Билеты по всемирной истории для 11 класса на украинском языке

1.Паризька мирна конференція та її головні рішення за підсумками Першої світової війни.

18 січня – 28 червня 1919р.

Приймало участь 27 країн. Було більше 1000 делегатів. Не приймали участь Німеччина, Росія, Болгарія,Туреччина.

Велика трійка “Рада трьох”.

Президент США Вудро Вільсон.

Примєр міністр Англії Ллойд Джордж.

Примєр міністр Франції Жорж Клемансо.

Черга денна.

1. Підготовка умов мирних договорів з переможеними країнами.

2. Створення ліги націй.

3. Російське питання.

4. Колоніальне.

Версальський договір був розроблений за схемою:

Підсумки конференції.

1 Створена “Ліга націй”.

2 Створені нові держави: Польша, Чехогсловаччина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Сербія (схс).

3 Німеччина втратила всі колонії і бувшу владу.

4 Франція поверула Ельзас і Лотарінгію і приєднала Саарський бассейн.

5 Розпалась Австро-Угорська імперія та Російська, Німецька, Османська.

6 Туреччина одержала незалежність.

Зміни у світі після Першої світової війни:

Утвердження панівного становища Антанти і СЩА.

Світ розколовся на дві системи (капіталізм та соціалізм).

Поширився комуністичний режим.

Принцип “відкритих моорей” не був реалізован.

Нестабільність “Версальського договору” привела до суперечок.

Українське питання на паризькій конференції.

Причини через які Антанта не прийняла українську делегації

В роки української революції Антанта була ворогом України.

Сильною була пропольська позиція

Білет № 10

1.Створення Ліги Націй та її діяльність у міжвоєнний період.

Питання про створення Ліги Націй активно оговорювалась на Парижській мирній конференціі (1919). Тоді ж і був розроблений її Устав. Днем народження Ліги Націй вважається 10 січня 1920 ( вступ в силу Версальського договору ). Її перше засідання пройшло в Парижі.

Цілі створення Ліги Націй :

• Содействіє розвику співробітництва усіх народів світу;

• Гаранти мира і безпеки;

• Відмова від ведення війнияк засоба розв’язання конфліктів, введення санкцій проти стран-агресорів.

Ліги Націй мала три головних органи : Ассамблея, Рада, Секретаріат.

Ассамблея була виші органом Ліги Націй. Кожна країна в ній мала один голос. Асамблея збиралась один раз на рік в Женеві.

Рада працювала в перевах між засіданнями Ассамблеі. В її склад входили 5 постійних членів-країні 4 непостійних ( згодом їх кількімть возросла до 9 ). На Раді роздивлялися питання, які торкалися свіу та планети. В разі загрози віни Рада повинна була висупати як посередник і в випадку необхіносі рекомендувати застосування військовихзаходів з цілью розгрома агресора.

Секретаріат займався підготовкою документів і звітів для засідання Асамблеі і Ради.

Спочатку статут Ліги Націй підписали 44 країни, в першу чергу країни-переможниці. США не війшла в склад Ліги Націй, оскільки не ратифікуавли Версальський мирний договір. До 1934 вне Ліги Націй залишилась СРСР.

На практиці Ліга Націй підтриала Версальсько-Вашингтонську систему мирних договорів і, як наслідок, сталазброєю ведачих держав Заходу. В першу чергу це виразилось в фактичному переросподілі колоній між країнами-переможницями. Було введена так звана мандатна система. Країнами-переможниці одержали мандати на управління територіями які раніше складали володіння колоніальних держав, які програли в Першій світовій війні. Ліга Націй затвирдила три категоріі мандатів :

Перша категорія – територіі які в майбатньома повинні були отримати незалежність;

Друга категорія – право територіі на самоуправління визначала держава, яка отримала на неї мандат;

Третя категорія – колоніі, які ставали володіннями держав володарками мандатів.

Діяльність Ліга Націй в політичній області була невдалою. Ліга Націй виявилася безсильною завадити захвату Японією Манжурії в 1931. Італією Ефіопії в 1935, Німеччиною Австрії в 1938, Німеччиною Чехословачини 1939. Ліга Націй займала антирадянську позицію після початку радянсько-фінської війни 1939 і виключила СРСР зі свого складу. Цей крок також не зміцнював її позиціі як організаціі призваної розвивати співробітництво між народами і гарантувати їх мир і безпеку. Нарешті Ліга Націй побічно підтримувала політику “умиротворення” агресора і не завадила нападу Німеччини на Польщу в 1939, що стало початком Другої світової війни. Перед облеччям агресивних дій Німеччини та її союзників в 30-ті Ліга Націй проявила пасивність і бездіяльність.

Позитивними сторонами діяльності Ліги Націй були спроби налагодити міжнародне співробітництво в сочіально-економічній сфері : в області охорони здоров’я, протидія поширенню наркоиків; міжнародного робітничого законодавства; вирішення проблем біженців. Лігою Націй обговорювалися питання надання промилово розвиненим державам нових технологій розвиваючимся державам; торкалися проблеми матері і дитини, інтелектуального співробітництва держав.

Висновок : Ліга Націй стала першою міжнародною організацією яка була призвана формувати на нових умовах міжнародний правовий простір в міжвоєнний період. Головна причина провала діяльності Ліги Націй в області збереження миру – небажання головуючих в ній держав рахуватися з взятими на себе зобов’язаннями. Ліга Націй не досягла проголошених її засновниками цілей, оказалась не ефективною в політичній сфері, але добилась деяких позитивних результаів в соціально-економічних областях.

2. Японське “Економічне диво”. Японія й сьгодення.

Курс на еребудову головних галузей промисловості, використання найсучаснішої техніки, модернізація виробництва.

• Розвиток чорної металургіі і електрометалургіі на основі нововведень;

• Автомобільна промисловість;

• Електронна промисловість;

Головне : праця 120 млн. японців.

Експорт в Японіі в США :

• 40% автомобілів;

• 16% чорних металів;

• 30% радіоприймачів.

Імпорт з США :

• 86% металобрухту;

• 42% бавовни;

• 59% пшениці.

Приріст японського виробництва 4.1%.

Сьогодні Японія – багата та процвітаюча держава. Центр сучасної науки і передових технологій. Японія також дотимується курсу “Японський дух, японська якісь, євпропейські знання”.

В 90-х в Японіі валовий національний продукт зростав, однак падав валовий внутрішній продукт. Це привело до определьонного економічного спаду в державі. Зросла вартість товарів і робочої сили. Фірми відмовляються від “довічного найму” робітників. Однак Японія і на початку 21ст. зберегла світове лідерство в експорті капіталів, промисловому експорті, в виробництві автомобілей, кольорових телевізорів, відеомагнітофонів, аудіомагнітофонів. Держава приймає активну участь в економічному і політичному житті країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Висновок : аналізуючи японське “економічне диво” можназробити висновок, що з будь якої еономічної кризи можливий вихід і він пов’язаний з цілеспрямованою діяльністю держави в тісному зв’язку з народом.

Білет № 11

1. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 та таємний додатковий протокол до нього.Види угод на подальший розвиток подій у світі.

В 30 р.р. пролітика “умиротворення” агресора, яку проводили Франція і Великобританія, не сприяла створенню антифашистської коаліції; підписати в1939 р. англо-франко-радянський оборонний союз не вдалось. В цих умовах керівництво СРСР пішло на зближення з Німеччиною. Німеччина в цей час розширяла свій вплив на Сході (захоплення Чехословакії і окупація Закарпатської України). СРСР постав перед вибором : або укласти договір з фашистською Німеччиною, або залишитись в цілковитій дипломатичній ізоляції. І.Сталін обрав перше. В своїх виступах він дав зрозуміти , що конфліктів між СРСР та Німеччиною не існує.

В Берліні було підписана радянсько-німецька кредитна угода. А 23 серпня 1939 р. в Москві була підписана угода між міністром іноземних справ Німеччини Ріббентропом і народним комісаром Молотовим (радянсько-німецький пакт про ненапад, або пакт Молотова-Ріббентропа). Суть договору :

1. угода між державами укладалась на 10 років;

2. сторони зобов`язувалися утримуватися від насильства один проти одного;

3. у випадку нападу на одну із сторін друга сторона зобов`язувалась не підтримувати державу,яка напала;

4. проведення консультацій по питаннях,які відображають загальні інтереси;

5. сторони зобов`язались не вступати в союзи, які направлені проти однієї з сторін;

6. вирішення суперечок між державами повинно було здійснюватись мирним шляхом.

Теперішній договір мав доповнення. Це був секретний протокол, який розділяв сфери впливу в Європі між Німеччиною та СРСР. Він зберігся у вигляді копій і був опублікований в СРСР в 1989 р. після закінчення роботи під головуванням О.Яковлева. оригінали не збереглися ни в німецьких, ни в радянських архівах. Суть таємного протокола :

1. за Німеччиною визнавалась сфера впливу в Польщі і Литві;

2. СРСР розповсюджувало сфою сферу впливу на Західну Україну, Бесарабію, Фінляндію, Естонію, Латвію;

3. Долю Польщі вирішували СРСР та Німеччина ( закінчує своє існування );

4. По лініі рік Навер-Вісла-Сян утворився негласний радянсько-німецький кордон.

Пакт Молотова-Ріббентропа надав помітний вплив на подальший розвиток подій у світі.

1. Бало призупинене просування Німеччини на схід.

2. СРСР отримав можливість укріпити оборону країни.

3. Відбувся розкол в країнах фашистського блока ( Японія відмовилась від агресій у відносинах СРСР ).

4. СРСР проемонстрував західним країнам самостійність свого зовнішньополітичного курсу.

5. СРСР розширив територіі до кордонів 1913 і став вважатись країною-агресором. Початок світової війни ув неменучим.

Для України наслідки цього пакта були двоякими :

1. Західноукраїнські землі об’єдналися з Радянською Україною;

2. 17 вересня 1939 Червона Армія виступила Західну Україну;

3. відбувся підьйом національної самосвідомості мешканців Західної України;

4. в 1940 в склад Радянської України була включена Північна Буковина;

5. була ліквідована стара сестема управління; на нових територіях проводлась колективізація, індустріалізація, націоналізація і культурні перетворення.

Висновок : підписання радянсько-німецького пакта про ненапад не змоголо застерігти початка сітової війни. Європа знову опинилась розділеною на сфери впливу могутніх країн.

2. Діяльність М.Тетчер, Тетчеризм: його суть і наслідки.

Народилася в 1925 в місті Грантем в Північній Англіі в сім’ї бокалійника. Саме батько привчив Маргарет приділяти велику увагу політиці. Сім’я Маргарет була прихильна до Торі – консерватори .

1959 – обрана у парламент Англіі.

З 1975 лідер Торі.

1979 – прим’єр міністр.

1979 – лейборисська партія на чолі з Вільсоном відстоювала програму “Побудова держави добробуту для всіх”, а програма Торі лідером якої була Тетчер називалась “Правильний підхід”.

Тетчеризм

Нова політика британських консерваторів в області економіки і соціальної сфери :

Внутрішня політика :

1. стимулювання вільного підприємництва;

2. скасування пільг, що надавались державним підприємствам;

3. денаціоналізація;

4. зниження податків на високі прибутки;

5. зменшення витрат на соціальну сферу;

6. монетаризм – держава значно посилила контроль за масою грошей, що знаходилася в обігу;

7. безпосередньо не втручалась у збут та виробнцтво товарів.

Зовнішня політика :

1. конфлікт в Ольстері ( територія північної Ірландіі ) між ірландськими католиками і англійськими протистантами. Англійський уряд ввів війська в Ольстер.

2. Війна Англіі з Аргентиною за Фолклендскі острови;

3. Активна участь Англіі у НАТО.

При Тетчер знизився рівень добробуту населення ( 9 млн. англійців потрапили у категорію бідних, податки зросли у 22 рази ).

У 1990 Тетчер пішла у відставку.

Білет № 12

1. Розвиток літератури і мистецтва у міжвоєнний період.

20-ті роки ознаменувалися новим явищем у літературі – творчістю письменників “втраченого покоління” – Хемінгуея, Олдінгтона, Ремарка.

Герої їхніх романів – сильні молоді люди, які багато пережили і розчарувалися. Нерідко такі люди не мгли знайти для себе застосування в навколишньому світі. Для визначення такого роду героїв і виник термін “втрачене покоління”. Ним почали позначати напрямок у літературі 20ст., який відобразив протест проти нелюдської бойні Першої світової.

Антивоєнна тиматика, протест проти насильства і поневолення людей, стали одним із визначних напрямків у формуванні літератури “простору” 20-30-ті роки. Однак вони не вичерпували всього обсягу творчих пошуків літератури Західної Європи міжвоєнного періоду.

У нових творах відображалися сучасні, найбільш хвилюючі питання життя. Різко змінилися засоби вираження : письменики виступали в ролі “першовідкривачів” нових можливостей мови літератури, котрі прийнято називати авангардними.

Особливе місце в понорамі літератури посіла російська література. Надзвичайний розквіт російської літератури на початку століття, що ввійшов в історію як “срібне століття” російської культури, був пов’язаний насамперед з ворчістю Ахатової, Цвєтаєвої, Волошина, Єсеніна.

У країнах з тоталітарним ежимом література використовувалась для формування необхідної владі суспільної свідомості і контролю над нею. Вона перетворилася на інструмент пропаганди і засобів впливу на особливість.

У західних демократичних країнах писменники малибільший простір для дій. Література на Заході бала в значній мірі комерцілізована.

Особливою популярністю тут коритувалася пригодницька література, фантастика, психологічні романи, демократичного жанру.

У політичному відношенні та ідеологічної орієнтації література Заходу була досить різноманітна і, як правило, відображала реалії життя. Письменники західних країн у своїй більшості вороже ставилися до фашизму, до будь-яких проявів насильства і спроб обмеження демократії. Творчість письменників, що обслуговували інтереси тоталітарних режимів, вони не сприймали.

Мистецтво.

В розвитку мистецтва можна виділити два важливих періода :

• 20-ті роки – розвиток мистецтва багато в чому визначався трагічними подіями світової війни і її наслідками ;

• 30 – ті роки – світова економічна криза, наступ фашизму, затвердження тоталітарних режимів в окремих країнах, наближення нової світової війни не могли трагічно не позначитися на долі і творчості літераторів і художників.

Найважливіші тенденції розвитку мистецтва :

• ідеологізація і політизованість

• зростання писемізму і розчарованності

• множинність художніх напрямів і авторських стилів

• зміна художньої географії світу.

• Регіональні художні школи

• Реалізм

• Символізм

• Кубізм

• Абстракціонізм

• Фовізм

• Експресіонізм

• Конструктивізм

• Сорреалізм.

2. План Маршала, його роль у відбудові повоєнної Європи.

Після Другої світової війни економіка європейських ержав була зруйнована. Однією з основних проблем повоєнної Європи бала відбудова економіки і підвищення життєвого рівня населення. 5 червня 1947 США запропонували державам Європи допомогу кредитами, доставкою товарів. Про це оголосив держсекретар Джордж Маршалл, тому заходи стали називати “План Маршалла”. Цілі “Плана Маршалла” : укріплення демократіі в європейських державах, надання їм атріальної та фінансової допомоги, відбудова економіки Європи, позбавлення економіки США від зайвого капіталу.

США надала європейським державам допомогу в розмірі 17 млрд.$. Держави, які потребували допомоги повинні були надати дані про положення в економіці, втратах у війні, стан валютних резервів; вивести представників комуністичних партій з влади і відмовитись від націоналізаціі промисловості; заохочувати підприємництво та ознаьомити США з планами використання допомоги.

В липні-вересні 1947 в Парижі проходила конференція, за підсумками якої 16 держав підписали протокол про згоду прийняти американську допомогу. Але СРСР і країни Східної Європи відмовились від участі в “Плані Маршалла”, розцінивши його як спробу американського імпереалізму встановити свій дмктат на контененті. Тільки Чехословаччина виявила бажання одержати допомогу США, але потім під натиском СРСР відмовилась.

Результати “Плана Маршалла” :

Швидка відбудова економіки, стабілізація внатрішньої політики європейських держав, прагнення до співробітництва, відмова СРСР і держав з комуністичним режимом від допомоги призвело до розпаду Європи.

Висновок : “План Маршалла” зіграв важливу роль в відбудові післявоєнної Європи, усунув небезпеку соціальних потрясинь, але запобіг розпаду світу на два військово-політичних табори на чолі СРСР і США.

Білет № 13

1. Встановлення фашиської дектатури в Італії Б. Муссоліні.

Причини

Гнів і відчай народу після 1 світової війни.

Соціальна опора фазму

Фронтовики, селяни, частина інтелегенціі.

Перші фашистські організаціі виникли в 1919. Франко-де-комбатіменто ( з’єднання військових ).

Фашисти були підтримані великими капіталістами.

Фашисти пообіцяли провести аграрну реформу.

24 жовтня 1922 у Неаполі розпочався фашистський з’їзд. Муссоліні вимагав 5 мінестерських портфелів і комісаріат авіаціі.

Рішення з’їзду

Військове захоплення влади.

27 жовтня 1922 наступ на Рим.

Король Віктор Емануіл III назначив Муссоліні прем’єрміністром, так італійські фашисти прийшли до влади.

За професією вчитель, кар’єру розпочав редактором соціалістичної газети “Аванті”. 1914 був виключений з партіі за те, що агітував вступити Італію в Антанту. “Або нам дадуть владу, або я її візьму сам”. Після приходу до влади Муссоліні скасував всі демократичні свободи і встановив фашистську дектатуру.

Висновок : фашистський режим в Італіі ліквідував демократичні порядки, права і свободи громодян, ввів диктатуру однієї партіі, яка встановила контроль за всіма сферами соціально економічної, суспільно-політичного життя держави. Італія готувалась до нової світової війни за перерозподіл сфер впливу.

2. Створення держави Ізраіль. Виникнення палестинської проблеми.

Землі Палестини називали “райським садом”, до нашої ери тут проживали плепена Кононеї та Філестемляни ( з древньоєврейської пелештим ). 4 тис. років тому Євреї ( заречні люди ) прийшли на територію Палестини ( прийшли з р. Єфрат ). В 11ст. до нашої ери було засноване Ізраільськи царство.

В 7 ст. до нашої ери Ізраіль був захонлений Асірією.

В 2 ст. нашої ери євраїв римські імператори розселили по всій території землі.

У 1947 насесіі ООН було вирішено створити на територіі Палестини дві держави : єврейську та арабську. Але араби виступили проти – так виникла “близькосхідна проблема”.

14 травня 1948 – проголошення деклараціі незалежності і утворення нової держави Ізраіль.

Араби вирішив створити організацію і виступили проти Ізраіля. Країни : Єгипет, Судан, Сірія, Ліван, Іран, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Туреччина створили Лігу Арабских Держав (АЛД).

Перша арабо-ізраільська війна закінчилась перемир’ям у 1949.

Друга арабо-ізраільська війна 1956 – Єгипет оголосив про націоналізацію Суецького каналу, Англія, Франція, Ізраіль на це застосували зброю. Втрутилась ООН.

7 березня 1957 Ізраіль вивів свої війська з Єгипту.

Результати воєн 60-70

1. Ембарго на продаж нафти викликало світову енергетичну кризу.

2. Поразка арабів привеладо зміни зовнішньополітичних курсів. Арабські держави почали співпрацювати з США, а відвернулися від СРСР.

3. Виснаження арабсьаих країн і Ізраілю.

4. У 1978 араби і євреї сіли за стіл переговорів.

В березні 1979 прем’єміністр Ізраілю Бегін підписав договір про мир.

Проблема до цього часу не врегульована.

Висновок : вирішенняпалестинської проблеми є складним міжнародним питанням. Можливо, відиова від національних амбіцій може допомогти вирішити цю проблему.

Білет № 14

1. Громодянська війна в Росіі : причини, періодизація, наслідки.

Причини

1. Розкол суспільства на прибічників та супротивників більшовицької влади.

2. Нездатність суспільства вирішити парламентським методом питання про владу та державний устрій.

3. Готовність більшовиків, які прийшли до влади, боротися за неї зі зброєю у руках відкидаючи парламентаризм.

4. Складність та суперечливість національного питання, що виникло у зв’язку з утворенням на території колишньої Російської імперії нових держав, які захищали свій суверинітет силою зброї.

5. Втручання у внутрішні справи Росії, збройна інтервенція Англії, Франції, США, Німеччини, Туреччини.

Періодизація

1. Літо 1918 – жовтень 1918 початок громадянської війни. Розгортання військової інтервенції Антанти.

2. Листопад 1918 – квітень 1919 : посилення інтервенції Антанти.

3. До кінця 1919 : вирішальний перелом над силами внутрішніх супротивників радянської влади та іноземних інтервентів.

4. 1920 – радянсько – польська війна і розгром Врангеля.

5. 1921- 1922 – закінчення війни, встановлення радянської влади.

Підсумки

1. Встановлена радянська влада.

2. Створені умови для воєнно-політичного союзу.

3. Завершився процес однопартійної системи.

4. Інтервенти вигнані.

5. Загинули міліони людей.

6. Величезної шкоди зазнало с\г, промисловість і культура.

2. Обєднання Німеччини. Німеччина сьогодні.

Після закінчення 2 світової війни Німеччина була поділена на чотири зони окупації : СРСР, США, Англії і Франції. В умовах початку конфронтації між колишніми союзниками зростала різниця між радянською зоною і трьома іншими. В зоні СРСР почала проводитись націоналізація промисловості, аграрна реформа, створювалисьпідприємства. В західних зонах йшло відновлення економіки й формування сучасних ринкових структур. Об’єднання, до якого на словах прагнули і СРСР, і союзники, було неможливим. Начавшаяся “холодна війна” призвела до створення двох Німецьких країн - ФРН і НДР ( 1949 ).

Перехід від конфронтації до співробітництва сходу і заходу, революція в західній Європі створила передумови для об’єднання Німеччини. В листопаді 1989 був відкритий кордон між ФРН і НДР, а Берлінська стіна зруйнована.

Остаточне вирішення питання про об’єднання Німеччини вимагало міжнародного урегулювання. Ця проблема стала предметом проходівших в 1990 переговорів за формулою “2+4” (НДР і ФРН+ країни-переможниці).

Після виборів в 1990 році в Народну палату НДР новий уряд який очолив Лотар Мазьєр, підтримав об’єднання двох країн на основі ст.23 Конституції ФРН, що означало ліквідацію державного устрою НДР й розповсюдження на її територію законів Західноі Німеччини. В результаті підписання Договору Німеччина стала єдиною країною. Федеральним канцлером став Гельмут Коль.

При цьому об’єднана Німеччина зіштовхнулася з багатьма проблемами. Необхідно було ліквідувати нерівномірність розвитку західноі і східної частин країни, так як розвиток НДР був значно нижче. Об’єднання політичних і економічних систем проводилось без стратигічного планування. Економічні зміни в Східній Німеччині призвело до глибокого падіння промисловості, безробіття (десь 30 %). Приватизація східнонімецьких підприємств не дала реального економічного ефекту. Все це змусило уряд ФРН зберегти на довгий час дію програм по модернізації східних земель й підвищити податки, для покриття високих витрат.

Існують і проблеми психологічного плану. 10-ліття життя при різних суспільних системах, активна діяльність офіційної пропаганди тих років, створивший із сусідньої країни образ ворога, різні системи життєвих цінностей, - все це помітно заважало процесу об’єднання Німецьких націй. Із колишніх елітарних груп населення НДР (військових, спортсменів, вчителів) лише одиниці зберегли пристойну роботу. І навпаки – майже вся нова адміністративна й ділова еліта східних земель була складена з колишніх територій ФРН.

Об’єднання Німеччини значно укріпило положення країни на міжнародній арені. Беручи участь в об’єднанні Європи, Німеччина прагне грати ведучу роль, зіштовхуючись з аналогічним прагненням Франції і Англії. В тойже час ФРН проявляє всебільшу активність на сзході Європи і стає бажаним стратегічним партнером для Угорщини, Чехії, Польщі, країн Балтії.

Українско-німецькі відносини почалися з визнання Німеччиною незалежності України і встановлення дипломатичних відносин. Були заключені 2-х сторонні договори. В липні 1995 відбувся візит Президента України Кучми в ФРН, а в вересні 1996 канцлер ФРН Коль відвідав Україну. Візити сприяли укріпленню співробітництва між країнами. ФРН бере участь в проекті ліквідації наслідків на ЧАЕС, сплачує компенсації українцям, котрі в роки війни опинилися в полоні чи були відігнані на примусові роботи в Німеччину.

Теперішній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер також зацікавлений в розвитку відносин з Україною. Про це свідчать обмін візитами глав держав.

Висновок : Об’єднання Німеччини зробило її одним із лідерів світової спільноти.

Білет № 15

1. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини.

Головною задачею нацистського режиму в Німеччині, встановленого в1933 р , був перегляд Версальського мирного договору (по якому Німеччина втрачала свої колонії , на країну були накладені великі суми репарацій), відміна всіх військових обмежень. В Німеччині і за кордоном була почата пропагандистська компанія про відновлення “про відновлення справедливості”. Для Німеччини це означало відновлення військового потенціалу. Деякі західні країни співчували Німеччині, вважаючи її оплотом боротьби з комунізмом.

До 1936 р. Німеччина в односторонньому порядку передивилася ряд воєнних статей Версальського договору. Західні країни формально виразили протести.

В березні 1938 р. німецькі війська ввійшли в Австрію. Відбувся аншлюз (прєднання) Австрії до Німеччини, хоча подібне заборонялось всіма міжнародними угодами . Західні країни не засуджували цей акт.

Приєднання Австрії було початком гітлеровської політики об`єднання територій, населенних етнічними німцями, з Німеччини. Наступним об`єктом агресії стала Чехословаччина. Німеччина вимагала передати їй Судецьку область, де більшість населення складали етнічні німці. Гітлер погрожував війною Європі, якщо його вимоги про передачу не будуть виконані. Він обіцяв, що Судецька область – це остання територіальна вимога Німеччини перед Європою. Європейські лідери вирішили проводити політику “умиротворення” агресора: згодилися з вимогами Німеччини, що б,як вони вважали, попередити війну в Європі, захистити свою національну безпеку.

29 – 30 вересня 1938 р. в Мюнхені голови урядів Англії (Чемберлен), Франції (Даладьє), Німеччини (Гітлер), Італії (Муссоліні) підписали угоду про розподіл Чехословаччини. Представників Чехословаччини там не було. Суть договору зводилась до слідуючого :

Судецька область Чехословаччини до 10 жовтня 1938 р. має бути передана Німеччині (з всіма спорудами,фабриками і заводами) ; задовольнились територіальні претензії Угорщини і Польщі до Чехословаччини; гарантувались нові кордони Чехословаччини.

І хоча Чемберлен по приїзду в Лондон стверджував, що “приніс мир нашому часу”, вже в березні 1939 Німеччина загарбала решту території Чехословаччини.

Висновок : Мюнхенська змова стала синонімом зради. Будучи підсумком безпринципних уступок зі сторони Англії і Франції, він сприяв розвитку Другої світової війни.

2. Загальні тенденції в розвитку світової культури в другій половині 20століття.

1. Культура залежала від процесу індустріалізації. Вона стала галуззю великосерійного виробництва і базувалася на промислових технологіях : “індустрія знань”, “ індустрія кіно”, “індустрія розваг”.

2. Культура стала масовою. Масове мистецтво звернене більше до емоцій, ніж до інтелекту, але в цей час людям культура дає уяву про необхідний образ життя.

3. Урбанізація (міський) – орієнтація на міського жителя.

4. Інформатизація культури – придання духовному виробництву всебільше інформативного характеру.

5. Технізація культури – залежність її від характеру технічних видів передачі інформації.

6. Космізація культури – людина повинна навчитися с повагою відноситися до сусідів по космосу – вода, повітря, земля, тварина.

Білет № 16

1. Прийняття та наслідки реалізації планів Дауеса та Юнга для Німеччини.

До 1923 із-за несплати Німеччиною державам переможницям репарацій між країнами загострюються протиріччя. Німеччина не могла платити встановлені їй великі репарації. Цим скористались Франція і Бельгія, окупував Рурський басейн й Рейнську область. В Рурі була сконцентрована тяжка промисловість; і окупація загострила економічну ситуацію в Німеччині. Зупинились підприємства, зросло безробіття і інфляція, зменшилась заробітня плата. Окупаційні франко-бельгійські уряди вводили репресії: стягували штрафи, вдалися до арештів і навіть до смертних вироків. Відповідь тутешнє населення Рурського басейну почало пасивний опір: страйки, саботаж заходів окупаційної влади. Канцлер Німеччини Штреземан зміг впевнити народ припинити пасивний опір.

США і Англія не підтримували Францію в цьому конфлікті, побоювались посилення її в Європі. Тому Франція і Бельгія вимушені були вивести свої війська. Було вирішено передивитися питання про сумму репараційних платежів для Німеччини. В 1924 в Лондоні почала роботу конференція, присвячена питанню виплати репарацій. Конференція схвалила доповідь експертної комісії, відомої як план Дауеса (керівник комісії, банкір, пізніше – віце-президент США).

Суть плана Дауерса:

1. Франція евакуює свої війська з Рурсьої області.

2. Щорічно репарації для Німеччини встановлювались в суммі 1-1,75млрд. на рік (на 4 роки), в останні роки 2,5млрд марок.

3. Загална сума репарацій не встановлювалась.

4. Для збереження гарантій залізничні дороги й Державний банк Німеччини повинен був контролюватися державами переможницями.

Німеччина отримала кредит 200млн. марок для гарантій репараційних виплат.

План Дауерса повинен був оживити економіку Німеччини завдяки іноземним інвестиціям. Разом з тим зростала заборгованість німецької економіки.

Англія, Франція, США, пропонуючи план Дауерса, розраховували, що Німеччина почне осваювати ринок країн Східної Європи, СРСР. Таким чином, вони позбавились від Німеччини – конкурента в Європі.

Другим репараційним планом для Німеччини був план Юнга, прийнятий експерементальною комісією, створеною Лігою Націй, в 1929. В цьому ж році план Юнга утвердила міжнародна конференція в Гаазі. Суть плана Юнга:

1. Розмір репараційних платежів зменшився до 2млн. марок щорічно; виплати повинні були проводитися 37 років.

2. Ліквідація всіх форм контроля за економікою Німеччини.

3. Створення Банка міжнародних розрахунків для отримання і розподілу репарацій. Банк повинен був фінансувати розвиток важкої воєнної промисловості в Німеччині. Завдяки діяльності Банка позиції США в Європі укріпились.

Висновок: план Юнга та плана Дауерса сприяв посиленню позицій США в Європі. В той же час була створена база для розповсюдження реваншиських ідей в Німеччині, укріплення крупного Німецького капітала, котрий згодом привів до влади Гітлера.

2. Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80-90-х років. Закінчення “холодної війни”.

Реформаторська діяльність Горбачова привела до змін зовнішньої політики СРСР.

1. Ціла низка міжнародних договорів про скорочення зброї.

2. До 15 лютого 1989 виведені радянські війська з Афганістану.

3. СРСР припинив допомогу (зброя) соціалістичним державам (Ангола, Нікарагуа, Мозамбік).

4. СРСР дозволив об’єднання Німеччини.

5. Припинили діяльність Рада економічної взаємодопомоги і ОВД у 1990.

6. До 1991 виведені радянські війська з країн Європи.

7. США виграли “холодну війну” і тепер не стало соціалістичного і капіталістичного таборів.

Головні договори

1. Грудень 1987 – у Вашингтоні договір про знищення ракет середньої і малої дальності.

2. Липень 1991 – договір про скорочення на 1/3 стратегічних наступальних озброєнь.

3. 19 січня 1989 – міністри 33 європейських держав + США і Канада підписали договір безпеки і співробітництва у Європі.

4. 7 лютого 1992 в Нідерландах – договір про ЄС.

Революції кінця 80 початку 90-х у Європі привели до знищення світової системи соціалізму. Світ став сдемократичним. “Холодна війна” закінчилась. Розпад СРСР у 1991 дав змогу США об’явити про свою перемогу у “холодній війні”.

Білет № 17

1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю.Пілсудський.

Листопад 1917 у Парижі створений еміграційний уряд Польщі під назвою Польський національний комітет.

Листопад 1918 – маніфест польському уряду від демократичних сил Західної Європи, який проголошував Польщу парламентською державою разом з Литвою і Правобережною Україною.

Проблеми вирішені Ю.Пілсудським

1. Східна Галичина. Виникла в протистоянні між ЗУНР і польським урядом. В липні 1919 армія Галлера перемогла армію ЗУНР.

2. Кордони. На Празькій мирній конференції польська делегація вимагала повернути Польщі кордони 1772. Але східний кордон Польщі залишили відкритим. “Лінія Керзона” – проходила по річкам Вісла, Сян, Нарев.

3. Більшовики. Ю.Пілсудський підписав договір з Директорією. 7 грудня 1920 поляки захопили Київ. Червень 1920 червона армія відкинула поляків на Правобережну Україну. Серпень 1920 поляки разом з військами Антанти зупинили Червону армію. 18 березня 1921 Ризький мирний договір. Польша визнала УРСР, а Східна Галичина стала автономною областю Польщі.

Режим “санациі” (оздоровлення економіки)

1921 Польський сейм прийняв конституцію. Проти демократичного уряду була створена опозиція. На чолі опозиції став президент Войцеховський. У 1924 криза в Плоьщі. Пілсудський переміг на виборах і став президентом і оголосив в країні “санацию” – повна стабілізація економіки та політичного життя.

1. Монополія польського вугля.

2. Збільшення іноземного капіталу.

3. Заохочення владою монополізації в країні.

4. Модернізація виробництва.

Але “санация” не зупинила економічної кризи. Вона почалася з с/г.

В жовтні 1935 помер Пілсудський. В Польщі був створений народний фрон, який зупинив фашизм

Висновок: завдяки падінню імперії Польща стала незалежною. Пройшла шлях “санациі” та економічної кризи, але політичні прорахунки привели до 4 поділу Польщі (1939)

2. Ялтинська та Потсдамська конференції. Підсумки війни в Європі.

На передодні остаточного розгрому фашистської Німеччини в Ялті зустрілись голова Раднаркому СРС