Богдан Лепкий. Романтично-елегійне сприйняття дійсності в поезії

Відділ освіти Київської районної в м. Донецьку ради

Донецька спеціалізована гуманітарна школа 65

Реферат

АвторШвайко М. Ю.

КерівникШингоф І.Л.

Учитель української мови

та літератури, вчитель -

методист

Донецьк

2006

Богдан Лепкий

(1872- 1941)

Богдан Сильвестрович Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядна: талановитий поет, прозаїк, перекладач, літературознавець і видавець. Творчість письменника протягом десятиліть багато в чому визначала рівень української літератури на західноукраїнських землях, поряд із доробком Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Михайла Яцківа, Петра Карманського, Василя Пачовського, Осипа Туринського...

Батьківщина Богдана Лепкого – Поділля, край благословенний, щедрий і мальовничий, овіяний легендами. Його рідне село Крегулець розташоване між містечками Гусятином та Копиченцями. Тут письменник народився 9 листопада 1872 року в родині сільського священика Сильвестра Лепкого. Батько був людиною освіченою й прогресивною. Він закінчив Львівський університет, виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису „Правда”, підготовці підручників для школи. Пізніше Б. Лепкий назве батька своїм найсуворішим критиком.

Дитинство Богдана було безхмарним, але рання смерть його двох молодших сестер і брата глибоко вразила п’ятирічного хлопчика. Перші уроки освіти та виховання набував удома. Коли Богдана віддали до Бережанської школи з польською мовою навчання, батьки перебралися з Крегульця до глухого села Поручина, де формувався характер і світогляд Богдана. Після „нормальної” школи Б. Лепкий вступив до Бережанської класичної польської гімназії. Писати почав дуже рано, ще з другого класу. Після гімназії Б. Лепкий вступив до Віденської академії мистецтв, але навчання морального задоволення не принесло. Він почав відвідувати лекції професорів Віденського університету, зокрема відомого славіста В. Ягіча , став членом студентського товариства „Січ”, брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні теми, близько зійшовся з майбутнім відомим фольклористом Філаретом Колессою. Згодом Б. Лепкий вступає до Львівського університету. Близькими друзями стають О. Маковей, І. Копач. Приятелював з Миколою Вороним, відомими співаками Соломією Крушельницькою та Олександром Мишутою та багатьма іншими тогочасними діячами літератури й мистецтва. На ті роки припадає активна літературна діяльність. Після закінчення Львівського університету Богдан Лепкий викладає українську та німецьку мови й літератури в Бережанській гімназії. Письменник пише вірші, оповідання, переклади. Коли у Ягеллонському університеті(Краків) відкрили лекторат української мови та літератури, письменник переїздить сюди з молодою дружиною Олесею. Незабаром помешкання Лепких стає своєрідною „українською амбасадою” у Кракові. Сюди часто приходять Василь Стефаник, Михайло Бойчук та ін. У них гостювали Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Федір Вовк. 1901 року помер батько, треба було допомагати чотирьом молодшим братам і сестрам. Для літературної роботи залишалися тільки ночі. Одна за одною виходять збірки оповідань, літературознавчі дослідження, переклади. Це свідчить і про широту інтересів письменника, і про його виняткову працездатність. Твори Б. Лепкого починають перекладати польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами. Після війни, у 1920 році, їде до Берліна, де стає співробітником видавництва „Українське слово”, випускає бібліотеку творів української класики та сучасної літератури. У 1925 році повертається до Кракова, де стає професором Ягеллонського університету. Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 року, похований у Кракові. У 1972 році на його могилі встановлено барельєф, а його ім’ям названо одну з вулиць міста.