Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва в ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Кафедра вищої математики та статистики

Курсова робота

На тему: «Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва в ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області»

Виконала:

студентка 2 курсу 4 групи

економічного факультету

спеціальність «Облік і аудит»

Ломажук О.В.

Перевірила:

ст. викладач Гінгін Л.П.

Одеса-2007

Зміст:

Вступ

1.Теоретичні основи статистичного дослідження собівартості продукції

тваринництва

1.1. Значення, завдання та джерела даних для економіко

статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва

1.2. Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

3. Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва

3.1. Статистичний аналіз динаміки собівартості продукції тваринництва і факторів, що впливають на її рівень

3.2. Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції тваринництва

3.3. Визначення впливу факторів на зміну собівартості окремих видів продукції тваринництва

3.4. Індексний аналіз собівартості продукції тваринництва

3.5. Застосування методу статистичних групувань при здійсненні економіко-статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва

3.6. Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на собівартість продукції тваринництва та виявлення резервів їх зниження

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сільське господарство - одна з найбільших галузей матеріального виробництва, яка дає сирі продукти землеробства і тваринництва, які використовуються для харчування населення і промислової переробки. В цій галузі економічний процес виступає як натуральний процес, яким керує людина. Всім галузям матеріального виробництва характерні загальні закономірності, загальні риси.

Сільськогосподарське виробництво, як і всяке інше суспільне виробництво представляє собою діалектичну єдність двох цих сторін - виробничих сил і виробничих відносин. В результаті взаємодії робочої сили з засобами виробництва в сільському господарстві створюється готовий продукт. Величина його залежить від забезпеченості робочої сили знаряддями праці, від ефективності використання засобів виробництва і робочої сили. Отримана протягом вищезазначеного періоду продукція сільського господарства реалізується різноманітними шляхами, створюючи тим самим основу для нового виробництва.

Зниження витрат праці і матеріальних засобів на виробництво одиниці продукції - головна задача сільського господарства (2, с.112).

Виробництво продукції потребує відповідних затрат живої праці і матеріальних витрат. Матеріальні витрати здійснюються у вигляді предметів праці і допоміжних матеріалів (насіння, кормів, палива і т.д) або у вигляді зносу відповідних засобів праці. вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість становлять собівартість продукції.

Взагалі собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі нормативів та забезпечення дії противитратного механізму відповідно до технологічних умов та вимог охорони навколишнього середовища. Собівартість показує, що коштує підприємству виробництво одиниці продукції в грошовому виразі.

Без знання загального рівня витрат і їх складових елементів не можливе планомірне ведення господарства, впровадження господарського розрахунку, здійснення прибуткового розподілу і пов'язаного з ним ціноутворення, а також забезпечення ефективних заходів по різному зниженню витрат.

З особливостями сільськогосподарського виробництва пов'язане існування багатьох показників, специфічних по складу і формі. До суспільних показників витрат виробництва відносяться загальні витрати виробництва і собівартість продукції.

Витрати виробництва - це загальні затрати живої й уречевленої праці на виробництво продукції, а собівартість продукції - це частина суспільних витрат виробництва, що виражає витрати господарства (у грошовому виразі) на спожиті засоби виробництва й оплату праці.

Витрати виробництва і собівартість - це найважливіші показники ефективності виробництва, в якому відображуються основні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Вони є основою для організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств по принципах господарських розрахунків. Тому зниження витрат на виробництво одиниці продукції є важливим народногосподарським завданням.

Тому аналіз зміни витрат виробництва і собівартості продукції проводиться кожен рік на основі порівняння фактично досягнутого рівня з минулим. При цьому досліджується зміна структури собівартості, тобто затрати на виробництво даного виду продукції. Для цього використовується класифікація затрат по статтям калькуляції, оскільки вона необхідна для проведення калькуляційних розрахунків, для вивчення структури собівартості та знаходження шляхів її зниження.

Собівартість характерна для всієї сільськогосподарської продукції. У нашому випадку треба зробити економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва.

Тваринництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить приблизно 35% загальної калорійності і більш як 60% потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50%.

Основними напрямками тваринництва є його інтенсифікація, на основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів'я тварин. Освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища.

В успішному розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі.

Особливу увагу в умовах реформування економічних відносин і переходу до ринкової економіки слід приділити вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання. Зміцнення госпрозрахунку. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

Статистика вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами. А також за виробничими типами господарств.

Діяльність керівників і спеціалістів тваринницьких галузей та підрозділів пов'язана зі збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Щоб кваліфіковано управляти виробництвом, потрібно мати інформацію про трудові і виробничо-технічні ресурси тваринницьких ферм і комплексів, відомості про хід виробничих процесів і досягнуті результати, а також знати способи розробки та аналізу інформації.

За межами підприємства керівники і спеціалісти повинні стежити за рівнем та динамікою цін на сільськогосподарську продукцію, знати кон'юктуру ринку, контролювати міжгосподарські договірні зв'язки, що також пов'язано з використанням системи статистичних показників і методів їх аналізу.

В процесі удосконалення управління виробництвом на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції створюються науково-виробничі тваринницькі об'єднання та системи. В цих умовах спеціалістам часто доводиться досліджувати ефективність різних зоотехнічних і ветеринарних заходів. За допомогою методів статистичної обробки можна дати кількісну характеристику дослідним даним і зробити висновок про вірогідність результатів дослідження.

Таким чином основною метою даної курсової роботи є проведення економіко-статистичного аналізу витрат виробництва і собівартості продукції тваринництва. А саме: вивчити фактори, що впливають на рівень динаміки продукції тваринництва, структуру витрат на виробництво продукції. Також метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань і набуття практичних навиків в збиранні і обробці статистичної інформації, застосування економіко-статистичних методів в аналізі та розробка пропозицій по зниженню собівартості продукції тваринництва.

Завдання, які вирішуються для досягнення визначеної мети такі:

1. Вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості;

2. Облік витрат виробництва кожного виду продукції по господарству;

3. Аналіз структури витрат виробництва та собівартості;

4. Встановлення впливу різних факторів на рівень виробничих витрат і собівартості;

5. Виявлення сільськогосподарських резервів зниження виробничих витрат і собівартості;

Для виконання окремих завдань використовуються такі методи:

1. зведення та групування;

2. індексного та кореляційно-регресійного аналізу;

3. графічне зображення динаміки, дослідження кореляційної залежності;

4. ряди та показники динаміки;

5. статистичного прогнозування;

В якості об'єкту дослідження ми взяли ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області. Інформаційним джерелом для написання курсової роботи виступають річні звіти за 2004, 2005, 2006 роки, матеріали статистичної звітності та економічний паспорт ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

1.1. Значення, завдання та джерела даних для економіко-статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва.

Одним із найважливіших показників роботи підприємства та галузі економіки в цілому є собівартість виробництва й собівартість продукції. Для правильного застосування цих показників у господарській практиці необхідно знати економічну природу собівартості, особливості її формування, склад виробничих витрат та шляхи зниження.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникає тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об`єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також часину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовлення продукції.

Собівартість слугує базю ціни товару і її нижчою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки.

За даними АндрійчукаВ.І. (1,с.106) Основні завдання статистики собівартості продукції такі: вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості, аналіз структури і динаміки виробничих витрат, встановлення впливу окремих факторів на собівартість продукції, а також виявлення внутрішньогосподарських резервів економії виробничих ресурсів.

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сіль господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. №24-сг.). місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров’ячого молока, курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м’ясної продукції та кількість кормоднів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів’я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Для того щоб мати повні дані про кількість тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 року, здійснюють переписи (або обліки) худоби.

Основними завданнями перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня, облік основних видів тварин з диференціацією їх за статево-віковими групами у всіх категоріях господарств. Поголів’я худоби у колективних, міжгосподарських, державних і кооперативних господарствах визначають на підставі річного звіту про стан тваринництва, доповненого порівняно з місячним звітом даними про наявність тварин за статево-віковими групами. Поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності громадян, встановлюють обліковці шляхом обов’язкового обходу всіх дворів, опитування власників і перерахунку худоби в натурі.

Для перевірки повноти обліку худоби у фермерських і особистих підсобних господарствах статистичний органи проводять контрольні обходи, які охоплюють не менш як 10% дворів, з перевіркою худоби в натурі. Виявлений під час контрольних обходів дворів недооблік худоби обліковують у вигляді процентних поправок до раніше одержаних підсумків перепису. Відмінність обліків худоби від переписів полягає в тому, що поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності сільського населення, в останні роки встановлюють органи державної статистики за виписками з господарських книг сільських Рад народних депутатів.

Колективні, державні та інші господарства, які розводять хутрових звірів, станом на 1 січня складають і надсилають в органи державної статистики звіт про стан хутрового звірівництва (ф. №26-сг.).

Джерелами статистичної інформації по тваринництву є також річні звіти сільськогосподарських підприємств, переписи (обліки) породної худоби, бюджетні обстеження господарств фермерів, робітників, службовців і пенсіонерів.

1.2. Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших ознакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У сільськогосподарському виробництві , як зазначає Андрійчук Т.В., розрізняють декілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природний умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середня галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу – по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну і галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображення витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відображає сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто являє собою середню собівартість продукції по галузі.

На собівартість продукції як економічний показник впливає велика кількість чинників, що враховують специфіку кожної галузі економіки, кожного окремого підприємства. Високий рівень собівартості продукції може свідчити про наявність на підприємстві застарілого технологічного устаткування, про нераціональне використання робочого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу, сировину або високі транспортні витрати, непродуктивну технологію, високі адміністративні витрати, недосконале дослідження ринку, тощо.

При проведенні економічного аналізу розрізняють собівартість планову і фактичну.

Планова собівартість відображає індивідуальні витрати конкретного підприємства, які плануються виходячи з норм, тарифів, цін, ставок поточного періоду.

Фактична собівартість – це виражені в грошовій формі індивідуальні витрати кожного підприємства за даних умов.

На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі щоденного оперативно-технічного та бухгалтерського обліку витрат на виконання робіт та виготовлення продукції.

Собівартість одиниці продукції визначається за допомогою певних методів. Їх вибір залежить від особливостей технології та організації виробництва, характеру продукції, що виробляється. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції.

Застосовується в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об`єкті планування і обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг).

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. У тваринництві гній також оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як вовна-лінька, пух, перо, роги, міражні яйця оцінюються за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.

4. Коефіцієнтний метод. Застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції. Її розраховують шляхом проведення за допомогою прийнятих коефіцієнтів усіх видів продукції в основний. Цим методом визначають, наприклад, собівартість продукції свинарства.

5. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненими за реалізаційними цінами.

6. Комбінований метод. Включає два або більше вищезазначених методів.

Об`єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві – яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиць; в рибництві – собівартість мальків, риби однорічного віку і товарної риби.

Собівартість молока і приплоду визначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції.

По молодняку ВРХ і худоби на відгодівлі визначають собівартість центнера живої маси і центнера її приросту. Щоб розрахувати приріст живої маси, необхідно до живої маси тварин на кінець року добавити живу масу вибулого(облікового) за рік поголів`я (включаючи загиблих тварин) і від одержаного результату відняти живу масу поголів`я худоби на початок року, живу масу поголів`я, що надійшло протягом року, і живу масу приплоду. Собівартість центнера приросту живої маси визначають методом вилучення із загальної суми витрат вартості побічної продукції (гною). У фактичну собівартість приросту живої маси за відповідними видами і групами тварин включають втрати від загибелі молодняка і дорослої худоби на відгодівлю, за винятком витрат, що відшкодовуються за рахунок винних осіб, і тих, які сталися внаслідок епізоотії та стихійного лиха.

Загальна сума витрат для визначення собівартості 1ц. живої маси обчислюється сумою початкової балансової вартості тварин на початок року, вартості тварин, переведених на вирощування і відгодівлю протягом року (в обліку – без маси загиблих тварин). Собівартість 1 ц. живої маси худоби є важливим економічним показником, оскільки на його основі визначається собівартість тварин, що реалізуються підприємством, здійснюється грошова оцінка молодняка, який переводиться в основне стадо, і собівартість тварин, що залишилися на кінець року.

2. Характеристика природних і економічних умов ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

ВАТ “Сонячне” розташоване на території Тарутинського району, Одеської області. Віддаленість від районного центру Тарутине -38 км, від обласного центру м. Одеса - 151 км.

ВАТ “Сонячне” знаходиться у рівнині Буджак.

ВАТ “ Сонячне” розташоване на кордоні Тарутинського району Одеської області; з одного боку межує з ВАТ ім. Калініна та ЗАТ “Грона”, з другого – з ПП “Комунар”. З інших боків знаходяться Саратський район та Молдова.

Усі землі даного підприємства знаходяться на горбистій місцевості, тому дуже важко її обробляти для господарських потреб, а для випасу тварин ця місцевість дуже підходить, тому саме це підприємство базується також і на розвитку тваринництва. Але це не означає, що ВАТ “Сонячне” не займається сільськогосподарським виробництвом, навпаки, на даному етапі рослинництво переважає тваринництво у виробництві продукції. З самої назви зрозуміло, чому підприємство саме так називається. Соняшник - це культура, яка дуже полюбляє сонце, тому їй ліпше зростати на схилі. На схилі також добре росте виноград, який так само полюбляє сонце.

ВАТ “Сонячне” розташоване в таких кліматичних умовах, що дозволяють вирощувати такі культури, як соняшник, кукурудзу, ячмінь, жито, ріпак, горох, буряк та інші. Так трапилось, що це підприємство знаходиться на найвищій точці у радіусі ста кілометрів, тому тут завжди раніше випадає сніг, та пізніше розтоплюється. На цій території дуже часто йде дощ, мабуть тому що на території є два ставки та й навколо підприємства знаходиться декілька ставків. Температура в даній місцевості до останнього року була більш рівномірною: літом – до 30 тепла, а ось узимку градусів до 20 морозу в середньому. Цього ж року, за поясненнями вчених-синоптиків, почалось глобальне потепління, яке ж одразу вплинуло на майбутній врожай, й на тваринах та птахах це дуже відобразилось.

Як і у інших підприємствах у ВАТ “Сонячне” є свої ринки збуту продукції. Авжеж, підприємство розвинене більш у рослинництві, тому й ринок збуту буде більшим у галузі рослинництва. Практично усі товари йдуть на експорт, окрім винограду. Наприклад, жито, ячмінь, ріпак, кукурудза та соняшник здають у морські порти Одеси, Іллічівська та інших припортових міст. З виноградом легше, його здають у сусіднє підприємство, у якого є винно-переробний завод. М’ясні продукти йдуть у сусідній район на Кілійський м’ясокомбінат. Шкури та вовна також експортуються.

Сільське господарство - друга за обсягом і зайнятістю трудових ресурсів галузь Одещини, де обсяг сільськогосподарського виробництва становить 4,92 % від обсягу сільськогосподарського виробництва України. Земельний фонд перевищує 3,3 млн. га, в тому числі 77,8% становлять сільськогосподарські угіддя, з них 55,2% - рілля, 15,7% - сінокоси і пасовища, 3,6 - плодово-ягідні насадження.

Використаємо статистичні величини для характеристики обсягів і структури виробництва. За допомогою структури виробництва можна визначити спеціалізацію підприємства. Спеціалізація підприємства – це концентрація засобів виробництва і робочої сили на виробництві певного виду товару. Розглянемо обсяги і структури виробництва нашого підприємства в таблиці 1.

Із даних таблиці видно, що виручка від реалізації в 2006р. порівняно з 2004р. зросла. Так 2004р. виручка становила 4270 тис. грн, а в2006р. 3623,8 тис.грн, тобто збільшилася на 120,4 тис.грн. так, виручка від реалізації продукції рослинництва зменшилась на 34,6тис.грн, а від реалізації продукції тваринництва збільшилася на 155 тис.грн.

Таблиця 2.1. Обсяги і структура реалізованої продукції

За даними цієї таблиці ми бачимо, що провідне місце в сільському господарстві цього підприємства займає рослинництво, а саме – вирощування зернових. В розвитку тваринництва провідне місце займає вирощування свиней.

В цій таблиці були використанні абсолютні величини (реалізація продукції, ціна, виручка) і відносні величини. Тепер розглянемо забезпеченість ВАТ«Сонячне» виробничими ресурсами розглянемо в таблиці 2.

Таблиця 2.2. Забезпеченість ВАТ «Сонячне» виробничими ресурсами