Аналіз і прогнозування попиту на зарубіжному ринку

Аналіз і прогнозування попиту на зарубіжному ринку

ПЛАН

Вступ

1. Дослідження ринків.

1.1 Класифікація ринків та види ринкового попиту і його визначення.

1.2 Підходи до вивчення ринків та оцінка поточного попиту.

1.3 Особливості аналізу попиту на зарубіжному ринку.

2. Методи отримання і обробки інформації.

3. Методи прогнозування попиту.

3.1 Загальна характеристика методів прогнозування.

3.2 Прогнозування попиту, основане на методах математичної статистики.

3.3 Характеристика експертних методів прогнозування попиту.

4. Практична частина.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Здійснення успішної комерційної діяльності на зовнішньому ринку так само як і на внутрішньому вимагає в першу чергу задоволення потреб покупця. Щоб досягти цієї мети та отримати бажаний прибуток підприємству необхідно по можливості максимально точно спрогнозувати величину попиту в часовій перспективі на товар чи послугу, яку воно пропонує для продажу.

Радикальна відмінність зовнішнього ринку від внутрішнього українського полягає в тому, що зовнішній ринок є ринком покупця, де пропозиція товарів і послуг (у більшості капіталістичних країн) випереджає попит. І тут основне питання не стільки в досягненні конкурентноздатності товарів, скільки в з'ясуванні нових запитів потенційних покупців і своєчасному їхньому задоволенні. Звідси найважливіша вимога для національного українського підприємця складається у швидкому, оперативному видобутку ринкової інформації, її обробці і виробленню адекватно ринковій ситуації стратегії у виробництві і реалізації товарів.

Поряд з врахуванням національних, державних традицій окремих країн, що визначають ефективність на відповідних ринках застосування конкурентних компонентів, засобів маркетингу, експортер повинний враховувати історично сформовані в конкретних країнах загальні підходи до маркетингової діяльності і конкретний етап розвитку маркетингу в даній країні.

Одна справа маркетинг у США, де в умовах щодо стабільного політичного й економічного розвитку, відсутності руйнівних наслідків воєн і криз, маркетинг став комплексним засобом рішення довгострокових комерційних задач. Зовсім інша справа західноєвропейські країни, Японія, нові індустріальні держави. Підприємства на території ФРН протягом ХХ століття двічі випробували на собі колосальний розвиток попиту, що упевнено відсувало убік вимоги займатися маркетингом. Свої особливості маркетингової стратегії і тактики є і в Японії. По своєму екзотичним для багатьох іноземних експортерів є внутрішній ринок Фінляндії. Тут найдорожчі квартири, автомобілі, меблі і продукти харчування, причому динаміка росту цін випереджає всі збільшення заробітної плати. Але якщо орієнтуватися на лінійні залежності, то маркетинг фінського ринку для невдачливого експортера залишається загадковим. Так, незважаючи на різке збільшення прагнень фінів до туризму і подорожей, ціни на них істотно знижуються. По темпах споживання країна в останнє десятиліття впевнено займає одне з перших місць у світі, живе в борг, маючи при цьому все необхідне; характерно, що таке поводження стає тут традицією.

Таким чином, першочерговим завданням будь-якого підприємства, що збирається виходити на зовнішній ринок є вивчення різноманітних методів прогнозування ринкового попиту на товари. Розрізняють два виду товарів – товари широкого вжитку і товари виробничого призначення, проте методи прогнозування попиту на них практично однакові. Також як і методи прогнозування попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках. Це пояснюється тим, що розробки цих методів у нас просто не велись через відмінні економічні і політичні системи (для нашої планової економіки це було просто не потрібно) і зараз ми їх просто запозичили у західних дослідників.

Дослідження принципів і методів прогнозування попиту на зовнішньому ринку є основною метою написання даної курсової роботи.

1.Дослідження ринків.

1.1 Класифікація ринків та види ринкового попиту і його визначення.

Найважливішими напрямками досліджень ринків є визначення поточних і прогнозних величин попиту різного виду і показників ринкової частки для конкретних ринків (ринкових сегментів). Щоб зробити розгляд даних питань досить предметним доцільно провести класифікацію ринків і різних видів ринкового попиту.

У загальноекономічному плані під ринком розуміється місце, де збираються для здійснення акта купівлі - продажу як продавці, так і покупці, усі суб'єкти купівлі-продажу визначених товарів. У маркетингу звичайно під ринком розуміється сукупність усіх потенційних споживачів, що виявляють потребу і мають можливість її задовольнити в товарах визначеної галузі.

Ринок створюється навколо різних об'єктів, що представляють яку-небудь цінність. У цьому плані говорять про ринок споживчих товарів, ринок праці, ринок цінних паперів, ринок капіталу і т.д. У залежності від виду споживачів розрізняють наступні типи ринків : споживчий ринок і ринки організацій чи організаційні ринки. Останні підрозділяються на ринки продукції виробничо-технічного призначення, ринки перепродажів і ринки державних установ.

Споживчий ринок - сукупність індивідів і родин, що купують товари і послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються масовим споживачем, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.

Ринок продукції виробничо-технічного призначення - сукупність організацій і приватних осіб, що купують товари і послуги, які використовуються при виробництві інших продуктів. Ключовою стратегією маркетингу продукції виробничого призначення є системний продаж, при реалізації якого покупець робить системну закупівлю.

Системна закупівля - закупівля пакетного рішення проблеми з метою уникнути закупівель окремих складових даної проблеми. Наприклад, закупівля урядом систем озброєння через генерального підрядчика замість самостійних закупівель окремих компонентів даних систем по окремості. У системну закупівлю звичайно також входить набір послуг.

Ринок перепродажів - сукупність організацій і індивідуальних осіб, що здобувають товари з метою їхнього перепродажу чи здачі в оренду.

Ринок державних установ - державні установи всіх рівнів (із загальнодержавного до місцевого), що купують чи орендують товари і послуги для виконання своїх функцій.

На відміну від споживчого ринку ринок продукції виробничо-технічного призначення характеризується меншим числом покупців, однак закупающих продукцію в більшій кількості. Наприклад, закупівля автопокришок автомобілебудівними компаніями.

Крім того, величина закупівель продукції виробничо-технічного призначення визначається попитом на кінцеву продукцію, наприклад, - на легкові автомобілі.

Можна виділити наступні особливості організаційних ринків у порівнянні з ринками споживчих товарів:

§ вони є більш професійними, особливо щодо покупців;

§ в ухваленні рішення про покупку, як правило, бере участь кілька людей;

§ продавець і покупець у більшому ступені залежать один від одного;

§ прагнуть установлювати довгострокові контакти;

§ набагато частіше використовуються прямі покупки.

§ при виборі покупки набагато меншу роль грають емоційні фактори.

Багато організаційних ринків характеризуються нееластичним попитом, тобто попит слабко реагує на зміну ціни. Навряд чи фабрики готового одягу більше будуть закуповувати матеріалу при зниженні на нього ціни. У даному випадку обсяг подібних закупівель скоріше диктується величиною попиту на готову продукцію.

У залежності від того, хто домінує на ринку, останній підрозділяється на ринок продавця і ринок покупця.

Ринок продавця характеризується більш сильною позицією на ньому продавців у порівнянні з покупцями.

Ринок покупця характеризується більш сильною позицією на ньому покупців у порівнянні з продавцями.

У залежності від ступеня залучення споживача в процес продажів виділяють: потенційний ринок; доступний ринок; кваліфікований доступний ринок; цільовий ринок; освоєний ринок.

Потенційний ринок - сукупність споживачів, що виявляють деякий інтерес до визначеного продукту.

Доступний ринок - група споживачів, що мають інтерес, засоби і доступ до визначеного продукту.

Кваліфікований, доступний ринок - сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби, доступ до ринку, а також задовольняючим законодавчим вимогам, наприклад, віковим обмеженням на водіння автомобіля.

Освоєний ринок - сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.

Очевидно, що при проведенні сегментації ринку треба взяти до уваги ті чи інші його особливості, враховувати своєрідність продуктів, реалізуємих на різних ринках.

В основі процесу вибору цільових ринків лежить вивчення такого базового показника як ринковий попит. Ринковий попит - це загальний обсяг продажів на визначеному ринку (приватному чи сукупному) визначеної марки товару чи сукупності марок товару за визначений період часу.

На величину попиту впливають як неконтрольовані фактори зовнішнього середовища, так і маркетингові фактори, що представляють собою сукупність маркетингових зусиль, прикладених на ринку конкуруючими фірмами.

У залежності від рівня маркетингових зусиль розрізняють первинний попит, ринковий потенціал і поточний ринковий попит.

Первинний чи нестимульований попит - сумарний попит на всі марки даного продукту, реалізовані без використання маркетингу (Рис. 1).

Це попит, що "жевріє" на ринку навіть при відсутності маркетингової діяльності. З погляду впливу маркетингової діяльності на величину попиту виділяють два крайніх типи ринку: ринок, що розширюється, і ринок, що не розширюється; перший - реагує на застосування інструментів маркетингу, другий - не реагує.

Ринковий потенціал - це межа, до якої прагне ринковий попит при наближенні витрат на маркетинг у галузі до такої величини, що їхнє подальше збільшення вже не приводить до росту попиту за певних умов зовнішнього середовища. C визначеними допущеннями як ринковий потенціал можна розглядати попит, що відповідає його максимальному значенню на кривій життєвого циклу якогось продукту для стабільного ринку. У цьому випадку передбачається, що конкуруючі фірми для підтримки попиту додають максимально можливі маркетингові зусилля. Фактори зовнішнього середовища впливають на ринковий потенціал. Наприклад, ринковий потенціал легкових автомобілів у період спаду економіки набагато менше, ніж у період її процвітання.

Крім того, виділяють абсолютний потенціал ринку, який варто розуміти як межа ринкового потенціалу при нульовій ціні. Корисність цього поняття в тім, що воно дозволяє оцінити порядок величини економічних можливостей, що відкриває даний ринок. Так абсолютний потенціал ринку легкових автомобілів може визначатися загальною чисельністю населення, починаючи з віку одержання прав водія. Очевидно, що існує великий розрив між абсолютним потенціалом ринку і ринковим потенціалом. Еволюція абсолютного ринкового потенціалу обумовлена такими зовнішніми факторами, як рівень доходів і цін, звички споживачів, культурні цінності, державне регулювання і т.п. Дані фактори, на які підприємство не має реального впливу, можуть уплинути на розвиток ринку. Іноді підприємства можуть уплинути на ці зовнішні фактори (наприклад, шляхом лобіювання зниження віку одержання прав водія), але ці можливості обмежені. Тому основні зусилля підприємств спрямовані на передбачення зміни зовнішнього середовища.

Далі виділяють поточний ринковий попит, що характеризує обсяг продажів за визначений період часу у визначених умовах зовнішнього середовища при визначеному рівні використання інструментів маркетингу підприємствами галузі.

Під селективним попитом розуміється попит на визначену марку якого-небудь товару; виникнення і розвиток цього попиту стимулюється шляхом концентрації маркетингових зусиль у досить вузькому напрямку.

Іншим важливим показником, величину якого необхідно визначати і прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка - це відношення обсягу продажів визначеного товару даної організації до сумарного обсягу продажів даного товару, здійсненому всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим при оцінці конкурентної позиції організації. Дане положення випливає з наступного: якщо в організації вище показник ринкової частки, то вона більше реалізує продукту на даному ринку, отже, вона більше виробляє даного продукту, оскільки обсяг випуску повинний відповідати величині потенційної реалізації. Якщо організація випускає більше продукту, то собівартість одиниці продукту в цій організації, унаслідок дії масштабного економічного фактора, відповідно до якого, чим вище обсяг випуску, тим нижче величина собівартості, буде нижче в порівнянні з іншими конкурентами. Отже, позиції даної організації в конкурентній боротьбі будуть більш кращими.

Показники попиту на ряд товарів, ринки яких характеризуються обмеженим числом постачальників (у першу чергу олігополістичні ринки), піддається статистичному аналізу, оскільки збирається і публікується інформація про обсяги проданої продукції і наданих послуг у всіляких аспектах: для міжнародних ринків, ринків окремих країн і регіонів, у розрізі окремих галузей і підприємств. Однак для багатьох видів товарів детальна, надійна статистична інформація відсутня. Тому для визначення і прогнозування величин попиту й інших ринкових характеристик потрібно проводити спеціальні маркетингові дослідження, зміст яких буде охарактеризовано нижче.

1.2Підходи до вивчення ринків та оцінка поточного попиту.

Доповнюючи і розвиваючи вищесказане, можна прийти до висновку, що ринки споживчих товарів і продукції виробничо-технічного призначення вивчаються головним чином на основі використання трьох підходів:

1. за допомогою аналізу вторинної інформації;

2. шляхом дослідження мотивації і поводження споживачів;

3. шляхом аналізу товарів, що випускаються і реалізованої продукції.

У рамках першого підходу вивчаються всі документи, що представляють інтерес для підприємства, видані статистичними органами, різними міністерствами, торговельними палатами, регіональними органами керування, а також є результатом спеціальних не маркетингових досліджень. Така інформація є досить дешевої, навіть безкоштовної, відносно легко доступної. Очевидно, що інформація може бути закритою, неповною, недостатньо деталізованою, наприклад, не бути представлена в досить докладному номенклатурному розрізі. Тому для одержання надійних результатів її звичайно явно недостатньо.

З урахуванням зроблених застережень відзначимо, що в результаті вивчення документів можна одержати загальну картину імпорту й експорту, структури виробництва, а також структури споживання по видах продукції і галузям.

Але вивчення документів не може дати оперативної інформації необхідної якості; воно дає лише деяку статистику про виробництво і збут досліджуваної продукції. Однак номенклатура продукції звичайно занадто укрупнена, тому дану інформацію часом неможливо використовувати для потреби конкретного підприємства.

Другий підхід до вивчення ринку припускає дослідження мотивації і поводження споживачів шляхом проведення спеціальних обстежень: інтерв'ювання, співбесід, заповнення анкет, тобто тут застосовуються як методи соціологічних досліджень, так і експертні оцінки. В останньому випадку в якості опитуваних виступають професіонали-експерти, що глибоко розбираються в проблемі: користувачі, що впливають на вибір продавця, покупці, для яких продукт не має ніяких таємниць. Тому фахівець, що проводить подібне дослідження повинний добре знати відповідний ринок і досліджуваний продукт, мати інформацію про компанії-виробників і посередницькі організації.

Тут необхідно мати на увазі, що мотивація покупок продукції виробничо-технічного призначення є раціональною, і в істотно меншому ступені емоційною, у порівнянні з покупкою споживчих товарів.

Вибірка у випадку вивчення продукції виробничо-технічного призначення охоплює не окремих людей, а підприємства. Коли проводять анкетування в промисловій сфері, то вибірка, як правило, невелика (виключення складають атомізовані ринки, де потенційні споживачі представлені великою кількістю підприємств), заміни не можливі: існують компанії, які треба обов'язково опитати, наприклад, великі фірми - лідери у своїй галузі.

У випадку атомізованих ринків існує велика можливість формування вибірки підприємств на репрезентативній основі, включивши в неї підприємства різних розмірів і рівня ринкової діяльності.

При обстеженні продукції виробничо-технічного призначення необхідно враховувати, що в процесі підготовки й ухвалення рішення про покупку беруть участь різні фахівці і керівники підприємства, що входять до складу його закупівельного центра.

Крім вивчення думок споживачів вивчається також думка керівників і фахівців посередницьких, дистриб'юторських організацій, а також підприємств-виробників.

Тут важливо враховувати одну важливу обставину. Попит на продукцію виробничо-технічного призначення є похідним від попиту на кінцеві споживчі товари, при виготовленні яких вона використовується. Тому в прогнозних цілях необхідно вивчати не тільки існуючих і потенційних споживачів продукції виробничо-технічного призначення, але і також і ринок відповідних кінцевих товарів.

У промисловому середовищі дуже поширена недовіра до анкетування, особливо серед тих, на діяльність яких можуть вплинути отримані результати. На підприємствах-виробниках - це виробничники, працівники конструкторського бюро, можливо, керівництво підприємства. Це порозумівається цілим рядом причин: у промисловому середовищі найчастіше перевага віддається виробництву (кількість, якість, собівартість), технічні фахівці, як правило, не мають економічної освіти, не знайомі зі специфікою маркетингу продукції виробничо-технічного призначення. Технічні фахівці думають, що усе знають про свою продукцію, її висока якість представляється їм достатньою умовою, щоб знайти покупця. Проведені дослідження не дають настільки точних кількісних результатів, на які вони розраховують. На основі даних досліджень досить важко оцінити ефективність планованих дій на ринку.

Вивчення думок керівників і фахівців посередницьких торгових організацій, одержання в них необхідної інформації найчастіше ще більш складна задача, чим проведення досліджень на підприємствах-виготовлювачах. Тут виникають проблеми збереження комерційної таємниці й етичного плану, зв'язані з наданням інформації про продукцію (відношення споживачів, обсяги продажів і т.п.) фірм-конкурентів. Багато чого залежить від уміння маркетолога "добути" необхідну інформацію навіть у несприятливих умовах.

При проведенні маркетингових досліджень, особливо коли є можливості одержати надійну кількісну інформацію на основі одного з розглянутих підходів, варто використовувати паралельно всі три підходи. Кінцеві результати (наприклад, величина попиту, показник ринкової частки) можуть представляти середні (середньозважені) оцінки, отримані різними шляхами і з різних джерел.

Нижче наводиться запитальник для вивчення тенденцій еволюції ринку.

Запитальник для оцінки тенденції еволюції ринку

§ Яка ємність глобального ринку (у фізичному і грошовому вираженні)?

§ Яка ємність окремих ринкових сегментів?

§ Яка ринкова частка на глобальному ринку і на окремих ринкових сегментах?

§ Яка тенденція зміни ринку і ринкових сегментів має місце (ріст, стагнація, спад)?

§ Яке середнє споживання на душу населення, родину, клієнта?

§ Яке значення рівня насичення ринку?

§ Яка ступінь оснащеності родини чи фірми товарами даного виду?

§ Який середній термін служби товару?

§ Яка частка продажів обумовлена попитом на заміну?

§ Чи мають продажі сезонну структуру?

§ Які товари-замінники, що виконують ту ж функцію?

§ Які головні нововведення в споживачів, що можуть змінити їхнє відношення до даного товару?

Цей, зрозуміло, неповний перелік питань лише вказує, інформацію якого типу варто відшукувати. Якщо мова йде про продукцію виробничо-технічного призначення, питання повинні стосуватися не тільки безпосередніх споживачів, але також і кінцевих споживачів.

Більш детально методи збору інформації для аналізу попиту розглянуто в розділу 2.

Найбільше практичне значення має визначення і прогнозування поточного ринкового попиту. У загальному випадку визначення поточного ринкового попиту в грошовому обчисленні (Q) здійснюється по формулі:

Q = n * q * p,

де,

- число покупців даного виду товару на ринку в цілому чи на ринку конкретного регіону;

q - число покупок покупця за досліджуваний період часу;

- середня ціна даного товару.

У цю базову формулу при її конкретизації під конкретні види товарів треба врахувати додаткові фактори, що визначають попит на ці товари. Так, наприклад, при визначенні попиту на товари тривалого користування в результаті проведення маркетингових досліджень треба оцінити попит на заміну. Для цього потрібні наступні дані:

§ обсяг наявного в споживачів парку досліджуваного товару тривалого користування;

§ розподіл цього парку по терміну служби (з урахуванням факторів фізичного, економічного і психологічного старіння);

§ темп заміни товару;

§ можливість появи нових альтернатив заміни.

Попит на заміну знаходиться в прямій залежності від розміру парку і терміну служби товару тривалого користування. Темп заміни необов'язково збігається з темпом припинення терміну служби, під яким розуміється частка товару тривалого користування, що припиняє існування. Товар може застаріти тому, що його економічні показники стали незадовільними чи тому, що він просто вийшов з моди.

У загальному випадку темп припинення терміну служби зв'язаний зворотною залежністю з тривалістю цього терміну. Наприклад, якщо середній термін служби дорівнює 12 рокам, середній темп припинення цього терміну складає : (1:12)*100 = 8,3 %.

Так, у Франції реальний середній термін служби автомобілів десять років тому складав 10-11 років. Якщо припустити, що він досягне 12, років, то темп припинення терміну користування буде дорівнювати приблизно 8%, що відповідає попиту на заміну порядку 1,7 мільйонів машин. Якщо, навпаки, прийняти, що середній термін служби не перевищить 9 років, то темп припинення терміну користування складе близько 11,1%, що відповідає попиту на заміну в розмірі 2,1 мільйони машин.

Деякі дані, необхідні для оцінки попиту, наприклад, дані про наявний парк товару і його віковому розподілі, можуть бути отримані з аналізу минулих продажів. Необхідна оцінка розподілу по термінах служби може бути знайдена на основі вибіркового дослідження власників товару, наприклад тих, котрі зайняті заміною наявного в них виробу. Можуть бути також вивчені і причини (фактори) заміни. Значна частина продажів товарів тривалого користування відповідає попиту на заміну, особливо в економічно розвитих країнах, де рівень оснащеності домашнього господарства такими товарами вже досить високий, а приріст населення незначний.

Вихідні дані і методи розрахунку попиту на продукцію виробничо-технічного призначення, за винятком деяких розходжень, про які мова йтиме нижче, по суті є тими ж, що і для споживчих товарів.

Поточний ринковий попит часто визначається на основі нормативного методу. Даний метод припускає послідовну декомпозицію потенціалу ринку аж до перебування оцінки попиту на конкретний товар чи марку на основі використання ряду нормативів і часткових показників. Як приклад розглянемо випадок фірми, що продає добавку (продукція виробничо-технічного призначення), призначену для застосування разом з реактивами для зм'якшення води в котельнях. Оскільки багато підприємств поки ще не використовують дану добавку, потрібно оцінити поточний і можливий потенціал ринку, а також реальний рівень попиту у визначеній географічній зоні. Розрахунок проводиться в такий спосіб:

На основі звітної, нормативної і статистичної інформації було визначено обсяг споживання води усіма фірмами визначеного регіону, що мають котельні - 7 500000гл;

§ норма витрати засобу зм'якшення на літр води 1%;

§ частка фірм, що застосовують цей засіб: 72%;

§ норма витрати добавки на літр засобу: 9%;

Розрахуємо можливий потенціал ринку:

7500000 гл х 0,01 х 0,72 х 0,09 = 486000 л;

Дослідження показали, частка фірм, що вже застосовують добавку, дорівнює 54%;

Виходячи з цих даних визначається сумарний поточний ринковий попит:

7500000 гл х 0,01 х 0,72 х 0,09 х 0,54 = 262000 л.

Якщо ціль фірми в тім, щоб домогтися частки ринку 40%, то продажі товару в даному регіоні (поточний ринковий попит для фірми) повинні бути доведені до 105000л.

Труднощі даного методу, мабуть, складається в знаходженні відповідних нормативів і часткових показників. Їхнє одержання звичайне вимагає проведення спеціальних досліджень. У той же час видно, що погрішність у кожнім множнику переноситься на кожний наступний рівень і на підсумковий результат. Щоб уникнути цієї небезпеки, варто використовувати декілька найбільш ймовірних значень, тобто одержувати не одну оцінку, а їхній діапазон. У будь-якому випадку даний метод варто застосовувати разом з іншими аналітичними методами.

Більш поглиблений аналіз попиту спрямований на виявлення найбільш важливих реальних факторів, що впливають на обсяг продажів, і на визначення їхнього відносного впливу; найбільше часто аналізуються такі фактори, як ціни, рівень доходу, структура споживачів і вплив різних методів просування продукту. При проведенні такого аналізу широко використовуються методи математичної статистики.

Так при визначенні попиту може використовуватися метод ведучих індикаторів. Ведучі індикатори - чи показники їхні часові ряди, що змінюються в тім же напрямку, що і досліджуваний показник, але випереджаючи його за часом, наприклад, зростання показників життєвого рівня випереджає показник росту попиту. Таким чином, вивчаючи динаміку зміни показників життєвого рівня, можна зробити висновки про можливу зміну показника попиту на визначену продукцію.

При оцінці ринкового потенціалу регіонів чи країн часто використовувати індикатори купівельної спроможності. Ціль при цьому складається у вимірі привабливості ринку за середньозваженим значенням трьох ключових компонентів будь-якого потенціалу ринку, тобто:

- кількості споживаючих одиниць,

- купівельної спроможності цих споживаючих одиниць,

- готовності цих споживаючих одиниць до витрат.

Статистичні індикатори цих трьох перемінних визначаються для обраної територіальної бази (країна, область, район, місто), після чого визначається середньозважений індекс для кожної зони. Існує два підходи до його визначення: використовувати стандартний індекс купівельної спроможності (ІКС), що пропонують фірми по вивченню ринку, чи побудувати індекс спеціально для аналізованого сектора чи гами товарів.

Викладені підходи використовуються і при прогнозуванні попиту. У цих цілях у моделі попиту включаються прогнозні оцінки окремих її параметрів.

1.3 Особливості аналізу попиту на зарубіжному ринку.

Найбільшу поширеність за рубежем одержали два типи моделей прогнозування споживчого попиту. Це моделі споживання і заощаджень Стоуна і Лучачи, які орієнтовані на середньодушові оцінки доходів і витрат, і моделі Келлі і Бачу-Філіппінз, Роджерс і ін., засновані на угрупованні статистичної інформації з домашніх господарств у цілому.

Моделі Стоуна і Лучачи являють собою системи лінійних рівнянь, що істотно знижує надійність прогнозних оцінок, тому що відомо, маркетингові процеси здебільшого не є лінійними. Крім того, обидві моделі припускають використання фіксованих цін, у зв'язку з чим застосування їх в умовах української економіки, що характеризується досить високими темпами інфляції, представляється в недоцільним і ці моделі застосовуються тільки для аналізу попиту на зарубіжних ринках (в тому числі і вітчизняними експортерами).

У моделях Келлі і Бачу-Філіппінз застосовуються не тільки лінійні, але і мультиплікативні і лінійно-логарифмічні функції, що підвищує надійність результатів розрахунку. Модель Бачу-Філіппінз виходить з того, що споживання, а також заощадження домогосподарств повністю залежить від їхніх розмірів і доходу (за винятком податків).

Не описуючи процедури оцінки слід відзначити лише, що прогнозування на основі даної моделі у даний час не може дати достовірних результатів на вітчизняному ринку і дана модель є одна з небагатьох, що можливі для використання тільки на зарубіжному ринку.

Найбільше адаптованою до умов українського споживчого ринку, є модель Келлі (але вона в нас практично не використовується і тому її також можна віднести до моделей, що використовуються виключно на зарубіжному ринку), відповідно до якої споживання є функція загальних витрат домогосподарства і його розмірів.

Модель може бути побудована на основі використання одноразових даних, що важливо в зв'язку з відсутністю необхідної інформації в динаміці. Необхідні дані можна одержати з вибіркових бюджетних обстежень домогосподарств, що містять інформацію про витрати на різні товари і послуги, кількості спожитих продуктів власного виробництва, сукупних витратах. Для одержання прогнозів про структуру споживання по групах домогосподарств, диференційованим по доходах, необхідно попередньо зробити розбивку домогосподарств на кластери, що відповідають квинтільному чи децильному принципам, із указівкою чисельності і середніх розмірів домогосподарств по кожнім кластері. Використання перерахованої інформації дозволяє здійснити оцінку функцій у рамках описуваної моделі й одержати прогнозні характеристики розмірів і структури споживання домогосподарств по різних групах товарів.

Одним з найбільш популярних у практиці маркетингових досліджень на Заході є метод "конджоинт-анализа" (conjoіnt - об'єднаний). У вітчизняній теорії і практиці маркетингових досліджень цей метод практично невідомий і для прогнозування величини попиту він не застосовувався.

Основні етапи пропонованої процедури прогнозування переключеного попиту полягають у наступному.

1. Для конкретних цільових сегментів, виявлених у ході попереднього аналізу, визначається фактичне споживання досліджуваного товару (послуги). Ця інформація може бути отримана на основі даних бюджетної статистики, панельних і вибіркових опитування населення.

2. Досліджуються фактори попиту даного товару (послуги).

На основі інформації системи маркетингового моніторингу про зміну зовнішніх факторів, що впливають на попит, а також аналізу контрольованих факторів маркетингу, експерти формують перелік гіпотез щодо можливих змін факторів і умов. Експертами розглядається безліч можливих сполучень даних факторів і умов. Кожному з елементів цієї безлічі відповідає деяка гіпотетична ситуація розвитку. Таким чином, розробляється концепція розвитку товару (послуги) з визначеними параметрами (наприклад, параметри комплексу маркетингу - ціна, товарні характеристики, особливості збуту і т.д.), кожний з яких характеризується різними варіантами значень (рівнів), що можуть вимірятися на різних шкалах. Ці варіанти різні для тих чи інших купівельних переваг.

У такий спосіб формується каталог можливих комбінацій. На практиці цей каталог досить великий, тому що розглядається більша кількість параметрів.

3. Потенційних покупців просять дати загальну оцінку альтернативних концепцій і проранжирувати їх.

4. Отримані ранжированні комбінації за допомогою спеціального алгоритму і програмного забезпечення перетворять у шкали корисності для кожного параметра. У підсумку одержують оцінки корисності для рівнів усіх параметрів розглянутої концепції, що відбивають щирі купівельні потреби і можуть бути використані для визначення відносної важливості тих чи інших особливостей продукту, а також для діагностики купівельної чутливості.

5. Отримані оцінки варіантів параметрів (середні корисності варіантів) дозволяють перерахувати й оцінки самих параметрів, їхню відносну важливість по відношенню один до одного.

6. Оцінки концепцій використовуються для визначення імовірностей переключення попиту.

7. З метою розрахунку передбачуваного переключеного попиту в прогнозному періоді на визначеному сегменті ринку величини фактичного споживання товару-аналога в базисному періоді збільшуються на імовірність переключеного попиту для концепції, що приймається як керівництво до дії.

Основні достоїнства методу:

· особливості (параметри) об'єкта оцінюються не ізольовано, а "системно", з погляду сприйняття об'єкта як цілого і, таким чином, відбивають щирі потреби споживачів;

· переваги споживачів ув'язані з основними параметрами керування; у розрахунки можна закладати різні значення контрольованих факторів, що забезпечує безпосередній зв'язок між розробкою стратегії і прогнозу попиту (тобто не тільки стратегія залежить від прогнозу попиту, але й останній визначається параметрами стратегії);

· при визначенні прогнозних значень метод орієнтується не на минулі, а на майбутні зміни, на майбутні значення контрольованих перемінних;

· у результаті застосування даного методу значення і структура попиту визначається як результат сукупного впливу різних факторів.

Таким чином, можна зробити висновок, що основними особливостями прогнозування попиту на зарубіжному ринку є більша його розвиненість і більша його передбачуваність у порівнянні з вітчизняним. На практиці існує лише декілька методів прогнозування попиту, які можна застосовувати виключно на зарубіжному ринку (хоч деякі з них теоретично все ж можна використовувати і на вітчизняному ринку).

Ці методи можна назвати лакмусовим папірцем розвиненості економіки, тому що застосовувати їх з повною віддачею можна тільки у „100%” ринковій економіці.

2.Методи отримання і обробки інформації.

Проведення аналізу і прогнозування попиту неможливе без наявності необхідної маркетингової інформації про споживачів продукції. Так, по способу одержання маркетингової інформації дослідження підрозділяється на два види: вторинні (desk research) і первинні (fіeld research). Вторинні дослідження як правило базуються на вже наявній інформації і тому звуться кабінетними дослідженнями. Вторинні дослідження зі свого змісту - це вивчення вже наявних джерел інформації про вивчаєму чи досліджувану проблему в системі маркетингу. Розрізняють (стосовно фірми) зовнішні і внутрішні джерела для вторинних досліджень. Як внутрішні джерела інформації можуть бути - маркетингова статистика (характеристика товарообігу, обсяг збуту, обсяг розпродажів, імпорт, експорт, рекламації), дані про маркетингові витрати (по продукті, рекламі, просуванню, збуту, комунікаціям), інші дані (про продуктивність установок, устаткування, про завантаження виробничих потужностей, прайс-листи на сировину і матеріали, характеристика системи складування, карти споживачів і ін.).

Як зовнішні джерела виступають:

§ публікації національних і міжнародних офіційних організацій;

§ публікації державних органів, міністерств, муніципальних комітетів і організацій;

§ публікації торгово-промислових палат і об'єднань;

§ щорічники статистичної інформації;

§ звіти і видання галузевих фірм і спільних підприємств;

§ книги, повідомленн