Вплив валового внутрішнього продукту на світові ціни

Зміст

Вступ

1. Тенденції світового зростання ВВП

2. Вплив зростання ВВП на світові ціни на прикладі України

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

ВВП є одним з найбільш важливих показників розвитку економіки, що характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального й нематеріального виробництва.

Валовий внутрішній продукт, який характеризує суму первинних доходів і вартість кінцевого продукту суспільства, ресурси невиробничого споживання та ефективність нагромадження, безперечно, посідає найважливіше місце серед вартісних економічних показників.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — (Gross Domestіc Product GDP) ринкова вартість всіх кінцевих товарів і послуг (тобто призначених для безпосереднього вживання), зроблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту й нагромадження, поза залежністю від національної приналежності використаних факторів виробництва.

І тому, для того щоб проаналізувати вплив продуктивності праці на світові ціни нам необхідно розглянути ВВП різних країн світу, та вплив його на світові ціни.

1. Тенденції світового зростання ВВП

Валовий внутрішній продукт є одним з основних показників успішного розвитку країни, і який значним впливом впливає на світові ціни економіки. Тому розгляд тенденцій світового зростання ВВП протягом останніх років є необхідним для нашої роботи.

За даними Світового банку після значного зростання світового ВВП у 2006-му глобальна економіка почала вповільнюватися. У 2007 році валовий продукт у масштабі планети збільшився на 3,6% проти 3,9% у 2006-му. У 2008 році бачимо уповільнення світової економіки до 3,3% (дані Global Economic Outlook 2008).

Головний ризик, що спричинив вповільнення економіки планети, — криза на ринку нерухомості у США та Європі. Причина колапсу ринку іпотеки у США — бум будівництва і кредитування в 2006-му. У цей період багато банків надавали дешеві кредити незаможним верствам населення, що часто не мали стабільних доходів, тобто позики з дуже високими ризиками. Такі кредити банки сек’юритизували: випустили папери, забезпечені позиками.

До середини 2006-го зростання цін на американському ринку нерухомості припинилося, банківські кредити подорожчали. Позичальники спробували позбутися нерухомості, щоб розплатитися за боргами, пузир на житловому ринку лопнув. Від проблем на американському іпотечному ринку постраждали банки, які одержали від клієнтів лише частину виданих кредитів, та інвестори, що вклали гроші в сек’юритизовані папери. Восени 2007-го криза перекинулася на європейський фінансовий ринок. Банки з Європи, що інвестували в американські сек’юриті, зазнали мільярдних збитків, на ринку вибухнула криза ліквідності.

Разом із кризою на іпотечному ринку США почалася стагнація на житловому ринку Європи. За даними журналу The Economist, протягом останніх 10 років вартість євросоюзної нерухомості зросла на 170% (за рівня інфляції 3-5% на рік).

Протягом останніх кількох років ціни на квартири, будинки і землю в країнах Балтії підвищувалися на 40-50% щороку. Причини — високі темпи зростання економіки (ВВП Латвії, наприклад, щороку збільшувався на 7-9%) і доступність кредитування. Кредитний та економічний бум призвів до високої інфляції в регіоні, банки підняли відсоткові ставки за кредитами і знизили обсяги кредитування. Будівництво, що фінансувалося за рахунок позик, припинилося, ринок нерухомості заморожений.

Таку ситуацію можна було спостерігати на початку 90-х, коли лопнув пузир на європейському ринку нерухомості. Наприкінці 80-х ціни на житло і землю у Франції, Великій Британії, Данії зростали шаленими темпами. У 1990-му в більшості розвинених країн Європи почалася економічна рецесія. У перші два роки рецесії вартість французької нерухомості впала на 30-40%, оборудки з купівлі-продажу квартир практично припинилися.

Основними ризиками, що заважають розвиватися світу є наступні:

1. Іпотечна криза в Європі та США, зниження вартості більшості інвестиційних інструментів.

2. Зростання цін на енергоносії (передусім нафту й газ).

3. Зростання цін на продовольство є (передусім на зернові через неврожай, розширення посівних площ під біопаливні культури).

4. Зниження вартості американського долара.

5. Уповільнення економіки Китаю.

6. Зростання податкових зборів.

За версією Global Risks 2008.

Найбільше зростання ВВП і промислового виробництва серед країн СНД в 2007 році (на 1 січня 2008 року) зафіксоване в Азербайджані, де воно склало 25,0% і 24,0% відповідно (за даними міждержавного Статкомітету СНД).

Найбільше зростання ВВП і промислового виробництва серед країн СНД в 2007 році (на 1 січня 2008 року) зафіксоване в Азербайджані, де воно склало 25,0% і 24,0% відповідно.

У Вірменії ВВП в 2007 році виріс на 13,8%, у Білорусії і Киргизії - на 8,2%, у Росії - на 8,1%, у Таджикистані - на 7,8%, в Україні - на 7,3%.

Промвиробництво в Узбекистані в 2007 році виросло на 11,9%, в Україні - на 10,2%, у Таджикистані - на 9,9%, у Білорусії - на 8,5%, у Киргизії - на 7,3%, у Росії - на 6,3%, у Казахстані - на 4,5%, у Вірменії - на 2,6%. У Молдавії промвиробництво в 2007 році знизилося на 2,7%.

“В 2007 році економічна ситуація в країнах Співдружності в цілому складалася сприятливо, зберігалися високі темпи економічного зростання. У більшості країн темпи збільшення основних макроекономічних показників були близькі до торішніх або перевищували їх”, - говориться у звіті Статкомітету.

У середньому по країнах Співдружності ВВП збільшився на 9% (в 2006 році - на 8%), виробництво промислової продукції - на 7% (на 5%), інвестиції в основний капітал - на 20% (на 15%), перевезення вантажів - на 5% (на 7%), роздрібний товарообіг - на 16% (на 15%).

Високі темпи економічного розвитку забезпечили прискорення зростання номінальної заробітної плати в порівнянні з інфляцією, що сприяло збільшенню реальної заробітної плати, реальних доступних доходів і поточного заощадження населення. Споживчий ринок у цілому розвивався досить стабільно, однак у низці країн понад половину його забезпечується за рахунок імпорту.

Економічне зростання практично у всіх країнах Співдружності супроводжувалося збільшенням інфляції; у низці країн в 2007 році вона була найвищою за період з 2000 року. Особливо помітно під кінець року виросли ціни на соціально значимі продукти харчування, що пов’язане зі збільшенням світових цін на продовольство, а в окремих країнах зі скороченням його імпорту і недостатнім обсягом вітчизняного виробництва.

У всіх країнах Співдружності зріс загальний обсяг зовнішньоторговельного обігу; при цьому імпорт товарів збільшувався більш високими темпами, ніж експорт. Протягом 2007 року збільшення взаємної торгівлі товарами в середньому в країнах Співдружності випереджало збільшення торгівлі з іншими країнами світу, в основному за рахунок динаміки експорту. У результаті частка взаємної торгівлі в експортно-імпортних операціях країн Співдружності трохи зросла, однак понад три чверті вартісних обсягів цих операцій припадає на торгівлю з іншими країнами світу.

Одним з головних чинників, які негативно впливають на світову економіку, економісти Давоського форуму називали послаблення долара. Американська валюта падає з 2002 року, в 2007-му грошовий знак втратив 11% своєї вартості щодо євро. Тепер роль американської валюти у світових економічних процесах експерти оцінюють скептично: долар США здає свої позиції як основна резервна валюта центральних банків, багато міжнародних корпорацій переводять свої розрахунки у грошові одиниці інших країн. За даними МВФ, у 2008 році частка долара у світових валютних резервах знизилася до рекордного мінімуму: 63,8% у III кварталі. «Послаблений долар мало впливає на розвиток світової економіки», — запевняють економісти Global Risks 2008.

Істотними ризиками для планетної економіки є зростання цін на нафту, газ і зниження глобальної пропозиції енергоносіїв. За даними укладачів Global Risks 2008, у листопаді 2007-го — січні 2008-го пропозиція країн — постачальників нафти знизилася на 10%. На початку 2008-го вартість нафти сягнула рекордних за всю історію торгівлі чорним золотом $100 за барель. Роком раніше сировина торгувалася на світових біржах по $55-60 за барель. За оцінками фахівців, розвіданих запасів нафти вистачить лише на 40 років, газу — на 60.

На думку економістів, зростання цін на продовольство може спричинити колапс світової економіки. «У першу чергу від високої вартості продуктів страждають бідні країни, де населення витрачає на продовольство більш ніж половину своїх доходів», — зазначено в Global Risks 2008. Торік через неврожай зернових у Канаді, Австралії, Росії, Індії, США ціни на пшеницю підвищилися на 50-70%, соняшник — на 70-90%. У Китаї (одному з найбільших світових споживачів харчової продукції) соняшникова олія подорожчала на 35%, овочі й фрукти — на 30%, м’ясо — на 70%. До того ж деякі країни — виробники зерна поступово переходять на біопаливо: ще два-три роки — і понад третину посівних площ у США буде віддано рапсу.

За прогнозами Global Risks 2008, імовірність зниження темпів підвищення китайського ВВП з нинішніх 9-10 до 6-7% досить велика. Це може сповільнити темпи зростання країн, що розвиваються, які експортують до Китаю свою продукцію.

2. Вплив зростання ВВП на світові ціни на прикладі України

Основними ризиками що впливають на економіку та рівень цін в Україні є:

1. Зростання цін на енергоносії (передусім нафту й газ).

2. Висока інфляція, зростання цін на продовольство.

3. Бум кредитування, дефолт банківських позичальників.

4 Зниження вартості американського доллара.

5. Техногенна катастрофа внаслідок зношення обладнання більшості підприємств.

6. Уповільнення економіки Китаю.

7. Іпотечна криза у Європі та США, зниження вартості більшості інвестиційних інструментів.

8. Зростання податкових зборів.

Більшість ризиків світової економіки на розвиток України впливають мало.

У 2008 році світове зростання цін на продукти харчування розігнало українську інфляцію до 16,6%. При цьому спостерігалося підвищення попиту на азотні добрива вітчизняних виробників — другий після чорної металургії експортний товар в Україні.

Зниження вартості долара, з одного боку, негативно позначається на купівельній спроможності українського населення. Гривня жорстко прив’язана до американської валюти, а тому падіння долара до євро автоматично знижує вартість гривні щодо європейського грошового знака. Це збільшує вартість українського імпорту, оскільки приблизно 40% імпортних товарів надходить в Україну з Європи. Крім того, ризики американської економіки переносяться на Україну через фіксацію гривні до долара. Водночас слабка гривня — конкурентна перевага для українських експортерів. Національні валюти країн BRIC (Бразилії, Росії, Індії та Китаю) недооцінені щодо долара і євро. Це збільшує їхню конкурентоспроможність на світовому ринку і підтримує високе зростання ВВП.

Іпотечна криза в Європі та США жодним чином не позначиться на українській економіці, впевнені аналітики. Понад те, зниження вартості житла в українських містах-мільйонниках у найближчі кілька років є малоймовірним. Можливе реальне здешевлення житла (з урахуванням зростання доходів населення). У 2008-2009 рр. ціни на житло залишаться практично незмінними. Однак доходи населення продовжуватимуть зростати (у середньому номінальні доходи українців збільшуються на 25-30% щороку.

Уповільнення темпів зростання Китаю — несуттєвий для України ризик. Охолодження китайської економіки може звільнити українським металургам місце, наприклад, в Африці, звідки Китай свого часу витіснив вітчизняних виробників. До того ж Україна конкурує з Китаєм за поставки енергоносіїв, наприклад, середньоазійського газу. Падіння темпів росту китайської економіки на руку Україні: у цьому випадку Китай менше споживатиме газу, подорожчання вартості блакитного палива сповільниться.

Вплив світової фондової кризи на Україну обмежений. У 2006-2007-му спостерігалося значне підвищення доходів українців, вперше з 1990 року країна подолала кризу недоспоживання (ситуація, коли доходів населення недостатньо для відтворення). За нашими оцінками, витрати домогосподарств у 2007 році сягнули 500 млрд грн. У майбутньому український фондовий ринок менше залежатиме від капіталу іноземних інвесторів, що виводять кошти під час обвалу світових індексів.

Головний ризик для української економіки — зростання цін на енергоносії. Дефіцит торговельного балансу в 2007 році сягнув $1,8 млрд — здебільшого через високу вартість газу для України (на газ припадає близько 11% імпорту в країну). Ціна бензину за рік зросла на 36%. Однак є й позитивний момент у збільшенні вартості енергоносіїв. Високі ціни на газ і нафту змушують великий і середній бізнес модернізувати підприємства.

Інший ризик — зниження цін на основні види експортної продукції з України: чорні метали, азотні добрива, продукцію машинобудування. Попит на добрива українських хіміків підтримає глобальний дефіцит зернових, сподіваються аналітики. А ось світове споживання чорних металів і обладнання може знизитися. Через іпотечну кризу можуть зменшитися світові обсяги будівництва (у галузі використовується продукція чорної металургії) та інвестиції у відновлення основних фондів підприємств.

Серед внутрішніх ризиків, що загрожують Україні кризою, експерти називають бум кредитування і високу інфляцію. Багато великих банків зараз прагнуть застовпити місце у споживчому кредитуванні — одному з найприбутковіших видів банківського бізнесу. При цьому вони часто погано оцінюють ризики повернення кредитів. Поки що обсяг проблемних позик є невеликим. Однак не виключено, що деякі банки приховують реальний обсяг негативної заборгованості. До того ж за вповільнення темпів зростання ВВП збільшується ймовірність падіння доходів населення та дефолту банківських позичальників.

Інфляцію підганяють соціальні виплати (наприклад, погашення боргів Ощадбанку перед колишніми вкладниками) і невисокі обсяги виробництва товарів. З кожним вливанням в економіку додаткових коштів виробники підвищують ціни, очікуючи нового витка буму споживання. Ціни виробників зростають також через високий внутрішній попит: підприємства просто не встигають задовольняти дедалі більші потреби населення.

Крім цього коротко розглянемо формування світових цін аграрного ринку зарубіжних країн на які впливає державне регулювання.

На захист національних ринків і товаровиробників у західних країнах спрямовано механізм зовнішньоторговельних відносин, головною складовою якого є цінове регулювання. Так, світові ціни формуються на основі витрат у кращих умовах виробництва, під якими розуміється сукупність природних, техніко-технологічних і соціально-економічних умов. Такі умови для виробництва більшості сільськогосподарських товарів мають США, де на біржах і відбувається формування світових цін. Однак у більшості країн умови виробництва сільськогосподарської продукції гірші, ніж в основних країнах-експортерах. І якби функціонував абсолютно вільний світовий ринок, то внутрішнє виробництво сільськогосподарської продукції в багатьох державах було б витиснуте імпортом. Тому такі країни застосовують захисні механізми, які стимулюють розвиток власного аграрного виробництва й обмежують імпорт. Такі механізми створені в країнах ЄС, США, Японії та інших, де умови для вирощування багатьох сільськогосподарських культур гірші. Розроблені механізми в цих країнах захищають від дешевого імпорту окремих видів сільськогосподарської продукції і одночасно регулюють надходження продукції, що не виробляється, або виробляється не в достатній кількості всередині країни.

Одним з головних механізмів у системі державного регулювання аграрного ринку в зарубіжних країнах є підтримка відповідного рівня цін і цінової рівноваги. Система регулювання цін спрямована на підтримку фермерських цін на рівні, що дозволяє товаровиробникам не тільки відшкодовувати власні витрати на виробництво, а й вести розширене відтворення.

Комісія ЄС періодично регулює ціни по трьох головних критеріях:

1. Рекомендовані ціни (індикативні - для зернових культур, молока, цукру, соняшника; орієнтовні - для великої рогатої худоби, вина; цільові - для тютюну);

2. Мінімальні ціни імпорту (граничні - для зернових, цукру, молочних продуктів;

3. Довідкові - для фруктів, овочів, вина, рибопродуктів; шлюзові - для свинини, яєць, птиці).

Висновок

Отже, проаналізувавши валовий внутрішній продукт різних країн світу необхідно зазначити, що він занчно впливає на формування світових цін, а особливо на енергоносії.

Дані Світового банку інформують, що після значного зростання світового ВВП у 2006-му глобальна економіка почала вповільнюватися. У 2007 році валовий продукт у масштабі планети збільшився на 3,6% проти 3,9% у 2006-му. У 2008 році було уповільнення світової економіки до 3,3%.