Экономическая кибернетика

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – акціонерне товариство

ЗАТ – закрите акціонерне товариство

ЗАТ «ВПФ» – закрите акціонерне товариство «Вовнопрядильна фабрика»

КМУ – Кабінет Міністрів України

МФУ – Міністерство Фінансів України

ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю

ПБО – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку

ПДВ – податок на добавлену вартість

ВСТУП

Облік на кожному етапі розвитку економіки значним чином зумовлюється діючим господарським механизмом, процесси якого він відображає і контролює. В умовах переходу до ринкової економіки особливої актуальності набирають облік та аналіз властного капіталу, наявність якого дозволяє функціонувати підприємствам всіх форм власності.

Актуальність обліку власного капіталу виникла через появу нових організаційно-правових форм підприємств, внаслідок прийніття нормативних документів, які найближче до умов функціювання ринкової економіки. Так, як побудова цього обліку забезпечить власникам ефективний контроль за формуванням джерел власних коштів на їх фикористання.

Економічний аналіз, у свою чергу виконує на підприємстві декілька функцій: пошук резервів підвищення ефективності виробництва, оцінка результатів діяльності підприємства, розробка заходів щодо використання виявлених резервів, а також контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за ощадливих використанням ресурсів. Таким чином без даних бехгалтерського обліку і здійснення функцій економічного аналізу неможливо дати об’єктивну оцінку стану і результатів господарської діяльності підприємства.

У теперішній час, коли біля 80% підприємств мають недержавну форму власності, власний капітал набуває важливе економічне значення, так як показує кількість власних засобів підприємства, які знаходяться в його розпорядженні, та які знаходяться в його розпорядженні, та які представляють собою фонди та резерви.

Таким чином, економічна важливість власного капіталу і багатогранність його структури обумовлюють необхідність проведення правильного та достовірного обліку, а так саме здійснення аналізу власного капіталу на кожному підприємстві, тим самим підтверджуючи актуальність вивчення данної проблеми, що визначило вибір теми випускної роботи та її мету.

Метою випускної роботи є вивчення методики обліку та аналізу власного капіталу на базовому підприємстві.

Досягнення данної мети потребує рішення таких задач:

1) розгляд видів підприємств за формою власності та їх функціювання;

2) визначення складу власного капіталу та його економічна сутність;

3) дослідження нормативних документів, що регулюють питання обліку та аналізу власного капіталу;

4) розгляд організаційних принципів обліку власного капіталу;

5) вивчення обліку статутного фонду;

6) розгляд обліку фондів та резервів підприємств, що входять до складу влансого капіталу;

7) вивчення обліку прибутку та його використання;

8) визначення основних напрямків удосконалення методики обліку власного капіталу;

9) проведення аналізу складу, структури та динаміки власного капіталу підприємства;

10) розгляд аналізу прибутку підприємства та його використання;

11) проведення аналізу формування і використання фондів та резервів;

12) дослідження удосконалення методики аналізу власного капіталу.

Об’єктом вивчення випускної роботи виступають різноманітні питання і проблеми сучасного обліку та аналізу власного капіталу на прикладі підприємства, а також саме підприємство Закрите акціонерне товариство "Вовно прядільна фобріка" (ЗАТ ”ВПФ”).

Акціонерне товариство належить до підприємств легкої промисловості і є представником текстильної галузі народного господарства України виробляючі швейно-трикотажні вироби, вовну і напівшерстяну пряжу. Метою діяльності товариства є забезпечення сировиною швейно-трикотажних об’єднань України, одержання прибутку, збільшення ринків збуту продукції, задоволення інтересів трубового калективу, тобто акціонерів.

Розмір статутного фонду складає 1028950 гривень, средньосписочна чисельність на 1.01.99 року – 1580 чоловік, з них промислового персоналу – 1488 чоловік, у тому числі робітників – 1281 чоловік, службовців – 207 чоловік. ЗАТ "ВПФ" випустило акцій номінальною вартістю 10 гривень за одну акцію в кількості 102895 штук, загальна сума емісії акцій склала 1028950 гривень.

Протягом останніх трьох років фабрика мала балансовий збиток, що у 1998 році склав 3001900 грн., а збиток від реалізації – 2227000 грн. Основними причинами виникнення збитку є: перебої в постачаннях сировини і палива, подорожяання енергоносіїв, відсутність налагодженого ринку збиту, загальна нестабільність економіки України.

Випускна робота написана на основі вивчення літературних джерел, що видані авторами, які досліджували дану проблему: В.В. Сопко,
А.С. Бакаєвим, Н.Г. Волковим, Т.В. Головко, Л.Т. Пляровськой та іншими, що вивчають проблеми сучасного обліку влансого капіталу – В.І. Стажевим,
І.І. Каракоз, А.Д. Шеремет, І.В. Савицька та інші автори, що опублікували матеріали з економічного аналізу власного капіталу.

У процесі написання роботи використовувались як традиційні методики (літературний, графічний, порівняльний) так і наукові (методи бухгалтерського обліку, економічного аналізу, економічно-математичні методи, методи групування, балансовий та інші). Так само в роботі був використанний практичний матеріал обліку та аналізу власного капіталу ЗАТ "ВПФ", а так само фінансова звітність, розглянуті та вивчені нормативні та законодавчі документи України, що регулюють облік власного капіталу.

РОЗДІЛ 1

Соціально-економічна характеристика
підприємств та складу власного капіталу

1.1 Види підприємств та їх функціювання

В теперішній час, у зв’язку з розвитком ринкової економіки на Україні, підприємства мають різні форми вланості. Це обумовлено прийняттям Закону України "Про власність" (1). У ст. 2. цього Закону говориться, що "право вланості – це урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном". Держава в Україні забезпечує цим законом стабільність правовідносин власності. Це означає, що в Україні власність виступає в різних формах: приватна, колективна, державна. Усі три форми власності є рівноправними. Закон "Про власність" допускає об’єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, у тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних громадян інших держав. Згадно з формами власності існують наступні види підприємств: індивідуальне-підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і виключно його праці; сімейне-підприємство, засноване на власності і праці громадян України – членів однієї родини, які мешкають разом; приватне-підприємство, засноване на власності окремого громадянина України з правом наїму робочої сили; колективне-підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації; державно-комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць; спільне підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності); державне підприємство, засноване на загальнодержавної власності.

Прийнятий Закон України "Про внесення змін до закону "Про підприємства в Україні" (2) передбачає існування названих підприємств, заснованих на державній власності. Декретом КМУ від 31.12.92 р. №24/92 встановлено, що державні підприємства не можеть бути засновниками суб’єктів підприємницької діяльності.

Функціювання господарських товариств, таких як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, та з доюдатковою відповідальністю, створюються та діють на підставі уставного договору та статуту, а повні та командитні товариства – на підставі уставного договору.

Що стосується, державних та казенних підприємств, то вони функціюнуть під контролем державних органів управління, які призначають керівника підпримства, затверджують його статут. Статут казенного підприємства встановлює звітність, відповідальність керівника за результати господарської дяльності.

Необхідно відмітити, що базове підприємство являє собою ЗАТ, тобто має колективну форму власності. Акціонерним є товариство, що має статутний фонд, розподілений на певну кількість акцій номінальної вартості, що несе відповідальність по зобов’язанням тіяльки своїм майном. Досвід розвинених закордонних країн свідчить, що акціонерні товариства, вступають однієї з найбільше ефективних форм організації підприємств у ринковому господарстві. Акціонерні товариства – це форма централізації капіталу, основна організаційна форма сучасних великих капіталістичних підприємств. Так як, ця форма організації дозволяє: мобілізувати вільні кошти підприємств та організацій, власні заощадження населення для утворення нових, розвиток і модернізація чинних виробників, швидко переросподіляти фінансові ресурси між різноманітними сферами суспільного виробництва. При всіх скласностях і протеріччях утворення і розвитку акціонерної форм господарювання в нашій країні – це майбутнє нашої економіки, тому правильність обліку власного капіталу акціонерних товариств, як основи його функціонування дуже важливо.

Таким чином, були розглянуті види підриємств, та підстави для їх функціонування, слід відмітити, що в залежності від формив власності, підприємство має ту чи іншу організаційну форму, яка вплимває на формування власного капіталу підприємства, а саме його статутного фонду. Тому в подальшому доцільно розглянути нормативні та законодавчі документи, що регулють питання обліку власного капіталу, та дати їм критичну оцінку.

1.2 Нормативні документи, які регулюють облік власного капіталу

Трансформація економіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в Укараїні, супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку власного капіталу підприємств. Отже, на цій момент нормативна та законодавча база України містить слідуючі основні елемнети, крім раніше названих.

Одним із важливих документів є Погодження "Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні" (3) Воно встановлює єдині методичні основи бухгалтерського обліку й звітності в Україні для підприємств, їх об’єднання і організацій (крім банків) незалежно від форми власності, бюджетних заснувань. Положення має підпрозділи "Фонди і резерви" і "Прибуток (збиток) виробництва", що розкриває сутність і межі утворення окремих складового власного капіталу, наприклад: статутного фонду, резервного фонду та інші.

Такий нормативний документ – Закон України "Про підприємництво" (4) визначає правові основи здійснення підприємницької діяльності в Україні, розкриває сутність підприємництва, його суб’єкти й об’єкти, організаційні форми, обмеження в здійсненні підприємницької діяльності. Окремим поділом виділені умови здійснення підприємницької діяльності і порядок державної реєстрації.

Будь-яке підприємство при організації фінансово-господарської діяльності, спирається на Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства". (5) Він містить у собі такі питання, як об’кт і суб’єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, хто є платником податку. Так само в законі розкриті поняття валових втрат і прибутків підпрємства, амортизаційних відрахувань. Цей закон дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку.

Закон України "Про господарські товариства" (6) визначає організаціне, економічне, правові норми утворення господарських товариств. У законі сказано, що акціонерні товариства утворяться на основі встановленого договору і статуту. Установчі документи повинні містити в собі зведення про вид діяльності, склад засновників, назва, місце перебівання, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку і збитків, склад і компетенцію об’єднання.

Закон України "Про цінні папіри і фондову біржу" (7) упорядкує види цінних паперів, що можуть бути випущені в Україні. Законом затверджується, що акціонерне товариство, що прийняло внеску вкладчиків повинно розподілити між ними ації відповідно їхнім внеска і виплачува по акціях відповідні диведенти.

При розгляді даної теми використана Інструкція "Про порядок заповнення форм річної звітності" (8). У ній утримуються дані про слушність занесення в окремі статті власного капіталу їх складових, а так само дана їхня оцінка.

Переглянуті документи були прийняти в період переходу до ринкових відносин, але вони незадовольняють цілком вимогам сучасного обліку, який був орієнтован на міжнародні стандарти. У зв’язку з цим 16 липня цього року був прийняти Закон "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (9), яким законодавче закріплено орієнтацію бухгалтерського обліку і звітності на застосування міжнародних стандартів фінансової звіьтності. З метою реалізації йього Закону КМУ затвердив "Програму реформування бухгалтерського обліку" (10), а МФУ затвердило Перелік та терім затвердження і запровадження у практику положень (стандартів) бухгалтерського обліку ПБО 10. ПБО 5 "Звіт про власний капітал" надає узагальнену за звітний рік інформацію про зміни (збільшення, зменшення) статутного фонду, капіталу, пайового капіталу, додаткового, резервоного, несплаченого і вилученого капіталу, а також про нерозподільний прибуток. Додаткова інформація розкриття якої в поясненнях звіту вимагається ПБО 5, висвітить призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства.

Перехід України на міжнародні стандарти обліку вимагає відповідні зміни діючої системи бухгалтерського обліку. Це надається перш за все у Плані рахунків, в якому власний капітал уявляє собою рахунки 4 класу. 4 клас об’єднує дві групи рахунків: до першої групи належать рахунки 40-46, які призначенні для визначення та відображення в балансі величини власного капіталу. Друга група рахунків (47-49) призначена для обліку джерел фінансування майбутніх витрат та платежей, які мають цільове призначення. Новий план рахунків буде використаний з 1.01.2000 р.

Це основні зміни та доповнення в нормативно-законодавчій базі України, які стосуються питаннь обліку власного капіталу.

В сучасних умовах важливим моментом для господарських підприємств є прийняття Закону "Про власність" (1), в якому розглядається сутність, поняття "власність", дається загальна характеристика усіх форм власності, які існують на Україні. А також відповідно форм власності відображенні організаційні форми підприємств, тобто види підприємств.

Положення "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів" (11) регламентує питання власного капіталу як додатковий капітал, який відіграє дуже важливу роль у діяльності підприємства.

Тому в третьому підрозділі розглянуте питання складу влансого капіталу та його економічна сутність.

1.3 Склад власного капіталу та його економічна сутність

Термін "власний капітал" почав застосування на Україні не так давно. Його поява пов’язана з тим, що набули розвиток різні організаційні форми підприємств на основі різних форм власності. В залежності від форми власності складові елементи власного капіталу створюються по-різному. На думку В.С. Сопко : "Будь яке господарство з точки зору суспільних відносин ринкового характеру має подвійну характеристику: - з одного боку, як сукупність активів – об’єктів носіїв характеристик вартості, а з іншого – як сукупність пасивів – об’єктів обліку як суб’єктів носіїв права власності на активи" (12, с.4). Таким чином, в бухгалтерському обліку з’являються дві характеристики: перша – вкладення засновників (власників) господарства; друга – залучені до господарства чужі (невласні) кошти, тобто зобов’язання підприємства (засновників) по відношенню до інших фізичних чи юридичних осіб або держави. У бухгалтерському обліку має бути не тільки чітко відображено право власності кожного засновника, але має бути також чітке розмежування між власним капіталом (тобто власністю засновників) та чужим (залученим) капіталом (тобто власнітю інших суб’єктів власності). З точки зорубалансової інтерпретації власності засновників вони формують перший розділ пасиву балансу господарства. Другий та третій розділ – це зобов’язання підприємства.

І.І. Іванов дає таке визначення капіталу: "Власний капітал (власні вкладення) – це власні джерела підприємства, що без визначеного терміна повернення внесені засновниками або залишеі ними на підприємстві з чистого прибутку" (13, с.20). Таким чином, власний капітал складають: статутний-зареєстрований фонд, резерв майбутніх витрат, резервний фонд, резерв майбутніх витрат і платежів, нерозподілений прибуток минулих років і інші фонди і резерви. Складового власного капіталу відображають: суму, що власники передали в розпорядження підприємства як внески, або залишки у формі нерозподіленного прибутку, або яку суму одержало підприємство з боку без повернення від інших фізичних або юридичних осіб у свої розпорядження.

Показник – власний капітал – є одним з істотних і важливих для підприємства показників, оскільки показує зебезпеченість коштами для функціювання підприємства, кредитоспроможність (це критерій наявності достатньої кількості власного капіталу для покриття наявних у підприємства кредитів) і платоспроможність (це наявність власних оборотних коштів для покриття боргів і платежів підприємства).

Необхідно відмітити, що складові елементи власного капіталу на підприємствах державної чи казенної форми власності створюються під контролем міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю, визначають порядок використання чистого прибутку. Статутний фонд таких підприємств – це сума джерел коштів, переданих державою на баланс підприємства для здійснення господарювання. А інші елементи власного капіталу формуються згідно нормативів розподілу чистого прибутку, затвердженних державною установою.

Підприємства інших форм власності (колективної, приватної) створюють власний капітал самостійно, згідно законодавчої бази України.

В Україні, як і у світовій практиці, при формуванні власності (капіталу) засновників підприємства (якщо воно АТ, ТОВ, кориорація або холдингова компанія) за економіко-правовим характером розрізняють два поняття:

1) вклад;

2) додаткові внески заснвників (учасників).

Вклади та додаткові внески виконують різні функції. Для того, щоб зрозуміти ці функції, сліді спочатку з’ясувати складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: реєстрований та нереєстрований. Перший (реєстрований) – це фонди та резерви, створенні підприємством в процессі господарювання, а також нерозподілений прибеток (непокритий збиток).

Усі складові є власністю засновників (учасників). Але вклади виконуються набагато більше функцій і мають значно глибший зміст, ніж просте внесення додаткових коштів (майна), в тому числі і шляхом залишання у складі власного капіталу нерозподіленого прибутку.

Вклад – це частка засновника (учасника) у статутному фонді (капіталу) підприємства. Вклад виконує такі функції:

а) забезпечує інвестування діяльності підриємства (це першочергове джерело формування майно підприємства);

б) регулювання відносин власності (тобто розподіл майна, виробленої продукції, державного прибутку тощо). Це особливо важливо при виході учасника (засновника) з підприємства;

в) управління підприємством, оскільки кількість голосів дорівнює (пропорційно) часткам (вкладам).

Формування статутного фонду (капіталу) за рахунок вкладів засновників (учасників) є обов’язковим елементом установчих документів підприємства. Сума статутного фонду (капіталу) підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (або зменшення) штату підлягає обов’язковій реєстрації. Сума статутного фонду (капіталу) за балансом підприємства не може бути іншою, ніж та, яка зареєстрована в державному реєстрі. Не вкладені кошти засновників (учасників) показуються в активі балансу.

Необхідно відмітити, що акціонерним рахується товариство, що має статутний фонд, розподілений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, що несе відповідність по забов’язаннях тільки своїм майном. Акції розподіляються між засновниками пропорційно їх вкладам. Таким чином, статутний фонд є акціонерним капіталом підприємства. Потім він може бути збільшений шляхом додаткової емісії акцій та реалізації їх між засновниками (учасниками) (14, с.27).

Що стосується переєстрованого капіталу, що додаткові грошові внески або майно засновників (учасників) можуть бути спрямовані для розвитку підприємства, закупівлі товарно-матеріальних цінностей, покриття збитків тощо.

Вартісна оцінка вкладу становить частку засновника (учасника) у статутному фонді (капіталі), тоді як додаткові внески, крім спеціально обумовлених випадків самими засновниками, не впливають на її розмір.

Додатковий внесок – це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства (резервному, страховому або іншому фонді) та нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески, які робляться або в резервний (страховий капітал), або до нерозподіленого прибутку (шляхом) залишення неспожитої частки прибутку поточного року), виконують лише першу функцію, тобто функцію інвестування.

Що стосується додаткових внесків, то вони є добровільними. Їх внесення приймаються простою більшістю голосів засновників (учасників).

Вносяться вклади до статутного фонду чи просто додаткові внески до власності (капіталу) – це дуже важлива різниця. А для побудови бухгалтерського обліку власності має першорядне значення.

Для кожного складового власного капіталу у бухгалтерському обліку планом рахунків виділено окремий рахунок з відповідною назвою. Усі рахунки обліку власного капіталу є пасивними і можуть мати тільки кредитове сальдо. Взаємозв’язок власного капіталу з рахунками бухгалтерського обліку показан на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок власного капіталу з рахунками бухгалтерського обліку

Власні засоби акціонерних товариств в організаційно-правовому відношенні укладаються зі статутного фонду, резервного капіталу, що формується за рахунок тієї частини прибутку, що не підлягає розподілу між учасниками-акціонерами, у розмірах, передбачених статутним, але не більш 25% у рік. Функціональне призначення складових власних засобів по різному. Наприклад, статутний фонд – капітал служить для фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності. Резервний капітал передбачений для виплат (при відсутності прибутку) відсотків кредиторам і дивідентів по привілейованих акціях, списання боргів і збитків. (12, с.24). Утворення інших фондів (спеціальних фондів, фондів економічного стимулювання) повинно бути передбачатися статутом або рішенням зборів акціонерів.

На розмір власного капіталу впливають:

1) інвестиції, що дозволяють збільшити активи за рахунок додаткових засобів власників підприємства;

2) прибутки, що містять у собі: прибуток від основної діяльності, прибутки (дивіденти, відсотки) по акціях і облігаціях, прибутки від інших видів діяльності. Будь-який прибуток веде до росту власного капіталу підприємства;

3) вилучення засобів власниками підприємства веде до зменшення активів підприємства;

4) витрати (покриття, отриманих раніше збитків, виплата дивідентів, відсотків, витрати власних засобів на цільове використання) ведуть до зменшення розміру власного капіталу.

Вплив наведених операцій за звітний період прибутки перевищують витрати, то підприємство має прибутокі, навпаки, коли витрати перевищують прибутки підприємства – воно має збиток.

Великий вплив на формування й облік власного капіталу має таке явище, як збитковість підприємства, тому що тоді немає можливості сформувати велику частину фондів і резервів, що існує на ЗАТ "ВПФ".

Величина власного капіталу – це важлива економічна категорія, так як вона показує платоспроможність підприємства, що дуже важливо в період розвитку ринкових відносин. Тому питання обліку власного капіталі дуже актуальна. Організація обліку та його здійснення на прикладі базового підприємства розглянута в другому розділі.

РОЗДІЛ 2

Облік власного капіталу

2.1 Організаційні принципи обліку власного капіталу

Організація обліку власного капіталу – це процес беззупинного, цілеспрямованого вибору і застосування найбільш раціональних засобів і технологічних прийомів збору та обробки облікової інформації й упорядкування звітності про наявність, формування і використання фондів, резервів і фінансових результатів. Найбільш важливими об’єктами організації обліку є такі складові облікового процесу:

- облік статутного фонду;

- облік формування і використанні фондів і резервів підприємства;

- визначення й облік фінансових результатів.

Облік фондів резервів і фінансових результатів у ЗАТ "ВПФ" ведеться фінансово-розрахунковим сектором бухгалтерії. Облік статутного капіталу проводиться заступником головного бухгалтера. Перелік робіт із фінансово-розрахункового сектора визначається в нормативному документі "Положення про відділ по обліку фінансово-розрахункових операцій". Цей документ розроблений й затверджений керівником. Кожний робітник, що займається обліком власного капіталу, має свої обов’язки, що утримуються в посадовій інструкції.

Плановування і контроль термінів виконання облікових робіт проводиться за допомогою системи графіків, які відображають облікові процеси.

Сутність організації облікової роботи з графіка складається в тому, що збір первинної облікової інформації, передача в органи обліку, опрацювання даних, упорядкування звітності і видача інформації споживачам виконується в зазхдалегідь установленні терміни строки.

Слід зазначити, що в ЗАТ "ВПФ" існує як журнально-ордерна форма обліку, так і таблична-автоматизована форма обліку, що значно полегшила ведення документообігу власного капіталу.

Облік власного капіталу, як і облік у загалі, позаначається з первинних документів. Організація первинної облікової інформації починається з виявленням складу господарських операцій і об’єктів, що повинні знайти відображення в системі обліку на підприємстві. Для цього по кожному з поділів облікової роботи складається перелік інформації. Такий перелік називається обліковою номенклатурою. У табл. 2.1 відображен перелік номенклатур по обліку власного капіталу. Специфіка цієї таблиці в тому, що по власному капіталу майже немає конкретних первинних документів, тому всі дані про номенклатуру утримуються в звітності і машинограммах синтетичного й аналітичного урахування.

Табл. 2.1.

Перелік облікових номенклатур власного капіталу

Кожне робоче місце бухгалтерії забезпечено нормативно-довідковими джерелами, зразками чинних форм звітності і документів, зразками підписів осіб, що мають право підписувати документи. За роботою бухгалтерів фінансово-розрахункового сектора стежить керівник сектора, що береже звітні дані по власному капіталу і дає їх на перевірку головному бухгалтеру або його заступнику.

Згідно розглянутого переліку обмінових норм здійснюється організація обліку власного капіталу на ЗАТ "ВПФ", що відповідає законодавчій базі України, а також Статуту підприємства. Далі доцільно роздивитись облік статутного фонду, як одної з важливих складових частин власного капіталу.

2.2 Облік статутного фонду

Статутний фонд – це сума грошових внесків або вартість майна, що власник надає в повне господарське володіння (використання, розпорядження) підприємству, що він утворює.

Статутний фонд є основним видом влансих джерел підприємства. Він утворюється за рахунок засновників або учасників. Внесками можуть біти кошти, права, на використання землі, води й інших природних ресурсів, матеріальних цінностей (у тому числі майнове право на інтелектуальну власність). Сума внеску встановлює частину кожного учасника в статутному фонді (капіталі). Акціонерні товариства, у тому числі і ЗАТ "ВПФ" мають статутний фонд, поділений на визначений розмір акцій однакової номінальної вартості. При цьому необхідно здійснювати облік акцій, які є бланками сурової звітності. Сума виданої або поверненої акції кожному акціонеру повинна підтверджуватися прибутковим або видатковим касовим ордером. Рух акцій та виплата дивідентів по ним на ЗАТ "ВПФ" за досліджуємий період не відбувались. Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 85 "Статутний фонд", рахунок пасивний, фондовий. Цей рахунок використовується для обліку даних і узагальнення інформації про стан і формування статутного фонду (капіталу) підприємства. Сальдо рахунка 85 повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований у статуті підприємства і зареєстрований у державному реєстрі. Записи по рахунку 85 ведуться тільки у випадках збільшення або зменшення статуного фонду, що проводяться у встановленному законодавством порядку і тільки після внесення відповідних змін у статуті підприємства. Після державної реєстрації підприємства статутний капітал у сумі внесків засновників, що передбачені статутними документами (наприклад, у сумі виконаної підписки в АТ) відображається по кредиту рахунку 85 у кореспонденції з рахунком 75 "Розрахунки з засновниками".

Фактичні надходження власників проводяться по кредиту рахунку 75 у кореспонденції з рахунками по обліку і інших цінностей (активів).

У АТ до рахунку 85 можуть бути відкриті субрахунки:

1) по видам акцій – прості, привілейовані;

2) по ознакам внесків – проголощений фонд, підписаний фонд, оплачений фонд, виплачений фонд.

У табл. 2.2 показані основні бухгалтерські проводки, що використовуються при формуванні статутного капіталу акціонерного товариства.

Статутний і аналітичний облік ведеться в журналі-ордері №13. При зменшеній журнально-ордерній формі використовується журнал-ордер №04, а при ззпрощенної формі відомость В-4. На ЗАТ "ВПФ" використовується ж/о №13.

Статутний фонд державних підприємств являє собою совокупність засобів асигнованих державою з бюджета в момент формування підприємства (вартість усіх витрат на будівельні монтажні роботи, а також вартість обладнення і оборотних засобів).

Таблиця 2.2

Основні бухгалтерські проводки при формуванні статутного капіталу акціонерного товариства

Розмір статутного фонду фіксуються в Статуті підприємства. Дані про зміни проводяться у звіті "Про фінансово-мацновий стан підприємства" (дод. ). Джерелом складення донного звіту служать аналітичні по