Забезпечення конкурентоспроможності підприємства "Судмаш" в умовах кризи

Реферат

Дипломна робота на тему "Забезпечення конкурентоспроможності підприємства "Судмаш" в умовах кризи" написана на основі існуючого підприємства.

Мета роботи - довести необхідність аналізу конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та розробка заходів щодо її підвищення конкурентоспроможності та виходу підприємств з глибокої економічної кризи.

В роботі розглядаються такі питання:

- конкурентоспроможність підприємств галузі машинобудування в сучасних умовах; аналіз ретроспективи та перспективи розвитку галузі, методика аналізу конкурентоспроможності та оцінка конкурентних стратегій М.Портера;

- аналіз та оцінка конкурентоспроможності ДП "Судмаш": загальна характеристика, аналіз впливу чинників зовнішнього середовища, управлінське обстеження сильних та слабких сторін заводу;

- економічне обґрунтування розвитку заводу "Судмаш" на прикладі стратегії лідерства за рахунок економії на витратах;

- пропозиції щодо покращення діяльності з охорони праці на заводі.

Дипломна робота написана на 90 листах, має ЗО таблиць, З рисунки, 1 додаток, 30 джерел використаної літератури.

ВСТУП

Для сучасної української економіки, так само й для умов господарювання в нашій державі, характерною рисою є не передбачувані зміни. На шляху досягнення певних результатів у своїй діяльності вітчизняні підприємства зустрічають багато перешкод, але в сучасних • умовах можливості розвитку також часто мають місце.

Таким чином тема дипломної роботи "Забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах кризи" є актуальною.

Ринкова економіка орієнтує підприємства на задоволення попиту й потреб ринку, на запити конкретних споживачів та організацію виробництва тільки тієї продукції, що користується попитом і може принести необхідний для подальшого розвитку прибуток. Умови й принципи функціонування підприємств, результати діяльності тепер залежать від конкурентоспроможності їх продукції на ринку.

А.Кредисов і В.Дерев'янко наголошують на "необхідності формування такої економічної політики держави, що сприяла б забезпеченню конкурентного економічного порядку, бо лише за умов конкурентної боротьби існує необхідність постійного удосконалення і підвищення ефективності виробництва".

Конкуренція є звичайним атрибутом ринку, на якому сперечаються за право бути власником грошей споживача різні товаровиробники. Тому досягнення конкурентоспроможності своїх товарів та послуг, а згодом і усієї фірми, є найважливішою метою у сучасному ринковому світі.

Єдине формування терміну "конкурентоспроможність поки, що відсутнє, однак, наявні визначення базуються на двох методичних підходах. Перший визначає конкурентоспроможність як комплекс властивостей товару, що відрізняють його від товару конкуренту. Другий свідчить, що конкурентоспроможність - це лише здатність реалізувати товар на даному ринку в певний момент часу.

При розумному поєднані цих двох напрямків підприємець матиме змогу побудувати фундамент свого майбутнього успіху.

Тому метою даної роботи є оцінка чинників, що впливають на конкурентоспроможність підприємств, та розробка стратегії нової конкурентної поведінки на сучасному ринку згідно із результатами такої оцінки. Запропонована стратегія в майбутньому зможе покращити фінансовий стан підприємства та підвищити його конкурентоспроможність.

Підтверджуючи безліч можливостей для вітчизняного підприємця, в тому числі і для керівництва ДП "Судмаш", про який і піде мова в роботі М.Хайровой, констатує: "Конкуренція, як комплексна категорія дозволяє ввести в дію величезний потенціал ринкових стимулів ділової активності, які поки, що недостатньо використовуються. Проводячи активну промислову політику, інструментом якої є добросовісна конкуренція, ми можемо досягти бажаної згоди інтересів держави та підприємств".

РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ МАШИНОБУДУВАННЯ В УМОВАХ КРИЗИ

1.1. Характеристика галузі машинобудування в Україні

Продукція машинобудування має неабияке значення в економіці країни. Машинобудування покликане розширити техніку, переозброїти й оснастити всі галузі народного господарства, промисловості й інші сфери людської діяльності високопродуктивними і більш ефективними видами технологічного і силового устаткування, і машинами. Успішне виконання цих задач зажадає створення нових галузей машинобудування.

Продукція машинобудування формує активну частину основних виробничих фондів усіх галузей народного господарства. Без дії в даний час не може прогресивно розвиватися жодна сфера людської діяльності. Темпи зростання виробництва продукції в машинобудуванні вищі, ніж в інших галузях промисловості і народного господарства, що споживають машин (14).

Сучасний стан машинобудування передбачає, до того ж, відставання від економічно розвинених країн у розвитку виробничо-технічної бази, техніко-економічних показників, розвитку інфраструктури. Багато недоліків спостерігається у спробах запровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, необхідність заміни машин, фізично і морально зношених, новими, котрі повинні відповідати світовим стандартам.

Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту товарів, а внутрішній заповнений зарубіжним товаром (нерідко низької якості) (11).

На даному етапі розвитку маємо скорочення виробництва галузі машинобудування більш, як на 14,6% (за даними 1997р.), в наслідок цього, - зменшення споживання товару. Таким є стан машинобудування в сучасних умовах.

Крім того, слід зауважити, що у виробництві галузі машинобудування завжди використовувались нові досягнення науки і техніки, що посилювало зростання виробництва (табл. 1.1.1.) (12).

Таблиця 1.1.1

Модернізація виробничого обладнання на підприємствах машинобудування (одиниць)

Таким чином, за радянські роки в історії розвитку нашої держави в цілому, галузь машинобудування перетворилася на багатогалузеву індустрію(12). Машинобудівна промисловість СРСР випускає щорічно машин і апаратів понад ЗО тис. найменувань і 130 тис. типорозмірів. У 19971-1980 p.p. освоєний випуск 26,2 тис. нових видів машин, устаткування і приладів, що майже в 4 рази більше, ніж у 1966-1970 p.p.

Наведенні показники можна пояснити господарськими зв'язками, що охоплювали СРСР міцною мережею, великою кількістю державних, зокрема військових, замовлень, монополією державних підприємств на ринку, "залізною завісою", що не допускало появи на ринку імпортних товарів.

У сучасних умовах на скорочення виробництва суднобудівного та сільськогосподарського обладнання впливає звуження внутрішнього ринку через низьку купівельну спроможність населення, втрата зовнішнього ринку через недостатню конкурентноздатність. Імпорт продукції машинобудування знижено за останні роки завдяки протекціоністській політиці, щодо вітчизняного виробника, що дало змогу підвищити обсяги виробництва українських товарів на 21 %( 17).

Негативні явища в розвитку галузі машинобудування, можна пояснити скороченням поставок сировини, вузьким асортиментом продукції, відсутністю сучасних технологій, дефіцитом висококваліфікованих кадрів, складним фінансовим станом як підприємств, так зовнішнього економічного середовища та багатьма іншими чинниками.

Таким чином, етап переходу України до ринку вимагає від підприємств самостійного пошуку ефективних засобів підвищення життєздатності та конкурентоспроможності свого виробництва, тому підприємець або керівник повинен бути зацікавленим у своїй справі, а також мати можливість реалізувати свої плани згідно з чинним законодавством, не ховаючи отримані прибутки "в тінь" (19).

1.2 Перспективи розвитку машинобудування.

Згідно із свідченням українських науковців, кризовий стан в економіці є, перед усім, в машинобудуванні не вдається подолати тільки державним, колективним і приватним формам господарювання, оскільки для більшості з них діяльність є збитковою, тоді як підприємницька діяльність здійснюється за для одержання прибутку. Гальмом подальшого розвитку підприємництва в сучасних умовах стає не можливість реалізації підприємницького інтересу. Тому в сферах галузі машинобудування необхідні радикальні зміни підприємницького середовища, що передбачають ряд заходів(21):

• З метою подолання "осідання" доходів в монопольних посередницьких структурах пропонується створити такі структури на кооперативній основі та запровадити механізм обмеження їх прибутковості (граничний рівень рентабельності);

• На базі стратегії розвитку галузі машинобудування та національної програми виходу її з кризи треба напрацювати та прийняти місцеві (на рівні області, району) програми розвитку галузей різних сфер цього комплексу.

З метою стабілізації виробництва у галузі машинобудування в Указі Президента України "Про основні напрямки розвитку галузі машинобудування", представлені такі заходи як (3):

1) Впровадження у виробництво прогресивних технологій, які забезпечили б комплексну переробку сировини;

2) Створення сприятливих умов для переробки сировини; підвищення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому , так на зовнішньому ринку за рахунок зниження собівартості, поліпшення якості, зменшення витрат на енергоресурси;

3) Утворення законодавчої бази для забезпечення виробництва якісної конкурентноспроможної продукції з урахуванням міжнародних стандартів.

Такі напрямки більш конкретизують та акцентують увагу на економічному напрямку проблеми: необхідно(1):

1) відновити традиційні та освоїти нові зовнішні ринки збуту, зокрема, за кордоном постійно діючи представництва окремих галузей, підприємств, регіонів; створити оптові ринки, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшити кількість посередників при реалізації товару, завдяки чому буде знижено ціни і збільшено обсяги її продажу;

2) продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника; забезпечити пріоритетність розвитку галузі здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування машинобудівної галузі;

3) оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентноспроможної продукції і розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестицій та кредитів.

Машинобудування покликане розширити техніку, переозброїти й оснастити всі галузі народного господарства, промисловості й інші сфери людської діяльності високопродуктивними і більш ефективними - видами технологічного і силового устаткування і машинами. Успішне виконання цих задач заважає створенню нових галузей машинобудування і випереджальної перебудови структури машинобудування (21).

Формування складу галузей машинобудування в кожній країні на основі міжнародної інтеграції, спеціалізації і кооперування виробництва дозволить більш раціонально побудувати структуру машинобудування й уникнути нераціонального дублювання виробництва в соціалістичних країнах.

1.3 Конкурентоспроможність підприємства за рахунок товару та оцінка існуючих конкурентних стратегій

Рубін Ю.Б. та Шустов В.В. вважають одне з найгостріших питань ринку конкуренція за досягнення більш високої якості товару, ніж у "суперника", тобто конкурента. "Висока якість виробу забезпечує перевагу не тільки у споживача, але й дозволяє зробити певний секретний хід в технічному розвитку виробництва в майбутньому".(23)

Недостатність конкурентоспроможності одних партнерів, розподіл сфер впливу іншими призводить до посилення тиску на споживача, стрімко зростає дефіцит, одночасно знижується якість, і ще більше ростуть ціни на товари. Такім чином, кожне підприємство повинно дбати про забезпечення конкурентоспроможності за для свого споживача, тобто за для себе також.

Товар - точний індикатор економічної сили й активності виробника. Дієвість факторів, що визначають позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвитого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього товар повинний мати визначену конкурентноздатність.

Конкурентноздатність товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку (19). Крім того, конкурентноздатність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку чи властивостей іншого товару.

Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їхнє задоволення, цін, умов постачання й експлуатації у процесі продуктивного і (чи) особистого споживання.

Розглянемо окремо всі складові показники конкурентноздатності товару (див. рис. 1.3.1).

Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, що висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільше повно відбивають їх суспільні та індивідуальні потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас у країні, так і за рубежем.

Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять висвітлення в національних і міжнародних стандартах.

Рис. 1.3.1 Типова схема оцінки конкурентоспроможності

Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркірування, упакування, транспортування і збереження. Документ, яким визначається (нормується) стандартизований предмет, називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упакування, маркірування, транспортування і збереження. При оцінці якості товару насамперед визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентноздатність товару до нуля.

У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає ступінь розвитку національної економіки, науки, техніки і технології.

Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.

Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO - International Organisation for Standardisation).

Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійно діюча Нарада урядових посадових осіб при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливих для міжнародної торгівлі.

Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів почуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів.

Технічна конкурентноздатність товарів - показник дуже гнучкий й динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і у ведучих світових виробників тієї чи іншої продукції.

Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні умови конкурентноздатності товарів, відносяться:

• Цінові показники;

• Показники, що характеризують умови постачань і платежів за товари, що поставляються;

• Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;

• Показники, що відбивають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівень ціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову конкурентноздатність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентноздатність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатності вироблених товарів.

Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергу це стосується термінів і форм постачання товарів і пропонованого продавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.

Також прямо впливає на конкурентноздатність прийняті на себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і надійності,

Організаційні умови придбання і використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентноздатності. До них відносяться:

• Забезпечення максимальне можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат звертання і, виходить, на рівень його ціни;

• Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотне користатися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами в цій області;

• Розширення післяпродажного сервісу, що робиться споживачам з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням. В даний час покупець пред'являє продавцю товару обов'язкова вимога: сервіс повинний забезпечити працездатність товару протягом усього терміну служби. Продавець зі своєї сторони всіляко сприяє тому, щоб чекання покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, що бажає успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна випливати основним правилам ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні: 1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку; 2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючої міцний зв'язок клієнта з покупцем; 3) чітка система постачання запчастин; 4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта; 5) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.

Сервіс підрозділяється на передпродажний і післяпродажний, а останній - на гарантійний і післягарантійний.

Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, у приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. У період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-попереджувальні ремонти і капітальний ремонт, постачає запасні частини, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця виробляються модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої устаткування, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації й у кінцевому рахунку завоювати стійке положення на ринку, домогтися конкурентноздатності виробленої продукції;

Розвиток реклами і технічної інформації на високому якісному й організаційному рівнях. Необхідно пам'ятати, що головним елементом реклами, що визначає її ефективність для товару виробничого призначення, є насамперед змістовність рекламного тексту, його інформативність і доказовість, безумовна вірогідність на відміну від реклами для товарів індивідуального споживання. У ній рекламний текст, більш емоційний, нескладний для сприйняття, найчастіше прикрашений, а "імідж" товару, його образ нерідко не зв'язаний у загальному з його споживчими властивостями. Головна мета рекламної роботи - залучити до товару максимум ділових людей і підвищити його конкурентноздатність;

Формування попиту і стимулювання збуту - ФОССТИС як ключовий напрямок у конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару. Формування попиту (ФОС) полягає в тім, щоб повідомити потенційному покупцю про існування товару, проінформувати його про потреби, що задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіру до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головна задача організації ФОС -уведення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентноздатності і наміченого обсягу продажів.

Задача ж стимулювання збуту (СТИС) - спонукання покупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів, що мало відрізняються по своїх споживчих властивостях, а СТИС обіцяє покупцю відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів ("бонусні" знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються після продажні, що супроводжують "подарунки", безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу" за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу до якості першого внеску за нову річ. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій і інших організаційних заходів для введення нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентноздатності.

Економічні умови споживання. По економічним умовам споживання конкурентноздатність основного товару включає велике число показників, до яких варто віднести;

• Енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається, чи чиненої роботи;

• Вартість сировини й експлуатаційних матеріалів;

• Рівень безвідходності використовуваних технологій;

• Надійність, періодичність і вартість ремонтів, вартість запасних частин;

• Чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація. Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналу й інших статей витрат визначаються сукупні витрати споживання товару. Для готової продукції, і насамперед для машин і устаткування, витрати споживання визначаються на весь період експлуатації, а для сировинних товарів - на одиницю їхньої ваги, обсягу і вартості.

У результаті впливу всієї сукупності приведених вище показників складається повна ціна споживання товару, що вирішальним образом впливає на його конкурентноздатність.

Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачем при придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані покупцем мита, податки і збори, а також виплати по отриманих кредитах. Загальна емпірична формула конкурентноздатності товару має вид: конкурентноздатність = якість + ціна + обслуговування Конкурентноздатність товару - поняття відносне, її можна прогнозувати в процесі розробки зразків, однак реальна конкурентноздатність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів-конкурентів.

А також оцінка конкурентноздатності товару, як видно з рисунка 1.3.2, містить у собі вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки товару. У світовій практиці кількісна оцінка конкурентноздатного товару складається з трьох етапів:

• аналізу ринку і вибору найбільш конкурентноздатного товару-зразка як базу для порівняння і визначення рівня конкурентноздатності товару;

• визначення набору порівнюваних параметрів двох товарів;

• розрахунку інтегрального показника конкурентноздатності товару.

Вибір товару-зразка. Це один з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентноздатності товару. Помилка на даному етапі може привести до перекручування результатів усієї роботи. Зразок повинний належати до тієї ж групи товарів, що й аналізований виріб; бути найбільш представницьким для даного ринку, а його основні параметри повинні розглядатися в динаміку з урахуванням фактора часу у швидко мінливій ринковій обстановці.

Визначення набору порівнюваних параметрів. При цьому порівнюються параметри, що характеризують споживчі властивості товару (його споживчу вартість), і параметри, що виражають його економічні властивості (вартість).

Споживчі властивості товару, з яких складається його корисний ефект, визначаються набором "твердих" і "м'яких" споживчих параметрів.

"Тверді параметри" описують найважливіші функції товару і зв'язані з ним характеристики, задані конструкторськими принципами виробу. Вони мають визначену величину, виражену в тих чи інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, температура і т.д.). Найбільш представницькою групою "твердих" параметрів є технічні, котрі у свою чергу підрозділяються на параметри призначення (класифікаційні, технічної ефективності, конструктивні), а також параметри відповідності національним і міжнародним стандартам, нормативам, законодавчим актам і т.д. - усе це регламентовані параметри.

Рис. 1.3.2 Фактори формування конкурентоспроможності товару.

"М'які" параметри характеризують естетичні властивості товару, тобто є вираженням дизайну, упаковки, кольору і додають товарам особливу привабливість. Останнім часом на вітчизняних ринках значення "м'яких" параметрів помітно зростає і не тільки для товарів масового попиту, в і виробничого значення. "М'які" параметри, як правило, не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісній оцінці.

Визначення набору споживчих параметрів складає основу аналізу конкурентноздатності товару. При аналізі всіх параметрів на перший план висувають ті, котрі мають найбільшу значимість для споживачів. Визначення значення кожного параметра здійснюється групою експертів, що розташовують достатнім обсягом надійної ринкової інформації. Цей підхід не виключає ретельного дослідження і другорядних параметрів, що у конкурентному змаганні можуть відігравати вирішальну роль. Ціль такого підходу до дослідження - максимальне задоволення споживачів.

Можлива оцінка на базі органолептичних методів, побудованих на суб'єктивному сприйнятті людиною тієї чи іншої властивості об'єкта і вираження результату сприйняття в цифровий (бальної) формі.

Корисної може виявитися також оцінка виробу не стільки по його безпосередньому сприйняттю, скільки на основі досвіду маркетингової діяльності на ринку, на основі інтуїтивного визначення ролі тієї чи іншої властивості в задоволенні потреб покупців. Цей метод називають кваліметричним, тому що він заснований на порівнянні різних властивостей виробу. З урахуванням сукупності всіх думок будується кількісна оцінка "м'якого" параметра.

За аналогічною схемою визначають набір економічних (вартісних) параметрів товару, що характеризують його основні властивості через витрати покупця на придбання і використання виробу протягом усього періоду його споживання.

Величини економічних параметрів (розмір витрат) визначаються: ціною виробу (В₁), витратами на його транспортування (В₂), установку (В₃), експлуатацію (В₄), ремонт (В₅), технічне обслуговування (В₆), навчання персоналу (В₇), податки (В₈), страхові внески (В₉) і т.д. У сукупності ці витрати складають ціну споживання - В, тобто обсяг засобів, потрібних споживачу протягом усього терміну служби товару:

В = B₁ +В₂ +В₃ +В₄ +В₅ +В₆ +В₇ +В₈ +В₉ +.. .+Див;

економічні параметри, що складаються де, індивідуальні для кожного товару.

Як правило, сума витрат на експлуатацію виробу нерідко значно перевершує покупну ціну.

Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності товару. Цей розрахунок заснований на порівнянні параметрів даного товару з параметрами існуючого чи розроблювального товару, що найбільше повно відбиває потреби покупців.

Зразок для порівняльного аналізу вибирається на основі інформація, отриманої в результаті ринкових досліджень про характер вимог покупців, як прямої - у результаті цілеспрямованого збору зведень, так і непрямої - з урахуванням даних про розміри збуту і часткою на ринку найбільш конкурентноздатних товарів.

Інтегральний показник конкурентноздатності товару є вираженням ступеня привабливості товару для покупця.

Привабливість її реалізованого товару для продавця полягає в чистому виторзі, рівній контрактній ціні за мінусом витрат на продаж, доставку, податків, пошлін, акцизів. Тому питома вага ефекту для продавця (К_пр), що характеризує економічну доцільність продажу продукції, буде дорівнює:

К_пр⁼ В_р / В;

де В_р - чистий грошовий виторг від реалізації;

В - повні витрати на виробництво одиниці продукції і її доставку.

Конкурентноздатність товару підвищують постійно, домагаючись максимальної відповідності його споживчих і вартісних характеристик існуючим і особливо прогнозованим запитам покупців.

Результати розрахунків основних показників конкурентоспроможності товару приведені в таблиці 1.3.1. Інтегральний показник конкурентоспроможності по гідроциліндрам Херсонського заводу вище на 0,1 ніж інтегральний показник Харківського заводу, так як з таблиці видно, що гарантійний строк експлуатації більше Харківського, а споживання енергії на виробництво за добу менше на 0,03.

На основі виявлення ринкових змін кон'юнктури аналізованого товару виробляється добір тих груп товарів, що у більшій мері відповідають запитам споживачів. Далі вивчаються прогнози появи нових товарів конкурентів. При цьому виділяються ті новинки, імовірність успішного продажу яких очевидна і які викликають жорстоке суперництво між конкурентами. Після цього формуються технічні вимоги до параметрів товарів. На закінчення складаються оцінні таблиці відповідності параметрів декількох цікавих новинок і тих технологій, без яких неможливий випуск нового товару.

В остаточному підсумку вибір варіанта визначають обмеження, що існують для даної промислової фірми в області технології, матеріального забезпечення і комунікацій. Правильно обраний варіант підвищення конкурентноздатності товару дозволить у максимальному ступені уникнути безглуздих утрат, а отримані підсумки по аналізі цього широкого спектра параметрів дозволять сформулювати програму цілеспрямованої зміни у виробничій, фінансово-економічній і збутовій роботі промислової фірми для посилення її позицій у конкурентній боротьбі на ринку.