Економiчна ефективнiсть виробництва зерна

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва та переробки зерна.

1.1. Сутність економічної ефективності виробництва і переробки зерна та об’єктивна необхідність її підвищення.

1.2. Методичні основи дослідження економічної ефективності зернового господарства.

Розділ ІІ. Сучасний стан виробництва та переробки зерна та рівень його ефективності в кооперативі “Україна”.

2.1. Оцінка природо-кліматичних умов господарства та їх рівня використання.

2.2. Структурна характеристика матеріально-технічної бази виробництва та переробки зерна.

2.3. Агросервісне забезпечення та обслуговування виробництва зерна і зернопродуктів.

2.4. Економічна ефективність виробництва і переробки зерна.

Розділ ІІІ. Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності виробництва та переробки зерна.

3.1. Реформування земельно-майнових відносин.

3.2. Удосконалення механізму економічних взаємовідносин в господарстві.

3.3. Запровадження прогресивних технологій вирощування зернових.

3.4. Економічний механізм стимулювання підвищення ефективності виробництва та переробки зерна.

Висновки та пропозиції

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва та переробки зерна

1.1. Сутність економічної ефективності виробництва і переробки зерна та об’єктивна необхідність її підвищення

1.2. Методичні основи дослідження економічної ефективності зернового господарства

Розділ ІІ. Сучасний стан виробництва та переробки зерна та рівень його ефективності в кооперативі «Україна»

2.1. Оцінка природо-кліматичних умов господарства та їх рівня використання

2.2. Структурна характеристика матеріально-технічної бази виробництва та переробки зерна

2.3. Агросервісне забезпечення та обслуговування виробництва зерна і зерно продуктів

2.4. Економічна ефективність виробництва і переробки зерна

Розділ ІІІ. Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності виробництва та переробки зерна

3.1. Реформування земельно-майнових відносин

3.2. Удосконалення механізму економічних взаємовідносин в господарстві

3.3. Запровадження прогресивних технологій вирощування зернових

3.4. Економічний механізм стимулювання підвищення ефективності виробництва та переробки зерна

Висновки та пропозиції

Література

ВСТУП

Стан економіки аграрного сектора зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.

Головною метою економіки АПК є формування конкурентоспроможного аграрно-промислового виробництва, спрямованого на вирішення політичних, соціальних, економічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни. Зернове господарство в майбутньому має посісти пріоритетне місце а економіці держави. Виходячи з цього визначається і рівень виробництва зерна, який би задовольняв потреби внутрішнього попиту і забезпечував зростання експортного потенціалу. На 2010р. визначений обсяг виробництва становить 40млн.т. Ринок зерна в Україні, з точки зору формування товарних ресурсів, докорінно відрізняється від західно-європейської моделі. Ці відміни зумовлює тип підприємства, а саме його багатогалузевість (крім фермерських господарств), де 70% вирощеного врожаю залишається у товаровиробника на господарські потреби (насіння, корми, натуральну оплату та ін.). Характерна риса сучасного ринку — обмеженість як попиту, так і пропозиції. Тому склалася така усереднена структура реалізації зерна, яку можна вважати типовою для останніх трьох років:

- за каналами реалізації: заготівельним організаціям продано 15% населенню через систему громадського харчування (включаючи продаж і видачу натурплати) – 29, на ринку 23, за бартерними угодами – 33%;

- за структурою продукції: пшениця вся – 66% від загального обсягу реалізованого зерна, ячмінь – 16,6, жито – 4, просо, гречка – 2, кукурудза – 8, овес – 1,2 і зернобобові – 1,4%.

Зіставлення цих середніх показників відносно окремого господарства, району, регіону дає уяву про його місце з позиції повноти використання можливостей на ринку.

Кінцевий результат (прибуток) залежить насамперед від обсягу вирощеного зерна (пропозиція), обсягу реалізованої продукції, її структури та собівартості. Не беручи до уваги низьку загальну закупівельну ціну зерна (154,2грн, т), цінова кон’юнктура 1999р. за окремими того видами суттєво різнилася і становила: щодо пшениці – 158грн., жита – 165,7, проса – 175,7, гречки – 285, кукурудзи – 140,3, ячменю – 125,7, вівса – 141,2, зернобобових – 192,1грн. за 1т.

Проблема збільшення виробництва зернових культур – стратегічна мета АПК держави, що зумовлює необхідність визначення його раціональної структури як з точки зору використання агрокліматичного потенціалу, так і щодо кон’юнктури ринку.

Виходячи з цього тема дипломної роботи є актуальна.

Мета дослідження є обґрунтування шляхів підвищення економічної ефективності виробництва і переробки зерна.

Основними завданнями дипломного дослідження є:

- обґрунтування теоретичних основ економічної ефективності виробництва і переробки зерна;

- оцінка сучасного стану виробництва і переробки зерна та рівня його ефективності в кооп “Україна”;

- наукове обґрунтування і розробка організаційно-економічного механізму підвищення ефективності виробництва і переробки зерна.

Наукова новизна результатів проведеного дослідження полягає в уточненні методики земельно-майнових відносин, в обгрутнуванні механізму економічних взаємовідносин і стимулювання підвищення ефективності в сфері виробництва і переробки зерна.

Практична цінність результатів дипломного дослідження полягає в підвищенні економічної ефективності виробництва і переробки зерна в інтегрованих формуваннях на основі використання прогресивних технологій виробництва і переробки зерна.

Дипломна робота викладена на 86 сторінках, включає вступ, 3 розділи, висновки і пропозиції, 17 таблиць, 1 діаграму.

Список використаної літератури включає 17 джерел.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА

1.1 Сутність економічної ефективності виробництва і переробки зерна та об’єктивна необхідність її підвищення

Становлення України на шлях ринкових відносин докорінно змінює мету і завдання сільськогосподарського виробництва. Якщо в умовах планової економіки основною метою виробництва було виконання плану, то у ринковій — одержання максимального прибутку. основою виробництва стає приорітет споживачів і кон’юнктура ринку. Тому виробництво продукції орієнтується на ринок – на задоволення потреб споживачів та одержання максимального прибутку.

Воно й не дивно, адже Україна має надзвичайно сприятливі агрокліматичні умови для виробництва зерна. На початку нинішнього століття Україна була одним із найбільших у світі експортерів зерна. Після Другої Світової війни українське зерно відігравало важливу роль у задоволенні попиту у бувшому Радянському Союзі. В останні десятиріччя радянської єри потенціал виробництва зерна був набагато вищим, аніж дозволяло реалізувати централізоване планування. Тому багато спостерігачів очікували (а деякі побоювалися), що після звільнення з-під державного планування Україна швидко приєднається до Аргентини, Австралії, країн світових лідерів - експортерів зерна. Всупереч таким сподіванням виробництво зерна в нашій країні різко скоротилось з початку процесу переходу до ринкової економіки (рис.1).

Рисунок 1. Виробництво зерна в Україні у 1986-1999 роках (млн. тонн).

Середньорічне виробництво зерна зменшилось із 47,4 млн.тонн у період з 1986 по 1990 рік до 36,4 млн.тонн у 1991-1998 рік. Іншими словами, за останній період середній випуск становив на 11 млн.тонн менше, ніж у минулому. Виробництво скоротилося майже до 35,5 млн.тонн у 1999 році.

Фактичний рівень виробництва зерна вражає ще більше, якщо порівняти його з тим, чого можна досягти, використовуючи стандартні технології. За скромними оцінками можна було б зібрати близько 63 млн.га зернових площ України. Це майже на 25 млн.тонн на рік більше, ніж було зібрано в минулі роки.

Чому ситуація в нашій країні постійно погіршується, а не поліпшується? В Україні можна звідусіль почути стандартне пояснення, що бракує капітальних вкладень. Через обмежені ресурси, підприємства мають недостатньо доступу, чи взагалі не мають його до коротко-термінових кредитів, необхідних для закупівлі основних ресурсів. Тому використання добрив, гербіцидів, пестицидів та інших дуже скоротилося з початку перехідного періоду. Довгострокові інвестиції і технічне забезпечення виробництва також скоротилося.

Урядові не тільки не вдалося створити необхідний механізм для збільшення інвестицій у виробництво зерна, але й не зроблено вирішальних кроків до маркетингу зерна. Маркетинговий ланцюжок є важливим для товарів, що продаються на міжнародному ринку: таких, як зерно, тому, що він формує зв’язок між світовим та внутрішнім ринком.

“Зернові” ресурси, що створюються сільськогосподарськими підприємствами в Україні, мають сполучатися з багатьма послугами маркетингового ланцюжка, перш, ніж потенційні покупці на світовому ринку захочуть та будуть у змозі купити його. Ці послуги включають очищення, сертифікацію та класифікацію, зберігання та транспортування з підприємств до експортного порту.

У ринкових умовах ефективність продукції виробництва продукції тієї чи іншої галузі визначає її конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати та інше. У цілому ефективність — це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.

Економічна ефективність виражена у вартісних одиницях продукції входу і виходу, що виражається у грошах:

Економічна ефективність може перевищувати 100% і має бути такою для успішної економічної діяльності підприємств. З економічної точки зору існування підприємств можливе при економічній ефективності понад 100%.

Методичний підхід до визначення показників економічної ефективності виробництва продукції зерна в селянських господарствах грунтується на принципі розрахункової вартості, який передбачає застосування ринкових цін при обчисленні витрат матеріально-технічних ресурсів і послуг, що використовуються у процесі виробництва. Це дозволяє визначити та проаналізувати собівартість виробництва конкретних видів продукції.

Зернове господарство аграрної держави за своїм потенціалом відкинуто до рівня 60-х років, а з ним і сільське господарство в цілому. Така всеохоплююча "дезорганізація" виробництва не може бути приведена в норму завдяки якомусь одному магічному рішенню. Навпаки "післядія" всіх нагромаджених негативних чинників матиме свої наслідки протягом ближчих років навіть з умови термінових і значних змін у відношенні держави та аграрного сектора. Проблема виходить за рамки суто однієї галузі, оскільки Україна займає певне (і не останнє) місце у світовому співтоваристві на ринку зерна. В стратегічному плані Україна втратила потенційні позиції щодо зовнішнього ринку зерна і можливість самофінансування галузі за рахунок експорту. Не зовсім вірно приписувати падіння виробництва зерна в Україні та обсягів експорту недостатній кількості капіталу та техніки. Хоча ці проблеми справді існують проте вони є лише симптомами загального економічного клімату та невдалого політичного курсу, що є результатом повільного впровадження чи навіть відсутності реформ. Для того щоб збільшити виробництво зерна та його експорт для економічного добробуту України в цілому, треба прийняти кілька політичних заходів. Ці заходи включають:

1) Лібералізацію українського ринку землі. Якщо не вдасться подолати політичного опору продажу землі, то принаймі треба ввести довгострокову оренду землі. Одужання сільського господарства залежить від економічного впливу з боку функціонуючого земельного ринку.

2) Демонополізація структур ринку зерна. Державні підприємства, що надають послуги з реалізації зерна - такі, як зберігання ще не стали приватними, тому мають бути приватизовані якнайшвидше. Більше того — держава має позбавитися своєї частки у приватизованих підприємствах. Ці кроки дозволяють створити приватні утворення, здатні приймати рішення, реформувати свою структуру й підвищити ефективність. Далі треба зробити кроки до посилення конкуренції між підприємствами, що займаються маркетингом зерна.

Без розвитку зернового виробництва неможливо спеціалізувати економічні райони на виробництві технічних культур, продукції твариництва, розвивати інші галузі рослинництва. Тому ця галузь займає найбільшу питому вагу в посівах сільськогосподарських культур. Багато зернових культур вирощують як сировину для виробництва спирту, крохмалю та іншої продукції.

Зерно добре зберігається, тому особливе значення має для створення державного резерву продуктів і кормів. Більшість видів сільськогосподарської продукції, призначеної для реалізації, а також ту, що залишається у господарстві, доводять до певних кондицій. Зокрема зерно після зберігання підсушують і доочищають. Продукція, яка залишається для внутрішньогосподарських потреб, вимагає належних умов зберігання, що запобігає її втратам.

Заготівлю зерна здійснюють в основному підприємства хлібопродуктів, на які покладено функції його приймання, розміщення, зберігання і поліпшення якості. В їх функції входить також обмін і виконання насіннєво-позичкових операцій, виробництво борошна, крупи, комбікорму тощо, та забезпечення реалізації всіх видів хлібопродуктів, включаючи комбікорми, вироблені на комбікормових заводах, які функціонують при хлібоприймальних підприємствах.

Здійснення цих функцій передбачає приймання, відпуск, транзитно-розрахункові операції, зберігання, сушіння зерна, обробку хлібопродуктів. Для кожної операції розроблено відповідні коефіцієнти, за допомогою яких з вищенаведених операцій утворюють узагальнені показники: з перших чотирьох-комплексний вантажооборот а інтеграція всіх перерахованих — загальний комплексний вантажооборот. За допомогою цих узагальнених показників можна планувати і оцінювати роботу хлібоприймальних підприємств, зокрема розраховувати продуктивність праці і фондовіддачі, витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на одиницю продукції, доходи підприємства.

Хлібоприймальне підприємство повинно стежити за тим, щоб усі операції по прийманню, переробці та відвантаженню хлібопродуктів були економічно обґрунтовані. Зокрема встановлюють повноту використання можливостей приймання зерна від виробників безпосередньо на зернопереробні підприємства та завезення хлібопродуктів окремим споживачам транзитом, минаючи перевалочні пункти, а також якість зерна, відвантаженого із складів підприємства. Обсяги сушіння та обробки зерна значною мірою залежать від організації цих робіт у господарствах, а також від метеорологічних умов конкретного року. Тому при аналізі виконання плану за цими операціями враховують якість зерна, яке надійшло на хлібоприймальне підприємство, ефективність використання потужності наявних зерносушарок і зерноочисних машин. На хлібоприймальних пунктах треба постійно аналізувати такі показники: наявність сирого і вологого зерна, що потребує сушіння, наявність і ступінь його засміченості, випадки самозагорання хлібопродуктів, відповідність якості останніх встановленим нормам, зараженість зерна та продуктів його переробки амбарними шкідниками. Особливу увагу в процесі аналізу необхідно на підготовку технічної бази до приймання нового врожаю, оскільки період заготівлі зерна є найбільш напруженим у роботі хлібоприймального підприємства. Крім того, для ефективної роботи останнього значну увагу приділяють правильному розміщенню зерна для зберігання, що забезпечує успішне виконання плану всіма ділянками, пов'язаними з обробкою зерна: приймання, сушіння, доочищення, зберігання і відпуск. Правильне розміщення сприяє раціональному використанню наявних потужностей, зниженню витрат обігу, підвищенню ефективності роботи підприємства. Для забезпечення раціонального розміщення зерна на складах хлібоприймального підприємства розробляють відповідний план, згідно з яким забороняється зберігати в одному приміщенні зерно різних культур та різної якості: сире та сухе, заражене кліщем і не заражене, засмічене і чисте, сортове і рядове. Передбачають, щоб вологе зерно зберігалося на складах, обладнаних активною вентиляцією, або ближче до зерносушарок, а призначене до відправлення — в прирейкових і портових складах. Коли аналізувати діяльність переробних підприємств, необхідно встановлювати з одного боку, наскільки їх потужність дозволяє своєчасно переробляти сільськогосподарську сировину господарств, що входять в зону їх обслуговування, з іншого — ритмічність надходження сировини на переробні підприємства. Якщо потужності переробних підприємств не дозволяють своєчасно переробляти всю сировину, то управління регіонами АПК повинно знайти можливість збути продукцію на інші підприємства за межі регіону або допомогти створити потужності по первинній переробці сировини безпосередньо в господарствах. В умовах повного господарського розрахунку і самофінансування все частіше ставиться питання про ефективність переробки сільськогосподарської продукції на різних підприємствах державних, міжгосподарських та організованих у господарствах.

Проблеми розвитку зернового господарства і ринку зерна може бути вирішено на основі відповідного закону України, згідно з яким держава відновлює контрактну систему на зерно в обсягах раціональних потреб та стратегічних запасів, впроваджує механізм інтервенційних закупівель, створює відповідну інфраструктуру на ринку зерна. За цією схемою в Україні має бути створене Державне управління по виробництву і продажу зерна та переробки зерна, підпорядковане Уряду, діяльність якого контролюватиметься представниками товаровиробників і організацій, що входять в його адміністративну раду.

1.2 Методичні основи дослідження економічної ефективності зернового господарства

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображувати специфіку і особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі головного засобу виробництва — землі. Показники ефективності повинні характеризувати ступінь результативності виробництва і давати змогу здійснювати порівняльну оцінку її в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. З цього випливає, що в систему показників ефективності не можна включати такі, які умовами або факторами її підвищення.

Методологічно правомірно вимірювальну систему ефективності зернового виробництва будувати таким чином, щоб вона була здатна зі всією повнотою розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств — раціональність використання ними землі через показники загального ефекту.

Для всебічної оцінки ефективності виробництва і поглибленого її аналізу необхідно також широко використовувати традиційні показники рентабельності. В них акумулюється вплив усіх факторів — природних, економічних і організаційно-господарських. Рентабельне ведення виробництва означає, що підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво і одержує прибуток, як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності використовують такі традиційні показники: рівень рентабельності та норма прибутку.

Рівень рентабельності

де П — прибуток від реалізації;

Вв - витрати виробництва на реалізовану продукцію.

Оскільки коефіцієнти віддачі за товарною продукцією

де ТП - вартість товарної продукції за поточними цінами реалізації, рівень рентабельності можна також визначити з виразу:

Цей показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо рівень рентабельності становить 85%, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн. прибутку.

У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник "рівня збитковості", як процентне відношення суми збитку до повної собівартості цієї продукції. Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображає ефективності використання всіх авансових витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку:

де Фос і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних засобів. Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку. Цей показник дуже важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще однакових умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Для оцінки ефективності виробництва в зерновому господарстві важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде показано далі, цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність кооперативу залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництва. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, в які низькоефективні й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від усього комплексу галузей на 1га ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на 1га посіву і масу прибутку на один реалізований центнер продукції. При цьому треба брати до уваги дві обставини. По-перше, при визначення приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельності галузей зменшити на збитки нерентабельних рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на 1га посіву певної культури (МК) необхідно визначити з обов’язковим врахуванням її рівня товарності за формулою:

де Пк – прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S – площа посіву культури; Кт – коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на 1га посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити дохідність галузі.

В процесі економічного аналізу досліджують як формування собівартості всієї продукції, так і собівартості 1ц продукції.

Собівартість с/г продукції охоплює постійні і змінні витрати на виробництво цієї продукції. Склад цих витрат визначається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” та особливостями, передбаченими Типовим положенням з планування, обліку і калькуляції продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об’єктами планування та обліку витрати з утримання основних засобів;

б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

в) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування списується на сільськогосподарські культури що запилюються;

д) підраховується загальна сума виробничих витрат на об’єктах планування та обліку;

е) визначається собівартість продукції рослинництва;

є) розподіляються витрати з утримання кормоцехів;

ж) визначається собівартість продукції тваринництва;

з) визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції;

и) визначається повна собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв додаванням до виробничої собівартості витрат, пов’язаних з реалізацією цієї продукції.

Об’єктами визначення собівартості продукції в рослинництві є зерно, солома, стебла кукурудзи, цукрові буряки та гичка, картопля. В рослинництві, крім видів продукції, яку одержують від кожної сільськогосподарської культури, об’єктами визначення собівартості є також:

1. Сільськогосподарські роботи, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і відносяться до незавершеного виробництва;

2. Роботи по поліпшенню земель, які здійснюються за рахунок власних оборотних засобів підприємства, витрати на які плануються по статтях виробничих витрат (без загальногосподарських витрат), як витрати майбутніх періодів.

Для оптимального забезпечення переробних підприємств високоякісною сировиною важливе значення має організація сировинної зони. Наявність власної сировинної бази сприяє економії витрат на перевезення сировини для переробки, зменшенню витрат продукції, поліпшенню використання виробничих потужностей, а також матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА ТА РІВЕНЬ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ В КООПЕРАТИВІ “УКРАЇНА”

2.1 Оцінка природно-кліматичних умов господарства та рівня їх використання

Кооператив “Україна” розташований у північній частині Теофіпольського району на віддалі 3 кілометрів від районного центру смт.Теофіполь та 134 кілометри від обласного центру м.Хмельницький. Об’єднує три населені пункти: с.Кривовілька, с.Новоставці, с.Коров’є.

Центральна садиба знаходиться в с.Новоставці. Села між собою поєднані дорогами з твердим покриттям. Територія землекористування господарства знаходиться в межах другого північного помірно-теплого вологого агрокліматичного району Хмельницької області.

Середня річна температура повітря становить 46,9^оС. Найнижча температура повітря спостерігається в січні місяці, на який припадає і абсолютний мінімум температури – 35^оС. Найвища температура спостерігається в липні-серпні, а абсолютний максимум температури становить +37^оС. Тривалість вегетаційного періоду 166 днів.

За середніми багаторічними даними сума річних опадів становить 580мм. Опади нерівномірно розподіляються по місцях на протязі року.

Велике значення у весняний період має швидкість прогрівання грунту, оскільки від цього залежать строки сівби ярих культур і одержання дружніх сходів. До польових робіт можна приступати в першій декаді квітня. Формування грунтів по території господарства проходило в умовах достатнього зволоження атмосферними опадами при помірній температурі повітря.

Через територію господарства протікає річка Полква та дві її притоки – Чорнушка і Норка.

Територія господарства розташована в західному лісостепу, зокрема в межах Скалатсько-Чорноострівського агропромислового району, ґрунтове покриття якого представлене переважно чорноземами і слабопідзонними грунтами.

Кооператив зручно розміщений відносно пунктів збуту продукції — в основному заготівельні організації смт. Теофіполь, та пунктів матеріально-технічного забезпечення та обслуговування виробництва — Теофіполь Агросервіс, Теофіпольське об’єднання Агрохім.

Обсяг виробництва, умови виробництва і результати господарської діяльності залежать від забезпеченості господарства ресурсами і їх використання.

Ресурсний потенціал – це сукупність природних та технологічних матеріальних чинників, які можуть бути використані людиною для своєї життєдіяльності і залучені в процесі праці для виробництва різних благ. До його складу входять і сама людина як складовий елемент, що здійснює виробничий процес. Ресурси являють собою матеріальну основу виробництва.

Складовою частиною ресурсного потенціалу є природні ресурси — земельні, водні, біокліматичні. Земля є головним і незамінним елементом ресурсного потенціалу. Вона є і знаряддям праці, і предметом праці.

Тому найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Кожне господарство на основі застосування досягнень науки і передової практики має можливість забезпечити високу економічну родючість ґрунту, а разом з тим і ефективне використання землі.

Таблиця 2.1.

Оцінка рівня використання природно-кліматичних умов кооперативу “Україна”

Аналізуючи дані наведені в таблиці 2.1. видно, що урожайність зернових та цукрових буряків щорічно зростає, на що впливають також і природно-кліматичні умови. Збільшення урожайності впливає на збільшення валового збору продукції рослинництва, а також валової продукції рослинництва в порівняльних цінах на 100га ріллі. Збільшення виробництва продукції рослинництва дає змогу збільшувати кормову базу для тваринництва. А як відомо кормова база впливає на вихід продукції тваринництва. Як бачимо із таблиці 2.1. із збільшенням виробництва продукції рослинництва збільшилося і виробництво продукції тваринництва.

Про землекористування кооперативу “Україна” можна судити з даної таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Землекористування кооперативу “Україна”

Дані таблиці 2.2 свідчать про те, що в кооперативі “Україна” в 1999 році порівняно з 1997 роком, загальна земельна площа зменшилась на 92,7га, що пояснюється передачею даних площ фермерським господарствам.

В загальній земельній площа більше 90% займають сільськогосподарські угіддя. В структурі сільськогосподарських угідь найбільшу питому вагу протягом трьох років займає рілля. А землеробство є тоді більш кваліфіковане і високопродуктивне, коли в загальній площі земель сільськогосподарського користування найбільшу питому вагу займає таке цінне земельне угіддя, як рілля. Зменшення площ сінокосів (на 2,2%) і пасовищ (на 1,2%) пояснюється збільшенням площ інших угідь, а саме: площ виробничих будівель і споруд, доріг, кар’єрів, заболочень, водоймищ.

Завдання всіх землекористувачів є виробництво максимальної кількості продукції при мінімальних затратах праці і засобів.

Чим більше виробляється продукції з одного гектара земельної площі, тим вища її економічна ефективність. Можна сказати, що під економічною ефективністю використання землі розуміється рівень ведення на ній господарства, що характеризується виходом продукції з одиниці площі і її собівартістю.

Економічна оцінка землі — це найбільш важлива складова частина земельного кадастру. Вона проводиться за продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом. Виражається у відносних величинах (балах) і в абсолютних показниках.

Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначення ставок земельного податку, ціноутворенні та ін. Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали, державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Проводиться вона окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який одержуємо залежно від якості, місця розташування і їх економічної оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 “Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” регламентовано порядок їх проведення по всіх видах земель.

Географічне положення господарства, грунти, клімат сприяють формуванню відповідного рослинного покрову, впливають на розміщення і спеціалізацію виробництва.

В цілому географічне положення і природні ресурси сприяють розвитку сільськогосподарського виробництва в кооперативі “Україна”.

2.2 Структурна характеристика матеріально-технічної бази виробництва та переробки зерна

Матеріально-технічна база кооперативу “Україна” включає в себе засоби вирощування, зберігання і переробки зерна, хлібопекарню, млин марки АВМ-7, агрегат для приготування круп АПК-300, кормодробилку КДУ-2,0-Ш “Українка” і дробилку для помолу фуражного зерна Д-0,6 «Муравей».

Вирощування зерна, зберігання, переробка, виробництво хлібопродуктів.

Посів озимих і ярих зернових проводиться тракторами МТЗ-80, ДТ-75, Т-75 і сівалками С3 – 3,6, СЗТ 3,6, “Ліда”. Збір зернових озимих і ярих проводиться комбайнами “Домінатор Мега – 204”, “Нива”.

Первинна обробка зер