Підсудність і її види

Цивільний процес

Реферат

Київ - 2000

Зміст

1. Поняття принципів і їх значення........................................................................ 3

2. Принципи, які закріплені Конституцією України.............................................. 4

3. Міжгалузеві принципи........................................................................................ 7

4. Принципи, закріплені законодавством про судочинство.................................. 9

Список використаної літератури.......................................................................... 11

1. Поняття підсудності

Підвідомчі судові цивільні справи вирішуються Верховним Судом України, Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, міжоблас­ними, міжрайонними (окружними), районними (міськими) судами, військовими судами регіонів, Військове-Морських Сил і гарнізонів. Усі вони становлять судову систему загальних судів України (ст. 20 Закону «Про судоустрій»), реалізують судову владу, здійснюють правосуддя в цивільних справах, але мають різну, встановлену законом компетенцію у розгляді і вирішенні справ.

Підсудність – розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між державними органами і громадськими організаціями щодо вирі­шення цивільних справ, підсудність розмежовує компетенцію в тій же сфері (щодо вирішення цивільних справ), але між різними судами. Тому підсудністю називають ще коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного суду.

2. Види підсудності

Визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) спра­ви, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду. В зв'язку з цим підсудність поділяється на функціональну, родову (предметна, об'єктивна компете­нція), територіальну (особиста, суб'­єктивна компетенція).

2.1. Функціональна підсудність

Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ла­нок судової системи України на підставі виконуваних ними функ­цій. За цією підсудністю районний (міський) суд, міжрайонний (окружний) суд, військовий суд гарнізону виступають судами пер­шої інстанції, виконуючи функцію розгляду і вирішення по суті справ, підвідомчих цивільному судочинству (ст. 125 ЦПК).

Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Респуб­ліки Крим, обласні, Київські і Севастопольський міські суди, вій­ськові суди регіонів. Військове-Морських Сил виконують потрійні функції: 1) розглядають і вирішують цивільні справи по суті (по першій інстанції); 2) перевіряють у касаційному порядку (як суди другої інстанції) законність і обгрунтованість судових рішень, ух­вал, що не набрали законної сили (ст. 289 ЦПК); 3) переглядають у порядку судового нагляду рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили (ст. 330 ЦПК).

Усі суди системи виконують також функцію перегляду у зв'я­зку з нововиявленими обставинами постановлених ними рішень, ухвал і постанов, що набрали законної сили (ст. 345 ЦПК).

2.2. Родова підсудність

Родова підсудність визначає компетенцію різних ланок судової системи по розгляду цивільних справ по першій інстанції залежно від роду справи (предмета цивільного спору) або суб'єктного складу сторін спірних правовідносин. Таке розмежування компетенції су­дових органів обумовлюється міркуваннями публічно-правового характеру стосовно найкращої організації судової влади — щоб створити для осіб, які потребують судового захисту, найбільш спри­ятливі умови для участі в судочинстві, для залучення всіх заінтере­сованих осіб і доказів у справі. За загальними правилами родової підсудності всі цивільні справи, які підлягають вирішенню в поря­дку цивільного судочинства, крім тих, що віднесені законом до інших судів, розглядаються районними (міськими) судами (ч. 1 ст. 123 ЦПК).

Міжрайонні (окружні) суди за правилами родової підсудності розглядають справи про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення, у разі скасування по них рішень районних (міських) судів, постановлених одноособове суддею, та якщо у цих судах кількісний склад суддів такий, що не дозволяє розглядати повторно зазначені справи в колегіальному складі (ст. 124¹ ЦПК).

Суд касаційної (п. 2 ст. 311 ЦПК) і наглядної (п. 2 ст. 337 ЦПК) інстанцій, скасувавши рішення районного (міського) суду, постановленого по будь-якій справі, може направити її на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів або до іншого суду першої інстанції, в тому числі до міжрайонного (окружного) суду. Вони розглядають також будь-які цивільні справи, передані їм відповідно до ст. 133 ЦПК.

Військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні цивільні справи про захист честі і гідності, сторонами у яких є військовослужбовці або військові організації, інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, прав та законних інтересів військових частин, установ, організацій.

Справи, які виникають за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії і рішення посадових осіб і органів військового управління, підсудні по першій інстанції військовим судам гарнізо­нів, регіонів, Військово-Морських Сил (ч. 2 ст. 123 ЦПК). Розме­жування компетенції між цими судами провадиться залежно від того, дії яких посадових осіб і органів оскаржуються.

Міжобласному судові, як суду першої інстанції підсудні всі справи, підвідомчі цивільному судочинству, що виникають на осо­бливо режимних об'єктах, розташованих на території України (ч. 3 ст. 123 ЦПК).

Верховному Судові Автономної Республіки Крим, обласним, Ки­ївському і Севастопольському міським судам підсудні по першій інста­нції справи по скаргах на рішення місцевих державних органів з питань перевищення встановленого законом строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, відмови в реєс­трації статутів (положень) релігійних організацій, володіння та корис­тування культовими будівлями і майном (ст. 248¹¹ ЦПК).

Цивільні справи, в яких однією із сторін є районний (міський) суд, військовий суд гарнізону, розглядають відповідно Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, Київський і Сева­стопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Мор­ських Сил.

Цивільні справи, в яких однією із сторін є Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний суд, Київський чи Севас­топольський міський суд, підсудність по першій інстанції визначає Верховний Суд України (ст. 124 ЦПК).

Верховному Судові України по першій інстанції підсудні такі справи, які виникають з державних і адміністративних правовідно­син: а) по скаргах на рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації участі партії (виборчого блоку) у виборах Президента України, на відмову цієї комісії зареєструвати претен­дента на кандидата у Президенти України як кандидата у Президе­нти України, на відмову окружної виборчої комісії в реєстрації ініціативної групи виборців, на рішення Центральної виборчої

комісії про визнання виборів недійсними по заявах про скасування рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидата в Президенти України (ст. 2436 ЦПК); б) по заявах про скасування рішення окружної виборчої комісії про реєстрацію кандидата в народні депутати України (ст. 243" ЦПК); в) по скаргах на рішення Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів Укра­їни про визнання виборів недійсними (ст. 24316 ЦПК); г) по скаргах на рішення державного органу України у справах релігій, прийняте відносно релігійних організацій (ст. 248 ' ЦПК).

Родова підсудність у конкретних справах може бути змінена Головою Верховного Суду України, його заступниками, головами Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних. Київсь­кого і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил, які мають право в межах своєї компете­нції на заяву осіб, які беруть участь у справі, прокурора або з власної ініціативи витребувати будь-яку цивільну справу, що є у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд до іншого суду України. Зазначеним посадовим особам надано право переда­вати справи на розгляд іншому судові, коли після відсторонення судді замінити його в даному суді неможливо (ст. 133 ЦПК). Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил, які розглядають справи в касаційному порядку, в разі повторного скасування рішення суду першої інстанції повинні обговорити пи­тання про прийняття справи до свого розгляду по першій інстанції (ст. 316 ЦПК). Якщо зазначені судові органи розглядають справу в порядку нагляду, то вони мають право скасувати рішення, ухвалу, постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої або касаційної інстанції (п. 2 ст. 337 ЦПК), у тому числі змінивши по справі родову підсудність. Отже, в ЦПК в одних випадках визначе­на родова підсудність по конкретних справах, в інших — надано право це зробити посадовим особам вищестоящого суду і суду, який розглядає справу в касаційному і наглядному порядках.

2.3. Територіальна підсудність

Територіальна підсудність розмежовує компетенцію по розгля­ду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове роз­межування компетенції називається особистою, або суб'єктивною, компетенцією. Вона персоніфікує суди по розгляду справ, визна­чає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

Територіальна підсудність має декілька видів: загальна, альте­рнативна, договірна, виключна, по зв'язку справ.

Загальна підсудність визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача (ст. 125 ЦПК). Коли ним є громадянин, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання, його постійної осілості. По­зови до підприємств, установ організацій незалежно від форми власності пред'являються за місцем знаходження їх органу управ­ління. Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлює інший вид підсудності.

Альтернативною називається підсудність, за якою декілька су­дів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред'яв­лений до одного із судів, визначених законом. Оскільки право вибору належить позивачеві, то ця підсудність статтею 126 ЦПК названа підсудністю за вибором позивача. Альтернативна підсуд­ність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо велике життєве значення для громадян. Визна­чена вона ст. 126 ЦПК для позовів про стягнення коштів на утримання (аліменти) і про встановлення батьківства, позовів робі­тників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, позовів, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторсь­ку пропозицію, які можуть подаватися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, а також втратою годувальника, мо­жуть пред'являтися за місцем проживання позивача чи за місцем заподіяння шкоди.

За місцем проживання позивача або місцем знаходження від­повідача можуть пред'являтися позови про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до криміна­льної відповідальності, незаконним застосуванням як заходу впливу взяття під варту, незаконним накладенням адміністративного стяг­нення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподі­яння шкоди.

Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна, або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача.

Позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними у належ­ному порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також з особами, засудженими за злочин до позбавлення волі на строк не менше трьох років, можуть пред'я­влятися за місцем проживання позивача.

Альтернативна підсудність передбачена також ст. 127 ЦПК, за якою позови, що випливають з договорів, де зазначено місце виконання, або виконати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання.

Виключна підсудність встановлює, що пред'явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена ст. 130 ЦПК до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територі­альної підсудності, тому і названа виключною підсудністю. Це позови про право на будівлю, про виключення майна з опису, позови кредиторів спадкодавця, пред'явлені до прийняття спадщи­ни спадкоємцями, підсудні судові за місцем знаходження цього майна або його основної частини. Виключна підсу­дність передбачена: для позовів про порядок користування земель­ними ділянками, які розглядаються районним (міським) судом за місцем знаходження земельної ділянки: для позовів клієнтів до перевізників, що випливають з договорів перевозки вантажів, паса­жирів або багажу, які підсудні судові за місцем знаходження упра­вління транспортної організації, до якого у встановленому порядку була подана претензія. За чинним законодавством претензії, які виникають з перевезення вантажів, пред'являються до управління залізниці призначення, а з перевезення пасажирів і вантажу можуть пред'являтися до управління залізниці відправлення чи призначен­ня на розсуд заявника претензії, у зв'язку з чим аналогічні позови підсудні за місцем знаходження вказаних управлінь залізниць. По­зови залізниці до пасажирів, відправників і одержувачів вантажу подаються за правилами загальної підсудності.

Договірна підсудність встановлюється за угодою сторін, у зв'я­зку з чим вона ще називається добровільною. Сторонам надається право встановлювати тільки договірну територіальну підсудність (ст. 129 ЦПК), але не родову, а також не дозволяється змінювати виключну підсудність.

Договірна підсудність може бути встановлена стосовно конк­ретних позовів, їх групи, що можуть виникнуть з існуючих між сторонами цивільних правовідносин. Угода сторін про підсудність може бути вкладена у формі окремого письмового договору або включена до змісту конкретного цивільного договору: поставки, купівлі-продажу та ін.

Встановлена договірна підсудність є обов'язковою для сторін, але вони можуть відмовитися від одержаних ними переваг у підсудності.

Сторона договору про підсудність може оспорювати його за­конність і обгрунтованість. Суд, встановивши, що такий договір порушує інтереси сторони чи третіх осіб, має право визнати його недійсним і застосувати до справи правила про підсудність, перед­бачені законом.

Підсудність по зв'язку справ встановлює, що позов підлягає розглядові судові, який розглядає іншу, пов'язану з ним справу. Цим створюються кращі умови для дослідження всіх матеріалів по справі з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов'язків сторін, а також для економії процесуальних засобів і часу. Ст. 131 ЦПК передбачено, що позови до кількох позивачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання чи знаходження одного з них за вибором пози­вача. Зустрічний позов незалежно від його підсудності подається до суду за місцем розгляду первісного позову. Цивільний позов, що випливає з кримінальної справи, розглядається судом разом з такою справою. Якщо позов не був заявлений або не був вирішений у кримінальному процесі, то він пред'являється в порядку цивільного судочинства за правилами територіальної підсудності.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору між сторонами, пред'являють позов судові, в провадженні якого перебуває спірна справа сторін (ст. 107 ЦПК).

3. Наслідки порушення правил про підсудність

Підсудність справи встановлюється суддею при прийнятті по­зовної заяви до свого провадження — під час порушення справи в суді. Якщо справа даному судові не підсудна, суддя повертає її позивачеві для передачі до належного суду зі своєю мотивованою ухвалою про неприйняття. Така ухвала може бути оскаржена і на неї може бути внесено подання.

При надісланні позовної заяви до суду поштою або якщо її непідсудність даному судові була виявлена не при прийнятті, суддя повинен негайно повідомити про це позивача та переслати заяву разом зі своєю мотивованою ухвалою до належного суду після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги, внесення подання — після постановлення ухвали судом касаційної інстанції про залишення скарги, подання без задоволен­ня (ст. 132 ЦПК).

Подана до суду позовна заява з додержанням правил про підсудність повинна бути прийнята ним до свого провадження і розглянута по суті. Справи, розпочаті розглядом по суті, забороняється передавати до іншого суду (тобто змінювати підсудність) за незначними винятками. Зміна підсудності можлива судом, в прова­дженні якого перебуває справа, і керівниками вищестоящих судів.

Передача справи судом, в провадженні якого вона перебуває, до іншого суду України можлива у випадках: 1) якщо суд визнає, що справу за змістом і характером обставин можна зручніше вирішити за місцем проведення найголовніших дій, які підлягають перевірці, або взагалі в іншому суді, а не в суді, обраному позивачем, іншою правомочною особою, яка порушила справу в інтересах інших осіб;

2) якщо відповідач, місце проживання якого не було відоме, подасть заяву про передачу справи за місцем його дійсного проживання і таке прохання буде визнане судом таким, що заслуговує задоволення (ч. 2 ст. 133 ЦПК). Суд, який вирішує питання про передачу справи до іншого суду, поста­новляє про це мотивовану ухвалу і повідомляє позивача.

Після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі пред'явлення скарги, внесення подання — після постановлення касаційною інстанцією ухвали про залишення скарги, подання без задоволення заява разом з ухвалою пересилається до належного суду України.

4. Зміна підсудності

Зміна підсудності — передача справи з одного суду до іншого в межах України можлива також за ініціативою керівників вищес­тоящих судів з метою забезпечення належного виконання завдань правосуддя.

Голова Верховного Суду України, його заступники, а також голова Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-морських Сил мають право в межах своєї ком­петенції на клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, за заявою прокурора або з власної ініціативи витребувати будь-яку цивільну справу, що є у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд до іншого суду України.

Зміна підсудності настає також тоді, коли після відсторонення судді замінити його в даному судді неможливо. Справа в таких випадках надсилається до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного. Київського чи Севастопольського міського суду, військового суду регіону, Військово-Морських Сил для передачі на розгляд іншого суду (ст. 133 ЦПК).

Справа, надіслана в установленому порядку від одного суду до іншого суду в межах України, повинна бути прийнята судом, до якого вона була спрямована до розгляду. Суперечки між судами про підсудність не допускаються (ст. 135 ЦПК).

1. Конституція України, К.:1996.

2. Закон України "Про судоустрій" від 05.06.1981.

3. Цивільно-процесуальний кодекс України.

4. Штефан М. Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти: – К.; Ін Юре. – 1997.