Захист навколишнього середовища, підвищення конкурентноздатності продукції
ВСТУП
Екологічний фактор в останні роки став здобувати важливе значення в забезпеченні міжнародної конкурентноздатності підприємств. При придбанні продукції й послуг, установленні партнерських відносин у різних сферах бізнесу перевага (за інших рівних умов) в усі більшому ступені віддасться тим компаніям, які орієнтуються на екологічні пріоритети. При цьому в умовах глобалізації інформаційних потоків найважливіше значення має не стільки сама діяльність по забезпеченню екологічної безпеки виробництва, скільки поширення інформації про природоохоронну діяльність, і тим більше в широкому плані – про готовність компанії вирішувати насущні екологічні проблеми.
Очевидно, що це пов'язане з необхідністю формування сприятливого екологічного іміджу, оскільки саме репутація значною мірою визначає успіх компанії на світовому ринку. Погіршення репутації будь-якої компанії, у тому числі й пов'язане з її зневагою до екологічних пріоритетів, неминуче грозить фінансовими втратами.
Зростаючі екологічні вимоги й одночасно гостра конкуренція на світових ринках змушують компанії займатися охороною навколишнього середовища й вишукувати шляхи для демонстрації своєї прихильності екологічним цінностям.
Саме потреби бізнесу в досягненні економічних цілей з обліком природоохоронних вимог й формування сприятливого екологічного іміджу на основі загальновизнаних підходів до оцінки діяльності в області охорони навколишнього середовища визначили доцільність підготовки міжнародних стандартів спеціальної серії ISO 14000, що пропонують до використання уніфіковані процедури управління охороною навколишнього середовища, які можуть бути інтегровані в загальну діяльність по адміністративному керуванню підприємством і гарантувати певний, не перевищуючий припустимих меж рівень споживання природних ресурсів і впливу на навколишнє середовище.
У дійсній бакалаврській роботі проводиться огляд нормативної бази екологічного менеджменту. Розглядається модель системи управління навколишнім середовищем. Особлива увага приділяється опису розробки й впровадженню системи управління навколишнім середовищем на підприємстві з виробництва питних напоїв.
Дається оцінка точності й вірогідності сертифікаційних випробувань і контролю. Розглядаються засоби використання методів статистичного аналізу в керуванні якістю сертифікації й проведена обробка багаторазових вимірів при оцінці якості води.
РЕФЕРАТ
Отчет о ДРС: 80 с., 6 рис., 14 табл., 45 источников.
Объект исследования – система управления окружающей средой.
Цель работы – защита окружающей среды, повышение конкурентоспособности продукции.
В работе осуществлен обзор нормативной базы экологического менеджмента. Произведен анализ модели системы управления окружающей средой. Предложены этапы разработки и внедрения системы управления окружающей средой на предприятии по производству питьевых напитков. Рассмотрен порядок проведения сертификации системы управления окружающей средой.
Проведен сравнительный анализ нормативных документов по оценке качества воды. Выполнена статистическая обработка результатов многократных измерений водородного показателя pH.
Ключевые слова: СЕРТИФИКАЦИЯ, СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДОЙ, ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ, КАЧЕСТВО ПРОДУКЦИИ, ВОДОРОДНЫЙ ПОКАЗАТЕЛЬ.
реферат
Звіт про ДРС: 80 с., 6 рис., 14 табл., 45 джерел.
Об'єкт дослідження – система управління навколишнім середовищем.
Ціль роботи – захист навколишнього середовища, підвищення конкурентноздатності продукції.
У роботі здійснений огляд нормативної бази екологічного менеджменту. Зроблено аналіз моделі системи управління навколишнім середовищем. Запропоновано етапи розробки й впровадження системи управління навколишнім середовищем на підприємство з виробництва питних напоїв. Розглянуто порядок проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем.
Проведено порівняльний аналіз нормативних документів з оцінки якості води. Виконано статистичну обробку результатів багаторазових вимірів водневого показника pН.
Ключові слова: СЕРТИФІКАЦІЯ, СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ, ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ, ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК.
THE ABSTRACT
The report about DWS: 80 with., 6 fig., 14 tab., 45 sources.
Object of research – control system of an environment.
The purpose of job – protection of an environment, increase of competitiveness of production.
In job the review of normative base of ecological management is carried out. The analysis of model of a control system of an environment is made. The development cycles and introductions of a control system of an environment at the enterprise for manufacture of drinking drinks are offered. The order of realization of certification of a control system of an environment is considered.
The comparative analysis of the normative documents is carried out according to quality of water. The statistical processing of results of repeated measurements of a hydrogen parameter pH is executed.
Key words: CERTIFICATION, CONTROL SYSTEM of an ENVIRONMENT, ECOLOGICAL MANAGEMENT, QUALITY of PRODUCTION, HYDROGEN PARAMETER.
ЗМІСТ
Вступ
1. Огляд нормативної бази екологічного менеджменту
1.1 Міжнародні стандарти ISО серії 14000
1.2 Стандарти України в області екологічного менеджменту
2. Процесний підхід до побудови системи управління навколишнім середовищем
3. Розробка й впровадження системи управління навколишнім середовищем
4. Порядок проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем
4.1 Загальні відомості про екологічну сертифікацію
4.2 Проведення сертифікації СУНС
5. Сертифікація системи управління навколишнім середовищем на підприємстві «Біола»
5.1 Гармонізація нормативних документів з якості води
5.2 Статистична обробка результатів прямих багаторазових вимірів з незалежними рівноточними спостереженнями
6. Техніко-економічне обґрунтування проведення НДР
6.1 Мета й призначення розробки
6.2 Розрахунок кошторисної вартості й ціни НДР
6.3 Економічна ефективність НДР
7. Охорона праці і навколишнього середовища
7.1 Загальні питання охорони праці
7.2 Характеристика виробничого середовища в приміщенні
7.3 Промислова санітарія
7.4 Виробниче освітлення
7.5 Шум і вібрація
7.6 Пожежна безпека
7.7 Охорона навколишнього середовища
Висновки
Перелік джерел інформації
1 ОГЛЯД НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1 Міжнародні стандарти ISО серії 14000
Появу ISO 14000 серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - називають однієї з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовин і т.п.) і не на технології (вимога використати або не використати певні технології, вимогу використати «найкращу доступну технологію»). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні дотримуватися певні процедури, підготовлені певні документи, призначені відповідальні за певні області екологічно значимої діяльності.
Стандарти серії ISO 14000 не містять ніяких «абсолютних» вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі (екологічній політиці) повинна оголосити про своє прагнення відповідати національному природоохоронному законодавству й національним стандартам.
Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні вторгатися в сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є «організаційні» підходи до якості продукції, (наприклад, концепція «загального управління якістю»), згідно яким, ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури й розподіл відповідальності за якість продукції й послуг.
Базовим стандартом ISO серії 14000 є стандарт ISO 14001:2004 (1). Він є єдиним офіційним міжнародним документом, що встановлює вимоги до системи управління навколишнім середовищем (СУНС), і може використатися для створення й сертифікації СУНС на підприємстві.
Успіх системи залежить від обставин, прийнятих всіма рівнями організації, особливо вищим керівництвом. Такий підхід дає організації можливість установити екологічну політику, мети й процеси для досягнення відповідності стандарту, скласти план реалізації своєї екологічної політики. Для ефективного впровадження СУНС організація повинна створити відповідні можливості й кошти забезпечення. Вона повинна вимірювати, здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики. Керівництво повинне періодично аналізувати СУНС, ухвалювати рішення щодо її вдосконалення. Кожний працівник організації повинен усвідомлювати свою відповідальність за поліпшення екологічних характеристик.
Перша версія стандарту ISO 14001 була опублікована в 1996 році. Його метою була заявлена підтримка мер в області охорони навколишнього середовища й запобігання її забруднення при збереженні балансу із соціально-економічними потребами.
У цей час стандарт ISO 14001:1996 (2) переглянутий і замінений другою версією ISO 14001:2004 (1), опублікованої 15 листопада 2004 року. Міжнародний Форум по Акредитації IAF визначив 18-місячний перехід на нову версію стандарту до 15 травня 2006 року.
Друге видання ISO 14001 спрямоване на розвиток першого, більше докладне роз'яснення вимог стандарту й збільшення сумісності з ISO 9001:2001 (3).
Стандарт ISO 14001:2004 (1) заснований на методології, відомої як “Плануй - Роби - Контролюй - Впливай” (ПРКВ). На рисунку 1.1 продемонстрована модель стандарту ISO 14001 із циклом ПРКВ.
Коротко ПРКВ може бути описана в такий спосіб.
Плануй: установити мети й процеси, які повинні дати результат відповідно до екологічної політики організації.
Роби: впровадити процеси.
Контроль: здійснювати моніторинг і вимірювати процеси стосовно політики, цілям, завданням, законодавчим і іншим вимогам, і повідомляти результати.
Рисунок 1.1 - Структура ISO 14001 із циклом ПРКВ.
Впровадження: уживати дії по постійному вдосконалюванню результативності системи менеджменту навколишнього середовища.
Багато організацій управляють своїми операціями за допомогою системи процесів і їхніх взаємодій, що називається “процесний підхід”, що відповідає вимогам ISO 9001 (3). Оскільки ПРКВ застосовуємо до всіх процесів, обидві методології сумісні.
Нижче наведені особливості нової версії стандарту ISO 14001.
Навколишнє середовище - середовище, у якій функціонує організація, включаючи повітря, воду, ґрунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв'язку між ними.
Екологічний аспект - елемент діяльності, продукції або послуг організації, що може взаємодіяти з навколишнім середовищем.
Вплив на навколишнє середовище - будь-яка зміна в навколишнім середовищі, шкідливе або корисне, котре повністю або частково викликано екологічними аспектами організації.
Система управління навколишнім середовищем (СУНС) - частина загальної системи управління організації, використовувана для розробки й впровадження її екологічної політики й управління її екологічними аспектами.
Екологічна мета - загальна екологічна мета діяльності, що погодиться з екологічною політикою, що організація сама встановлює для досягнення.
Екологічна результативність - вимірні результати управління організацією своїми екологічними аспектами.
Екологічна політика - загальні наміри й напрямок діяльності організації в області її екологічної результативності, офіційно сформульовані вищим керівництвом.
Екологічне завдання - деталізована вимога, що випливає з екологічних цілей, до результативності, застосовне до організації або до її частини, яких необхідно встановити й виконати для досягнення цих цілей.
Внутрішній аудит - систематичний, незалежний і документований процес одержання свідоцтв аудита й об'єктивного їхнього оцінювання з метою встановлення ступеня виконання встановлених організацією критеріїв аудита системи управління навколишнім середовищем.
Відповідно до змін, що знайшли своє відбиття в ISO 14001:2004 (1), організація повинна визначити й документувати області поширення СУНС. Екологічна політика організації не повинна перевищувати область поширення. Вона тепер повинна бути ширше чисто екологічного законодавства й може включати, наприклад, законодавство по охороні праці й інші вимоги, прийняті організацією, якщо вони пов'язані з екологічними аспектами.
ISO 14001:2004 (1) установлює, що екологічні аспекти повинні бути документовані й охоплювати види діяльності, послуги й продукти з обліком планованих або нових розробок, нових або модифікованих видів діяльності, продуктів і послуг.
Згідно ISO 14001:2004 (1), організація повинна забезпечити компетентність будь-якої особи, що працює для організації або з її доручення, а не тільки персоналу. Нова вимога передбачає навчання субпідрядників, фахівців із продажу, співробітників, що працюють удома, якщо вони ще не навчені.
Відповідно до ISO 14001:2004 (1) потрібно більше документів СУНС, але менше документируємих процедур, необхідних тільки відносно операційного контролю, коли їхня відсутність може привести до відхилення. Тепер потрібні наступні нові документи: “Область застосування”, “Екологічні аспекти”, ”Рішення про зовнішні повідомлення”, документування інформації для відстеження результативності, що відповідають мір управління операціями й відповідності екологічним цілям і завданням організації. Документи повинні обновлятися в міру необхідності. Тепер не обов'язково періодично переглядати їх. Зміни в документах повинні бути ідентифіковані.
В ISO 14001:2004 (1) відзначається, що організація повинна періодично аналізувати свою готовність до аварійних ситуацій, реагувати на них і попереджати або зм'якшувати пов'язані з ними шкідливі впливи на навколишнє середовище.
Організація повинна також установити й виконувати процедури періодичного оцінювання відповідності не тільки законодавчим, але й іншим вимогам, які вона прийняла, і вести запис результатів оцінки.
ISO 14001:2004 (1) формулює нові вимоги по розробці й впровадженню процедур для дослідження причин невідповідності й аналізу результативності прийнятих коригувальних і попереджуючих дій. Через із сумісність з ISO 9001:2000 (3), зазначена зміна забезпечує чіткі послідовні вимоги.
За аналогією з ISO 9001:2000 (3) нова версія ISO 14001 (1) вносить вимоги до зберігання, захисту, пошуку й вказівці строку зберігання записів, необхідних для доказу відповідності СУНС даному стандарту.
ISO 14001:2004 (1) відзначає, що вибір аудиторів і виконання внутрішніх аудитів повинні забезпечити об'єктивність і неупередженість процесу аудита.
Сумісність із ISO 9001:2000 (3) виражається також у докладному списку вхідних даних для аналізу СУНС із боку керівництва. До них ставляться: оцінка відповідності законодавчим і іншим вимогам; повідомлення від зацікавлених сторін; екологічна результативність організації; статус коригувальних і попереджуючих дій; дії, що пішли за попередніми аналізами з боку керівництва.
Збільшення випадків проведення комплексних аудитів, при яких одночасно оцінюється функціонування різних систем менеджменту, говорять про необхідність зближення вимог відповідних стандартів.
Поява стандарту ISО 19011 (4) версії 2002 р., що формулює узагальнені вимоги до аудитів як систем управління якості, так і систем управління навколишнього середовища, стало підтвердженням процесів інтеграції цих систем.
Керування діяльністю процесом при забезпеченні якості й підвищенні задоволеності зовнішніх і внутрішніх споживачів створює основу для керування всією діяльністю організації на базі цієї методології. Як правило, розширення процесного підходу відбувається як по вертикалі, так і по горизонталі. По вертикалі відбувається більше глибоке проникнення процессної логіки аж до рівня працівників. По горизонталі розгортання починає охоплювати види діяльності, які не є обов'язковими при плануванні СУЯ але вимогам стандарту ISО 9001. Наприклад, менеджмент охорони здоров'я й безпеки праці, екологічний менеджмент і т.д.
Як правило, інтеграція систем менеджменту проводиться на базі першої впровадженої СУЯ. У більшості випадків це виправдано, але вимагає зустрічного руху систем друг до друга. Інакше кажучи, впровадження нової системи менеджменту провокує зміни в існуючій системі. На рисунку 1.2 представлена логічна послідовність по нарощуванню систем менеджменту в організації.
Від системи на базі стандарту ISО 9001 (3) рух іде убік системи управління навколишнього середовища на базі ISО 14001 (1), потім система менеджменту охорони здоров'я й безпеки праці і система менеджменту соціальної відповідальності з поступальним рухом у напрямку до TQM. Послідовність може бути й інший, може базуватися на інших стандартах.
Рисунок 1.2 – Підхід до розвитку менеджменту
Процеси, що пронизують і перетинають звичні функціональні зв'язки, стають центральним пунктом систем керування.
Процесний підхід є інтегруючою ланкою у взаєминах між підрозділами. На базі процесів буде надалі проходити інтеграція систем менеджменту. Інтеграція систем з використанням процесного підходу стане пріоритетним напрямком при розвитку менеджменту підприємств.
Аналіз розглянутих змін стандарту ISO 14001:2004 (1) говорить про те, що нова версія враховує інтереси компаній із впровадженою системою управління якістю по ISO 9001:2000 (3), особливо малих і середніх організацій.
Поряд з перерахованими вище міжнародними стандартами ТС 207 розробив ще ряд стандартів екологічного менеджменту, у тому числі:
- ISO 14015. Екологічна оцінка цехів і підрозділів (5);
- ISO 14031. Оцінювання екологічної ефективності. Загальні вимоги (6);
- ISO 14040. Оцінка життєвого циклу. Принципи й структура (7);
- ISO 14041. Оцінка життєвого циклу. Мети, сфера й аналіз (8);
- ISO 14042. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу (9);
- ISO 14043. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація (10);
- ISO 14050. Терміни й визначення (11);
- ISO Guide 64. Посібник із включення екологічних аспектів у стандарти продукції (12).
Міжнародні стандарти ISO серії 14000 повністю враховують потреби промисловості, уряди й суспільства.
Підприємства зацікавлені в збільшенні прибутку й ринкової вартості акцій, у підвищенні довіри з боку клієнтів, партнерів, інвесторів і акціонерів.
Основні завдання уряду пов'язані з охороною навколишнього середовища, дотриманням законів, запобіганням негативних наслідків для торгівлі, розширенням ринків збуту, у підвищенні довіри з боку інших держав. Суспільство хвилює такі питання, як охорона навколишнього середовища, достовірні екологічні звіти й безпека продукції.
Сертифікація на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії 14000 - це кошти підвищення конкурентноздатності на зовнішньому ринку й зміцнення ринкових позицій.
Проведені дослідження показують, що до головних стимулів для впровадження систем управління навколишнім середовищем ставляться дотримання законодавства щодо навколишнього середовища, виконання експортних вимог, відповідність обов'язковим вимогам стандартів і задоволення вимог міжнародних домовленостей в області природоохоронної діяльності, бажання зберегти конкурентноздатність на загальному ринку.
Стандарти ISO серії 14000 забезпечують організаціям всіх типів - як у державному, так і в приватному секторі - структуру, методологію й кошти для управління наслідками їхньої діяльності для навколишнього середовища. Вони призначені для ініціативних керівників, які не задоволені лише простим дотриманням законодавства й мають досить широкий кругозір, щоб розуміти, що застосування стратегічного підходу може принести прибуток на капітал, інвестований у заходи, пов'язані з охороною навколишнього середовища. Перевагами цього системного підходу є:
- мінімізація впливу на навколишнє середовище;
- економія енергії й матеріалів;
- зниження витрат, пов'язаних з управлінням відходами;
- зниження ризиків виникнення аварійних ситуацій;
- більше висока корпоративна репутація серед органів регулювання, споживачів і громадськості;
- усунення бар'єрів у торгівлі, у тому числі з іншими країнами.
Передумовою до розробки СУНС можуть стати вже функціонуючі на багатьох підприємствах системи управління якістю, оскільки між системами існує структурний, термінологічний і інший взаємозв'язок.
Сертифікація системи на відповідність вимогам стандарту ISO 14001 забезпечує впевненість у тім, що ця організація контролює й виконує всі аспекти впливу її виробничих процесів на навколишнє середовище, і що вона зобов'язалася дотримуватися відповідних екологічних законів і норм, і має намір безперервно поліпшувати свої екологічні характеристики.
1.2 Стандарти України в області екологічного менеджменту
Екологічні норми й вимоги стають сьогодні одним з найбільш важливих інструментів взаємин між країнами, загострення боротьби за ринки збуту продукції, екологічними бар'єрами для обмеження ввозу в країну багатьох видів промислової й сільськогосподарської продукції.
З метою підготовки національних підприємств і організацій до твердих правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім середовищем може стати невід'ємною частиною вимог торговельних партнерів, Україна першої серед країн СНД підготувала для безпосереднього впровадження міжнародні стандарти ISO серії 14000.
До 15 травня 2006 року в Україні діють у якості національних наступні стандарти, які встановлюють вимоги й вказівки по керуванню навколишнім середовищем:
– ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів, провідних вказівок по їхньому застосуванню (13);
– ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні провідні вказівки по принципах управління, системам і коштам забезпечення (14);
– ДСТУ ISO 14020:2003. Екологічні маркування й декларації. Загальні принципи (15);
– ДСТУ ISO 14021:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні само декларації. (Екологічне маркування типу II) (16);
– ДСТУ ISO 14024:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи й методи (17);
– ДСТУ ISO/TR 14025:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні декларації типу III (18);
– ДСТУ 2195-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, зміст, виклад і правила внесення змін (19);
– ДСТУ 3910-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Класифікація відходів. Порядок застосування відходів по генетичному принципі й віднесення їх до класифікаційних категорій (20);
– ДСТУ 3911-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Виявлення відходів і надання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги (21).
Під поняттям “екологічне маркування”, “екологічна декларація”, відповідно до стандартів ISO серії 14020, мається на увазі затвердження, у якому зазначені екологічні аспекти певної продукції або послуги. Ці затвердження можуть бути представлені у вигляді формулювань, символу або зображення на етикетці, що прикріплює до продукції або впакування, а також можуть утримуватися в документації на продукцію, технічних бюлетенях, у рекламних матеріалах і т.п.
Метою екологічних маркувань і декларацій є сприяння, шляхом передачі інформації про екологічні аспекти продукції або послуги, розширенню попиту на ту продукцію або послугу, що найменшим образом впливає на навколишнє середовище.
Рішення про застосування екологічного маркування приймається товаровиробником добровільно.
Введення екологічного маркування, як показує світова практика, є одним з інструментів екологічної споживчої політики. Покупець, при певному рівні, що сформувався, добробуту й екологічної свідомості, реально одержує можливість вибирати той або інший товар, віддаючи перевагу “екологічно чистому”. При цьому сам факт існування на ринку товарів з екологічним маркуванням уже є потужним елементом мотивації, переконання, підвищення екологічної свідомості суспільства, стимулом для споживачів - купувати, а виробників - провадити таку продукцію.
У ряді країн екологічне маркування є одним з об'єктів підтвердження відповідності. У результаті споживач одержує з боку держави додаткову позитивну інформацію про продукцію.
Крім розглянутих стандартів Україна прийняла в якості національний стандарт ДСТУ ISO 19011:2003 (22) , що об'єднав аудита систем управління якістю (СУЯ) і екологічний аудит. Рекомендації стандарту необхідні для проведення аудитів СУЯ або СУНС незалежно від того, інтегровані вони чи ні. Цей стандарт застосовується для проведення комбінованих аудитів - одночасно по СУЯ і СУНС.
2 ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ДО ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
Тільки після ознайомлення керівництва й фахівців підприємства з вимогами ISО 14001 (1) і попередньої оцінки екологічного стану підприємства можна приступати до розробки системи менеджменту охорони навколишнього середовища.
Модель цієї системи представлена й описана в ISО 14001 (1). Модель має форму спіралі, що символізує вимогу до поліпшення стану навколишнього середовища й постійний підйом на більше високу ступінь (рис. 2.1).
Рисунок 2.1 - Модель системи екологічного менеджменту охорони навколишнього середовища
Вимоги, що втримуються в ISО 14001 (1), призначені для застосування у всіх організаціях незалежно від їхньої галузевої специфіки, розміру, географічних, соціальних і культурних умов, а також форм власності.
Стандарт не встановлює твердих вимог до екологічної ефективності, крім зобов'язань відповідати застосовуваним законодавчим актам і регламентам і постійно поліпшувати систему. Швидкість і розмах цього процесу визначає сама організація з обліком технічних, економічних і інших можливостей (23).
Перший «блок» моделі - Екологічна політика (тобто підприємство повинне усвідомлювати - до чого воно прагне, які його стратегічні цілі й пріоритети).
Відповідальність за визначення й реалізацію Екологічної політики лягає на вище керівництво.
Відповідно до ISО 14001 (1) Екологічна політика повинна:
– відповідати характеру, масштабу й впливам на навколишнє середовище діяльності організації, її продукції або послуг;
– включати зобов'язання відносно постійного поліпшення навколишнього середовища й запобігання її забруднення;
– включати зобов'язання відносно відповідності належному природоохоронному законодавству й регламентам, а також іншим вимогам, які поширюються па організацію;
– створювати основи для встановлення цільових і планових екологічних показників і їхнього аналізу;
– бути документально оформленої, доведеної до відомості персоналу організації й зрозумілої йому;
– періодично аналізуватися на придатність;
– бути доступної громадськості.
В Екологічній політиці вище керівництво повинне підтвердити свою прихильність справі охорони навколишнього середовища й обов'язково забезпечувати адекватними ресурсами досягнення поставлених цілей.
У тексті Екологічної політики варто уникати декларацій і нездійсненних цілей.
Другий «блок» моделі - Планування (тобто визначення, «як домогтися результатів»).
Ціль планування - створення умов для реалізації Екологічної політики.
Для розробки плану варто почати наступні дії:
– ідентифікувати екологічні аспекти й оцінити їхній вплив на навколишнє середовище;
– ідентифікувати вимоги законодавчих актів і інші вимоги, що поширюються на підприємство;
– розробити цільові й планові екологічні показники;
– розробити програму (програми) менеджменту охорони навколишнього середовища.
При плануванні необхідно встановити (згідно із Екологічною політикою) систему пріоритетів і черговість виконання завдань відповідно до гостроти проблем. Плани повинні бути конкретними, а результати - вимірними.
Ідентифікація екологічних аспектів є постійним процесом, що визначає минуле, дійсне й потенційно можливе (позитивний або негативне) вплив діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес може охоплювати також ідентифікацію впливу на здоров'я, безпеку й оцінку екологічного ризику.
Доцільно оцінювати розміри впливу кількісно, наприклад:
– масштаб впливу,
– тривалість впливу,
– інтенсивність (твердість) впливу,
– імовірність події та ін.
Визначення аспектів взаємодії з навколишнім середовищем повинне здійснюватися з урахуванням результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок і «попередньої історії» організації. При цьому необхідно враховувати:
– нормальний стан виробництва;
– ненормальний стан виробництва;
– екстрені ситуації, аварії.
Приклади впливу на навколишнє середовище:
– контрольовані й неконтрольовані викиди в атмосферу;
– контрольоване й неконтрольоване скидання забруднених вод;
– відходи;
– забруднені землі;
– шум, запахи, пил;
– використання сировини й природних ресурсів;
– територіальні особливості впливу;
– зміна ландшафтів;
– рекультивація земель і ін.
Організація повинна встановити й скласти перелік обов'язкова законодавчих актів і вимог, які на неї поширюються, і визначити потенційні можливості для поліпшення своєї діяльності й розвитку, оцінювати стан і відповідні досягнення конкурентів.
Організації повинні відслідковувати вимоги законодавчих актів і інші, стосовні до них вимоги, а також зміни в зазначених документах. Ці відомості необхідно вчасно повідомляти відповідним службам і окремим працівникам.
У випадках, коли зовнішні нормативи не відповідають потребам організації або їх не існує, варто розробити внутрішні критерії результативності (ефективності), наприклад в областях:
– передача інформації про навколишнє середовище;
– готовність до аварійних ситуацій у навколишнім середовищі й реагування на них;
– поінформованість і навчання в області охорони навколишнього середовища;
– вимір і поліпшення стану навколишнього середовища;
– зменшення ступеня ризику при здійсненні процесів;
– запобігання забруднення й ресурсозбереження;
– зміна в процесах;
– управління небезпечними матеріалами;
– організація збору й утилізація відходів;
– водокористування (наприклад стічні води, зливові, ґрунтові);
– управління якістю повітря;
– раціональне використання енергії;
– транспортування та ін.
Цільові й планові екологічні показники розробляються керівництвом вищої ланки при участі відповідних служб, але вони повинні бути доведені до персоналу всіх підрозділів.
Вони формуються відповідно до Екологічної політики й зобов'язаннями по запобіганню завдання збитків навколишньому середовищу.
При визначенні цільових і планових показників необхідно враховувати законодавчі й інші вимоги, можливі впливи на навколишнє середовище, технології, виробничі умови, фінансові можливості організації, наміру зацікавлених партнерів.
Програма менеджменту охорони навколишнього середовища повинні передбачати ресурси для їхнього виконання й періодично переглядатися (бажано щорічно). Після досягнення чергового результату й планування нового необхідно оцінювати, наскільки змінилися вимоги, економічні можливості підприємства, ресурси й ін.
Третій «блок» – Впровадження й функціонування системи менеджменту охорони навколишнього середовища – передбачає гармонізацію різних видів діяльності (див. рис. 2.1 і2.2).
При цьому передбачається:
– розподіл обов'язків;
– забезпечення необхідними ресурсами;
– забезпечення погодженої участі всіх працівників організації;
– підвищення рівня компетентності персоналу;
– підтримка в робочому стані внутрішніх і зовнішніх зв'язків;
– документування системи й управління документацією;
– забезпечення управління операціями (процесами);
– забезпечення готовності до аварійних ситуацій.
Успішне впровадження й функціонування системи можливо тільки при участі всіх співробітників організації.
Помилково вважати, що вся відповідальність за охорону навколишнього середовища лягає тільки на екологічну службу
Четвертий «блок» - Проведення перевірок і коригувальної дії.
Необхідно підтверджувати результативність системи, для чого проводяться моніторинг і відповідні виміри.
Місця проведення перевірок і строки включаються в плани перевірок.
Використовувані вимірювальні кошти піддаються спеціальному контролю й перевіркам.
У системі передбачені коригувальні й попереджуючі дії, пропорційні важливості проблем і розмірні виявленим впливам на навколишнє середовище.
Всі невідповідності повинні бути ідентифіковані й зареєстровані. Необхідно мати коло осіб, що володіють повноваженнями й несуть відповідальністю за роботу з невідповідностями. При цьому можуть бути ухвалені рішення:
– зупинити виробничий процес;
– почати дії по усуненню невідповідностей;
– одержати особливі дозволи у відповідних регіональних служб;
– сповістити місцеві влади (при аварійних випадках);
– увести в дію аварійний план;
– увести в дію коригувальні заходи щодо конкретних невідповідностей.
Кожне ухвалене рішення реєструється.
Рисунок 2.2 - Модель системи екологічного менеджменту, побудована на базі моделі ISO 9001:2001
Організація повинна вести реєстрацію даних, дотичних:
– виконання законодавчих вимог;
– ліцензій і дозволів;
– екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів;
– підготовки кадрів;
– експлуатації, контролю й перевірок вимірювального встаткування;
– експлуатації, контролю роботи виробничого встаткування;
– аварій, особливо з наслідками для навколишнього середовища, і мер, початих для їхньої ліквідації;
– скарг громадськості й прийнятих по них мер;
– результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок;
– даних моніторингу.
Всі види реєстрації повинні заноситися до реєстру «Реєстрація даних з питань охорони навколишнього середовища» з конкретними відомостями по кожному внесеному до реєстру документу.
Необхідно періодично проводити внутрішні аудити системи управління навколишнім середовищем.
П'ятий «блок» - Аналіз із боку керівництва.
Періодично вище керівництво повинне аналізувати систему менеджменту охорони навколишнього середовища для визначення:
– результативності системи;
– можливих потреб у зміні політики, цілей і інших елементів системи у зв'язку зі змінами економічних, соціальних, екологічних і інших факторів.
До цієї роботи не можна ставитися формально або, що ще гірше, - приховувати фактичний стан справ. Адже екологічні злочини вже завдали страшної шкоди багатьом регіонам (24).
3 РОЗРОБКА Й ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
Відповідно до вимог стандарту ISO 14001 (1) для розробки й впровадження системи управління навколишнім середовищем організація повинна:
– визначити відповідну екологічну політику;
– ідентифікувати екологічні аспекти, що випливають із результатів минулих, дійсних або планованих видів діяльності, продукції або послуг з метою визначення впливу на навколишнє середовище;
– ідентифікувати відповідні вимоги законодавчих актів і норм;
– ідентифікувати пріоритети й установити відповідні цільові й планові екологічні показники;
– розробити організаційну схему й програму для реалізації політики й досягнення цільових і планових екологічних показників;
– сприяти плануванню, керуванню, моніторингу, що коректують діям, аудитові й аналізу для забезпечення виконання зобов'язань політики й підтримки відповідності системи менеджменту навколишнього середовища;
– забезпечити здатність адаптуватися до обставин, що змінюються.
Виконання перерахованих видів діяльності доцільно вести поетапно.
Етап 1. Організаційна робота
Призначити відповідальних за розробку системи управління навколишнім середовищем:
– фахівця (для підприємств із чисельністю до 50 чіл.);
– робочу групу (для підприємств із чисельністю до 1000 чіл.);
– координаційна рада (для підприємств із чисельністю понад 1000 чіл.), також можливе ств