. За діючою практикою вітчизняні банки здебільшого не здійснюють плати за залишками на поточних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків є дуже нестійкими та слабо прогнозованими.

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішують у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здіснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Комерційні банки у своїй діяльності використовують різні форми термінових вкладів (депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитні сертифікати – документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки. (30)

Ощадний сертифікат – документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків. (30)

Депозитні та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними та на пред’явника. Банківський сертифікат – цінний папір, який може вільно продаватись / купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження відсоткової ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.

Депозитна політика комерційного банку – це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, доходності і ризику. (19)

В банківській практиці існують такі загальні критерії оптимальності депозитної політики:

- зв’язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

- диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

- сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);

- диференційований підхід до різних груп клієнтів;

- конкурентноздатність банківських депозитних продуктів.

У роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку.

1.2 Правові засади здійснення депозитних операцій комерційними банками

З огляду на тенденцію збільшення вкладних (депозитних) операцій і з метою забезпечення їх стабільності та гарантованості назріла нагальна потреба у більш детальному врегулюванні цього питання, і українське законодавство не стоїть на місці. Так, замість лише двох статей в Цивільному кодексі УРСР 1963 р. (ст. 384 та ст. 386) стосовно вкладів громадян у кредитних установах та зверненню стягнення на ці вклади, новий Цивільний кодекс України містить вже цілу главу, присвячену банківським вкладам.

Крім того, вкладні (депозитні) операції так чи інакше регулюються:

♦ Законами України:

- «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. №679-XIV;

- «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III;

- «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-Ш;

- «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. №2740-ІП;

- «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.2001 р. №1201-XII

- «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. №448/96-ВР;

♦ підзаконними нормативно-правовими актами НБУ:

- Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. №516, зареєстрованою в Мінюсті України 29.12.2003 р. №1256/8577;

- Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, зареєстрованою в Мінюсті України 17 грудня 2003 р. №1172/8493.

Згідно ЦКУ за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За визначенням, наведеним у пп. 7.1.1 ст. 7 Закону про платіжні системи, вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору. (8)

Стаття 1 Закону про банки визначає вклад (депозит) як кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Майже тотожне визначення міститься і в підзаконному акті – Положенні. Водночас воно передбачає можливість внесення як депозитного вкладу не лише коштів у валюті України чи іноземній валюті, а й банківських металів, якими згідно зі ст. 1 Закону про Нацбанк є золото, срібло, платина, а також метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів.

Договір банківського вкладу за своєю суттю є різновидом договору позики, оскільки кошти передаються вкладником, який є кредитором, банку – боржнику. Проте за договором позики боржник після передання йому коштів стає їх власником, тоді як за договором банківського вкладу таких відносин речово-правового характеру не виникає.

Договір банківського вкладу є двостороннім, реальним та сплатним. Двосторонність цього договору означає, що його сторони мають взаємні права та обов'язки. Реальним він є тому, що зобов'язальні правовідносини за ним виникають тільки після внесення вкладником коштів на депозитний рахунок. Оплатність такого договору полягає втому, що, незважаючи на будь-які обставини, банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти або дохід в іншій формі (винагороду за договором), у тому числі і в разі дострокового розірвання договору на вимогу вкладника (банк також має виплатити проценти, але зазвичай у меншому розмірі, обумовленому договором).

Сторонами договору банківського вкладу є банк та вкладник.

Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Вкладником можуть бути будь-які фізичні (утому числі малолітні – віком до 14 років, неповнолітні – віком від 14 до 18 років) та юридичні особи, а також інші утворення, які є учасниками цивільних правовідносин відповідно до обсягу їх правосуб'єктності.

При відкритті депозитного рахунку одночасно з паспортним документом обов'язково потрібно надати довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків.

Малолітні та неповнолітні вкладники, які самостійно уклали договір банківського вкладу та внесли на нього кошти, мають право розпоряджатися зробленими вкладами також самостійно, на свій розсуд. Однак право розпорядження вкладом, внесеним на їх ім'я іншою особою, вже обмежене, оскільки для його реалізації необхідна згода батьків (опікунів, піклувальників).

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Це означає, що банк зобов'язаний приймати вклади від кожного громадянина, хто до нього звернеться, на умовах, однакових для всіх вкладників.

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі, яка вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Отже, договір банківського вкладу може бути укладений як шляхом складання одного документа у двох примірниках (по одному для кожної із сторін), так і шляхом видання вкладнику – фізичній особі ощадної книжки, вкладнику – фізичній чи юридичній особі ощадного (депозитного) сертифіката або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.

Залучення банком вкладів (депозитів) підтверджується:

- договором банківського рахунку;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунку. Депозитний рахунок визнається різновидом банківського рахунку, а тому багато в чому правила відкриття його, що містяться в інструкції, є актуальними і для депозитного рахунку.

Залучення депозитів може здійснюватися шляхом випуску (емісії) цінних паперів – ощадних (депозитних) сертифікатів та їх розміщення (продажу) серед фізичних чи юридичних осіб. Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним.

В ощадних сертифікатах має бути зазначено такі реквізити: найменування цінного папера – «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Обіг іменних сертифікатів законодавством про цінні папери заборонений, а продаж (відчуження) їх іншим особам є недійсним.

Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом може підтверджуватися ощадною книжкою, в якій вказуються найменування та місцезнаходження банку, номер рахунку за вкладом, усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

Ощадну книжку слід визнати однією з форм укладення письмового договору банківського вкладу, але за умови, що вона поряд з обов'язковими реквізитами буде містити такі умови договору банківського вкладу, а саме: строк депозиту (чи умову про режим вкладу на вимогу) та розмір процентів за вкладом. Проте, якщо в ощадній книжці не буде обумовлено розміру процентів, банк все одно зобов'язаний виплачувати вкладнику проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Види банківських вкладів. Залежно від строку, на який вкладником вносяться кошти чи банківські метали на депозитні рахунки, вклади поділяються на:

- строкові, які передбачають повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, що може визначатися конкретною датою або певним календарним періодом (місяцями, кварталами, роками тощо);

- на вимогу, які передбачають видачу вкладу на першу вимогу вкладника.

Залежно від того, хто вносить вклад на депозитний рахунок, договори банківського вкладу поділяються на:

- договори, що укладаються самим вкладником;

- договори, що укладаються фізичною чи юридичною особою на користь третьої особи.

Суттєвою умовою останнього виду договорів є визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад. Особа, на ім'я якої зроблено депозитний вклад, набуває прав вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, яка може бути виражена будь-яким способом (наприклад, вимогою про видачу вкладу, нарахованих процентів, переведення їх на інший рахунок, оформлення довіреності тощо).

Третя особа, на користь якої внесено вклад (депозит), може від нього відмовитися. У такому випадку особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я. (45)

Права та обов'язки сторін за договором. Як зазначалося вище, договір банківського вкладу є взаємним, тобто його сторони мають взаємні права та обов'язки. Основним обов'язком вкладника є внесення на відкритий у банку депозитний рахунок обумовленої суми вкладу. Після його виконання договір банківського вкладу, який є реальним, набирає чинності.

Обов'язком вкладника – юридичної особи, обумовленим договором, може бути утримання від пред'явлення банку вимоги про повернення раніше зробленого вкладу на першу вимогу. В інших випадках умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною, що навіть не потребує визнання її такою в судовому порядку.

Обов'язками банку, який залучив депозитний вклад, є:

- видача (повернення) банківського вкладу після закінчення строку, обумовленого договором;

- видача (повернення) банківського вкладу або його частини на першу вимогу вкладника, крім вкладів юридичних осіб, внесених на інших умовах

- повернення, встановлених договором;

- нарахування процентів на вклад від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню;

- виплата вкладникові процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, а якщо його не встановлено – у розмірі облікової ставки НБУ;

- незменшення в односторонньому порядку розміру процентів на строковий вклад або вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, крім випадків, встановлених законом;

- виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з депозитного (вкладного) рахунку іншим особам у разі пред'явлення ощадної книжки;

- інші обов'язки, що випливають з договору банківського рахунку і визначені ЦКУ.

Щодо обов'язку, банку виконувати розпорядження вкладника про перерахування коштів з депозитного (вкладного) рахунку іншим особам у разі пред'явлення ощадної книжки, то слід зазначити, що істотна відмінність депозитного рахунку від інших банківських рахунків полягає в тому, що клієнт не може здійснювати з нього розрахунки. І якщо фізичні особи при розірванні договору банківського вкладу або після закінчення строку його дії можуть дати розпорядження банку перерахувати кошти з депозитного рахунку на рахунки третіх осіб, то юридичним особам це прямо заборонено. Усі кошти юридичної особи має бути спочатку зараховано з депозитного рахунку на її поточний рахунок і лише з цього рахунку їх може бути перераховано на рахунки третіх осіб.

Враховуючи викладені вище обов'язки банка, що залучив кошти за договором банківського вкладу, можна сформулювати відповідні права вкладника, які їм кореспондують:

- право отримати банківський вклад після закінчення строку, обумовленого договором, та нараховані за ним проценти;

- право отримати банківський вклад чи його частину на першу свою вимогу (крім юридичних осіб у передбачених договором випадках), а також нараховані на нього проценти, виходячи зі ставки, встановленої за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачено більш високий процент;

- інші права, що випливають з договору банківського рахунку і визначені ЦКУ.

1.3 Порядок відкриття депозитних рахунків фізичним особам

Фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами відкриваються поточні рахунки, що мають назву вклади «до запитання». Їх відкриття проводиться на підставі заяви фізичної особи і документа, що засвідчує особу; угоди на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку. (Див. рис. 1.2.)

В угоді зазначаються дані документа, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання і ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податку. За дорученням власника рахунку-резидента, операції за рахунком може здійснювати інша особа – резидент.

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

-кошти на оплату праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за
літературні праці, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові праці та винаходи;

-виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого
страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

-орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

-відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;

-кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

-кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;

-інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.